24 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 24
Документ Спеціаліст у кримінальному провадженні (кримінальний процесуальний та криміналістичний аспекти)(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Кувшинов О. Д.; Kuvshynov O. D.Дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінальних процесуальних та криміналістичних проблем участі спеціаліста у кримінальному провадженні. У роботі обґрунтовується, що, зважаючи на «удосконалення» та «осучаснення» способів вчинення кримінальних правопорушень, використання порушниками при цьому сучасних досягнень науки і техніки в дізнавача, слідчого, прокурора, суду виникає необхідність залучення до кримінального провадження спеціаліста, як особи, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Утім, стан науково-методичного забезпечення залучення спеціаліста до кримінального провадження лишається не оптимальним. Зокрема, недостатньо опрацьованими або дискусійними залишаються загальні теоретичні і практичні проблеми залучення спеціаліста до участі у кримінальному провадженні, організація залучення спеціаліста до участі у С(Р)Д, тактика участі спеціалістів і застосування ними сучасних науково-технічних засобів під час проведення окремих С(Р)Д (особливо в умовах дії правового режиму воєнного стану), можливості отримання допомоги спеціаліста під час призначення судових експертиз, процесуальна природа отримання висновку спеціаліста тощо. Наведене зумовлює актуальність даної проблеми та вказує на необхідність проведення комплексних цільових досліджень за зазначеною тематикою. У роботі опрацьовано генезу інституту спеціаліста як учасника кримінального провадження, виокремлено п’ять основних етапів його розвитку: 1) дореволюційний (до 1917 року); 2) радянський (від 1917 до 1991 року); 3) перехідний або пострадянський (від 1991 до 2012 року); 4) змагальний (від 2012 до 2019 року); та 5) євроінтеграційний (від 2019 року). Наголошено, що на попередніх (1-4) стадіях чітко прослідковується тенденція щодо поступового посилення ролі спеціаліста в кримінальному процесі, розширення його повноважень та встановлення відповідальності за неналежне виконання покладених на нього функцій. Поточний період розвиту інституту спеціаліста в українському кримінальному судочинстві пов’язаний із приведенням національного кримінального процесуального законодавства до стандартів Європейського Союзу. Здійснено попередній порівняльний аналіз стану правового регулювання інституту спеціаліста у кримінальних процесуальних законодавствах деяких країн Європейського Союзу (Латвійської, Литовської, Естонської, Польської Республік) та України. Перспективи адаптації відповідних положень вітчизняного законодавства до вимог Європейського Союзу оцінено позитивно. Висвітлено стан наукового дослідження проблем теорії та практики участі спеціаліста у кримінальному провадженні. За хронологічним критерієм наукові праці в цій сфері поділено на чотири групи: перша – література з кримінального процесу та криміналістики з часів Ганса Гросса до захоплення нинішньої території України більшовистським режимом; друга – джерела радянського періоду (1918–1991 рр.); третя – джерела пострадянського періоду (1991–2013 рр.), до прийняття чинного Кримінального процесуального кодексу України; четверта – новітня література, опублікована після прийняття КПК України 2012 року (2013 р. – дотепер). За змістовним критерієм виокремлено дослідження, що присвячені загальним питанням використання спеціальних знань, без жорсткої прив’язки до кримінальних проваджень певного виду; дисертації, у яких проаналізовані проблеми використання конкретних видів спеціальних знань у кримінальному провадженні; роботи, де опрацьовані проблеми використання спеціальних знань під час розслідування конкретних видів кримінальних правопорушень; дисертації з методики розслідування окремих видів кримінальних правопорушень, у яких, зазвичай, хоча б один підрозділ присвячений тактичним особливостям використання спеціальних знань у формі залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій. Констатовано, що комплексних монографічних досліджень, у яких би спільно та у взаємозв’язку досліджувались і кримінальні процесуальні, і криміналістичні аспекти участі спеціаліста у кримінальному провадженні, в Україні не проводилось. The dissertation is one of the first comprehensive monographic studies in Ukraine on the criminal procedural and forensic issues related to the participation of a specialist in criminal proceedings. The study argues that, considering the "improvement" and "modernization" of methods used in committing criminal offenses, and the use of modern scientific and technological advancements by offenders, there is a need for the investigator, prosecutor, and court to involve a specialist in criminal proceedings. This specialist, possessing specialized knowledge and skills, can provide consultations, explanations, references, and conclusions during the pre-trial investigation and court proceedings on issues that require such specialized knowledge and skills. However, the state of scientific and methodological support for involving a specialist in criminal proceedings remains suboptimal. In particular, the general theoretical and practical problems of involving a specialist in criminal proceedings, the organization of involving a specialist in investigative (search) actions, the tactics of specialist participation, and their use of modern scientific and technical means during specific investigative (search) actions (especially under martial law), the possibilities of obtaining specialist assistance during the appointment of forensic examinations, the procedural nature of