Наукові публікації (Scientific publications)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Правова природа адміністративного договору: доктринальні підходи, нормативне визначення(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Статтю присвячено детальному аналізу правової природи, сутності та особливостей застосування адміністративного договору в сучасній системі публічного управління України. У ній досліджується історичний розвиток договірної форми регулювання ‒ від основ римського права до її осмислення та модифікації в європейській і українській правовій практиці. Особливу увагу зосереджено на значенні адміністративного договору як інструменту, що забезпечує гнучке й узгоджене врегулювання публічно-правових відносин у діяльності органів влади та місцевого самоврядування. У роботі розглядаються наукові позиції щодо сутності адміністративного договору, його ключових характеристик, меж волевиявлення сторін і відмінностей порівняно з класичними адміністративними актами. Підкреслено проблеми чинного законодавчого регулювання, зокрема його фрагментарність, обмежену рамками окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також наслідки цієї недостатньої регламентації для правозастосування. Завдяки порівняльно-правовому та історико-правовому аналізу встановлено, що широке впровадження адміністративних договорів свідчить про демократизацію публічного управління та перехід держави від владно-імперативних моделей взаємодії до погоджувально-диспозитивних. У статті систематизовано підходи українських науковців до визначення адміністративного договору та виділено його основні риси як складного юридичного механізму, що водночас поєднує публічно-правову природу та договірну форму реалізації повноважень. Доведено його вагому роль у таких сферах, як делегування владних повноважень, надання адміністративних послуг, бюджетне співробітництво, державно-приватне партнерство, а також взаємодія між суб’єктами владних повноважень. Підкреслено важливість подальшого вдосконалення законодавчого регулювання і вироблення єдиного підходу до трактування та застосування адміністративного договору, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування публічного управління з урахуванням процесів децентралізації та інтеграції України до європейського правового простору. This article provides a detailed analysis of the legal nature, essence, and application of administrative contracts in the contemporary public administration system of Ukraine. It examines the historical development of contractual regulation, from the foundations of Roman law to its interpretation and modification in European and Ukrainian legal practice. Particular attention is focused on the significance of administrative contracts as a tool for ensuring flexible and coordinated regulation of public-law relations in the activities of government bodies and local self-government. The paper examines scholarly positions regarding the essence of administrative contracts, their key characteristics, the scope of the parties’ will, and their differences from classical administrative acts. The article highlights the challenges of current legislative regulation, particularly its fragmentation, limited by the scope of certain provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, and the consequences of this insufficient regulation for law enforcement. A comparative legal and historical legal analysis establishes that the widespread adoption of administrative contracts signals the democratization of public administration and the state’s transition from imperative models of interaction to discretionary ones. This article systematizes Ukrainian scholars’ approaches to defining the administrative contract and highlights its key features as a complex legal mechanism combining public-law nature and the contractual form of exercising authority. Its significant role in areas such as delegation of authority, provision of administrative services, budgetary cooperation, public-private partnerships, and interaction between government entities is demonstrated. The importance of further improving legislative regulation and developing a unified approach to the interpretation and application of the administrative contract is emphasized. This will contribute to improving the effectiveness of public administration, taking into account decentralization processes and Ukraine’s integration into the European legal space.Документ Сутність поняття транспортної безпеки(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.В статті визначено, що транспортна безпека ‒ це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення захисту транспортної системи, пасажирів, вантажів та інфраструктури від загроз природного, техногенного та людського характеру. Вона охоплює безпеку на автомобільному, залізничному, водному, повітряному та міському транспорті. Забезпечення транспортної безпеки сприяє зниженню кількості ДТП, захисту життя та здоров’я людей, покращенню економічної стабільності та підтримці сталого розвитку транспортної галузі. Доведено, що транспортна безпека є невід’ємною частиною національної безпеки та потребує комплексного підходу для ефективного функціонування транспортної системи. Законом України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 року № 2469-VIII визначено правові основи державної політики у сферах національної безпеки і оборони, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності. Надано визначення термінів «національна безпека», «національні інтереси», «загрози національній безпеці» і т. д., проте питання економічної безпеки, і тим більше – транспортної безпеки, детально не прописані. Як слушно зауважують науковці, транспортна безпека є: складовою національної безпеки; перебуває в нерозривному взаємозв’язку із іншими видами безпеки; відносно самостійний вид безпеки, який має системний характер. Видається доцільним транспортну безпеку визначати як стан захищеності транспортного комплексу (об'єктів і суб'єктів транспортної інфраструктури, транспортних засобів) та осіб, що перебувають на території об’єктів транспортної інфраструктури від зовнішніх і внутрішніх загроз. У загальному вигляді дефініцію «транспортна безпека» можна охарактеризувати як систему: попередження, протидії і припинення злочинів в транспортній сфері; попередження на транспорті надзвичайних подій природного й техногенного характеру та ін. It has been determined that transport security is a set of measures aimed at ensuring the protection of the transport system, passengers, cargo and infrastructure from threats of natural, man-made and human nature. It ensures safety in road, rail, water, air and urban transport. Ensuring transport security helps to reduce the number of accidents, protect people's lives and health, improve economic stability and maintain sustainable development of the transport industry. Thus, transport security is an integral part of national security and requires an integrated approach for the effective functioning of the transport system. The Law of Ukraine «On National Security of Ukraine» dated June 21, 2018 No. 2469-VIII defines the legal basis for state policy in the areas of national security and defense aimed at protecting national interests and ensuring the security of the individual, society and the state in Ukraine from external and internal threats in all spheres of life. Definitions of the terms «national security», «national interests», «threats to national security», etc. are given, but issues of economic security, and even more so – transport security, are not spelled out in detail. As scientists rightly note, transport security is: an integral part of national security; is inextricably linked with other types of security; a relatively independent type of security that is systemic. It seems appropriate to define transport security as a state of protection of the transport complex (objects and subjects of transport infrastructure, vehicles) and persons located on the territory of transport infrastructure objects from external and internal threats. In general, the definition of «transport security» can be characterized as a system: prevention, counteraction and suppression of crimes in the transport sector; prevention of emergency events of natural and man-made nature in transport, etc.