Перегляд за Автор "Udovychenko O. V."
Зараз показуємо 1 - 3 з 3
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Кримінальна відповідальність за невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Удовиченко О. В.; Udovychenko O. V.Дисертація є першою в Україні науковою роботою, що присвячена комплексному дослідженню кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників. На основі аналізу чинного законодавства, судової практики та багатьох наукових праць учених-правників здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні теоретичних засад регулювання кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників. На підставі аналізу стану дослідження проблем кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програм для кривдників робиться висновок, що на сьогоднішній день у науковій літературі відсутні комплексні дослідження, предметом яких є виключно склад кримінального правопорушення, передбаченого у статті 390-1 КК України. Наявні у літературі дослідження або частково присвячені аналізу кримінального правопорушення, передбаченого у статті 390-1 КК України, або досліджують лише окремі проблеми кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення. На підставі проведеного у роботі аналізу запропоновані зміни до кримінального, кримінального процесуального та адміністративного законодавства з метою удосконалення кримінальної відповідальності за невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників. The dissertation is the first scientific work in Ukraine devoted to a comprehensive study of criminal liability for failure to comply with restrictive measures, restrictive orders or failure to complete a program for offenders. On the basis of the analysis of current legislation, judicial practice and many scientific works of legal scholars, a theoretical generalization and a new solution to the scientific task was carried out, which is manifested in the definition of the theoretical principles of the regulation of criminal liability for failure to comply with restrictive measures, restrictive orders or failure to complete a program for offenders. On the basis of the analysis of the state of research on the problems of criminal liability for failure to implement restrictive measures, restrictive orders or failure to complete programs for offenders, it is concluded that to date there are no comprehensive studies in the scientific literature, the subject of which is exclusively the composition of the criminal offense provided for in Article 390-1 of the Criminal Code of Ukraine. The studies available in the literature are either partially devoted to the analysis of the criminal offense provided for in Article 390- 1 of the Criminal Code of Ukraine, or they examine only separate problems of criminal responsibility for this criminal offense. Based on the analysis carried out in the work, proposed changes to the criminal, criminal procedural and administrative legislation with the aim of improving criminal liability for failure to comply with restrictive measures, restrictive orders or failure to complete a program for offenders.Документ Об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого у статті 390-1 КК України(Запорізький національний університет, 2022) Удовиченко О. В.; Udovychenko O. V.У статті проводиться аналіз об’єктивної сторони невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або не проходження програми для кривдників. Вказується на помилковість рішення законодавця вказати у диспозиції статті 390-1 КК України на статтю Загальної частини КК України, яка передбачає перелік обмежувальних заходів. Подібний підхід, хоча і полегшує застосування кримінально-правової норми, проте одночасно ускладнює діяльність щодо подальших можливих змін до законодавства. Звертається увага на доцільність розширення сфері дії статті 390-1 КК України на випадки порушення термінового заборонного припису. На підтвердження такої позиції наводяться положення міжнародних нормативно-правових актів, позиції вчених. Зауважується, що невдалим є використання у диспозиції статті понять «обмежувальний припис» та «обмежувальний захід» у множині, адже буквальне тлумачення норм законодавства вимагає встановлення факту невиконання винним одночасно двох або більше обмежувальних заходів чи обмежувальних приписів, в той час як для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 390-1 КК України достатньо невиконання хоча б одного зазначеного заходу або припису. Аналізується поняття та зміст обмежувальних заходів, обмежувальних приписів та програми для кривдників. Наводиться тлумачення понять «невиконання» та «ухилення». Звертається увага на те, що суспільно небезпечне діяння, що розглядається, характеризується бездіяльністю (так званою «чистою» або «змішаною»). Визначається момент закінчення кримінального правопорушення залежно від форми діяння. Наводиться приклад вчинення кримінального правопорушення з судової практики. Констатується, що невиконання обмежувальних заходів, передбачених частиною 6 статті 194 КПК не охоплюються статтею 390-1 КК України і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. The article analyzes the objective side of non-implementation of restrictive measures, restrictive orders or non-completion of a program for offenders. It is indicated that the legislator's decision to indicate in the disposition of Article 390-1 of the Criminal Code of Ukraine the article of the General Part of the Criminal Code of Ukraine, which provides for a list of restrictive measures, is incorrect. Such an approach, although it facilitates the application of the criminal law, but at the same time complicates the activity regarding further possible changes to the legislation. Attention is drawn to the expediency of extending the scope of Article 390-1 of the Criminal Code of Ukraine to cases of violation of an urgent injunction. In support of such a position, the provisions of international legal acts and the positions of scientists are cited. It is noted that the use of the terms "restrictive order" and "restrictive measure" in the plural in the disposition of the article is unsuccessful, because the literal interpretation of the legislation requires establishing the fact that the guilty party has failed to comply with two or more restrictive measures or restrictive orders at the same time, while in order to bring criminal charges liability under Article 390-1 of the Criminal Code of Ukraine is sufficient for non-fulfillment of at least one specified measure or prescription. The concept and content of restrictive measures, restrictive orders and programs for offenders are analyzed. An interpretation of the concepts of "non-performance" and "evasion" is given. Attention is drawn to the fact that the socially dangerous action under consideration is characterized by inaction (so-called "pure" or "mixed"). The moment of termination of the criminal offense is determined depending on the form of the act. An example of committing a criminal offense from court practice is given. It is noted that failure to implement the restrictive measures provided for in Part 6 of Article 194 of the Criminal Procedure Code is not covered by Article 390-1 of the Criminal Code of Ukraine and does not entail criminal liability.Документ Правові аспекти забезпечення прав людини в умовах російсько-української війни: аналіз практики та рекомендації(Львівський університет бізнесу та права, 2023) Удовиченко О. В.; Вахненко Т. В.; Поліщук О. А.; Udovychenko O. V.; Vakhnenko T. V.; Polishchuk O. A.Питання забезпечення прав людей в умовах російсько‐української війни постало особливо гостро, адже затягування конфлікту призводить до збільшення фактів порушення фундаментальних прав. Тому метою статті є аналіз та узагальнення вже набутого досвіду України в питаннях захисту прав громадян. Водночас означене питання потребує поглибленого аналізу проблематики захисту дітей у такий особливий період. У процесі дослідження було встановлено, що Україна декларує дотримання основоположних прав людини та громадянина, проте чинна Конституція України передбачає можливість обмеження окремих конституційних прав громадян в умовах воєнного стану. Системний аналіз Основного закону підтверджує, що такі обмеження чітко задекларовані, самовільне обмеження їх органами держаної влади не допускається. Під час дослідження було встановлено низку чинників, які мають безпосередній вплив на порушення прав людей. Також було виокремлено права, які в умовах війни найчастіше зазнають негативного впливу. Зокрема встановлено, що фундаментальні права на життя, повагу, честь і гідність найчастіше порушуються щодо громадян, які проживають у зонах, наближених до бойових дій, та на окупованих територіях, при цьому закріплення їх в Основному законі не покращує життя зазначених верств населення, оскільки не існує реального дієвого механізму щодо їх захисту. Доведено, що найбільш вразливою частиною суспільства в умовах війни залишаються діти. З аналізу окремих урядових платформ було встановлено, що факти посягання на фундаментальні права дітей приголомшливі. Водночас факти відновлення прав дітей значно поступаються у кількісному вираженні наявним порушенням. Дослідження містить окремі рекомендації щодо розв’язання цієї проблеми, зокрема і шляхом налагодження міжнародної співпраці в питаннях повернення депортованих дітей та створення розгалуженої системи соціально‐психологічної та медичної реабілітації дітей. Крім того, у дослідженні дано окрему оцінку виборчим правам громадян, які, відповідно до Конституції, можуть обмежуватись у період дії воєнного стану на території України. Встановлено, що виборчі права може бути обмежено, зокрема, з безпекових міркувань, однак такі обмеження цілковито скасовують принцип народовладдя. The issue of ensuring human rights in the context of the Russian‐Ukrainian war has become particularly acute, as the prolonged conflict exacerbates violations of fundamental rights. Therefore the purpose of this article is to analyze and summarize Ukraine's accumulated experience in safeguarding the rights of its citizens. At the same time, this issue requires an in‐depth analysis of the protection of children's rights in such a unique period. In the course of the research, it was established that Ukraine declares adherence to fundamental human and citizen rights, while the current Constitution of Ukraine allows for the limitation of certain constitutional rights of citizens during a state of war. A systemic analysis of the Basic Law suggests that such limitations are stipulated, and arbitrary restrictions by government authorities are not allowed. During the investigation of this issue, several factors that directly impact the violation of human rights were identified. Additionally, it was noted that certain rights are most frequently negatively affected during wartime conditions. Specifically, the fundamental rights to life, dignity, and honor are often undermined for citizens residing in areas close to combat zones and on occupied territories. However, their inclusion in the Basic Law does not improve the lives of these population segments since there is no effective mechanism for their protection. It has been proven that children are the most vulnerable part of society in wartime conditions. An analysis of various government platforms revealed that the violations of fundamental children's rights are staggering. Moreover, the restoration of children's rights significantly lags behind the existing violations in terms of quantity. The research contains specific recommendations for addressing this issue, including international cooperation for the repatriation of deported children and the establishment of an extensive system of social‐psychological and medical rehabilitation for children. Furthermore, the study provides a separate assessment of citizens' electoral rights, which can be restricted by the Basic Law during a state of war on Ukrainian territory. It has been established that electoral rights can be limited, particularly for security reasons; however, such limitations entirely undermine the principle of democracy.