67 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 67
Документ Повноваження публічної адміністрації у сфері охорони земель(Європейські перспективи, 2025) Чорна М. В.; Сахно А. П.; Пономаренко В. В.; Chorna M. V.; Sakhno A. P.; Ponomarenko V. V.У статті проаналізовано повноваження суб’єктів публічної адміністрації у сфері охорони земель. З’ясовано юридичну природу зазначених повноважень, функціональний зміст та особливості реалізації. Встановлено, що сфера охорони земель належить до числа комплексних об’єктів публічного адміністрування, що передбачає взаємодію суб’єктів, які представляють органи виконавчої влади, спеціально уповноважені служби у галузі охорони земель, а також органи місцевого самоврядування. Доведено, що багаторівневий характер публічного адміністрування обумовлений міжгалузевою природою земельних відносин і потребою забезпечення як загальнонаціональних, так і регіональних інтересів. Розкрито склад суб’єктів публічного адміністрування у сфері охорони земель, до числа яких належать: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Держгеокадастр, органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації. Визначено особливість повноважень суб’єктів публічного адміністрування у сфері охорони земель, яка проявляється у комплексній функціональній спрямованості, яка охоплює реалізацію адміністративних, контрольних, дозвільних, юрисдикційних та публічно-сервісних функцій. Визначено завдання науки адміністративного права щодо вдосконалення механізмів взаємодії між органами публічного адміністрування у сфері охорони земель. Обґрунтовано необхідність підвищення рівня координації та узгодженості дій між відповідними органами, зокрема під час реалізації державних і місцевих програм охорони земель, забезпечення прозорості та доступності кадастрової інформації, а також впровадження економічних стимулів щодо збереження родючості ґрунтів. The article analyzes the powers of public administration entities in the field of land protection. The legal nature of these powers, their functional content, and the specific features of their implementation are identified. It is established that the sphere of land protection belongs to complex objects of public administration, which requires interaction between entities representing executive authorities, specially authorized services in the field of land protection, and local self-government bodies. The study demonstrates that the multi-level nature of public administration is determined by the cross-sectoral nature of land relations and the need to ensure both national and regional interests. The composition of public administration entities in the field of land protection is disclosed, including: the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine, the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine, the State GeoCadastre, local self-government bodies, and local state administrations. The article defines a specific feature of the powers held by public administration entities in land protection, manifested in a comprehensive functional orientation that encompasses the implementation of administrative, control, licensing, jurisdictional, and public-service functions. The tasks of administrative law science regarding the improvement of interaction mechanisms between public administration bodies in the field of land protection are defined. The necessity of increasing the level of coordination and consistency of actions between relevant authorities is justified, particularly during the implementation of state and local land protection programs, ensuring the transparency and accessibility of cadastral information, and introducing economic incentives for soil fertility conservation.Документ Учасники дорожнього руху як суб’єкти адміністративних правопорушень(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Червінчук А. В.; Атаманенко Ю. Ю.; Chervinchuk A. V.; Atamanenko Yu. Yu.Статтю присвячено дослідженню питань визначення суб’єктів адміністративних проступків для правильної кваліфікації порушень правил дорожнього руху його учасниками. З’ясовано причини скоєння дорожньо-транспортних пригод на території України в 2023 році, що призвели до загибелі та травмування людей. Проведено аналіз регуляторних актів щодо визначення учасників дорожнього руху та їх співвідношення із суб’єктами адміністративних правопорушень правил дорожнього руху. Констатовано, що для правильної кваліфікації адміністративних проступків потрібне узгодження деяких положень правових норм. Аргументовано необхідність надання тлумачення терміна «погонич тварин» та визначення правового статусу особи, яка керує гужовим транспортом, як учасника дорожнього руху. Визначено, що тлумачення терміна «пішохід» у Правилах дорожнього руху не відповідає дефініції, закріпленій у Законі України «Про дорожній рух» та підлягає узгодження з нею. Наголошено на дуалізмі правового статусу особи, яка рухається в кріслі колісному, залежно від місця її розташування на дорозі під час руху, що породжує обов’язок виконання правил для пішоходів або велосипедистів. Акцентовано увагу на особливості кваліфікацій діянь цієї категорії учасників дорожнього руху залежно від за значених факторів. Доведено необхідність визначення правового статусу особи, яка керує легким персональним електричним транспортним засобом, та запровадження адміністративної відповідальності за проступки, вчинені цими особами. Аргументовано, що визначення суб’єктів адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху є невід’ємним елементом характеристики складу адміністративного проступку, а тому законодавство про адміністративну відповідальність потребує якнайшвидшого осучаснення та уніфікації з нормами спеціальних законів, що дають визначення учасників дорожнього руху та їхнього правового статусу. The article is devoted to the study of the issues of determining the subjects of administrative offenses for the correct qualification of violations of traffic rules by its participants. The reasons for the commission of road accidents on the territory of Ukraine in 2023, which led to the death and injury of people, were found out. An analysis of regulatory acts on the definition of road traffic participants and their correlation with the subjects of administrative violations of traffic rules was conducted. It was found that for the correct qualification of administrative offenses, coordination of some provisions of legal norms is required. The need to provide an interpretation of the term “animal driver” and determine the legal status of a person driving a horse-drawn vehicle as a road traffic participant is argued. It was determined that the interpretation of the term “pedestrian” in the Traffic Rules does not correspond to the definition enshrined in the Law of Ukraine “On Road Traffic” and is subject to coordination with it. The duality of the legal status of a person moving in a wheelchair, depending on their location on the road during movement, is emphasized, which gives rise to the obligation to comply with the rules for pedestrians or cyclists. The attention is focused on the peculiarities of the qualifications of the actions of this category of road users depending on the specified factors. The necessity of determining the legal status of a person driving a light personal electric vehicle and the introduction of administrative liability for offenses committed by these persons is proven. It is argued that the definition of subjects of administrative offenses in the field of road safety is an integral element of the characteristics of the composition of an administrative offense, and therefore the legislation on administrative liability requires the earliest possible modernization and unification with the norms of special laws that define road users and their legal status.Документ Міграційна політика України як елемент національної безпеки(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Стаття присвячена аналізу ролі та значення міграційної політики України в контексті забезпечення національної безпеки в умовах сучасних викликів глобалізації та збройної агресії росії. У дослідженні окреслено актуальні проблеми, що виникають у процесі регулювання міграційних потоків та впливу міграції на демографічну ситуацію, економічний розвиток, соціальні процеси та стабільність державних інститутів. Міграційна політика України розглядається як важливий інструмент для забезпечення національної безпеки, включаючи функції збереження людського капіталу, інте¬грації внутрішньо переміщених осіб, боротьби з нелегальною міграцією та захисту прав людини. У статті зазначено, що зростання масштабу міграційних процесів зумовлене не лише війнами та економічними кризами, але й процесами глобалізації, які збільшують взаємозалежність держав. В цьому контексті важливе значення має адаптація та інте-грація мігрантів у нові соціально-економічні умови, забезпечення їхніх прав та належних умов для адаптації, що сприяє стабільності держави. У статті підкреслюється необхідність розробки ефективної міграційної політики на основі міжнародного досвіду, який забезпечує не лише контроль за міграційними потоками, але й їх максимальне викори¬стання на користь країни. Доведено, що міграційна політика України є ключовим елементом національної безпеки, оскільки вона суттєво впливає на демографічні, соціальні, економічні та політичні процеси в державі. Дослідження наукових підходів та практичних аспектів цієї сфери демонструють, що ефективне управління міграційними потоками має забезпечувати не лише контроль над переміщенням населення, але й створювати сприятливі умови для інтеграції мігрантів, збереження людського капіталу та дотримання прав людини. В умовах збройного конфлікту з російською федерацією, значних внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків, а також сучасних глобальних викликів, Україні потрібна комплексна та збалансована міграційна стратегія. Ця стратегія повинна гармонійно поєднувати безпековий аспект із соціально-економічним розвитком, відповідати європейським стандартам та водночас враховувати націо¬нальні пріоритети. Для вдосконалення державної міграційної політики необхідно: забезпечити гармонізацію законодав¬ства України з міжнародними нормами; зміцнити інституційну спроможність державних органів, зокрема Державної міграційної служби України; посилити механізми боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми; розробити ефективні програми соціальної адаптації та інтеграції як для внутрішньо переміщених осіб, так і для біженців; вста¬новити прозорі та збалансовані форми співпраці з міжнародними організаціями та партнерами. Отже, міграційну політику слід розглядати як важливий стратегічний інструмент захисту національного суверенітету, підтримки соці¬альної стабільності та формування сталого відчуття ідентичності українського народу. Її професійне впровадження сприятиме не лише зміцненню безпеки країни, а й успішній інтеграції в європейський та світовий простір. The article is devoted to the analysis of the role and significance of Ukraine’s migration policy in the context of ensuring national security in the context of modern challenges of globalization and armed aggression of russia. The study outlines the cur-rent problems that arise in the process of regulating migration flows and the impact of migration on the demographic situation, economic development, social processes and the stability of state institutions. Ukraine’s migration policy is considered an impor¬tant tool for ensuring national security, including the functions of preserving human capital, integrating internally displaced persons, combating illegal migration and protecting human rights. The article states that the growth in the scale of migration processes is due not only to wars and economic crises, but also to globalization processes that increase the interdependence of states. In this context, the adaptation and integration of migrants into new socio-economic conditions, ensuring their rights and proper conditions for adaptation, which contributes to the stability of the state, is of great importance. The article emphasizes the need to develop an effective migration policy based on international experience, which ensures not only control over migration flows, but also their maximum use for the benefit of the country. It is proved that the migration policy of Ukraine is a key element of national security, as it significantly affects the demographic, social, economic and political processes in the state. Studies of scientific approaches and practical aspects of this area demonstrate that effective management of migration flows should provide not only control over the movement of the population, but also create favorable conditions for the integration of migrants, the preservation of human capital and the observance of human rights. In the context of the armed conflict with the russian federa¬tion, significant internal and external migration flows, as well as modern global challenges, Ukraine needs a comprehensive and balanced migration strategy. This strategy should harmoniously combine the security aspect with socio-economic development, meet European standards and at the same time take into account national priorities. To improve the state migration policy, it is necessary to: ensure the harmonization of Ukrainian legislation with international norms; strengthen the institutional capacity of government bodies, especially the State Migration Service of Ukraine; strengthen mechanisms to combat illegal migration and human trafficking; develop effective programs of social adaptation and integration for both internally displaced persons and refugees; establish transparent and balanced forms of cooperation with international organizations and partners. Therefore, migration policy should be considered as an important strategic tool for protecting national sovereignty, maintaining social stability, and forming a sustainable sense of identity of the Ukrainian people. Its professional implementation will contribute not only to strengthening the country's security, but also to successful integration into the European and global space.Документ Організація службової підготовки поліцейських(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Головков О. М.; Коваленко В. Л.; Бур’ян І. В.; Golovkov O. M.; Kovalenko V. L.; Burian I. V.В статті здійснено аналіз процесу організації службової підготовки поліцейських. Зроблено висновок про те, що сучасний процес організації службової підготовки поліцейських в Україні потребує часткового пере-форматування шляхом її оптимізації, поліпшення організації та адаптації до нових викликів. Серед осно-вних проблемних моментів в організації службової підготовки авторами наголошено на таких: недостатня ефективність традиційних форм навчання, відсутність систематичної оцінки якості підготовки, обмеженість ресурсів, як матеріальних, так і людських, наявність потреби до подальшої інтеграції з міжнародними стандартами. Запропоновано розширити спектр форм навчального процесу шляхом запровадження додаткових занять, а також сертифікатних програм, які є ефективним інструментом для підвищення кваліфікації та спеціалізації поліцейських у різних напрямках поліцейської діяльності. Зроблено висновок про доцільність створення кадровим підрозділом центрального органу управління поліції Каталогу тьюторів, у вигляді ситематизованого переліку фахових осіб, які можуть і готові залучатися до процесу організації службової підготовки територіальними підрозділами, а також Каталогу додаткових навчально-тренувальних баз, до переліку якого можуть включатися спеціально обладнанні об’єкти, навчальні платформи, наявні у партнерів. Виокремлено принципи, з дотриманням яких повинно здійснюватися формування тематичного плану службової підготовки, до яких автором віднесено такі: ефективності, доцільності, пропорційності, маневреності, науковості. Наголошено на необхідності проведення оцінювання рівня задоволеності поліцейських організацією службової підготовки отримання зворотного зв’язку від осіб, які проходили навчання, що, на думку автора, стане одним із дієвих заходів, спрямованих на удосконалення її організації та підвищення ефективності її заходів. Запропоновано внесення ряду змін до норм Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затверджене наказом МВС України від 26 січня 2016 року No50.. The article analyzes the process of organizing police training. It concludes that the current process of organizing police training in Ukraine needs to be partially reformatted by optimizing it, improving its organization, and adapting it to new challenges. Among the main problems in the organization of professional training, the authors highlight the following: insufficient effectiveness of traditional forms of training, lack of systematic assessment of the quality of training, limited resources, both material and human, and the need for further integration with international standards. It is proposed to expand the range of forms of the educational process by introducing additional classes, as well as certificate programs, which are an effective tool for improving the qualifications and specialization of police officers in various areas of police activity. It is concluded that it is advisable for the personnel department of the central police management body to create a Catalog of Tutors, in the form of a systematic list of professionals who are able and willing to be involved in the process of organizing professional training by territorial units, as well as a Catalog of Additional Training Bases, which may include specially equipped facilities and training platforms available to partners. The principles that should be followed in developing a thematic plan for professional training are highlighted, which the author includes the following: effectiveness, expediency, proportionality, maneuverability, and scientific validity. The author emphasizes the need to assess the level of satisfaction of police officers with the organization of professional training and to obtain feedback from those who have undergone training, which, in the author's opinion, will be one of the effective measures aimed at improving its organization and increasing the effectiveness of its activities. A number of changes are proposed to the Regulations on the Organization of Professional Training for Employees of the National Police of Ukraine, approved by Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine No. 50 of January 26, 2016.Документ Тактико-спеціальна підготовка поліцейських до використання підручних засобів(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Карпенко О. М.; Корольов А. В.; Чернолуцький Д. В.; Karpenko O. M.; Korolev A. V.; Chernolutskyi D. V.У статті проаналізовано правові та практичні аспекти підготовки поліцейських до застосування підручних засобів у складних ситуаціях. Обґрунтовано необхідність удосконалення тактико-спеціальної підготовки в закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, з урахуванням психологічної стійкості, моделювання екстремальних умов та інноваційних методів навчання. Наголошено на важливості комплексного підходу до формування професійної готовності поліцейських, що забезпечує ефективність дій у кризових умовах. The article analyzes the legal and practical aspects of training police officers to use improvised means in complex situations. It substantiates the need to improve tactical and special training in higher education institutions with specific training conditions that train police officers, taking into account psychological stability, modeling of extreme conditions, and innovative training methods. It emphasizes the importance of a comprehensive approach to the formation of professional readiness of police officers, which ensures the effectiveness of actions in crisis situations.Документ Правова визначеність статусу окремих учасників дорожнього руху в сучасному законодавстві України(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Червінчук А. В.; Пилипенко Є. О.; Chervinchuk A. V.; Pylypenko Ye. O.Стаття присвячена дослідженню правової визначеності статусу окремих учасників дорож нього руху, зокрема, осіб, які керують легким персональним електричним транспортним засобом, за чинним законодавством України та проєктами законодавчих актів, що мають регулювати суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Проаналізовано законопроєкт «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів щодо деяких аспектів підвищення безпеки учасників дорожнього руху» № 10441 від 29 січня 2024 року, яким визначається правовий статус осіб, які керують легким персональним транспортним засобом, а саме закріплюються права та обов’язки як учасників дорожнього руху, а також вирішено питання щодо можливості притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху. На основі проведеного аналізу проєкту Закону та чинного законодавства України у сфері безпеки дорожнього руху, надано пропозиції щодо змісту правового статусу осіб, які керують персональним електричним транспортним засобом. The article is devoted to the study of the legal certainty of the status of individual road users, in particular, persons who drive a light personal electric vehicle, under the current legislation of Ukraine and draft legislative acts that are to regulate public relations in the field of ensuring road safety. The draft law “On Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offenses and Other Legislative Acts Regarding Some Aspects of Improving the Safety of Road Users” No. 10441 of January 29, 2024 was analyzed, which determines the legal status of persons who drive a light personal vehicle, namely, enshrines the rights and obligations as road users, and also resolves the issue of the possibility of bringing these persons to administrative liability for offenses in the field of ensuring road traffic. Based on the analysis of the draft Law and the current legislation of Ukraine in the field of road safety, proposals are made regarding the content of the legal status of persons who drive a personal electric vehicle.Документ Вплив цифрових технологій на тіньову економіку: економіко-правовий аспект(Гельветика, 2024) Кононенко Л. В.; Коломоєць О. Д.; Бикадорова Н. О.; Kononenko L. V.; Kolomoiets О. D.; Bykadorova N. O.Стаття присвячена дослідженню впливу цифрових технологій на тіньову економіку, визначенні заходів щодо боротьби з нею. Зазначено, що тіньова економіка виникла ще на початку становлення товарно-грошових відносин та постійно еволюціонувала паралельно з розвитком суспільства і активно адаптувалася до заходів боротьби з нею. Акцентовано увагу на тому, що сьогодні тіньова економіка трансформувалася у системне міжнаціональне явище, розвиток якого розглядається урядами країн як загроза соціально-економічної безпеки. Доведено, що рівень тіньової економіки в Україні протягом останніх десяти років знаходиться на катастрофічному рівні. Обґрунтовано, що впровадження і розвиток цифрових технологій може як сприяти детінізації економіки, так і сприяти її розвитку. Запропоновані напрями боротьби з тіньовою економікою. The article is devoted to researching the influence of digital technologies on the shadow economy and determining measures to combat it. It is noted that the shadow economy arose at the beginning of the formation of commodity-money relations and constantly evolved in parallel with the development of society and actively adapted to measures to combat it. Attention is focused on the fact that today the shadow economy has transformed into a systemic international phenomenon, the development of which is considered by the governments of countries as a threat to social and economic security. It has been proven that the governments of countries are developing and implementing measures to combat it. It is noted that today there is no effective mechanism for preventing the shadow economy and there is not a single country in the world that would completely overcome this phenomenon. Attention is focused on the fact that the viability of the shadow economy is due to the fact that it is not a separate type of activity, but exists in any sphere.Global digitalization causes the constant transformation (or complete disappearance) of some activities and the emergence of new ones. This leads to the parallel emergence of their shadow sector, which necessitates the permanent development and implementation of new measures to combat the shadow economy.It has been proven that the introduction and use of digital technologies, on the one hand, enables the detinization of the economy, and on the other, the development of the shadow sector. It is noted that full-scale military aggression increases the need to implement effective measures to combat the shadow economy. It is justified that before their development it is expedient to introduce the terms "economic crime" and "economic digital crime" instead of the terms "shadow economy" and "shadow digital economy".It has been proven that in order to combat the shadow economy in Ukraine, it is expedient to implement the experience of developed countries, in which the procedure for calculating and paying taxes has turned into a public service; a system of mandatory "practice" at state-owned enterprises by specialists who received education at the expense of the state; strengthen criminal liability for tax evasion.The prospect of further research is to establish the influence of the level of taxation on the volume of the shadow economy.Документ Нормативно-правове регулювання діяльності патрульної поліції(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.В статті визначено, що патрульна поліція, поряд із кримінальною поліцією, органами досудового розслідування, поліцією охорони, спеціальною поліцією та поліцією особливого призначення, виступає складовим елементом системи органів Національної поліції Укра¬їни. Нормативно-правову основу діяльності патрульної поліції як структурного підрозділу Національної поліції України становлять Кон¬ституція України, міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, Закон України «Про Національну поліцію» та інші закони України, акти Президента України та постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, а також видані відповідно до них акти Міністерства внутрішніх справ Укра¬їни, інші нормативно-правові акти. наявні нормативно-правові акти потребують термінового доопрацювання з урахуванням специфіки воєнного стану. Доводиться, що особливо важливо чітко окреслити повноваження патрульної поліції в умовах надзвичайних ситуацій для уникнення правових колізій. В умовах воєнного стану важливо підтримувати баланс між забезпеченням безпеки та гарантованими пра¬вами громадян. Патрульна поліція повинна мати чіткі вказівки щодо обмеження прав, щоб уникати зловживань і порушень, що зумовлено необхідністю тісної координації між патрульною поліцією та іншими органами державної влади, включаючи військові, задля забезпечення скоординованих дій в умовах воєнного стану. Слід зазначити, що ефективне нормативно-правове регулювання діяльності патрульної поліції в умовах воєнного стану є невід’ємною складовою для забезпечення правопорядку і безпеки в суспільстві. Це вимагає комплек¬сного підходу, адаптації існуючих норм і впровадження нових механізмів мобільного реагування на виклики сьогодення. The patrol police, along with the criminal police, pre-trial investigation bodies, security police, special police and special purpose police, is an integral part of the system of bodies of the National Police of Ukraine. The regulatory and legal basis for the activities of the patrol police as a structural unit of the National Police of Ukraine are the Constitution of Ukraine, international treaties of Ukraine, consent to the binding nature of which has been granted by the Verkhovna Rada of Ukraine, the Law of Ukraine «On the National Police» and other laws of Ukraine, acts of the President of Ukraine and resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as regulatory and legal acts. The existing regulatory and legal acts need urgent revision taking into account the specifics of martial law. It is especially important to clearly define the powers of the patrol police in emergency situations in order to avoid legal conflicts. Under martial law, it is important to maintain a balance between ensuring security and guaranteed rights of citizens. The patrol police must have clear instructions on limiting rights in order to avoid abuses and violations, which is due to the need for close coordination between the patrol police and other government agencies, including the military, to ensure coordinated actions under martial law. It should be noted that effective legal regulation of the patrol police activities under martial law is an integral part of ensuring law and order and security in society. This requires a comprehensive approach, adaptation of existing regulations and the introduction of new mechanisms for mobile response to today’s challenges.Документ Ліквідація наслідків ворожих атак на об’єкти цивільної інфраструктури України(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Веселов М. Ю.; Єднак Д. Д.; Veselov M. Yu.; Yednak D. D.У статті висвітлено особливості вжиття заходів із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, спричинених ворожими атаками на об’єкти цивільної інфраструктури в Україні, силами поліції й інших оперативно-рятувальних служб цивільного захисту. Дослідження розширює теоретичне та практичне уявлення про стан небезпеки та наслідки атак, а також порядок і проблеми реагування на надзвичайні ситуації, зумовлені такими атаками, з метою ліквідації їхніх наслідків і убезпечення учасників цих заходів. The article highlights the features of measures taken to eliminate the consequences of emergencies caused by hostile attacks on civilian infrastructure in Ukraine by police forces and other emergency services of civil protection. The study expands the theoretical and practical understanding of the state of danger and the consequences of attacks, as well as the procedure and problems of responding to emergencies caused by such attacks, in order to eliminate their consequences and protect participants in these events.Документ Правова природа адміністративного договору: доктринальні підходи, нормативне визначення(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Статтю присвячено детальному аналізу правової природи, сутності та особливостей застосування адміністративного договору в сучасній системі публічного управління України. У ній досліджується історичний розвиток договірної форми регулювання ‒ від основ римського права до її осмислення та модифікації в європейській і українській правовій практиці. Особливу увагу зосереджено на значенні адміністративного договору як інструменту, що забезпечує гнучке й узгоджене врегулювання публічно-правових відносин у діяльності органів влади та місцевого самоврядування. У роботі розглядаються наукові позиції щодо сутності адміністративного договору, його ключових характеристик, меж волевиявлення сторін і відмінностей порівняно з класичними адміністративними актами. Підкреслено проблеми чинного законодавчого регулювання, зокрема його фрагментарність, обмежену рамками окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також наслідки цієї недостатньої регламентації для правозастосування. Завдяки порівняльно-правовому та історико-правовому аналізу встановлено, що широке впровадження адміністративних договорів свідчить про демократизацію публічного управління та перехід держави від владно-імперативних моделей взаємодії до погоджувально-диспозитивних. У статті систематизовано підходи українських науковців до визначення адміністративного договору та виділено його основні риси як складного юридичного механізму, що водночас поєднує публічно-правову природу та договірну форму реалізації повноважень. Доведено його вагому роль у таких сферах, як делегування владних повноважень, надання адміністративних послуг, бюджетне співробітництво, державно-приватне партнерство, а також взаємодія між суб’єктами владних повноважень. Підкреслено важливість подальшого вдосконалення законодавчого регулювання і вироблення єдиного підходу до трактування та застосування адміністративного договору, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування публічного управління з урахуванням процесів децентралізації та інтеграції України до європейського правового простору. This article provides a detailed analysis of the legal nature, essence, and application of administrative contracts in the contemporary public administration system of Ukraine. It examines the historical development of contractual regulation, from the foundations of Roman law to its interpretation and modification in European and Ukrainian legal practice. Particular attention is focused on the significance of administrative contracts as a tool for ensuring flexible and coordinated regulation of public-law relations in the activities of government bodies and local self-government. The paper examines scholarly positions regarding the essence of administrative contracts, their key characteristics, the scope of the parties’ will, and their differences from classical administrative acts. The article highlights the challenges of current legislative regulation, particularly its fragmentation, limited by the scope of certain provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, and the consequences of this insufficient regulation for law enforcement. A comparative legal and historical legal analysis establishes that the widespread adoption of administrative contracts signals the democratization of public administration and the state’s transition from imperative models of interaction to discretionary ones. This article systematizes Ukrainian scholars’ approaches to defining the administrative contract and highlights its key features as a complex legal mechanism combining public-law nature and the contractual form of exercising authority. Its significant role in areas such as delegation of authority, provision of administrative services, budgetary cooperation, public-private partnerships, and interaction between government entities is demonstrated. The importance of further improving legislative regulation and developing a unified approach to the interpretation and application of the administrative contract is emphasized. This will contribute to improving the effectiveness of public administration, taking into account decentralization processes and Ukraine’s integration into the European legal space.