Документ Міграційна політика України як елемент національної безпеки(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Стаття присвячена аналізу ролі та значення міграційної політики України в контексті забезпечення національної безпеки в умовах сучасних викликів глобалізації та збройної агресії росії. У дослідженні окреслено актуальні проблеми, що виникають у процесі регулювання міграційних потоків та впливу міграції на демографічну ситуацію, економічний розвиток, соціальні процеси та стабільність державних інститутів. Міграційна політика України розглядається як важливий інструмент для забезпечення національної безпеки, включаючи функції збереження людського капіталу, інте¬грації внутрішньо переміщених осіб, боротьби з нелегальною міграцією та захисту прав людини. У статті зазначено, що зростання масштабу міграційних процесів зумовлене не лише війнами та економічними кризами, але й процесами глобалізації, які збільшують взаємозалежність держав. В цьому контексті важливе значення має адаптація та інте-грація мігрантів у нові соціально-економічні умови, забезпечення їхніх прав та належних умов для адаптації, що сприяє стабільності держави. У статті підкреслюється необхідність розробки ефективної міграційної політики на основі міжнародного досвіду, який забезпечує не лише контроль за міграційними потоками, але й їх максимальне викори¬стання на користь країни. Доведено, що міграційна політика України є ключовим елементом національної безпеки, оскільки вона суттєво впливає на демографічні, соціальні, економічні та політичні процеси в державі. Дослідження наукових підходів та практичних аспектів цієї сфери демонструють, що ефективне управління міграційними потоками має забезпечувати не лише контроль над переміщенням населення, але й створювати сприятливі умови для інтеграції мігрантів, збереження людського капіталу та дотримання прав людини. В умовах збройного конфлікту з російською федерацією, значних внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків, а також сучасних глобальних викликів, Україні потрібна комплексна та збалансована міграційна стратегія. Ця стратегія повинна гармонійно поєднувати безпековий аспект із соціально-економічним розвитком, відповідати європейським стандартам та водночас враховувати націо¬нальні пріоритети. Для вдосконалення державної міграційної політики необхідно: забезпечити гармонізацію законодав¬ства України з міжнародними нормами; зміцнити інституційну спроможність державних органів, зокрема Державної міграційної служби України; посилити механізми боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми; розробити ефективні програми соціальної адаптації та інтеграції як для внутрішньо переміщених осіб, так і для біженців; вста¬новити прозорі та збалансовані форми співпраці з міжнародними організаціями та партнерами. Отже, міграційну політику слід розглядати як важливий стратегічний інструмент захисту національного суверенітету, підтримки соці¬альної стабільності та формування сталого відчуття ідентичності українського народу. Її професійне впровадження сприятиме не лише зміцненню безпеки країни, а й успішній інтеграції в європейський та світовий простір. The article is devoted to the analysis of the role and significance of Ukraine’s migration policy in the context of ensuring national security in the context of modern challenges of globalization and armed aggression of russia. The study outlines the cur-rent problems that arise in the process of regulating migration flows and the impact of migration on the demographic situation, economic development, social processes and the stability of state institutions. Ukraine’s migration policy is considered an impor¬tant tool for ensuring national security, including the functions of preserving human capital, integrating internally displaced persons, combating illegal migration and protecting human rights. The article states that the growth in the scale of migration processes is due not only to wars and economic crises, but also to globalization processes that increase the interdependence of states. In this context, the adaptation and integration of migrants into new socio-economic conditions, ensuring their rights and proper conditions for adaptation, which contributes to the stability of the state, is of great importance. The article emphasizes the need to develop an effective migration policy based on international experience, which ensures not only control over migration flows, but also their maximum use for the benefit of the country. It is proved that the migration policy of Ukraine is a key element of national security, as it significantly affects the demographic, social, economic and political processes in the state. Studies of scientific approaches and practical aspects of this area demonstrate that effective management of migration flows should provide not only control over the movement of the population, but also create favorable conditions for the integration of migrants, the preservation of human capital and the observance of human rights. In the context of the armed conflict with the russian federa¬tion, significant internal and external migration flows, as well as modern global challenges, Ukraine needs a comprehensive and balanced migration strategy. This strategy should harmoniously combine the security aspect with socio-economic development, meet European standards and at the same time take into account national priorities. To improve the state migration policy, it is necessary to: ensure the harmonization of Ukrainian legislation with international norms; strengthen the institutional capacity of government bodies, especially the State Migration Service of Ukraine; strengthen mechanisms to combat illegal migration and human trafficking; develop effective programs of social adaptation and integration for both internally displaced persons and refugees; establish transparent and balanced forms of cooperation with international organizations and partners. Therefore, migration policy should be considered as an important strategic tool for protecting national sovereignty, maintaining social stability, and forming a sustainable sense of identity of the Ukrainian people. Its professional implementation will contribute not only to strengthening the country's security, but also to successful integration into the European and global space.Документ Європейський досвід формування міграційної політики та його значення для України в умовах воєнної агресії(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Буга Г.С.; Buha V. V.; Buha H. S.У статті досліджуються актуальні тенденції та виклики у сфері міграційної політики Європейського Союзу, її взаємозв’язок з Україною в умовах глобалізаційних змін та військової агресії з боку російської федерації. Розглянуто міжнародний досвід створення єдиної мігра¬ційної політики, а також правові й інституційні механізми регулювання міграційних процесів, включаючи заходи ЄС щодо захисту прав людини і забезпечення безпеки держав-членів. Особлива увага приділяється Директиві тимчасового захисту для українських громадян, вимушених залишити країну через війну, а також новим підходам ЄС до управління потоками нерегулярних мігрантів і шукачів притулку. Визначено основні проблеми для України у сфері міграційної політики, включаючи гармонізацію національного законодавства з євро¬пейськими стандартами, регулювання трудової та гуманітарної міграції, а також впровадження міжнародних норм і практик. На основі аналізу досвіду Європейського Союзу запропоновано рекомендації щодо вдосконалення національної міграційної політики України для посилення безпеки, стимулювання економічного розвитку та інтеграції у європейський соціально-економічний простір. Доведено, що міграційні процеси відіграють значну роль у формуванні сучасного міжнародного середовища, впливаючи на економічну, соціальну та політичну стабільність країн. Європейський Союз слугує прикладом багаторівневої системи управління міграцією, яка органічно поєд¬нує захист прав людини із забезпеченням безпеки своїх держав-членів. Практичний досвід ЄС підкреслює важливість комплексного під¬ходу та скоординованих заходів на наднаціональному рівні для ефективного регулювання міграційних потоків та сприяння сталому роз¬витку. Для України, особливо в умовах військової агресії та прагнення інтегруватися в європейську спільноту, актуальним є застосування європейських підходів у розробці національної міграційної політики. Включення міжнародних стандартів та норм, адаптація законодавчої бази до практики ЄС, а також раціональне управління трудовою та гуманітарною міграцією набувають статусу ключових елементів державної стратегії. Таким чином, аналіз та впровадження європейського досвіду у сфері міграційної політики стає не лише предметом наукових досліджень, а й важливим державним пріоритетом. Це сприяє зміцненню національної безпеки, стимулює економічний розви-ток та відкриває нові перспективи для інтеграції України в європейський соціально-економічний простір. The article examines current trends and challenges in the field of migration policy of the European Union, its relationship with Ukraine in the context of globalization changes and military aggression by the russian federation. The article examines international experience in creating a unified migration policy, as well as legal and institutional mechanisms for regulating migration processes, including EU measures to protect human rights and ensure the security of Member States. Particular attention is paid to the Temporary Protection Directive for Ukrainian citizens forced to leave the country because of the war, as well as new EU approaches to managing the flows of irregular migrants and asylum seekers. The main problems for Ukraine in the field of migration policy are identified, including the harmonization of national legislation with European standards, regulation of labor and humanitarian migration, as well as the implementation of international norms and practices. Based on the analysis of the experience of the European Union, recommendations are proposed for improving the national migration policy of Ukraine to strengthen security, stimulate economic development and integration into the European socio-economic space. It has been proven that migration processes play a significant role in shaping the modern international environment, affecting the economic, social and political stability of countries. The European Union serves as an example of a multi-level migration management system that organically combines the protection of human rights with ensuring the security of its member states. The practical experience of the EU emphasizes the importance of an integrated approach and coordinated measures at the supranational level for the effective regulation of migration flows and the promotion of sustainable development. For Ukraine, especially in the context of military aggression and the desire to integrate into the European community, the application of European approaches in the development of national migration policy is relevant. The inclusion of international standards and norms, adaptation of the legislative framework to EU practices, as well as rational management of labor and humanitarian migration are acquiring the status of key elements of the state strategy. Thus, the analysis and implementation of European experience in the field of migration policy is becoming not only a subject of scientific research, but also an important state priority. This helps to strengthen national security, stimulates economic development and opens up new prospects for the integration of Ukraine into the European socio-economic space.