Перегляд за Автор "Loskutov T. O."
Зараз показуємо 1 - 20 з 40
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Аналіз окремих положень Кримінального процесуального кодексу України крізь призму європейських стандартів забезпечення прав людини(ТОВ «Друкарня Бізнесполіграф», 2013) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячена дослідженню співвідношення окремих норм Кримінального процесуального кодексу України й європейських стандартів забезпечення прав людини. Article is devoted to research of a ratio of separate standards of the CPC of Ukraine and the European standards of ensuring human rights.Документ Відповідність окремих норм кримінального процесуального кодексу України європейським стандартам забезпечення прав людини(Підприємництво, господарство і право, 2019) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню відповідності окремих норм Кримінального процесуального кодексу України вимогам європейських стандартів забезпечення прав людини. У процесі постановки проблеми підкреслюється, що невідповідність норм Кримінального процесуального кодексу України вимогам міжнародних і європейських стандартів забезпечення прав людини може зумовлювати неправомірне обмеження та порушення прав учасників кримінального судочинства. На підставі аналізу останніх досліджень та публікацій наголошується, що змістом досліджень науковців не були охоплені всі проблемні кримінальні процесуальні норми, котрі не узгоджуються з європейськими стандартами забезпечення прав людини. Їх наявність у Кримінальному процесуальному законі України не сприяє реалізації прав людини у перебігу досудового та судового провадження. У ході дослідження розглядається співвідношення деяких кримінальних процесуальних норм і положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини. Зазначається, що не відповідає вимогам європейських стандартів забезпечення прав людини положення ст. 211, 492 Кримінального процесуального кодексу України, що уможливлюють затримання неповнолітньої особи без судового рішення аж до шістдесяти годин. Вказується, що не узгоджуються з положеннями європейських стандартів захисту прав людини зміст ст. 197, 492 Кримінального процесуального кодексу України, що передбачають можливість продовження строку досудового тримання під вартою неповнолітнього аж до дванадцяти місяців. Зазначається, що прикладом неузгодженості норм кримінального процесуального закону та європейських стандартів забезпечення прав є положення ч. 1 ст. 351 Кримінального процесуального кодексу України, що уповноважують прокурора (сторону обвинувачення) першим у суді допитувати обвинуваченого – основного представника сторони захисту. Визначається, що законодавчою нормою, котра неповною мірою відповідає європейським стандартам забезпечення прав людини щодо визначення терміну «житло», є положення ч. 2 ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України. Використання у цій нормі словосполучення «яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи» звужує поняття «житло», а тому і зменшує гарантії права особи на недоторканість житла. Під час дослідження пропонуються нормативні зміни стосовно приведення у відповідність положень кримінального процесуального закону до вимог європейських стандартів забезпечення прав людини. The article is devoted to investigating the compatibility of certain norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine with the requirements of the European standards of human rights. In the process of raising the problem, it is emphasized that the non-compliance with the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine with the requirements of international and European human rights standards may lead to the unlawful restriction and violation of the rights of participants in criminal proceedings. Analyzing recent research and publications, it has been pointed out that the content of research has not covered all problematic criminal procedural rules that do not conform to European human rights standards. Their presence in the Criminal Procedure Code of Ukraine does not contribute to the realization of human rights in the course of pre-trial and judicial proceedings. The study examines the ratio of some criminal procedural rules and provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms to the case law of the European Court of Human Rights. It is noted that the provisions of Art. 211, 492 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, allowing detention of a minor without a court decision up to sixty hours. It is stated that the content of Art. 197, 492 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which provide for the possibility of extending the term of pre-trial detention of a minor up to twelve months. It is noted that an example of the inconsistency of the rules of criminal procedure law and European standards of rights is the provision of Part 1 of Art. 351 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, authorizing the prosecutor (the prosecution party) to be the first in court to interrogate the accused - the main representative of the defense party. It is determined that a legislative provision that does not fully comply with European human rights standards for the definition of the term «housing» is the provision of Part 2 of Art. 233 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The use of the phrase «permanently or temporarily owned by a person» in this provision narrows the concept of «housing» and therefore reduces the guarantees of a person's right to privacy. The study proposes regulatory changes to align the provisions of criminal procedural law with the requirements of European human rights standards.