Пилипенко В.В.Pylypenko V.V.2023-10-112023-10-11201707.00.02https://rep.dnuvs.ukr.education/handle/123456789/1626Держави Перської затоки, контролюючи ліве місто світових енергетичних ресурсів й транзитні коридори, ставили об’єктом радянськоамериканського суперництва. Вашингтон розглядав Багдад і Тегеран як складову частину стратегії неоглобалізму й основоположну ланку так званої «антикомуністичної довготривалості», тоді як Москва прагнула привести до влади у цих країнах прокомуністичні політичні сили [18, с. 95]. При цьому, намагаючись поширити на Ірак та Іран розроблені спеціальними відомостями ідеологічні концепції, і США, і СРСР вкладали значні фінанси у розвиток лояльних до себе політичних сил, здатних у вирішальний момент забезпечити домінування одного із наддержав у регіоні. Gulf States, controlling the left city of the world energy resources and transit corridors, were made the object of Soviet-American rivalry. Washington viewed Baghdad and Tehran as an integral part of the strategy of neo-globalism and a fundamental link of the so-called "anti-communist longevity", while Moscow sought to lead to pro-communist political forces in power in these countries [18, p. 95]. With, trying to spread to Iraq and Iran developed special information ideological concepts, both the USA and the USSR invested significant funds in the development political forces loyal to themselves, capable of providing at a crucial moment dominance of one of the superpowers in the region.Пилипенко В.В. Комуністичні партії Ірану та Іраку як ретранслятори близькосхідної політики СРСР, 1972 – 1991. // Історико-краєзнавчі дослідження : традиції та інновації : ІІІ Міжн. наук. конф. Суми, 23-24 лист. 2017 р. Суми. Т.1. - С. 175-181.