Документ Поняття та зміст основних завдань і функцій патрульної поліції України(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.В статті доводиться, що аналіз нормативно-правових актів, а також практичного досвіду діяльності патрульної поліції дозволив визначити ключові напрями її роботи, серед яких забезпечення громадського порядку, попередження правопорушень, а також здійснення оперативного реагування на події, що становлять загрозу безпеці громадян. Патрульна поліція має важливу роль у реалізації політики з охорони прав і свобод громадян, забезпечення стабільності та правопорядку в суспільстві. Разом з тим, вона сприяє розвитку довіри до правоохоронних органів, що є важливим аспектом для забезпечення ефективної співпраці поліції та громадян. Завдяки своїм функціям патрульна поліція не лише реагує на правопорушення, а й активно працює на попередження правопорушень, формуючи безпечне середовище для проживання та розвитку суспільства. Таким чином, діяльність патрульної поліції є важливою складовою правової системи України і потребує подальшого вдосконалення в умовах постійних змін суспільних потреб та викликів сучасності. Також, зазначено, що стаття 2 Закону Україну «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII визначає, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Отже, всі ці завдання ‒ є загальними і для патрульної поліції. Однак, Положенням про патрульну службу МВС, яке затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.07.2015 № 796 визначено, основні завдання та функції патрульної служби. The article proves that the analysis of regulatory legal acts, as well as practical experience of the patrol police activity allowed to determine the key areas of its work, including ensuring public order, preventing offenses, as well as providing an operational response to events that pose a threat to the safety of citizens. The patrol police has an important role in implementing the policy of protecting the rights and freedoms of citizens, ensuring stability and law and order in society. At the same time, it contributes to the development of trust in law enforcement agencies, which is an important aspect for ensuring effective cooperation between the police and citizens. Due to its functions, the patrol police not only responds to offenses, but also actively works to prevent offenses, forming a safe environment for living and developing society. Thus, the activities of the patrol police are an important component of the legal system of Ukraine and require further improvement in the conditions of constant changes in social needs and challenges of modernity. It is also noted that Article 2 of the Law of Ukraine “On the National Police” dated July 2, 2015 No. 580-VIII determines that the tasks of the police are to provide police services in the following areas: 1) ensuring public safety and order; 2) protecting human rights and freedoms, as well as the interests of society and the state; 3) combating crime; 4) providing, within the limits specified by law, assistance services to persons who, for personal, economic, social reasons or as a result of emergency situations, require such assistance. Therefore, all these tasks are general for the patrol police. However, the Regulation on the Patrol Service of the Ministry of Internal Affairs, approved by the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine dated July 2, 2015 No. 796, defines the main tasks and functions of the patrol service.Документ Правове регулювання медичного забезпечення транспортної безпеки(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Буга В. В.; Єдаменко І. В.; Buha V. V.; Yedamenko I. V.Вертикальна структура транспортної правової системи базується на ієрархії нормативно-правових актів. Конституція України, основний закон держави, є джерелом транспортного права та правовою основою для його розвитку. Цивільний кодекс України та Господарський кодекс є, безперечно, важливими джерелами транспортного права. Основоположним нормативно-правовим актом транспортного законодавства є Закон України «Про транспорт», який закладає правові, економічні та соціальні основи діяльності транспорту. Окрім того, транспортна діяльність регулюється законами України «Про дорожній рух», «Про залізничний транспорт», «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» тощо. The vertical structure of the transport legal system is based on the hierarchy of normative legal acts. The Constitution of Ukraine, the fundamental law of the state, is the source of transport law and the legal basis for its development. The Civil Code of Ukraine and the Commercial Code are undoubtedly important sources of transport law. The fundamental normative legal act of transport legislation is the Law of Ukraine “On Transport”, which lays down the legal, economic and social foundations of transport activities. In addition, transport activities are regulated by the Laws of Ukraine “On Road Traffic”, “On Railway Transport”, “On the Functioning of the Unified Transport System of Ukraine in a Special Period”, etc. Unfortunately, Ukraine ranks among the first in Europe in terms of road injuries. Every year we lose more than 3,5 thousand people in road accidents (hereinafter referred to as RTA), and 10 times more are injured. The Law of Ukraine “On Road Traffic” defines the legal and social foundations of road traffic in order to protect the life and health of citizens, create safe and comfortable conditions for road users and protect the environment. According to Article 45 of the said Law, medical examination and review of candidate drivers and drivers of vehicles is carried out in order to determine the ability of candidate drivers and drivers to safely drive vehicles. The said review includes: preliminary, periodic, variable pre-trip and post-trip examinations, as well as unscheduled examinations due to necessity. The frequency of examinations, the procedure for their implementation and sending drivers for unscheduled examinations are determined by a joint act of the central executive body responsible for the formation of state policy in the field of health care, and the Ministry of Internal Affairs of Ukraine.Документ Нормативно-правове регулювання діяльності патрульної поліції(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.В статті визначено, що патрульна поліція, поряд із кримінальною поліцією, органами досудового розслідування, поліцією охорони, спеціальною поліцією та поліцією особливого призначення, виступає складовим елементом системи органів Національної поліції Укра¬їни. Нормативно-правову основу діяльності патрульної поліції як структурного підрозділу Національної поліції України становлять Кон¬ституція України, міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, Закон України «Про Національну поліцію» та інші закони України, акти Президента України та постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, а також видані відповідно до них акти Міністерства внутрішніх справ Укра¬їни, інші нормативно-правові акти. наявні нормативно-правові акти потребують термінового доопрацювання з урахуванням специфіки воєнного стану. Доводиться, що особливо важливо чітко окреслити повноваження патрульної поліції в умовах надзвичайних ситуацій для уникнення правових колізій. В умовах воєнного стану важливо підтримувати баланс між забезпеченням безпеки та гарантованими пра¬вами громадян. Патрульна поліція повинна мати чіткі вказівки щодо обмеження прав, щоб уникати зловживань і порушень, що зумовлено необхідністю тісної координації між патрульною поліцією та іншими органами державної влади, включаючи військові, задля забезпечення скоординованих дій в умовах воєнного стану. Слід зазначити, що ефективне нормативно-правове регулювання діяльності патрульної поліції в умовах воєнного стану є невід’ємною складовою для забезпечення правопорядку і безпеки в суспільстві. Це вимагає комплек¬сного підходу, адаптації існуючих норм і впровадження нових механізмів мобільного реагування на виклики сьогодення. The patrol police, along with the criminal police, pre-trial investigation bodies, security police, special police and special purpose police, is an integral part of the system of bodies of the National Police of Ukraine. The regulatory and legal basis for the activities of the patrol police as a structural unit of the National Police of Ukraine are the Constitution of Ukraine, international treaties of Ukraine, consent to the binding nature of which has been granted by the Verkhovna Rada of Ukraine, the Law of Ukraine «On the National Police» and other laws of Ukraine, acts of the President of Ukraine and resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as regulatory and legal acts. The existing regulatory and legal acts need urgent revision taking into account the specifics of martial law. It is especially important to clearly define the powers of the patrol police in emergency situations in order to avoid legal conflicts. Under martial law, it is important to maintain a balance between ensuring security and guaranteed rights of citizens. The patrol police must have clear instructions on limiting rights in order to avoid abuses and violations, which is due to the need for close coordination between the patrol police and other government agencies, including the military, to ensure coordinated actions under martial law. It should be noted that effective legal regulation of the patrol police activities under martial law is an integral part of ensuring law and order and security in society. This requires a comprehensive approach, adaptation of existing regulations and the introduction of new mechanisms for mobile response to today’s challenges.