obtaining a specialist’s opinion, and so on, remain insufficiently developed or are subject to debate. This highlights the relevance of this issue and points to the necessity of conducting comprehensive targeted research on this topic. The study examines the genesis of the institution of the specialist as a participant in criminal proceedings, identifying five main stages of its development: 1) Pre-revolutionary (up to 1917); 2) Soviet (from 1917 to 1991); 3) Transitional or Post-Soviet (from 1991 to 2012); 4) Adversarial (from 2012 to 2019); and 5) Euro-integrational (from 2019 onwards). It is emphasized that in the previous stages (1-4), there is a clear trend toward the gradual strengthening of the specialist's role in the criminal process, expanding their powers, and establishing responsibility for the improper performance of their duties. The current period in the development of the specialist institution in Ukrainian criminal justice is associated with aligning national criminal procedural legislation with European Union standards. A preliminary comparative analysis was conducted on the state of legal regulation of the specialist institution in the criminal procedural laws of certain European Union countries (Latvia, Lithuania, Estonia, Poland) and Ukraine. The prospects for adapting relevant provisions of domestic legislation to the requirements of the European Union are evaluated positively. The state of scientific research on the theory and practice of the participation of specialists in criminal proceedings is highlighted. Based on a chronological criterion, the scientific works in this field are divided into four groups: the first – literature on criminal procedure and forensics from the time of Hans Gross until the occupation of present-day Ukraine by the Bolshevik regime; the second – sources from the Soviet period (1918–1991); the third – post-Soviet sources (1991–2013), up until the adoption of the current Criminal Procedure Code of Ukraine; and the fourth – modern literature published after the adoption of the Criminal Procedure Code of Ukraine in 2012 (from 2013 to the present). Based on a content criterion, the following types of research are distinguished: studies dedicated to general issues of using specialized knowledge without a strict connection to specific types of criminal proceedings; dissertations analyzing problems related to the use of specific types of specialized knowledge in criminal proceedings; works addressing the issues of using specialized knowledge during the investigation of specific types of criminal offenses; and dissertations on the methodics of investigating certain types of criminal offenses, which usually include at least one section dedicated to the tactical aspects of using specialized knowledge in the form of involving a specialist in conducting investigative (search) actions. It is noted that in Ukraine no comprehensive monographic studies have been conducted that simultaneously and interrelatedly explore both the criminal procedural and forensic aspects of a specialist's participation in criminal proceedings.Документ Методика розслідування домашнього насильства(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Слухаєнко Ю. М.; Slukhaienko Yu. M.Дисертація є одним із перших в Україні монографічним дослідженням теоретичних та практичних питань методики розслідування домашнього насильства, яка включає такі елементи: криміналістична характеристика кримінального правопорушення; типові слідчі ситуації на окремих етапах розслідування; комплекси процесуальних заходів, зокрема, слідчих (розшукових) дій, спрямованість та послідовність яких залежать від різних чинників і ситуацій розслідування; особливості використання спеціальних знань, у тому числі призначення та проведення судових експертиз. Встановлено, що до змісту комплексної криміналістичної методики розслідування домашнього насильства належать такі основні структурні елементи: криміналістична характеристика кримінального правопорушення (спосіб учинення; час, місце та обстановка вчинення; особа потерпілого; особа злочинця; типові сліди кримінального правопорушення); комплекси процесуальних заходів, зокрема слідчих (розшукових) дій, спрямованість та послідовність яких залежать від різних чинників і ситуацій розслідування; типові слідчі ситуації на окремих етапах розслідування, зміст яких визначають особливості пошуково-пізнавальних процесів, що спрямовані на вирішення кваліфікаційних, процесуальних, організаційно-управлінських, профілактичних та інших завдань; особливості використання спеціальних знань, у тому числі призначення та проведення судових експертиз. Запропоновано систематизацію елементів комплексної криміналістичної методики, що найбільш ефективна для вирішення завдань практики та раціональної організації діяльності й обрання оптимальних методів ефективного розслідування домашнього насильства. The dissertation is one of the first in Ukraine monographic study of theoretical and practical issues of the methodology investigating domestic violence, which includes the following elements: forensic characteristics of the criminal offense; typical investigative situations at certain stages of investigation; complexes of procedural measures, in particular, investigative (search) actions, the direction and sequence of which depend on different factors and investigation situations; peculiarities of special knowledge use, including the appointment and conducting of forensic examinations. It has been established that the content of the complex forensic methodology of investigating domestic violence includes the main structural elements as follows: forensic characteristics of the criminal offense (method of commission; time, place and the setting of commission; the identity of the victim; the identity of the criminal; typical traces of the criminal offense); complexes of procedural measures, in particular investigative (search) actions, the direction and sequence of which depend on different factors and investigation situations; typical investigative situations at separate stages of the investigation, the content of which is determined by the peculiarities of search and cognitive processes aimed at solving qualification, procedural, organizational-administrative, preventive and other tasks; peculiarities of the use of special knowledge, including the appointment and conducting of forensic examinations. The systematization of the elements of complex forensic methodology, which is most effective for solving practical tasks and rational organization of activities and choosing the optimal methods of effective investigation of domestic violence, is proposed.Документ Правові і наукові основи використання поліграфа в кримінальному провадженні(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Градун С. А.; Нradun S. A.Дисертація є монографічним дослідженням основних проблемних питань, пов’язаних з визначенням правових і наукових основ використання поліграфа в кримінальному провадженні. На основі аналізу практики в Україні і міжнародного досвіду відзначається, що можливі дві форми використання поліграфа – непроцесуальна і процесуальна. Головна особливість поліграфа полягає у можливості виявлення не самої правди або брехні, а відстеження реакцій людини – як змінюється її стан у зв’язку із запитаннями, що ставляться їй. Реакції містить у собі велику кількість змін в організмі: серцевий ритм; дихання; пульс; тиск; електричний опір шкіри тощо. Таким чином, принцип використання приладу зумовлюється тим, що він виступає тільки реєстратором об’єктивних параметрів, а їх суб’єктивну інтерпретацію (надати висновок) здатний виконати тільки відповідний фахівець. Тому в кримінальному провадженні використання поліграфа можливо лише при проведенні експертизи (психологічної або комплексної психолого-психіатричної експертиз), під час яких можуть вирішуватися типові завдання щодо встановлення наявності або відсутності в досліджуваної особи: розладу особистості; ознак важких патологічних відхилень (педофілія, некрофілія, герантофілія); наявності або відсутності в пам’яті досліджуваної особи слідів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; ознак перекручування, замовчування (утаювання) чи конструювання (придумування) інформації. Підкреслюється, що висновок експертизи має виключно ймовірнісний, орієнтувальний характер та є лише одним із джерел інформації, які підлягають перевірці й оцінці. Його якість залежить від характеру поставлених перед експертом завдань, а також від низки факторів: рівня підготовки експерта; обсягу наданої експертові інформації; умов проведення дослідження; якості використаної апаратури і програмного забезпечення; обраної методики дослідження та ін. Тому врахування зазначених факторів є необхідним при прийнятті рішення щодо проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа. Наведені аргументи щодо необхідності прийняття Закону України «Про застосування поліграфа та захист прав осіб, які проходять дослідження» та його змісту. The dissertation is a monographic study of the main problematic issues related to the determination of the legal and scientific basis for the use of a polygraph in criminal proceedings. Based on the analysis of practice in Ukraine and international experience, it is noted that there are two possible forms of polygraph use: non-procedural and procedural. The main feature of the polygraph is the ability to detect not the truth or lies, but to track a person's reactions - how his or her state changes in connection with the questions asked. The reactions include a large number of changes in the body: heart rate; breathing; pulse; pressure; electrical resistance of the skin, etc. Thus, the principle of using the device is based on the fact that it acts only as a registrar of objective parameters, and only a relevant specialist can perform their subjective interpretation (provide a conclusion). Therefore, in criminal proceedings, the use of a polygraph is possible only during an examination (psychological or complex psychological and psychiatric examination), during which typical tasks can be solved to establish the presence or absence of personality disorder; signs of severe pathological abnormalities (pedophilia, necrophilia, gerantophilia); presence or absence of traces in the memory of the person under investigation regarding the circumstances of the criminal offense; signs of distortion, concealment (concealment) or construction (invention) of information. It is emphasized that the conclusion of an expert opinion is of a purely probabilistic, indicative nature and is only one of the sources of information that are subject to verification and evaluation. Its quality depends on the nature of the tasks assigned to the expert, as well as on a number of factors: the level of training of the expert; the amount of information provided to the expert; the conditions of the study; the quality of the equipment and software used; the chosen research methodology, etc. Therefore, it is necessary to take these factors into account when deciding whether to conduct a psychological examination using a polygraph. The author provides arguments for the need to adopt the Law of Ukraine “On the Use of Polygraph and Protection of the Rights of Persons Undergoing Research” and its content.Документ Правові та організаційно-тактичні основи проведення експертиз у кримінальному провадженні(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Бажанюк В. В.; Bazhaniuk V. V.Дисертація є монографічним дослідженням основних проблемних питань, пов’язаних з визначенням правових та організаційно-тактичних основ проведення експертиз у кримінальному провадженні в сучасних умовах. На основі аналізу історії становлення і розвитку судових експертиз робиться висновок, що зміна порядку призначення і проведення експертиз у кримінальному провадженні на певних відрізках часу накладала істотний відбиток на організаційно-тактичні основи цієї процедури і обумовлювала її місце в системі засобів збирання доказів. Законодавець України вніс суттєві зміни в правове регулювання проведення експертизи, надавши право стороні захисту самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи. В той же час сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням щодо проведення експертизи на стадії досудового розслідування. Судова експертиза відіграє надзвичайно важливу роль в доказуванні оскільки сприймається як досягнення науково-технічного прогресу. Тому в умовах змагального процесу ретельному аналізові з боку сторін піддаються всі компоненти проведення судової експертизи (її вид, етапи проведення, методика проведення, компетентність і кваліфікація судового експерта). На даний час в Україні, як і у всьому світі, формується якісно нова модель експертизи, яка характеризується запровадженням стандартизованої термінології, розробленням показників достовірності результатів експертиз, нейтралізацією суб’єктивізму експертів, удосконаленням існуючих та розроблення нових методик дослідження, акредитацією судово-експертних інститутів і лабораторій тощо. Цей процес відображається у двох напрямках – удосконаленням методик проведення традиційних експертиз і формуванням нових видів експертиз (молекулярно-генетичної; експертизи, пов’язаної з використанням поліграфа; військової експертизи; експертизи об’єктів інтелектуальної власності та ін.). The dissertation is a monographic study of the main problematic issues related to determining the legal and organizational and tactical basis for examinations in criminal proceedings in modern conditions. Based on the analysis of the history of formation and development of forensic examinations, it is concluded that the change in the order of appointment and conduct of examinations in criminal proceedings at certain times imposed a significant impact on organizational and tactical foundations of this procedure and determined its place in the evidence collection system. The legislator of Ukraine has made significant changes in the legal regulation of the examination, giving the defense party the right to hire experts on contractual terms to conduct the examination. At the same time, the defense has the right to apply to the investigating judge for an examination at the pre-trial investigation stage. Forensic science plays an extremely important role in proving because it is perceived as the achievement of scientific and technological progress. Therefore, in the conditions of the competitive process, all components of the forensic examination (its type, stages, methodology, competence and qualification of the forensic expert) are carefully analyzed by the parties. Currently in Ukraine, as well as around the world, a qualitatively new model of expertise is being formed, which is characterized by the introduction of standardized terminology, development of indicators of reliability of expertise, neutralization of subjectivity of experts, improvement of existing and development of new research methods, accreditation of forensic experts institutes and laboratories, etc. This process is reflected in two directions - the improvement of methods of traditional examinations and the formation of new types of examinations (molecular genetic; examinations related to the use of polygraphs; military examinations; examinations of intellectual property, etc.).Документ Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким: деякі кримінально-правові проблеми(Херсонський державний університет, 2013) Письменський Є. О.; Pysmenskyy Y. О.У статті розглядаються деякі проблемні питання, пов’язані з кримінально-правовою нормою про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, передбаченою в ст.82 КК України; висуваються пропозиції з можливих шляхів їх розв’язання. In the article some problematic issues of criminal law provision on commutation of the remaining part of a sentence prescribed by the art.82 of the Criminal Code of Ukraine are considered; the propositions for their salvation are given."Документ Затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2022) Потоцький М. М.; Pototskyi M. M.У результаті проведеного дисертаційного дослідження розв’язано конкретне наукове завдання, зміст якого полягає у комплексному теоретичному опрацюванні затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. У результаті аналізу положень кримінального процесуального законодавства виділено загальні та спеціальні правила затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Загальні правила реалізуються при «класичному» затриманні, тобто відповідають загальній концепції інституту затримання та використовуються у більшості видів кримінальних процесуальних затримань. Спеціальні правила застосовуються щодо окремих виняткових видів затримань особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Зроблено висновок, що потребує подальшого удосконалення правова регламентація позаанкетної фіксації затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Недосконалість норм КПК України у цій частині правового регулювання негативно впливає на ефективність кримінального процесуального затримання. As a result of the dissertation research, a specific scientific task was solved, the content of which is a comprehensive theoretical analysis of the detention of a person on suspicion of committing a criminal offense. As a result of the analysis of the provisions of the criminal procedural legislation, general and special rules for the detention of a person suspected of committing a criminal offense were distinguished. General rules are implemented during "classic" detention, that is, they correspond to the general concept of the institution of detention and are used in most types of criminal procedural detentions. Special rules are applied to certain exceptional types of detention of a person suspected of committing a criminal offense. It was concluded that further improvement is needed in the legal regulation of the non-formulary recording of the detention of a person on suspicion of committing a criminal offense. The imperfection of the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine in this part of the legal regulation negatively affects the effectiveness of criminal procedural detention.Документ Медіація у кримінальному процесі України як інструмент відновного правосуддя(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Петренко А. С.; Petrenko A. S.У дисертаційному дослідженні здійснено комплексне дослідження медіації як інструменту відновного правосуддя у кримінальному процесі України на доктринальному рівні. Розроблено авторську концепцію правового регулювання кримінальної медіації. У роботі обґрунтовано необхідність імплементації відповідних в українське процесуальне законодавство з урахуванням міжнародного досвіду на прикладі обраних країн (Нідерландів, Німеччини, Канади та США), а також сучасних викликів. У дисертаційному досліджені проаналізовано доктринальні підходи до визначення поняття «відновне правосуддя» та сформульоване авторське визначення відповідного поняття. Розкрито гносеологічні засади відновного правосуддя, яке фокусується не на відплаті, а на діалозі та відшкодуванні завданої шкоди, а також на ресоціалізації особи, яка вчинила правопорушення. Здійснено узагальнення основних наукових позицій щодо цілей, принципів та змісту кримінальної медіації як добровільної процедури врегулювання конфлікту між потерпілим і правопорушником за участю нейтрального посередника. Автор класифікував підходи вітчизняних та іноземних дослідників, виокремивши ключові категорії, застосовані для формулювання поняття «медіація» та на підставі аналізу цього явища сформулював власне визначення. Дисертаційне дослідження розглядає соціальні передумови розвитку інституту медіації, зокрема: зростаючий суспільний запит на гуманізацію кримінального процесу; зменшення пенітенціарного навантаження; зростання ролі прав людини у кримінальному судочинстві. Зроблено висновок про необхідність подальшого інституційного розвитку медіації на доктринальному рівні як складової правової модернізації кримінального процесу. Для вирішення цих проблем вперше в українській правовій науці запропоновано системну модель розвитку кримінальної медіації, яка поєднує законодавчий, освітній, інституційний, євроінтеграційний та постконфліктний вектори. Визначено правову природу кримінальної медіації та відмежовано її від інших процесуальних форм примирення. Автором роботи розкрито сутність участі медіатора як окремого суб’єкта кримінального провадження, наголошено на пов’язаних із цим проблемах та запропоновані комплексні законодавчі зміни щодо їхнього усунення. У досліджені здобувачем обґрунтовано необхідність внесення низки змін до вітчизняного законодавства, зокрема, КПК України, КК «України», Закону України «Про медіацію», Закону України «Про пробацію», Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Особливу увагу приділено питанням конфіденційності медіації, захисту прав потерпілих, моніторингу виконання угод про примирення, а також процедурам тимчасового звільнення обвинуваченого від відбування покарання з метою проведення медіації. На основі аналізу законодавства, судової практики, звітів міжнародних організацій та емпіричних досліджень сформульовано авторські законодавчі пропозиції, які представлено у Додатку 3 у вигляді комплексного проекту змін до законодавства. Відповідні зміни обґрунтовані на підставі наявних сьогодні проблем та оформлені окремим правовим актом «Проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів щодо розвитку кримінальної медіації та відновних програм», який містить цілісну структуру, а всі зміни узгоджені між собою з метою уникнення правової колізії. The dissertation study conducts comprehensive research of mediation as an instrument of restorative justice in the criminal procedure of Ukraine at the doctrinal level. The author's own concept of legal regulation of criminal mediation is developed. The work substantiates the need to implement the relevant provisions in Ukrainian procedural legislation, taking into account international experience on the example of selected countries (the Netherlands, Germany, Canada and the United States), as well as current challenges. The dissertation analyzes the doctrinal approaches to the definition of “restorative justice” and formulates the author's own definition of the relevant concept. The author reveals the epistemological foundations of restorative justice, which focuses not on retribution, but on dialogue and compensation for harm, as well as on the resocialization of the person who committed the offense. The author summarizes the main scientific positions on the objectives, principles and content of criminal mediation as a voluntary procedure for resolving a conflict between a victim and an offender with the participation of a neutral mediator. The author classifies the approaches of domestic and foreign researchers, identifying the key categories used to define the concept of “mediation” and, based on the analysis of this phenomenon, formulates his own definition. The dissertation examines the social prerequisites for the development of the mediation institute, in particular: the growing public demand for the humanization of the criminal process; reduction of the penitentiary burden; and the growing role of human rights in criminal proceedings. The author concludes that there is a need for further institutional development of mediation at the doctrinal level as a component of the legal modernization of criminal procedure. To address these problems, for the first time in Ukrainian legal science, a systemic model of the development of criminal mediation has been proposed, which combines legislative, educational, institutional, European integration and post-conflict vectors. The legal nature of criminal mediation has been determined and it has been distinguished from other procedural forms of reconciliation. The author of the work has revealed the essence of the participation of the mediator as a separate subject of criminal proceedings, highlighted the problems associated with this and proposed comprehensive legislative changes to eliminate them. In the research, the applicant substantiated the need to make a number of changes to domestic legislation, in particular, the Code of Criminal Procedure of Ukraine, the Criminal Code of Ukraine, the Law of Ukraine “On Mediation”, the Law of Ukraine “On Probation”, the Law of Ukraine “On Free Legal Aid”. Special attention is paid to the issues of confidentiality of mediation, protection of the rights of victims, monitoring the implementation of reconciliation agreements, as well as the procedures for temporary release of the accused from serving a sentence for the purpose of mediation. Based on the analysis of legislation, judicial practice, reports of international organizations and empirical research, the author's legislative proposals have been formulated, which are presented in Appendix 3 in the form of a comprehensive draft of amendments to the legislation. The relevant changes are justified on the basis of the current problems and are formalized in a separate legal act "Draft Law of Ukraine "On Amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine, the Criminal Code of Ukraine and Other Legislative Acts on the Development of Criminal Mediation and Restorative Programs", which contains a holistic structure, and all changes are coordinated with each other in order to avoid legal conflict.Документ Розслідування незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Отришко А. О.; Otryshko A .O.Дисертація є монографічним дослідженням розслідування незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Акцентовано увагу на криміналістичній характеристиці незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, особливостях початкового етапу розслідування, зокрема організації досудового розслідування, визначення обставин, що підлягають встановленню, типових слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування, а також тактиці і організації проведення слідчих (розшукових) дій та судових експертиз при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Криміналістична характеристика незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами є системою даних, які характеризують протиправні дії щодо носіння, зберігання, придбання, передачі чи збуту вогнепальної зброї, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу; незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв. До структури криміналістичної характеристики незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами віднесено такі елементи: особа правопорушника, спосіб вчинення злочину, сліди злочину; предмет кримінально-протиправного посягання; обстановка вчинення злочину. Метою початкового етапу розслідування є встановлення факту вчинення протиправних дій і закріплення слідів злочину. Розслідування незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами потребує вирішення завдань щодо організації та узгодженої роботи працівників досудового розслідування з питань отримання та обміну інформацією. Невід’ємною частиною організації досудового розслідування є його планування, зокрема визначення порядку, строків і виконавців проведення слідчих (розшукових) дій з метою забезпечення повного і швидкого розслідування, фіксації доказової інформації і встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Здійснено розподіл обставин, що підлягають встановленню на загальні та спеціальні. Загальні – ті, які визначені кримінальним процесуальним законодавством та характеризують подію кримінального правопорушення і особу правопорушника, а спеціальні – притаманні певному виду кримінальних правопорушень, а саме незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. До загальних обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами належать: 1) час і місце вчинення злочину; 2) обстановка; 3) спосіб (підготовка, вчинення і приховування протиправних дій) та механізм вчинення злочину; 4) предмет кримінально-протиправного посягання; 5) особа злочинця (демографічні дані, характеристика); 6) форма вини, мотив і мета вчинення протиправних дій; 7) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину; 8) можливість співучасті у вчиненні злочину; 9) сліди протиправних дій; 10) наявність потерпілого та його дані; 11) зв'язок злочину з іншими кримінальними правопорушеннями або діяльністю організованих груп чи злочинних організацій; 12) відомості про вчинення кримінального правопорушення повторно; 13) обставини, що сприяли вчиненню злочину; 14) обставини, що заважали вчиненню злочину; 15) обставини, що свідчать про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності або є підставою для закриття кримінального провадження; 16) вид і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір процесуальних витрат. The dissertation is a monographic study of the investigation of the illegal handling of weapons, munitions or explosives. Attention is focused on the forensic characteristics of the illegal handling of weapons, ammunition or explosives, the features of the initial stage of the investigation, in particular the organization of the pre-trial investigation, the determination of the circumstances to be established, typical investigative situations at the initial stage of the investigation, as well as the tactics and organization of investigative (search) ) actions and forensic examinations in the investigation of illegal handling of weapons, ammunition or explosives. According to the results of the study of scientific works, judicial and investigative investigation practice, it was determined that the forensic characteristics of illegal handling of weapons, ammunition or explosives is a system of data that characterizes illegal actions related to the carrying, storage, acquisition, transfer or sale of firearms, explosives or explosive devices without a legal permit; carrying, manufacturing, repairing or selling daggers, Finnish knives, brass knuckles or other cold weapons without the permission prescribed by law; illegal manufacture, conversion or repair of firearms or counterfeiting, illegal removal or alteration of their markings, or illegal manufacture of ammunition, explosives or explosive devices. The structure of the criminalistic characteristics of illegal handling of weapons, ammunition or explosives includes the following elements: the identity of the offender, the method of committing the crime, traces of the crime; the subject of a criminal offense; the circumstances of the crime. The purpose of the initial stage of the investigation is to establish the fact of the commission of illegal actions and to establish the traces of the commission of the crime. The investigation of the illegal handling of weapons, ammunition or explosives requires the resolution of tasks related to the organization and coordinated work of pre-trial investigation workers in matters of obtaining and exchanging information. An integral part of the organization of a pre-trial investigation is its planning, in particular, determining the order, terms and executors of investigative (search) actions in order to ensure a full and quick investigation, recording of evidentiary information and establishing the circumstances of the commission of a criminal offense. Circumstances to be established have been divided into general and special. General - those defined by criminal procedural legislation and characterizing the event of a criminal offense and the person of the offender, and special - specific to a certain type of criminal offense, namely illegal handling of weapons, ammunition or explosives. General circumstances to be established during the investigation of illegal handling of weapons, ammunition or explosives include: 1) time and place of crime; 2) situation; 3) method (preparation, commission and concealment of illegal acts) and mechanism of crime commission; 4) the subject of a criminal offense; 5) identity of the criminal (demographic data, characteristics); 6) form of guilt, motive and purpose of committing illegal acts; 7) circumstances affecting the severity of the committed crime; 8) the possibility of complicity in the commission of a crime; 9) traces of illegal actions; 10) presence of the victim and his data; 11) connection of the crime with other criminal offenses or activities of organized groups or criminal organizations; 12) information on the repeated commission of a criminal offense; 13) circumstances that contributed to the commission of the crime; 14) circumstances that prevented the commission of a crime; 15) circumstances indicating the possibility of a person's release from criminal responsibility or grounds for closing criminal proceedings; 16) the type and amount of damage caused by the crime, as well as the amount of procedural costs.Документ Можливості використання спеціальних знань під час виявлення та розслідування корисливо-насильницьких злочинів проти власності(РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2017) Кривонос М. В.; Krivonos M. V.Збірник містить матеріали доповідей учасників постійно діючого семінару, присвяченому розгляду проблем діяльності підрозділів карного розшуку Національної поліції України щодо протидії злочинам проти власності, особливо корисливо-насильницьким у сучасних умовах, що проходив 1-3 червня 2017 року в м. Миколаїв. Для науковців, викладачів, курсантів і студентів вищих навчальних закладів юридичного профілю, практичних працівників правоохоронних органів України, а також усіх, хто цікавиться сучасними проблемами діяльності підрозділів карного розшуку Національної поліції України щодо протидії злочинам. The collection contains the materials of the participants' reports on an ongoing basis current seminar dedicated to the consideration of activity roblems criminal investigation units of the National Police of Ukraine regarding combating crimes against property, especially self-serving and violent in modern conditions, which took place June 1-3, 2017 in Mykolaiv. For scientists, teachers, cadets and university students educational institutions of legal profile, practical employees of law enforcement agencies of Ukraine, as well as all, who is interested in the modern problems of the units' activities criminal investigation of the National Police of Ukraine regarding ountermeasures crimes.Документ Витребування та отримання речей і документів як засіб збирання доказів у кримінальному провадженні(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Крушеницький А. В.; Кrushenytskyi A. V.Дисертація є першим у вітчизняній науці спеціальним комплексним дослідженням такого засобу збирання доказів, як витребування та отримання речей і документів у порядку статті 93 КПК України. У дисертації підкреслюється, що відповідно до статті 93 КПК України сторони кримінального провадження можуть здійснювати збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок (окрім проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій). Надання витребуванню та отриманню речей і документів статусу способу збирання доказів у редакції чинного КПК України 2012 року істотно вплинуло на уявлення щодо процедури формування доказів та компетенції учасників кримінального провадження. Водночас норми чинного кримінального процесуального закону не визначають процедуру (механізм) і форму витребування та отримання речей та документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Зважаючи на те, що процедура збирання доказів є початковим і досить важливим елементом процедури доказування, вказана прогалина істотно впливає на її практичну реалізацію. На основі аналізу наукових досліджень і слідчої практики зроблено такі висновки щодо сутності даного способу збирання доказів: - витребування та отримання речей і документів поряд з тимчасовим доступом до речей та документів (глава 15 КПК України) є самостійним, спрощеним та альтернативним засобом збирання доказів, який надає можливість безперешкодно та в найкоротші терміни отримати речі і документи, які є носіями вагомих для кримінального провадження відомостей; - витребування та отримання речей і документів є двома відносно самостійними способами збирання доказів, які мають істотні відмінності, що знаходяться у площині суб’єктного прояву ініціативи оволодіння вказаними предметами (речами, документами); - витребування речей чи документів полягає у зверненні сторони кримінального провадження з вимогою до певного суб’єкта про добровільне надання певних речей чи документів, які є носіями значущої для кримінального провадження інформації (відомостей); - отримання речей чи документів полягає у прийнятті того, що передається за ініціативою володільця речі чи документа, які мають значення для кримінального провадження. The dissertation is the first special comprehensive study in domestic science of such a means of collecting evidence as demanding and receiving things and documents in accordance with Article 93 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The dissertation emphasizes that, due to Article 93 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, criminal proceedings’ parties can collect evidence by demanding and receiving from state authorities, local self-government bodies, enterprises, institutions and organizations, officials and individuals, things, documents, information, expert opinions, conclusions of audits and acts of inspections (except for conducting investigative (search) actions and covert investigative (search) actions). Granting the demanding and receiving things and documents the status of collecting evidence method in the 2012 edition of the Criminal Procedure of Ukraine current Code significantly affected the procedure for the formation of evidence perception and the participants’ competence in criminal proceedings. At the same time, the norms of the current criminal procedural law do not determine the procedure (mechanism) and form of demanding and receiving things and documents that can be used as evidence in criminal proceedings. Considering the fact that gathering evidence procedure is an initial and quite important element of the proof procedure, the specified gap significantly affects its practical implementation. Based on the analysis of scientific research and investigative practice, the following conclusions, regarding the essence of this method of collecting evidence, have been made: - demanding and receiving things and documents along with temporary access to things and documents (Chapter 15 of the Criminal Procedure Code of Ukraine) is an independent, simplified and alternative means of gathering evidence, which provides an opportunity to get things and documents that are important for criminal prosecution without hindrance and in the shortest possible time information processing; - demanding and receiving things and documents are two relatively independent ways of collecting evidence, which have significant differences and are in the plane of the subject's manifestation of the initiative to acquire the specified objects (things, documents); - demanding things or documents consists in the application of a party to criminal proceedings with a demand to a certain subject for the voluntary provision of certain things or documents that are carriers of information (information) significant for criminal proceedings; - receiving things or documents consists in accepting what is transferred at the initiative of the owner of the thing or document that is important for criminal proceedings.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »