DSUIAIR
Вітаємо в репозитарії Донецького державного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ДонДУВС у вільному доступі.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Цифрові платформи та технології як засіб розвитку дослідницької компетентності здобувачів освіти в STEAM
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2026) Колєснік Т. В.; Мартинюк О.; Koliesnik T. В.; Martyniuk O.
У роботі досліджено концептуальні засади формування дослідницької компетентності здобувачів освіти в умовах глобальної цифровізації та інтенсивного впровадження методології STEAM. Обґрунтовано, що інтеграція цифрових платформ та міждисциплінарних підходів є ключовим детермінантом розвитку аналітичних і креативних навичок сучасних фахівців.
This study examines the conceptual foundations for developing the research competence of learners in the context of global digitalization and the intensive implementation of the STEAM methodology. It is argued that the integration of digital platforms and interdisciplinary approaches serves as a key determinant in the development of analytical and creative skills among modern professionals.
Правовий і соціально-психологічний вимір трудових конфліктів: ключові аспекти
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Колєснік Т. В.; Koliesnik T. V.
У представленій роботі обґрунтовано актуальність дослідження позасудових механізмів вирішення трудових спорів та конфліктів в Україні в умовах повномасштабної війни, законодавчих змін та нестабільної соціально-економічної ситуації. Автор аналізує поняття трудового спору та розглядає медіацію як ефективний, добровільний і конфіденційний інструмент врегулювання індивідуальних та колективних розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин. Особливу увагу приділено трудовому арбітражу, примиренню та специфіці трудової медіації, яка спрямована не лише на розв'язання наявних правових суперечностей, а й на збереження подальшої плідної співпраці. Наголошено, що трудові конфлікти, окрім правового аспекту, мають глибокий соціально-психологічний вимір, який вимагає делікатного та структурованого підходу.
This paper substantiates the relevance of researching out-of-court mechanisms for resolving labor disputes and conflicts in Ukraine amidst a full-scale war, legislative changes, and an unstable socio-economic situation. The author analyzes the concept of a labor dispute and examines mediation as an effective, voluntary, and confidential tool for settling individual and collective disagreements between parties to socio-labor relations.
Particular attention is devoted to labor arbitration, conciliation, and the specifics of labor mediation, a process aimed not only at resolving existing legal disputes but also at preserving future productive cooperation. It is emphasized that, beyond their legal dimension, labor conflicts possess a profound socio-psychological aspect that requires a delicate and structured approach.
Жінки та гендерна справедливість у шведській соціальній державі
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2026) Колєснік Т. В.; Клемпарський М. М.; Назимко О. В.; Koliesnik T. V.; Klemparskyi M. М.; Nazymko O. V.
У статті досліджується шведська модель соціальної держави як інституційного механізму забезпечення гендерної справедливості через системне визнання доглядової праці та захист економічної автономії жінок. На відміну від формально-нейтральних підходів, що домінують у багатьох юрисдикціях, Швеція реалізує практивну стратегію, засновану на конституційному обов’язку просувати рівність статей, антидискримінаційному законодавстві з позитивними обов’язками, універсальній системі соціального страхування та доступній інфраструктурі догляду. Автори аналізують, як поєднання гендерно-нейтральної батьківської відпустки, автоматичного зарахування доглядових періодів до пенсійного стажу, обов’язкової соціальної допомоги жінкам у ситуаціях насильства та гарантій гнучкого працевлаштування формує цілісну систему, спрямовану на усунення структурної нерівності. Особлива увага приділяється правовій природі цих гарантій їх justiciability, адміністративному забезпеченню та відповідності міжнародним стандартам, зокрема CEDAW та Європейській соціальній хартії. Наукова новизна полягає в демонстрації того, як технічні правові механізми (наприклад, правило «use-it-or-lose-it» або обов’язок активних заходів) трансформують соціальні норми і забезпечують не лише формальну, а й фактичну рівність. Висновки мають значення для країн, що реформують соціальну політику, зокрема України, де питання інтеграції гендерно-чутливих підходів у систему соціального захисту залишається недостатньо опрацьованим.
The article examines the Swedish model of the welfare state as an institutional mechanism for ensuring gender justice through the systematic recognition of care work and the protection of women’s economic autonomy. Unlike formally neutral approaches prevalent in many jurisdictions, Sweden implements a proactive strategy grounded in a constitutional obligation to promote gender equality, anti-discrimination legislation with positive duties, a universal social insurance system, and accessible care infrastructure. The authors analyses how the combination of gender-neutral parental leave, automatic crediting of care periods toward pension entitlements, mandatory social support for women in situations of violence, and guarantees of flexible employment forms an integrated system aimed at eliminating structural inequality. Particular attention is paid to the legal nature of these guarantees – their justiciability, administrative enforcement, and compliance with international standards, particularly the Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women (CEDAW) and the European Social Charter. The scientific novelty lies in demonstrating how specific legal mechanisms – such as the “use-it-or-lose-it” rule or the duty to implement active equality measures – transform social norms and ensure not only formal but substantive equality. The findings are especially relevant for countries undergoing social policy reform, including Ukraine, where the integration of gender-sensitive approaches into the social protection system remains underdeveloped.
Нові підходи до процесу реабілітації на працевлаштування ветеранів війни: правовий та соціально-економічний аспект
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Колєснік Т. В.; Семенишина-Фіголь Б. М.; Гузенко О. П.; Koliesnik T. V.; Semenyshyna-Figol B. M.; Guzenko O. P.
Стаття присвячена вивченню проблемних питань, що виникають в процесі реабілітації ветера-нів війни та їх подальшого працевлаштування в контексті правового та соціально-економічного аспекту. Акцентується увага на змістовності напрямків впливу реабілітаційних заходів на процеси працевлаштування ветеранів, деталізуються складові правової площини, визначено особливості соціально-економічної реабілітації. Окрему увагу приділено питанням процесу працевлаштування ветеранів війни та діючим державним програмам. Запропоновано авторське бачення розуміння сутності механізму працевлаштування ветеранів війни з окресленням переваг доцільності його адаптації в сучасних умовах. За результатами дослідження обґрунтовується необхідність внесення змін до норм чинного законодавства з метою всебічної підтримки ветеранів війни та впровадження соціальних програм, що сприятимуть не лише відновленню й стійкості в надзвичайних умовах, а й економічному відновленню країни.
The article is devoted to the study of problematic issues that arise in the process of rehabilitation of war veterans and their further employment in the context of legal and socio-economic aspects. The article focuses on the content of the directions of influence of rehabilitation measures on the processes of employment of veterans, details the components of the legal sphere, and identifies the features of socio-economic rehabilitation.Special attention is paid to the issues of the process of employment of war veterans and existing state programs. The author’s vision of understanding the essence of the mechanism of employment of war veterans is proposed, outlining the advantages of its adaptation in modern conditions. Summarizing the above, it should be noted that the conducted research allows us to draw appropriate conclusions and generalizations.First, rehabilitation has a fundamental impact on the employment of war veterans, helping to overcome psychological trauma, restore physical functions and skills through comprehensive programs that include psychological support, physical therapy and retraining, which prepare them for successful integration into civilian life and finding work in desired fields.Secondly, the process of integrating war veterans requires state support and the implementation of social programs that will contribute not only to recovery and resilience in emergency conditions, but also to the economic recovery of the country.Third, the successful return of war veterans to civilian life largely depends on their ability to get a job and rethinking the role and responsibility of employers in organizing the workplace and the microclimate for employees, which require significant attention.We see the prospects for further scientific research in the need to identify key segments of the mechanism for employing war veterans with the establishment of a relationship between management levels that ensure its effectiveness.
Правове забезпечення підприємницької діяльності
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Колєснік Т. В.; Koliesnik T. V.
У статті досліджується трансформація правового забезпечення підприємницької діяльності в Україні в умовах скасування Господарського кодексу України та переорієнтації правового регулювання в площину приватного права. Обґрунтовується необхідність переосмислити роль адміністративного права та держави в забезпеченні підприємництва з позицій людиноцентристської моделі публічного управління. Акцентується увага на проблемі досягнення балансу між публічними інтересами держави та приватними інтересами суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема шляхом обмеження дискреційних повноважень органів влади, удосконалення адміністративних процедур і підвищення передбачуваності управлінських рішень.