Документ Публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.В статті визначено, що публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я – це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямована на формування, реалізацію та контроль державної політики у галузі охорони здоров’я для забезпечення доступності та якості медичних послуг. Основні завдання публічного управління та адміністрування у сфері охороні здоров’я: формування політики охорони здоров’я; фінансування системи охорони здоров’я; організація медичної допомоги; кадрова політика; контроль і нагляд; забезпечення доступності медицини; медична безпека. Доводиться, що публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я відіграє ключову роль у забезпеченні здоров’я нації. Його ефективність залежить від державної політики, належного фінансування, контролю якості медичних послуг та адаптації до сучасних викликів, таких як пандемії, старіння населення та технологічні зміни в медицині. В Україні правове забезпечення охорони здоров’я передбачено ст. 49 Конституції України та виражено через такі правомочності: право на охорону здоров’я, право на медичну допомогу, право на медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Щодо медичної допомоги, то держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслугову-вання. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Також до обов’язків держави в управлінні сферою здоров’я віднесено підтримання розвитку фізичної культури і спорту, забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення. Public management and administration in the field of health care is the activity of state authorities and local governments aimed at the formation, implementation and control of state policy in the field of health care to ensure the availability and quality of medical services. The main tasks of public management and administration in the field of health care: formation of health care policy; financing of the health care system; organization of medical care; personnel policy; control and supervision; ensuring the availability of medicine; medical safety. Public management and administration in the field of health care plays a key role in ensuring the health of the nation. Its effectiveness depends on state policy, adequate financing, quality control of medical services and adaptation to modern challenges, such as pandemics, population aging and technological changes in medicine. In Ukraine, the legal provision of health care is provided for in Article 49 of the Constitution of Ukraine and is expressed through the following rights: the right to health care, the right to medical care, the right to medical insurance. Health care is provided by state financing of relevant socio-economic, medical and sanitary and health-preventive programs. As for medical care, the state creates conditions for effective and accessible medical care for all citizens. In state and municipal health care institutions, medical care is provided free of charge. Also, the state’s responsibilities in health care management include supporting the development of physical culture and sports, ensuring the sanitary and epidemiological well-being of the population.Документ Поняття та сутність адміністративно-правового статусу Національної поліції України(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.В статті доводиться, що під час розгляду поняття та сутності адміністративно-правового статусу Національної поліції України, необхідно звернути увагу на Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, в якому в ч.1 ст. 1 визначено, що Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. В статті визначено, що Національна поліція відіграє центральну роль у забезпеченні правопорядку, захисту прав і свобод громадян, а також виконанні адміністративних функцій, що підтверджує її важливість у структурі органів державної влади України. Адміністративно-правовий статус Національної поліції України відображає комплекс правових норм, що регламентують діяльність поліції, її функції, повноваження та відповідальність. Це поняття є ключовим для розуміння місця поліції в системі органів державної влади. Водночас, ефективність адміністративно-правового статусу значною мірою залежить від наявності чітких і збалансованих нормативно-правових актів, що регулюють дії поліції, а також від їх дотримання на практиці, не менш важливим є й проведення реформ, спрямованих на розширення прав поліцейських, підвищення їх професійних стандартів та забезпечення належного громадського контролю за діяльністю. He article proves that when considering the concept and essence of the administrative and legal status of the National Police of Ukraine, it is necessary to pay attention to the Law of Ukraine «On the National Police» dated July 2, 2015 No. 580-VIII, which in Part 1 of Art. 1 defines that the National Police of Ukraine (police) is the central executive body that serves society by ensuring the protection of human rights and freedoms, combating crime, maintaining public security and order. The National Police plays a central role in ensuring law and order, protecting the rights and freedoms of citizens, as well as performing administrative functions, which confirms its importance in the structure of state authorities of Ukraine. The administrative and legal status of the National Police reflects a set of legal norms regulating the activities of the police, its functions, powers and responsibilities. This concept is key to understanding the place of the police in the system of state authorities. At the same time, the effectiveness of the administrative and legal status largely depends on the existence of clear and balanced legal acts governing the actions of the police, as well as on their observance in practice; it is equally important to carry out reforms aimed at expanding the rights of police officers, raising their professional standards and ensuring proper public control over their activities.Документ Адміністративна відповідальність за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування): законодавчі ініціативи в Україні та зарубіжний досвід(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Мердова О. М.; Умрихіна І. О.; Шишкарьова О. Г.; Merdova O. M.; Umrykhina I. O.; Shyshkarova O. G.Статтю присвячено дослідженню проблем запровадження в Україні адміністративної відповідальності за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування). Особливуувагу приділено аналізу сучасних законодавчих ініціатив, які мають місце в Україні відносно встановлення адміністративної відповідальності за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування). Зокрема, предметом аналізу стали положення проєкту закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодовстановлення відповідальності за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування)» (реєстр. № 9642 від 22.08.2023). Підкреслено, що від дрифтування як протиправного діяння слід відрізняти однойменний окремий вид автомобільного спорту. У зв’язку з наведе- ним, ураховуючи укорінення у вжитку терміна «дрифтування» («дрифт», «дрифтинг» тощо) для позначення виду автомобільного спорту та його офіційне визнання в Україні, а також із метою розмежування відповідних протиправних діянь та виду спорту (спортивних змагань тощо), постає питання у доцільності вибору більш точного терміна для позначення відповід- ного адміністративного правопорушення. Відзначено й інші недоліки законопроєкту № 9642: а) неможливість включення до диспозиції пропонованої ним ст. 122-6 КУпАП формулювання («порушення Правил дорожнього руху…») за умови безпосередньої відсутності у Постанові Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 заборони здійснювати навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування); б) окремі варіантипротиправної поведінки щодо дрифтування, які законопроєктом № 9642 пропонується визначити у межах окремого складу адміністративного правопорушення, за чинного регулювання вже є адміністративно караними діяннями. Аналіз зарубіжного досвіду показав, що у багатьох іноземних державах за сучасних умов кероване занесення транспортного засобу (дрифтування) за винятком дрифтування як виду автомобільного спорту є