Перегляд за Автор "Shulha A. O."
Зараз показуємо 1 - 8 з 8
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У РАЗІ НЕПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ(Західноукраїнський національний університет, 2023) Шульга А. О.; Озерна І. В.; Shulha A. O.; Ozerna I. V.Стаття 2 КПК України декларує, що завданням кримінального провадження зокрема є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Окрім того, засада кримінального провадження «Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень» гарантує кожному право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Проте, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування може закінчуватися і шляхом його закриття. Але підстави для цього процесуального акту є різні (ст. 284 КПК України). Article 2 of the Criminal Procedure Code of Ukraine declares that the task of criminal proceedings, in particular, is to ensure a quick, complete and impartial investigation and trial, so that everyone who has committed a criminal offense is brought to justice to the extent of his guilt, no innocent person is accused or convicted, no person was subjected to unreasonable procedural coercion, and that due process of law was applied to each participant in the criminal proceedings. In addition, the principle of criminal proceedings "Access to justice and the bindingness of court decisions" guarantees everyone the right to a fair trial and resolution of the case within a reasonable time by an independent and by an impartial court established on the basis of law. However, according to Clause 5, Part 1, Art. 3 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, the pre-trial investigation may also end by closing it. But the grounds for this procedural act are different (Article 284 of the Criminal Procedure Code of Ukraine).Документ Кримінальний процес (особлива частина)(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Шульга А. О.; Євенко Д. В.; Одинцова О. В.; Конарєва Г. О.; Чорна М. В.; Shulha A. O.; Yevenko D. V.; Odyntsova O. V.; Konarieva H. O.; Chorna M. V.У навчальному посібнику докладно і досить інформативно викладено положення особливої частини кримінального процесу, що визначають порядок кримінального провадження відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства України. Для формування змісту цього навчального посібника використовувалося чинне, на дату випуску цього навчального посібника, кримінальне процесуальне законодавство України. Видання відповідає робочій програмі навчальної дисципліни «Кримінальний процес (особлива частина)». Навчальний посібник призначений для здобувачів юридичних факультетів, аспірантів, практикуючих юристів та всіх тих, хто цікавиться цією важливою галуззю права. This study manual provides a detailed and comprehensive exposition of the provisions of the Special Part of criminal procedure, which define the rules of criminal proceedings in accordance with the current criminal procedural legislation of Ukraine. The content of this manual is based on the criminal procedural legislation of Ukraine in force at the time of its publication. The edition complies with the curriculum of the academic discipline "Criminal Procedure (Special Part)". The study manual is intended for law students, postgraduate students, legal practitioners, and everyone interested in this important branch of law.Документ Невизначеність доказів при розслідуванні злочинів, які були попередньо отримані в ході розслідування кримінальних проступків(Запорізький національний університет, 2025) Шульга А. О.; Shulha A. O.Мета статті – є всебічний аналіз правової природи невизначеності доказів, отриманих у розслідуванні кримінальних проступків, та формулювання пропозицій щодо її подолання для забезпечення балансу між ефективністю кримінального провадження та гарантіями прав людини. У статті проведено комплексний правовий аналіз проблеми невизначеності доказів, які були отримані слідчим при розслідуванні злочинів від попередніх кримінальних проваджень щодо кримінальних проступків. Автор розглядає вплив нормативної неоднозначності на допустимість, належність та достовірність таких доказів у контексті норм Кримінального процесуального кодексу України. Особливу увагу автором цієї статті акцентовано на судовій практиці, доктринальних підходах та суперечностях між принципами верховенства права та ефективністю розслідування. The purpose of the article is to conduct a comprehensive analysis of the legal nature of the uncertainty of evidence obtained during the investigation of criminal misdemeanors, and to formulate proposals for overcoming it to ensure a balance between the effectiveness of criminal proceedings and the guarantees of human rights. The article provides a complex legal analysis of the problem of evidentiary uncertainty regarding materials obtained by an investigator during the investigation of crimes from previous criminal proceedings involving criminal misdemeanors. The author examines the impact of regulatory ambiguity on the admissibility, relevance, and credibility of such evidence within the context of the provisions of the Criminal Procedural Code of Ukraine. Particular attention is paid to judicial practice, doctrinal approaches, and the contradictions between the principles of the rule of law and the effectiveness of investigation.Документ Правове забезпечення розвитку відносин між суб’єктами громадянського суспільства, суб’єктами господарювання, органами державної влади і місцевого самоврядування(Алерта, 2024) Бондаренко О. О.; Буга В. В.; Васильєв С. В.; Гузенко О. П.; Кадала В. В.; Іваненко Д. Д.; Клемпарський М. М.; Колєснік Т. В.; Конарєва Г. О.; Кузьменко С. Г.; Ніколенко Л. М.; Пастух К. В.; Пастушенко В. А.; Чорна М. В.; Шалімов В. В.; Шульга А. О.; Юрах В. М.; Bondarenko O. O.; Buha V. V.; Vasyliev S. V.; Huzenko O. P.; Kadala V. V.; Ivanenko D. D.; Klemparskyi M. M.; Koliesnik T. V.; Konarieva H. O.; Kuzmenko S. H.; Nikolenko L. M.; Pastukh K. V.; Pastushenko V. A.; Chorna M. V.; Shalimov V. V.; Shulha A. O.; Yurakh V. M.У монографії на основі узагальнення фактичного матеріалу, результатів наукових досліджень досліджено питання щодо особливостей правового регулювання організаційно-господарських відносин між суб’єктами господарювання, органами державної влади і місцевого самоврядування; проаналізовано особливості правового регулювання цивільних та трудових відносин в умовах розвитку громадянського суспільства; розкрито особливості правового забезпечення розвитку відносин між суб’єктами громадянського суспільства, суб’єктами господарювання, органами державної влади і місцевого самоврядування. Видання адресовано науковцям, викладачам, здобувачам вищої освіти та практичним працівникам, а також усім, хто цікавиться проблемами правового забезпечення розвитку відносин між суб’єктами громадянського суспільства, суб’єктами господарювання, органами державної влади і місцевого самоврядування. The monograph, based on the generalization of factual material and the results of scientific research, examines the issues of the peculiarities of legal regulation of organizational and economic relations between business entities, state authorities and local self-government; analyzes the peculiarities of legal regulation of civil and labor relations in the context of the development of civil society; reveals the peculiarities of legal support for the development of relations between civil society entities, business entities, state authorities and local self-government. The publication is addressed to scientists, teachers, higher education students and practitioners, as well as to everyone who is interested in the problems of legal support for the development of relations between civil society entities, business entities, state authorities and local self-government.Документ ПРОБЛЕМА УНОРМУВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Шульга А. О.; Озерна І. В.; Shulha A. O.; Ozerna I. V.Кримінальне процесуальне законодавство України конкретного поняття щодо процесуального статусу не містить. Проте, в теорії кримінального процесу процесуальний статус згадується коли йдеться саме про права та обов’язки учасників кримінального провадження. Отже термін процесуальний статус застосовується у кримінальному процесі тільки щодо слідчого, прокурора, суду, підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідач тощо. Разом з тим поняття «процесуальний статус», наприклад щодо кримінального процесуального акту (дія чи документ), чинне кримінальне процесуальне законодавство України не застосовує. Щоб розібратися у сутності статусу взагалі, слід звернутися до категоріальної складової слова «статус». Згідно до словника української мови, «статус» це певний стан будь чого. Згідно до Вікіпедії Вільної енциклопедії, слово статус означає становище, ранг в будь-якій ієрархії, структурі, системі, часі тощо. Таким чином враховуючи вище сказане, можна зробити висновок, про те що теорія кримінального процесу необґрунтовано застосовує термін «процесуальний статус» в обмеженому порядку, зокрема тільки по відношенню до учасників кримінального провадження. The criminal procedural legislation of Ukraine does not contain a specific concept of procedural status. However, in the theory of the criminal process, the procedural status is mentioned when it comes to the rights and obligations of the participants in the criminal proceedings. Therefore, the term procedural status is applied in criminal proceedings only to the investigator, prosecutor, court, suspect, accused, witness, victim, civil plaintiff, civil defendant, etc. At the same time, the current criminal procedural legislation of Ukraine does not apply the concept of "procedural status", for example, in relation to a criminal procedural act (act or document). To understand the essence of status in general, you should refer to the categorical component of the word "status". According to the dictionary of the Ukrainian language, "status" is a certain state of anything. According to Wikipedia, the Free Encyclopedia, the word status means position, rank in any hierarchy, structure, system, time, etc. Thus, taking into account the above, we can conclude that the theory of the criminal process unreasonably applies the term "procedural status" in a limited manner, in particular, only in relation to the participants in the criminal proceedings.Документ Статус обвинуваченого (підсудного) в контексті презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини: правовий та моральний аспекти(Запорізький національний університет, 2025) Шульга А. О.; Shulha A. O.Мета статті – визначення проблеми перерозподілу статусу обвинуваченого в статус підсудного в стадії судового розгляду. Автор прийшов до висновку, що по-перше, в кримінальному процесуальному законодавстві 1960 року статус підсудного виникав лише після призначення справи до судового розгляду, що відповідало логіці кримінального процесу та принципу презумпції невинуватості, а от же і нормам суспільної моральності. По-друге, кримінальний процесуальний кодекс 2012 року, ототожнюючи обвинуваченого та підсудного, створює ризик упередженого ставлення до обвинуваченого ще до винесення вироку судом. По-третє, пропонується надати обвинуваченому статусу підсудного на стадії судового розгляду. По-четверте, автором пропонуються відповідні доповнення до чинного кримінального процесуального законодавства України. The purpose of the article is to define the problem of redistributing the status of the accused into the status of the defendant during the trial stage. The author concludes that, firstly, under the 1960 criminal procedural legislation, the status of the defendant arose only after the case was scheduled for trial, which corresponded to the logic of the criminal process, the principle of the presumption of innocence, and, consequently, the norms of public morality. Secondly, the 2012 Criminal Procedural Code, by identifying the accused and the defendant as the same, creates a risk of bias against the accused even before a court verdict is rendered. Thirdly, it is proposed to grant the accused the status of the defendant at the trial stage. Fourthly, the author suggests corresponding amendments to the current criminal procedural legislation of Ukraine.Документ Щодо визначення правомірності закриття кримінального провадження згідно з п.10., ч.1 ст. 284 КПК України(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Шульга А. О.; Озерна І. В.; Shulha A. O.; Ozerna I. V.Завданням кримінального провадження зокрема € i забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслiдування i судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в мiру своеi: вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, i щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК Украiни). Окрiм того, засада кримінального провадження «Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рiшень» гарантує кожному право на справедливий розгляд та вирiшення справи в розумнi строки незалежним i неупередженим судом, створеним на пiдставi закону. Проте, згiдно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК Украi:ни досудове розслiдування може закiнчуватися i шляхом його закриття. Але пiдстави для цього процесуального акту є рiзнi (ст. 284 КПК Украiни). The task of criminal proceedings, in particular, is to ensure a prompt, full and impartial investigation and trial, so that everyone who commits a criminal offense is held accountable to the extent of his guilt, no innocent person is charged or convicted, no person is subjected to unwarranted procedural coercion, and that due legal procedure was applied to each participant in criminal proceedings (Article 2 of the Criminal Procedure Code of Ukraine). In addition, the principle of criminal proceedings "Access to justice and the bindingness of court decisions" guarantees everyone the right to a fair trial and resolution of the case within a reasonable time by an independent and impartial court established on the basis of the law. However, according to Clause 5, Part 1, Art. 3 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, a pre-trial investigation can also be terminated by closing it. But the reasons for this procedural act are different (Article 284 of the Criminal Procedure Code of Ukraine).Документ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ АКТУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ(Юридичний науковий електронний журнал, 2023) Шульга А. О.; Озерна І. В.; Shulha A. O.; Ozerna I. V.Статтю присвячено проблемі визначення процесуального статусу повідомлення про підозру. А саме, назва «повідомлення про підозру» викликає питання стосовно її відповідності вимогам чинного кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Адже називати повідомлення про підозру тільки дією (стаття 111 КПК) не можна тому що в самій назві міститься слово «підозра». А підозра у кримінальному провадженні може бути тільки результатом рішення уповноваженої особи (слідчого чи прокурора). Якщо так, то слідчий, прокурор повинні не тільки повідомляти про підозру, але і вручати підозрюваному певний документ, який містить в собі рішення про підозру, наприклад, у вигляді постанови. Адже повідомлення, згідно до частини першої статті 111 КПК, є не чим іншим як процесуальною дією, і не більше того. А сама підозра конкретної особи у вчиненні нею кримінального правопорушення може бути тільки як результат внутрішнього переконання уповноваженої особи (слідчого, прокурора). До речі, так воно і є. Згідно з пунктом 5 статті 277 КПК письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Такий зміст повідомлення про підозру свідчить про реалізоване рішення слідчого, прокурора стосовно винуватості підозрюваного. Проте всі процесуальні рішення повинні бути викладені у вигляді письмових актів, перелік яких вказаний у статті 110 КПК. Таким чином, авторами цієї статті пропонується розділити процесуальний акт повідомлення про підозру на два самостійних дійства. Перше, це повідомлення, як окремий процесуальний акт, друге – це винесення уповноваженою особою процесуального рішення у вигляді постанови про підозру. Така новела до чинного КПК України, на думку авторів цієї статті, дозволить унормувати процесуальний статус акту повідомлення про підозру. This article is dedicated to the issue of defining the procedural status of a notification of suspicion. Specifically, the term “notification of suspicion” raises questions regarding its compliance with the requirements of the current Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter referred to as the CPC). Naming the notification of suspicion solely as an action (Article 111 of the CPC) is not permissible because the word “suspicion” is included in the very title. In criminal proceedings, suspicion can only arise as a result of a decision by an authorized person (investigator or prosecutor). If that is the case, then the investigator or prosecutor should not only notify of suspicion but also deliver to the suspect a specific document containing the decision of suspicion, such as a resolution. This is because, according to the first part of Article 111 of the CPC, a notification is nothing more than a procedural action and no more than that. The suspicion itself pertains to a specific individual's involvement in a criminal offense can only be as a result of the internal conviction of an authorized person (investigator, prosecutor). By the way, it is. According to paragraph 5 of Article 277 of the Criminal Procedure Code, a written notice of suspicion is drawn up by the prosecutor or investigator with the consent of the prosecutor, which contains the legal qualification of the criminal offense suspected of being committed by the person, specifying the article (part of the article) of the law of Ukraine on criminal liability. Such content of the notice of suspicion indicates the implemented decision of the investigator or prosecutor regarding the guilt of the suspect. However, all decisions must be presented in the form of written acts, the list of which is indicated in Article 110 of the Criminal Procedure Code. Thus, the authors of this article propose to divide the procedural act of the notice of suspicion into two separate actions. The first is the notice as a separate procedural act, and the second is the issuance of a procedural decision by an authorized person in the form of a resolution on suspicion. According to the authors of this article, such an amendment to the current Criminal Procedure Code of Ukraine will allow for the regulation of the procedural status of the act of notifying of suspicion.