Документ Догматичний та аксіологічний підходи до визначення предмету правового регулювання у кримінальному процесі(Юридичний вісник, 2014) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячена аналізу використання догматичного і аксіоло-гічного підходів до визначення предмету кримінального процесуального регулювання. Доведено, що використання лише догматичного підходу до визначення предмету регулювання не може забезпечити реалізацію прав і законних інтересів людини у кримінальному провадженні. Article is devoted to the analysis of use of dogmatic and axiological approaches to definition of a subject of criminal procedural regulation. It is proved that use only dogmatic to definition to a subject of regulation can't provide to approach realization of the rights and legitimate interests of the person in criminal proceedings.Документ Законні інтереси як елемент предмету правового регулювання у кримінальному процесі(Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, 2012) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті здійснене дослідження законних інтересів як елементу предмету правового регулювання у кримінальному процесі. Обгрунтовано, що використання у кримінально-процесуальному законодавстві словосполучення "законні інтереси" залежить від типу правового регулювання діяльності учасників (субʼєктів) кримінального процесу. In this paper carried out a study as part of the legitimate interests of the subject of legal regulation in the criminal process. Justified that the use of the criminal procedure law the phrase "legitimate interests" depends on the type of legal regulation of the participants (subjects) of the criminal process.Документ Засада захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2024) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми зазначається, що стан кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також практика його реалізації в умовах воєнного стану має бути стабільними, однаковими, прогнозованими та ефективними. У ході розкриття стану опрацювання відповідної проблематики відмічається, роботи вчених торкались деяких складових засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні, проте вказана засада під час воєнного стану комплексно не досліджувалася у процесуальній доктрині. У перебігу викладу основного матеріалу підкреслюється, що при інтенсивному нормотворчому процесі щодо «удосконалення» змісту КПК стосовно регулювання кримінального провадження в період воєнного стану неможна взагалі вести мову про стабільність та прогнозованість кримінальних процесуальних приписів, правову визначеність та забезпечення прав і свобод людини у кримінальному процесі, а відтак - про захист правової довіри у царині кримінального судочинства під час воєнного стану. Акцентується увага на тому, що про ігнорування засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану свідчить існування правової регламентації не завжди адекватного процесуальним повноваженням суб’єктів кримінального процесу захисту від порушення прав і свобод людини. Визначається, що неузгодженість приписів Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України в частині правового регулювання окремих прав і свобод в умовах воєнного стану обумовлює наявність правової невизначеності кримінального процесуального законодавства, що негативно позначається на правовому становищі особи у сфері кримінального процесу. Підсумовується, що проблемність забезпечення засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану відображається у дефектному правовому регулюванні прийняття судом рішення всупереч волі обвинуваченого щодо проведення дистанційного судового розгляду, при якому обвинувачений знаходиться поза межами приміщення суду. The article is devoted to the study of the principles of protection of legal trust in criminal proceedings under martial law. When posing the problem, it is noted that the state of criminal and criminal procedural legislation, as well as the practice of its implementation in the conditions of martial law, should be stable, uniform, predictable and effective. In the course of revealing the state of development of the corresponding issues, it is noted that the works of scientists touched on some components of the principle of protection of legal trust in criminal proceedings, however, the specified principle during martial law was not comprehensively investigated in the procedural doctrine. In the course of the presentation of the main material, it is emphasized that with the intensive rule-making process regarding the «improvement» of the content of the Criminal Procedure Code in relation to the regulation of criminal proceedings in the period of martial law, it is impossible to talk at all about the stability and predictability of criminal procedural prescriptions, legal certainty and the provision of human rights and freedoms in the criminal process, and therefore - about the protection of legal trust in the field of criminal justice during martial law. Attention is drawn to the fact that the existence of legal regulations that are not always adequate to the procedural powers of the subjects of the criminal process to protect against violations of human rights and freedoms indicates the disregard of the principle of protection of legal trust in criminal proceedings under martial law. It is determined that the inconsistency of the provisions of the Constitution of Ukraine and the Criminal Procedure Code of Ukraine in terms of the legal regulation of certain rights and freedoms in the conditions of martial law causes the presence of legal uncertainty in criminal procedural legislation, which negatively affects the legal position of a person in the field of criminal proceedings. It is concluded that the difficulty of ensuring the principle of legal trust protection in criminal proceedings under martial law is reflected in the defective legal regulation of the court’s decision-making against the will of the accused regarding remote trial, in which the accused is outside the court premises.