27 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 27
Документ Образ Дон Кіхота запорозького, як дух в концепції колективу видатного українського педагога А. С. Макаренка([Електронний ресурс] Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2017) Скловський І. З.; Скловська О. І.; Аксьонова В. І.; Sklovsky I. Z.; Sklovska H. I.; Aksonova V. I.Український педагог Антон Макаренко критично сприймав режим тоталітаризму і войовничий атеїзм влади, її ксенофобські прояви, він діяв, як європейський засновник власної версії філософського піднесення статусу демократичного патріотизму та поступово втілював у життя авторитет козакофільства в освітньому просторі. Образ Дон Кіхота запорозького, як дух в концепції колективу видатного українського педагога А. С. Макаренка допомагає сучасним дослідникам на підґрунті його концепції колективу вивчати сучасний стан мікро- та макро груп в українському суспільстві. Соціологічні дослідження, проведені за участю авторів на кафедрі соціально-гуманітарних наук ЛА НАУ у 2013-2014 роках показали, що поширені в структурі особистості студента/курсанта молодших курсів, прояви «агресивності», «негнучкості», «стурбованості», «емоційної нестійкості», «абстрактності мислення», відірваного від практичної діяльності, мають деструктивний характер, що неминуче веде до помилкових дій в професіональній діяльності. Часто-густо саме ним загрожує гостре почуття побоювання відповідальності, пов’язаного з тим, що “саме від тебе, конкретного виконавця професійних дій” “залежать щохвилинні помилки, що можуть спричинити негативні наслідки, оскільки страх, нерішучість, сумніви – інша сторона «агресивності» носія невігластва (як духовно-політичного феномену), порушуючи внутрішнє стійке уявлення про самого себе і про свою громадську та професійну відповідальність. Сучасна криза філософської освіти свідчить про розпад постійного образу буття, про втрату духовної самототожності, коли вузькі професійні властивості за аналогією припиняють бути універсальним, розумним чинником, що являє собою виникнення туги за міцним архетипом національної волі. Тоді народжується «тривожна свідомість». Поступово виробляється новий образ патріота-професіонала в умовах виходу з глобальної кризи, невід’ємно пов’язаної з уявленням про внутрішнє багатство носіїв філософії вітчизняної культури. Ukrainian teacher Anton Makarenko had critical attitude to the totalitarian regime and the militant atheism of the authorities, its xenophobic manifestations, he acted as the European founder of his own version of the philosophical elevation of the status of democratic patriotism and gradually embodied the authority of Cossackism in the educational space. The image of Don Quixote of Zaporizhja as a spirit in the concept of the collective of the outstanding Ukrainian teacher A. S. Makarenko helps modern researchers, on the basis of his concept of the collective, to study the current state of micro- and macro groups in Ukrainian society. Sociological research conducted with the participation of the authors at the Department of Social and Humanities of the Department of Law of the National Academy of Sciences in 2013-2014 showed that the manifestations of "aggressiveness", "inflexibility", "worry", "emotional instability", "abstract thinking" divorced from practical activity, common in the personality structure of a junior student/cadet, are destructive in nature, which inevitably leads to erroneous actions in professional activity. Often, it is he who is threatened by an acute sense of fear of responsibility, associated with the fact that “it is up to you, the specific performer of professional actions” “every minute mistakes that can cause negative consequences depend, since fear, indecision, doubts are the other side of the “aggressiveness” of the bearer of ignorance (as a spiritual and political phenomenon), violating the internal stable idea of himself and his public and professional responsibility. The modern crisis of philosophical education testifies to the collapse of a permanent image of being, to the loss of spiritual self-identity, when narrow professional properties by analogy cease to be a universal, reasonable factor, which represents the emergence of longing for a strong archetype of national will. Then an “anxious consciousness” is born. A new image of a patriot-professional is gradually being developed in the conditions of overcoming the global crisis, inextricably linked with the idea of the internal wealth of the bearers of philosophy of national culture.