Наукові публікації (Scientific publications)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Правове регулювання патронатної служби в Україні(Гельветика, 2023) Буга Г. С.; Кузьменко С. Г.; Buha H. S.; Kuzmenko S. H.У статті проаналізовано правове регулювання патронатної служби в Україні. Основними нормативно-правовими актами, що забезпечували перебування на посадах патронатних службовців, донедавна були Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій» від 19 травня 1999 року № 851 та Наказ Національного агентства України з питань державної служби «Про Довідник типових професійнокваліфікаційних характеристик посад державних службовців» від 13 вересня 2011 року № 11. Ці нормативно-правові акти, з огляду на зміни законодавства, що відбулися на підставі Концепції адміністративної реформи в Україні 1998 року, втратили чинність. Доводиться, що згідно з положеннями Закону України «Про державну службу» 1993 року, патронатна служба (патронатні службовці) прирівнювалась до державної служби (державних службовців), за винятком певних особливостей, визначених законом, наприклад, це стосувалося припинення державної служби патронатними службовцями у разі зміни керівників або складу державних органів відповідно до ч. 3 ст. 30 Закон України «Про державну службу» 1993 року. Також у ч. 2 ст. 2 Закон України «Про державну службу» 1993 року було вказано, що посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Здійснення «консультативно-дорадчих функцій», зокрема, і покладалося на патронатну службу. Визначено, що на сьогоднішній день правові засади діяльності патронатної служби в Україні визначаються в таких нормативно-правових актах, а саме: ст.92 Закону України «Про державну службу», ст. 12 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Указом Президента України від 26 липня 2021 р. було оновлено «Положення про Радника Президента України», ст. 34 Закону України «Про статус народного депутата України». Вивчивши деякі аспекти правового регулювання патронатної служби України, маємо констатувати, що норми законів та підзаконних нормативно-правових актів потребують узгодження та подальшого вдосконалення. На законодавчому рівні має бути чітко визначено поняття патронатної служби. The article analyzes the legal regulation of foster care services in Ukraine. The main regulatory legal acts ensuring the tenure of patronage employees in positions were recently the Law of Ukraine «On Civil Service» dated December 16, 1993 No. 3723-XII, the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On approval of the Procedure for holding patronage service employees in the civil service of members of the Cabinet of Ministers of Ukraine and heads of local state administrations» dated May 19, 1999 No. 851 and Order of the National Agency of Ukraine for Civil Service Affairs «On the Directory of Standard Professional Qualification Characteristics of Civil Servant Positions» dated September 13, 2011 No. 11. These normative legal acts, Taking into account changes in legislation that occurred on the basis of the Concept of Administrative Reform in Ukraine in 1998 have become invalid. It is proved that, according to the provisions of the Law of Ukraine «On Civil Service» of 1993, the patronage service (patronage employees) was equated to the civil service (civil servants), with the exception of certain features determined by law, for example, this concerned the termination of civil service by patronage employees in the event of a change managers or members of government bodies in accordance with Part 3 of Art. 30 Law of Ukraine «On Civil Service» of 1993. Also in Part 2 of Art. 2 of the Law of Ukraine «On Civil Service» of 1993, it was stated that officials in accordance with this Law are considered to be heads and deputy heads of state bodies and their apparatus, other civil servants who are entrusted by laws or other regulations with the implementation of organizational, administrative and consultative and advisory functions. The implementation of «consultative and advisory functions», in particular, was assigned to the patronage service. It has been determined that today the legal basis for the activities of the patronage service in Ukraine is determined in the following regulatory legal acts, namely: Article 92 of the Law of Ukraine «On Civil Service», Art. 12 of the Law of Ukraine «On Central Executive Bodies», by the Decree of the President of Ukraine dated July 26, 2021, the «Regulations on the Advisor to the President of Ukraine» were updated, art. 34 of the Law of Ukraine «On the status of the People’s Deputy of Ukraine». Having studied some aspects of the legal regulation of the patronage service in Ukraine, it should be noted that the norms of laws and by-laws require coordination and further improvement. At the legislative level, the concept of patronage service must be clearly defined.Документ Особливості контролю і нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ(Гельветика, 2023) Буга Г. С.; Кузьменко С. Г.; Buha H. S.; Kuzmenko S. H.Контроль і нагляд є одними з найважливіших ланок системи управління в цілому та небанківських фінансових установ зокрема. Адже чітко налагоджена контрольно-наглядова діяльність дає можливість своєчасно вдосконалювати систему управління, корегувати плани, зменшувати та запобігати правопорушенням у згаданій сфері. У цьому аспекті варто наголосити, що необхідно виявляти причини, щоб запобігати негативним наслідкам. Проблемі контролю суспільство завжди приділяло значну увагу і здійснювало його за допомогою різних форм, заходів і прийомів. Суспільство в процесі свого розвитку породжує відомі загальні функції, без яких воно не може обійтися і які набувають об’єктивного характеру. До цих функцій відноситься і контроль як елемент будь-якої системи, що розвивається і присутність якого зумовлена об’єктивними законами суспільного розвитку. Державний фінансовий контроль є однією з важливих функцій державного управління, яка полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування й ефективного використання фінансових ресурсів для досягнення поставлених державою цілей у сфері фінансів та бізнесу. Фінансові групи, особливо ті, що поєднують банківську та страхову діяльність, набувають все більшого значення в Україні. І такі об’єднання передбачають певні ризики: внутрішньо групові транзакції створюють можливості для уникнення регуляторних обмежень, є ризик зазнати втрат від поширення труднощів на всі бізнес-одиниці фінансової групи. Метою державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг є забезпечення захисту законних інтересів клієнтів, сталого розвитку і стабільності фінансового ринку, а також створення сприятливих умов для розвитку підприємництва в Україні і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку. Control and supervision are one of the most important parts of the management system in general and non-bank financial institutions in particular. After all, clearly established control and supervisory activities make it possible to timely improve the management system, adjust plans, reduce and prevent offenses in this area. In this aspect, it should be noted that it is necessary to identify the causes in order to prevent negative consequences. The general goal of control and supervision, as is known, is to identify the actual state of affairs in any process, compare the compliance of this state with the intended goals and, if necessary, apply corrective measures to bring the controlled object to the proper state. Naturally, the most effective organization of control and supervisory activities is one that helps to identify in advance, first of all, the causes of certain violations. Of course, one of the main goals of control and