Документ Зв'язок між правовою регламентацією процесуальних строків та забезпеченням прав учасників кримінального провадження(BEROSTAV DRUŽSTVO, 2015) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджується зв'язок між правовим регулюванням кримінально-процесуальних строків та забезпеченням прав учасників кримінального провадження. На основі аналізу наукових поглядів виявлено існування прямого зв'язку між процесуальними строками та правами осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Такий зв'язок проявляється через зміст кримінально-процесуального регулювання щодо регулювання строку повідомлення про підозру затриманій особі, максимального строку тримання під вартою під час досудового розслідування, строку допиту особи, строку представлення слідчим, прокурором клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, строку вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, строку повідомлення про підозру, строку набуття особою процесуального статусу потерпілого, початку строку затримання особи, строку повідомлення та роз'яснення прав затриманій особі. The article investigates connection between legal regulation of criminal procedural terms and ensuring the rights of participants of criminal proceedings. On the basis of the analysis of scientific views was revealed existence of a direct connection between procedural terms and the rights of individuals involved in criminal proceedings. Such communication is shown through the content of criminal procedural regulation regarding regulation of a term of the notice of suspicion to a detained person, the maximum term of detention during pre-judicial investigation, a term of interrogation of a person, a term of representation by an investigator, a prosecutor of a petition for arrest of temporarily withdrawn property, a term to decide about temporary restriction in use of the special right, a term about informing about suspicion, a term for acquisition by a person of the procedural status of the victim, beginning of term of detention of a person, term of the notice and an explanation of the rights to the detained person.Документ Зміст доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування(Харківський національний університет внутрiшнiх справ, 2009) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Здійснено дослідження доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування. Обґрунтовано, що до змісту доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування входять усі слідчі (процесуальні) дії, спрямовані на отримання обвинувальних доказів. Evidentiary activity of the investigator of internal affairs agencies regarding criminal prosecution is researched. It is proved that all investigative (procedural) actions directed on accusatory evidence obtaining belong to evidentiary activity content of the investigator of internal affairs agencies regarding criminal prosecution.Документ Зміст кримінального процесуального регулювання у частині правової регламентації дефініцій(Національний університет «Одеська юридична академія», 2015) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджується питання щодо необхідності кримінального процесуального регулювання дефініцій. Для ефективної реалізації прав та свобод людини пропонується виключити норми-визначення зі змісту предмету регулювання кримінального процесуального закону. In article the question concerning need of criminal procedural regulation of definitions is investigated. For effective realization of the rights and freedoms of the person it is offered to exclude norms definitions from the maintenance of a subject of regulation of the criminal procedural law.Документ Кримінальне процесуальне регулювання строків забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів людини(Ужгородський національний університет, 2015) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячена дослідженню кримінального процесуального регулювання строків забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів людини. Аналізуються теоретичні уявлення та норми кримінального процесуального закону щодо гарантійного значення регламентації строків для забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини. Вказується на місце кримінальних процесуальних строків у предметі правового регулювання у кримінальному процесі. Article is devoted to research of criminal procedural regulation of terms of ensuring realization of the rights, freedoms and legitimate interests of the person. Theoretical repose and standards of the criminal procedural law of rather guarantee value of a regulation of terms for ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of the person are analyzed. It is specified a place of criminal procedural terms in a subject of legal regulation in criminal trial.Документ Межі предмета правового регулювання у кримінальному процесі(Дніпровський гуманітарний університет, 2011) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Досліджено предмет правового регулювання у кримінальному процесі. Обґрунтовано, що межами предмета правового регулювання у кримінальному процесі є межі відносин, що зумовлені двома суспільними потребами: 1) притягнення винної особи до кримінальної відповідальності або звільнення невинної особи від такої відповідальності; 2) забезпечення прав і законних інтересів людини під час кримінального провадження. In the article the subject of legal regulation in the criminal process. It is proved that the subject of legal regulation in the criminal process are the boundaries of relations that are due to two public needs: 1) attraction of guilty persons to criminal responsibility or the release of an innocent person from this responsibility; 2) ensuring the rights and lawful interests of a person in the course of criminal proceedings.Документ Науково-практичний коментар до § 1, 2 глави 24 КПК(Донецький юридичний інститут МВС України, 2015) Лоскутов Т. О.; Лобойко Л. М.; Loskutov T. O.; Loboyko L. M.Форми закінчення досудового розслідування знаходять свій вияв у підсумкових для зазначеної стадії процесуальних рішеннях. Останні можуть бути ухвалені слідчим, прокурором у формі: 1) постанови про закриття кримінального провадження; 2) клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) обвинувального акту; 4) клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; 5) клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру (див. ч. 2 ст. 283 КПК). The forms of termination of the pre-trial investigation are reflected in the final procedural decisions for the specified stage. The latter may be adopted by the investigator or prosecutor in the form of: 1) a resolution on the closure of criminal proceedings; 2) a petition for the release of a person from criminal liability; 3) an indictment; 4) a petition for the application of compulsory medical measures; 5) a petition for the application of compulsory educational measures (see Part 2 of Article 283 of the Code of Criminal Procedure).Документ Науково-практичний коментар до глави 22 КПК України(Національна академія прокуратури України, 2014) Лоскутов Т. О.; Лобойко Л. М.; Loskutov T. O.; Loboyko L. M.Інститут «повідомлення про підозру» є новим в українському кодифікованому кримінальному процесуальному законодавстві. Цей інститут не охоплювався предметом правового регулювання кримінально-процесуальних кодексів 1922 р., 1927 р. та 1960 р. Ці акти не передбачали складання окремого документа щодо констатації презумпції підозри, наслідком якої було здійснення кримінального переслідування шляхом доказування причетності особи до вчинення злочину. The institution of “reporting suspicion” is new in Ukrainian codified criminal procedural legislation. This institution was not covered by the subject of legal regulation of the Criminal Procedure Codes of 1922, 1927 and 1960. These acts did not provide for the preparation of a separate document on the establishment of a presumption of suspicion, the consequence of which was the implementation of criminal prosecution by proving the involvement of a person in the commission of a crime.Документ Нормативне забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування в умовах воєнного стану(Гельветика, 2023) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми зазначається, що право на ефективне розслідування обставин кримінального правопорушення має забезпечуватися під час правового режиму воєнного стану для гарантування справедливого судового розгляду. Відмічається, що положення чинного кримінального процесуального закону є недосконалими у частині правової регламентації стандартів ефективного досудового розслідування, що негативно впливає на дієвість кримінального провадження в обстановці воєнного стану. У ході висвітлення стану опрацювання проблематики вказується, що науковці у своїх працях розглядали переважно загальні питання стандартів ефективного досудового розслідування, вчені-процесуалісти не акцентували увагу на дослідженні нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування під час правового режиму воєнного стану. Під час викладу основного матеріалу наголошується, що вимога проведення ефективного розслідування має дотримуватися в обстановці воєнного стану, що означає виконання відповідних стандартів здійснення ефективного розслідування у кримінальному провадженні. Підкреслюється, що приписи кримінального процесуального закону не завжди сприяють реалізації стандартів ефективного розслідування. Стверджується, що норми кримінального процесуального закону в частині правового регулювання початку досудового розслідування під час воєнного стану не узгоджуються із стандартом «оперативність». Визначається, що процесуальні норми щодо правової регламентації строків досудового розслідування до повідомлення про підозру в період воєнного стану не сприяють реалізації стандарту ефективного розслідування «зразкова сумлінність». Акцентується увага на тому, що законодавчі приписи в частині унормування визначення та заміни дізнавача, слідчого під час досудового розслідування у період воєнного стану не сприяють дотриманню стандарту ефективного розслідування «незалежність та безсторонність». Робиться висновок про те, що для вирішення проблем нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування в умовах воєнного стану необхідно внести зміни та доповнення до положень кримінального процесуального законодавства. The article is devoted to the research of regulatory support for the standards of effective pre-trial investigation under martial law. During the presentation of the problem, it is noted that the right to an effective investigation into the circumstances of a criminal offense must be ensured during the legal regime of martial law to guarantee a fair trial. It is noted that the provisions of the current criminal procedural law are imperfect in terms of legal regulation of the standards of effective pre-trial investigation, which negatively affects the effectiveness of criminal proceedings in the context of martial law. In the course of highlighting the state of development of the problem, it is indicated that scientists in their writings mainly considered general issues of standards of effective pre-trial investigation, procedural scientists did not focus on researching the regulatory support of standards of effective pre-trial investigation during the legal regime of martial law. During the presentation of the main material, it is emphasized that the requirement of conducting an effective investigation