27 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 27
Документ Толерантність як аксіологічна основа професійної культури поліцейського(Алерта, 2024) Кононенко Т. В.; Аксьонова В. І.; Мухіна Г. В.; Молчанова О. М.; Гельбак А. М.; Цумарєва Н. В.; Огарєнко Т. А.; Чорноус О. В.; Симоненко А. А.; Шамкий Н. Г.; Kononenko T. V.; Aksonova V. I.; Mukhina G. V.; Gelbak A. M.; Molchanova O. M.; Tsumarieva N. V.; Oharienko T. A.; Chornous O. V.; Symonenko A. A.; Shamkyi N. G.Колективна монографія містить матеріал, який знайомить з проблемами світогляду, цінностей і смислів життєдіяльності сучасної особистості; акцентує необхідність формування критичного мислення, толерантності, культури спілкування як необхідних складників професійної діяльності поліцейського. Видання адресовано науковцям, викладачам соціальногуманітарних дисциплін закладів вищої освіти, працівникам Національної поліції, курсантам і студентам закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, а також буде корисним широкому колу читачів. The collective monograph presents material that explores issues of worldview, values, and the meanings of modern individuals' lives. It emphasizes the necessity of developing critical thinking, tolerance, and communication culture as essential components of a police officer's professional activity. The publication is intended for researchers, lecturers of social and humanitarian disciplines in higher education institutions, employees of the National Police, cadets and students of higher education institutions with specific learning conditions, and will also be useful to a wide range of readers.Документ Логіка(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Навчально-методичний посібник «Логіка. Практикум» розроблений на основі програми вивчення навчальної дисципліни «Логіка» («Юридична логіка») у Донецькому державному університеті внутрішніх справ. В межах дисципліни «Логіка» («Юридична логіка») курсанти/курсантки вивчають основні принципи і операції мислення, що сприяє розвитку і вдосконаленню не тільки власне логічних, а й інших розумових навичок. Дисципліна навчає, зокрема, вмінню узагальнювати, абстрагуватися і зосереджуватися, розкривати задум і композицію цілого, пов'язувати його частини, виявляти головне і відокремлювати його від другорядного і побічного, бачити незвичайне в буденному. Спираючись на розвиток навичок і практичних прийомів логічно послідовного мислення, системи морально-етичних принципів, вивчення методології наукового пізнання, навчальна дисципліна сприяє підвищенню культури мислення молодих фахівців в цілому. Логічна грамотність – необхідна риса освіченості людини. Знання логіки є невід'ємною частиною юридичної освіти оскільки основне завдання вивчення логіки – з'ясування умов досягнення істинних знань, вивчення закономірностей і структури мисленнєвого процесу, оволодіння логічним апаратом та методами пізнання. Реалізація цього завдання сприяє оволодінню практичними навичками правильного мислення та формуванню логічної грамотності майбутніх працівників Національної поліції України. Логічно правильна форма мислення є суттєвим компонентом і показником інтелектуальної культури людини. Звертаючись до логіки ми, з одного боку, прагнемо надати мисленню переконливості, чіткості, дієвості. З іншого боку,─ знаходимо достатні підстави для досягнення істинного знання в процесі міркування. Необхідність вивчення логіки майбутніми фахівцями правоохоронної діяльності зумовлена тим, що їх професійні дії у суспільстві пов'язані з істотними потребами та інтересами людей, з безпекою Української держави, що обумовлює особливу необхідність адекватності та точності мислення. Навіть невелика логічна помилка, зумовлена нерозвиненістю логічного мислення (ознаками його є непослідовність, непереконливість, декларативність, безапеляційність), тягне за собою серйозні негативні наслідки. Звертаючись до логіки, ми, по-перше, прагнемо надати мисленню ясності, дієвості, переконливості. По - друге, ми знаходимо достатні підстави для досягнення істинного знання в процесі професійного міркування. Мета даного навчально - методичного посібника - надати майбутнім правоохоронцям, здобувачам та здобувачкам вищої освіти, теоретичну та методичну допомогу у процесі навчання щодо подальшого поглиблення знань з філософського курсу логіки. Практикум опробований авторкою-укладачкою у процесі проведення семінарських занять з курсу навчальної дисципліни «Логіка» («Юридична логіка») в Донецькому державному університеті внутрішніх справ. Посібник містить завдання до кожної теми семінарського заняття з коротким викладом теоретичного матеріалу і може бути корисний курсантам/курсанткам, які