Перегляд за Автор "Buha H. S."
Зараз показуємо 1 - 20 з 24
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Legal regulation of control and supervision of non-banking financial institutions(Publishing House of Polonia University “Educator” and ISMA University of Applied Sciences are the co-publishers of this periodical, 2022) Buha V. V.; Buha H. S.; Yali A. H.; Буга В. В.; Буга Г. С.; Ялі А. Г.The purpose of the article is to distinguish between the regulatory and legal approaches to the interpretation of the definitions of "supervision" and "control"; to establish the general purpose of control and supervision over the activities of non-bank financial institutions; to consider the methods of regulatory and legal regulation of verification and identification of the client when concluding a loan agreement. The scientific discussion on the problem of legal regulation of control and supervision over the activities of non-banking financial institutions is presented. It is established that the need to form an effective state regulation of the development of the national economy and economic institutions in a market environment leads to the creation of an effective system of financial control. The concepts of "financial control" and "control function of finance" are distinguished. It is determined that the basis of the control function of finance is the movement of financial resources, and through the implementation of financial control the possibility of influencing the process of production, accounting and consumption is realized. The conclusion is made that rating agencies and credit history bureaus should become necessary elements of the system of state regulation and supervision by the National Bank of Ukraine over the activities of non-state financial institutions, which should occupy a mandatory place in information stories related to the regulation of supervision and the use of other administrative and legal means of control over the activities of non-state financial institutions. Results. The concepts of control and supervision over the activities of non-banking financial institutions are distinguished; the peculiarities of the formation of rating agencies and ensuring the effective operation of credit history bureaus are established; indicative criteria for assessing the necessary degree of supervision over the activities of a credit company were determined, which include: the book value of assets; market share of the credit company; the number of previous violations of the law. It is established that the main control and supervisory functions of the National Bank of Ukraine are: protection of clients' rights, compliance with the standards of service provision and requirements for their advertising; ensuring transparency and disclosure of information; ensuring impeccable business reputation of owners and managers; counteracting anti-competitive activities; combating abuse and illegal activities; control over the exercise of their powers.Документ Research of features of professional self-actualization of civil servants through the determinants of information security(Revista San Gregoria, 2020) Семенишин М.; Буга Г. С. ; Грищенко І.; Олексієва К.; Олійник В.; Semenyshyn M.; Buha H. S.; Hryshchenko I.; Alekseieva K.; Oliinyk V.У статті досліджуються особливості професійної самоактуалізації державних службовців через детермінанти інформаційної безпеки. Визначено сутність та зміст професійної самоактуалізації. Описано основні теоретичні підходи науковців до визначення професійної самореалізації фахівця. Отже, професійна самоактуалізація - це соціалізований напрямок всебічного розвитку фахівця особистість, яка поєднує професійний та духовний досвід у процесі здобуття професійної кваліфікації та самовдосконалення у процесі виконання професійних завдань та функцій, що є необхідною ознакою для розкриття та реалізація особистого та професійного потенціалу. The article studies the features of professional self-actualization of civil servants through the determinants of information security. The essence and content of professional selfactualization are determined. The main theoretical approaches of scholars to the definition of professional self-realization of a specialist are described. Thus, professional selfactualization is a socialized direction of comprehensive development of the specialist’s personality, which combines professional and spiritual experience in the process of obtaining professional qualifications and self-improvement in the process of performing professional tasks and functions, which is a necessary feature for disclosure and realization of personal and professional potential.Документ The definition and structure of financial security(Izdevniecība “Baltija Publishing”, 2023) Буга Г. С.; Бучін С.; Озерна І.; Buha H. S.; Bychin X.; Ozerna I.The purpose з’ясувати дефініцію та структуру фінансової безпеки. Subject of research дефініція та структура фінансової безпеки. Визначено найважливіший елемент економічної безпеки країни в сучасних умовах – фінансова безпека; охарактеризовано підходи до визначення поняття економічної безпеки; визначено поняття фінансової безпеки; охарактеризовано адміністративно-правові відносини у сфері фінансової безпеки; визначено структуру адміністративних відносини у сфері фінансової безпеки; визначено загрози фінансової безпеки; визначено загрози розвитку страхового ринку; охарактеризовано проблеми ринку небанківських фінансових послуг в Україні; охарактеризовано чинники забезпечення конкурентоспроможності небанківського фінансового сектору в сучасних умовах. Methodology – в статті використано загальнонаукові методи формальної логіки (аналізу, синтезу, дедукції, індукції, аналогії, абстрагування та моделювання). Results. Отже, під фінансовою безпекою України варто розуміти складну, динамічну, соціальну систему з розгалуженою мережею взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів та зв’язків, що гарантує спроможність держави ефективно формувати, зберігати від знецінення та раціонально використовувати фінансові ресурси, спрямовану на стабілізацію соціально-економічного розвитку