supervisory activities is the timely identification of various violations and their culprits, but the ultimate goal of both control and supervision is still the correction and elimination of violations. A well-organized control and supervision system is a constructive management tool. State financial control is one of the important functions of public administration, which consists in facilitating the implementation of the state’s financial policy, ensuring the process of formation and effective use of financial resources to achieve the goals set by the state in the field of finance and business. Financial groups, especially those combining banking and insurance activities, are becoming increasingly important in Ukraine. And such associations involve certain risks: intragroup transactions create opportunities to avoid regulatory restrictions, and there is a risk of incurring losses from the spread of difficulties to all business units of the financial group. The purpose of state regulation and supervision of activities in the provision of financial and related services is to ensure the protection of the legitimate interests of clients, sustainable development and stability of the financial market, as well as the creation of favorable conditions for the development of entrepreneurship in Ukraine and a competitive environment in the financial market.Документ Поняття адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності(Гельветика, 2023) Буга Г. С.; Кузьменко С. Г.; Buha H. S.; Kuzmenko S. H.Ст. 42 Конституції України, проголошуючи право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, одночасно встановлює низку вимог щодо провадження підприємницької діяльності. Серед них варто виокремити: по-перше, підприємницька діяльність має бути такою, яка не заборонена законом; по-друге, підприємницька діяльність має здійснюватися колом суб’єктів, щодо яких відсутні встановлені законом обмеження; по-третє, державою забезпечується захист конкуренції у підприємницькій діяльності, при якому не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція; по-четверте, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт. Названі положення визначають конституційні засади контролю та нагляду за додержанням встановлених вимог щодо здійснення підприємницької діяльності. Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності складається з певних засобів, які в сукупності складають механізм адміністративно-правового регулювання. В загальній теорії права до основних елементів механізму правового регулювання відносять: 1) норми права, його принципи, що уособлюються в законах та інших нормативних актах; 2) юридичні факти; 3) правовідносини. З огляду на це, основними елементами адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності є норми адміністративного права у даній сфері; юридичні факти; адміністративні правовідносини, що виникають за участю суб’єктів підприємницької діяльності Під адміністративно-правовим регулюванням підприємницької діяльності слід розуміти один із видів регулюючого впливу на суспільні відносини у певній сфері, що здійснюється уповноваженими органами державної влади за допомогою спеціалізованих органів. Під ним розуміються способи та сукупність правових засобів, що виникають у сфері підприємницької діяльності під впливом відповідних адміністративно-правових норм, а також процес і стан їх виникнення. Art. 42 of the Constitution of Ukraine, while proclaiming the right of everyone to entrepreneurial activity not prohibited by law, simultaneously establishes a number of requirements for the implementation of entrepreneurial activity. Among them, it is worth highlighting: firstly, entrepreneurial activity must be one that is not prohibited by law; secondly, entrepreneurial activity must be carried out by a circle of entities in respect of which there are no restrictions established by law; thirdly, the state ensures protection of competition in business activities, which does not allow abuse of a monopoly position in the market, unlawful restriction of competition and unfair competition; fourthly, the state protects the rights of consumers, monitors the quality and safety of products and all types of services and work. These provisions define the constitutional basis for control and supervision of compliance with established requirements for carrying out business activities. Administrative and legal regulation of the entrepreneurial activity of a warehouse is carried out taking into account individual characteristics, which are in the auxiliary mechanism of administrative and legal regulation. In legal theories of rights, the main elements of the mechanism of legal regulation are: 1) rules of law, its principles, which are simplified in laws and other regulations; 2) legal facts; 3) legal blue. Taking this into account, the main elements of administrative and legal regulation of entrepreneurial activity are the norms of administrative law in this area; legal facts; administrative rights that are used to participate in business entities. Administrative and legal regulation of business activity should be understood as one of the types of regulatory influence on social relations in a certain area, carried out by authorized government bodies with the help of specialized bodies. It refers to the methods and set of legal means that arise in the field of entrepreneurial activity under the influence of relevant administrative and legal norms, as well as the process and state of their occurrence.Документ Адміністративно-правовий статус Державної міграційної служби України(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Конарєва Г. О.; Морозов Є. Є.; Полтавець А. А.; Konarieva H. O.; Morozov Ye. Ye.; Poltavets A. A.Стаття присвячена аналізу адміністративно-правового статусу Державної міграційної служби України. Розкрито поняття та особливості Державної міграційної служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну міграційну політику, визначено її сервісний характер. Проаналізовано норми Положення про Державну міграційну службу України, запропоновано внесення змін до нього. Розглянуто підходи вчених до поняття та структури адміністративно-правового статусу Державної міграційної служби України. Визначено, що елементами адміністративно-правового статусу Державної міграційної служби України є завдання та функції, компетенція (предмети відання та повноваження), відповідальність. The article is devoted to the analysis of the administrative and legal status of the State Migration Service of Ukraine. The State Migration Service of Ukraine is a central executive body, the activities of which are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine through the Minister of Internal Affairs and which implements state policy in the areas of migration (immigration and emigration), including counteraction to illegal migration, citizenship, registration of individuals, refugees and other categories of migrants defined by law. The concept and features of the State Migration Service of Ukraine as a central executive body implementing state migration policy are disclosed, its service nature is determined. The norms of the Regulation on the State Migration Service of Ukraine are analyzed, amendments to it are proposed in terms of defining the tasks of the State Migration Service of Ukraine. The approaches of scientists to the concept and structure of the administrative and legal status of the State Migration Service of Ukraine are considered. It is determined that the elements of the administrative and legal status of the State Migration Service of Ukraine are tasks and functions, competence (subjects of responsibility and authority), responsibility. The authority of the State Migration Service of Ukraine is mainly related to the provision of administrative services in the areas of migration (immigration and emigration), including counteraction to illegal migration, citizenship, registration of individuals, refugees and other categories of migrants defined by law. A feature of the administrative and legal status of the State Migration Service of Ukraine is that it is a central executive body that performs service functions, that is, provides administrative services within its competence.