24 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 24
Документ Процесуальний і тактичний аспекти пред’явлення для впізнання(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Нирка Є. О.; Nyrka E. O.Дисертацію присвячено теоретичному узагальненню та новому вирішенню наукового завдання з розробки процесуальних і тактичних аспектів пред’явлення для впізнання, дослідженню основних проблемних питань, пов’язаних із підготовкою та проведенням зазначеної слідчої (розшукової) дії. На основі аналізу історії формування пред’явлення для впізнання доведено, що зазначена слідча (розшукова) дія виникла як складова частина допиту. Але з часом було усвідомлено, що дана процедура виходить за його межі і повинна розглядатися як окрема слідча (розшукова) дія. З урахуванням цього пред’явлення для впізнання визначено як слідчу (розшукову) дію, яка полягає в ідентифікації пред’явленого об’єкта (людини, речі, трупа) за уявним образом, що зберігся в пам’яті певної особи. У зв’язку з цим не може бути прийнятним розширене тлумачення мети даної слідчої (розшукової) дії, коли додатковим її завданням визначається встановлення групової належності, подібності або схожості об’єкта. Основа наведеного розуміння пред’явлення для впізнання полягає у логіко-гносеологічному підході, відповідно до якого впізнання у кримінальному процесі насправді є одним із видів ідентифікації. З погляду кримінального процесу це самостійна слідча (розшукова) дія, спрямована на отримання доказів і, зрештою, на досягнення мети доказування. Аргументовано, що першоджерелом для прийняття рішення про проведення пред’явлення для впізнання як процесуальної форми ідентифікації виступає певна інформаційна невизначеність, яка має місце щодо будь-якої обставини, яка підлягає з’ясуванню під час досудового розслідування. Підсумовано, що ключовими процесуальнами вимогами до пред’явлення для впізнання (правилами проведення) є наступні: 1) перед пред’явленням особі об’єкта для впізнання потрібно з’ясувати, чи може ця особа впізнати визначений об’єкт, опитати її про ознаки цього об’єкту, а також про обставини, за яких вона бачила цей об’єкт, про що складається протокол (ч. 1 ст. 228, ч. 1 ст. 229 КПК України); 2) об’єкт повинен пред’являтися для впізнання разом з іншими однорідними об’єктами, які не повинні мати різких відмінностей і яких має бути не менше трьох (ч. 2 ст. 228, ч. 2 ст. 229 КПК України), що спрямовано на забезпечення максимально достовірного результату ідентифікації об’єкта за його уявним образом, який зберігся в пам’яті особи, яка впізнає; 3) особі, яка впізнає, пропонується вказати на об’єкт, який вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона його впізнала (ч. 3 ст. 228, ч. 2 ст. 229 КПК України), що є важливим в контексті здійснення контролю за процесом ідентифікації (ознаки впізнаного об’єкта повинні співпасти з ознаками, що були названі особою під час попереднього допиту), що є гарантією достовірності позитивного результату впізнання; 4) об’єкт може бути пред’явлений для впізнання за фотознімками чи матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у ч. 1, 2 ст. 228 КПК України (але це виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання); 5) при пред’явленні об’єкта для впізнання можуть застосовуватися технічні засоби фіксації із залученням відповідних спеціалістів, а також інших спеціалістів (психологів, педагогів тощо) – ч. 8 ст. 228 КПК України. Запропоновано, щоб можливість застосування технічних засобів фіксації була передбачена й щодо пред’явлення для впізнання речей і трупа. The dissertation is devoted to the theoretical generalization and new solution of the scientific task of developing procedural and tactical aspects of presentation for identification, research of the main problematic issues related to the preparation and conduct of the specified investigative (detective) action. Based on the analysis of the history of the formation of presentation for identification, it is proved that the specified investigative (detective) action arose as a component of interrogation. But over time, it was realized that this procedure goes beyond its limits and should be considered as a separate investigative (detective) action. Taking this into account, presentation for identification is defined as an investigative (detective) action, which consists in identifying the presented object (person, thing, corpse) by an imaginary image preserved in the memory of a certain person. In this regard, an expanded interpretation of the purpose of this investigative (detective) action cannot be acceptable, when its additional task is to establish group affiliation, similarity or similarity of the object. The basis of the above understanding of presentation for identification is the logical-epistemological approach, according to which identification in the criminal process is actually one of the types of identification. From the point of view of the criminal process, this is an independent investigative (detective) action aimed at obtaining evidence and, ultimately, at achieving the goal of proving. It is argued that the primary source for making a decision to conduct presentation for identification as a procedural form of identification is a certain information uncertainty that occurs with respect to any circumstance that is subject to clarification during the pre-trial investigation. It is summarized that the key procedural requirements for presentation for identification (rules of conduct) are the following: 1) before presenting an object to a person for identification, it is necessary to find out whether this person can recognize the specified object, to question him about the features of this object, as well as about the circumstances under which he saw this object, about which a protocol is drawn up (Part 1 of Article 228, Part 1 of Article 229 of the CPC of Ukraine); 2) the object must be presented for identification together with other homogeneous objects, which must not have sharp differences and which must be at least three (Part 2 of Article 228, Part 2 of Article 229 of the CPC of Ukraine), which is aimed at ensuring the most reliable result of identifying the object by its imaginary image, which is preserved in the memory of the person identifying; 3) the person performing the identification is asked to point to the object that he recognizes and explain by what signs he recognized it (Part 3 of Article 228, Part 2 of Article 229 of the Criminal Procedure Code of Ukraine), which is important in the context of monitoring the identification process (the signs of the recognized object must coincide with the signs that were named by the person during the preliminary interrogation), which is a guarantee of the reliability of the positive identification result; 4) the object may be presented for identification based on photographs or video recording materials in compliance with the requirements specified in Parts 1, 2 of Article 228 of the Criminal Procedure Code of Ukraine (but this excludes the possibility of further presenting the person for identification); 5) when presenting an object for identification, technical means of fixation may be used with the involvement of relevant specialists, as well as other specialists (psychologists, teachers, etc.) - Part 8, Article 228 of the Code of Criminal Procedure of Ukraine. It is proposed that the possibility of using technical means of fixation be provided for in relation to the presentation for identification of things and a corpse.Документ Пізнавальна діяльність слідчого: криміналістичний та процесуальний аспекти(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Барган С. С.; Barhan S. S.У дисертації вирішено наукове завдання, що полягає у комплексному дослідженні криміналістичного та процесуального аспектів пізнавальної діяльності слідчого. Доведено, що категорії кримінального процесуального пізнання, доказування та розслідування кримінальних правопорушень за своєю природою мають пізнавальний зміст, і підпорядковані загальним законам діалектики, але використовуються крізь призму відповідної галузі (напряму людської діяльності). Обґрунтовано необхідність пристосування до потреб пізнавальної діяльності слідчого основних положень теорії розв’язання винахідницьких задач (ТРІЗ), призначеної для подолання протиріч на конкретному етапі розслідування з метою отримання результату, в якому відсутні будь-які ускладнення та інші небажані фактори. Узагальнено наукові підходи до побудови криміналістичних версій шляхом визначення інтелектуальних механізмів їх алгоритмізації на прикладі методів «Структурованої розробки гіпотез у кримінальному провадженні» («SHDCI») та «Аналізу конкуруючих гіпотез» («ACH»). Визначено, що процесуальним засобом пізнавальної діяльності слідчого є засіб, що врегульований нормами кримінального процесуального законодавства, який може правомірно використовуватися слідчим для пізнання обставин вчинення кримінального правопорушення. З’ясовано, що недосконалість нормативного регулювання процесуальних засобів пізнавальної діяльності слідчого обумовлює проблеми правозастосування щодо реалізації заходів забезпечення кримінального провадження поза межами строків досудового розслідування. Обґрунтовано, що загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження мають охоплювати загальні вимоги, що пов’язані із правомірною процедурою отримання та фіксації доказів. The dissertation addresses the scientific task of a comprehensive study of the criminalistics and procedural aspects of the cognitive activity of the investigator. It has been proven that the categories of criminal procedural cognition, proving, and investigating criminal offenses are inherently cognitive in nature and are subject to the general laws of dialectics, but are used through the lens of the relevant field (area of human activity). The necessity of adapting the main provisions of the Theory of Inventive Problem Solving (TRIZ) to the needs of the investigator's cognitive activity has been substantiated. This theory is intended to overcome contradictions at a specific stage of the investigation to achieve a result that lacks any complications and other undesirable factors. Scientific approaches to constructing criminalistics versions have been generalized by defining the intellectual mechanisms of their algorithmization, using the methods of «Structured Hypothesis Development in Criminal Investigation» (SHDCI) and «Analysis of Competing Hypotheses» (ACH) as examples. It has been determined that a procedural means of the investigator's cognitive activity is a tool regulated by the norms of criminal procedural legislation, which can be lawfully used by the investigator to ascertain the circumstances of a committed criminal offense. It has been clarified that the imperfections in the normative regulation of the procedural means of the investigator's cognitive activity lead to issues in law enforcement regarding the implementation of measures ensuring criminal proceedings outside the time limits of pre-trial investigation. It has been substantiated that the general rules for applying measures ensuring criminal proceedings should encompass the general requirements related to the lawful procedure for obtaining and recording evidence.Документ Потерпілий як суб’єкт реалізації функції обвинувачення у кримінальному процесі України(Донецький юридичний інститут МВС України, 2014) Пилипенко Д. О.; Pylypenko D. O.Дисертація є комплексним науковим дослідженням правового статусу потерпілого як суб’єкта реалізації функції обвинувачення у кримінальному процесі України. Розглянуто загальну характеристику потерпілого як суб’єкта реалізації функції обвинувачення. Висвітлено ґенезу правового статусу потерпілого як суб’єкта обвинувачення. Досліджено процесуальний статус потерпілого в системі суб’єктів реалізації функції обвинувачення. Визначено поняття та досліджено сутність реалізованої потерпілим обвинувальної функції. The thesis is devoted to the study of theoretical and practical problems of Procedure of the victim as a subject of accusation in criminal proceedings of Ukraine. We consider general theoretical and legal basis of accusation victims in criminal proceedings of Ukraine. Investigated the procedural status of victim in the subjects of accusation. The notion and essence sold victims Indictment function. Genesis deals with the legal status of the victim as a subject of prosecution.Документ Особливості призначення почеркознавчих експертиз при розслідуванні шахрайств(Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2012) Головкін С. В.; Holovkin S. V.Статтю присвячено особливостям призначення почеркознавчих експертиз . З огляду на це розглядаються об'єкти , зразки для порівняльного дослідження та правила їх отримання , вимоги , які до них ставляться, задачі , що вирішуються почеркознавчими експертизами та акцентується увага на проблемних моментах . The article is devoted to the peculiarities of the appointment of handwriting examinations. With this in mind, the objects, samples for comparative research and the rules for obtaining them, the requirements for them, the problems solved by handwriting examinations are considered, and the attention is focused on problematic points.Документ Оскарження у досудовому кримінальному провадженні(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Андрух В. В.; Andrukh V. V.На підставі проведеного дисертаційного дослідження отримано нові наукові результати щодо загальної характеристики та ефективності оскарження у досудовому кримінальному провадженні, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів досудового кримінального провадження. Сформульовано поняття «оскарження у досудовому кримінальному провадженні» як обумовленого приписами норм кримінального процесуального законодавства та / або змістом принципів кримінального судочинства, ініційованого заінтересованими учасниками досудового кримінального процесу або іншими заінтересованими особами порядку судової перевірки законності та обґрунтованості рішень, дій та бездіяльності сторони обвинувачення та рішень слідчих суддів з метою забезпечення процесуальних прав, захисту матеріальних прав, свобод і законних інтересів людини у досудовому кримінальному провадженні. Доведено, що функціональне призначення оскарження у досудовому кримінальному провадженні виявляється через виконання таких функцій як: 1) забезпечення процесуальних прав, свобод і законних інтересів; 2) захисту матеріальних прав, свобод і законних інтересів. Обґрунтовано, що функція забезпечення процесуальних прав, свобод і законних інтересів реалізується за допомогою оскарження рішень, дій, бездіяльності сторони обвинувачення. Функція захисту матеріальних прав, свобод і законних інтересів здійснюється шляхом оскарження рішень слідчих суддів у досудовому кримінальному провадженні. Based on the dissertation research, new scientific results have been obtained regarding the general characteristics and effectiveness of appeal in pre-trial criminal proceedings, appealing against decisions, actions or omissions of subjects of pre-trial criminal proceedings. The author formulates the concept of “appeal in pre-trial criminal proceedings” as a procedure for judicial review of the legality and validity of decisions, actions and omissions of the prosecution and decisions of investigating judges initiated by interested participants to pre-trial criminal proceedings or other interested persons with the aim of ensuring procedural rights, protection of substantive rights, freedoms and legitimate interests of human beings, and also with the aim of ensuring the protection of human rights and freedoms of the prosecution. The author proves that the functional purpose of appeal in pre-trial criminal proceedings is manifested through the following functions 1) ensuring procedural rights, freedoms and legitimate interests; 2) protection of substantive rights, freedoms and legitimate interests. It is substantiated that the function of ensuring procedural rights, freedoms and legitimate interests is realized by means of appealing against decisions, actions and omissions of the prosecution. The function of protection of material rights, freedoms and legitimate interests is exercised by appealing against decisions of investigating judges in pre-trial criminal proceedings.Документ Владна еліта та кримінальна субкультура(МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. Справ, Кримінол. асоц. України., 2021) Поклад В.І Poklad V.IПоклад В. І. Владна еліта та кримінальна субкультура // Злочинність і протидія їй в умовах сингулярності: тенденції та інновації : зб. тез доп. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті члена Правління Кримінологічної асоціації України, професора Тетяни Андріївни Денисової (м. Харків, 16 квіт. 2021 р.) / за заг. ред. В. І. Поклад / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. Справ, Кримінол. асоц. України. – Харків : ХНУВС, 2021. – С. 133-134.Документ Адвокат-представник потерпілого у кримінальному процесі(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Ємельянов Р. О.; Yemelianov R. O.Сформульоване наукове визначення представника потерпілого у кримінальному провадженні – адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України й має діюче право на зайняття адвокатською діяльністю, який здійснює професійну (правничу) допомогу фізичній особі, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридичній особі, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратору за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди на підставі положень КПК України та в межах визначеного договору про надання правової допомоги. Окреслені шляхи реалізації реалізація обов’язків потерпілого його адвокатом шляхом забезпечення їх виконання: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; 2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Запропоновані напрями діяльності адвоката в досудовій стадії кримінального провадження щодо забезпечення реалізації прав потерпілого, які виникають у нього з моменту набуття відповідного процесуального статусу, а зміст діяльності становлять передбачені законом дії із застосуванням процесуальних засобів, що включають: допомогу із поданням заяви про кримінальне правопорушення; ініціювання, участь у проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, оцінка їх законності та доцільності; поновлення порушених прав потерпілого, відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням. The formulated scientific definition of the representative of the victim in criminal proceedings is such: it is a lawyer whose information is entered in the Unified Register of Lawyers of Ukraine and who has a valid right to practice law, who provides professional (legal) assistance to an individual, the one who has suffered moral, physical, or property damage as a result of a criminal offense, to a legal entity to which property damage was caused by a criminal offense, as well as to the administrator of the issue of bonds, who, in accordance with the provisions of the Law of Ukraine "On Capital Markets and Organized Commodity Markets", acts in the interests of bond owners who have suffered property damage due to the criminal offense based on the provisions of the Code of Criminal Procedure of Ukraine and within the frame of the specified agreement on the provision of legal assistance. The ways of implementation of the duties of the victim by his lawyer by ensuring their fulfillment are outlined: 1) to arrive at the summons of the investigator, prosecutor, investigating judge, and court, and in case of the impossibility of timely arrival, to inform in advance about this, as well as the reasons for the impossibility of arrival; 2) not to prevent the establishment of the circumstances of the criminal offense commission; 3) not to disclose, without the permission of the investigator, the prosecutor, the court, the information that has become known to him in connection with his participation in criminal proceedings and that is a secret protected by law. The proposed areas of activity of the lawyer at the pre-trial stage of criminal proceedings are to ensure the realization of the rights of the victim, which arise from the moment of acquisition of the relevant procedural status, and the content of the activity is the actions prescribed by law with the use of procedural means, which include: assistance in filing a statement of a criminal offense; initiating, participation in investigative (search) and other procedural actions, assessment of their legality and expediency; restoration of violated rights of the victim, compensation for damage caused by the criminal offense.Документ Забезпечення прав і законних інтересів людини у досудовому кримінальному провадженні(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Маринич О. Ю.; Marynych О. Yu.На підставі проведеного дисертаційного дослідження розв’язано конкретне наукове завдання, зміст якого полягає у отриманні нових наукових результатів щодо сутності та ефективності забезпечення прав і законних інтересів людини у досудовому кримінальному провадженні. Визначено, що забезпечення прав і законних інтересів людини у досудовому кримінального провадженні – це надання особі юридичної та фактичної можливості використання права та задоволення законного інтересу або можливості відмови від права та законного інтересу шляхом правового регулювання та реалізації процесуальних гарантій прав та законних інтересів людини у досудовому кримінальному провадженні. Встановлено, що засоби забезпечення прав і законних інтересів людини у досудовому кримінальному провадженні можна поділити на такі види: доктринальний, нормативний та правозастосовний. Кожен з цих засобів є важливим для ефективного гарантування прав і законних інтересів людини на досудовій стадії кримінального провадження. Констатовано, що гарантією реалізації законних інтересів особи у досудовому кримінальному провадженні є правове регулювання у кримінальному процесуальному законі порядку судового оскарження рішень, дій або бездіяльності сторони обвинувачення, що перешкоджають здійсненню загальних правових прагнень особи на досудовому етапі кримінального провадження. Наголошено, що необхідність нормативного регулювання процедури судового захисту законних інтересів обумовлюється їхньою юридичною природою, що передбачає закономочності на дії невизначеного характеру учасників кримінального провадження. On the basis of the dissertation research, a specific scientific task was solved, the content of which is to obtain new scientific results regarding the essence and effectiveness of ensuring the rights and legitimate interests of a person in pre-trial criminal proceedings. It was determined that ensuring human rights and legitimate interests in pretrial criminal proceedings is providing a person with a legal and factual opportunity to use the right and satisfy a legitimate interest or the opportunity to waive the right and legitimate interest through legal regulation and implementation of procedural guarantees of human rights and legitimate interests in pre-trial criminal proceedings. It was established that the means of ensuring human rights and legitimate interests in pre-trial criminal proceedings can be divided into the following types: doctrinal, normative and law enforcement. Each of these means is important for the effective guarantee of the rights and legitimate interests of a person at the pre-trial stage of criminal proceedings. It is stated that the guarantee of the realization of the legitimate interests of a person in pre-trial criminal proceedings is the legal regulation in the criminal procedural law of the procedure for judicial appeal of decisions, actions or inaction of the prosecution, which impede the implementation of the general legal aspirations of a person at the pre-trial stage of criminal proceedings. It is emphasized that the need for regulatory regulation of the procedure for judicial protection of legitimate interests is determined by their legal nature, which provides for regularities in the actions of the uncertain nature of the participants in criminal proceedings.Документ Спеціаліст у кримінальному провадженні (кримінальний процесуальний та криміналістичний аспекти)(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Кувшинов О. Д.; Kuvshynov O. D.Дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінальних процесуальних та криміналістичних проблем участі спеціаліста у кримінальному провадженні. У роботі обґрунтовується, що, зважаючи на «удосконалення» та «осучаснення» способів вчинення кримінальних правопорушень, використання порушниками при цьому сучасних досягнень науки і техніки в дізнавача, слідчого, прокурора, суду виникає необхідність залучення до кримінального провадження спеціаліста, як особи, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Утім, стан науково-методичного забезпечення залучення спеціаліста до кримінального провадження лишається не оптимальним. Зокрема, недостатньо опрацьованими або дискусійними залишаються загальні теоретичні і практичні проблеми залучення спеціаліста до участі у кримінальному провадженні, організація залучення спеціаліста до участі у С(Р)Д, тактика участі спеціалістів і застосування ними сучасних науково-технічних засобів під час проведення окремих С(Р)Д (особливо в умовах дії правового режиму воєнного стану), можливості отримання допомоги спеціаліста під час призначення судових експертиз, процесуальна природа отримання висновку спеціаліста тощо. Наведене зумовлює актуальність даної проблеми та вказує на необхідність проведення комплексних цільових досліджень за зазначеною тематикою. У роботі опрацьовано генезу інституту спеціаліста як учасника кримінального провадження, виокремлено п’ять основних етапів його розвитку: 1) дореволюційний (до 1917 року); 2) радянський (від 1917 до 1991 року); 3) перехідний або пострадянський (від 1991 до 2012 року); 4) змагальний (від 2012 до 2019 року); та 5) євроінтеграційний (від 2019 року). Наголошено, що на попередніх (1-4) стадіях чітко прослідковується тенденція щодо поступового посилення ролі спеціаліста в кримінальному процесі, розширення його повноважень та встановлення відповідальності за неналежне виконання покладених на нього функцій. Поточний період розвиту інституту спеціаліста в українському кримінальному судочинстві пов’язаний із приведенням національного кримінального процесуального законодавства до стандартів Європейського Союзу. Здійснено попередній порівняльний аналіз стану правового регулювання інституту спеціаліста у кримінальних процесуальних законодавствах деяких країн Європейського Союзу (Латвійської, Литовської, Естонської, Польської Республік) та України. Перспективи адаптації відповідних положень вітчизняного законодавства до вимог Європейського Союзу оцінено позитивно. Висвітлено стан наукового дослідження проблем теорії та практики участі спеціаліста у кримінальному провадженні. За хронологічним критерієм наукові праці в цій сфері поділено на чотири групи: перша – література з кримінального процесу та криміналістики з часів Ганса Гросса до захоплення нинішньої території України більшовистським режимом; друга – джерела радянського періоду (1918–1991 рр.); третя – джерела пострадянського періоду (1991–2013 рр.), до прийняття чинного Кримінального процесуального кодексу України; четверта – новітня література, опублікована після прийняття КПК України 2012 року (2013 р. – дотепер). За змістовним критерієм виокремлено дослідження, що присвячені загальним питанням використання спеціальних знань, без жорсткої прив’язки до кримінальних проваджень певного виду; дисертації, у яких проаналізовані проблеми використання конкретних видів спеціальних знань у кримінальному провадженні; роботи, де опрацьовані проблеми використання спеціальних знань під час розслідування конкретних видів кримінальних правопорушень; дисертації з методики розслідування окремих видів кримінальних правопорушень, у яких, зазвичай, хоча б один підрозділ присвячений тактичним особливостям використання спеціальних знань у формі залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій. Констатовано, що комплексних монографічних досліджень, у яких би спільно та у взаємозв’язку досліджувались і кримінальні процесуальні, і криміналістичні аспекти участі спеціаліста у кримінальному провадженні, в Україні не проводилось. The dissertation is one of the first comprehensive monographic studies in Ukraine on the criminal procedural and forensic issues related to the participation of a specialist in criminal proceedings. The study argues that, considering the "improvement" and "modernization" of methods used in committing criminal offenses, and the use of modern scientific and technological advancements by offenders, there is a need for the investigator, prosecutor, and court to involve a specialist in criminal proceedings. This specialist, possessing specialized knowledge and skills, can provide consultations, explanations, references, and conclusions during the pre-trial investigation and court proceedings on issues that require such specialized knowledge and skills. However, the state of scientific and methodological support for involving a specialist in criminal proceedings remains suboptimal. In particular, the general theoretical and practical problems of involving a specialist in criminal proceedings, the organization of involving a specialist in investigative (search) actions, the tactics of specialist participation, and their use of modern scientific and technical means during specific investigative (search) actions (especially under martial law), the possibilities of obtaining specialist assistance during the appointment of forensic examinations, the procedural nature of obtaining a specialist’s opinion, and so on, remain insufficiently developed or are subject to debate. This highlights the relevance of this issue and points to the necessity of conducting comprehensive targeted research on this topic. The study examines the genesis of the institution of the specialist as a participant in criminal proceedings, identifying five main stages of its development: 1) Pre-revolutionary (up to 1917); 2) Soviet (from 1917 to 1991); 3) Transitional or Post-Soviet (from 1991 to 2012); 4) Adversarial (from 2012 to 2019); and 5) Euro-integrational (from 2019 onwards). It is emphasized that in the previous stages (1-4), there is a clear trend toward the gradual strengthening of the specialist's role in the criminal process, expanding their powers, and establishing responsibility for the improper performance of their duties. The current period in the development of the specialist institution in Ukrainian criminal justice is associated with aligning national criminal procedural legislation with European Union standards. A preliminary comparative analysis was conducted on the state of legal regulation of the specialist institution in the criminal procedural laws of certain European Union countries (Latvia, Lithuania, Estonia, Poland) and Ukraine. The prospects for adapting relevant provisions of domestic legislation to the requirements of the European Union are evaluated positively. The state of scientific research on the theory and practice of the participation of specialists in criminal proceedings is highlighted. Based on a chronological criterion, the scientific works in this field are divided into four groups: the first – literature on criminal procedure and forensics from the time of Hans Gross until the occupation of present-day Ukraine by the Bolshevik regime; the second – sources from the Soviet period (1918–1991); the third – post-Soviet sources (1991–2013), up until the adoption of the current Criminal Procedure Code of Ukraine; and the fourth – modern literature published after the adoption of the Criminal Procedure Code of Ukraine in 2012 (from 2013 to the present). Based on a content criterion, the following types of research are distinguished: studies dedicated to general issues of using specialized knowledge without a strict connection to specific types of criminal proceedings; dissertations analyzing problems related to the use of specific types of specialized knowledge in criminal proceedings; works addressing the issues of using specialized knowledge during the investigation of specific types of criminal offenses; and dissertations on the methodics of investigating certain types of criminal offenses, which usually include at least one section dedicated to the tactical aspects of using specialized knowledge in the form of involving a specialist in conducting investigative (search) actions. It is noted that in Ukraine no comprehensive monographic studies have been conducted that simultaneously and interrelatedly explore both the criminal procedural and forensic aspects of a specialist's participation in criminal proceedings.Документ Методика розслідування домашнього насильства(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Слухаєнко Ю. М.; Slukhaienko Yu. M.Дисертація є одним із перших в Україні монографічним дослідженням теоретичних та практичних питань методики розслідування домашнього насильства, яка включає такі елементи: криміналістична характеристика кримінального правопорушення; типові слідчі ситуації на окремих етапах розслідування; комплекси процесуальних заходів, зокрема, слідчих (розшукових) дій, спрямованість та послідовність яких залежать від різних чинників і ситуацій розслідування; особливості використання спеціальних знань, у тому числі призначення та проведення судових експертиз. Встановлено, що до змісту комплексної криміналістичної методики розслідування домашнього насильства належать такі основні структурні елементи: криміналістична характеристика кримінального правопорушення (спосіб учинення; час, місце та обстановка вчинення; особа потерпілого; особа злочинця; типові сліди кримінального правопорушення); комплекси процесуальних заходів, зокрема слідчих (розшукових) дій, спрямованість та послідовність яких залежать від різних чинників і ситуацій розслідування; типові слідчі ситуації на окремих етапах розслідування, зміст яких визначають особливості пошуково-пізнавальних процесів, що спрямовані на вирішення кваліфікаційних, процесуальних, організаційно-управлінських, профілактичних та інших завдань; особливості використання спеціальних знань, у тому числі призначення та проведення судових експертиз. Запропоновано систематизацію елементів комплексної криміналістичної методики, що найбільш ефективна для вирішення завдань практики та раціональної організації діяльності й обрання оптимальних методів ефективного розслідування домашнього насильства. The dissertation is one of the first in Ukraine monographic study of theoretical and practical issues of the methodology investigating domestic violence, which includes the following elements: forensic characteristics of the criminal offense; typical investigative situations at certain stages of investigation; complexes of procedural measures, in particular, investigative (search) actions, the direction and sequence of which depend on different factors and investigation situations; peculiarities of special knowledge use, including the appointment and conducting of forensic examinations. It has been established that the content of the complex forensic methodology of investigating domestic violence includes the main structural elements as follows: forensic characteristics of the criminal offense (method of commission; time, place and the setting of commission; the identity of the victim; the identity of the criminal; typical traces of the criminal offense); complexes of procedural measures, in particular investigative (search) actions, the direction and sequence of which depend on different factors and investigation situations; typical investigative situations at separate stages of the investigation, the content of which is determined by the peculiarities of search and cognitive processes aimed at solving qualification, procedural, organizational-administrative, preventive and other tasks; peculiarities of the use of special knowledge, including the appointment and conducting of forensic examinations. The systematization of the elements of complex forensic methodology, which is most effective for solving practical tasks and rational organization of activities and choosing the optimal methods of effective investigation of domestic violence, is proposed.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »