59 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 59
Документ Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в країнах ЄС(Донецький юридичний інститут МВС України, 2019) Буга Г. С.У більшості країн світу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов’язковим. Тобто питання про страхування транспортних засобів є дуже актуальним у наш час. З кожним роком даному питанню присвячується все більше і більше уваги, посилюється контроль та запобігання ризиків, які можуть виникнути у процесі експлуатації автомобіля. Отже, у зв’язку з цим, необхідно відмітити, що дана проблема кожного року набуває все більшої та більшої актуальності. In most countries of the world, civil liability insurance of land vehicle owners is mandatory. That is, the issue of vehicle insurance is very relevant in our time. Every year more and more attention is devoted to this issue, and control and prevention of risks that may arise during the operation of the car are strengthened. So, in this regard, it should be noted that this problem is becoming increasingly important every year.Документ Класифікація принципів публічної служби(Гельветика, 2023) Буга Г. С....Буга В. В.У статті проаналізовано класифікацію принципів публічної служби. Доводиться, що принципи державної служби мають першорядне значення для розуміння природи системи державної служби. У суспільних науках під принципами зазвичай розуміють вихідні положення або теоретичні ідеї, які відображають об’єктивні закономірності суспільного і державного розвитку. Принципи державної служби відображають об’єктивні закономірност і є основними ідеями, які визначають напрями реалізації компетенції, завдань і функцій державних інституцій та статусу державних службовців. Принципи визначають важливість, закономірність і соціальну цінність відносин, що виникають у системі публічної служби. При цьому всі принципи взаємопов’язані: дотримання одних з них сприяє реалізації інших, і, навпаки, порушення будь-якого з них негативно впливає на реалізацію інших. Основною метою правового закріплення принципів державної служби є визначення засад організації та функціонування державної служби. Доводиться, що в статті 4 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, визначено, що державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права; законності; професіоналізму; патріотизму; доброчесності; ефективності; забезпечення рівного доступу до державної служби; політичної неупередженості; прозорості; стабільності. Доводиться, що аналізуючи новітні принципи державної служби, закріплені в Законі «Про державну службу» 2015 року, можна зробити висновок, що ці важливі та фундаментальні зведення ідей становлять основу всієї системи державної служби,цілі якої мають бути спрямовані на людину, враховуючи не тільки державну службу,а й потенційні можливості та наявні ресурси суспільства та публічної адміністрації. The article analyzes the classification of principles of public service. It is argued that the principles of public service are of paramount importance for understanding the nature of public service. In the social sciences, principles usually mean initial positions or theoretical ideas that reflect the objective laws of social and state development. The principles of civil service reflect objective patterns and are the main ideas that determine the directions for the implementation of the competence, tasks and functions of public institutions and the status of civil servants. The principles determine the importance, regularity and value of relationships arising in the public service system. Moreover, all principles are interconnected: compliance with some of them contributes to the implementation of others, and, on the contrary, violation of any of them has a negative impact on the implementation of others. The main purpose of the legal consolidation of the principles of civil service is to determine the foundations of the organization and functioning of the civil service. It is proved that in Article 4 of the Law of Ukraine «On Civil Service» dated December 10, 2015 No. 889-VIII, it is determined that civil service is carried out in compliance with the following principles: the rule of law; legality; professionalism; patriotism; virtues; efficiency; ensuring equal access to public service; political impartiality; transparency; stability. It is proved that by analyzing the latest principles of civil service, enshrined in the Law «On Civil Service» of 2015, we can conclude that these important and fundamental summaries of ideas form the basis of the entire civil service system, the goals of which should be aimed at the person, taking into account not only the civil service . service, but also the potential capabilities and resources of society and public administration.Документ Правове регулювання громадської експертизи(Донецький юридичний інститут МВС України, 2019) Буга Г. С.Протягом останнього десятиліття в Україні суттєво зріс інтерес до участі громадськості у політичному житті країни розширилися можливості громади безпосередньо та справді дієво впливати на формування і реалізацію державної політики. Окрім таких вже усталених, хоч і досі проблемних, форм прямого пливу на політичні процеси, як вибори та референдуми, набули популярності також альтернативні способи залучення громадян, як-от створення органів самоорганізації населення, формування громадських рад при владних органах, проведення громадських слухань, публічних обговорень проектів нормативноправових актів. У свою чергу, це сприяло новій хвилі громадських ініціатив, соціальних рухів і відповідних законодавчих пропозицій. Over the past decade, Ukraine has significantly increased interest in public participation in the political life of the country, and the community has expanded its ability to directly and truly effectively influence the formation and implementation of state policy. In addition to the already established, albeit still problematic, forms of direct sailing for political processes, such as elections and referenda, alternative methods of attracting citizens, such as creating bodies of self-organization of the population, forming public councils at government bodies, holding public hearings, and public hearings have gained popularity. discussions of draft regulatory legal acts. In turn, this contributed to a new wave of public initiatives, social movements and relevant legislative proposals.Документ Поняття та зміст основних завдань і функцій патрульної поліції України(Гельветика, 2024) Буга Г. С....Буга В. В.В статті доводиться, що аналіз нормативно-правових актів, а також практичного досвіду діяльності патрульної поліції дозволив визначити ключові напрями її роботи, серед яких забезпечення громадського порядку, попередження правопорушень, а також здійснення оперативного реагування на події, що становлять загрозу безпеці громадян. Патрульна поліція має важливу роль у реалізації політики з охорони прав і свобод громадян, забезпечення стабільності та правопорядку в суспільстві. Разом з тим, вона сприяє розвитку довіри до правоохоронних органів, що є важливим аспектом для забезпечення ефективної співпраці поліції та громадян. Завдяки своїм функціям патрульна поліція не лише реагує на правопорушення, а й активно працює на попередження правопорушень, формуючи безпечне середовище для проживання та розвитку суспільства. Таким чином, діяльність патрульної поліції є важливою складовою правової системи України і потребує подальшого вдосконалення в умовах постійних змін суспільних потреб та викликів сучасності. Також, зазначено, що стаття 2 Закону Україну «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII визначає, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Отже, всі ці завдання ‒ є загальними і для патрульної поліції. Однак, Положенням про патрульну службу МВС, яке затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.07.2015 № 796 визначено, основні завдання та функції патрульної служби. The article proves that the analysis of regulatory legal acts, as well as practical experience of the patrol police activity allowed to determine the key areas of its work, including ensuring public order, preventing offenses, as well as providing an operational response to events that pose a threat to the safety of citizens. The patrol police has an important role in implementing the policy of protecting the rights and freedoms of citizens, ensuring stability and law and order in society. At the same time, it contributes to the development of trust in law enforcement agencies, which is an important aspect for ensuring effective cooperation between the police and citizens. Due to its functions, the patrol police not only responds to offenses, but also actively works to prevent offenses, forming a safe environment for living and developing society. Thus, the activities of the patrol police are an important component of the legal system of Ukraine and require further improvement in the conditions of constant changes in social needs and challenges of modernity. It is also noted that Article 2 of the Law of Ukraine “On the National Police” dated July 2, 2015 No. 580-VIII determines that the tasks of the police are to provide police services in the following areas: 1) ensuring public safety and order; 2) protecting human rights and freedoms, as well as the interests of society and the state; 3) combating crime; 4) providing, within the limits specified by law, assistance services to persons who, for personal, economic, social reasons or as a result of emergency situations, require such assistance. Therefore, all these tasks are general for the patrol police. However, the Regulation on the Patrol Service of the Ministry of Internal Affairs, approved by the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine dated July 2, 2015 No. 796, defines the main tasks and functions of the patrol service.Документ Досвід зарубіжних країн у підготовці поліцейських(Гельветика, 2025) Буга Г. С....Назимко Є. С....Буга В. В.Статтю присвячено всебічному аналізу зарубіжного досвіду організації професійної підготовки поліцейських кадрів у провідних країнах Європи. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення рівня професіоналізму працівників правоохоронних органів в умовах зростання складності злочинів і посилення вимог до взаємодії поліції з громадськістю. Встановлено, що системи підготовки поліцейських у демократичних державах характеризуються високим рівнем нормативно-правового регулювання, багаторівневою структурою освітніх програм та органічним поєднанням теоретичної й практичної складових навчання. Досліджено особливості підготовки поліцейських кадрів у Німеччині, де реалізується трирівнева відомча модель навчання без надання вищої юридичної освіти з чіткою практичною спрямованістю. Охарактеризовано централізовану французьку модель, що спирається на розгалужену мережу спеціалізованих навчальних закладів і передбачає обов’язкове стажування на всіх рівнях підготовки. Виявлено специфіку нідерландської «подвійної системи», за якої Поліцейська академія та поліцейські підрозділи виступають рівноправними партнерами в освітньому процесі. Проаналізовано шведський принцип єдиної кар’єри, польську багатоетапну модель підготовки, а також бельгійський і італійський підходи до організації навчання поліцейських. Визначено спільні принципи, притаманні ефективним європейським системам підготовки: безперервність навчання впродовж усієї кар’єри, соціальна орієнтованість освітнього процесу, стандартизовані процедури відбору кандидатів та міжінституційна співпраця. Обґрунтовано доцільність упровадження позитивного міжнародного досвіду в систему підготовки поліцейських в Україні з метою підвищення рівня їхнього професіоналізму та зміцнення довіри громадян до правоохоронних органів. The article is devoted to a comprehensive analysis of foreign experience in organizing professional training of police personnel in leading European countries. The relevance of the study is due to the need to increase the level of professionalism of law enforcement officers in the conditions of increasing complexity of crimes and increasing requirements for police interaction with the public. It has been established that police training systems in democratic states are characterized by a high level of regulatory and legal regulation, a multi-level structure of educational programs and an organic combination of theoretical and practical components of training. The features of police training in Germany are studied, where a three-level departmental model of training is implemented without providing higher legal education with a clear practical orientation. The centralized French model is characterized, which is based on an extensive network of specialized educational institutions and provides for mandatory internships at all levels of training. The specifics of the Dutch «dual system» are revealed, under which the Police Academy and police units act as equal partners in the educational process. The Swedish principle of a single career, the Polish multi-stage training model, as well as the Belgian and Italian approaches to organizing police training are analyzed. Common principles inherent in effective European training systems are identified: continuity of training throughout the entire career, social orientation of the educational process, standardized candidate selection procedures and inter-institutional cooperation. The feasibility of introducing positive international experience into the police training system in Ukraine is substantiated in order to increase their professionalism and strengthen citizens’ trust in law enforcement agencies.Документ Правова природа адміністративного договору: доктринальні підходи, нормативне визначення(Гельветика, 2025) Буга Г. С....Буга В. В.Статтю присвячено детальному аналізу правової природи, сутності та особливостей застосування адміністративного договору в сучасній системі публічного управління України. У ній досліджується історичний розвиток договірної форми регулювання ‒ від основ римського права до її осмислення та модифікації в європейській і українській правовій практиці. Особливу увагу зосереджено на значенні адміністративного договору як інструменту, що забезпечує гнучке й узгоджене врегулювання публічно-правових відносин у діяльності органів влади та місцевого самоврядування. У роботі розглядаються наукові позиції щодо сутності адміністративного договору, його ключових характеристик, меж волевиявлення сторін і відмінностей порівняно з класичними адміністративними актами. Підкреслено проблеми чинного законодавчого регулювання, зокрема його фрагментарність, обмежену рамками окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також наслідки цієї недостатньої регламентації для правозастосування. Завдяки порівняльно-правовому та історико-правовому аналізу встановлено, що широке впровадження адміністративних договорів свідчить про демократизацію публічного управління та перехід держави від владно-імперативних моделей взаємодії до погоджувально-диспозитивних. У статті систематизовано підходи українських науковців до визначення адміністративного договору та виділено його основні риси як складного юридичного механізму, що водночас поєднує публічно-правову природу та договірну форму реалізації повноважень. Доведено його вагому роль у таких сферах, як делегування владних повноважень, надання адміністративних послуг, бюджетне співробітництво, державно-приватне партнерство, а також взаємодія між суб’єктами владних повноважень. Підкреслено важливість подальшого вдосконалення законодавчого регулювання і вироблення єдиного підходу до трактування та застосування адміністративного договору, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування публічного управління з урахуванням процесів децентралізації та інтеграції України до європейського правового простору. This article provides a detailed analysis of the legal nature, essence, and application of administrative contracts in the contemporary public administration system of Ukraine. It examines the historical development of contractual regulation, from the foundations of Roman law to its interpretation and modification in European and Ukrainian legal practice. Particular attention is focused on the significance of administrative contracts as a tool for ensuring flexible and coordinated regulation of public-law relations in the activities of government bodies and local self-government. The paper examines scholarly positions regarding the essence of administrative contracts, their key characteristics, the scope of the parties’ will, and their differences from classical administrative acts. The article highlights the challenges of current legislative regulation, particularly its fragmentation, limited by the scope of certain provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, and the consequences of this insufficient regulation for law enforcement. A comparative legal and historical legal analysis establishes that the widespread adoption of administrative contracts signals the democratization of public administration and the state’s transition from imperative models of interaction to discretionary ones. This article systematizes Ukrainian scholars’ approaches to defining the administrative contract and highlights its key features as a complex legal mechanism combining public-law nature and the contractual form of exercising authority. Its significant role in areas such as delegation of authority, provision of administrative services, budgetary cooperation, public-private partnerships, and interaction between government entities is demonstrated. The importance of further improving legislative regulation and developing a unified approach to the interpretation and application of the administrative contract is emphasized. This will contribute to improving the effectiveness of public administration, taking into account decentralization processes and Ukraine’s integration into the European legal space.Документ Європейський досвід формування міграційної політики та його значення для України в умовах воєнної агресії(Гельветика, 2024) Буга Г. С....Буга В. В.У статті досліджуються актуальні тенденції та виклики у сфері міграційної політики Європейського Союзу, її взаємозв’язок з Україною в умовах глобалізаційних змін та військової агресії з боку російської федерації. Розглянуто міжнародний досвід створення єдиної мігра¬ційної політики, а також правові й інституційні механізми регулювання міграційних процесів, включаючи заходи ЄС щодо захисту прав людини і забезпечення безпеки держав-членів. Особлива увага приділяється Директиві тимчасового захисту для українських громадян, вимушених залишити країну через війну, а також новим підходам ЄС до управління потоками нерегулярних мігрантів і шукачів притулку. Визначено основні проблеми для України у сфері міграційної політики, включаючи гармонізацію національного законодавства з євро¬пейськими стандартами, регулювання трудової та гуманітарної міграції, а також впровадження міжнародних норм і практик. На основі аналізу досвіду Європейського Союзу запропоновано рекомендації щодо вдосконалення національної міграційної політики України для посилення безпеки, стимулювання економічного розвитку та інтеграції у європейський соціально-економічний простір. Доведено, що міграційні процеси відіграють значну роль у формуванні сучасного міжнародного середовища, впливаючи на економічну, соціальну та політичну стабільність країн. Європейський Союз слугує прикладом багаторівневої системи управління міграцією, яка органічно поєд¬нує захист прав людини із забезпеченням безпеки своїх держав-членів. Практичний досвід ЄС підкреслює важливість комплексного під¬ходу та скоординованих заходів на наднаціональному рівні для ефективного регулювання міграційних потоків та сприяння сталому роз¬витку. Для України, особливо в умовах військової агресії та прагнення інтегруватися в європейську спільноту, актуальним є застосування європейських підходів у розробці національної міграційної політики. Включення міжнародних стандартів та норм, адаптація законодавчої бази до практики ЄС, а також раціональне управління трудовою та гуманітарною міграцією набувають статусу ключових елементів державної стратегії. Таким чином, аналіз та впровадження європейського досвіду у сфері міграційної політики стає не лише предметом наукових досліджень, а й важливим державним пріоритетом. Це сприяє зміцненню національної безпеки, стимулює економічний розви-ток та відкриває нові перспективи для інтеграції України в європейський соціально-економічний простір. The article examines current trends and challenges in the field of migration policy of the European Union, its relationship with Ukraine in the context of globalization changes and military aggression by the russian federation. The article examines international experience in creating a unified migration policy, as well as legal and institutional mechanisms for regulating migration processes, including EU measures to protect human rights and ensure the security of Member States. Particular attention is paid to the Temporary Protection Directive for Ukrainian citizens forced to leave the country because of the war, as well as new EU approaches to managing the flows of irregular migrants and asylum seekers. The main problems for Ukraine in the field of migration policy are identified, including the harmonization of national legislation with European standards, regulation of labor and humanitarian migration, as well as the implementation of international norms and practices. Based on the analysis of the experience of the European Union, recommendations are proposed for improving the national migration policy of Ukraine to strengthen security, stimulate economic development and integration into the European socio-economic space. It has been proven that migration processes play a significant role in shaping the modern international environment, affecting the economic, social and political stability of countries. The European Union serves as an example of a multi-level migration management system that organically combines the protection of human rights with ensuring the security of its member states. The practical experience of the EU emphasizes the importance of an integrated approach and coordinated measures at the supranational level for the effective regulation of migration flows and the promotion of sustainable development. For Ukraine, especially in the context of military aggression and the desire to integrate into the European community, the application of European approaches in the development of national migration policy is relevant. The inclusion of international standards and norms, adaptation of the legislative framework to EU practices, as well as rational management of labor and humanitarian migration are acquiring the status of key elements of the state strategy. Thus, the analysis and implementation of European experience in the field of migration policy is becoming not only a subject of scientific research, but also an important state priority. This helps to strengthen national security, stimulates economic development and opens up new prospects for the integration of Ukraine into the European socio-economic space.Документ Міграційна політика України як елемент національної безпеки(Гельветика, 2025) Буга Г. С....Буга В. В.Стаття присвячена аналізу ролі та значення міграційної політики України в контексті забезпечення національної безпеки в умовах сучасних викликів глобалізації та збройної агресії росії. У дослідженні окреслено актуальні проблеми, що виникають у процесі регулювання міграційних потоків та впливу міграції на демографічну ситуацію, економічний розвиток, соціальні процеси та стабільність державних інститутів. Міграційна політика України розглядається як важливий інструмент для забезпечення національної безпеки, включаючи функції збереження людського капіталу, інте¬грації внутрішньо переміщених осіб, боротьби з нелегальною міграцією та захисту прав людини. У статті зазначено, що зростання масштабу міграційних процесів зумовлене не лише війнами та економічними кризами, але й процесами глобалізації, які збільшують взаємозалежність держав. В цьому контексті важливе значення має адаптація та інте-грація мігрантів у нові соціально-економічні умови, забезпечення їхніх прав та належних умов для адаптації, що сприяє стабільності держави. У статті підкреслюється необхідність розробки ефективної міграційної політики на основі міжнародного досвіду, який забезпечує не лише контроль за міграційними потоками, але й їх максимальне викори¬стання на користь країни. Доведено, що міграційна політика України є ключовим елементом національної безпеки, оскільки вона суттєво впливає на демографічні, соціальні, економічні та політичні процеси в державі. Дослідження наукових підходів та практичних аспектів цієї сфери демонструють, що ефективне управління міграційними потоками має забезпечувати не лише контроль над переміщенням населення, але й створювати сприятливі умови для інтеграції мігрантів, збереження людського капіталу та дотримання прав людини. В умовах збройного конфлікту з російською федерацією, значних внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків, а також сучасних глобальних викликів, Україні потрібна комплексна та збалансована міграційна стратегія. Ця стратегія повинна гармонійно поєднувати безпековий аспект із соціально-економічним розвитком, відповідати європейським стандартам та водночас враховувати націо¬нальні пріоритети. Для вдосконалення державної міграційної політики необхідно: забезпечити гармонізацію законодав¬ства України з міжнародними нормами; зміцнити інституційну спроможність державних органів, зокрема Державної міграційної служби України; посилити механізми боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми; розробити ефективні програми соціальної адаптації та інтеграції як для внутрішньо переміщених осіб, так і для біженців; вста¬новити прозорі та збалансовані форми співпраці з міжнародними організаціями та партнерами. Отже, міграційну політику слід розглядати як важливий стратегічний інструмент захисту національного суверенітету, підтримки соці¬альної стабільності та формування сталого відчуття ідентичності українського народу. Її професійне впровадження сприятиме не лише зміцненню безпеки країни, а й успішній інтеграції в європейський та світовий простір. The article is devoted to the analysis of the role and significance of Ukraine’s migration policy in the context of ensuring national security in the context of modern challenges of globalization and armed aggression of russia. The study outlines the cur-rent problems that arise in the process of regulating migration flows and the impact of migration on the demographic situation, economic development, social processes and the stability of state institutions. Ukraine’s migration policy is considered an impor¬tant tool for ensuring national security, including the functions of preserving human capital, integrating internally displaced persons, combating illegal migration and protecting human rights. The article states that the growth in the scale of migration processes is due not only to wars and economic crises, but also to globalization processes that increase the interdependence of states. In this context, the adaptation and integration of migrants into new socio-economic conditions, ensuring their rights and proper conditions for adaptation, which contributes to the stability of the state, is of great importance. The article emphasizes the need to develop an effective migration policy based on international experience, which ensures not only control over migration flows, but also their maximum use for the benefit of the country. It is proved that the migration policy of Ukraine is a key element of national security, as it significantly affects the demographic, social, economic and political processes in the state. Studies of scientific approaches and practical aspects of this area demonstrate that effective management of migration flows should provide not only control over the movement of the population, but also create favorable conditions for the integration of migrants, the preservation of human capital and the observance of human rights. In the context of the armed conflict with the russian federa¬tion, significant internal and external migration flows, as well as modern global challenges, Ukraine needs a comprehensive and balanced migration strategy. This strategy should harmoniously combine the security aspect with socio-economic development, meet European standards and at the same time take into account national priorities. To improve the state migration policy, it is necessary to: ensure the harmonization of Ukrainian legislation with international norms; strengthen the institutional capacity of government bodies, especially the State Migration Service of Ukraine; strengthen mechanisms to combat illegal migration and human trafficking; develop effective programs of social adaptation and integration for both internally displaced persons and refugees; establish transparent and balanced forms of cooperation with international organizations and partners. Therefore, migration policy should be considered as an important strategic tool for protecting national sovereignty, maintaining social stability, and forming a sustainable sense of identity of the Ukrainian people. Its professional implementation will contribute not only to strengthening the country's security, but also to successful integration into the European and global space.Документ Сутність громадської експертизи в Україні( ФОП Секішова, Донецький юридичний інститут МВС України, 2020) Буга Г. С.Статтю присвячено дослідженню сутності громадської експертизи. У дослідженні зроблено висновок, що поняття громадської експертизи ще недостатньо визначено ані в нормативно-правових актах, ані в науковій літературі. Варто наголосити, що згадане поняття, а саме «громадська експертиза», є новим явищем для вітчизняної науки та практики, тому воно потребує всебічного та глибокого дослідження. Modern world practice shows that ensuring good state government is impossible without observing the principle of publicity as one of the basic conditions of a democratic state based on the rule of law. The implementation of this principle implies the need to establish and maintain a close relationship between public administration and society, citizens, implementation and ensuring the feasibility of effective public control over the activities of authorities, to establish transparency in the functioning of executive authorities, local self-government. So, modern Ukrainian society quite often faces the need to overcome crisis phenomena.Документ Адміністративно-правовий статус Служби безпеки України в механізмі забезпечення Національної безпеки України(Наукові перспективи, 2026) Буга Г. С....Буга В. В.Стаття присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правового статусу Служби безпеки України в механізмі забезпечення національної безпеки держави. Актуальність обраної теми зумовлена суттєвим зростанням ролі та значення СБУ в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації, що розпочалася 24 лютого 2022 року, а також необхідністю системного осмислення правового становища цього органу з урахуванням євроатлантичного вектору розвитку України. У статті проаналізовано конститу-ційно-правовізасади функціонування Служби безпеки України, зокрема положення статей 85, 106 та 107 Конституції України, які визначають повнова-ження Верховної Ради та Президента щодо регулювання діяльності СБУ, а також закріплюють її участь у Раді національної безпекиі оборони України. Дос-ліджено законодавче визначення поняття національної безпеки України як захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократич-ного конституційного ладу та інших національних інтересів від реальних і потенційних загроз. Розкрито правовий статус СБУ як державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями на підставі аналізу Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про націо-нальну безпеку України», а також спеціального законодавства у сферах контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, оперативно-розшукової діяльності, охорони державної таємниці та протидії організованій злочинності. Визначено місце СБУ в системі суб'єктів сектору безпеки і оборони держави. Досліджено структуру адміністративно-правового статусу СБУ, що охоплює функціонально-цільовий, структурно-організаційний та компетенційний компо ненти. Охарактеризовано організаційну будову Служби, повноваження щодо застосування заходів примусу, а також особливості адміністративної діяльності її підрозділів, яка поділяється на зовнішню –основну, спрямовану на реалізацію покладених завдань, та внутрішню –допоміжну, що забезпечує належне організаційне функціонування Служби. За результатами дослідження виявлено суттєві прогалини у правовому регулюванні статусу СБУ, зокрема відсутність у чинному законодавстві вичерпного та чітко визначеного переліку функцій Служби. Обґрунтовано необхідність прийняття нової редакції профільного закону з метою приведення діяльності СБУ у відповідність до стандартів демо-кратичного цивільного контролю та зобов'язань України у сфері євроатлантичної інтеграції. The article is devoted to a comprehensive study of the administrative and legal status of the Security Service of Ukraine in the mechanism of ensuring the national security of the state. The relevance of the chosen topic is due to the significant increasein the role and importance of the SBU in the conditions of the full-scale armed aggression of the Russian Federation, which began on February 24, 2022, as well as the need for a systematic understanding of the legal status of this body, taking into account the Euro-Atlantic vector of Ukraine's development. The article analyzes the constitutional and legal principles of the functioning of the Security Service of Ukraine, in particular the provisions of Articles 85, 106 and 107 of the Constitution of Ukraine, which determine the powers of the Verkhovna Rada and the President to regulate the activities of the SBU, and also enshrine its participation in the National Security and Defense Council of Ukraine. The legislative definition of the concept of national security of Ukraine as the protection of state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional order and other national interests from real and potential threats is studied. The legal status of the SBU as a special-purpose state body with law enforcement functions is revealed based on the analysis of the Law of Ukraine "On the Security Service of Ukraine", the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine", as well as special legislation in the areas of counterintelligence, counterterrorism, operational and investigative activities, protection of state secrets and countering organized crime. The place of the SBU in the system of entities of the state security and defense sector is determined. The structure of the administrative and legal status of the SBU, which includes functional-target, structural-organizational and competence components, is studied. The organizational structure of the Service, the powers to apply coercive measures, as well as the features of the administrative activities ofits units, which are divided into external -main, aimed at implementing the assigned tasks, and internal -auxiliary, which ensures the proper organizational functioning of the Service, are described. The results of the study revealed significant gaps inthe legal regulation of the status of the SBU, in particular, the absence of an exhaustive and clearly defined list of the Service's functions in the current legislation. The need to adopt a new version of the profile law in order to bring the SBU's activities into line with the standards of democratic civilian control and Ukraine's obligations in the field of Euro-Atlantic integration is substantiated.