Документ Application of alternative methods for resolving labor disputes at industrial enterprises under martial law(National Mining University, 2025) Makarenko O. Yu.; Makarenko N. A.; Ustinova-Boychenko G. M.; Panova I. V.; Doroshenko V. A.; Макаренко О. Ю.; Макаренко Н. А.; Устінова-Бойченко Г. М.; Панова І. В.; Дорошенко В. А.The article is devoted to the analysis of the legal grounds for the application of alternative methods of resolving labour disputes, the advantages of each, and their effectiveness. If specific methods are chosen, propose amendments to the current legislation to resolve the problems of enterprises and employees. Стаття присвячена аналізу правових підстав застосування альтернативних способів вирішення трудових спорів, переваги кожного й результативність. У разі обрання конкретних способів, запропонувати зміни до чинного законодавства задля врегулювання проблем підприємств і працівників.Документ The right of employees of mining and metallurgical enterprises to legal assistance under martial law(National Mining University, 2025) Makarenko O. Yu.; Makarenko N. A.; Krasnova Y. A.; Nesterenko K. O.; Matsak M. D.; Макаренко О. Ю.; Макаренко Н. А.; Краснова Ю. А.; Нестеренко К. О.; Мацак М. Д.The article is devoted to analysing the peculiarities of exercising the right to legal assistance by employees of mining and metallurgical enterprises under martial law, analysing the regulatory and legal acts governing this area, and identifying problematic aspects of ensuring effective access to legal support. Particular attention is paid to the impact of the specifics of martial law on legal relations between employees and employers, as well as on the availability of legal services in the context of restrictions caused by military actions. Стаття присвячена аналізу особливостей реалізації права на правову допомогу співробітників гірничо-металургійних підприємств в умовах воєнного стану, аналіз нормативно-правових актів, що регулюють цю сферу та виявлення проблемних аспектів забезпечення ефективного доступу до правової підтримки. Особлива увага приділяється впливу специфіки воєнного стану на правовідносини між працівниками й роботодавцями, а також на доступність юридичних послуг у контексті обмежень, викликаних військовими діями.Документ Окремі питання правового регламентування та змісту економічної безпеки України в умовах сьогодення(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Кадала В. В.; Гузенко О. П.; Kadala V. V.; Huzenko O. P.Стаття присвячена окремим питанням правового регламентування та змісту економічної безпеки України в умовах сьогодення. Визначено рольовий аспект дотримання відповідного рівня економічної безпеки України в надзвичайних умовах розвитку. Обґрунтовано доцільність переосмислення сутнісного змісту економічної безпеки України як понятійної категорії. Надано авторське бачення й обґрунтовано доцільність розуміння економічної безпеки України як комплексу правових інструментів, які спираються на новітні способи та прийоми в механізмах безпеки в економічній сфері, котра є функціональним складником, фундаментом і матеріальною основою національної безпеки, з метою збереження національних економічних інтересів на базі дієвості заходів подолання негативного впливу зовнішніх і внутрішніх викликів у надзвичайних умовах розвитку України. The article is devoted to separate issues of legal regulation and content of economic security of Ukraine in the present conditions. The role aspect of compliance with the appropriate level of economic security of Ukraine in emergency conditions of development is determined. The expediency of rethinking the essential content of economic security of Ukraine as a conceptual category has been substantiated. The author's vision has been provided and expediency of understanding the economic security of Ukraine as a set of legal instruments has been substantiated, based on the latest methods and techniques in the security mechanisms in the economic sphere, which acts as a functional component, foundation and material basis of national security, in order to preserve national economic interests on the basis of the effectiveness of measures to overcome the negative impact of external and internal challenges, in emergency conditions of Ukraine's development.Документ Перспективи вдосконалення організаційно-правових засад дотримання прав і свобод людини і громадянина в діяльності Національної поліції України(Вищий навчальний приватний заклад «Дніпровський гуманітарний університет», 2023) Морозов Є. Є.; Morozov Ye. Ye.У статті проаналізовано перспективи вдосконалення організаційно-правових засад дотримання прав і свобод людини і громадянина в діяльності Національної поліції України та запропоновано чіткі алгоритми діяльності за даним напрямом роботи та функціонування відповідної системи. The article analyzes the prospects for improving the organizational and legal foundations of observance of human and civil rights and freedoms in the activities of the National Police of Ukraine and offers clear algorithms of activity in this area of work and functioning of the relevant system.Документ Система та джерела адміністративного права(ЮНЕСКО СОЦІО, 2025) Морозов Є. Є.; Конарєва Г. О.; Пономаренко В. В.; Morozov Ye. Ye.; Konarieva H. О.; Ponomarenko V. V.У статті здійснено комплексний аналіз системи та джерел адміністративного права України та особливостей їх побудови в сучасних умовах розвитку правової держави. Розкрито зміст адміністративного права як впорядкованої сукупності норм і правових інститутів, об’єднаних спільним предметом і методом правового регулювання. Обґрунтовано поділ галузі на загальну та особливу частини, охарактеризовано їх функціональне призначення й взаємозв’язок. Окрему увагу приділено характеристиці джерел адміністративного права як зовнішніх форм вираження адміністративно-правових норм. Проаналізовано їх поняття, ознаки та місце в системі національного права. Висвітлено різні наукові підходи до визначення кола джерел, зокрема позиції щодо співвідношення законодавчих і позазаконодавчих форм, ролі правового прецеденту, принципів права, правової доктрини та міжнародних договорів. Розглянуто критерії віднесення певних соціальних регуляторів до джерел адміністративного права, акцентовано на необхідності їх державного визнання та нормативного характеру. У статті проаналізовано ієрархію джерел адміністративного права, визначено провідну роль Конституції України як акта найвищої юридичної сили, що встановлює засади функціонування всієї правової системи та визначає межі правотворчості. Досліджено значення кодифікованих актів, законів, підзаконних нормативно-правових актів органів виконавчої влади й місцевого самоврядування, а також локальних актів установ і організацій. Окремо охарактеризовано вплив міжнародноправових стандартів і практики міжнародних судових інституцій на формування сучасного адміністративно-правового регулювання. Зроблено висновок про те, що система адміністративного права та система його джерел мають динамічний характер, перебувають у процесі трансформації під впливом суспільних змін і європейських інтеграційних процесів. Підкреслено, що їх розвиток пов’язаний із утвердженням принципу