Короткова Ю.М.Korotkova Yu.M.2023-08-162023-08-16201813.00.01https://rep.dnuvs.ukr.education/handle/123456789/768Короткова Ю.М. Теорія і практика підготовки філологів в університетах Греції другої половини XX – початку XXI століття : дис… д-ра пед. наук : 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. - Харків : Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, 2018. - 542 с.У роботі вперше в українській історико-педагогічній науці здійснено цілісне дослідження теорії та практики професійної підготовки філологів в університетах Греції другої половини XX – початку XXI століття. Окреслено грецьку та вітчизняну історіографію проблеми дослідження та виокремлено напрями вивчення питань підготовки філологів: розвиток і сучасний стан підготовки філологів у системі університетської освіти Греції; особливості психолого-педагогічної підготовки філологів; розвиток мовної освіти; теоретико-методологічні засади і практичні рекомендації з викладання/навчання мови тощо. Проаналізовано сутність та обґрунтовано доцільність реалізації таких наукових підходів до дослідження проблеми підготовки філологів: історіографічний, історико-педагогічний, системний, синергетичний, культурологічний, лінгвокультурологічний, компетентнісний, особистісно-діяльнісний, акмеологічний, аксіологічний. Визначено та проаналізовано три групи найбільш уживаних термінів щодо дослідження професійної підготовки філолога: 1) дефініції, які розкривають сутність і специфіку професійної підготовки філолога в університеті (підготовка/професійна підготовка, філологія, філолог, філологічна освіта, професійна підготовка філолога, мовна освіта); 2) дефініції, які розкривають процес організації університетської підготовки філолога (галузь знань, спеціальність, спеціалізація, кваліфікація, освітня програма); 3) дефініції, які розкривають результат професійної підготовки філолога (професійна компетентність філолога, іншомовна комунікативна компетенція, міжкультурна компетенція). У межах кожної групи здійснено порівняльний аналіз теоретичних положень у працях вітчизняних і грецьких науковців щодо сутності базових понять дослідження. Широке коло використаних наукових праць, періодичних видань, архівних документів, довідкової літератури, джерел іноземною мовою дозволили детально проаналізувати передумови становлення підготовки філологів в університетах Греції. Доведено пряму залежність розвитку проблеми підготовки філологів від соціально-економічних, політичних і культурних факторів розвитку грецького суспільства, які мали істотний вплив на зміну цілей, завдань, змісту, форм і методів професійної підготовки філологів. З урахуванням політико-економічних та соціокультурних зрушень у країні, особливостей освітньої політики офіційної влади, мовної політики держави, рівня розвитку грецької лінгвістичної та психолого-педагогічної науки та впливу на неї зарубіжної наукової думки, змін, що відбувалися у формулюванні мети, змісті, методах, формах і засобах підготовки філологів, обґрунтовано три етапи розвитку теорії та практики підготовки філологів в університетах Греції у другій половині XX – початку XXI століття та схарактеризовано розвиток теоретичних ідей і досвіду названої підготовки відповідно до виділених етапів. I етап (1951-1980 рр.) визначається в дисертації як етап домінування мовно-літературного складника в підготовці філологів з переважанням консервативних підходів до її забезпечення. Він характеризувався значною увагою грецьких учених (Г. Бамбініотіс, А. Данассіс-Афентакіс, А. Делмудос, Н. Ексархопулос, Д. Кіріазопулос, Д. Караяннідіс та інші) до таких питань: моделі і складники підготовки філологів; мета, завдання, підходи, зміст підготовки філологів; мовний код, якому необхідно навчати студентів-філологів. З’ясовано, що окреслений етап був пов’язаний зі значним інтересом учених Греції до здобутків європейської лінгвістичної і лінгводидактичної науки, посиленою увагою до психолого-педагогічного та методичного складників у системі професійної підготовки вчителів-філологів з паралельною відсутністю досліджень, присвячених теоретико-методологічним засадам організації та проведення педагогічної практики. У практиці підготовки філологів на першому етапі виокремились такі особливості: розширення мережі філологічних відділень, створення відділень іноземних мов при університетах Греції завдяки посиленню інтересу держави до вивчення іноземних мов після входження до НАТО, Ради Європи, Європейської Економічної Спільноти; вирішення на державному рівні «мовного питання» на користь новогрецької мови (демотики), що значно полегшило і водночас удосконалило мовну підготовку на філологічних відділеннях; надання ґрунтовної мовно-літературної підготовки із наголосом на вивченні головних розділів мовознавства, читанні й аналізі видатних літературних творів, ознайомленні з культурою країни, мова якої вивчалась; обмеження теоретичної психолого-педагогічної підготовки майбутніх філологів викладанням лише двох дисциплін – педагогіки і психології протягом одного семестру (за винятком педагогічних відділень, де спектр відповідних дисциплін був більш широким); уведення дисциплін за вибором студентів; налагодження зв’язку між теорією та практикою, розвиток дослідницьких умінь шляхом роботи студентів у філологічних, педагогічних і психологічних лабораторіях; застосування традиційних методів, форм, засобів підготовки філологів, уведення в навчальний процес технічних засобів; обмеження педагогічної практики лише спостереженнями за проведенням уроків досвідчених учителів. II етап (1981-1998 рр.) визначено як етап запровадження комунікативного підходу в процес підготовки філологів у поєднанні з розширенням психолого-педагогічного складника. Означений етап супроводжувався активізацією досліджень грецьких учених (М. Агатангєлу, М. Антонопулос, Г. Бамбініотіс, В. Дендріну, І. Канакіс, С. Крівас, П. Ксохеліс, І. Маркантоніс, І. Матсагурас, Н. Мітсіс, П. Папаконстантіну, Е. Тараторі, А. Тсопаноглу, К. Харіс, А. Хараламбопулос, С. Хатжисаввідіс, Д. Хатжидіму та інші), у яких висвітлювались такі питання: складники підготовки філологів, мета, завдання, зміст, підходи, методи і засоби зазначеної підготовки; сутність та організація педагогічної практики із обґрунтуванням методу мікровикладання; якість психолого-педагогічної і методичної підготовки філологів. Важливим досягненням окресленого етапу стало теоретико-методологічне обґрунтування комунікативного підходу до навчання мови, його визнання на законодавчому рівні головним підходом до забезпечення мовної підготовки, затвердження монотонічної системи новогрецької мови, що значно полегшувало її вивчення, започаткування досліджень з проблем полікультурної/міжкультурної освіти та методики навчання новогрецької мови як іноземної, ретельне вивчення грецькими науковцями надбань світової лінгводидактичної науки, європейських документів з питань мовної освіти та підготовки вчителів-філологів з метою їх творчого впровадження в процес підготовки філологів. Практична підготовка філологів на другому етапі була пов’язана з: отриманням на законодавчому рівні всіма університетськими відділеннями повної автономії в організації і здійсненні навчального процесу; збільшенням завдань названої підготовки (формування критичної думки майбутніх фахівців, удосконалення їх дослідницьких навичок, формування високого рівня комунікативної компетентності тощо); збагаченням змісту мовно-літературної підготовки філологів новими дисциплінами та навчальними модулями (психолінгвістика, лінгвістика тексту, соціолінгвістика, теорія літератури); спрямованістю практичного курсу іноземної мови на розвиток і вдосконалення іншомовної комунікативної компетенції; недостатньою психолого-педагогічною та методичною підготовкою майбутніх викладачів-філологів (за винятком відділення філософії-педагогіки-психології); введенням нових дисциплін (соціологія освіти, соціальна педагогіка, порівняльна педагогіка, соціальна психологія, когнітивна психологія); удосконаленням методів, форм і засобів підготовки філологів (зокрема додались, лекції у формі діалогу, лекції з мультимедійною презентацією, метод гри, метод мікровикладання, театральні методики і техніки, проведення конференцій, семінарів, круглих столів, диспутів, дебатів, організація спільних дослідницьких проектів мовних відділень з іншими вітчизняними та зарубіжними). III етап (1999-2010 рр.) – представлено в роботі як етап забезпечення підготовки філологів на основі рівноцінного поєднання наукового, психолого-педагогічного, методичного і практичного складників. Він характеризувався розробленням грецькими ученими (Х. Аргіропулу, М. Біліоні, Е. Карава, М. Катсібарзіс, Н. Мітсіс, П. Панайотідіс, С. Папаевтиміу-Літра, А. Сапіріду, В. Токатліду, В. Тсаруха, А. Тсопаноглу, А. Хатжипанайотіду) теоретико-методологічних засад мовної (мета, зміст, методи, форми, засоби навчання мови, теорія укладання навчальної програми з мови на основі дослідження мовно-комунікативних потреб студентів, лінгводидактичні підходи до навчання мови – комунікативний, міжкультурний), літературної (підходи і методи вивчення життєвого і творчого шляху письменників та аналізу літературного твору), психолого-педагогічної і методичної (теоретико-методологічні засади організації і забезпечення педагогічної практики, підготовка вчителів-менторів) підготовки студентів-філологів. На цьому етапі завдяки приєднанню Греції до Болонського процесу, значної уваги з боку грецьких учених до надбань світової лінгвістичної та лінгводидактичної думки, чіткому спрямуванню державної освітньої і мовної політики на забезпечення міжкультурної та багатомовної освіти, а також освіти емігрантів та репатріантів, активізувались дослідження, присвячені проблемам названих видів освіти, а також питанням методики навчання новогрецької мови як іноземної. Для практики підготовки філологів на окресленому етапі були притаманні такі особливості: планомірна реалізація головних положень Болонської декларації; розширення завдань підготовки філологів (формування базових і предметних компетентностей фахівця-філолога, підготовка до активної участі в суспільному житті країни); збагачення змісту мовно-літературної та психолого-педагогічної підготовки філологів новими дисциплінами (комп’ютерна лінгвістика, комунікативна лінгвістика, когнітивна лінгвістика, міжкультурна комунікація, міжкультурна освіта, міжкультурна дидактика, методика навчання мови тощо); збагачення методів, форм і засобів підготовки філологів (метод проектів, мозкового штурму, Portfolio, метод навчання на основі автентичного матеріалу, відеосемінари, відеоконференції, інформаційно-комунікаційні технології тощо); суттєве удосконалення педагогічної практики (продовження її терміну до двох місяців, надання відповідної підготовки вчителям-менторам). Виділено провідні тенденції і практичні здобутки у теорії і практиці підготовки філологів в університетах Греції та України на сучасному етапі: реалізація ідеї багатомовної освіти; активізація академічної мобільності студентів-філологів; надання особливої уваги вивченню новогрецької мови іноземними студентами, зокрема філологами; оновлення мети, змісту, методів, форм і засобів підготовки філологів; тенденція індивідуалізації та варіативності навчання; поступове розширення і поглиблення теоретичної професійно-педагогічної підготовки вчителів-філологів; поетапне удосконалення педагогічної практики. Накреслено шляхи використання грецького науково-педагогічного досвіду підготовки філологів у навчально-виховному процесі закладів вищої освіти України, а саме: широке використання в професійній освіті філологів ІКТ, електронних посібників, віртуальних бібліотек, системи швидкого пошуку потрібної інформації; проведення он-лайн навчання; організація комп’ютерних мовних програм, мовних лабораторій; тісна співпраця викладачів як практичного курсу іноземної мови, так й інших філологічних дисциплін; уведення предметів поліпрофільної та міждисциплінарної підготовки, організація міждисциплінарних магістерських програм; активне використання методу мікровикладання; посилення роботи зі шкільними вчителями-керівниками практики (менторами); створення й діяльність при університетах експериментальних шкіл, психолого-педагогічних лабораторій з метою проведення актуальних лінгвістичних і психолого-педагогічних досліджень. Практичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичні положення та практичні напрацювання можуть бути використані в процесі викладання педагогічних і методичних дисциплін («Педагогіка», «Історія педагогіки», «Порівняльна педагогіка», «Методика навчання рідної мови», «Методика навчання іноземної мови», «Лінгводидактика») у закладах вищої освіти для оновлення змісту лекційних і практичних занять; в організації педагогічної практики; у процесі написання курсових і магістерських робіт; у розробці навчальних програм; у створенні навчальних посібників. Монографія «Розвиток мовної освіти в університетах Греції та Республіки Кіпр (історико-педагогічний аспект)» і навчальні посібники «Аудіювання новогрецькою мовою» та «Освіта в Греції: від античності до сучасності» можуть бути використані в навчальному процесі закладів вищої освіти. In the work for the first time in the Ukrainian historical and pedagogical science an integral study of the theory and practice of the professional training of philologists in the universities of Greece of the second half of the XX – beginning of the XXI century was carried out. The Greek and national historiography of the research problem is outlined and the directions of study of the issues of training of philologists are outlined: development and modern state of training of philologists in the system of university education in Greece; features of psychological and pedagogical preparation of philologists; development of language education; theoretical and methodological principles and practical recommendations for teaching / learning the language, etc. The essence of the research is substantiated and it is grounded the expediency of realization of such scientific approaches to the study of the problem of training of philologists as: historiographical, historical and pedagogical, systemic, synergetic, cultural, linguacultural, competent, personality-activating, acmeological, axiological. Three groups of the most commonly used terms concerning the study of a philologist's professional training have been identified and analyzed: 1) definitions that reveal the essence and specifics of the philologist's professional training at the university (training/professional training, philology, philologist, philological education, philologist's professional training, language education); 2) definitions, which reveal the process of organization of university preparation of a philologist (branch of knowledge, speciality, specialization, qualification, educational program); 3) definitions that reveal the result of the professional training of a philologist (professional competence of a philologist, foreign language communication competence, intercultural competence). Within each group, a comparative analysis of the theoretical positions in the works of domestic and Greek scholars on the essence of the basic concepts of research was carried out. A wide range of used scientific works, periodicals, archival documents, reference literature, sources in a foreign language allowed to analyze in detail the preconditions for the formation of the training of philologists in the universities of Greece. It was proved the direct dependence of the development of the problem of training of philologists on the socio-economic, political and cultural factors of the development of Greek society, which had had a significant impact on the change of goals, objectives, content, forms and methods of professional training of philologists.Having considered the political and economic and socio-cultural changes in the country, the peculiarities of the educational policy of official authorities, the language policy of the state, the level of development of the Greek linguistic and psycho-pedagogical science, and the influence of foreign scientific ideas on it, the changes that took place in the formulation of purpose, content, methods, forms and means of training of philologists, three stages of the development of the theory and practice of the training of philologists at the universities of Greece in the second half of the XX – beginning of the XXI century were substantiated and the development of the theoretical ideas and the experience of the named training in accordance with the selected stages were characterized. Stage I (1951-1980) is defined in the dissertation as a stage of dominance of the linguistic and literary component in the preparation of philologists with a predominance of conservative approaches to its implication. It was characterized by considerable attention of Greek scholars (G. Bambiniostis, A. Danassis-Afentakis, A. Delmudos, N. Eksarhopulos, D. Kiriazopulos, D. Karayannidis and others) to the following questions: models and components of the training of philologists; purpose, tasks, approaches, contents of preparation of philologists; a language code that students of philology have to be taught. It was found that the outlined stage was associated with the considerable interest of Greek scholars in the achievements of the European linguistic and linguistic-didactic science, the intensive attention to the psychological and pedagogical and methodological components in the system of professional training of teachers-philologists with the parallel absence of researches on theoretical and methodological principles of organization and conducting pedagogical practice. In the practice of preparing philologists on the first stage (1951-1980), the following features were distinguished: expansion of the network of philological departments, establishment of branches of foreign languages at the universities of Greece due to increased interest of the state in the study of foreign languages after joining NATO, the Council of Europe, the European Economic Community; resolving on the state level the "language issue" in favor of the Modern Greek language (demotics), which greatly facilitated and at the same time improved language training at the philological departments; providing a substantial language-literary training with an emphasis on studying the main sections of linguistics, reading and analyzing outstanding literary works, familiarizing with the culture of the country whose language was studied; restriction of theoretical psychological and pedagogical training of future philologists by teaching only two discipline – spedagogy and psychology during one semester (except for pedagogical departments, where the spectrum of corresponding disciplines was wider); introduction of disciplines in the choice of students; establishment of a connection between theory and practice, development of research skills through the work of students in philological, pedagogical and psychological laboratories; application of traditional methods, forms, means of training of philologists, introduction of technical means into the educational process; restriction of pedagogical practice only by observing the lessons of experienced teachers. Stage II (1981-1998) is defined as the stage of introducing communicative approach to the process of training of philologists in conjunction with the expansion of the psycho-pedagogical component. This stage was accompanied by the intensification of researches by Greek scholars (M. Agatangelu, M. Antonopoulos, G. Bambiniostis, V. Dendrinu, I. Kanakis, S. Krivas, P. Ksohelis, I. Markantonis, I. Matsaguras, N. Mitsis, P. Papakonstantinu, E. Taratori, A. Tsopanaglou, K. Haris, A. Haralambopulos, S. Khatzhisavvidis, D. Khatzhidimu and others), which covered the following issues: components of the training of philologists, purpose, tasks, contents, approaches, methods and means of the specified training; the essence and organization of pedagogical practice on the substantiation of the method of microteaching; the quality of psychological and pedagogical and methodological training of philologists. An important achievement of the above-mentioned stage was theoretical and methodological substantiation of the communicative approach to language learning, its recognition at the legislative level as the main approach to providing language training, the approval of the monotonic system of the Modern Greek language, which greatly facilitated its study, the launch of research on the problems of multicultural / intercultural education and methods of teaching modern Greek as a foreign language, thorough study by Greek scholars of acquisitions in world’s linguistic and didactic science, European documents on the problem of language education and training of teachers-philologistswith the aim of their creative implementation in the process of training of philologists. The practical training of philologists in the second stage (1981-1998) was related to: the obtaining a complete autonomy in the organization and implementation of the educational process by all university departments at the legislative level; an increase in the tasks of the mentioned training (formation of critical thinking of future specialists, improvement of their research skills, formation of a high level of communicative competence, etc.); enrichment of the content of linguistic and literary training of philologists with new disciplines and educational modules (psycholinguistics, linguistics of text, sociolinguistics, theory of literature); the orientation of the practical course of a foreign language on the development and improvement of foreign language communicative competence; insufficient psychological and pedagogical and methodological training of future teachers-philologists (with the exception of the department of philosophy, pedagogy, psychology); the introduction of new disciplines (sociology of education, social pedagogy, comparative pedagogy, social psychology, cognitive psychology); improvement of methods, forms and means of preparation of philologists (in particular, there were added lectures in the form of a dialogue, lectures with multimedia presentation, game method, method of micro-teaching theatrical methods and techniques, conducting conferences, seminars, round tables, disputes, debates, organization of joint research projects of language branches with other domestic and foreign ones). Stage III (1999-2010) is presented in the research as a stage of providing the training of philologists on the basis of an equal combination of scientific, psychological and pedagogical, methodological and practical components. It was characterized by the development among Greek scholars (H. Argiropulu, M. Bilioni, E. Karava, M. Katsibarzis, N. Mitsis, P. Panayiotidis, S. Papaevtimiu-Litra, A. Sapiridu, V. Tokatlidu, V. Tsaruha, A. Tsopanoglu, A. Khatzhipanayotidu), theoretical and methodological principles of the language (purpose, content, methods, forms, means of language learning, theory of composing a language curriculum based on the study of students' linguistic and communicative needs, linguistic-pedagogical approaches to language learning - communicative, intercultural); literary (approaches and methods of studying life and creative path of writers and the analysis of a literary work), psychological and pedagogical and methodological (theoretical and methodological principles of organization and provision of pedagogical practice, training of mentors-teachers) training of students of philology. At this stage, due to the accession of Greece to the Bologna process, considerable attention from Greek scientists to the achievements of world linguistic and linguistic-didactic thoughts, the clear direction of the state educational and language policy to ensure the intercultural and multilingual education, as well as the education of immigrants and repatriates, they revived the studies on the problems of mentioned types of education, as well as on the teaching methods of the Modern Greek as a foreign language. For the practice of training philologists at the outlined stage (1999-2010), the following features were inherent: systematic implementation of the main positions of the Bologna Declaration; expansion of the tasks of training of philologists: (formation of basic and substantive competences of a specialist-philologist, preparation for active participation in public life of the country); enrichment of the content of literary and psychological and pedagogical training of philologists by new disciplines (computer linguistics, communicative linguistics, cognitive linguistics, intercultural communication, intercultural education, intercultural didactics, methods of language teaching, etc.); enrichment of methods, forms and means of preparation of philologists (method of projects, brainstorming, Portfolio, method of training on the basis of authentic material, video seminars, video conferences, information and communication technologies, etc.); significant improvement of pedagogical practice (extension of its term to two months, provision of appropriate training for mentors-teachers). The leading tendencies and practical achievements in the theory and practice of training philologists at the universities of Greece and Ukraine at the present stage are highlighted: the implementation of the idea of multilingual education; revival of academic mobility of students of philology; paying special attention to the study of the Modern Greek language by foreign students, in particular philologists; updating of purpose, content, methods, forms and means of training of philologists; tendency of individualization and variability of training; gradual expansion and deepening of theoretical vocational and pedagogical training of teachers-philologists; gradual improvement of pedagogical practice. The ways of using the Greek scientific and pedagogical experience of training philologists in the educational process of institutions of higher education of Ukraine are outlined, namely: wide use of ICT in vocational training of philologists, electronic manuals, virtual libraries, systems for quick search of the necessary information; conducting on-line training; organization of computer language programs, language laboratories; close cooperation of teachers both of a practical course of a foreign language and other philological disciplines; introduction of subjects of polyprofile and interdisciplinary training, organization of interdisciplinary master's programs; active use of the micro-teaching method; strengthening the work with school teachers-practitioners (mentors); creation and functioning at universities experimental schools, psychological and pedagogical laboratories for the purpose of actual linguistic and psychological and pedagogical research. The practical significance of the study is that the theoretical positions and practical achievements can be applied in the process of teaching of pedagogical and methodological disciplines ("Pedagogy", "History of Pedagogy", "Comparative Pedagogy", "Methods of teaching the native language", "Methods of teaching a foreign language","Linguodidactics") in higher education institutions to update the content of lectures and practical classes; in the organization of pedagogical practice; in the process of writing course papers and master's papers; in developing curricula; in creating tutorials. The monograph "Development of Language Education at the Universities of Greece and the Republic of Cyprus (Historical and Pedagogical Aspect)" and study guides "Listening to Modern Greek" and "Education in Greece: from Antiquity to Present Days" can be used in the educational process of higher education institutions