35 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 35
Документ Психологічна підтримка сімей працівників МВС України: інноваційні методи, виклики та перспективи розвитку(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Костюк А. В.; Гельбак А. М.; Мухіна Г. В.; Цумарєва Н. В.; Молчанова О. М.; Богучарова О. І.; Kostiuk A. V.; Helbak A. M.; Mukhina H. V.; Tsumarieva N. V.; Molchanova O. M.; Bohucharova O. I.Практикум «Психологічна підтримка сімей працівників МВС України: інноваційні методи, виклики та перспективи розвитку» спрямований на формування професійної компетентності фахівців у сфері психологічного супроводу родин поліцейських і працівників системи МВС. Матеріали практикуму містять сучасні підходи до організації підтримки, інноваційні методи психопрофілактики, зразки діагностичних інструментів, інтерактивні вправи та рекомендації для практичного використання. Видання стане корисним для психологів, викладачів, курсантів, соціальних працівників та керівників підрозділів, які реалізують завдання збереження психологічного благополуччя особового складу і членів їхніх сімей. The workshop «Psychological Support for Families of Employees of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine: Innovative Methods, Challenges and Development Prospects» is aimed at developing professional competence of specialists in the field of psychological support for families of police officers and employees of the Ministry of Internal Affairs system. The workshop materials contain modern approaches to organizing support, innovative methods of psychoprophylaxis, samples of diagnostic tools, interactive exercises and recommendations for practical use. The publication will be useful for psychologists, teachers, cadets, social workers and heads of units who implement the task of maintaining the psychological well-being of personnel and their family members.Документ Актуалізація вивчення проблеми патернальної (ба՜тьківської) депривації в умовах російсько-української війни у психологічній науці(European Conference, 2025) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.Одним із ключових чинників формування особистості є батьківський вплив, адже батьки є першими джерелами досвіду, підтримки, захисту, навчання й виховання дитини. Саме через батьків відбувається соціалізація, розвиток емоційної сфери, когнітивних навичок, передача моделей поведінки, культури та цінностей. Відсутність батьків або їх недостатня участь у житті дитини призводить до батьківської депривації. Патернальна депривація — це відсутність позитивного емоційного, фізичного чи соціального контакту з батьком, що негативно впливає на психоемоційний та соціальний розвиток дитини. Актуальність проблеми особливо зростає в умовах війни, коли кількість неповних сімей збільшується, а батьки стають фізично чи психологічно недоступними через службу в армії, загибель, поранення, міграцію чи економічну зайнятість. У сучасних умовах особливе значення має ситуація «невизначеної втрати» — коли батько зник безвісти, або став психологічно недоступним через травму, інвалідність чи ПТСР. Поширені й випадки вимушеної фізичної відсутності батька внаслідок бойових дій, евакуації чи працевлаштування за кордоном. Усе це призводить до зменшення батьківської участі у житті дитини та впливає на її емоційний стан, формування довіри до світу, поведінкові стратегії та самооцінку. Parental influence is one of the key factors in personality formation, as parents are the first sources of experience, support, protection, education and upbringing of a child. It is through parents that socialization, development of the emotional sphere, cognitive skills, and transmission of behavioral patterns, culture, and values take place. The absence of parents or their insufficient involvement in the child's life leads to parental deprivation. Paternal deprivation is the lack of positive emotional, physical or social contact with the father, which negatively affects the child's psycho-emotional and social development. The urgency of the problem is especially growing in times of war, when the number of single-parent families increases and fathers become physically or psychologically unavailable due to military service, death, injury, migration, or economic employment. In today's context, the situation of “indefinite loss” is of particular importance - when a father goes missing or becomes psychologically unavailable due to injury, disability or PTSD. There are also cases of forced physical absence of a father as a result of hostilities, evacuation or employment abroad. All of this leads to a decrease in parental involvement in the child's life and affects the child's emotional state, trust in the world, behavioral strategies, and self-esteem.Документ Психологічні механізми формування та подолання гендерно зумовленого насильства: інтеграція соціально-психологічного та юридико-психологічного підходів у системі превенції(Львівський університет бізнесу та права, 2024) Гельбак А. М.; Цумарєва Н. В.; Умрихіна І. О.; Кіблик Д. В.; Дронік Д. С.; Gelbak A. M.; Tsumarieva N. V.; Umrykhina I. O.; Kiblyk D. V.; Dronik D. S.У статті здійснено комплексний аналіз природи гендерно зумовленого насильства як багатовимірного соціально-психологічного феномена, що формується під впливом когнітивних, емоційних та поведінкових механізмів. Розкрито роль моральної дезактивації, гендерних стереотипів, деформацій емпатії та дисфункцій саморегуляції у підтриманні насильницьких моделей поведінки. Окрему увагу приділено феноменам циклічності насильства та вивченої безпорадності як чинникам, що зумовлюють його повторюваність і ускладнюють вихід постраждалих із травматичних стосунків. Обґрунтовано доцільність переходу від суто каральної парадигми реагування до інтегрованої превентивно-відновлювальної моделі, заснованої на міжсекторальній взаємодії. Запропонована модель передбачає поєднання правових санкцій (обмежувальних приписів, пробаційних програм, адміністративної та кримінальної відповідальності) з обов’язковою психологічною корекцією кривдників, спрямованою на трансформацію їхніх когнітивних установок і формування навичок ненасильницької комунікації. Наголошено на необхідності впровадження травма-інформованого підходу в діяльність правоохоронних органів і соціальних служб, особливо в умовах підвищеної соціальної напруги. Зроблено висновок, що синергія юридико-психологічних та соціально-психологічних інструментів створює підґрунтя для зниження рецидивності, підвищення ефективності превенції та відновлення безпеки в сімейному середовищі. The article provides a comprehensive analysis of the nature of gender-based violence as a multidimensional socio-psychological phenomenon that is formed under the influence of cognitive, emotional and behavioral mechanisms. The role of moral deactivation, gender stereotypes, deformations of empathy and dysfunctions of self-regulation in maintaining violent behavior patterns is revealed. Special attention is paid to the phenomena of cyclicity of violence and learned helplessness as factors that determine its recurrence and complicate the exit of victims from traumatic relationships. The feasibility of transitioning from a purely punitive paradigm of response to an integrated preventive and restorative model based on intersectoral interaction is substantiated. The proposed model involves a combination of legal sanctions (restrictive orders, probation programs, administrative and criminal liability) with mandatory psychological correction of offenders, aimed at transforming their cognitive attitudes and developing non-violent communication skills. The need to implement a trauma-informed approach in the activities of law enforcement agencies and social services is emphasized, especially in conditions of increased social tension. It is concluded that the synergy of legal-psychological and socio-psychological tools creates the basis for reducing recidivism, increasing the effectiveness of prevention and restoring safety in the family environment.Документ Мізогінія в домашньому та гендерно зумовленому насильстві: соціально-когнітивні спотворення, емоційні реакції та поведінкові патерни в сучасних сім’ях(ГО «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2026) Цумарєва Н. В.; Белла Л. О.; Tsumarieva N. V.; Bella L. A.Предметом пропонованої статті обрано мізогінні настановлення як один із тих латентних, проте надзвичайно дієвих детермінантів домашнього ґендерно зумовленого насильства, що досі залишаються,і це принципово,найменш артикульованими у вітчизняному науковому обігу. Актуальність теми підтверджується статистично. Зважаючи на ратифікацію Стамбульської кон-венції та внесення змін до національного законодавства, кількість звернень до правоохоронних органів з приводу домашнього насильства не зменшується. Беручи до уваги офіційні дані за 2023 рік, було зафіксовано понад 291 тис. таких заяв, що на 20% перевищує показники попереднього року. Повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на соціальну ситуацію в країні. Адже підвищений рівень стресу, втрати, вимушеного переміщення та економічної нестабільності в державі посилили вразливість багатьох родин. При цьому, проблема домашнього насильства нерідко відходить на другий план як у професійних обговореннях, так і в публічному просторі, що ускладнює своєчасні реагування та профілактику. В мехаж цього дослідження увагу зосереджено на аналізі мізогонії як фактору, який впливає на формування спотворених уявлень про гендерні ролі та міжособистісні відносини. Зневажливі установки щодо жінок, здатні закріплювати у свідомості кривдника виправдання агресивної поведінки, підтримуючи повторюваність насильницьких практик і відтворення відповідних моделей взаємодії. До них належать: переконаність у «натуральному праві» чоловіка контролювати партнерку;перекладання провини на потерпілу, котрій приписують «провокативну» поведінку;нарешті –леґітимізація фізичної сили під прикриттям нібито «виховних» інтенцій. Методологічне підґрунтя дослідження становить теоретичний аналіз фахової літератури (як вітчизняної, так і зарубіжної), зведення й інтерпретація статистичних масивів правоохоронних інституцій та міжнародних моніторингових платформ, а також –якісне опрацювання матеріалів корекційних програм для осіб, котрі вчиняють насильницькі дії. Аналіз засвідчив (і цей висновок вважаємо принципово значущим): мізогінні когнітивні схеми не існують відірвано від емоцій.