верховенства права, розширенням ролі судової практики та підвищенням значення міжнародних зобов’язань України. The article provides a comprehensive analysis of the system and sources of administrative law in Ukraine and the peculiarities of their structure in the current conditions of the development of the rule of law. The content of administrative law is revealed as an orderly set of norms and legal institutions united by a common subject and method of legal regulation. The division of the branch into general and special parts is justifi ed, their functional purpose and interconnection are characterized. Particular attention is paid to the characteristics of the sources of administrative law as external forms of expression of administrative and legal norms. Their concepts, features, and place in the system of national law are analyzed. Various scientifi c approaches to defi ning the range of sources are highlighted, in particular, positions on the relationship between legislative and non-legislative forms, the role of legal precedent, principles of law, legal doctrine, and international treaties. The criteria for classifying certain social regulators as sources of administrative law are considered, with an emphasis on the need for their state recognition and normative nature. The article analyzes the hierarchy of sources of administrative law and defi nes the leading role of the Constitutions of Ukraine as an act of the highest legal force, which establishes the foundations for the functioning of the entire legal system and defi nes the limits of lawmaking. The signifi cance of laws, codifi ed acts, subordinate regulatory legal acts of executive bodies and local self-government bodies, as well as local acts of institutions and organizations is examined. The infl uence of international legal standards and the practice of international judicial institutions on the formation of modern administrative and legal regulation is described separately. It is concluded that the system of administrative law and its sources are dynamic in nature and are undergoing transformation under the infl uence of social changes and European integration processes. It is emphasized that their development is linked to the establishment of the principle of the rule of law, the expansion of the role of judicial practice, and the increasing importance of Ukraine’s international obligations.Документ Правовий статус іноземців як суб’єктів адміністративного права(ЮНЕСКО СОЦІО, 2025) Морозов Є. Є.; Конарєва Г. О.; Пономаренко В. В.; Morozov Ye. Ye.; Konarieva H. О.; Ponomarenko V. V.Стаття присвячена аналізу правового статусу іноземців як суб’єктів адміністративного права. Досліджено поняття та особливості нормативного регулювання прав та обов’язків іноземців. Розглянуто підходи вчених до поняття та змісту правового статусу іноземців як спеціальних суб’єктів адміністративного права. Проаналізовано статус іноземців як отримувачів адміністративних послуг у сфері міграції. Визначено особливості прав та обов’язків іноземців у адміністративно-процесуальних відносинах. The article is devoted to the analysis of the legal status of foreigners as subjects of administrative law. The concept and features of the regulatory regulation of the rights and obligations of foreigners are studied. The approaches of scientists to the concept and content of the legal status of foreigners as special subjects of administrative law are considered. The status of foreigners as recipients of administrative services in the fi eld of migration is analyzed. The features of the rights and obligations of foreigners in administrative and procedural relations are determined.Документ Правові питання проходження ВЛК окремими категоріями військовозобов’язаних та оголошення їх в розшук у зв’язку із можливим вчиненням адміністративного правопорушення(Ужгородський національний університет, 2025) Макаренко О. Ю.; Морозов Є. Є.; Makarenkо O. Yu.; Morozov Ye. Ye.Стаття присвячена дослідженню окремих аспектів процедури проходження військово-лікарської комісії військовозобов’язаними, які подали до ТЦК та СП заяву, про наданнявідстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та відповідно реалізували своєправо на відстрочку (з врахуванням того факту, що на момент оголошення військовозобов’язаногов розшук, термін дії відстрочки не закінчився). Авторами проаналізовано окремі випадки, коливійськовозобов’язані можуть проходити військо-лікарські комісії на визначення придатності застаном здоров’я до військової служби.Дослідження виявляє подвійну природу трактування норм чинного законодавства, з бокутериторіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в деяких регіонах України. З однієїсторони, ТЦК та СП самостійно, в більшості випадків, не направляють військовозобов’язаних,які мають відстрочку або подали заяву про неї, для проходження ВЛК, з іншої – відмовляють їм у наданні відстрочки через непроходження ВЛК або оголошують таких осіб у розшук під час діючої відстрочки за непроходження (відмову від проходження) ВЛК.Вказана обставина має значний вплив на сучасне суспільство, так як не однакове трактуваннянорм чинного законодавства України з боку деяких ТЦК та СП створює серйозну загрозудля дотримання конституційних прав та і свобод людини в Україні. Автори підкреслюютькритичну важливість забезпечення прозорості та однакового трактування вказаних випадків,що дозволить усім суб’єктам владних повноважень та військовозобов’язаним вірно розуміти тадотримуватися норм чинного законодавства України щодо питань процедури проходження ВЛКвійськовозобов’язаними.У статті аналізується випадки, коли військовозобов’язані, які звернулася із заявою провідстрочку, або вже мають відстрочку, можуть бути направлені для проходження військово-лікарської комісії. Також авторами проаналізована судова практика із відповідних питань, щодозволило зробити ґрунтовний аналіз наявної проблеми та запропонувати шляхи її вирішення.Додатково досліджено, що судова практика в даному випадку, може слугувати певним орієнтиромдля напрямків подальшого вдосконалення нормативно-правової бази, та свідчить про наявністьзначної кількості випадків не однакового застосування норм законів та підзаконних нормативно-правових актів. The article is devoted to the study of certain aspects of the procedure for passing the militarymedical commission by conscripts who submitted an application to the TCC and SP for a deferralfrom conscription during mobilization and, accordingly, exercised their right to deferral (taking intoaccount the fact that at the time of declaring the conscript wanted, the deferral period had not expired).The authors analyzed specific cases in which conscripts may undergo military medical examinations todetermine their fitness for military service based on their heal th condition. The study reveals the dual nature of the interpretation of the provisions of current legislation byterritorial recruitment and social support centers in some regions of Ukraine. On the one hand, TRCs andSSCs independently, in most cases, do not refer conscripts who have a deferral or have applied for oneto undergo a military medical examination, while on the other hand, they refuse to grant them a deferraldue to their failure to undergo a military medical examination or declare such persons wanted during thecurrent deferral for failure to undergo (refusal to undergo) a military medical examination.This circumstance has a significant impact on modern society, as the inconsistent interpretation ofthe provisions of current Ukrainian legislation by some military registration and enlistment offices andmilitary units poses a serious threat to the observance of constitutional rights and freedoms in Ukraine.The authors emphasize the critical importance of ensuring transparency and uniform interpretation ofsuch cases, which will allow all authorities and conscripts to correctly understand and comply with theprovisions of current Ukrainian legislation regarding the procedure for conscripts to undergo medicalexamination.The article analyzes cases where conscripts who have applied for a deferral or already have a deferralmay be referred to a military medical commission. The authors also analyze court practice on relevantissues, which has allowed them to conduct a thorough analysis of the existing problem and propose waysto solve it. Additionally, it was found that judicial practice in this case can serve as a certain guidelinefor further improvement of the regulatory framework and indicates the existence of a significant numberof cases of inconsistent application of laws and subordinate re gulatory acts.