країни, забезпечення його стійкості, а також формування передумов для збереження цілісності та єдності фінансової системи держави, обслуговування фінансових зобов’язань. The purpose of the article is to clarify the definition and structure of financial security. The subject of the research is the definition and structure of financial security. Financial security is defined as the most important element of the country's economic security in modern conditions; approaches to the definition of the concept of economic security are characterized; the concept of financial security is defined; administrative and legal relations in the field of financial security are characterized; the structure of administrative relations in the field of financial security is determined; threats to financial security are identified; threats to the development of the insurance market are identified; problems of the market of non-banking financial services in Ukraine are characterized; factors ensuring the competitiveness of the non-banking financial sector in modern conditions are characterized. Methodology. General scientific methods of formal logic (analysis, synthesis, deduction, induction, analogy, abstraction and modeling) are used in the article. Results. Thus, the financial security of Ukraine should be understood as a complex, dynamic, social system with an extensive network of interconnected and interdependent elements and connections, which guarantees the state's ability to effectively form, preserve against depreciation and rational use of financial resources and is aimed at stabilizing the socio-economic development of the country, ensuring its stability, as well as the formation of prerequisites for preserving the integrity and unity of the state financial system, maintenance of financial obligationsДокумент Адміністративно-правові та організаційно-тактичні засади діяльності підрозділів превентивної діяльності Національної поліції(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Буга Г. С.; Кіблик Д. В.; Кривонос М. В.; Головков О. М.; Коваленко В. Л.; Коломоєць О. Д.; Мердова О. М.; Олексієнко С. В.; Постний Р. М.; Сахно А. П.; Скрипка О. М.; Тишлек М. М.; Умрихіна І. О.; Шишкарьова О. Г.; Buha H. S.; Kyblyk D. V.; Kryvonos M. V.; Holovkov O. M.; Kovalenko V. L.; Kolomoets O. D.; Merdova O. M.; Oleksiienko S. V.; Postnyi R. M.; Sakhno A. P.; Skrypka O. M.; Tyshlek M. M.; Umrykhina I. O.; Shyshkarova O. H.Монографія пропонує комплексне наукове осмислення адміністративно-правових та організаційно-тактичних засад функціонування підрозділів превентивної діяльності Національної поліції України. У роботі детально проаналізовано адміністративно-правовий статус цих підрозділів, включно з дільничними офіцерами поліції, ювенальною превенцією та іншими службами. Визначено превентивну діяльність як об’єкт адміністративно-правового регулювання, виявлено термінологічні колізії та прогалини у чинному законодавстві щодо співвідношення понять "превентивна" та "профілактична" діяльність. Досліджено нормативно-правові та організаційні засади їхньої діяльності. Особлива увага приділяється організаційно-тактичним засадам забезпечення публічної безпеки і порядку. Розкрито сутність тактики як практичного інструментарію, визначено її принципи, форми та методи реалізації. Підкреслено актуальність дослідження тактичних аспектів діяльності превентивних підрозділів в умовах нових загроз і викликів, спричинених воєнним станом в Україні. Робота спрямована на формування цілісного уявлення про правові та організаційні механізми функціонування системи превентивної поліцейської діяльності. The monograph offers a comprehensive scholarly analysis of the administrative-legal and organizational-tactical foundations for the functioning of the preventive activity units of the National Police of Ukraine. The work thoroughly analyzes the administrative-legal status of these units, including district police officers, juvenile prevention units, and other services. Preventive activity is defined as an object of administrative-legal regulation, and terminological conflicts and gaps in current legislation regarding the correlation between the concepts of "preventive" and "prophylactic" activity are identified. The normative-legal and organizational principles of their operation are explored. Particular attention is paid to the organizational-tactical foundations for ensuring public safety and order. The essence of tactics as a practical tool is revealed, and its principles, forms, and methods of implementation are defined. The urgency of studying the tactical aspects of the preventive units' work in the context of new threats and challenges caused by the state of war in Ukraine is emphasized. The work aims to form a holistic understanding of the legal and organizational mechanisms for the functioning of the preventive policing system.Документ Державне регулювання системи соціального захисту населення(Гельветика, 2023) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Дана стаття присвячена державному регулюванню системи соціального захисту населення. Практика довела, що система соціального захисту повинна включати такі елементи, як: правову, економічну та соціальну безпеку; фінансові, інформаційно-інтелектуальні та природні ресурси; бюджетні та позабюджетні механізми; національні, громадські та міжнародні установи. При цьому головна роль повинна належати нагляду за соціальним забезпеченням. Для вирішення питань соціального захисту населення необхідно використовувати соціально-економічні показники рівня життя (низький рівень доходів, прожитковий мінімум, мінімальний бюджет споживання, мінімальна заробітна плата та індекс людського розвитку). Незважаючи на позитивні реформи у сфері соціального захисту в Україні, потреба кардинальних змін у системі соціальних послуг залишається незадовільною. Це зумовлено невідповідністю соціальних послуг новим запитам і потребам суспільства. Державне регулювання системи соціального захисту населення потребує подальшого реформування та удосконалення. Однак все ж таки проведена дуже велика робота у цьому напрямку, а саме створені правові засади діяльності системи соціальних послуг, але аналіз нормативно-правових актів з зазначеної проблематики доводить, що в дії ці правові акти на сьогодні не достатньо ефективні. This article is devoted to state regulation of the system of social protection of the population. During the transition of the economy to market conditions, the problem of assessing the effectiveness of the functioning of the social sphere at the level of public administration of the national economy is especially relevant. It should be noted that the foreign experience of the developed countries of the world convincingly indicates that it is precisely a clear strategy for managing the social sphere and social processes that ensures the solution of economic and social problems of the development of society, high living standards and equal access of citizens to public goods and services. There is a construction of such a socio-economic model that would be capable of innovative self-development and ensuring high-quality growth. The search continues for effective levers for regulating social inequality, citizens' access to such public goods as education, health care, culture, and personal security. Practice has proven that the system of social protection should include such elements as: legal, economic and social security; financial, information-intellectual and natural resources; budgetary and extrabudgetary mechanisms; national, public and international institutions. In this regard, the main role should belong to the supervision of social security. To address the issues of social protection of the population, it is necessary to use socio-economic indicators of the standard of living (low income, subsistence level, minimum consumption budget, minimum wage and human development index). Despite positive reforms in the field of social protection in Ukraine, the need for fundamental changes in the system of social services remains unsatisfactory. This is due to the inconsistency of social services with the new demands and needs of society. State regulation of the system of social protection of the population requires further reform and improvement. However, a lot of work has been done in this direction, namely, the legal foundations for the activity of the system of social services have been created, but the analysis of regulatory legal acts on this issue proves that these legal acts are not effective enough in action todayДокумент Дослідження особливостей професійної самоактуалізації державних службовців через детермінанти інформаційної безпеки(2020) Семенишин М. О. ; Semenyshyn M. O. ; Буга Г. С.; Грищенко І. М.; Олексієва К. А.; Олійник В. В.; Hryshchenko I. M.; Alekseieva K. A.; Oliinyk V. V.; Buha H. S.У статті досліджуються особливості професійної самоактуалізації державних службовців через детермінанти інформаційної безпеки. Визначено сутність та зміст професійної самоактуалізації. Описано основні теоретичні підходи науковців до визначення професійної самореалізації фахівця. Отже, професійна самоактуалізація - це соціалізований напрямок всебічного розвитку фахівця особистість, яка поєднує професійний та духовний досвід у процесі здобуття професійної кваліфікації та самовдосконалення у процесі виконання професійних завдань та функцій, що є необхідною ознакою для розкриття та реалізація особистого та професійного потенціалу. The article studies the features of professional self-actualization of civil servants through the determinants of information security. The essence and content of professional selfactualization are determined. The main theoretical approaches of scholars to the definition of professional self-realization of a specialist are described. Thus, professional selfactualization is a socialized direction of comprehensive development of the specialist’s personality, which combines professional and spiritual experience in the process of obtaining professional qualifications and self-improvement in the process of performing professional tasks and functions, which is a necessary feature for disclosure and realization of personal and professional potential.Документ Заборона на спонукання підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону як захід запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням(Ed. T. Kolomoiets. Riga, Latvia : “Baltija Publishing”, 2023) Назимко Є. С.; Рядінська В. О.; Буга Г. С.; Nazymko Ye. S.; Riadinska V. O.; Buha H. S.Epistemological aspects of tort law transfiguration in the creation of anti-corruption legislation and its enforcement : Scientific monograph. Ed. T. Kolomoiets. - Riga, Latvia : “Baltija Publishing”, 2023. - P. 212‒222.Документ Механізми здійснення демократичними інституціями громадянського суспільства контролю за діяльністю органів державної влади: аналіз концептуальних засад(2021) Грищенко І. М.; Gryshchenko I.M.; Денісова А. В.; Овсяннікова О. О.; Буга Г. С.; Кісельова О. І.; Denysova A. V.; Ovsiannikova O. O.; Buha H. S.; Kiselyovа E. I.Тема дослідження - це участь громадянського суспільства у процесі інтеграції на різних її етапах, а також умови та процеси інституціоналізації громадянського суспільства. Мета - вивчити форми участі громадянського суспільства в інтеграційному процесі та динаміку інституціоналізації останнього. Порівняльний аналіз був ключовим методом. Результати показують, що демократичні громадянські інститути в країнах з високим рівнем соціально-економічного розвитку демонструють більш високий рівень політичної діяльності, ніж демократичні інститути з низьким рівнем соціально-економічного розвитку. The purpose of the article is to develop the bases of citizen participation in the management of state affairs. The theme of the research is the participation of civil society in the process of integration in its different stages, as well as the conditions and processes of institutionalization of civil society. The objective is to study the forms of participation of civil society in the integration process and the dynamics of institutionalization of the latter. Comparative analysis was a key method. The results show that democratic civic institutions in countries with a high level of socio-economic development show a higher level of political activity than democratic institutions with a low level of socioeconomic development.Документ Міграційна політика України як елемент національної безпеки(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Стаття присвячена аналізу ролі та значення міграційної політики України в контексті забезпечення національної безпеки в умовах сучасних викликів глобалізації та збройної агресії росії. У дослідженні окреслено актуальні проблеми, що виникають у процесі регулювання міграційних потоків та впливу міграції на демографічну ситуацію, економічний розвиток, соціальні процеси та стабільність державних інститутів. Міграційна політика України розглядається як важливий інструмент для забезпечення національної безпеки, включаючи функції збереження людського капіталу, інте¬грації внутрішньо переміщених осіб, боротьби з нелегальною міграцією та захисту прав людини. У статті зазначено, що зростання масштабу міграційних процесів зумовлене не лише війнами та економічними кризами, але й процесами глобалізації, які збільшують взаємозалежність держав. В цьому контексті важливе значення має адаптація та інте-грація мігрантів у нові соціально-економічні умови, забезпечення їхніх прав та належних умов для адаптації, що сприяє стабільності держави. У статті підкреслюється необхідність розробки ефективної міграційної політики на основі міжнародного досвіду, який забезпечує не лише контроль за міграційними потоками, але й їх максимальне викори¬стання на користь країни. Доведено, що міграційна політика України є ключовим елементом національної безпеки, оскільки вона суттєво впливає на демографічні, соціальні, економічні та політичні процеси в державі. Дослідження наукових підходів та практичних аспектів цієї сфери демонструють, що ефективне управління міграційними потоками має забезпечувати не лише контроль над переміщенням населення, але й створювати сприятливі умови для інтеграції мігрантів, збереження людського капіталу та дотримання прав людини. В умовах збройного конфлікту з російською федерацією, значних внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків, а також сучасних глобальних викликів, Україні потрібна комплексна та збалансована міграційна стратегія. Ця стратегія повинна гармонійно поєднувати безпековий аспект із соціально-економічним розвитком, відповідати європейським стандартам та водночас враховувати націо¬нальні пріоритети. Для вдосконалення державної міграційної політики необхідно: забезпечити гармонізацію законодав¬ства України з міжнародними нормами; зміцнити інституційну спроможність державних органів, зокрема Державної міграційної служби України; посилити механізми боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми; розробити ефективні програми соціальної адаптації та інтеграції як для внутрішньо переміщених осіб, так і для біженців; вста¬новити прозорі та збалансовані форми співпраці з міжнародними організаціями та партнерами. Отже, міграційну політику слід розглядати як важливий стратегічний інструмент захисту національного суверенітету, підтримки соці¬альної стабільності та формування сталого відчуття ідентичності українського народу. Її професійне впровадження сприятиме не лише зміцненню безпеки країни, а й успішній інтеграції в європейський та світовий простір. The article is devoted to the analysis of the role and significance of Ukraine’s migration policy in the context of ensuring national security in the context of modern challenges of globalization and armed aggression of russia. The study outlines the cur-rent problems that arise in the process of regulating migration flows and the impact of migration on the demographic situation, economic development, social processes and the stability of state institutions. Ukraine’s migration policy is considered an impor¬tant tool for ensuring national security, including the functions of preserving human capital, integrating internally displaced persons, combating illegal migration and protecting human rights. The article states that the growth in the scale of migration processes is due not only to wars and economic crises, but also to globalization processes that increase the interdependence of states. In this context, the adaptation and integration of migrants into new socio-economic conditions, ensuring their rights and proper conditions for adaptation, which contributes to the stability of the state, is of great importance. The article emphasizes the need to develop an effective migration policy based on international experience, which ensures not only control over migration flows, but also their maximum use for the benefit of the country. It is proved that the migration policy of Ukraine is a key element of national security, as it significantly affects the demographic, social, economic and political processes in the state. Studies of scientific approaches and practical aspects of this area demonstrate that effective management of migration flows should provide not only control over the movement of the population, but also create favorable conditions for the integration of migrants, the preservation of human capital and the observance of human rights. In the context of the armed conflict with the russian federa¬tion, significant internal and external migration flows, as well as modern global challenges, Ukraine needs a comprehensive and balanced migration strategy. This strategy should harmoniously combine the security aspect with socio-economic development, meet European standards and at the same time take into account national priorities. To improve the state migration policy, it is necessary to: ensure the harmonization of Ukrainian legislation with international norms; strengthen the institutional capacity of government bodies, especially the State Migration Service of Ukraine; strengthen mechanisms to combat illegal migration and human trafficking; develop effective programs of social adaptation and integration for both internally displaced persons and refugees; establish transparent and balanced forms of cooperation with international organizations and partners. Therefore, migration policy should be considered as an important strategic tool for protecting national sovereignty, maintaining social stability, and forming a sustainable sense of identity of the Ukrainian people. Its professional implementation will contribute not only to strengthening the country's security, but also to successful integration into the European and global space.Документ Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в країнах ЄС(Донецький юридичний інститут МВС України, 2019) Буга Г. С.; Buha H. S.У більшості країн світу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов’язковим. Тобто питання про страхування транспортних засобів є дуже актуальним у наш час. З кожним роком даному питанню присвячується все більше і більше уваги, посилюється контроль та запобігання ризиків, які можуть виникнути у процесі експлуатації автомобіля. Отже, у зв’язку з цим, необхідно відмітити, що дана проблема кожного року набуває все більшої та більшої актуальності. In most countries of the world, civil liability insurance of land vehicle owners is mandatory. That is, the issue of vehicle insurance is very relevant in our time. Every year more and more attention is devoted to this issue, and control and prevention of risks that may arise during the operation of the car are strengthened. So, in this regard, it should be noted that this problem is becoming increasingly important every year.Документ Особливості адміністративних правопорушень у сфері надання фінансових послуг кредитними спілками в Україні(Юридичний факультет Запорізького національного університету, 2019) Буга Г. С.; Buha H. S.Буга Г. С. Особливості адміністративних правопорушень у сфері надання фінансових послуг кредитними спілками в Україні // Юридичний науковий електронний журнал. - 2019. - № 5. - С. 362-365.Документ ПОНЯТТЯ COMMUNITY POLICING(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Князєв С. М.; Назимко Є. С.; Буга Г. С.; Kniaziev S. M.; Nazymko Ye. S.; Buha H. S.У статті проаналізовано поняття community policing. Доводиться, що «сommunity policing» - це не вирішення проблеми, а лише один із інструментів зробити поліцію більш відкритою та підзвітною громаді, а також це підхід у щоденній роботі поліції, побудований на принципах постійної комунікації. Community policing характеризується співробітництвом та взаємодією на договірних засадах, такі дії врегульовано як на державному, так і регіональному рівнях, практичній реалізації громадського контролю, відкритої звітності, координаційної активності та обговоренню питань превентивної діяльності, охорони правопорядку та боротьби зі злочинністю. Доводиться, що у статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» визначено взаємодію з населенням на засадах партнерства, відповідно до якого діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб. З метою визначення причин та/або умов учинення правопорушень планування службової діяльності органів і підрозділів поліції здійснюється з урахуванням специфіки регіону та проблем територіальних громад. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. The article analyzes the concept of community policing. It is proven that «community policing» is not a solution to the problem, but only one of the tools to make the police more open and accountable to the community, as well as an approach to daily police work built on the principles of constant communication. Community policing is characterized by cooperation and interaction on a contractual basis, such actions are regulated at both the state and regional levels, the practical implementation of public control, open reporting, coordination activity and discussion of issues of preventive activities, law enforcement and the fight against crime. It is proved that Article 11 of the Law of Ukraine «On the National Police» defines interaction with the population on the basis of partnership, according to which police activities are carried out in close cooperation and interaction with the population, territorial communities and public associations on the basis of partnership and are aimed at meeting their needs. To determine the causes and/or conditions for the commission of offenses, planning the official activities of police bodies and units is carried out taking into account the specifics of the region and the problems of territorial communities. The level of public trust in the police is the main criterion for assessing the effectiveness of police agencies and units. The practice of implementing Community Policing in the realities of Ukraine shows that in order for this or that initiative to be effective, communication between responsible persons from police officers and representatives of society must occur according to the appropriate principles and on a certain range of issues.Документ Поняття адміністративної відповідальності у сфері фінансових послуг(Класичний приватний університет, 2019) Буга Г. С.; Buha H. S.У статті встановлено, що адміністративна відповідальність є особливим видом юридичної відповідальності, якій притаманні всі її ознаки. Крім цього, вона має низку специфічних рис: цей вид юридичної відповідальності настає за особливий вид правопорушень – адміністративні проступки, виявляється у накладенні на порушників певних видів адміністративних стягнень, уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і в порядку, встановлених нормами адміністративного права. Здійснено адміністративно-правову характеристику адміністративних правопорушень у сфері надання фінансових послуг у діяльності кредитних спілок. Надано визначення адміністративної відповідальності за порушення надання фінансових послуг у діяльності кредитних спілок як реакції уповноважених державних органів, що виникає внаслідок вчинення кредитними спілками адміністративних правопорушень у сфері фінансів, у вигляді застосування відповідними органами публічного адміністрування заходів адміністративного примусу – адміністративних стягнень. До осіб, яких може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення у фінансовій сфері, належать: фізичні осудні особи, які вчинили правопорушення у віці, з якого може наступати адміністративна відповідальність та які вступили в суспільні відносини щодо задоволення фінансових інтересів та пов’язаних із ними суспільних відносин (такими фізичними особами вважаються громадяни України, іноземці та особи без громадянства), крім осіб, які мають імунітет на території України; юридичні особи, що беруть участь у суспільних відносинах, які виникають у процесі задоволення фінансових інтересів (вони можуть бути всіх форм власності та мати будь-яку організаційно-правову форму); посадові особи, які обіймають певні посади та через свої службові (посадові) обов’язки мають можливість впливати на процес задоволення фінансових інтересів (до них належать керівники органів державної влади, що здійснюють управління у фінансовій сфері, керівники підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що за характером службових (посадових) обов’язків мають змогу впливати на процес задоволення фінансових інтересів, осіб, які обіймають спеціальні посади, наприклад начальник відділу фінансів). The article establishes that administrative liability is a special type of legal liability, which has all its features. In addition, it has a number of specific features: this type of legal liability occurs for a special type of offense - administrative misconduct, manifested in the imposition of certain types of administrative penalties, authorized bodies or officials on the grounds and in the manner prescribed by administrative law. The administrative and legal characteristics of administrative offenses in the field of financial services in the activities of credit unions. The definition of administrative liability for violation of financial services in the activities of credit unions as a reaction of authorized state bodies, resulting from the commission of credit unions of administrative offenses in the field of finance, in the form of relevant public administration measures of administrative coercion - administrative penalties. Persons who may be held administratively liable for administrative offenses in the financial sphere include: natural sane persons who have committed an offense at an age from which administrative liability may arise and who have entered into public relations to satisfy financial interests and related to they public relations (such individuals are citizens of Ukraine, foreigners and stateless persons), except for persons who have immunity in Ukraine; legal entities involved in public relations that arise in the process of satisfying financial interests (they can be of all forms of ownership and have any organizational and legal form); officials who hold certain positions and through their official (official) duties have the opportunity to influence the process of satisfying financial interests (these include heads of public authorities managing the financial sphere, heads of enterprises, institutions and organizations of all forms of ownership , which by the nature of official (official) duties have the opportunity to influence the process of satisfying the financial interests of persons holding special positions, such as the head of the finance department).Документ Поняття громадської експертизи та її значення в діяльності органів публічного адміністрування(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2021) Буга Г. С.; Buha H. S.Буга Г.С. Поняття громадської експертизи та її значення в діяльності органів публічного адміністрування // Правовий часопис Донбасу. – 2021. – №1. – С. 64-69.Документ Поняття та елементи фінансової безпеки на ринку небанківських фінансових послуг в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2020) Буга Г. С.; Buha H. S.Буга Г. С. Поняття та елементи фінансової безпеки на ринку небанківських фінансових послуг в Україні. Правові новели // Науковий юридичний журнал 2020. - №12. - Том ІІІ. - С. 362-365.Документ Поняття та зміст основних завдань і функцій патрульної поліції України(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.В статті доводиться, що аналіз нормативно-правових актів, а також практичного досвіду діяльності патрульної поліції дозволив визначити ключові напрями її роботи, серед яких забезпечення громадського порядку, попередження правопорушень, а також здійснення оперативного реагування на події, що становлять загрозу безпеці громадян. Патрульна поліція має важливу роль у реалізації політики з охорони прав і свобод громадян, забезпечення стабільності та правопорядку в суспільстві. Разом з тим, вона сприяє розвитку довіри до правоохоронних органів, що є важливим аспектом для забезпечення ефективної співпраці поліції та громадян. Завдяки своїм функціям патрульна поліція не лише реагує на правопорушення, а й активно працює на попередження правопорушень, формуючи безпечне середовище для проживання та розвитку суспільства. Таким чином, діяльність патрульної поліції є важливою складовою правової системи України і потребує подальшого вдосконалення в умовах постійних змін суспільних потреб та викликів сучасності. Також, зазначено, що стаття 2 Закону Україну «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII визначає, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Отже, всі ці завдання ‒ є загальними і для патрульної поліції. Однак, Положенням про патрульну службу МВС, яке затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.07.2015 № 796 визначено, основні завдання та функції патрульної служби. The article proves that the analysis of regulatory legal acts, as well as practical experience of the patrol police activity allowed to determine the key areas of its work, including ensuring public order, preventing offenses, as well as providing an operational response to events that pose a threat to the safety of citizens. The patrol police has an important role in implementing the policy of protecting the rights and freedoms of citizens, ensuring stability and law and order in society. At the same time, it contributes to the development of trust in law enforcement agencies, which is an important aspect for ensuring effective cooperation between the police and citizens. Due to its functions, the patrol police not only responds to offenses, but also actively works to prevent offenses, forming a safe environment for living and developing society. Thus, the activities of the patrol police are an important component of the legal system of Ukraine and require further improvement in the conditions of constant changes in social needs and challenges of modernity. It is also noted that Article 2 of the Law of Ukraine “On the National Police” dated July 2, 2015 No. 580-VIII determines that the tasks of the police are to provide police services in the following areas: 1) ensuring public safety and order; 2) protecting human rights and freedoms, as well as the interests of society and the state; 3) combating crime; 4) providing, within the limits specified by law, assistance services to persons who, for personal, economic, social reasons or as a result of emergency situations, require such assistance. Therefore, all these tasks are general for the patrol police. However, the Regulation on the Patrol Service of the Ministry of Internal Affairs, approved by the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine dated July 2, 2015 No. 796, defines the main tasks and functions of the patrol service.Документ Поняття та класифікація небанківських фінансових установ(Izdevniecība “Baltija Publishing”, 2023) Буга Г. С.; Євенко Д.; Пастушенко В. А.; Buha H. S.; Yevenko D.; Pastushenko V. A.Метою статті є визначення поняття та класифікації небанківських фінансових установ. Представлено поняття небанківської фінансової установи; визначено ознаки фінансової установи; здійснено класифікацію небанківських фінансових установ; здійснено класифікацію фінансових посередників; визначено поняття інвестиційних фондів; зроблена класифікація НФУ за методами кредитування; визначені функції, які виконують фінансові посередники між кредитором і позичальником; визначено поняття кредитної спілки. Дано визначення поняття небанківської фінансової установи – юридична особа, яка не є банком, зі спеціальним правовим статусом фінансового посередника, внесеного до Єдиного державного реєстру фінансових установ, на підставі ліцензії НБУ надає/здійснює одну чи кілька фінансових послуг на ринках страхування, кредитної кооперації, накопичувального пенсійного забезпечення, залучення інвестицій від суб’єктів господарювання та населення; здійснено класифікацію небанківської фінансової установи; доведено, що важливими елементами системи адміністративно-правового регулювання та нагляду є: вимоги до подання звітності НФУ, проведення планових і позапланових перевірок їх діяльності та забезпечення дотримання законодавчих вимог, зокрема шляхом застосування певних заходів впливу у разі виявлення порушення законодавства The purpose of this article is to define the concept and classification of non-bank financial institutions. Subject of the research – concept and classification of non-bank financial institutions. The concept of a non-banking financial institution is presented; the characteristics of a financial institution are defined; the classification of non-banking financial institutions has been carried out; the classification of financial intermediaries has been carried out; the concept of investment funds is defined; the classification of NFIs by lending method has been carried out; the functions performed by financial intermediaries between creditor and borrower are defined; the concept of a credit union is presented. Credit unions are a relatively new and under-studied type of financial institution. Looking at them in the context of the system of subjects of administrative law, it should be noted that they occupy a special place because, thanks to them and their activities, the state in a certain way performs its functions and tasks. Credit unions do not exist in a legal vacuum, they are not completely separated from the state, they are not subject to regulation by only one branch of the law, nor are they the subject of research in only one branch of the law. Credit unions are in constant close interaction with the state, its bodies, systematically feel its influence or the influence of the legal and political processes taking place in the state. Methodology – the article uses general scientific methods of formal logic (analysis, synthesis, deduction, induction, analogy, abstraction and modelling). Results. The concept of a non-banking financial institution is defined – as a legal entity that is not a bank, has a special legal status of a financial intermediary, is registered in the Unified State Register of Financial Institutions on the basis of a licence issued by the National Bank of Ukraine, provides one or more financial services in the markets of insurance, credit cooperatives, accumulating pension funds, attracting investments from business entities and the population; has been classified as a non-banking financial institution; has demonstrated that important elements of the system of administrative and legal regulation and supervision are in place: requirements for reporting by NFIs, conducting scheduled and unscheduled inspections of their activities and ensuring compliance with legal requirements, in particular by applying certain influence measures in case of detection of violations of legislation.Документ Правова природа адміністративного договору: доктринальні підходи, нормативне визначення(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Статтю присвячено детальному аналізу правової природи, сутності та особливостей застосування адміністративного договору в сучасній системі публічного управління України. У ній досліджується історичний розвиток договірної форми регулювання ‒ від основ римського права до її осмислення та модифікації в європейській і українській правовій практиці. Особливу увагу зосереджено на значенні адміністративного договору як інструменту, що забезпечує гнучке й узгоджене врегулювання публічно-правових відносин у діяльності органів влади та місцевого самоврядування. У роботі розглядаються наукові позиції щодо сутності адміністративного договору, його ключових характеристик, меж волевиявлення сторін і відмінностей порівняно з класичними адміністративними актами. Підкреслено проблеми чинного законодавчого регулювання, зокрема його фрагментарність, обмежену рамками окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також наслідки цієї недостатньої регламентації для правозастосування. Завдяки порівняльно-правовому та історико-правовому аналізу встановлено, що широке впровадження адміністративних договорів свідчить про демократизацію публічного управління та перехід держави від владно-імперативних моделей взаємодії до погоджувально-диспозитивних. У статті систематизовано підходи українських науковців до визначення адміністративного договору та виділено його основні риси як складного юридичного механізму, що водночас поєднує публічно-правову природу та договірну форму реалізації повноважень. Доведено його вагому роль у таких сферах, як делегування владних повноважень, надання адміністративних послуг, бюджетне співробітництво, державно-приватне партнерство, а також взаємодія між суб’єктами владних повноважень. Підкреслено важливість подальшого вдосконалення законодавчого регулювання і вироблення єдиного підходу до трактування та застосування адміністративного договору, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування публічного управління з урахуванням процесів децентралізації та інтеграції України до європейського правового простору. This article provides a detailed analysis of the legal nature, essence, and application of administrative contracts in the contemporary public administration system of Ukraine. It examines the historical development of contractual regulation, from the foundations of Roman law to its interpretation and modification in European and Ukrainian legal practice. Particular attention is focused on the significance of administrative contracts as a tool for ensuring flexible and coordinated regulation of public-law relations in the activities of government bodies and local self-government. The paper examines scholarly positions regarding the essence of administrative contracts, their key characteristics, the scope of the parties’ will, and their differences from classical administrative acts. The article highlights the challenges of current legislative regulation, particularly its fragmentation, limited by the scope of certain provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, and the consequences of this insufficient regulation for law enforcement. A comparative legal and historical legal analysis establishes that the widespread adoption of administrative contracts signals the democratization of public administration and the state’s transition from imperative models of interaction to discretionary ones. This article systematizes Ukrainian scholars’ approaches to defining the administrative contract and highlights its key features as a complex legal mechanism combining public-law nature and the contractual form of exercising authority. Its significant role in areas such as delegation of authority, provision of administrative services, budgetary cooperation, public-private partnerships, and interaction between government entities is demonstrated. The importance of further improving legislative regulation and developing a unified approach to the interpretation and application of the administrative contract is emphasized. This will contribute to improving the effectiveness of public administration, taking into account decentralization processes and Ukraine’s integration into the European legal space.Документ Правове регулювання громадської експертизи(Ужгородський національний університет, 2019) Буга Г. С.; Buha H. S.Сучасна світова практика доводить, що забезпечення належного державного управління неможливе без дотримання принципу публічності як однієї із засадничих умов демократичної правової держави. Реалізація цього принципу передбачає необхідність встановлення та підтримки тісного зв’язку державного управління із суспільством, громадянами, впровадження і гарантування здійсненності ефективного громадського контролю за діяльністю органів влади, налагодження прозорості функціонування органів виконавчої влади, місцевого самоврядування. Modern world practice shows that ensuring good governance is impossible without observing the principle of publicity as one of the basic conditions of a democratic state based on the rule of law. The implementation of this principle implies the need to establish and maintain a close relationship between public administration and society, citizens, implementation and ensuring the feasibility of effective public control over the activities of authorities, to establish transparency in the functioning of executive authorities, local self-government.Документ Правове регулювання громадської експертизи(Донецький юридичний інститут МВС України, 2019) Буга Г. С.; Buha H. S.Протягом останнього десятиліття в Україні суттєво зріс інтерес до участі громадськості у політичному житті країни розширилися можливості громади безпосередньо та справді дієво впливати на формування і реалізацію державної політики. Окрім таких вже усталених, хоч і досі проблемних, форм прямого пливу на політичні процеси, як вибори та референдуми, набули популярності також альтернативні способи залучення громадян, як-от створення органів самоорганізації населення, формування громадських рад при владних органах, проведення громадських слухань, публічних обговорень проектів нормативноправових актів. У свою чергу, це сприяло новій хвилі громадських ініціатив, соціальних рухів і відповідних законодавчих пропозицій. Over the past decade, Ukraine has significantly increased interest in public participation in the political life of the country, and the community has expanded its ability to directly and truly effectively influence the formation and implementation of state policy. In addition to the already established, albeit still problematic, forms of direct sailing for political processes, such as elections and referenda, alternative methods of attracting citizens, such as creating bodies of self-organization of the population, forming public councils at government bodies, holding public hearings, and public hearings have gained popularity. discussions of draft regulatory legal acts. In turn, this contributed to a new wave of public initiatives, social movements and relevant legislative proposals.