Ревнощі, пароксизмальний гнів, потяг до домінування –усе це зчіплюється з раціо-налізаторськими стратегіями та послідовним звинуваченням жертви, утворюючи ригідний цикл, який сам себе підживлює й відтворює. Окремий фокус роботи –вплив воєнного стану на поведінкові патерни у сім'ях, де насильницькіпрояви реєструвалися ще задовго до вторгнення.Прикладна цінність одержаних результатів визначається їхньою адресованістю фахівцям соціальної сфери, психологам-практикам і правоохоронцям –насамперед у площині вдоско-налення корекційно-інтервенційних програм та розбудови результативнішої підтримки постраждалих. Щодо наукової новизни –вона полягає у спробі виокремити мізогінні когнітивні спотворення як самодостатній об'єкт дослідницької рефлексії стосовно домашнього насильства й зробити це з урахуванням саме воєнних реалій сучасної України, що й відмежовує цю розвідку від попередніх. The subject of the proposed article is misogynistic attitudes as one of those latent, but extremely effective determinants of domestic gender-based violence that still remain, and this is fundamentally, the least articulated in domestic scientific circulation. The relevance of the topic is confirmed statistically. Given the ratification of the Istanbul Convention and amendments to national legislation, the number of appeals to law enforcement agencies regarding domestic violence does not decrease. Taking into account official data for 2023, more than 291 thousand such applications were recorded, which is 20% higher than the previous year. The full-scale invasion significantly affected the social situation in the country. After all, the increased level of stress, loss, forced displacement and economic instability in the state increased the vulnerability of many families. At the same time, the problem of domestic violence often recedes into the background both in professional discussions and in the public sphere, which complicates timely responses and prevention. In the framework of this study, attention is focused on the analysis of misogyny as a factor that influences the formation of distorted ideas about gender roles and interpersonal relationships. Derogatory attitudes towards women are capable of consolidating in the mind of the perpetrator justifications for aggressive behavior, supporting the repetition of violent practices and the reproduction of corresponding interaction models. These include: conviction in the "natural right" of a man to control his partner; shifting the blame to the victim, who is attributed with "provocative" behavior; finally, the legitimization of physical force under the guise of supposedly "educational" intentions. The methodological basis of the study is a theoretical analysis of professional literature (both domestic and foreign), a compilation and interpretation of statistical data from law enforcement institutions and international monitoring platforms, as well as a qualitative study of materials from correctional programs for persons who commit violent acts. The analysis showed (and we consider this conclusion to be fundamentally significant): misogynistic cognitive schemes do not exist in isolation from emotions. Jealousy, paroxysmal anger, a desire for dominance - all this is intertwined with rationalization strategies and consistent victim blaming, forming a rigid cycle that feeds and reproduces itself. A separate focus of the work is the impact of martial law on behavioral patterns in families, where violent manifestations were registered long before the invasion. The applied value of the obtained results is determined by their address to social sphere specialists, practicing psychologists and law enforcement officers - primarily in the field of improving correctional and intervention programs and developing more effective support for victims. As for the scientific novelty, it consists in an attempt to isolate misogynistic cognitive distortions as a self-sufficient object of research reflection on domestic violence and to do this taking into account the military realities of modern Ukraine, which distinguishes this investigation from previous ones.Документ Гендерні стереотипи як причина гендерно зумовленого насильства та шляхи їх подолання в умовах війни(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.Гендерні стереотипи в сучасному суспільстві є потужними чинниками, що підтримують і виправдовують гендерно зумовлене насильство (ГЗН). В умовах російсько-української війни ці чинники посилюються: руйнування соціальних мереж, економічна вразливість, посилена мілітаризація суспільства й обмежений доступ до сервісів роблять жінок і дівчат більш вразливими до різних форм ГЗН. Під гендерними стереотипами розуміють узагальнені уявлення про «притаманні» чоловікам і жінкам риси, ролі й поведінку (наприклад: «чоловік – годувальник, жінка – хранителька домівки», «агресивність – чоловіча», «сором говорити про сексуальне насильство»). Такі стереотипи посилюють культурну нормалізацію насильства: вони зменшують осуд агресора (багато хто вважає побутову агресію «сімейною справою»), схиляють до мовчання, виправдовують покарання і контроль за «порушенням ролей». На міжособистісному рівні стереотипи дають підґрунтя для виправдання контролю, приниження й фізичного насильства; на інституційному – знижують чутливість поліції, медичних та соцслужб до потреб постраждалих. Коментарі й огляди досліджень підкреслюють, що стереотипи значною мірою визначають громадські уявлення про те, що можна вважати «серйозним» випадком насильства, а що – «нормою» (наприклад, недооцінка психологічного насильства). У воєнний час послуги підтримки (кризові центри, медичні, юридичні) часто недоступні; стигма і страх (особливо, якщо суспільство перекладає провину на жертву) примушують постраждалих мовчати. Це підсилює довготривалі наслідки – фізичні, психологічні та соціальні. Шляхами подолання гендерних стереотипів у воєнному контексті є: забечення доступу до правосуддя; упровадження гендерно-чутливої політики у відновленні та гуманітарній допомозі; підтримка ініціатив із змінювання гендерних норм; підсилення мережі спеціалізованих послуг; спеціалізована підготовка персоналу з акцентом на відсутність упереджень і розпізнавання впливу стереотипів; комунікаційні кампанії; підтримка ініціатив, що залучають чоловіків як співактивних учасників у зміні норм; інтеграція ґендерної освіти в навчальні заклади всіх рівнів; медіаграмотність; оганізація індивідуальної та групової робота з постраждалими і потенційними кривдниками; програми реабілітації для кривдників; підтримка економічної автономії жінок та навчання професіям, що знижують економічну залежність. Gender stereotypes in modern society are powerful factors that support and justify gender-based violence (GBV). In the context of the Russian-Ukrainian war, these factors are amplified: the destruction of social networks, economic vulnerability, increased militarization of society and limited access to services make women and girls more vulnerable to various forms of GBV. Gender stereotypes are understood as generalized ideas about the “inherent” traits, roles and behavior of men and women (for example: “man is the breadwinner, woman is the keeper of the home”, “aggressiveness is masculine”, “it is shameful to talk about sexual violence”). Such stereotypes reinforce the cultural normalization of violence: they reduce the condemnation of the aggressor (many people consider domestic aggression a “family matter”), incline to silence, justify punishment and control for “violation of roles”. At the interpersonal level, stereotypes provide a basis for justifying control, humiliation and physical violence; at the institutional level, they reduce the sensitivity of police, health and social services to the needs of victims. Commentaries and research reviews highlight that stereotypes largely determine public perceptions of what can be considered a “serious” case of violence and what is “the norm” (for example, underestimating psychological violence). In wartime, support services (crisis centers, medical, legal) are often unavailable; stigma and fear (especially if society shifts the blame to the victim) force victims to remain silent. This exacerbates the long-term consequences – physical, psychological and social. Ways to overcome gender stereotypes in the context of war include: ensuring access to justice; implementing gender-sensitive policies in reconstruction and humanitarian assistance; supporting initiatives to change gender norms; strengthening the network of specialized services; specialized staff training with an emphasis on the absence of prejudice and recognition of the impact of stereotypes; communication campaigns; support for initiatives that involve men as co-active participants in changing norms; integration of gender education into educational institutions at all levels; media literacy; organization of individual and group work with victims and potential perpetrators; rehabilitation programs for perpetrators; support for women's economic autonomy and training in professions that reduce economic dependence.Документ Роль емоційного інтелекту поліцейських у формуванні довіри населення до поліції в умовах війни(Центральноукраїнське видавництво, 2025) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.У сучасних умовах повномасштабної війни поліція України є ключовим інститутом забезпечення правопорядку та підтримки громадян. Довіра населення до правоохоронців набуває стратегічного значення, адже визначає рівень співпраці та загальну безпеку. Важливим чинником формування цієї довіри є емоційний інтелект поліцейських, який забезпечує ефективну комунікацію, адекватне реагування та психологічну стійкість. Емоційний інтелект розуміється як здатність розпізнавати, розуміти й регулювати емоції власні та інших. У діяльності поліції він є ключовою компетентністю, що визначає успішність взаємодії з громадянами, здатність до деескалації конфліктів і поведінку в умовах стресу. Дослідження свідчать, що високий рівень емоційного інтелекту правоохоронців безпосередньо пов’язаний із підвищенням довіри до поліції, оскільки громадяни оцінюють не лише професійні дії, а й емоційний досвід взаємодії. В умовах війни особливо важливими є такі складові емоційного інтелекту: емоційна обізнаність, саморегуляція, емпатія, соціальна компетентність і стресостійкість. Вони дозволяють поліцейським ефективно взаємодіяти з людьми, які переживають втрати, травми чи вимушене переселення. Емоційний інтелект виступає також інструментом гуманітарної підтримки, формуючи позитивний образ поліції. Крім того, високий рівень емоційного інтелекту пов’язаний із нижчим ризиком професійного вигорання та кращою ефективністю в кризових ситуаціях. У воєнний період це особливо важливо, оскільки саме поліцейські часто першими контактують із громадянами. Отже, розвиток емоційного інтелекту є необхідною умовою підвищення довіри до поліції, ефективної комунікації, забезпечення безпеки та зміцнення соціальної єдності. Він має стати важливою складовою професійної підготовки працівників поліції України. In the current conditions of a full-scale war, the Ukrainian police are a key institution for maintaining law and order and supporting citizens. The public's trust in law enforcement officers is of strategic importance, as it determines the level of cooperation and overall security. An important factor in the formation of this trust is the emotional intelligence of police officers, which ensures effective communication, adequate response and psychological resilience. Emotional intelligence is understood as the ability to recognize, understand and regulate one's own and others' emotions. In police work, it is a key competence that determines the success of interaction with citizens, the ability to de-escalate conflicts and behavior under stress. Studies show that a high level of emotional intelligence of law enforcement officers is directly related to increased trust in the police, since citizens evaluate not only professional actions, but also the emotional experience of interaction. In war conditions, the following components of emotional intelligence are especially important: emotional awareness, self-regulation, empathy, social competence and stress resistance. They allow police officers to effectively interact with people experiencing loss, trauma, or forced displacement. Emotional intelligence also serves as a tool for humanitarian support, shaping a positive image of the police. In addition, a high level of emotional intelligence is associated with a lower risk of professional burnout and better effectiveness in crisis situations. This is especially important in wartime, since police officers are often the first to contact citizens. Therefore, the development of emotional intelligence is a necessary condition for increasing trust in the police, effective communication, ensuring security, and strengthening social unity. It should become an important component of the professional training of Ukrainian police officers.Документ Дослідження психологічних наслідків петернальної (ба́тьківської) депривації у дітей, які перебувають в ситуації війни(Громадська організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2025) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.Вплив фігури батька на психіку дітей завжди був актуальним питанням в області психології та психотерапії. Вивчення ролі батька в психічному розвиту дитини є важливим аспектом в систематизації психологічних концепцій та практичних досліджень. Існує складна взаємодія між такими факторами психічного розвитку дитини як наявність батька у сімʼї, віку дитини, характером відносин між ним і дитиною та якісними характеристиками образа батька. Ситуація війнив Україні, актуалізувала питання патернальної (батьківської депривації), яка через ряд чинників набула широкого масштабу. З метою вивчення наслідків патернальної депривації у дітей, які залишаються проживати в Україні в ситуації війни, ми провели емпіричне дослідження, яке охопило 200 дітей віком від 12 до 17 років. Психодіагностичним інструментарієм стали методики «Самооцінка психіних станів» (за Г.Айзенком), Тест депресії SDRS-R, методика дослідження соціальної адаптованості (за П.С. Кузнєцовим), дитячий опитувальник неврозів (за В.В.Сєднєвим, З.Г.Збарскіним та А.К. Бурцевим) та діагностичні бесіди з родичами дітей для експертної оцінки впливу патернальної депривації на зміни в психіці, поведінці, процесах спілкування, адаптації та мотивації дітей. Результати проведеного нами психодіагностичного дослідження психологічних наслідків патернальної депривації у дітей свідчать про те, що патернальна депривація справляє значний вплив на психологічний стан дітей, особливо в умовах війни, формуючи низку негативних змін не тільки в емоційній, але й і в поведінковій та особистісній сферах, основними з яких є високий рівень тривожності, прояви депресії, агресивності, невротичності, ригідності та фрустрації. Отримані показники свідчать про те, що в ситуації війни патернальна депривація призвела до глибоких негативних змін в психіці дітей, що потребує подальшої тривалої психокорекційної, розвивальної та психотерапевтичної допомоги. Таким чином, результати емпіричного дослідження свідчать про унікальнуроль фігури батька у психічному розвитку дітей, адаптації, відчутті внутрішньої опори і захисту, становленні самооцінки та статево-рольової ідентифікації. The influence of the father figure on children's psyche has always been a relevant issue in psychology and psychotherapy. Studying the role of the father in a child's psychological development is a crucial aspect in systematizing psychological concepts and practical research. There is a complex interaction between factors such as the presence of a father in the family, the child’s age, the nature of the father-child relationship, and the qualitative characteristics of the father’s image. The war situation in Ukraine has brought to the forefront the issue of paternal deprivation, which has reached a large scale due to various factors. To study the consequences of paternal deprivation in children who remain in Ukraine during the war, we conducted an empirical study involving 200 children aged 12 to 17 years. The psychodiagnostic tools used in the study included the "Self-Assessment of Mental States" method (by H. Eysenck), the SDRS-R Depression Test, the Social Adaptability Study Method (by P.S. Kuznetsov), the Children's Neurosis Questionnaire (by V.V. Sednev, Z.G. Zbarsky, and A.K. Burtsev), and diagnostic interviews with the children's relatives for expert evaluation of the impact of paternal depriva tion on changes in children's psyche, behavior, communication processes, adaptation, and motivation. The results of our psychodiagnostic study on the psychological consequences of paternal deprivation in children indicate that paternal deprivation signific antly affects children's psychological state, especially in wartime conditions. It leads to a series of negative changes not only in the emotional sphere but also in behavioral and personal aspects. The main consequences include high levels of anxiety, man ifestations of depression, aggression, neuroticism, rigidity, and frustration. The obtained data suggest that in the context of war, paternal deprivation has caused profound negative changes in children's psyche, necessitating long-term psychological correction, developmental, and psychotherapeutic support. Thus, the results of the empirical study highlight the unique role of the father figure in children's psychological development, adaptation, sense of inner support and protection, self-esteem formation, and gender-role identification.Документ Дослідження когнітивного та емоційного стресу у слідчих при розслідуванні вбивств дорослих та дітей(European Conference, 2024) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.Одним із найважливіших показників психологічної підготовленості слідчих є їх адаптивні здібності до стресу, професійна надійність та емоційна стійкість. Стрес, як психічний стан, виникає через порушення рівноваги між індивідом та середовищем. Діяльність поліцейських є однією з найстресогенніших, адже вона пов'язана з постійною загрозою життю та здоров'ю, а також ситуаціями ризику та невизначеності. Це викликає інтерес науковців, таких як Дж. Роач, Р. Бріант, та інших, до дослідження і профілактики стресу у поліцейських, особливо під час воєнних дій в Україні, коли зросла кількість злочинів, зокрема насильницьких. Робота слідчого починається після вчинення злочину, що накладає тривалий вплив на його психіку. Слідчі часто стикаються з небезпечними ситуаціями, що вимагає швидкої оцінки та прийняття рішень. Проте, слідчі, особливо ті, хто розслідує насильницькі злочини, піддаються більшому ризику виникнення когнітивного та емоційного стресу, що може призвести до серйозних проблем, таких як хвороби серця, алкогольна залежність та розлучення. Основними причинами стресу для слідчих є зовнішні, організаційні, професійні та особистісні чинники. Емоційно несприятливими факторами вважаються розслідування вбивств дорослих та дітей, що впливають на прийняття рішень і можуть призводити до зриву розслідувань. Слідчі відзначають, що дитячі смерті сприймаються важче, що підвищує емоційний стрес. Важливо відзначити, що слідчі не мають права не виконувати свої обов'язки, що додає додаткового тиску. Дослідження показують, що досвідчені слідчі менше сприймають свою роботу як стресову. Підвищений ризик негативного впливу стресу обумовлений тривалим емоційним напруженням, необхідністю швидкого реагування та відсутністю можливості поділитися переживаннями. Таким чином, стресова природа діяльності слідчих, контроль з боку керівництва та суспільні вимоги призводять до високого рівня нервово-психічного стресу, що негативно впливає на професійну ефективність. Вміння протидіяти цим стресовим факторам є важливим завданням психологічної служби. Перспективи подальших досліджень можуть включати порівняння впливу стресу на різних професіоналів, пов'язаних із розслідуванням насильницьких злочинів. One of the most important indicators of psychological preparedness of investigators is their adaptive abilities to stress, professional reliability and emotional stability. Stress, as a mental state, arises due to a violation of the balance between the individual and the environment. The activities of police officers are one of the most stressful, as it is associated with a constant threat to life and health, as well as situations of risk and uncertainty. This arouses the interest of scientists such as J. Roach, R. Bryant, and others in the study and prevention of stress in police officers, especially during military operations in Ukraine, when the number of crimes, including violent ones, increased. The work of an investigator begins after the commission of a crime, which has a lasting impact on his psyche. Investigators often encounter dangerous situations that require quick assessment and decision-making. However, investigators, especially those investigating violent crimes, are at greater risk of cognitive and emotional stress, which can lead to serious problems such as heart disease, alcohol addiction, and divorce. The main causes of stress for investigators are external, organizational, professional, and personal factors. Emotionally adverse factors are considered to be investigations of adult and child homicides, which affect decision-making and can lead to the breakdown of investigations. Investigators note that child deaths are perceived as more difficult, which increases emotional stress. It is important to note that investigators are not allowed to not perform their duties, which adds additional pressure. Research shows that experienced investigators perceive their work less as stressful. The increased risk of negative effects of stress is due to prolonged emotional tension, the need to respond quickly, and the lack of opportunities to share experiences. Thus, the stressful nature of the investigators' work, the control from the management and the social demands lead to a high level of neuropsychiatric stress, which negatively affects professional efficiency. The ability to counteract these stress factors is an important task of the psychological service. Prospects for further research may include comparing the impact of stress on different professionals involved in the investigation of violent crimes.Документ Гендерна компетентність психологів при роботі з постраждалими від домашнього та гендерно зумовленого насильства(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.У статті розглядається актуальна проблема зростання рівня домашнього та гендерно зумовленого насильства в Україні, жертвами якого переважно стають жінки. Проаналізовано соціальні, психологічні, правові й економічні аспекти насильства, а також його негативні наслідки для психічного і фізичного здоров’я постраждалих. Основну увагу приділено ролі психолога у подоланні наслідків травматичного досвіду та важливості формування гендерної компетентності фахівців. Окреслено ключові компоненти гендерної компетентності, зокрема визнання гендерних стереотипів, здатність працювати з травмою, повага до прав клієнтів та постійне професійне зростання. Автори підкреслюють необхідність інтеграції гендерно-чутливого підходу в підготовку майбутніх психологів і підтримку цієї компетентності на державному рівні задля ефективної допомоги постраждалим і досягнення гендерної рівності в суспільстві. The article deals with the urgent problem of the growing level of domestic and gender-based violence in Ukraine, the victims of which are mostly women. The social, psychological, legal and economic aspects of violence, as well as its negative consequences for the mental and physical health of victims are analyzed. The main attention is paid to the role of the psychologist in overcoming the consequences of traumatic experience and the importance of forming the gender competence of specialists. The key components of gender competence are outlined, including the recognition of gender stereotypes, the ability to work with trauma, respect for the rights of clients, and continuous professional development. The authors emphasize the need to integrate a gender-sensitive approach into the training of future psychologists and to support this competence at the state level in order to effectively assist victims and achieve gender equality in society.Документ Дослідження комунікативної компетенції у сфері гендерної рівності в курсантів спеціальності «Правоохоронна діяльність» та способи їх підвищення(Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2023) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.Статтю присвячено проблемі комунікативної компетентності майбутніх поліцейських, зокрема, досліджено гендерні особливості прояву комунікативної компетентності в курсантів спеціальності «Правоохоронна діяльність» та окреслено способи підвищення рівня їх комунікативної комунікації в навчально-виховному процесі.У статті комунікативна компетентність поліцейських розуміється не тільки як необхідний рівень сформованості досвіду, умінь і навичок міжособистісної взаємодії в процесі професійної діяльності, а і як особистісна якість, яка дає змогу не тільки встановлювати контакти, долати бар’єри в спілкуванні, а й впливати на співрозмовника, запобігати конфліктам. Установлено, що комунікативна компетентність є важливим складником професійної діяльності працівника поліції у сфері гендерної рівності. За результатами емпіричного дослідження виявлено, що найбільш характерним гендер-ним типом курсантів є маскулінний, на другому місці – фемінний і менш виражений – андро-гінний типи особистості. Виявлено кореляцію між проявом комунікативних здібностей та гендерним типом: рівень комунікативних здібностей у представників фемінної групи курсантів є вищим, ніж у маскулінній та андрогінній групах. Установлено, що в курсантів більш виражені такі комунікативні якості, як прагнення до домінування, владність, самовпевненість, упертість та конфліктність. Ці якості не сприяють ефективній комунікації у сфері гендерної рівності й можуть бути детермінованими не тільки максималістичними особливостями юнацького віку, а й складним і напруженим навчально-виховним процесом у закладі вищої освіти зі специфічними умовами навчання, хронічним стресом в умовах війни. Підвищення рівня комунікативної компетентності у сфері гендерної рівності в курсантів може бути реалізоване через проведення психоедукаційної та навчальної роботи, демонстрації виявів комунікативної толерантності курсовими офіцерами та викладачами, профілактику виникнення гендерної дискримінації та запобігання випадкам гендерно зумовленого насильства в навчально-виховному середовищі, опанування навичок гендерно чутливих комунікацій та сприяння розвитку гендерно чутливої культури. The article is devoted to the problem of communicative competence of future police officers, in particular, the gender peculiarities of communicative competence in cadets majoring in Law Enforcement are investigated and ways to improve their communication skills in the educational process are outlined.In the article, the communicative competence of police officers is understood not only as a necessary level of experience, skills and abilities of interpersonal interaction in the performance of professional activities, but also as a personal quality that allows not only to establish contacts, overcome barriers to communication, but also to influence the interlocutor, prevent conflicts. It has been established that communication competence is an important component of a police officer’s professional activity in the field of gender equality. The empirical research has revealed that the most characteristic gender type of cadets is masculine, followed by feminine and less pronounced androgynous personality types. A correla-tion between the manifestation of communication skills and gender type was found: the level of communication skills of the representatives of the feminine group of cadets is higher than that of the representatives of the masculine and androgynous groups. It has been found that cadets have more pronounced communication qualities such as: desire for dominance, power, self-confidence, stubbornness and conflict. These qualities are not conducive to effective com-munication in the field of gender equality and may be determined not only by the maximalist characteristics of adolescence, but also by the complex, intense educational process in a higher education institution with specific learning conditions, chronic stress in war.Increasing the level of communicative competence in the field of gender equality among cadets can be realized through psychoeducational and educational work, demonstration of manifestations of communicative tolerance by course officers and teachers, prevention of gender discrimination and prevention of gender-based violence in the educational environment, mastering gender-sensi-tive communication skills and promoting the development of a gender-sensitive culture.