must be observed in a situation of martial law, which means meeting the relevant standards of conducting an effective investigation in criminal proceedings. It is emphasized that the prescriptions of the criminal procedural law do not always contribute to the implementation of effective investigation standards. It is claimed that the norms of the criminal procedural law regarding the legal regulation of the initiation of a pre-trial investigation during martial law are not consistent with the "operational" standard. It is determined that the procedural norms regarding the legal regulation of the pre-trial investigation period before the notification of suspicion during the martial law period do not contribute to the implementation of the standard of effective investigation "exemplary conscientiousness". Attention is focused on the fact that the legislative prescriptions in terms of normalization of the definition and replacement of the inquirer, the investigator during the pre-trial investigation in the period of martial law do not contribute to compliance with the standard of effective investigation "independence and impartiality". It is concluded that in order to solve the problems of normative support of the standards of effective pre-trial investigation in the conditions of martial law, it is necessary to make changes and additions to the provisions of the criminal procedural legislation.Документ Обмеження та порушення права на свободу під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій(Підприємництво, господарство і право, 2020) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню питання щодо обмеження і порушення права на свободу під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Аналізуються положення кримінального процесуального законодавства та практика кримінального провадження щодо обмеження права на свободу під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Підкреслюється, що використання примусу є властивим процесу проведення слідчих (розшукових) дій, а це вже може призводити до обмеження прав людини, зокрема порушення права особи на свободу. Відзначається, що у ході здійснення огляду, обшуку та пред’явлення особи для впізнання може обмежуватися свобода особи, яка не має кримінального процесуального статусу, зокрема, конкретних процесуальних прав і свобод для захисту від кримінального переслідування (обвинувачення). Виокремлюються формальний та змістовий підходи до визначення порушення права на свободу у перебігу здійснення деяких слідчих (розшукових) дій. Формальний підхід виявляється у тому, що момент фактичного обмеження свободи особи, її фізичного пересування ототожнюється із кримінальним процесуальним затриманням, яке часто у практичній діяльності жодним чином не оформлюється. Змістовий (сутнісний) підхід щодо порушення права на свободу ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, на визначених цим Судом критеріїв. Наголошується, що у разі користування сутнісним підходом до визначення порушення права на свободу особи під час проведення огляду, обшуку та пред’явлення особи для впізнання, то не завжди можна однозначно констатувати, що вказане право є неправомірно обмеженим органами кримінального судочинства. Підсумовується, що серед критеріїв порушення права особи на свободу у перебігу слідчих (розшукових) дій визначальне місце посідає такий критерій, як «наслідки». Зазначається, що коли наслідком здійснення слідчих (розшукових) дій є викриття особи, яка не має закріплених у законодавстві конкретних прав та свобод для свого захисту, навіть незначне обмежен- ня свободи потрібно визнавати порушенням права людини на свободу. Визначаються перспективи подальших розвідок стосовно обмеження і порушення права на свободу під час здійснення процесуальних дій. The article is devoted to the study of the issue of restriction and violation of the right to liberty during certain investigative (search) actions. The provisions of the criminal procedural legislation and the practice of criminal proceedings concerning the restriction of the right to liberty during the conduct of certain investigative (search) actions are analyzed. It is emphasized that the use of coercion is inherent in the process of conducting investigative (search) actions, and this can already lead to restrictions on human rights, in particular the violation of a person’s right to liberty. It is noted that during the inspection, search and presentation of a person for identification, the freedom of a person who does not have a criminal procedural status, in particular, specific procedural rights and freedoms to protect against criminal prosecution (prosecution) may be restricted. There are formal and substantive approaches to determining the violation of the right to liberty in the course of some investigative (investigative) actions. The formal approach is manifested in the fact that the moment of actual restriction of a person’s freedom, his physical movement of a person is identified with criminal procedural detention, which is often not formalized in any way in practice. A substantive (substantive) approach to the violation of the right to liberty is based on the case law of the European Court of Human Rights, in particular, on the criteria set by this Court. It is emphasized that in the case of using an essential approach to determining the violation of the right to liberty of a person during the search, search and presentation of a person for identification, it is not always clear that this right is illegally restricted by criminal justice. It is concluded that among the criteria for violation of a person’s right to liberty in the course of investigative (investigative) actions, such a criterion as “consequences” occupies a decisive place. It is noted that when the consequence of investigative (search) actions is to expose a person who does not have specific rights and freedoms enshrined in law for his protection, even a minor restriction of liberty should be recognized as a violation of the human right to liberty. Prospects for further investigation into the restriction and violation of the right to liberty in the course of proceedings are determined.