забороненою поведінкою (Грузія, США, Саудівська Аравія, Туреччина, Японія та ін.). Зроблено висновок про доцільність внесення змін до КУпАП та встановлення в Україні адміністративної відповідальності за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування) у непризначених для цього місцях за умови доопрацювання законопроєкту № 9642. The article is devoted to the study of the problems of introducing administrative liability for intentional controlled skidding of a vehicle (drifting) in Ukraine. Special attention is paid to the analysis of modern legislative initiatives taking place in Ukraine regarding the establishment of administrative liability for intentional controlled skidding of a vehicle (drifting). In particular, the subject of the analysis was the provisions of the draft law of Ukraine “On Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offenses on Establishing Liability for Intentional Controlled Skidding of a Vehicle (Drifting)” (Registration No. 9642 dated 08/22/2023). It is emphasized that drifting as an illegal act should be distinguished from a separate type of motor sport of the same name. In connection with the above, taking into account the entrenched use of the term “drifting” (“drift”, “drifting”, etc.) to designate a type of motor sport and its official recognition in Ukraine, as well as in order to distinguish between the relevant illegal acts and the type of sport (sports competitions, etc.), the question arises of the expediency of choosing a more precise term to designate the relevant administrative offense. Other shortcomings of draft law No. 9642 were also noted: a) the impossibility of including in the disposition of Article 122-6 of the Code of Administrative Offenses the wording (“violation of the Rules of the Road…”) proposed by it, provided that there is no direct prohibition in the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On the Rules of the Road” dated 10.10.2001 on intentional controlled drifting of a vehicle (drifting); b) certain variants of illegal behavior regarding drifting, which draft law No. 9642 proposes to define within the framework of a separate component of an administrative offense, are already administratively punishable acts under the current regulation. An analysis of foreign experience has shown that in many foreign countries under modern conditions, controlled drifting of a vehicle (drifting), with the exception of drifting as a type of motor sport, is prohibited behavior (Georgia, USA, Saudi Arabia, Turkey, Japan, etc.). A conclusion has been made on the expediency of amending the Code of Administrative Offenses and establishing administrative liability in Ukraine for intentional controlled drifting of a vehicle (drifting) in places not intended for this, provided that draft law No. 9642 is finalized.Документ Превентивна діяльність поліції: теорія та практика формування безпекового середовища(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Кіблик Д. В.; Хилько Л. І.; Шишкарьова О. Г.; Kiblyk D. V.; Khylko L. I.; Shyshkarova O. G.Статтю присвячено дослідженню ролі підрозділів превентивної діяльності Національної поліції України як ключових суб’єктів реалізації державної політики у сфері формування безпекового середовища. Розкрито теоретичні засади превентивної функції поліції, її місце у системі публічного управління та взаємодії з громадськістю. Окрему увагу приділено практичним аспектам діяльності превентивних підрозділів, зокрема впровадженню інноваційних підходів до профілактики правопорушень, розвитку партнерських відносин із населенням, місцевими органами влади та громадськими організаціями. Протягом останніх років одним з офіційно визначених пріоритетів діяльності Національної поліції України стало формування безпечного освітнього середовища. Цей напрям реалізується через комплекс заходів, спрямованих на протидію булінгу, домашньому насильству та іншим соціально небезпечним явищам. Як зазначено на офіційному сайті МВС та у виступах міністра внутрішніх справ України І.В. Клименка, розвиток Концепції безпекового середовища в Україні до 2026 р. The article is devoted to the study of the role of the preventive activity units of the National Police of Ukraine as key subjects of the implementation of state policy in the field of forming a security environment. The theoretical principles of the preventive function of the police, its place in the system of public administration and interaction with the public are revealed. Special attention is paid to the practical aspects of the activities of preventive units, in particular, the implementation of innovative approaches to the prevention of offenses, the development of partnership relations with the population, local authorities and public organizations. In recent years, one of the officially defined priorities of the National Police of Ukraine has been the formation of a safe educational environment. This direction is implemented through a set of measures aimed at combating bullying, domestic violence and other socially dangerous phenomena. As stated on the official website of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and in the speeches of the Minister of Internal Affairs of Ukraine I.V. Klymenko, the development of the Concept of a Safe Environment in Ukraine by 2026.Документ Громадськість та медіа як суб’єкти контролю за дотриманням поліцейськими професійної етики(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Мердова О. М.; Шишкарьова О. Г.; Merdova O. M.; Shyshkarova O. G.Автори, спираючись на визначення етики як системи моральних норм і правил поведінки, акцентують на особливій ролі поліцейських у суспільстві, що вимагає від них вищого рівня моральних якостей та спеціальних етичних норм. Досліджено концепції професійної етики поліцейського, що базується на деонтологічних принципах та закріплена в нормативно-правових документах. У статті наголошено на тому, що внутрішній контроль є недостатнім для забезпечення високого рівня прозорості та відповідності етичним нормам, особливо в умовах зростаючих суспільних вимог. Акцентовано на недостатній регламентації участі громадських організацій та медіа як незалежних суб’єктів контролю, хоча вони можуть відігравати вирішальну роль у підвищенні прозорості та відповідальності поліції. Сформовано висновок, що підвищення професіоналізму та етики поліцейських є ключовою складовою частиною ефективної роботи правоохоронних органів. Незважаючи на роль керівників поліції у здійсненні контролю, громадськість та медіа відіграють вирішальну роль у забезпеченні прозорості та підзвітності. Тому для подальшого розвитку поліцейської етики необхідно розширити суб’єктний склад органів контролю, нормативно закріпити їхні повноваження та створити ефективні механізми контролю, що сприятимуть підвищенню довіри громадян до правоохоронних органів. The authors, based on the definition of ethics as a system of moral norms and rules of conduct, emphasize the special role of police officers in society, which requires them to have a higher level of moral qualities and special ethical norms. The concept of professional ethics of a police officer, based on deontological principles and enshrined in regulatory documents, is studied. The article emphasizes that internal control is insufficient to ensure a high level of transparency and compliance with ethical norms, especially in the face of growing public demands. The emphasis is on the insufficient regulation of the participation of public organizations and the media as independent subjects of control, although they can play a crucial role in increasing the transparency and accountability of the police. The conclusion is drawn that increasing the professionalism and ethics of police officers is a key component of the effective work of law enforcement agencies. Despite the role of police leaders in exercising control, the public and the media play a crucial role in ensuring transparency and accountability. Therefore, for the further development of police ethics, it is necessary to expand the subject composition of control bodies, normatively consolidate their powers, and create effective control mechanisms that will help increase citizens' trust in law enforcement agencies.Документ Поняття та структура адміністративно-правового статусу чергових частин органів (підрозділів) Національної поліції України(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Сахно А. П.; Кіблик Д. В.; Sаkhno A. P.; Kiblyk D. V.У статті проаналізовано поняття та структуру адміністративно-правового статусу чергових частин органів (підрозділів) Національної поліції України. Визначено поняття адміністративно-правового статусу чергових частин Національної поліції України, як врегульованого нормами адміністративного права правового положення зазначених структурних підрозділів в системі Національної поліції України, структура якого включає сукупність організаційного, цільового та компетенційного елементів, механізм реалізації яких спрямований на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, координацію та оперативне управління силами і засобами органів (підрозділів) поліції та закладів освіти. Розкрито структурні елементи адміністративно-правового статусу чергових частин, до числа яких належать принципи, завдання, функції та повноваження цих структурних підрозділів. Виокремлено специфічні ознаки адміністративно-правового статусу суб’єктів публічного адміністрування в діяльності чергових частин Національної поліції, а саме: а) правовою основою діяльності чергових частин є норми адміністративного права; б) реалізація адміністративно-правового статусу чергових частин здійснюється у специфічній сфері поліцейської діяльності, пов’язаній із організацією оперативного реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події; в) компетенція чергових частин розповсюджується на суспільні відносини, які складаються з приводу управління нарядами поліції, задіяними для реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події; г) особливості організації діяльності чергових частин пов’язані з несенням служби працівниками цих підрозділів у цілодобовому режимі, що забезпечує безперервне прийняття повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. The article analyzes the concept and structure of the administrative and legal status of the duty units of the bodies (subdivisions) of the National Police of Ukraine. The concept of the administrative and legal status of the duty units of the National Police of Ukraine is defined as the legal position of the specified structural units in the system of the National Police of Ukraine regulated by the norms of administrative law, the structure of which includes a set of organizational, target and competence elements, the implementation mechanism of which is aimed at accepting and registering applications and reports on criminal offenses and other events, coordination and operational management of forces and means of police bodies (units) and educational institutions. The structural elements of the administrative and legal status of the duty units are disclosed, which include the principles, tasks, functions and powers of these structural units. Specific features of the administrative and legal status of public administration entities in the activities of the duty units of the National Police are highlighted, namely: a) the legal basis for the activities of the duty units is the norms of administrative law; b) the implementation of the administrative and legal status of the duty units is carried out in a specific area of police activity related to the organization of an operational response to reports of criminal offenses and other events; c) the competence of the duty units extends to public relations that arise regarding the management of police units involved in responding to reports of criminal offenses and other events; d) the peculiarities of the organization of the activities of the duty units are associated with the provision of service by employees of these units in a round-the-clock mode, which ensures the continuous acceptance of reports of criminal offenses and other events.Документ Теоретичний аспект безбар’єрності у діяльності Національної поліції України під час спілкування з особами, що мають ментальні порушення : аналіз зарубіжного досвіду(ФОП «Ященко», 2024) Кіблик Д. В.; Kiblyk D. V.Дана стаття спрямована на теоретичне дослідження та висвітлення проблематики безбар’єрності в діяльності Національної поліції України під час спілкування з особами, які мають ментальні порушення. В роботі аналізується закордонний досвід поняття аутизму в контексті поліцейської роботи та особливості взаємодії з особами із різними ментальними порушеннями. Розглядаються принципи та методи забезпечення безперешкодного доступу до поліцейських послуг та заходів, які спрямовані на підвищення ефективності комунікації з даною категорією осіб. Дане дослідження має на меті визначити оптимальні стратегії взаємодії поліції з особами із ментальними порушеннями з метою забезпечення безпеки та захисту їх прав. На основі теоретичних досліджень будуть запропоновані практичні рекомендації щодо тренування поліцейських у навичках спілкування та взаємодії з цією аудиторією для покращення якості обслуговування осіб із ментальними порушеннями у діяльності Національної поліції України. This article is aimed at theoretical research and coverage of the problem of barrier-freeness in the activities of the National Police of Ukraine during communication with persons who have mental disorders. The work analyzes the foreign experience of the concept of autism in the context of police work and the peculiarities of interaction with persons with various mental disorders. The principles and methods of ensuring unimpeded access to police services and measures aimed at improving the effectiveness of communication with this category of persons are considered. This study aims to determine the optimal strategies of police interaction with persons with mental disorders in order to ensure safety and protect their rights. On the basis of theoretical research, practical recommendations will be offered regarding the training of police officers in the skills of communication and interaction with this audience in order to improve the quality of service to persons with mental disorders in the activities of the National Police of Ukraine.Документ Місце і роль підрозділів превентивної діяльності в системі органів Національної поліції(ФОП «Ященко», 2024) Кіблик Д. В.; Kiblyk D. V.У статті розглядаються місце та роль підрозділів превентивної діяльності в системі Національної поліції України в забезпеченні громадської безпеки та правопорядку, зокрема в умовах сучасних викликів, в тому числі в умовах збройної агресії на території України. Автор аналізує нормативно-правову базу, яка регулює діяльність підрозділів превентивної діяльності, а також досліджує ключові напрямки їхньої роботи, серед яких профілактика правопорушень (превентивна діяльність) , запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням, а також проведення інформаційно-просвітницької роботи серед населення. Відзначено, що підрозділи превентивної діяльності спрямовані на своєчасне виявлення та нейтралізацію загроз безпеці, попередження правопорушень через взаємодію з місцевими громадами, а також активне використання аналізу криміногенної ситуації для спрямування ресурсів у найбільш проблемні зони. Особлива увага приділяється взаємодії підрозділів превенції з громадськістю, іншими правоохоронними та державними органами, місцевими органами влад задля забезпечення публічного порядку та безпеки, а також організаціями громадянського суспільства. Така співпраця сприяє формуванню позитивного іміджу поліції, посиленню довіри з боку населення і дозволяє більш ефективно реагувати на соціальні проблеми, що можуть стати причиною правопорушень. Завдяки тісній співпраці з громадськістю, підрозділи превентивної діяльності здійснюють не тільки превенцію кримінальних та адміністративних правопорушень, а й комплексну роботу з профілактики насильства, булінгу, наркозалежності, а також здійснюють заходи, спрямовані на підвищення правової обізнаності населення. Окремо розглядаються аспекти діяльності підрозділів превенції в умовах воєнного стану, коли зростає необхідність у мобільності та адаптації до нових загроз, таких як терористичні акти, диверсії, а також забезпечення правопорядку в зонах бойових дій. Стаття підкреслює важливість гнучкості органів Національної поліції для ефективної роботи в таких складних умовах, зокрема під час дії особливих правових режимів і показує, як впровадження інноваційних методів роботи може допомогти в адаптації до нових реалій безпеки в Україні. The article examines the place and role of preventive activity units in the system of the National Police of Ukraine in ensuring public security and law and order, in particular in the context of modern challenges, including armed aggression on the territory of Ukraine. The author analyzes the regulatory framework that regulates the activities of preventive activity units, and also explores the key areas of their work, including prevention of offenses (preventive activity), prevention of crimes and administrative offenses, as well as conducting information and educational work among the population. It is noted that preventive activity units are aimed at timely detection and neutralization of security threats, prevention of offenses through interaction with local communities, as well as active use of criminogenic situation analysis to direct resources to the most problematic areas. Special attention is paid to the interaction of preventive units with the public, other law enforcement and state bodies, local authorities to ensure public order and security, as well as civil society organizations. Such cooperation contributes to the formation of a positive image of the police, strengthening trust from the population and allows for a more effective response to social problems that may cause offenses. Thanks to close cooperation with the public, preventive activity units carry out not only the prevention of criminal and administrative offenses, but also comprehensive work on the prevention of violence, bullying, drug addiction, and also carry out measures aimed at increasing the legal awareness of the population. Aspects of the activities of prevention units in martial law are separately considered, when the need for mobility and adaptation to new threats, such as terrorist acts, sabotage, as well as maintaining law and order in combat zones, increases. The article emphasizes the importance of the flexibility of the National Police for effective work in such difficult conditions, in particular during the operation of special legal regimes, and shows how the introduction of innovative work methods can help in adapting to the new security realities in Ukraine.Документ Правове регулювання обов'язків підприємств, установ і організацій щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації(Видавнича група «Наукові перспективи», 2025) Приймаченко Д. В.; Островський С. О.; Хилько Л. І.; Pryimachenko D. V.; Ostrovskyi S. O.; Khylko L. I.У статті розглядається правова природа та зміст обов’язків підприємств, установ і організацій у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації. В умовах особливого періоду, спричиненого збройною агресією проти України, правове регулювання діяльності недержавного сектору економіки в контексті забезпечення обороноздатності набуває особливої ваги. Законодавець закріплює чітку систему обов’язків, покладених на господарські структури, що функціонують у мирний час, проте зобов’язані бути інтегрованими в систему національної безпеки в разі мобілізації. У роботі систематизовано основні групи обов’язків: планувальні, організаційно-кадрові, матеріально-технічні, інформаційні та координаційні. Кожна з них пов’язана зі змінами правового режиму функціонування підприємств під час переходу держави до особливого періоду. Деталізовано порядок формування мобілізаційних планів, утримання мобілізаційних потужностей, забезпечення військового обліку персоналу та бронювання осіб, які підлягають мобілізації. Окрему увагу приділено механізмам взаємодії підприємств із органами державної влади, військового управління, безпеки та цивільного захисту. Акцентовано на необхідності виконання зобов’язань щодо своєчасного оповіщення працівників, доставки техніки, передачі будівель і споруд, а також створення страхового фонду документації. Підкреслено юридичну відповідальність за ухилення від участі у виконанні мобілізаційних завдань у межах передбачених законом процедур. У роботі зосереджено увагу на положеннях статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно розкривається сутність нових підходів до розмежування повноважень між суб’єктами публічного та приватного секторів у сфері мобілізаційного розгортання. Зокрема, акцентовано увагу на розширенні правового обсягу обов’язків підприємств, установ і організацій, що супроводжується фактичним покладенням на них частини функцій, які традиційно виконувалися виключно органами державної влади. Така трансформація нормативного середовища вимагає чітко визначеної кадрової, матеріальної та правової підтримки з боку держави. Зроблено висновок, що ефективне правове регулювання мобілізаційних обов’язків суб’єктів господарювання є необхідною передумовою національної стійкості в умовах воєнної загрози. З огляду на складність правозастосування, наявність численних практичних викликів та необхідність дотримання балансу між економічною стабільністю і оборонною мобілізацією, зазначена тема є вкрай актуальною і потребує всебічного наукового дослідження. The article examines the legal nature and content of the obligations of enterprises, institutions, and organizations in the field of mobilization preparation and mobilization. Under the conditions of a special period caused by armed aggression against Ukraine, the legal regulation of the activities of the non-state sector of the economy in the context of ensuring national defense capability acquires particular significance. The legislator establishes a clear system of obligations imposed on economic entities that operate in peacetime but are required to be integrated into the national security system in the event of mobilization. The paper systematizes the main groups of such obligations, namely planning, organizational and personnel-related, material and technical, informational, and coordination obligations. Each group is associated with changes in the legal regime governing the operation of enterprises during the transition of the state to a special period. The procedure for drafting mobilization plans, maintaining mobilization capacities, ensuring military registration of personnel, and reserving persons subject to mobilization is examined in detail. Particular attention is paid to the mechanisms of interaction between enterprises and public authorities, military administration bodies, security agencies, and civil protection institutions. The study emphasizes the necessity of fulfilling obligations related to the timely notification of employees, delivery of equipment, transfer of buildings and facilities, as well as the establishment of a reserve documentation fund. Legal liability for evading participation in the execution of mobilization tasks within the procedures prescribed by law is highlighted. The article focuses on the provisions of Article 21 of the Law of Ukraine “On Mobilization Preparation and Mobilization,” revealing new approaches to the delineation of powers between public and private sector entities in the field of mobilization deployment. In particular, attention is drawn to the expansion of the legal scope of obligations of enterprises, institutions, and organizations, which is accompanied by the actual delegation to them of certain functions traditionally performed exclusively by state authorities. Such a transformation of the regulatory environment requires clearly defined personnel, material, and legal support from the state. It is concluded that effective legal regulation of the mobilization obligations of business entities is a necessary prerequisite for national resilience in the context of military threats. Given the complexity of law enforcement, the presence of numerous practical challenges, and the need to maintain a balance between economic stability and defense mobilization, this topic is highly relevant and requires comprehensive scholarly research.Документ Класифікація видів оцінки ефективності поліцейської діяльності(ФОП «Ященко», 2024) Шишкарьова О. Г.; Shyshkarova O. G.В статті здійснено аналіз видів оцінювання поліцейської діяльності через призму концептуальності поняття «ефективність», загальнонауковими ознаками якої є: 1) притаманність категорії «ефективність» оціночного характеру; 2) відображення за її допомогою рівня досягнення мети діяльності та врахування затрачених для цього витрат і ресурсів; 3) здійснення характеристики рівня ефективності за допомогою кількісних та якісних критеріїв, система яких не є сталою та може змінюватися залежно від низки чинників об’єктивного та суб’єктивного характеру. Наголошено на тому, що оцінка ефективності поліцейської діяльності має базуватись на співвідношенні отриманого результату та затрачених для цього витратах і ресурсах. Класифікацію видів оцінювання ефективності поліцейської діяльності визначено нами як процес їх групування за ознаками спорідненості та відмінності. В поданому дослідженні дістали подальшого розвитку наукові положення щодо класифікації видів оцінювання ефективності поліцейської діяльності. Запропоновано авторську класифікацію видів оцінювання ефективності поліцейської діяльності, які розподілено: в залежності від суб’єкта, який здійснює оцінювання на державне (надвідомче і відомче) та громадське; в залежності від масштабу оцінювання на загальнодержавне та територіальне; в залежності від об’єкту оцінювання на загальне, спеціальне, персональне; в залежності від змісту оцінювання на статистичне та соціологічне. Наголошено на тому, що визначені критерії не є взаємовиключними, оскільки оцінювання поліцейської діяльності зазвичай включає комбінацію різних видів для отримання повної комплексної картини ефективності поліцейської діяльно- сті та може враховувати специфічні потреби та вимоги кожного регіону чи органу правопорядку. Зазначено, що класифікація видів оцінювання ефективності поліцейської діяльності носить суто теоретичний характер і дозволяє більш глибоко з’ясувати її зміст та юридичну природу. The article analyzes the types of assessment of police activity through the prism of the conceptuality of the concept of "effectiveness", the general scientific features of which are: 1) the inherent nature of the category "effectiveness" of an evaluative nature; 2) display with its help the level of achievement of the goal of the activity and taking into account the costs and resources spent for this; 3) implementation of the characterization of the level of efficiency using quantitative and qualitative criteria, the system of which is not stable and may change depending on a number of factors of an objective and subjective nature. It was emphasized that the evaluation of the effectiveness of police activity should be based on the ratio of the obtained result and the costs and resources spent for it. We defined the classification of types of evaluation of the effectiveness of police activity as the process of grouping them according to the signs of kinship and difference. In the presented study, the scientific provisions regarding the classification of types of evaluation of the effectiveness of police activity were further developed. The author's classification of the types of evaluation of the effectiveness of police activity is proposed, which are divided: depending on the entity that performs the evaluation into state (supra-departmental and departmental) and public; depending on the scale of the national and territorial assessment; depending on the object of assessment for general, special, personal; depending on the content of the statistical and sociological assessment. It is emphasized that the identified criteria are not mutually exclusive, as the evaluation of policing usually involves a combination of different types to obtain a complete comprehensive picture of the effectiveness of policing and may take into account the specific needs and requirements of each region or law enforcement agency. It is noted that the classification of the types of evaluation of the effectiveness of police activity is purely theoretical in nature and allows for a more in-depth clarification of its content and legal nature.