навчаються в закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання і викладачам, а також усім, хто цікавиться проблематикою культури мислення та має бажання підвищити свій рівень логічної культури. The teaching and methodical manual "Logic. Practicum" is developed on the basis of the program of studying the academic discipline "Logic" ("Legal Logic") at the Donetsk State University of Internal Affairs. Within the discipline "Logic" ("Legal Logic"), cadets study the basic principles and operations of thinking, which contributes to the development and improvement of not only logical, but also other mental skills. The discipline teaches, in particular, the ability to generalize, abstract and concentrate, reveal the idea and composition of the whole, connect its parts, identify the main thing and separate it from the secondary and incidental, see the unusual in the ordinary. Based on the development of skills and practical techniques of logically consistent thinking, a system of moral and ethical principles, and the study of the methodology of scientific knowledge, the academic discipline contributes to the improvement of the thinking culture of young specialists as a whole. Logical literacy is a necessary feature of human education. Knowledge of logic is an integral part of legal education, since the main task of studying logic is to clarify the conditions for achieving true knowledge, study the patterns and structure of the thinking process, master the logical apparatus and methods of cognition. The implementation of this task contributes to mastering practical skills of correct thinking and the formation of logical literacy of future employees of the National Police of Ukraine. A logically correct form of thinking is an essential component and indicator of human intellectual culture. Turning to logic, we, on the one hand, aim to give thinking persuasiveness, clarity, and effectiveness. On the other hand,─ we find sufficient grounds for achieving true knowledge in the process of reasoning. The need to study logic by future law enforcement specialists is due to the fact that their professional actions in society are related to the essential needs and interests of people, to the security of the Ukrainian state, which necessitates a special need for adequacy and accuracy of thinking. Even a small logical error caused by the underdevelopment of logical thinking (its signs are inconsistency, inconclusiveness, declarativeness, and finality) entails serious negative consequences. Turning to logic, we, firstly, strive to give clarity, effectiveness, and persuasiveness to thinking. Secondly, we find sufficient grounds for achieving true knowledge in the process of professional reasoning. The purpose of this educational and methodological manual is to provide future law enforcement officers, applicants for higher education, with theoretical and methodological assistance in the learning process for further deepening knowledge of the philosophical course of logic. The workshop was tested by the author-compiler in the process of conducting seminar classes on the course of the academic discipline "Logic" ("Legal Logic") at the Donetsk State University of Internal Affairs. The manual contains tasks for each topic of the seminar class with a brief presentation of the theoretical material and can be useful for cadets studying in higher education institutions with specific learning conditions and teachers, as well as for everyone who is interested in the issues of the culture of thinking and has a desire to improve their level of logical culture.Документ Проблеми культурно-комунікативної синергії освіти на шляху розвитку громадянського суспільства в Україні(ЛА НАУ, 2022) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Проблеми синергетичної методології аналізу управління соціальними процесами як методології філософії, синергетична парадигма самоорганізації цивілізованого людства в умовах глобалізації , культурно-комунікативна синергія освіти на шляху розвитку громадянського суспільства в Україні. Problems of the synergistic methodology of analyzing the management of social processes as a methodology of philosophy, the synergistic paradigm of self-organization of civilized humanity in the conditions of globalization, the cultural and communicative synergy of education on the path to the development of civil society in Ukraine.Документ Феномен міжкультурної комунікації в контексті культурної глобалізації: історико-філософський аспект(ДЛАУ, 2011) Аксьонова В. І.; Скловська О. І.; Aksonova V. I.; Sklovskaya O. I.В посібнику розкриваються методологічні засади, сучасні проблеми та актуальність дослідження міжкультурної комунікації, історія філософської думки про феномен міжкультурної комунікації та методи його дослідження. Подано теми семінарських занять і рефератів, завдання для самостійної роботи та тестові завдання для перевірки знань курсантів. Призначено для курсантів денної та заочної форм навчання ДЛАУ. The manual reveals methodological principles, modern problems and relevance of intercultural communication research, the history of philosophical thought about the phenomenon of intercultural communication and methods of its research. Topics of seminar classes and essays, tasks for independent work and test tasks to test the knowledge of cadets are presented. Intended for cadets of full-time and part-time studies at the DLAU.Документ Логічна культура як підгрунтя професійної діяльності працівника Національної поліції України(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Бондаренко А. О.; Аксьонова В. І.; Bondarenko A. О.; Aksonova V. I.Мета роботи: розкрити роль та значення логічної культури як підґрунтя професійної діяльності працівника Національної поліції України. У професійній діяльності працівника Національної поліції України для того, щоб уникнути негативних наслідків, потрібно мати логічно правильне мислення, невід’ємними рисами якого є послідовність, незаперечність, доведеність. Логічна культура працівника правоохоронних органів, абстрактно-логічне мислення висвітлюється, з одного боку, в адекватному відображенні зовнішнього світу в його мисленні, а, з іншої – в правильній логічній структурі процесу міркування. Рівень логічної культури характеризується сукупністю логічних засобів, логічних прийомів, способів міркувань, якими володіє працівник поліції, а також умінням ефективного використання різного роду інформації. Процес інтелектуальної діяльності включає три складові: знання, розуміння, вміння, що існують як автономно, так і відокремлено. Людина може знати, не розуміючи, розуміти, не вміючи, і вміти, не знаючи і не розуміючи. Але ці процеси взаємообумовлюють один одного, тому працівник поліції має дотримуватися основних норм і принципів правильного, логічного мислення (ясність, точність, послідовність і доказовість) з тим, щоб ефективно вирішувати професійні завдання. Для досягнення цієї мети працівник поліції у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення. Знання їх логічної структури підвищує професійний рівень. Культура логічного мислення працівника поліції визначається вмінням спілкуватися з певними групами людей в різноманітних ситуаціях. Логіка допомагає в складних ситуаціях мислити правильно, швидко знаходити логічні помилки в своїх міркуваннях та у міркуваннях інших людей, грамотно, якісно та своєчасно їх спростовувати. Логічна культура працівника Національної поліції України означає наявність наступних професійних якостей: відчуття нового, ініціативність та реалізм в постановці професійних питань, креативне відношення до дійсності, вміння нестандартно мислити, відмовлятися від стереотипів, косності й старих звичок. Працівнику правоохоронних органів потрібна особлива точність мислення, оскільки навіть найменша логічна помилка може привести до драматичних або, навіть, трагічних наслідків. Хаотичність мислення негативно позначається на аналітико-синтетичної діяльності працівника правоохоронних органів, заважає глибоко проникати в сутність суспільних процесів, знаходити в них суперечності, а також побудові істинних суджень та обґрунтованих умовиводів. Purpose of the work: to reveal the role and significance of logical culture as the basis of the professional activity of an employee of the National Police of Ukraine. In the professional activity of an employee of the National Police of Ukraine, in order to avoid negative consequences, it is necessary to have logically correct thinking, the inherent features of which are consistency, irrefutability, and provenances. The logical culture of a law enforcement officer, abstract-logical thinking, is reflected, on the one hand, in an adequate reflection of the outside world in his thinking, and, on the other hand, in the correct logical structure of the reasoning process. The level of logical culture is characterized by a set of logical means, logical techniques, and methods of reasoning that a police officer possesses, as well as the ability to effectively use various types of information. The process of intellectual activity includes three components: knowledge, understanding, and skills that exist both autonomously and separately. A person can know without understanding, understand without being able to, and be able to, without knowing and not understanding. But these processes are interdependent, so a police officer must adhere to the basic norms and principles of correct, logical thinking (clarity, accuracy, consistency and demonstrability) in order to effectively solve professional tasks. To achieve this goal, a police officer widely uses such logical categories in his activities as concepts, judgments, inferences, deductions, inductions, analogies, versions, proofs and denials. Knowledge of their logical structure increases the professional level. The culture of logical thinking of a police officer is determined by the ability to communicate with certain groups of people in various situations. Logic helps to think correctly in complex situations, quickly find logical errors in one's own reasoning and in the reasoning of other people, and refute them competently, qualitatively and in a timely manner. The logical culture of an employee of the National Police of Ukraine means the presence of the following professional qualities: a sense of novelty, initiative and realism in posing professional questions, a creative attitude to reality, the ability to think outside the box, to abandon stereotypes, inertia and old habits. A law enforcement officer needs special accuracy of thinking, since even the slightest logical error can lead to dramatic or even tragic consequences. Chaotic thinking negatively affects the analytical and synthetic activity of a law enforcement officer, prevents him from deeply penetrating the essence of social processes, finding contradictions in them, as well as building true judgments and well-founded conclusions.Документ Перспективи розвитку людства й природи крізь призму вивчення навчальної дисципліни «Основи наукових досліджень та академічна доброчесність»(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Булава Л. Р.; Аксьонова В. І.; Bulava L. R.; Aksonova V. I.Мета роботи: проаналізувати перспективи розвитку Людства й Природи скрізь призму вивчення навчальної дисципліни «Основи наукових досліджень та академічна доброчесність». Високі технології кінця ХХ – початку ХХІ століття (електроніка, інформатика, космічне виробництво, біотехнології тощо) виводять світове виробництво на принципово новий рівень, якісне відмінний від попередньої історії. Створення цих технологій цілком можна охарактеризувати як революцію, тобто радикальне якісне перетворення відносно Людства й Природи. Увесь світ виробництва там, де він вступив у фазу революційних змін, принципово видозмінює свій вигляд. Змінюється співвідношення виробництва благ і сфери послуг на користь останньої. Знижується відсоток важкої промисловості, відбувається її подрібнення, диверсифікованість (множення різноманіття). Жорсткі вертикальні моноструктури замінюються територіально невизначеними виробничими мережами. На інтелектуальну діяльність суттєве впливає всебічна «технологізація». Комп’ютерні технології розширюють можливості розумових актів, активізують пам’ять, створюють передумови для творчого зростання. У цій ситуації виникає необхідність створення «республіки вчених», співтовариства, яке займалося б безперервною «атакою» незвіданого, множила б «розумову силу» людей. Високо значущим стає життя, побудоване на основі фундаментальних досягнень науки. Стає очевидним, що країна, правляча еліта якої зневажливо ставиться до сфер освіти й науки, приречена на остаточний відрив від цивілізованого світу та занепад. The purpose of the work: to analyze the prospects for the development of Mankind and Nature everywhere through the prism of studying the academic discipline "Fundamentals of Scientific Research and Academic Integrity" High technologies of the late 20th - early 21st centuries (electronics, computer science, space production, biotechnology, etc.) bring world production to a fundamentally new level, qualitatively different from previous history. The creation of these technologies can be fully characterized as a revolution, that is, a radical qualitative transformation in relation to Mankind and Nature. The entire world of production, where it has entered a phase of revolutionary changes, fundamentally changes its appearance. The ratio of production of goods and the service sector is changing in favor of the latter. The percentage of heavy industry is decreasing, its fragmentation, diversification (multiplication of diversity) is taking place. Rigid vertical mono structures are being replaced by terrestrially undefined production networks. Comprehensive technology has a significant impact on intellectual activity. Computer technologies expand the possibilities of mental acts, activate memory, create prerequisites for creative growth. In this situation, there is a need to create a “republic of scientists”, a community that would be engaged in a continuous “attack” of the unknown, would multiply the “mental power” of people. A life built on the basis of fundamental achievements of science becomes highly significant. It becomes obvious that a country whose ruling elite is contemptuous of the spheres of education and science is doomed to a final separation from the civilized world and decline.Документ Політична культура як фактор етносоціальних зрушень в Україні на межі тисячоліть(Державний заклад «Південноукраїнський національний університет імені К. Д. Ушинського», Центр соціально-політичних досліджень «Politicus», 2022) Паршина А. І.; Скловський І. З.; Аксьонова В. І.; Parshina A. I.; Sklovsky I. Z.; Aksonova V. I.Актуальність проблеми зумовлена необхідністю боротьби за соціокультурну єдність держави та громадянського пошуку орієнтацій особистості у соціумі в контексті методологічних та інформаційно-аксіологічних змін, що отримало назву «громадянської мирної революції» у процесі взаємодії влади і суспільства в результаті справедливого електорального (національного) спілкування. На межі тисячоліть актуалізується політологічне дослідження етносоціального простору, оскільки дух посттоталітарної доби України, пов’язан з трансцендентним контекстом таких ключових понять: «політична культура», «антропологічні цінності», «софократія як розумне буття», «українська політична нація», «патріотизм», «націоналізм», «націонал-нігілізм», «сепаратизм», «колабораціонізм». У суспільстві діють певні закони функціонування політичної культури, а саме : 1. Закон єдності та своєрідності політичної культури. 2. Закон наступності в розвитку політичної культури. 3.Закон переривчатості та безперервності розвитку культури. У зв’язку зі зміною епох (формацій, цивілізацій) відбувається зміна типів політичної культури. 4.Закон взаємодії і співробітництва у процесі культурної глобалізації. The relevance of the problem is due to the need to fight for the socio-cultural unity of the state and the civic search for the orientations of the individual in society in the context of methodological and informational-axiological changes, which was called the "civic peaceful revolution" in the process of interaction between the government and society as a result of fair electoral (national) communication. At the turn of the millennium, political science research into the ethnosocial space is becoming more relevant, since the spirit of the post-totalitarian era of Ukraine is associated with the transcendental context of such key concepts: "political culture", "anthropological values", "sophocracy as a reasonable being", "Ukrainian political nation", "patriotism", "nationalism", "national nihilism", "separatism", "collaborationism". Certain laws of the functioning of political culture operate in society, namely: 1. The law of unity and originality of political culture. 2. The law of continuity in the development of political culture. 3. The law of discontinuity and continuity of cultural development. In connection with the change of eras (formations, civilizations), there is a change in the types of political culture. 4. The law of interaction and cooperation in the process of cultural globalization.Документ Світоглядні основи української національної ідентичності(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Проблема філософського розуміння взаємовпливу соціального, правового і етнокультурного простору завжди привертала до себе увагу українських філософів, але під час воєнної агресії її актуальність зростає у зв’язку з труднощами втілення у соціокультурний простір гуманістичних обріїв толерантності, як цінності громадянського суспільства. Осмислення проблем сучасного соціокультурного простору в контексті громадських перспектив українського суспільства у післявоєнний час потребує від наукової сфери соціально-гуманітарних дисциплін змін її пріоритетів у бік конвенціональності. Дослідження якісних змін світоглядних основ національної ідентичності в українському суспільстві під час воєнної агресії, що 33 відбуваються під впливом гуманістичних обріїв європейського простору. З цією метою необхідно визначити світоглядні основи національної ідентичності, оскільки для подальшого розуміння соціокультурних, морально-етичних та правових ідеалів сучасного українського суспільства потрібно використання як філософських принципів онтології, аксіології, так і синергетичного та системнофункціонального методів, що має як теоретичне, так і практичне значення. Об’єкт дослідження визначає еволюцію процесу якісних змін світоглядних основ національної ідентичності в українському суспільстві під час воєнної агресії, що перебуває під впливом європейської цивілізації й являє собою феномен трансформації соціокультурної діяльності захисників громадського соціуму в Україні. Предмет дослідження – метафізична рефлексія українського громадянського суспільства у процесі соціокультурного впливу на демократично-патріотичні, культурно-освітні та правові зміни гуманістичних обріїв європейського простору. Оскільки сучасне українське суспільство в умовах воєнної агресії поступово стає історичним суб’єктом, свідома громадськість все більш наполягає на захисті традицій мультикультуралізму і толерантності. З метою відтворення громадянських властивостей патріотизму цивілізованого типу вітчізняні філософи творчо використовують онтологеми національного виховання. The problem of philosophical understanding of the mutual influence of social, legal and ethnocultural space has always attracted the attention of Ukrainian philosophers, but during the military aggression its relevance increases due to the difficulties of implementing the humanistic horizons of tolerance as a value of civil society into the sociocultural space. Understanding the problems of the modern sociocultural space in the context of the public prospects of Ukrainian society in the post-war period requires the scientific sphere of social and humanitarian disciplines to change its priorities towards conventionality. Research into qualitative changes in the ideological foundations of national identity in Ukrainian society during the military aggression, which 33 occur under the influence of the humanistic horizons of the European space. For this purpose, it is necessary to determine the worldview foundations of national identity, since further understanding of the sociocultural, moral-ethical and legal ideals of modern Ukrainian society requires the use of both philosophical principles of ontology, axiology, and synergistic and system-functional methods, which has both theoretical and practical significance. The object of the study determines the evolution of the process of qualitative changes in the worldview foundations of national identity in Ukrainian society during military aggression, which is under the influence of European civilization and represents a phenomenon of transformation of the sociocultural activities of defenders of public society in Ukraine. The subject of the study is the metaphysical reflection of Ukrainian civil society in the process of sociocultural influence on democratic-patriotic, cultural-educational and legal changes of the humanistic horizons of the European space. As modern Ukrainian society in the conditions of military aggression gradually becomes a historical subject, the conscious public increasingly insists on protecting the traditions of multiculturalism and tolerance. In order to reproduce the civic properties of patriotism of a civilized type, domestic philosophers creatively use the ontologems of national education.Документ Культура в контексті змін комунікаційного суспільства(Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2023) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.Актуальність теми культури в контексті змін комунікаційного суспільства на зламі тисячоліть викликає інтерес до розуміння умов глобалізації, оскільки соціокультурний феномен комунікації висувається на передній план. Так, з імпліцитної комунікація змінюється на експліцитну, в контексті якої варто досліджувати відмінності тієї чи іншої форми комунікації, детермінованої національним менталітетом, що породжує відмінності в тій чи іншій формі культури, у тому числі у спілкуванні і в різновидах соціокультурної комунікації. В той же час, соціальні зміни осмислюються у процесах міжкультурної комунікації, де мова виступає тим духовним кодом, що породжує різні етнонаціональні та мовленнєві конструкції, що свідчить про взаємодію мови і культури, мови і комунікації. Міжкультурне спілкування є моделлю будь-якого спілкування в умовах культурної глобалізації. Змістовні риси культури обумовлюють у кожної країні особливості менталітету, національної самосвідомості, мови в контексті змін комунікаційного суспільства, що тісно пов’язані, так як сучасна культурна глобалізація ще більше насаджає суспільству свої стереотипи. Інтенсивне йдуть процеси вестернізації культури, тому збереження національного колориту мовленнєвого спілкування в контексті міжкультурної комунікації набуває великого теоретичного і практичного значення. Міжкультурна комунікація – це обмін інформацією, почуттями, думками представників різних культур. Термін «міжкультурна комунікація» з'явився у 70-х рр. ХХ ст., коли вийшла книга Е. Гола і Д. Трагера «Культура як комунікація», у якій вперше був запропонований термін «міжкультурна комунікація», де автори показали тісний зв'язок між культурою і комунікацією. Термін «міжкультурна комунікація» у вузькому значенні з'явився у 1970 рр. у відомій праці Л. Самовара і Р. Портера «Комунікація між культурами», у якому приводиться визначення міжкультурної комунікації. У роботах Рона і Сюзан Сколлон «Міжкультурна комунікація: дискурсивний підхід» аналізується міжкультурна комунікація з точки зору мовленнєвих практик і культур. Саме поняття міжкультурної комунікації досліджують Е. Гол, К. Клакхон, Р. Портер, Д. Трагер, Л. Самовар. Теорії комунікації досліджують К. Бергер, С. Гантінгтон, Е. Гірш, Г. Хофстеде, С. Даль. В контексті міжкультурної комунікації також розглядаються проблеми глобалізації культури та взаємодії цивілізацій. Джерелом для розробки теоретико-методологічних засад соціокультурної комунікації як соціального феномена слугують роботи М. Бердяєва, М. Данилевського, К. Маркса, Ф. Ніцше, А. Тойнбі, О. Шпенглера, К. Ясперса. Аналізуючи діалектику міжкультурної комунікації, слід враховувати ідею культурного релятивізму (Р. Бенедикт, Б. Малиновський) про самостійність і повноцінність кожної культури, про відхилення абсолютного значення американської чи європейської системи оцінок при порівнянні культур різних народів. В якості передумови взаєморозуміння в міжкультурній комунікації визнається стійкість культурних суб'єктів і спільнот, відмова від ідеї універсальності західного шляху розвитку і західної соціокультурної системи. До ключових понять міжкультурної комунікації слід віднести наступні поняття: «цивілізація», «культура», «комунікація», «міжкультурна комунікація», «концептосфера», «своє-чуже», «етнічний стереотип». Найважливіша сутнісна характеристика культурної глобалізації в контексті змін комунікаційного суспільства - взаємозв’язок процесів інтернаціоналізації економіки, політики, культури; розвиток єдиної системи світового зв’язку; зміни й ослаблення функцій національних недержавних утворень, у тому числі таких, як етнічні діаспори, релігійні та націоналістичні рухи, що позначає усе більш складний комплекс трансграничних взаємодій, у неухильному зростанні і посиленні впливів міжнародних інститутів громадянського суспільства, у значному розширенні масштабів трансграничних комунікаційних та інформаційних обмінів, утворення міжнародного правового і культурно-інформаційного поля; розвиток комунікацій, структур і відносин, що ведуть до високого ступеня соціальної взаємопов’язаності і взаємозалежності. Таким чином, в контексті змін комунікаційного суспільства міжкультурна комунікація по-перше, відіграє роль гаранта існування культур, що потребує адекватного дослідження її передумов, шляхів, центрів, особистісного начала, національної своєрідності; по-друге, визначена необхідністю систематизації теоретико-методологічних принципів, методів, підходів і критеріїв міжкультурної комунікації; по-третє, соціальною затребуваністю спеціалістів, здатних ефективно функціонувати PR- технологами в умовах соціокультурної глобалізації. The relevance of the topic of culture in the context of changes in the communication society at the turn of the millennium arouses interest in understanding the conditions of globalization, since the socio-cultural phenomenon of communication is brought to the fore. Thus, from implicit communication changes to explicit, in the context of which it is worth exploring the differences of one or another form of communication, determined by the national mentality, which generates differences in one or another form of culture, including in communication and in varieties of socio-cultural communication. At the same time, social changes are understood in the processes of intercultural communication, where language acts as the spiritual code that generates various ethno-national and speech constructions, which indicates the interaction of language and culture, language and communication. Intercultural communication is a model of any communication in the conditions of cultural globalization.The substantive features of culture determine in each country the peculiarities of mentality, national identity, language in the context of changes in the communication society, which are closely related, since modern cultural globalization further imposes its stereotypes on society. The processes of westernization of culture are intensive, therefore, the preservation of the national flavor of speech communication in the context of intercultural communication acquires great theoretical and practical importance. Intercultural communication is the exchange of information, feelings, thoughts of representatives of different cultures. The term "intercultural communication" appeared in the 70s of the 20th century, when the book by E. Gol and D. Trager "Culture as Communication" was published, in which the term "intercultural communication" was first proposed, where the authors showed a close connection between culture and communication. The term "intercultural communication" in a narrow sense appeared in 1970 in the well-known work of L. Samovar and R. Porter's "Communication between Cultures", which provides a definition of intercultural communication. In the works of Ron and Susan Scollon "Intercultural Communication: A Discursive Approach", intercultural communication is analyzed from the point of view of speech practices and cultures. The concept of intercultural communication is studied by E. Hall, K. Klakhon, R. Porter, D. Trager, L. Samovar. Theories of communication are studied by K. Berger, S. Huntington, E. Hirsch, G. Hofstede, S. Dahl. In the context of intercultural communication, the problems of cultural globalization and interaction of civilizations are also considered. The source for the development of theoretical and methodological foundations of socio-cultural communication as a social phenomenon are the works of M. Berdyaev, N. Danilevsky, K. Marx, F. Nietzsche, A. Toynbee, O. Spengler, K. Jaspers. Analyzing the dialectics of intercultural communication, one should take into account the idea of cultural relativism (R. Benedict, B. Malinovsky) about the independence and fullness of each culture, about the rejection of the absolute value of the American or European system of assessments when comparing the cultures of different peoples. The stability of cultural subjects and communities, the rejection of the idea of the universality of the Western path of development and the Western socio-cultural system are recognized as a prerequisite for mutual understanding in intercultural communication. The following concepts should be included in the key concepts of intercultural communication: "civilization", "culture", "communication", "intercultural communication", "conceptosphere", "one's own-alien", "ethnic stereotype". The most important essential characteristic of cultural globalization in the context of changes in the communication society is the interconnection of the processes of internationalization of the economy, politics, culture; the development of a single system of world communication; changes and weakening of the functions of national non-state entities, including such as ethnic diasporas, religious and nationalist movements, which denotes an increasingly complex complex of cross-border interactions, in the steady growth and strengthening of the influence of international civil society institutions, in a significant expansion of the scale of cross-border communication and information exchanges, the formation of an international legal and cultural-information field; the development of communications, structures and relations leading to a high degree of social interconnectedness and interdependence. Thus, in the context of changes in the communication society, intercultural communication, firstly, plays the role of a guarantor of the existence of cultures, which requires adequate research of its prerequisites, ways, centers, personal origin, national identity; secondly, it is determined by the need to systematize theoretical and methodological principles, methods, approaches and criteria of intercultural communication; thirdly, the social demand for specialists capable of effectively functioning as PR technologists in the context of socio-cultural globalization.Документ Синергетична парадигма управління соціальними процесами в умовах глобалізації в контексті філософії науки(ДЛАУ, 2011) Аксьонова В. І.; Скловська О. І.; Aksonova V. I.; Sklovskaya O. I.В навчально-методичному посібнику розглядається проблема синергетичної методології аналізу управління соціальними процесами як методології філософії науки, синергетична парадигма самоорганізації цивілізованого людства в умовах глобалізації Призначено для курсантів денної та заочної форм навчання ДЛАУ. The teaching and methodological manual considers the problem of the synergistic methodology of analyzing the management of social processes as a methodology of the philosophy of science, the synergistic paradigm of self-organization of civilized humanity in the conditions of globalization. It is intended for cadets of full-time and part-time studies at the DLAU.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »