Процесуальний і тактичний аспекти пред’явлення для впізнання
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Донецький державний університет внутрішніх справ
Анотація
Дисертацію присвячено теоретичному узагальненню та новому вирішенню наукового завдання з розробки процесуальних і тактичних аспектів пред’явлення для впізнання, дослідженню основних проблемних питань, пов’язаних із підготовкою та проведенням зазначеної слідчої (розшукової) дії.
На основі аналізу історії формування пред’явлення для впізнання доведено, що зазначена слідча (розшукова) дія виникла як складова частина допиту. Але з часом було усвідомлено, що дана процедура виходить за його межі і повинна розглядатися як окрема слідча (розшукова) дія. З урахуванням цього пред’явлення для впізнання визначено як слідчу (розшукову) дію, яка полягає в ідентифікації пред’явленого об’єкта (людини, речі, трупа) за уявним образом, що зберігся в пам’яті певної особи. У зв’язку з цим не може бути прийнятним розширене тлумачення мети даної слідчої (розшукової) дії, коли додатковим її завданням визначається встановлення групової належності, подібності або схожості об’єкта. Основа наведеного розуміння пред’явлення для впізнання полягає у логіко-гносеологічному підході, відповідно до якого впізнання у кримінальному процесі насправді є одним із видів ідентифікації. З погляду кримінального процесу це самостійна слідча (розшукова) дія, спрямована на отримання доказів і, зрештою, на досягнення мети доказування.
Аргументовано, що першоджерелом для прийняття рішення про проведення пред’явлення для впізнання як процесуальної форми ідентифікації виступає певна інформаційна невизначеність, яка має місце щодо будь-якої обставини, яка підлягає з’ясуванню під час досудового розслідування.
Підсумовано, що ключовими процесуальнами вимогами до пред’явлення для впізнання (правилами проведення) є наступні: 1) перед пред’явленням особі об’єкта для впізнання потрібно з’ясувати, чи може ця особа впізнати визначений об’єкт, опитати її про ознаки цього об’єкту, а також про обставини, за яких вона бачила цей об’єкт, про що складається протокол (ч. 1 ст. 228, ч. 1 ст. 229 КПК України); 2) об’єкт повинен пред’являтися для впізнання разом з іншими однорідними об’єктами, які не повинні мати різких відмінностей і яких має бути не менше трьох (ч. 2 ст. 228, ч. 2 ст. 229 КПК України), що спрямовано на забезпечення максимально достовірного результату ідентифікації об’єкта за його уявним образом, який зберігся в пам’яті особи, яка впізнає; 3) особі, яка впізнає, пропонується вказати на об’єкт, який вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона його впізнала (ч. 3 ст. 228, ч. 2 ст. 229 КПК України), що є важливим в контексті здійснення контролю за процесом ідентифікації (ознаки впізнаного об’єкта повинні співпасти з ознаками, що були названі особою під час попереднього допиту), що є гарантією достовірності позитивного результату впізнання; 4) об’єкт може бути пред’явлений для впізнання за фотознімками чи матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у ч. 1, 2 ст. 228 КПК України (але це виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання); 5) при пред’явленні об’єкта для впізнання можуть застосовуватися технічні засоби фіксації із залученням відповідних спеціалістів, а також інших спеціалістів (психологів, педагогів тощо) – ч. 8 ст. 228 КПК України. Запропоновано, щоб можливість застосування технічних засобів фіксації була передбачена й щодо пред’явлення для впізнання речей і трупа.
The dissertation is devoted to the theoretical generalization and new solution of the scientific task of developing procedural and tactical aspects of presentation for identification, research of the main problematic issues related to the preparation and conduct of the specified investigative (detective) action.
Based on the analysis of the history of the formation of presentation for identification, it is proved that the specified investigative (detective) action arose as a component of interrogation. But over time, it was realized that this procedure goes beyond its limits and should be considered as a separate investigative (detective) action. Taking this into account, presentation for identification is defined as an investigative (detective) action, which consists in identifying the presented object (person, thing, corpse) by an imaginary image preserved in the memory of a certain person. In this regard, an expanded interpretation of the purpose of this investigative (detective) action cannot be acceptable, when its additional task is to establish group affiliation, similarity or similarity of the object. The basis of the above understanding of presentation for identification is the logical-epistemological approach, according to which identification in the criminal process is actually one of the types of identification. From the point of view of the criminal process, this is an independent investigative (detective) action aimed at obtaining evidence and, ultimately, at achieving the goal of proving.
It is argued that the primary source for making a decision to conduct presentation for identification as a procedural form of identification is a certain information uncertainty that occurs with respect to any circumstance that is subject to clarification during the pre-trial investigation.
It is summarized that the key procedural requirements for presentation for identification (rules of conduct) are the following: 1) before presenting an object to a person for identification, it is necessary to find out whether this person can recognize the specified object, to question him about the features of this object, as well as about the circumstances under which he saw this object, about which a protocol is drawn up (Part 1 of Article 228, Part 1 of Article 229 of the CPC of Ukraine); 2) the object must be presented for identification together with other homogeneous objects, which must not have sharp differences and which must be at least three (Part 2 of Article 228, Part 2 of Article 229 of the CPC of Ukraine), which is aimed at ensuring the most reliable result of identifying the object by its imaginary image, which is preserved in the memory of the person identifying; 3) the person performing the identification is asked to point to the object that he recognizes and explain by what signs he recognized it (Part 3 of Article 228, Part 2 of Article 229 of the Criminal Procedure Code of Ukraine), which is important in the context of monitoring the identification process (the signs of the recognized object must coincide with the signs that were named by the person during the preliminary interrogation), which is a guarantee of the reliability of the positive identification result; 4) the object may be presented for identification based on photographs or video recording materials in compliance with the requirements specified in Parts 1, 2 of Article 228 of the Criminal Procedure Code of Ukraine (but this excludes the possibility of further presenting the person for identification); 5) when presenting an object for identification, technical means of fixation may be used with the involvement of relevant specialists, as well as other specialists (psychologists, teachers, etc.) - Part 8, Article 228 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine. It is proposed that the possibility of using technical means of fixation be provided for in relation to the presentation for identification of things and a corpse.
Опис
Нирка Є. О. Процесуальний і тактичний аспекти пред’явлення для впізнання : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (081 – Право) / Є. О. Нирка. – Кропивницький : ДонДУВС, 2025. – 271 с.