The article examines the transformation of the legal support for entrepreneurial activity in Ukraine in the context of the abolition of the Commercial Code of Ukraine and the reorientation of legal regulation to the plane of private law. The need to rethink the role of administrative law and the state in ensuring entrepreneurship from the standpoint of a human-centric model of public administration is substantiated. Attention is focused on the problem of achieving a balance between the public interests of the state and the private interests of business entities, in particular by limiting the discretionary powers of government bodies, improving administrative procedures, and increasing the predictability of management decisions. It is emphasized that administrative law in modern conditions should perform not only regulatory, but also guarantee and compensatory functions, forming a comprehensive mechanism for legal support of entrepreneurial activity.Special attention is paid to the growth of entrepreneurs’ responsibility for business organization, in particular in the field of corporate governance and making collective management decisions. It is concluded that an effective model of interaction between the state and business is possible only under the conditions of a combination of human-centric principles of public administration, proper administrative and procedural support, and an increase in the legal culture of both officials and business entities.
Нагляд в системі небанківського кредитування (адміністративно-правові аспекти)
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2026) Резуєв Є. В.; Rezuev Ye. V.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретико-правових засад, механізмів адміністративного регулювання та фінансово-правового забезпечення нагляду за функціонуванням ринку небанківського кредитування в Україні.
Визначено поняття та правові форми небанківського кредитування як специфічної форми фінансових правовідносин, що передбачає надання кредитних ресурсів фізичним та юридичним особам через небанківські фінансові установи, які діють на підставі відповідної ліцензії та на власний ризик. Обґрунтовано, що небанківські фінансові установи є самостійними учасниками фінансового ринку, виконують функцію акумулювання та перерозподілу фінансових ресурсів, забезпечують розширення доступу до кредитування та сприяють формуванню конкурентного середовища у фінансовому секторі.
Розкрито адміністративно-правові засади системи небанківського кредитування, які визначено як сукупність адміністративно-правових норм і механізмів публічного впливу держави на діяльність небанківських фінансових установ з метою впорядкування їх функціонування, забезпечення стабільності фінансового ринку та захисту прав споживачів фінансових послуг. Встановлено, що структура адміністративно-правових засад охоплює нормативний елемент (система законів і підзаконних актів, зокрема акти Національного банку України), інституційний елемент (система органів публічного адміністрування, центральне місце серед яких посідає НБУ як мегарегулятор), функціонально-інструментальний елемент (ліцензування, нагляд, застосування заходів впливу, адміністративні процедури), а також принциповий елемент (законність, пропорційність, прозорість, ризик-орієнтованість, захист прав споживачів).
Окреслено зміст та структуру фінансово-правових засад системи небанківського кредитування, які включають норми, що визначають порядок формування фінансових ресурсів, здійснення кредитних операцій, забезпечення фінансової стійкості та управління ризиками. Виявлено, що фінансово-правові засади характеризуються підвищеним рівнем ризиків, пов’язаних із мікрокредитуванням, цифровізацією фінансових послуг та недостатньою нормативною деталізацією окремих сегментів діяльності небанківських установ. Обґрунтовано необхідність нормативного врегулювання діяльності мікрофінансових організацій шляхом прийняття спеціалізованих актів, що визначатимуть їх адміністративно-правовий статус, умови діяльності та механізми контролю.
З’ясовано етапи становлення системи нагляду за небанківським кредитуванням, які охарактеризовано через послідовну трансформацію від фрагментарного та секторального регулювання до централізованої моделі державного нагляду. Виокремлено основні етапи такого становлення, а саме: а) початковий – формування розпорошеної системи регулювання за участю різних органів державної влади; б) інституційний – створення спеціалізованого регулятора небанківського фінансового сектору; та в) сучасний – етап концентрації наглядових повноважень у межах єдиного мегарегулятора, яким виступає Національний банк України.
Охарактеризовано публічно-правові форми здійснення нагляду в системі небанківського кредитування, до яких віднесено ліцензування, реєстраційно-дозвільні процедури, інспекційні перевірки (планові та позапланові), дистанційний моніторинг діяльності небанківських фінансових установ, застосування заходів впливу (санкцій), а також превентивні інструменти регуляторного реагування. Встановлено, що зазначені форми реалізуються через відповідні адміністративно-правові процедури, а методи нагляду включають імперативні (контрольно-наглядові, примусові), стимулюючі (рекомендаційні, роз’яснювальні) та аналітичні (ризик-орієнтовані, інформаційно-моніторингові) засоби впливу на учасників ринку.
Визначено особливості здійснення адміністративного нагляду та контролю за дотриманням прав споживачів у системі небанківського кредитування, які полягають у поєднанні пруденційного та поведінкового (market conduct) нагляду, спрямованого на забезпечення прозорості діяльності фінансових установ, дотримання стандартів розкриття інформації та належної взаємодії зі споживачами. Констатовано, що нагляд за дотриманням прав споживачів у системі небанківського кредитування реалізується через взаємодоповнювальні форми – безвиїзний (дистанційний) моніторинг та інспекційні перевірки, а також через аналіз звернень споживачів, що дозволяє виявляти системні порушення та формувати превентивні заходи реагування.
Узагальнено досвід зарубіжних країн щодо здійснення нагляду в системі небанківського кредитування. Встановлено, що ефективні моделі нагляду (зокрема Німеччини та Великої Британії) базуються на поєднанні пруденційного та поведінкового регулювання, функціональному розподілі повноважень між регуляторами та впровадженні сучасних інструментів контролю ризиків.
The concept and legal forms of non-bank lending have been defined as a specific form of financial legal relations involving the provision of credit resources to individuals and legal entities through non-bank financial institutions operating on the basis of an appropriate license and at their own risk. It is substantiated that non-bank financial institutions are independent participants in the financial market, perform the function of accumulation and redistribution of financial resources, expand access to credit, and contribute to the formation of a competitive environment in the financial sector. The administrative and legal foundations of the non-bank lending system have been revealed, defined as a set of administrative and legal norms and mechanisms of public influence exercised by the state over the activities of non-bank financial institutions with the aim of regulating their functioning, ensuring financial market stability, and protecting the rights of consumers of financial services. It has been established that the structure of these foundations includes: a normative element (a system of laws and by-laws, in particular acts of the National Bank of Ukraine); an institutional element (a system of public administration bodies, with the NBU acting as a mega-regulator); a functional and instrumental element (licensing, supervision, application of enforcement measures, administrative procedures); a principled element (legality, proportionality, transparency, risk-based approach, and consumer protection). The content and structure of the financial and legal foundations of the non-bank lending system have been outlined, including norms that regulate the formation of financial resources, the conduct of credit operations, the maintenance of financial stability, and risk management. It has been found that these foundations are characterized by an increased level of risks associated with microcrediting, digitalization of financial services, and insufficient regulatory detailing of certain segments of non-bank institutions’ activities. The necessity of regulatory formalization of microfinance institutions through the adoption of specialized legal acts defining their administrative and legal status, operating conditions, and control mechanisms is substantiated. The stages of the development of the supervisory system for non-bank lending have been identified and characterized through a consistent transformation from fragmented and sectoral regulation to a centralized model of state supervision. The main stages of such development have been distinguished, namely: (a) the initial stage – the formation of a dispersed regulatory system involving various public authorities; (b) the institutional stage – the establishment of a specialized regulator of the non-bank financial sector; and (c) the modern stage – the concentration of supervisory powers within a single mega-regulator, represented by the National Bank of Ukraine. The public-law forms of supervision in the system of non-bank lending have been characterized, including licensing, registration and permitting procedures, inspection audits (scheduled and unscheduled), off-site monitoring of the activities of non-bank financial institutions, the application of enforcement measures (sanctions), as well as preventive regulatory instruments. It has been established that these forms are implemented through relevant administrative procedures, while the methods of supervision include imperative (control and supervisory, coercive), incentive-based (recommendatory, explanatory), and analytical (risk-based, informational and monitoring) means of influencing market participants. The specific features of administrative supervision and control over compliance with consumer rights in the system of non-bank lending have been identified. These features consist in the combination of prudential and market conduct supervision aimed at ensuring transparency in the activities of financial institutions, compliance with information disclosure standards, and proper interaction with consumers. It has been established that supervision over consumer protection in the non-bank lending system is carried out through complementary forms – off-site (remote) monitoring and on-site inspections, as well as through the analysis of consumer complaints, which makes it possible to identify systemic violations and develop preventive response measures. The experience of foreign countries in supervising the non-bank lending sector has been generalized. It has been established that effective supervisory models (in particular those of Germany and the United Kingdom) are based on a combination of prudential and market conduct regulation, a functional distribution of powers among regulators, and the implementation of modern risk control instruments.
Адміністративно-правове забезпечення виробництва та реалізації сонячної електроенергії
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2026) Соколовський Д. В.; Sokolovskyi D. V.
Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового забезпечення виробництва та реалізації сонячної електроенергії. Встановлено, що адміністративно-правове регулювання у сфері сонячної енергетики має багаторівневий і комплексний характер, поєднуючи нормативно-правові, інституційні та процедурні елементи впливу на відповідні правовідносини. Його зміст розкривається через функціонування спеціальних адміністративно-правових режимів, що передбачають застосування дозвільних, контрольних та стимулюючих інструментів, а також забезпечення балансу публічних і приватних інтересів на ринку сонячної електроенергії. При цьому, в умовах воєнного стану сутність адміністративно-правового регулювання у сфері сонячної енергетики набуває додаткового безпекового виміру, орієнтованого на підвищення стійкості енергосистеми, оперативну адаптацію управлінських рішень та розширення повноважень публічних адміністрацій щодо координації діяльності суб’єктів генерації і розподілу електроенергії, що дозволило удосконалити розуміння адміністративно-правового режиму як такого, що трансформується від стимулюючого до безпекового. Визначено та класифіковано принципи адміністративно-правового регулювання у сфері сонячної енергетики, які диференційовано за рівнем дії: а) загальні (верховенство права, законність); б) міжгалузеві (екологізація енергетичного сектору, пріоритет сталого розвитку); в) спеціальні, що відображають специфіку галузі, зокрема: принцип гарантованості «зеленого» тарифу, принцип безперешкодного доступу до мереж для малих виробників та принцип технологічної нейтральності, що забезпечує рівні умови для інноваційних рішень у сфері ВДЕ. З’ясовано особливості правового статусу об’єктів сонячної енергетики як елементів критичної інфраструктури, що дозволило вперше визначити об’єкт адміністративно-правового забезпечення у сфері сонячної енергетики як комплексну систему суспільних відносин, пов’язаних із забезпеченням енергетичної безпеки та реалізацією інтересів держави і суб’єктів господарювання. Встановлено, що включення таких об’єктів до системи критичної інфраструктури обумовлює підвищені вимоги до їх правового, організаційного та технічного захисту, зокрема шляхом запровадження обов’язкової цифрової паспортизації, розроблення та реалізації комплексних планів фізичної й кібернетичної безпеки, а також впровадження механізмів постійного моніторингу їх функціонального стану та рівня загроз . Обґрунтовано, що специфіка правового статусу таких об’єктів полягає у поєднанні енергетичної, безпекової та технологічної складових, що зумовлює необхідність інтеграції вимог законодавства у сфері енергетики, національної безпеки та кіберзахисту. В умовах воєнного стану об’єкти сонячної генерації набувають значення децентралізованих джерел енергопостачання, що підвищує стійкість енергосистеми, але водночас вимагає нормативного закріплення спеціальних процедур їх оперативного відновлення, спрощеного доступу до мереж та пріоритетного підключення після пошкодження. Розкрито зміст фінансово-правового регулювання у сфері сонячної енергетики та встановлено, що воно охоплює систему податкових, кредитно-фінансових, інвестиційних і стимулюючих інструментів, спрямованих на забезпечення розвитку виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. Доведено, що попри наявність нормативно закріплених механізмів державної підтримки, їх реалізація характеризується фінансовими дисбалансами, нестабільністю регуляторної політики та недостатньою узгодженістю інструментів стимулювання, що знижує інвестиційну привабливість галузі та потребує подальшого вдосконалення фінансово-правових засад її функціонування. Окреслено напрями вдосконалення фінансово-правового регулювання у сфері сонячної енергетики, яке має здійснюватися шляхом: а) забезпечення стабільності державної політики у сфері відновлюваних джерел енергії; б) удосконалення механізмів фінансової підтримки та кредитування; в) запровадження ефективних інструментів гарантування інвестицій; г) гармонізації національного законодавства із правом ЄС, у частині функціонування ринку «зеленої» енергетики. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства України у сфері сонячної енергетики, що полягають у внесенні змін до Законів України «Про альтернативні джерела енергії» та «Про ринок електричної енергії», зокрема шляхом: нормативного закріплення спрощеного («декларативного») порядку введення в експлуатацію мобільних та малої потужності сонячних установок (до визначеного порогового рівня) без отримання окремих дозвільних документів; запровадження податкових стимулів (зменшення ПДВ, податку на прибуток, митних платежів) для вітчизняних виробників обладнання для СЕС; а також унормування механізмів підтримки розподіленої генерації, включаючи розвиток Net Billing та гарантій походження електроенергії. При цьому, вперше запропоновано запровадження уніфікованого терміна «сонячна електроенергія», а також здійснено класифікацію основних бар’єрів розвитку галузі на правові, інституційні та фінансові.
The dissertation is devoted to the study of administrative and legal support for the production and supply of solar electricity. It has been established that administrative and legal regulation in the field of solar energy has a multi-level and complex nature, combining regulatory, institutional, and procedural elements of influence on the relevant legal relations. Its content is revealed through the functioning of special administrative and legal regimes that provide for the application of licensing, supervisory, and incentive-based instruments, as well as ensuring a balance between public and private interests in the solar electricity market. At the same time, under martial law, the essence of administrative and legal regulation in the field of solar energy acquires an additional security dimension, aimed at strengthening the resilience of the energy system, ensuring the prompt adaptation of managerial decisions, and expanding the powers of public administration bodies in coordinating the activities of electricity generation and distribution entities. The principles of administrative and legal regulation in the field of solar energy have been identified and classified, differentiated according to their level of operation: (a) general principles (rule of law, legality); (b) intersectoral principles (greening of the energy sector, priority of sustainable development); and (c) special principles reflecting the specific features of the sector, including the principle of guaranteed “feed-in tariff,” the principle of non-discriminatory access to the grid for small producers, and the principle of technological neutrality, which ensures equal conditions for innovative solutions in the field of renewable energy sources (RES). The specific features of the legal status of solar energy facilities as elements of critical infrastructure have been clarified, which implies the establishment of a special legal regime for their functioning. It has been established that the inclusion of such facilities in the critical infrastructure system entails increased requirements for their legal, organizational, and technical protection, in particular through the introduction of mandatory digital паспортизації (passportization), the development and implementation of comprehensive physical and cybersecurity plans, as well as the implementation of mechanisms for continuous monitoring of their operational condition and threat levels. It is substantiated that the specificity of the legal status of such facilities lies in the combination of energy, security, and technological components, which necessitates the integration of legislative requirements in the fields of energy, national security, and cybersecurity. Under martial law, solar generation facilities acquire the significance of decentralized energy supply sources, enhancing the resilience of the energy system; however, this simultaneously requires the normative establishment of special procedures for their rapid restoration, simplified access to grids, and priority reconnection after damage. The content of financial and legal regulation in the field of solar energy is revealed, demonstrating that it encompasses a system of tax, credit-financial, investment, and incentive instruments aimed at ensuring the development of electricity generation from renewable sources. It is proven that despite the existence of legally established state support mechanisms, their implementation is characterized by financial imbalances, instability of regulatory policy, and insufficient coordination of incentive instruments, which reduces the investment attractiveness of the sector and necessitates further improvement of its financial and legal framework. Proposals for improving the legislation of Ukraine in the field of solar energy are formulated, which involve amendments to the Laws of Ukraine “On Alternative Energy Sources” and “On the Electricity Market”, in particular through: the normative establishment of a simplified (“declarative”) procedure for commissioning mobile and small-scale solar installations (up to a defined threshold capacity) without obtaining separate permits; the introduction of tax incentives (reduction of VAT, corporate income tax, customs duties) for domestic manufacturers of solar power plant equipment; as well as the regulation of mechanisms for supporting distributed generation, including the development of Net Billing and guarantees of origin. It is substantiated that such changes will contribute to import substitution, cost reduction of equipment, and increased energy autonomy of consumers.
Бібліотеки в умовах гібридної війни: роль медійної грамотності та інфогігієни
(Наукове видавництво «Нова думка», 2026) Баглай Ю. М.; Bahlai Yu. M.
У статті проаналізовано роль сучасних бібліотечних установ у системі протидії гібридній агресії через призму формування медіаграмотності та навичок інформаційної гігієни. Розкрито концептуальні підходи до трансформації бібліотек із класичних центрів накопичення знань у динамічні майданчики когнітивної безпеки. Досліджено механізми впливу дезінформації на суспільну свідомість в умовах війни та визначено практичні інструменти бібліотечного спротиву, спрямовані на зміцнення інформаційної стійкості громадян. Окрему увагу приділено методам OSINT-розвідки, психологічним аспектам маніпуляцій та деконструкції історичних міфів у бібліотечних фондах.
The article analyzes the role of modern library institutions in countering hybrid aggression through the lens of fostering media literacy and information hygiene skills. It outlines conceptual approaches to transforming libraries from traditional repositories of knowledge into dynamic hubs for cognitive security. The study examines the mechanisms by which disinformation influences public consciousness during wartime and identifies practical tools for library-led resistance aimed at strengthening citizens' information resilience. Particular attention is paid to OSINT methods, the psychological aspects of manipulation, and the deconstruction of historical myths within library collections.
Бібліотека закладів вищої освіти як поліфункціональний простір промоції читання та популяризації української книги (Досвід Донецького державного університету внутрішніх справ)
(Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, 2026) Баглай Ю. М.; Bahlai Yu. M.
У статті висвітлено досвід трансформації загальної бібліотеки Донецького державного університету внутрішніх справ (ДонДУВС) у поліфункціональний простір промоції читання та популяризації української книги в умовах воєнного стану й після релокації закладу. Розкрито реалізацію п’яти основних функцій книгозбірні: інформаційної, освітньої, культурної, комунікаційної та соціальної. Проаналізовано роль бібліотеки у формуванні критичного мислення, національно-патріотичному вихованні майбутніх правоохоронців і юристів, розбудові електронного репозитарію, впровадженні принципів безбар’єрності, ветеранської політики та академічної доброчесності. Висвітлено практичні кейси діяльності читацького клубу «Bookworms Club», функціонування Інформаційного центру ЄС та розвитку міжнародного партнерства.
The article highlights the experience of transforming the General Library of Donetsk State University of Internal Affairs (DonSUIA) into a multifunctional space for reading promotion and popularization of Ukrainian books under martial law and following institutional relocation. It outlines the implementation of five core library functions: informational, educational, cultural, communicative, and social. The study analyzes the library's role in fostering critical thinking, national-patriotic education of future law enforcement officers and lawyers, developing the institutional repository, and implementing accessibility, veteran support policies, and academic integrity. Practical cases, including the "Bookworms Club", the EU Information Centre, and international partnerships, are presented.
Порадник з етичної та безбар’єрної комунікації з людьми з інвалідністю
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2026) Воєвода К. В.; Voievoda K. V.
Порадник визначає стандарти етичної, професійної та недискримінаційної комунікації з людьми з інвалідністю у професійній, освітній та службовій діяльності установ публічної сфери та органів сектору безпеки і оборони. Документ містить алгоритми взаємодії з особами, які мають різні види порушень (зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо), та базується на принципах людиноцентричності й автономії. Видання включає словник коректної термінології, укладений з урахуванням підходів «Словника безбар’єрності».
Призначений для працівників публічної сфери та сектору безпеки і оборони, а також здобувачів освіти.
This guide establishes standards for ethical, professional, and non-discriminatory communication with people with disabilities within the professional, educational, and operational activities of public sector institutions and security and defense agencies. The document outlines procedures for interacting with individuals who have various types of impairments (visual, hearing, musculoskeletal, etc.) and is grounded in the principles of a human-centric approach and autonomy. The publication includes a glossary of appropriate terminology, compiled in accordance with the approaches found in the "Barrier-Free Glossary."
It is intended for personnel in the public sector and the security and defense sector, as well as for students and trainees.