Документ Обсяг предмета правового регулювання у кримінальному процесі(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2012) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячена дослідженню обсягу предмета правового регулювання у кримінальному процесі. Обґрунтовано, що обсяг предмета правового регулювання КПК у частині регламентації європейських стандартів дотримання прав людини є звуженим. Article is devoted to study the volume of the subject of legal regulation in the criminal process. Proved that the volume of the subject of legal regulation of the CPC in the regulation of the European human rights standards is narrowed.Документ Перспективні напрями розвитку предмета регулювання кримінального процесуального права(Підприємництво, господарство і право, 2016) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджуються перспективні напрями розвитку предмета регулювання кримінального про- цесуального права. Визначаються перспективи розвитку предмета кримінального процесуального регу- лювання в частині його головного елемента – прав, свобод і законних інтересів. Розглядається можливість виокремлення обов’язків як основного елемента предмета правового регулювання в кримінальному процесі. In article the perspective directions of development of a subject of regulation of a criminal procedural law are investigated. Prospects of development of a subject of criminal procedural regulation regarding his main element – the rights, freedoms and legitimate interests are defined. The possibility of allocation of duties as basic element of a subject of legal regulation in criminal trial is considered.Документ Права і законні інтереси: елемент предмету чи засоби правового регулювання у кримінальному процесі?(Право і суспільство, 2012) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Досліджено предмет і засоби правового регулювання у кримінальному процесі крізь призму прав і законних інтересів людини. Обґрунтовано, що права і законні інтереси людини є основним елементом предмета та субстанціональними засобами правового регулювання у кримінальному процесі. In article are investigated a subject and means of legal regulation in criminal trial through a prism of the rights and legitimate interests of the person. It is proved that the rights and legitimate interests of the person are a basic element of a subject and substantial means of legal regulation in criminal trial.Документ Правова регламентація допиту в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2022) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджується правова регламентація допиту в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми зазначається, що недосконале правове регулювання допиту у мирний час обумовлює збільшення проблемних питань нормативної регламентації вказаної процесуальної дії в умовах воєнного стану. У ході викладу основного матеріалу підкреслюється доцільність під час режиму воєнного стану врегулювання виняткової можливості відступу суду від засади безпосередності дослідження особистих свідчень. При цьому має бути залишена правова регламентація письмових протоколів допиту на стадії досудового розслідування із попередженням окремих учасників про кримінальну відповідальність. Звертається увага на те, що рішення про визнання досудових показань доказами судом не може прийматися формально лише з огляду на введення режиму воєнного стану на всій території держави. Суд має оцінювати конкретні обставини здійснення судового провадження, активність проведення бойових дій на певній території, рівень небезпеки для учасників кримінального провадження тощо. Констатується, що правова регламентація міжнародних стандартів у крайніх ситуаціях уможливлює визнання як доказів досудових показань, що зафіксовані у проколах допитів на етапі досудового розслідування. Підсумовується, що під час правового режиму воєнного стану правова регламентація допиту має здійснюватися у такий спосіб, щоб у виняткових випадках у суду була можливість відступити від засади безпосередності судового дослідження показань. За загальним правилом такі випадки мають передбачати дотримання належних процесуальних гарантій прав і свобод людини у перебігу отримання та фіксування показань на стадії досудового розслідування. Хоча у самих крайніх ситуаціях кримінального провадження (хвороба, смерть, загроза небезпеки тощо) у суду має бути можливість визнавати доказами результати досудових допитів поза дотримання процесуальних гарантій. Робиться висновок, що чинна правова регламентація допиту під час воєнного стану в цілому відповідає обставинам відповідного правового режиму. Разом з тим, наголошується, що кримінальні процесуальні норми у частині правової регламентації допиту під час правового режиму воєнного стану потребують удосконалення стосовно унормування виняткової можливості суду визнавати результати досудових допитів доказами у кримінальному провадженні. The article examines the legal regulation of interrogation in martial law. During the statement of the problem it is noted that the imperfect legal regulation of interrogation in peacetime causes an increase in problematic issues of regulatory regulation of this procedural action in martial law. In the course of presenting the main material, the expediency of regulating during the martial law regime the exclusive possibility of the court’s departure from the principle of immediacy of the examination of personal testimony is emphasized. At the same time, the legal regulation of written protocols of interrogation at the stage of pre-trial investigation with the warning of individual participants about criminal liability should be left. Attention is drawn to the fact that the decision to recognize pre-trial testimony as evidence by a court cannot be made formally only in view of the imposition of martial law throughout the country. The court must assess the specific circumstances of the proceedings, the activity of hostilities in a particular area, the level of danger to the participants in criminal proceedings, and so on. It is stated that the legal regulation of international standards in extreme situations allows the recognition as evidence of pre-trial testimony recorded in the interrogation records at the stage of pre-trial investigation. It is concluded that during the martial law regime the legal regulation of interrogation should be carried out in such a way that in exceptional cases the court has the opportunity to deviate from the principle of immediacy of judicial examination of testimony. As a general rule, such cases should provide for the observance of appropriate procedural guarantees of human rights and freedoms in the course of obtaining and recording testimony at the stage of pre-trial investigation. Although in the most extreme situations of criminal proceedings (illness, death, threat of danger, etc.) the court should be able to accept as evidence the results of pre-trial interrogations outside the observance of procedural guarantees. It is concluded that the current legal regulation of interrogation during martial law generally corresponds to the circumstances of the relevant legal regime. At the same time, it is emphasized that the criminal procedural norms regarding the legal regulation of interrogation during the martial law regime need to be improved in relation to the regulation of the exclusive possibility of the court to recognize the results of pre-trial interrogations as evidence in criminal proceedings.Документ Правова регламентація тримання під вартою в умовах воєнного стану(Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка, 2022) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Статтю присвячено дослідженню правової регламентації тримання під вартою в умовах воєнного стану. Наголошено, що для ефективного досягнення мети застосування тримання під вартою його правове регулювання має узгоджуватися з існуючими умовами проведення воєнних дій. Зазначено, що наразі процесуальні норми, котрі регламентують тримання під вартою в період воєнного стану, потребують наукового дослідження. Указано, що, незважаючи на труднощі в здійсненні кримінального провадження, які обумовлені правовим режимом воєнного стану, навряд чи можна повністю або на тривалий час відмовлятися від судового контролю за порядком застосування та продовження тримання під вартою. Наголошено, що відсутність нормативного регулювання подальшого обов’язково та максимального швидкого судового контролю за триманням під вартою, котре застосовано органом обвинувачення, породжує сумніви щодо ефективності додаткових правових гарантій при тривалому обмеженні права на свободу під час воєнних дій. Уявлення про те, що судовий контроль здійснюватиметься не скоро, може «підштовхувати» окремих (несвідомих) співробітників органів розслідування до незаконного або неправомірного позбавлення особи важливих юридичних гарантій під час тримання під вартою. Констатовано, що під час проведення бойових дій автоматичну періодичну перевірку існування підстав для тримання особи під вартою, як виняток, має здійснювати прокурор. Звернено увагу на те, що при наявності достатніх та ефективних гарантій відмови підозрюваного (обвинуваченого) від права бути присутнім під час судового розгляду питання про застосування (продовження) тримання під вартою може вирішуватися за його відсутності. Зроблено висновок про існування недоліків нормативної регламентації тримання під вартою в період воєнного стану, котрі мають бути усунені шляхом змін та доповнень положень кримінального процесуального закону. Визначено, що під час правового режиму воєнного стану можуть бути врегульовані тимчасові винятки щодо вирішення питання про застосування (продовження) тримання під вартою без участі підозрюваного, обвинуваченого, незалежно від його бажання бути присутнім на такому розгляді. The article is devoted to the study of the legal regulation of detention in martial law. In the course of the problem, it is emphasized that in order to effectively achieve the goal of de-tention, its legal regulation must be consistent with the existing conditions of hostilities. During the review of the latest research and publications, it is noted that currently the procedural norms regulating detention during martial law have problematic issues. The latter need scien tific research in order to improve the legal regulation of detention during the martial law re-gime. In the course of the main material it is noted that despite the difficulties in criminal pro-ceedings, due to the legal regime of martial law, itis hardly possible to completely or for a long time to abandon judicial control over the application and continued detention. It is noted that the lack of regulation of further mandatory and maximum prompt judicial control over deten-tion, applied by the prosecution, casts doubt on the effectiveness of additional legal guarantees in the long-term restriction of the right to liberty during hostilities. The notion that judicial review will not soon take place may «push» individual (unconscious) members of theinvesti-gation to illegally or unlawfully deprive a person of important legal guarantees while in cus-tody. It is stated that during hostilities, an automatic periodic check of the existence of grounds for detention, as an exception, should be carried out by the prosecutor. Attention is drawn to the fact that if there are sufficient and effective guarantees that the suspect (accused) waives the right to be present during the trial, the issue of application (continuation) of detention may be decided in his absence. It is concluded that there are shortcomings in the regulations of detention during martial law, which should be eliminated by amending the provisions of the Criminal Procedure Code. It is determined that during the martial law regime temporary ex-ceptions may be settled to resolve the issue of application (continuation) of detention without the participation of the suspect, accused, regardless of his desire to be present at such a hearing.Документ Правове регулювання волевиявлення особи щодо проведення кримінальних процесуальних дій в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2023) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню правового регулювання волевиявлення особи щодо проведення кримінальних процесуальних дій в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми підкреслюється, що волевиявлення особи у кримінальному провадженні безпосередньо впливає на діяльність суб’єктів кримінального процесу у частині реалізації прав і свобод людини. У процесі розкриття стану опрацювання відповідної проблематики зазначається, що вчені не розглядали проблемні питання щодо правового регулювання волевиявлення особи під час кримінального провадження в умовах воєнного стану. У ході викладу основного матеріалу вказується, що під час правового режиму воєнного стану відсутність згоди на здійснення кримінальних процесуальних дій може у виняткових випадках компенсуватися прокурорським наглядом (контролем). Відмічається, що порядок одержання судового або прокурорського (в умовах воєнного стану) дозволу є досить громіздким, формалізованим та іноді тривалим, що обумовлює бажання суб’єктів сторони обвинувачення одержати у будь який спосіб згоду особи на проведення кримінальних процесуальних дій. Акцентується увага на тому, що нормативна вимога стосовно письмового оформлення відповідної згоди не вирішить усіх проблем щодо її добровільного характеру. Визначається, що суб’єкти кримінального процесу зловживаючи своїми владними повноваженнями, шляхом застосування примусу можуть неправомірно одержувати «добровільну» згоду особи на проведення процесуальних дій та фіксувати її через складання письмового документу. Констатується, що у період воєнного стану ситуація з «добровільністю» письмової згоди може погіршуватися з огляду на проведення воєнних дій. небезпечний стан на окремих територіях, обмеженість процесуальних інструментів доказування під час воєнного стану створює значний ризик ігнорування справжньої волі особи щодо здійснення кримінальних процесуальних дій. Робиться висновок, що з метою унеможливлення непоправного порушення прав і свобод особи, яка надає добровільну згоду на здійснення кримінальних процесуальних дій у період воєнного стану, доцільно для такої особи на законодавчому рівні передбачити необхідні процесуальні гарантії прав і свобод. Зазначається, що обсяг процесуальних гарантій має визначатися залежно від ступеня ризику порушення прав і свобод людини. The article is devoted to the study of the legal regulation of a person’s expression of will regarding the conduct of criminal procedural actions under martial law. When posing the problem, it is emphasized that the will of a person in criminal proceedings directly affects the activities of the subjects of the criminal process in terms of the realization of human rights and freedoms. In the process of revealing the state of development of the relevant issues, it is noted that scientists did not consider problematic issues regarding the legal regulation of the will of a person during criminal proceedings under martial law. In the course of the presentation of the main material, it is indicated that during the legal regime of martial law, the lack of consent to conduct criminal procedural actions can in exceptional cases be compensated by prosecutorial supervision (control). It is noted that the procedure for obtaining a court or prosecutor’s (under martial law) permission is quite cumbersome, formalized and sometimes long, which determines the desire of the subjects of the prosecution to obtain in any way the consent of a person to conduct criminal procedural actions. Attention is drawn to the fact that the regulatory requirement regarding the written consent will not solve all the problems regarding its voluntary nature. It is determined that the subjects of the criminal process, abusing their powerful powers, through the use of coercion, may illegally obtain a person’s “voluntary” consent to conduct procedural actions and record it through the drafting of a written document. It is noted that during the period of martial law, the situation with the “voluntariness” of written consent may deteriorate due to the conduct of military operations. the dangerous situation in certain territories, the limitation of procedural tools of proof during martial law creates a significant risk of ignoring the true will of a person regarding the implementation of criminal procedural actions. It is concluded that in order to prevent an irreparable violation of the rights and freedoms of a person who voluntarily consents to the implementation of criminal procedural actions during the period of martial law, it is advisable to provide for such a person at the legislative level the necessary procedural guarantees of rights and freedoms. It is noted that the scope of procedural guarantees should be determined depending on the degree of risk of violation of human rights and freedoms.