Лоскутов Т. О.Loskutov T. O.2023-12-022023-12-02202112.00.09https://rep.dnuvs.ukr.education/handle/123456789/2135Лоскутов Т. О. Щодо критеріїв визначення допустимості доказів у кримінальному провадженні. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 2021. № 1(71). Т. 32. С. 106-110.У статті досліджується питання критеріїв визначення допустимості доказів у кримінальному провадженні. Наголошується, що одним із важливих питань у сфері доказів та доказування у кримінальному провадженні є проблема визначення допустимості доказів. Ця ознака фактичних даних має вагоме значення для прийняття законних та справедливих рішень у кримінальному процесі. У зв’язку з цим дослідження питання щодо критеріїв визначення допустимості доказів у кримінальному провадженні не може не бути актуальним. Аналізуються норми кримінального процесуального закону, теоретичні уявлення щодо критеріїв визначення допустимості доказів у кримінальному провадженні. Виокремлюються два критерії визначення допустимості доказів у кримінальному провадженні: законність (нормативність) та правомірність. Перший визначається законністю порядку одержання доказу, другий пов’язується із встановленням наявності або відсутності істотного порушення прав і свобод людини під час отримання доказу. Розглядається питання досконалості критеріїв визначення допустимості доказів у кримінальному провадженні. Підсумовується, що унормовані кримінальним процесуальним законом критерії визначення допустимості доказів у кримінальному провадженні є недосконалими. Критерій законності (нормативності) є досить формальним та невизначеним щодо оцінки істотності або неістотності порушення положень кримінальних процесуальним норм під час отримання доказів. Критерій правомірності є більш досконалим, проте останній не включає оцінку таких важливих змістовних характеристик доказу, як якість та значимість (цінність) для кримінального провадження. Робиться висновок, що в кримінальному процесуальному законі має регламентуватися змістовний підхід до вирішення питання про допустимість доказів, що використовується у практиці Європейського суду з прав людини. Змістовний підхід до вирішення питання про допустимість доказів у кримінальному процесі має врегульовуватися шляхом законодавчого доповнення критерію правомірності такими змістовними характеристиками, як якість та важливість (цінність) доказу для кримінального провадження. The article examines the question of the criteria for determining the admissibility of evidence in criminal proceedings. It is emphasized that one of the important issues in the field of evidence and proof in criminal proceedings is the problem of determining the admissibility of evidence. This feature of factual data is important for lawful and fair decisions in criminal proceedings. In this regard, the study of the criteria for determining the admissibility of evidence in criminal proceedings cannot be irrelevant. The norms of the criminal procedural law, theoretical ideas on the criteria for determining the admissibility of evidence in criminal proceedings are analyzed. There are two criteria for determining the admissibility of evidence in criminal proceedings: legality (normative) and legality. The first is determined by the legality of the procedure for obtaining evidence, the second is related to the establishment of the presence or absence of a significant violation of human rights and freedoms during the receipt of evidence. The question of the perfection of the criteria for determining the admissibility of evidence in criminal proceedings is considered. It is concluded that the criteria for determining the admissibility of evidence in criminal proceedings, regulated by the Criminal Procedure Code, are imperfect. The criterion of legality (normative) is quite formal and not defined in relation to the assessment of the materiality or insignificance of the violation of the provisions of criminal procedure during the receipt of evidence. The criterion of legality is more perfect, but the latter does not include the assessment of such important substantive characteristics of the evidence as quality and significance (value) for criminal proceedings. It is concluded that the Criminal Procedure Code should regulate a substantive approach to resolving the issue of admissibility of evidence used in the case law of the European Court of Human Rights. A meaningful approach to resolving the issue of admissibility of evidence in criminal proceedings should be regulated by legislative supplementation of the criterion of legality with such substantive characteristics as quality and importance (value) of evidence for criminal proceedings.