Документ Сутнісні характеристики формування готовності майбутніх офіцерів до застосування «холодної зброї» в екстремальних умовах службово-бойової діяльності(УДУ імені Михайла Драгоманова, 2025) Ярещенко О. А.; Титович А. О.; Коломоєць О. Д.; Головков О. М.; Коваленко В. Л.; Олексієнко С. В.; Yareshchenko O. A.; Tytovych А. О.; Kolomoyets O. D.; Holovkov O. M.; Kovalenko V. L.; Oleksienko S. V.У статті розглядаються сутнісні характеристики формування готовності майбутніх офіцерів до застосування «холодної зброї» в екстремальних умовах службово-бойової діяльності. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до професійної підготовки військовослужбовців (правоохоронців) інституцій сектору безпеки і оборони України, здатних ефективно діяти у складних і небезпечних ситуаціях. У процесі дослідження визначено ключові складові готовності до використання холодної зброї, серед яких психофізична підготовленість, тактична грамотність, правова обізнаність і морально-етична стійкість. Проаналізовано існуючі підходи до формування зазначених компетенцій у системі вищої військової освіти. Особливу увагу приділено інтеграції теоретичних знань та практичних навичок, що забезпечує майбутнім офіцерам можливість адекватно оцінювати ситуацію, приймати обґрунтовані та виважені рішення та діяти у відповідності до законодавчих норм. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчально-тренувального процесу майбутніх офіцерів зі спеціальної фізичної підготовки (тактичної та тактико-спеціальної підготовки), зокрема для розробки спеціалізованих навчальних програм, спрямованих на підготовку до виконання завдань за призначенням в екстремальних умовах службово-бойової діяльності. Перспективи подальших досліджень у обраному напрямі наукової розвідки передбачають визначення критеріїв, рівнів формування готовності майбутніх офіцерів до застосування «холодної зброї» в екстремальних умовах службово-бойової діяльності. The article examines the essential characteristics of the formation of future officers' readiness to use "Bladed weapons" in extreme conditions of service and combat activity. The relevance of the study is due to the growing requirements for professional training of military personnel, capable of effectively acting in complex and dangerous situations. Research methods: abstraction, analysis and synthesis, hypothetical-deductive method, induction and deduction, historical method, classification and systematization, comparative (comparative) method, logical method, modeling, forecasting, generalization and concretization, formalization. In addition, during the theoretical study, personal experience in organizing the system of special physical training of military personnel. The research identified key components of readiness to use edged weapons, including psychophysical preparedness, tactical literacy, legal awareness, and moral and ethical stability. Existing approaches to the formation of these competencies in the military education system are analyzed. Particular attention is paid to the integration of theoretical knowledge and practical skills, which provides future officers with the opportunity to adequately assess the situation, make informed and balanced decisions, and act in accordance with legislative norms. The results of the study can be used to improve the educational and training process of future officers in special physical training (tactical and tactical-special training), in particular for the development of specialized training programs aimed at preparing for the performance of assigned tasks in extreme conditions of service and combat activity. Prospects for further research include determining the criteria, levels (components) of forming the readiness of future officers to use "Bladed weapons" in extreme conditions of service and combat activity.Документ Державна реєстрація речових прав на меліоративні мережі та її складові частини(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Іваненко Д. Д.; Ivanenko D. D.Статтю присвячено особливостям державної реєстрації речових прав на меліоративні мережі та її складові частини. Аналізується процес державної реєстрації речових прав на меліоративні мережі та її складові частини в аспекті запроваджених законодавчих змін. Здійснено комплексний аналіз основних етапів, що передують державній реєстрації речових прав: визначення території обслуговування організації водокористувачів, інвентаризація, внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначено про появу правового механізму набуття прав на меліоративні мережі та її складові частини в чинному законодавстві. The scientific article examines the complex process of state registration of rights to land-reclamation networks and its components in the aspect of introduced legislative changes. It is noted about the allocation of agricultural lands, the reorganization of collective agricultural enterprises, which led to an increase in the number of water users, changes in the structure of reclamation networks. Therefore, intra-household reclamation networks were left without an owner. The reasons for the adoption of the Law of Ukraine “On Water User Organizations and Stimulation of Hydrotechnical Land Reclamation” dated February 17, 2022 No. 2079-IX, which contains a number of amendments aimed at regulating the legal position of water user organizations, issues of state registration, state registration of rights to reclamation networks and its components, are indicated. The following stages of acquisition of rights to the land-reclamation network by water user organizations are distinguished: 1) definition of the service territory at the stage of creation of the water user organization; 2) inventory of the reclamation network and its components, entering information into the State Land Cadastre; 3) free transfer of objects of the engineering infrastructure of land-reclamation systems to the ownership of the organization of water users, state registration of property rights. Conclusions were made about the effectiveness of the introduced legislative changes. The updating of legislation in the field of land management provided an opportunity to carry out an inventory of reclamation networks and its parts. In the field of land cadastre management, it provided an opportunity to include information on reclamation networks and its constituent parts in the State Land Cadastre. The norms of the Law of Ukraine “On Water User Organizations and Stimulation of Hydrotechnical Land Reclamation” defined a specialized subject that has the right to acquire ownership of land-reclamation networks and their components with the corresponding infrastructure. As a result, a legal mechanism for acquiring rights to melioration networks and its constituent parts was created from the moment of determining the service territory of the water user organization to the state registration of property rights.Документ Критерії, показники та рівні професійної готовності майбутніх офіцерів до застосування стрілецької зброї у специфічних умовах водного середовища(Гельветика, 2025) Самсонов Ю. В.; Постний Р. М.; Муленко О. О.; Мельничук О. І.; Samsonov Yu. V.; Postny R. M.; Mulenko O. O.; Melnichuk O. I.У статті розкрито результати наукового дослідження, спрямованого на теоретичне обґрунтування та систематизацію критеріїв, показників і рівнів професійної готовності майбутніх офіцерів до застосування штатної стрілецької зброї у специфічних умовах водного середовища. Зазначено, що сучасна військова освіта вимагає вдосконалення підходів до професійної підготовки військовослужбовців з урахуванням специфіки ведення бойових дій у різноманітних геофізичних та екстремальних умовах службовобойової діяльності. Головною метою дослідження є наукове обґрунтування та систематизація критеріїв, показників і рівнів професійної готовності майбутніх офіцерів до застосування штатної стрілецької зброї у специфічних умовах водного середовища із урахуванням вимог сучасної військової освіти та практики. The article presents the results of a scientific study aimed at the theoretical substantiation and systematization of criteria, indicators, and levels of professional readiness of future officers for the use of standard firearms in specific conditions of the aquatic environment. It is highlighted that modern military education requires an enhancement of approaches to the professional training of military personnel, taking into account the specifics of combat operations in diverse geophysical and extreme conditions of service and combat activities. The primary objective of the study is the scientific substantiation and systematization of criteria, indicators, and levels of professional readiness of future officers to use standard firearms in specific aquatic conditions, in line with the requirements of contemporary military education and practice. Research methods: analysis and generalization of scientific and methodological sources, online resource monitoring, systematization and classification, modeling, surveys (questionnaires, interviews), quantitative and qualitative analysis of results.