Адміністративно-правове забезпечення виробництва та реалізації сонячної електроенергії
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Донецький державний університет внутрішніх справ
Анотація
Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового забезпечення виробництва та реалізації сонячної електроенергії. Встановлено, що адміністративно-правове регулювання у сфері сонячної енергетики має багаторівневий і комплексний характер, поєднуючи нормативно-правові, інституційні та процедурні елементи впливу на відповідні правовідносини. Його зміст розкривається через функціонування спеціальних адміністративно-правових режимів, що передбачають застосування дозвільних, контрольних та стимулюючих інструментів, а також забезпечення балансу публічних і приватних інтересів на ринку сонячної електроенергії. При цьому, в умовах воєнного стану сутність адміністративно-правового регулювання у сфері сонячної енергетики набуває додаткового безпекового виміру, орієнтованого на підвищення стійкості енергосистеми, оперативну адаптацію управлінських рішень та розширення повноважень публічних адміністрацій щодо координації діяльності суб’єктів генерації і розподілу електроенергії, що дозволило удосконалити розуміння адміністративно-правового режиму як такого, що трансформується від стимулюючого до безпекового. Визначено та класифіковано принципи адміністративно-правового регулювання у сфері сонячної енергетики, які диференційовано за рівнем дії: а) загальні (верховенство права, законність); б) міжгалузеві (екологізація енергетичного сектору, пріоритет сталого розвитку); в) спеціальні, що відображають специфіку галузі, зокрема: принцип гарантованості «зеленого» тарифу, принцип безперешкодного доступу до мереж для малих виробників та принцип технологічної нейтральності, що забезпечує рівні умови для інноваційних рішень у сфері ВДЕ. З’ясовано особливості правового статусу об’єктів сонячної енергетики як елементів критичної інфраструктури, що дозволило вперше визначити об’єкт адміністративно-правового забезпечення у сфері сонячної енергетики як комплексну систему суспільних відносин, пов’язаних із забезпеченням енергетичної безпеки та реалізацією інтересів держави і суб’єктів господарювання. Встановлено, що включення таких об’єктів до системи критичної інфраструктури обумовлює підвищені вимоги до їх правового, організаційного та технічного захисту, зокрема шляхом запровадження обов’язкової цифрової паспортизації, розроблення та реалізації комплексних планів фізичної й кібернетичної безпеки, а також впровадження механізмів постійного моніторингу їх функціонального стану та рівня загроз . Обґрунтовано, що специфіка правового статусу таких об’єктів полягає у поєднанні енергетичної, безпекової та технологічної складових, що зумовлює необхідність інтеграції вимог законодавства у сфері енергетики, національної безпеки та кіберзахисту. В умовах воєнного стану об’єкти сонячної генерації набувають значення децентралізованих джерел енергопостачання, що підвищує стійкість енергосистеми, але водночас вимагає нормативного закріплення спеціальних процедур їх оперативного відновлення, спрощеного доступу до мереж та пріоритетного підключення після пошкодження. Розкрито зміст фінансово-правового регулювання у сфері сонячної енергетики та встановлено, що воно охоплює систему податкових, кредитно-фінансових, інвестиційних і стимулюючих інструментів, спрямованих на забезпечення розвитку виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. Доведено, що попри наявність нормативно закріплених механізмів державної підтримки, їх реалізація характеризується фінансовими дисбалансами, нестабільністю регуляторної політики та недостатньою узгодженістю інструментів стимулювання, що знижує інвестиційну привабливість галузі та потребує подальшого вдосконалення фінансово-правових засад її функціонування. Окреслено напрями вдосконалення фінансово-правового регулювання у сфері сонячної енергетики, яке має здійснюватися шляхом: а) забезпечення стабільності державної політики у сфері відновлюваних джерел енергії; б) удосконалення механізмів фінансової підтримки та кредитування; в) запровадження ефективних інструментів гарантування інвестицій; г) гармонізації національного законодавства із правом ЄС, у частині функціонування ринку «зеленої» енергетики. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства України у сфері сонячної енергетики, що полягають у внесенні змін до Законів України «Про альтернативні джерела енергії» та «Про ринок електричної енергії», зокрема шляхом: нормативного закріплення спрощеного («декларативного») порядку введення в експлуатацію мобільних та малої потужності сонячних установок (до визначеного порогового рівня) без отримання окремих дозвільних документів; запровадження податкових стимулів (зменшення ПДВ, податку на прибуток, митних платежів) для вітчизняних виробників обладнання для СЕС; а також унормування механізмів підтримки розподіленої генерації, включаючи розвиток Net Billing та гарантій походження електроенергії. При цьому, вперше запропоновано запровадження уніфікованого терміна «сонячна електроенергія», а також здійснено класифікацію основних бар’єрів розвитку галузі на правові, інституційні та фінансові.
The dissertation is devoted to the study of administrative and legal support for the production and supply of solar electricity. It has been established that administrative and legal regulation in the field of solar energy has a multi-level and complex nature, combining regulatory, institutional, and procedural elements of influence on the relevant legal relations. Its content is revealed through the functioning of special administrative and legal regimes that provide for the application of licensing, supervisory, and incentive-based instruments, as well as ensuring a balance between public and private interests in the solar electricity market. At the same time, under martial law, the essence of administrative and legal regulation in the field of solar energy acquires an additional security dimension, aimed at strengthening the resilience of the energy system, ensuring the prompt adaptation of managerial decisions, and expanding the powers of public administration bodies in coordinating the activities of electricity generation and distribution entities. The principles of administrative and legal regulation in the field of solar energy have been identified and classified, differentiated according to their level of operation: (a) general principles (rule of law, legality); (b) intersectoral principles (greening of the energy sector, priority of sustainable development); and (c) special principles reflecting the specific features of the sector, including the principle of guaranteed “feed-in tariff,” the principle of non-discriminatory access to the grid for small producers, and the principle of technological neutrality, which ensures equal conditions for innovative solutions in the field of renewable energy sources (RES). The specific features of the legal status of solar energy facilities as elements of critical infrastructure have been clarified, which implies the establishment of a special legal regime for their functioning. It has been established that the inclusion of such facilities in the critical infrastructure system entails increased requirements for their legal, organizational, and technical protection, in particular through the introduction of mandatory digital паспортизації (passportization), the development and implementation of comprehensive physical and cybersecurity plans, as well as the implementation of mechanisms for continuous monitoring of their operational condition and threat levels. It is substantiated that the specificity of the legal status of such facilities lies in the combination of energy, security, and technological components, which necessitates the integration of legislative requirements in the fields of energy, national security, and cybersecurity. Under martial law, solar generation facilities acquire the significance of decentralized energy supply sources, enhancing the resilience of the energy system; however, this simultaneously requires the normative establishment of special procedures for their rapid restoration, simplified access to grids, and priority reconnection after damage. The content of financial and legal regulation in the field of solar energy is revealed, demonstrating that it encompasses a system of tax, credit-financial, investment, and incentive instruments aimed at ensuring the development of electricity generation from renewable sources. It is proven that despite the existence of legally established state support mechanisms, their implementation is characterized by financial imbalances, instability of regulatory policy, and insufficient coordination of incentive instruments, which reduces the investment attractiveness of the sector and necessitates further improvement of its financial and legal framework. Proposals for improving the legislation of Ukraine in the field of solar energy are formulated, which involve amendments to the Laws of Ukraine “On Alternative Energy Sources” and “On the Electricity Market”, in particular through: the normative establishment of a simplified (“declarative”) procedure for commissioning mobile and small-scale solar installations (up to a defined threshold capacity) without obtaining separate permits; the introduction of tax incentives (reduction of VAT, corporate income tax, customs duties) for domestic manufacturers of solar power plant equipment; as well as the regulation of mechanisms for supporting distributed generation, including the development of Net Billing and guarantees of origin. It is substantiated that such changes will contribute to import substitution, cost reduction of equipment, and increased energy autonomy of consumers.
Опис
Соколовський Д. В. Адміністративно-правове забезпечення виробництва та реалізації сонячної електроенергії : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (081 – Право) / Д. В. Соколовський. – Кропивницький : ДонДУВС, 2026. – 263 с.