Документ Реалізація норм адміністративного права органами Національної поліції(ЮНЕСКО СОЦІО, 2025) Морозов Є. Є.; Конарєва Г. О.; Пономаренко В. В.; Morozov Ye. Ye.; Konarieva H. О.; Ponomarenko V. V.Стаття присвячена аналізу реалізації норм адміністративного права органами Національної поліції України в умовах сучасних викликів щодо забезпечення публічної безпеки та правопорядку. Розглянуто ключові проблеми, з якими стикаються громадяни під час взаємодії з поліцією: надмірна дискреція посадових осіб, нерівномірність застосування адміністративних процедур, відсутність уніфікованих алгоритмів дій у нестандартних або кризових ситуаціях, а також недостатнє документування рішень, що ускладнює судовий контроль та захист прав громадян. В умовах дії правового режиму воєнного стану та загострення безпекової ситуації поліція стикається з додатковими труднощами: забезпечення оперативності правозастосування, дотримання принципів пропорційності та законності, а також належний захист конституційних прав і свобод громадян. Для забезпечення ефективного доступу населення до адміністративних процедур, Національна поліція впроваджує стандартизовані алгоритми дій, розширює використання цифрових технологій для документування правопорушень, а також удосконалює систему контролю за дотриманням прав людини. Пропонуються можливі шляхи вдосконалення механізму реалізації адміністративно-правових норм, зокрема нормативне уточнення дискреційних повноважень, уніфікація процедур, цифровізація правозастосовної діяльності та підвищення професійної підготовки працівників поліції, з урахуванням міжнародного досвіду у сфері публічної безпеки та адміністративного права. This article analyzes the implementation of administrative law provisions by the National Police of Ukraine in the context of current challenges to public safety and law and order. It examines key issues citizens face when interacting with the police: excessive discretion by officials, inconsistent application of administrative procedures, the lack of standardized protocols for handling non-routine or crisis situations, and insufficient documentation of decisions, which complicates judicial oversight and the protection of citizens’ rights. Under the legal regime of martial law and the escalating security situation, the police face additional challenges: ensuring the prompt enforcement of the law, adhering to the principles of proportionality and legality, and adequately protecting citizens’ constitutional rights and freedoms. To ensure effective public access to administrative procedures, the National Police is implementing standardized action protocols, expanding the use of digital technologies to document offenses, and improving the system for monitoring human rights compliance. Possible ways to improve the mechanism for implementing administrative and legal norms are proposed, including regulatory clarification of discretionary powers, standardization of procedures, digitization of law enforcement activities, and enhancement of police training, taking into account international experience in the field of public safety and administrative law.Документ Адміністративно-правові аспекти надання безоплатної правової допомоги в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2024) Макаренко О. Ю.; Мацак М. Д.; Макаренко Н. А.; Makarenko O. Yu.; Matsak M. D.; Makarenko N. A.В даній наданій для публікації статті, авторами проаналізовані та дослідженні питання які сто-суються питань надання якісної та своєчасної безоплатної правової допомоги, в умовах воєнного стану. In this article submitted for publication, the authors analyze and study the issues related to the provision of quality and timely free legal aid under martial law.Документ Імплементація міжнародних стандартів у національне адміністративне судочинство: теоретико-правові засади та концептуальні підходи(Класичний приватний університет, 2025) Вітвіцький С. С.; Ковальова О. В.; Vitvitskyi S. S.; Kovalova O. V.У статті досліджуються теоретикоправові засади та концептуальні підходи до імплементації міжнародних стандартів у національне адміністративне судочинство. Міжнародні стандарти адміністративн ого судочинства розглядаються не як сукупність ізольованих норм, а як цілісна інтегрована модель належного правосуддя, що формується внаслідок взаємодії міжнародноправового регулювання, практики мі жнародних судів та доктринального осмислення. Обґрунтовується методологічний підхід, відповідно до якого імплементація міжнарод них стандартів є багатовимірним, нелінійним і динамічним процесом, що не зводиться до простого формального перенесення міжнародних положень у національне законодавство. Цей процес поєднує нормати вні, інституційні та правозастосовні механізми, з акцентомна судово-інтерпретаційну діяльність. У роботі систематизовано та оцінено оснвні концептуальні моделі імплементації міжнародних стандартів: формальнонормативну (зводиться до механічного включення норм у законодавство), судовоі нтерпретаційну (акцент на тлумаченні та застосуванні судами), інтегративну (глибоке органічне включення стандартів у національну правову систему)та модель «діалогу судів» (конструктивна взаємодія між національними судами та міжнародними юрисдикціями). Проведено аналіз ефективності кожної з моделей щодо впливу на Національнусудову практику, а також виявлено ризики формального та фрагментарного підходу до імплементації. Зокрема, наголошено на проблемі декларативних посилань на міжнародні стандарти у моти вувальній частині судових рішень без їхнього реального змістовного застосування. Проаналізовано роль міжнародних джерел і судової практики у формуванні стандартів належного судочинства та запропо новано інтегративну модель імплементації, доповнену елементами «діалогу суддів». Запропонована модель має важливе значення не лише для теоретичного осмислення механізмів імплементації, але й для практичного вдосконалення правозастосовної діяльності судів України, сприяючи подальшій європейській інтеграції правової системи та підвищенню довіри до судової влади. The article examines the theoretical and legal foundations and conceptual approaches to the implementation of international standards in national administrative justice. International standards of administrative justice are considered not as a set of isolated norms, but as a holistic integrated model of proper justice, which is formed as a result of the interaction of international legal regulation, the practice of international courts and doctrinal understanding. The methodological approach is substantiated, according to which the implementation of international standards is a multidimensional, nonlinear and dynamic process that is not reduced to a simple formal transfer of international provisions into national legislation. This process combines regulatory, institutional and law enforcement mechanisms, with an emphasis on judicial and interpretative activity. The paper systematizes and evaluates the main conceptual models of implementation of international standards: formal-normative (reduced to the mechanical inclusion of norms in legislation), judicial-interpretative (emphasis on interpretation and application by courts), integrative (deep organic inclusion of standards in the national legal system) and the model of “dialogue of courts” (constructive interaction between national courts and international jurisdictions). The effectiveness of each of the models in terms of its impact on national judicial practice is analyzed, and the risks of a formal and fragmentary approach to implementation are identified. In particular, the problem of declarative references to international standards in the motivational part of judicial decisions without their real substantive application is emphasized. The role of international sources and judicial practice in the formation of standards of due process is analyzed and an integrative model of implementation is proposed, supplemented by elements of “dialogue of judges”. The proposed model is important not only for the theoretical understanding of implementation mechanisms, but also for the practical improvement of the law enforcement activities of administrative courts of Ukraine, contributing to the further European integration of the legal system and increasing trust in the judiciary. practice. Risks of formal and fragmented implementation are identified, including the practice of declarative references to international standards without their substantive application in judicial reasoning.Takinginto account the specific features of the development of administrative justice in Ukraine, the article substantiates the expediency of an integrative model of implementation supplemented by elements of the «dialogue of courts» as the model most capable of ensuring systematic, consistent, and effective incorporation of international standards into national judicial practice, which is significant oth for the development of administrative procedural doctrine and for the improvement of judicial law-enforcement activity.Документ The use of artificial intelligence in optimising education management processes(INFONIA Foundation, 2024) Cholyshkina O. G.; Onyshchenko A. I.; Kudin V. I.; Gladka M. V.; Oleksiienko S. V.; Чолишкіна О. Г.; Онищенко А. І.; Кудін В. І.; Гладка М. В.; Олексієнко С. В.The article explores the use of artificial intelligence (AI) as an innovative tool for optimizing education management processes. AI technologies are considered a key factor in the transformation of modern educational systems, contributing to improved efficiency, quality, and adaptability of management decisions. The study analyzes current approaches to applying AI in education management, including data-driven decision-making, automation of administrative processes, and personalization of educational services. Particular attention is paid to the benefits of AI implementation, as well as to potential risks, limitations, and ethical challenges associated with its integration into educational institutions. The authors outline prospects for the further development and use of artificial intelligence in education management and emphasize its importance for enhancing the sustainability and effectiveness of educational systems in the context of digital transformation.Документ Адміністративно-правова характеристика нормативно-правового забезпечення статусу командувача Національної гвардії України(ЮНЕСКО-СОЦІО, 2022) Пискун О. В.; Pyskun O. V.У тезах представлено адміністративно-правову характеристику системи нормативно-правових актів, що формують підґрунтя статусу командувача Національної гвардії України. Автор здійснює багаторівневий аналіз джерел права — від Конституції України та профільних законів до підзаконних актів і відомчих наказів МВС. Досліджено еволюцію законодавчого забезпечення повноважень керівника НГУ та виявлено певні неузгодженості в ієрархії нормативних приписів. Обґрунтовано необхідність систематизації нормативно-правового забезпечення для чіткого визначення прав, обов'язків та відповідальності командувача як суб'єкта публічного управління в умовах сучасних безпекових викликів. The abstract presents an administrative and legal description of the system of regulatory acts that form the basis of the status of the Commander of the National Guard of Ukraine. The author performs a multi-level analysis of legal sources — from the Constitution of Ukraine and specialized laws to by-laws and departmental orders of the Ministry of Internal Affairs. The evolution of the legislative provision regarding the powers of the NGU head is examined, and certain inconsistencies in the hierarchy of regulatory provisions are identified. The author emphasizes the need to systematize the regulatory and legal framework to clearly define the rights, duties, and responsibilities of the Commander as a subject of public administration in the context of modern security challenges.Документ Правове забезпечення євроінтеграції: загальноправовий та галузевий аспекти в контексті сталого розвитку(ФОП Король Ірина Володимирівна, 2024) Камардіна Ю. В.; Татарчук О. М.; Михайлов Р. І.; Kamardina Yu. V.; Tatarchuk O. M.; Mykhailov R. I.У статті здійснено історичний аналіз законодавчих процесів на шляху до євроінтеграції. Встановлено, що перші нормативні документи з акцентом на євроінтеграцію були прийняті, ще за часів президента Л. Кучми. Однак особливої актуальності євроінтеграційні процеси набули під час Революції Гідності та загострилися з початком повномасштабного вторгнення. Окрему оцінку під час дослідження відведено саме способам синхронізації нашого законодавства з європейським. Загалом було встановлено, що у світовій практиці часто використовується метод імплементації міжнародних норм, шляхом перенесення їх змісту або суті у національні закони. Водночас системний аналіз нормативно-правових актів України показав, що для нашої держави найбільш прийнятним є спосіб адаптації, коли національне законодавство підлаштовується під норми міжнародного права шляхом внесення відповідних змін у закони або прийняття нових з орієнтацією на європейські цінності. Так, дослідження показало, що шлях України до Європейського Союзу, складний та тривалий, однак нині маємо очевидні зрушення на цій ниві. Зокрема надання Україні статусу кандидата на членство у Європейському Союзі вказує на те, що Україна виконує вимоги Єврокомісії, а за результатами 2023 року стан виконання Україною Угоди про асоціацію становить 77 %. Це вказує на правильну політику та законодавчу роботу держави у цьому сегменті. Під час дослідження, дано оцінку окремим реформам, які були проведені в рамках Угоди про асоціацію, зокрема антикорупційній. Встановлено, що на ефективність антикорупційної політики вплинули прийняття відповідних законів та цифрові можливості з упередження корупційних схем. Підтвердженням цього є зокрема й показник України в індексі сприйняття корупції за 2023 рік де Україна має один із найкращих результатів за минулий рік у світі та додала у свій загальний результат 3 бали, чого не було за все існування незалежної України. The article provides a historical analysis of legislative processes on the path toward European integration. It is established that the first regulatory documents emphasizing European integration were adopted as early as the presidency of L. Kuchma. However, European integration processes gained particular relevance during the Revolution of Dignity and intensified with the start of the full-scale invasion. A separate assessment in the study is devoted to the methods of synchronizing national legislation with European standards. Generally, it was found that international practice often utilizes the method of implementing international norms by transferring their content or essence into national laws. At the same time, a systematic analysis of Ukraine's regulatory acts showed that the most acceptable method for our state is adaptation, where national legislation is adjusted to international law by making relevant amendments to laws or adopting new ones oriented toward European values. Thus, the research showed that Ukraine's path to the European Union is complex and lengthy; however, there are currently obvious advancements in this field. In particular, granting Ukraine the status of a candidate for EU membership indicates that Ukraine is fulfilling the European Commission's requirements, and as of the end of 2023, the implementation rate of the Association Agreement stands at 77%. This indicates correct state policy and legislative work in this segment. During the study, an assessment was given to specific reforms carried out under the Association Agreement, particularly the anti-corruption reform. It was established that the effectiveness of anti-corruption policy was influenced by the adoption of relevant laws and digital capabilities for preventing corruption schemes. This is confirmed, in particular, by Ukraine's score in the 2023 Corruption Perceptions Index, where Ukraine achieved one of the best results in the world over the past year and added 3 points to its overall score—an unprecedented gain in the history of independent Ukraine.Документ Критерії, рівні, показники сформованості готовності майбутніх офіцерів до фізичного захисту від «дронів»(Гельветика, 2025) Головков О. М.; Карпенко О. М.; Корольов А. В.; Олексієнко С. В.; Holovkov O. M.; Karpenko O. M.; Koroliov A. V.; Oleksiienko S. V.У статті висвітлено результати дослідження, спрямованого на наукове обґрунтування критеріїв, показників та рівнів сформованості готовності майбутніх офіцерів до фізичного захисту від атак дронів-камікадзе як новітньої загрози в умовах сучасного бойового простору. Практичний досвід ведення бойових дій в умовах «гібридної війни» переконливо засвідчує, що без належної підготовки до протидії «дронам» і реалізації заходів фізичного самозахисту зростає ймовірність втрат особового складу та знижується ефективність виконання завдань за призначенням. З урахуванням специфіки екстремальних умов службово-бойової діяльності обґрунтовано сутність готовності до фізичного захисту як інтегративного особистісно професійного утворення, що поєднує когнітивний, мотиваційно-ціннісний, операційно-діяльнісний та вольовий компоненти. Сформульовано систему критеріїв і відповідних показників, які дають змогу здійснювати цілісну діагностику стану готовності курсантів вищих військових навчальних закладів і закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання системи МВС України до ефективного реагування на загрозу з боку безпілотних літальних апаратів типу «дронів-камікадзе». Представлено характеристику рівнів сформованості готовності (високого, середнього, низького) з урахуванням інтегративних проявів фізичної, спеціальної фізичної, психофізичної та професійно-прикладної підготовки майбутніх офіцерів. Обґрунтовано доцільність розроблення та впровадження комплексних освітньо-тренувальних програм, спрямованих на розвиток здатності до фізичного самозахисту в умовах реальної загрози атак дронів, що потребує оновлення підходів до професійної (індивідуальної, службової) підготовки в інституціях сектору безпеки і оборони України. Перспективи подальших досліджень у обраному напрямі наукової розвідки передбачають: поглиблене вивчення психологічних механізмів самозбереження в умовах загрози ураження бойовими дронами-камікадзе, зокрема розвитку професійної стресостійкості, емоційної стабільності та здатності до самоконтролю; розроблення та апробація інтегрованих програм психофізичної, спеціальної фізичної та тактико-спеціальної підготовки, спрямованих на підвищення готовності до самозбереження в умовах динамічних змін тактики противника і застосування високотехнологічних засобів ураження. The article presents the results of a study aimed at providing a scientific rationale for the criteria, indicators, and levels of formation of future officers’ readiness for physical protection against attacks by kamikaze drones as an emerging threat in the context of the modern battlefield. Practical experience of conducting combat operations under the conditions of “hybrid warfare” convincingly demonstrates that, without adequate preparation for countering drones and implementing measures of physical selfprotection, the probability of personnel losses increases significantly, while the effectiveness of accomplishing assigned tasks decreases. Taking into account the specifics of the extreme conditions inherent in service and combat activities, the essence of readiness for physical protection is substantiated as an integrative personal and professional construct that combines cognitive, motivational and valuebased, operational and activity-related, and volitional components. A system of criteria and corresponding indicators has been formulated, enabling a comprehensive diagnosis of the state of readiness among cadets of higher military educational institutions and institutions of higher education with specific training conditions within the Ministry of Internal Affairs of Ukraine to respond effectively to threats posed by unmanned aerial vehicles of the “kamikaze drone” type. The characteristics of the levels of readiness formation (high, medium, low) are presented, taking into consideration the integrative manifestations of physical, special physical, psychophysiological, and professionally applied preparedness of future officers. The feasibility of developing and implementing comprehensive educational and training programs aimed at enhancing the capacity for physical self-protection under the conditions of real threats posed by drone attacks has been substantiated. This necessitates the revision of approaches to professional (individual and service) training within institutions of the security and defense sector of Ukraine. The prospects for further research in the selected area of scientific inquiry include: an in-depth examination of the psychological mechanisms of self-preservation under the threat of strikes by kamikaze drones, in particular the development of professional stress resilience, emotional stability, and the capacity for self-control; as well as the design and testing of integrated programs of psychophysical, special physical, and tacticalspecial training aimed at increasing readiness for self-preservation in the context of dynamic changes in enemy tactics and the employment of high-tech means of destruction.Документ Повноваження публічної адміністрації у сфері охорони земель(Європейські перспективи, 2025) Чорна М. В.; Сахно А. П.; Пономаренко В. В.; Chorna M. V.; Sakhno A. P.; Ponomarenko V. V.У статті проаналізовано повноваження суб’єктів публічної адміністрації у сфері охорони земель. З’ясовано юридичну природу зазначених повноважень, функціональний зміст та особливості реалізації. Встановлено, що сфера охорони земель належить до числа комплексних об’єктів публічного адміністрування, що передбачає взаємодію суб’єктів, які представляють органи виконавчої влади, спеціально уповноважені служби у галузі охорони земель, а також органи місцевого самоврядування. Доведено, що багаторівневий характер публічного адміністрування обумовлений міжгалузевою природою земельних відносин і потребою забезпечення як загальнонаціональних, так і регіональних інтересів. Розкрито склад суб’єктів публічного адміністрування у сфері охорони земель, до числа яких належать: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Держгеокадастр, органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації. Визначено особливість повноважень суб’єктів публічного адміністрування у сфері охорони земель, яка проявляється у комплексній функціональній спрямованості, яка охоплює реалізацію адміністративних, контрольних, дозвільних, юрисдикційних та публічно-сервісних функцій. Визначено завдання науки адміністративного права щодо вдосконалення механізмів взаємодії між органами публічного адміністрування у сфері охорони земель. Обґрунтовано необхідність підвищення рівня координації та узгодженості дій між відповідними органами, зокрема під час реалізації державних і місцевих програм охорони земель, забезпечення прозорості та доступності кадастрової інформації, а також впровадження економічних стимулів щодо збереження родючості ґрунтів. The article analyzes the powers of public administration entities in the field of land protection. The legal nature of these powers, their functional content, and the specific features of their implementation are identified. It is established that the sphere of land protection belongs to complex objects of public administration, which requires interaction between entities representing executive authorities, specially authorized services in the field of land protection, and local self-government bodies. The study demonstrates that the multi-level nature of public administration is determined by the cross-sectoral nature of land relations and the need to ensure both national and regional interests. The composition of public administration entities in the field of land protection is disclosed, including: the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine, the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine, the State GeoCadastre, local self-government bodies, and local state administrations. The article defines a specific feature of the powers held by public administration entities in land protection, manifested in a comprehensive functional orientation that encompasses the implementation of administrative, control, licensing, jurisdictional, and public-service functions. The tasks of administrative law science regarding the improvement of interaction mechanisms between public administration bodies in the field of land protection are defined. The necessity of increasing the level of coordination and consistency of actions between relevant authorities is justified, particularly during the implementation of state and local land protection programs, ensuring the transparency and accessibility of cadastral information, and introducing economic incentives for soil fertility conservation.Документ Щодо визначення поняття «Виключна компетенція суду» в контексті розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 175-1 КУпАП «Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях»(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Сахно А. П.; Sakhno A. PУ статті уточнено розуміння суб’єкта розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми (на прикладі статті 175-1 КУпАП «Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях»). Визначено актуальність удосконалення адміністративної відповідальності за куріння тютюнових виробів у заборонених місцях. Підкреслено, що куріння сигарет є найпоширенішим способом вживання тютюну серед підлітків, а більшість людей, які вживають тютюн, розпочали куріння саме в підлітковому віці. Це спричиняє швидке формування нікотинової залежності та ускладнює відмову від куріння у старшому віці. Констатовано, що проблема куріння на теперішній час залишається доволі гострою, що в тому числі, може бути обумовлено й тим фактом, що куріння електронних цигарок набуває особливої популярності серед неповнолітніх, задовільний стан здоров’я яких є запорукою успішного розвитку нашої держави в стратегічній перспективі. Наголошено, що законодавство про адміністративну відповідальність має виробити дієві механізми, спрямовані на забезпечення прав неповнолітніх щодо здорового способу життя, у вільному від шкідливого впливу тютюнових виробів суспільному середовищі. Обґрунтовано доцільність визначення на законодавчому рівні виключної судової компетенції, одним із елементів якої мають вважа-тися суддівські повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповно-літніми. Виокремлено ряд важливих ознак, які іманентні виключній компетенції, як правовій категорії, а саме: носієм виключної компетенції, є державний орган, наділений державно-владними повноваженнями; делегування виключної компетенції іншому органові чи посадовій особі не допускається. Запропоновано поняття виключної компетенції суду щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми особами віком від 16 до 18 років, як урегульованої нормами адміністративного права сукуп-ності повноважень суду, спрямованих на забезпечення розгляду справ про адміністративні правопору-шення, вчинені неповнолітніми. Надано пропозиції щодо внесення змін до статті 221 КУпАП, доповнивши її частиною другою наступного змісту: «Розгляд справ про адміністративні правопорушення, вчинені осо-бами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років належить до виключної компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів».The article clarifies the understanding of the subject of consideration of cases of administrative offenses committed by minors (using the example of Article 175-1 of the Code of Administrative Offenses "Smoking of tobacco products in prohibited places"). The relevance of improving administrative liability for smoking of tobacco products in prohibited places is determined. It is emphasized that cigarette smoking is the most common way of using tobacco among adolescents, and the majority of people who use tobacco started smoking in adolescence. This causes the rapid formation of nicotine addiction and complicates quitting smoking in older age. It is stated hat the problem of smoking remains quite acute at present, which, among other things, may be due to the fact that smoking of electronic cigarettes is gaining particular popularity among minors, whose satisfactory health is the key to the successful development of our state in the strategic perspective. It is emphasized that the legislation on administrative responsibility should develop effective mechanisms aimed at ensuring the rights of minors to a healthy lifestyle, in a public environment free from the harmful effects of tobacco products. The expediency of determining at the legislative level exclusive judicial competence, one of the elements of which should be considered judicial powers to consider cases of administrative offenses committed by minors, is substantiated. A number of important features inherent in exclusive competence as a legal category are highlighted, namely: the bearer of exclusive competence is a state body endowed with state authority; delegation of exclusive competence to another body or official is not allowed. The concept of exclusive jurisdiction of the court to consider cases of administrative offenses committed by minors aged 16 to 18 years is proposed, as a set of court powers regulated by the norms of administrative law, aimed at ensuring the consideration of cases of administrative offenses committed by minors. Proposals are made to amend Article 221 of the Code of Administrative Offenses, supplementing it with part two of the following content: “Consideration of cases of administrative offenses committed by persons aged sixteen to eighteen years shall be within the exclusive jurisdiction of judges of district, city district, city or city district courts”.