Документ Право як специфічна соціальна реальність: логіка накопичення новітних сенсів та ідей в умовах воєнного часу та ефективній повоєнній відбудові України(Національна академія Національної гвардії України, 2025) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Cоціальний інститут права зобов’язаний своїм походженням процесам розподілу праці й розвитку товарного виробництва. Людина – істота суспільна, тому неодмінною умовою «допуску» індивіда у життя суспільства в умовах світової інтеграції є процес соціалізації, тобто засвоєння ним специфічного людського способу життя, цінностей матеріальної та духовної культури. Взаємозалежність людей в умовах глобалізації породжує сучасне інформаційне суспільство, що спирається на найширший поділ праці матеріальної та духовної сфери. Право виступає тут як сукупність правових суспільних відносин, у яких виражена взаємозалежність індивідів. Закони є лише зовнішнім вираженням права, його історичною формою. Закон і право відрізняються друг від друга як, наприклад, ціна й вартість товару. Власник товару вільний призначати будь-яку ціну, але розуміє, що товар буде успішно реалізований тільки в тому випадку, якщо ціна не буде сильно відхилятися від його реальної вартості. Майже та ж ситуація склалася й з юридичними законами: так, вищий законодавчий орган влади може прийняти самий драконівський закон, але, якщо прийнятий можновладцями закон далеко відійшов від об’єктивної правової ситуації, що склалася у суспільстві, він не буде виконуватися його громадянами. Так, М. Монтень розповідає, що коли давньогрецького законодавця Солона запитали, чи найкращі закони він установив для афінян, він відповів: «Так, найкращі з тих, якім вони погодилися б підкорятися». Ситуація у державі та суспільстві істотно загострюється під час встановлення правового режиму воєнного стану. У історіософії на право як особливу соціальну реальність та його цивілізаційні наслідки існують різноманітні погляди. Традиційний підхід, наприклад, фактично ототожнює право із законом: право розглядають як систему загальнообов’язкових норм (правил) поводження людей, що установлені й підтримані державою й сприймається як «збірка» заборон і каральних санкцій за їхнє порушення. Суть такого тлумачення права містить принцип, що був загальноприйнятим до XVIII ст.: «заборонене все те, що не дозволено», де домінує репресивна функція права. Хоча правова думка напередодні доби Просвітництва і намагалася знайти якісь обмеження тенденції «сповзання» західноєвропейських держав до деспотизму, однак особливих успіхів вона не досягла саме тому, що найпоширенішим засобом боротьби із цим соціальним злом був заклик до розуму монарха, якому «багато вигідніше піклуватися про своїх підданих, як «доброму батькові про своїх численних дітей», тому що самому государеві буде забезпечене безпроблемне життя. The social institution of law owes its origin to the processes of division of labor and development of commodity production. Man is a social being, therefore, an indispensable condition for the “admission” of an individual into the life of society in the conditions of world integration is the process of socialization, that is, his assimilation of a specific human way of life, the values of material and spiritual culture. The interdependence of people in the conditions of globalization gives rise to a modern information society, which is based on the widest division of labor in the material and spiritual spheres. Law here acts as a set of legal social relations, in which the interdependence of individuals is expressed. Laws are only an external expression of law, its historical form. Law and right differ from each other as, for example, the price and value of a commodity. The owner of a commodity is free to set any price, but understands that the commodity will be successfully sold only if the price does not deviate greatly from its real value. Almost the same situation has developed with legal laws: yes, the highest legislative body can adopt the most draconian law, but if the law adopted by the authorities has deviated far from the objective legal situation that has developed in society, it will not be implemented by its citizens. Thus, M. Montaigne says that when the ancient Greek legislator Solon was asked whether he had established the best laws for the Athenians, he replied: "Yes, the best of those that they would agree to obey." The situation in the state and society is significantly aggravated during the establishment of the legal regime of martial law. In historian-sophy, there are various views on law as a special social reality and its civilization consequences. The traditional approach, for example, actually identifies law with law: law is viewed as a system of generally binding norms (rules) of human behavior established and supported by the state and perceived as a “collection” of prohibitions and punitive sanctions for their violation. The essence of such an interpretation of law contains a principle that was generally accepted until the 18th century: “everything that is not permitted is prohibited,” where the repressive function of law dominates. Although legal thought on the eve of the Enlightenment tried to find some restrictions on the tendency of Western European states to “slip” towards despotism, it did not achieve much success precisely because the most common means of combating this social evil was an appeal to the reason of the monarch, who “is much more profitable to take care of his subjects, as a “good father takes care of his numerous children,” because the sovereign himself will be provided with a problem-free life.Документ Культура, антропологія, соціум(Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2023) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Актуальність проблеми зумовлена необхідністю боротьби за соціокультурну єдність держави, громадянського пошуку орієнтацій особистості у соціумі в контексті методологічних та інформаційно - аксіологічних змін, що отримало назву «громадянської мирної революції» у процесі взаємодії влади і суспільства в результаті справедливого електорального (національного) спілкування. На межі тисячоліть актуалізується філософське дослідження соціокультурного простору, оскільки дух посттоталітарної доби України, пов’язаний з трансцендентним контекстом таких ключових понять як «антропологічні цінності», «софократія», «розумне буття», «українська політична нація», «патріотизм», «націоналізм», «націонал-нігілізм». Існує велике поле проблем, вирішення яких може бути знайдено лише культурологією, так як ця наука займається вивченням культури як надскладного системного об’єкта, що складається з безлічі підсистем, як глобального феномену, з самого початку антропологічне пов’язаного з розвитком людини. Культура – це певний спосіб організації людської діяльності, система матеріальних і духовних цінностей та соціокультурних норм, а також процес самореалізації та розкриття творчого потенціалу особистості та суспільства у різноманітних формах життя. Сьогодні існує ціла сукупність наук – філософія, історія, антропологія, соціологія, які досліджують культуру у самих різних аспектах. Однак, це не вирішує проблему розуміння її як цілісності, так як кожна наука розглядає культуру під власним кутом зору і застосовує для її вивчення тільки їй притаманну методику дослідження. Саме з цим пов’язане існування величезної кількості дефініцій культури, які відображають тільки її іманентні приватні моменти. Накопичення іншими науками знання про культуру часто-густо важко поєднати один з іншим, тому що ні один з них крім філософії,не володіє атрибутом системності і носить уривчастий характер. Сприйняття світу людини має бути не в якості стихійного навантаження гуманітарної освіти, а як результат цілеспрямованих зусиль самих людей щодо вдосконалення і перетворення того, що дано людині природою. Культура, породжена прагненням людини шукати сенс життя і діяльності, спочатку пов’язана з людиною і поза зв’язку з ней не існує. Культура виконує в суспільстві певні функції. Гуманістична, або людинотворча функція – «виховання, вирощування, обробіток духу», за Цицероном, «culturaanimi», спрямована на перетворення багатства сукупної людської історії у внутрішні надбання особистості, що є умовою розвитку її сутнісних характеристик. Функція історичної наступності (інформаційна) «відповідає» за трансляцію соціального досвіду. Завдяки цій функції кожне покоління людей починає свій шлях розвитку, будучи збагаченим досвідом попередніх поколінь. Семіотична, або знакова, функція – одна з найважливіших, тому що без вивчення відповідних знакових систем неможливо оволодіти досягненнями культури. Регулятивна (нормативна) функція пов’язана з регулюванням різних видів суспільної і особистої діяльності людей, вона підтримується мораллю та правом. Адаптаційна функція проявляється в ефективному пристосуванні індивіда до вимог суспільства, придбання ним необхідного набору соціальних рис, що формує в нього відчуття ментальної безпеки та комфорту. Комунікативна функція культури полягає в тому, що вона виступає в якості основного засобу спілкування між людьми, так як втілює в собі об’єктивний зміст епохі, а також особистісні переживання, погляди і окремі позиції суб’єктів. Більше того, культура й існує саме як момент комунікації, діалогу, де проявляються не тільки її потенційні смисли, а й формуються нові, одразу непередбачувані. Культурологія як предмет духовної синергії, де його прихильність до антропологічно - філософського знання саме і виявляє активність тих молодих патріотів, що в перспективі майбутнього стають успішними фахівцями, щоб подолати той рівень стереотипізації духу малоросійської меншовартісності еволюційним шляхом переосмислення власних знань, бо це відповідає часу цивілізаційно - європейських перетворень на зламі тисячоліть. Культурологія виявляє співвідношення понять «націотворення» та «цивілізованість посттоталітарної доби в України» як базових концептів у трансцендентному контексті метафізики та діалектики філософського відображення пасіонарності національної ідеї, що відображає її протилежність убогої, але від того не мало небезпечної, ідеї агресивних прихильників вульгарного - атеїстичного, примітивного та механістичного перетворення соціуму. Саме тому обсяг теоретичних знань з метафізики історії є узагальненням культурологічних проблем саморегулювання етносоціальних процесів в Україні, сприяє розумінню нового аспекту державотворення, як соціального і громадянського - цивілізаційного виміру значущості дослідження етносоціального простору у постнекласичному контексті проблеми свободи цивілізованого націотворення. Істотне значення має антропологічний підхід, онтологічне пов’язаний з аналізом успішної соціокультурної діяльності, з метою досягти її комунікативно-цивілізаційного результату. Духовний «прибуток» вищих ідеалів є максимально ефективним засобом отриманням найважливіших цінностей буття, виявленням метафізичних критеріїв інформаційної культури, як постнекласичного осмислення розподілу ролей влади, суспільства, особистості. Людина засвоює дух патріотизму, оскільки саме на межі тисячоліть актуалізується осмислення етносоціонального простору посттоталітарної доби в історії України. У трансцендентному контексті постнекласичного пізнання духовної активності народу виявляється його прихильність до творчого розуміння антропологічно - історичного досвіду, цивілізованих патріотів, які в перспективі майбутнього стають громадянами за європейським мисленням, долаючи рівень стереотипів духу малоросійської меншовартості, якій треба рішуче відкинути еволюційним шляхом власних знань та громадянської позиції. Це відповідає часу сучасної цивілізації та європейських перетворень на зламі тисячоліть. The relevance of the problem is due to the need to fight for the socio-cultural unity of the state, the civic search for the orientations of the individual in society in the context of methodological and informational - axiological changes, which was called the "civic peaceful revolution" in the process of interaction between the government and society as a result of fair electoral (national) communication. At the turn of the millennium, the philosophical study of the socio-cultural space is becoming more relevant, since the spirit of the post-totalitarian era of Ukraine is associated with the transcendental context of such key concepts as "anthropological values", "sophocracy", "reasonable being", "Ukrainian political nation", "patriotism", "nationalism", "national nihilism". There is a large field of problems, the solution of which can be found only by culturology, since this science studies culture as an extremely complex systemic object consisting of many subsystems, as a global phenomenon, from the very beginning anthropologically connected with human development. Culture is a certain way of organizing human activity, a system of material and spiritual values and socio-cultural norms, as well as the process of self-realization and disclosure of the creative potential of the individual and society in various forms of life. Today, there is a whole set of sciences - philosophy, history, anthropology, sociology, which study culture in a variety of aspects. However, this does not solve the problem of understanding it as a whole, since each science considers culture from its own perspective and applies its own research methodology to study it. This is precisely why there is a huge number of definitions of culture that reflect only its immanent private moments. The accumulation of knowledge about culture by other sciences is often difficult to combine with each other, because none of them, except for philosophy, has the attribute of systematicity and is fragmentary. The perception of the human world should not be as a natural burden of humanitarian education, but as a result of the purposeful efforts of people themselves to improve and transform what is given to man by nature. Culture, generated by man's desire to search for the meaning of life and activity, is initially connected with man and does not exist apart from him. Culture performs certain functions in society. The humanistic, or human-creating function - "education, cultivation, cultivation of the spirit", according to Cicero, "culturaanimi", is aimed at transforming the wealth of the total human history into the internal achievements of the personality, which is a condition for the development of its essential characteristics. The function of historical continuity (information) is "responsible" for the transmission of social experience. Thanks to this function, each generation of people begins its path of development, being enriched by the experience of previous generations. The semiotic, or sign, function is one of the most important, because without studying the corresponding sign systems it is impossible to master the achievements of culture. The regulatory (normative) function is associated with the regulation of various types of social and personal activities of people, it is supported by morality and law. The adaptive function is manifested in the effective adaptation of the individual to the requirements of society, his acquisition of the necessary set of social traits, which forms a sense of mental security and comfort in him. The communicative function of culture is that it acts as the main means of communication between people, as it embodies the objective content of the era, as well as personal experiences, views and individual positions of subjects. Moreover, culture exists precisely as a moment of communication, dialogue, where not only its potential meanings are manifested, but also new, immediately unpredictable ones are formed. Culturology as a subject of spiritual synergy, where its commitment to anthropological and philosophical knowledge is precisely what reveals the activity of those young patriots who in the future become successful specialists in order to overcome the level of stereotyping of the spirit of Little Russian inferiority by an evolutionary way of rethinking their own knowledge, because this corresponds to the time of civilizational and European transformations at the turn of the millennium. Culturology reveals the correlation of the concepts of "nation-building" and "civilization of the post-totalitarian era in Ukraine" as basic concepts in the transcendent context of metaphysics and dialectics of the philosophical reflection of the passionarity of the national idea, which reflects its opposite to the poor, but no less dangerous, idea of aggressive supporters of the vulgar - atheistic, primitive and mechanistic transformation of society. That is why the volume of theoretical knowledge on the metaphysics of history is a generalization of the culturological problems of self-regulation of ethno-social processes in Ukraine, contributes to the understanding of a new aspect of state formation as a social and civil - civilizational dimension of the significance of the study of ethno-social space in the post-non-classical context of the problem of freedom of civilized nation-building. Of essential importance is the anthropological approach, ontologically connected with the analysis of successful socio-cultural activity, in order to achieve its communicative and civilizational result. The spiritual "profit" of higher ideals is the most effective means of obtaining the most important values of existence, revealing the metaphysical criteria of information culture, as a post-non-classical understanding of the distribution of roles of power, society, and personality. A person acquires the spirit of patriotism, since it is at the turn of the millennium that the understanding of the ethno-social space of the post-totalitarian era in the history of Ukraine is actualized. In the transcendental context of post-non-classical cognition of the spiritual activity of the people, his commitment to the creative understanding of anthropologically - historical experience, civilized patriots, who in the future become citizens according to European thinking, overcoming the level of stereotypes of the spirit of Little Russian inferiority, which must be resolutely rejected by the evolutionary path of one's own knowledge and civic position. This corresponds to the time of modern civilization and European transformations at the turn of the millennium.Документ Толерантність як аксіологічна основа професійної культури поліцейського(Алерта, 2024) Кононенко Т. В.; Аксьонова В. І.; Мухіна Г. В.; Молчанова О. М.; Гельбак А. М.; Цумарєва Н. В.; Огарєнко Т. А.; Чорноус О. В.; Симоненко А. А.; Шамкий Н. Г.; Kononenko T. V.; Aksonova V. I.; Mukhina G. V.; Gelbak A. M.; Molchanova O. M.; Tsumarieva N. V.; Oharienko T. A.; Chornous O. V.; Symonenko A. A.; Shamkyi N. G.Колективна монографія містить матеріал, який знайомить з проблемами світогляду, цінностей і смислів життєдіяльності сучасної особистості; акцентує необхідність формування критичного мислення, толерантності, культури спілкування як необхідних складників професійної діяльності поліцейського. Видання адресовано науковцям, викладачам соціальногуманітарних дисциплін закладів вищої освіти, працівникам Національної поліції, курсантам і студентам закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, а також буде корисним широкому колу читачів. The collective monograph presents material that explores issues of worldview, values, and the meanings of modern individuals' lives. It emphasizes the necessity of developing critical thinking, tolerance, and communication culture as essential components of a police officer's professional activity. The publication is intended for researchers, lecturers of social and humanitarian disciplines in higher education institutions, employees of the National Police, cadets and students of higher education institutions with specific learning conditions, and will also be useful to a wide range of readers.Документ Соціокультурний складник гуманістичної підготовки молоді(Південноукраїнський національний університет імені К. Д. Ушинського, 2022) Скловський І. З.; Аксьонова В. І.; Sklovsky I. Z.; Aksonova V. I.Цільовою настановою філософії гуманізації під час підготовки фахівців мають стати передусім суб’єктивація навчально-виховної та громадянської діяльності. Тільки філософеми гуманізму дають молоді змогу узгодження власних інтересів з вимогами загальнолюдської етики, гармонізації свого духовно-морального світу на засадах співпраці з наставником - вихователем на партнерських засадах у моделі: «викладач - курсант - пілот (диспетчер)». Формування філософських якостей майбутнього фахівця вимагає, по-перше, серйозного аналізу сучасної структури громадянської освіти, по-друге, вибору оптимальної стратегії розвитку філософської освіти в Україні. The target guideline of the philosophy of humanization during the training of specialists should be, first of all, the subjectivization of educational and civic activities. Only the philosophemes of humanism allow young people to reconcile their own interests with the requirements of universal ethics, to harmonize their spiritual and moral world on the basis of cooperation with a mentor - educator on a partnership basis in the model: "teacher - cadet - pilot (ATC controller )". The formation of the philosophical qualities of a future specialist requires, firstly, a serious analysis of the modern structure of civic education, secondly, the choice of the optimal strategy for the development of philosophical education in Ukraine.Документ Проблеми міжкультурної комунікації в процесі професійної підготовки операторів складних систем в умовах культурної глобалізації (в контексті когнітивній лінгвістиці)(КЛА НАУ, 2014) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Становлення і бурхливий розвиток теорії міжкультурної комунікації є закономірним процесом, зумовленим цілим рядом причин, зокрема: об’єктивно-цівілізаційними факторами (розвиток матеріальної цивілізації), суб’єктивно-цивілізаційними факторами (перегляд відношення до «чужого» і «чужих»), а також об’єктивно-науковими факторами (виникнення теорії комунікації). Комунікація являє собою різновид інтенціонального (свідомого) повідомлення інформації, за допомогою спеціально створених семіотичних заходів (кодів), направлених на формування суспільства як єдиного соціального організму. Міжкультурною являється комунікація між носіями різних культур, які стали інтенсивно посилюватися у період культурної глобалізації., що потребує визначення методологічних засад міжкультурної комунікації як складного соціального феномена, наприклад, у процесі професійної підготовки операторів складних систем. The formation and rapid development of the theory of intercultural communication is a natural process, caused by a number of reasons, in particular: objective-civilizational factors (development of material civilization), subjective-civilizational factors (revision of the attitude towards the "alien" and "strangers"), as well as objective-scientific factors (emergence of the theory of communication). Communication is a type of intentional (conscious) communication of information, using specially created semiotic measures (codes), aimed at the formation of society as a single social organism. Intercultural is communication between carriers of different cultures, which began to intensify intensively during the period of cultural globalization., which requires the definition of methodological principles of intercultural communication as a complex social phenomenon, for example, in the process of professional training of operators of complex systems.Документ Конвенціональність у просторі правової держави: герменевтичний аналіз(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Соціально-історичне формування правової та політичної культури особистості відбувається поступово, креативно, іноді драматично, про що свідчить досвід революцій та громадянських війн доби Нової та Новітньої історії європейських країн. Сучасні цивілізовані країни у складну добу демократичного розвитку та становлення правової держави в процесі перетворення народонаселення в громадянське суспільство зіштовхнулися з гострою необхідністю формування правової та політичної культури на принципах конвенціональності. Новоєвропейський індивідуалізм, закріплений у творчості письменників і філософів романтизму, проголошує особливу значущість індивідуальності на противагу тиску стереотипів застарілих суспільних уставлень. Індивідуалізм як світоглядна парадигма виступає зі ствердженням ідеї самоцінності людської індивідуальності як творчого начала світу. Однак саме ця, на перший погляд, глибоко гуманістична, ідея стає об’єктом критики для більшості філософських напрямів другої половини ХХ століття. Особистість, втрачаючи через свою самоцінність здатність «обмеження», потреби враховувати інтереси інших особистостей, вироджується у гіпертрофію індивідуального «Я», яке не лише відрізняється від інших, а й протистоїть їм як деякий абсолют. Невипадково саме в умовах антропологічного песимізму Т. Гоббс намагається сформулювати правові положення, які здатні врегулювати жорстке протистояння між абсолютною монархією та парламентом у боротьбі за політичну владу у Великобританії. The socio-political formation of the legal and political culture of personality occurs gradually, creatively, sometimes dramatically, as evidenced by the experience of revolutions and civil wars of the era of the New and Modern history of European countries. Modern civilized countries in the difficult era of democratic development and the formation of a legal state in the process of transforming the population into a civil society have faced an urgent need to form a legal and political culture on the principles of conventionality. New European individualism, enshrined in the work of writers and philosophers of Romanticism, proclaims the special significance of individuality in contrast to the pressure of stereotypes of outdated social institutions. Individualism as a worldview paradigm advocates the affirmation of the idea of the intrinsic value of human individuality as the creative principle of the world. However, it is precisely this, at first glance, deeply humanistic idea that becomes the object of criticism for most philosophical trends of the second half of the 20th century. Personality, losing due to its intrinsic value the ability to "limit" and the need to take into account the interests of other individuals, degenerates into a hypertrophy of the individual "I", which not only differs from others, but also opposes them as a certain absolute. It is no coincidence that it is in the conditions of anthropological pessimism that T. Hobbes tries to formulate legal provisions that are capable of regulating the fierce confrontation between the absolute monarchy and parliament in the struggle for political power in Great Britain.Документ Світоглядні основи української національної ідентичності(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Проблема філософського розуміння взаємовпливу соціального, правового і етнокультурного простору завжди привертала до себе увагу українських філософів, але під час воєнної агресії її актуальність зростає у зв’язку з труднощами втілення у соціокультурний простір гуманістичних обріїв толерантності, як цінності громадянського суспільства. Осмислення проблем сучасного соціокультурного простору в контексті громадських перспектив українського суспільства у післявоєнний час потребує від наукової сфери соціально-гуманітарних дисциплін змін її пріоритетів у бік конвенціональності. Дослідження якісних змін світоглядних основ національної ідентичності в українському суспільстві під час воєнної агресії, що 33 відбуваються під впливом гуманістичних обріїв європейського простору. З цією метою необхідно визначити світоглядні основи національної ідентичності, оскільки для подальшого розуміння соціокультурних, морально-етичних та правових ідеалів сучасного українського суспільства потрібно використання як філософських принципів онтології, аксіології, так і синергетичного та системнофункціонального методів, що має як теоретичне, так і практичне значення. Об’єкт дослідження визначає еволюцію процесу якісних змін світоглядних основ національної ідентичності в українському суспільстві під час воєнної агресії, що перебуває під впливом європейської цивілізації й являє собою феномен трансформації соціокультурної діяльності захисників громадського соціуму в Україні. Предмет дослідження – метафізична рефлексія українського громадянського суспільства у процесі соціокультурного впливу на демократично-патріотичні, культурно-освітні та правові зміни гуманістичних обріїв європейського простору. Оскільки сучасне українське суспільство в умовах воєнної агресії поступово стає історичним суб’єктом, свідома громадськість все більш наполягає на захисті традицій мультикультуралізму і толерантності. З метою відтворення громадянських властивостей патріотизму цивілізованого типу вітчізняні філософи творчо використовують онтологеми національного виховання. The problem of philosophical understanding of the mutual influence of social, legal and ethnocultural space has always attracted the attention of Ukrainian philosophers, but during the military aggression its relevance increases due to the difficulties of implementing the humanistic horizons of tolerance as a value of civil society into the sociocultural space. Understanding the problems of the modern sociocultural space in the context of the public prospects of Ukrainian society in the post-war period requires the scientific sphere of social and humanitarian disciplines to change its priorities towards conventionality. Research into qualitative changes in the ideological foundations of national identity in Ukrainian society during the military aggression, which 33 occur under the influence of the humanistic horizons of the European space. For this purpose, it is necessary to determine the worldview foundations of national identity, since further understanding of the sociocultural, moral-ethical and legal ideals of modern Ukrainian society requires the use of both philosophical principles of ontology, axiology, and synergistic and system-functional methods, which has both theoretical and practical significance. The object of the study determines the evolution of the process of qualitative changes in the worldview foundations of national identity in Ukrainian society during military aggression, which is under the influence of European civilization and represents a phenomenon of transformation of the sociocultural activities of defenders of public society in Ukraine. The subject of the study is the metaphysical reflection of Ukrainian civil society in the process of sociocultural influence on democratic-patriotic, cultural-educational and legal changes of the humanistic horizons of the European space. As modern Ukrainian society in the conditions of military aggression gradually becomes a historical subject, the conscious public increasingly insists on protecting the traditions of multiculturalism and tolerance. In order to reproduce the civic properties of patriotism of a civilized type, domestic philosophers creatively use the ontologems of national education.Документ Синергетична парадигма управління соціальними процесами в умовах глобалізації в контексті філософії науки(ДЛАУ, 2011) Аксьонова В. І.; Скловська О. І.; Aksonova V. I.; Sklovskaya O. I.В навчально-методичному посібнику розглядається проблема синергетичної методології аналізу управління соціальними процесами як методології філософії науки, синергетична парадигма самоорганізації цивілізованого людства в умовах глобалізації Призначено для курсантів денної та заочної форм навчання ДЛАУ. The teaching and methodological manual considers the problem of the synergistic methodology of analyzing the management of social processes as a methodology of the philosophy of science, the synergistic paradigm of self-organization of civilized humanity in the conditions of globalization. It is intended for cadets of full-time and part-time studies at the DLAU.Документ Логічна культура як підгрунтя професійної діяльності працівника Національної поліції України(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Бондаренко А. О.; Аксьонова В. І.; Bondarenko A. О.; Aksonova V. I.Мета роботи: розкрити роль та значення логічної культури як підґрунтя професійної діяльності працівника Національної поліції України. У професійній діяльності працівника Національної поліції України для того, щоб уникнути негативних наслідків, потрібно мати логічно правильне мислення, невід’ємними рисами якого є послідовність, незаперечність, доведеність. Логічна культура працівника правоохоронних органів, абстрактно-логічне мислення висвітлюється, з одного боку, в адекватному відображенні зовнішнього світу в його мисленні, а, з іншої – в правильній логічній структурі процесу міркування. Рівень логічної культури характеризується сукупністю логічних засобів, логічних прийомів, способів міркувань, якими володіє працівник поліції, а також умінням ефективного використання різного роду інформації. Процес інтелектуальної діяльності включає три складові: знання, розуміння, вміння, що існують як автономно, так і відокремлено. Людина може знати, не розуміючи, розуміти, не вміючи, і вміти, не знаючи і не розуміючи. Але ці процеси взаємообумовлюють один одного, тому працівник поліції має дотримуватися основних норм і принципів правильного, логічного мислення (ясність, точність, послідовність і доказовість) з тим, щоб ефективно вирішувати професійні завдання. Для досягнення цієї мети працівник поліції у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення. Знання їх логічної структури підвищує професійний рівень. Культура логічного мислення працівника поліції визначається вмінням спілкуватися з певними групами людей в різноманітних ситуаціях. Логіка допомагає в складних ситуаціях мислити правильно, швидко знаходити логічні помилки в своїх міркуваннях та у міркуваннях інших людей, грамотно, якісно та своєчасно їх спростовувати. Логічна культура працівника Національної поліції України означає наявність наступних професійних якостей: відчуття нового, ініціативність та реалізм в постановці професійних питань, креативне відношення до дійсності, вміння нестандартно мислити, відмовлятися від стереотипів, косності й старих звичок. Працівнику правоохоронних органів потрібна особлива точність мислення, оскільки навіть найменша логічна помилка може привести до драматичних або, навіть, трагічних наслідків. Хаотичність мислення негативно позначається на аналітико-синтетичної діяльності працівника правоохоронних органів, заважає глибоко проникати в сутність суспільних процесів, знаходити в них суперечності, а також побудові істинних суджень та обґрунтованих умовиводів. Purpose of the work: to reveal the role and significance of logical culture as the basis of the professional activity of an employee of the National Police of Ukraine. In the professional activity of an employee of the National Police of Ukraine, in order to avoid negative consequences, it is necessary to have logically correct thinking, the inherent features of which are consistency, irrefutability, and provenances. The logical culture of a law enforcement officer, abstract-logical thinking, is reflected, on the one hand, in an adequate reflection of the outside world in his thinking, and, on the other hand, in the correct logical structure of the reasoning process. The level of logical culture is characterized by a set of logical means, logical techniques, and methods of reasoning that a police officer possesses, as well as the ability to effectively use various types of information. The process of intellectual activity includes three components: knowledge, understanding, and skills that exist both autonomously and separately. A person can know without understanding, understand without being able to, and be able to, without knowing and not understanding. But these processes are interdependent, so a police officer must adhere to the basic norms and principles of correct, logical thinking (clarity, accuracy, consistency and demonstrability) in order to effectively solve professional tasks. To achieve this goal, a police officer widely uses such logical categories in his activities as concepts, judgments, inferences, deductions, inductions, analogies, versions, proofs and denials. Knowledge of their logical structure increases the professional level. The culture of logical thinking of a police officer is determined by the ability to communicate with certain groups of people in various situations. Logic helps to think correctly in complex situations, quickly find logical errors in one's own reasoning and in the reasoning of other people, and refute them competently, qualitatively and in a timely manner. The logical culture of an employee of the National Police of Ukraine means the presence of the following professional qualities: a sense of novelty, initiative and realism in posing professional questions, a creative attitude to reality, the ability to think outside the box, to abandon stereotypes, inertia and old habits. A law enforcement officer needs special accuracy of thinking, since even the slightest logical error can lead to dramatic or even tragic consequences. Chaotic thinking negatively affects the analytical and synthetic activity of a law enforcement officer, prevents him from deeply penetrating the essence of social processes, finding contradictions in them, as well as building true judgments and well-founded conclusions.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »