DSUIAIR
Вітаємо в репозитарії Донецького державного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ДонДУВС у вільному доступі.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Засоби кримінального процесу у протидії злочинам колабораційної діяльності та терористичної спрямованості
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Сніжко С. В.; Дробенко Д. Ф.; Snizhko S. V.; Drobenko D. F.
У тезі висвітлені питання щодо засобів кримінального процесу у протидії злочинам колабораційної діяльності та терористичної спрямованості.
The thesis highlights issues regarding the means of criminal procedure in combating crimes of collaboration and terrorist orientation.
Спеціальні заходи віктимологічного запобігання насильницьким злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Кузьменко С. Г.; Буга В. В.; Кузьменко С. С.; Kuzmenko S. H.; Buha V. V.; Kuzmenko S. S.
Як свідчить практика, злочинність і боротьба з нею в Україні є надзвичайно складними й актуальними проблемами. При цьому нестабільність суспільно-політичної та економічної ситуації, недосконалість механізму державного управління, відсутність реального дієвого громадського контролю за діяльністю органів державної влади, зниження життєвого рівня населення, корупція в усіх без винятку гілках влади, у тому числі й у правоохоронних органах, створили умови для розвитку і утвердження злочинності в суспільному житті держави. Більше того, стрімке збільшення (за багатьма показниками) масштабів цього явища, поширення впливу на всі соціальні сфери становлять реальну загрозу національній безпеці, ставлять перед суб’єктами запобігання злочинам нові завдання та змушують відшуковувати революційні дієві заходи, спрямовані на протидію зазначеному вкрай суспільно небезпечному явищу, включаючи й заходи, спрямовані на захист прав потерпілих від злочинів.
As practice shows, crime and the fight against it in Ukraine are extremely complex and pressing problems. At the same time, the instability of the socio-political and economic situation, the imperfection of the public administration mechanism, the lack of real effective public control over the activities of government bodies, the decline in the living standards of the population, corruption in all branches of government, including law enforcement agencies, created the conditions for the development and assertion of crime in the public life of the state Moreover, the rapid increase (by many indicators) in the scale of this phenomenon, the spread of influence on all social spheres pose a real threat to national security, pose new tasks for crime prevention subjects and force them to look for revolutionary effective measures aimed at counteracting this extremely socially dangerous, including measures aimed at protecting the rights of crime victims. The leading role in victimological crime prevention should be played by preventive activities in relation to potential victims, that is, the neutralization of victimogenic determinants of crimes. The theory of victimological modeling is a natural result of the development of victimological thought in criminology, aimed at creating models of victimization for victims of various types of crimes (selfish, violent, etc.) in order to develop measures to provide them with timely victimological assistance. The goals of victimological crime prevention can be achieved through the development and implementation of long-term government programs for such prevention. Modeling and implementation of these programs will create a mechanism for organizing effective victimological prevention, increase the effectiveness of the fight against crime and ensure the victimological safety of individual citizens and society as a whole.
Правова природа адміністративного договору: доктринальні підходи, нормативне визначення
(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.
Статтю присвячено детальному аналізу правової природи, сутності та особливостей застосування адміністративного договору в сучасній системі публічного управління України. У ній досліджується історичний розвиток договірної форми регулювання ‒ від основ римського права до її осмислення та модифікації в європейській і українській правовій практиці. Особливу увагу зосереджено на значенні адміністративного договору як інструменту, що забезпечує гнучке й узгоджене врегулювання публічно-правових відносин у діяльності органів влади та місцевого самоврядування. У роботі розглядаються наукові позиції щодо сутності адміністративного договору, його ключових характеристик, меж волевиявлення сторін і відмінностей порівняно з класичними адміністративними актами. Підкреслено проблеми чинного законодавчого регулювання, зокрема його фрагментарність, обмежену рамками окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також наслідки цієї недостатньої регламентації для правозастосування. Завдяки порівняльно-правовому та історико-правовому аналізу встановлено, що широке впровадження адміністративних договорів свідчить про демократизацію публічного управління та перехід держави від владно-імперативних моделей взаємодії до погоджувально-диспозитивних. У статті систематизовано підходи українських науковців до визначення адміністративного договору та виділено його основні риси як складного юридичного механізму, що водночас поєднує публічно-правову природу та договірну форму реалізації повноважень. Доведено його вагому роль у таких сферах, як делегування владних повноважень, надання адміністративних послуг, бюджетне співробітництво, державно-приватне партнерство, а також взаємодія між суб’єктами владних повноважень. Підкреслено важливість подальшого вдосконалення законодавчого регулювання і вироблення єдиного підходу до трактування та застосування адміністративного договору, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування публічного управління з урахуванням процесів децентралізації та інтеграції України до європейського правового простору.
This article provides a detailed analysis of the legal nature, essence, and application of administrative contracts in the contemporary public administration system of Ukraine. It examines the historical development of contractual regulation, from the foundations of Roman law to its interpretation and modification in European and Ukrainian legal practice. Particular attention is focused on the significance of administrative contracts as a tool for ensuring flexible and coordinated regulation of public-law relations in the activities of government bodies and local self-government. The paper examines scholarly positions regarding the essence of administrative contracts, their key characteristics, the scope of the parties’ will, and their differences from classical administrative acts. The article highlights the challenges of current legislative regulation, particularly its fragmentation, limited by the scope of certain provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, and the consequences of this insufficient regulation for law enforcement. A comparative legal and historical legal analysis establishes that the widespread adoption of administrative contracts signals the democratization of public administration and the state’s transition from imperative models of interaction to discretionary ones. This article systematizes Ukrainian scholars’ approaches to defining the administrative contract and highlights its key features as a complex legal mechanism combining public-law nature and the contractual form of exercising authority. Its significant role in areas such as delegation of authority, provision of administrative services, budgetary cooperation, public-private partnerships, and interaction between government entities is demonstrated. The importance of further improving legislative regulation and developing a unified approach to the interpretation and application of the administrative contract is emphasized. This will contribute to improving the effectiveness of public administration, taking into account decentralization processes and Ukraine’s integration into the European legal space.
Сутність поняття транспортної безпеки
(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.
В статті визначено, що транспортна безпека ‒ це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення захисту транспортної системи, пасажирів, вантажів та інфраструктури від загроз природного, техногенного та людського характеру. Вона охоплює безпеку на автомобільному, залізничному, водному, повітряному та міському транспорті. Забезпечення транспортної безпеки сприяє зниженню кількості ДТП, захисту життя та здоров’я людей, покращенню економічної стабільності та підтримці сталого розвитку транспортної галузі. Доведено, що транспортна безпека є невід’ємною частиною національної безпеки та потребує комплексного підходу для ефективного функціонування транспортної системи. Законом України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 року № 2469-VIII визначено правові основи державної політики у сферах національної безпеки і оборони, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності. Надано визначення термінів «національна безпека», «національні інтереси», «загрози національній безпеці» і т. д., проте питання економічної безпеки, і тим більше – транспортної безпеки, детально не прописані. Як слушно зауважують науковці, транспортна безпека є: складовою національної безпеки; перебуває в нерозривному взаємозв’язку із іншими видами безпеки; відносно самостійний вид безпеки, який має системний характер. Видається доцільним транспортну безпеку визначати як стан захищеності транспортного комплексу (об'єктів і суб'єктів транспортної інфраструктури, транспортних засобів) та осіб, що перебувають на території об’єктів транспортної інфраструктури від зовнішніх і внутрішніх загроз. У загальному вигляді дефініцію «транспортна безпека» можна охарактеризувати як систему: попередження, протидії і припинення злочинів в транспортній сфері; попередження на транспорті надзвичайних подій природного й техногенного характеру та ін.
It has been determined that transport security is a set of measures aimed at ensuring the protection of the transport system, passengers, cargo and infrastructure from threats of natural, man-made and human nature. It ensures safety in road, rail, water, air and urban transport. Ensuring transport security helps to reduce the number of accidents, protect people's lives and health, improve economic stability and maintain sustainable development of the transport industry. Thus, transport security is an integral part of national security and requires an integrated approach for the effective functioning of the transport system. The Law of Ukraine «On National Security of Ukraine» dated June 21, 2018 No. 2469-VIII defines the legal basis for state policy in the areas of national security and defense aimed at protecting national interests and ensuring the security of the individual, society and the state in Ukraine from external and internal threats in all spheres of life. Definitions of the terms «national security», «national interests», «threats to national security», etc. are given, but issues of economic security, and even more so – transport security, are not spelled out in detail. As scientists rightly note, transport security is: an integral part of national security; is inextricably linked with other types of security; a relatively independent type of security that is systemic. It seems appropriate to define transport security as a state of protection of the transport complex (objects and subjects of transport infrastructure, vehicles) and persons located on the territory of transport infrastructure objects from external and internal threats. In general, the definition of «transport security» can be characterized as a system: prevention, counteraction and suppression of crimes in the transport sector; prevention of emergency events of natural and man-made nature in transport, etc.
Криміналістична характеристика незаконної порубки або незаконного перевезення, зберігання, збуту лісу, що вчинені в умовах надзвичайних правових режимів (окремий аспект)
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Одерій О. В.; Дробенко Д. Ф.; Oderiy O. V.; Drobenko D. F.
Незаконна порубка лісу є проблемою, яка завдає значної шкоди екології, економіці та суспільству. Вона сприяє деградації довкілля, втраті біорізноманіття, зміні клімату та порушенню прав людини. Своєю чергою ефективність досудового розслідування розглядуваних злочинів прямо залежить від якості розробки криміналістичної характеристики, яка є структурним елементом криміналістичної методики розслідування будь-яких злочинів. З огляду на це статтю присвячено аналізу криміналістичної характеристики (її окремих елементів) незаконної порубки або незаконного перевезення, зберігання, збуту лісу, що вчинені саме в умовах надзвичайних правових режимів та впливу останніх на її формування.
This article examines the phenomenon of illegal logging as a multifaceted issue that generates significant ecological, economic, and social harm, including environmental degradation, biodiversity loss, climate change impacts, and associated human rights violations. Particular attention is paid to the role of the criminalistic profile, whose quality and completeness directly determine the effectiveness of pre-trial investigations into such offences. The study provides an analytical overview of the criminalistic profile and its elements concerning illegal logging and the unlawful transportation, storage, and sale of timber committed under extraordinary legal regimes. It further explores how these regimes shape the structure, content, and practical application of the criminalistic profile in investigative practice.
Міграційна політика України як елемент національної безпеки
(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.
Стаття присвячена аналізу ролі та значення міграційної політики України в контексті забезпечення національної безпеки в умовах сучасних викликів глобалізації та збройної агресії росії. У дослідженні окреслено актуальні проблеми, що виникають у процесі регулювання міграційних потоків та впливу міграції на демографічну ситуацію, економічний розвиток, соціальні процеси та стабільність державних інститутів. Міграційна політика України розглядається як важливий інструмент для забезпечення національної безпеки, включаючи функції збереження людського капіталу, інте¬грації внутрішньо переміщених осіб, боротьби з нелегальною міграцією та захисту прав людини. У статті зазначено, що зростання масштабу міграційних процесів зумовлене не лише війнами та економічними кризами, але й процесами глобалізації, які збільшують взаємозалежність держав. В цьому контексті важливе значення має адаптація та інте-грація мігрантів у нові соціально-економічні умови, забезпечення їхніх прав та належних умов для адаптації, що сприяє стабільності держави. У статті підкреслюється необхідність розробки ефективної міграційної політики на основі міжнародного досвіду, який забезпечує не лише контроль за міграційними потоками, але й їх максимальне викори¬стання на користь країни. Доведено, що міграційна політика України є ключовим елементом національної безпеки, оскільки вона суттєво впливає на демографічні, соціальні, економічні та політичні процеси в державі. Дослідження наукових підходів та практичних аспектів цієї сфери демонструють, що ефективне управління міграційними потоками має забезпечувати не лише контроль над переміщенням населення, але й створювати сприятливі умови для інтеграції мігрантів, збереження людського капіталу та дотримання прав людини. В умовах збройного конфлікту з російською федерацією, значних внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків, а також сучасних глобальних викликів, Україні потрібна комплексна та збалансована міграційна стратегія. Ця стратегія повинна гармонійно поєднувати безпековий аспект із соціально-економічним розвитком, відповідати європейським стандартам та водночас враховувати націо¬нальні пріоритети. Для вдосконалення державної міграційної політики необхідно: забезпечити гармонізацію законодав¬ства України з міжнародними нормами; зміцнити інституційну спроможність державних органів, зокрема Державної міграційної служби України; посилити механізми боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми; розробити ефективні програми соціальної адаптації та інтеграції як для внутрішньо переміщених осіб, так і для біженців; вста¬новити прозорі та збалансовані форми співпраці з міжнародними організаціями та партнерами. Отже, міграційну політику слід розглядати як важливий стратегічний інструмент захисту національного суверенітету, підтримки соці¬альної стабільності та формування сталого відчуття ідентичності українського народу. Її професійне впровадження сприятиме не лише зміцненню безпеки країни, а й успішній інтеграції в європейський та світовий простір.
The article is devoted to the analysis of the role and significance of Ukraine’s migration policy in the context of ensuring national security in the context of modern challenges of globalization and armed aggression of russia. The study outlines the cur-rent problems that arise in the process of regulating migration flows and the impact of migration on the demographic situation, economic development, social processes and the stability of state institutions. Ukraine’s migration policy is considered an impor¬tant tool for ensuring national security, including the functions of preserving human capital, integrating internally displaced persons, combating illegal migration and protecting human rights. The article states that the growth in the scale of migration processes is due not only to wars and economic crises, but also to globalization processes that increase the interdependence of states. In this context, the adaptation and integration of migrants into new socio-economic conditions, ensuring their rights and proper conditions for adaptation, which contributes to the stability of the state, is of great importance. The article emphasizes the need to develop an effective migration policy based on international experience, which ensures not only control over migration flows, but also their maximum use for the benefit of the country. It is proved that the migration policy of Ukraine is a key element of national security, as it significantly affects the demographic, social, economic and political processes in the state. Studies of scientific approaches and practical aspects of this area demonstrate that effective management of migration flows should provide not only control over the movement of the population, but also create favorable conditions for the integration of migrants, the preservation of human capital and the observance of human rights. In the context of the armed conflict with the russian federa¬tion, significant internal and external migration flows, as well as modern global challenges, Ukraine needs a comprehensive and balanced migration strategy. This strategy should harmoniously combine the security aspect with socio-economic development, meet European standards and at the same time take into account national priorities. To improve the state migration policy, it is necessary to: ensure the harmonization of Ukrainian legislation with international norms; strengthen the institutional capacity of government bodies, especially the State Migration Service of Ukraine; strengthen mechanisms to combat illegal migration and human trafficking; develop effective programs of social adaptation and integration for both internally displaced persons and refugees; establish transparent and balanced forms of cooperation with international organizations and partners. Therefore, migration policy should be considered as an important strategic tool for protecting national sovereignty, maintaining social stability, and forming a sustainable sense of identity of the Ukrainian people. Its professional implementation will contribute not only to strengthening the country's security, but also to successful integration into the European and global space.
Європейський досвід формування міграційної політики та його значення для України в умовах воєнної агресії
(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Буга Г.С.; Buha V. V.; Buha H. S.
У статті досліджуються актуальні тенденції та виклики у сфері міграційної політики Європейського Союзу, її взаємозв’язок з Україною в умовах глобалізаційних змін та військової агресії з боку російської федерації. Розглянуто міжнародний досвід створення єдиної мігра¬ційної політики, а також правові й інституційні механізми регулювання міграційних процесів, включаючи заходи ЄС щодо захисту прав людини і забезпечення безпеки держав-членів. Особлива увага приділяється Директиві тимчасового захисту для українських громадян, вимушених залишити країну через війну, а також новим підходам ЄС до управління потоками нерегулярних мігрантів і шукачів притулку. Визначено основні проблеми для України у сфері міграційної політики, включаючи гармонізацію національного законодавства з євро¬пейськими стандартами, регулювання трудової та гуманітарної міграції, а також впровадження міжнародних норм і практик. На основі аналізу досвіду Європейського Союзу запропоновано рекомендації щодо вдосконалення національної міграційної політики України для посилення безпеки, стимулювання економічного розвитку та інтеграції у європейський соціально-економічний простір. Доведено, що міграційні процеси відіграють значну роль у формуванні сучасного міжнародного середовища, впливаючи на економічну, соціальну та політичну стабільність країн. Європейський Союз слугує прикладом багаторівневої системи управління міграцією, яка органічно поєд¬нує захист прав людини із забезпеченням безпеки своїх держав-членів. Практичний досвід ЄС підкреслює важливість комплексного під¬ходу та скоординованих заходів на наднаціональному рівні для ефективного регулювання міграційних потоків та сприяння сталому роз¬витку. Для України, особливо в умовах військової агресії та прагнення інтегруватися в європейську спільноту, актуальним є застосування європейських підходів у розробці національної міграційної політики. Включення міжнародних стандартів та норм, адаптація законодавчої бази до практики ЄС, а також раціональне управління трудовою та гуманітарною міграцією набувають статусу ключових елементів державної стратегії. Таким чином, аналіз та впровадження європейського досвіду у сфері міграційної політики стає не лише предметом наукових досліджень, а й важливим державним пріоритетом. Це сприяє зміцненню національної безпеки, стимулює економічний розви-ток та відкриває нові перспективи для інтеграції України в європейський соціально-економічний простір.
The article examines current trends and challenges in the field of migration policy of the European Union, its relationship with Ukraine in the context of globalization changes and military aggression by the russian federation. The article examines international experience in creating a unified migration policy, as well as legal and institutional mechanisms for regulating migration processes, including EU measures to protect human rights and ensure the security of Member States. Particular attention is paid to the Temporary Protection Directive for Ukrainian citizens forced to leave the country because of the war, as well as new EU approaches to managing the flows of irregular migrants and asylum seekers. The main problems for Ukraine in the field of migration policy are identified, including the harmonization of national legislation with European standards, regulation of labor and humanitarian migration, as well as the implementation of international norms and practices. Based on the analysis of the experience of the European Union, recommendations are proposed for improving the national migration policy of Ukraine to strengthen security, stimulate economic development and integration into the European socio-economic space. It has been proven that migration processes play a significant role in shaping the modern international environment, affecting the economic, social and political stability of countries. The European Union serves as an example of a multi-level migration management system that organically combines the protection of human rights with ensuring the security of its member states. The practical experience of the EU emphasizes the importance of an integrated approach and coordinated measures at the supranational level for the effective regulation of migration flows and the promotion of sustainable development. For Ukraine, especially in the context of military aggression and the desire to integrate into the European community, the application of European approaches in the development of national migration policy is relevant. The inclusion of international standards and norms, adaptation of the legislative framework to EU practices, as well as rational management of labor and humanitarian migration are acquiring the status of key elements of the state strategy. Thus, the analysis and implementation of European experience in the field of migration policy is becoming not only a subject of scientific research, but also an important state priority. This helps to strengthen national security, stimulates economic development and opens up new prospects for the integration of Ukraine into the European socio-economic space.
Сутенерство як кримінально протиправний феномен сучасності
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2022) Коссе В. В.; Kosse V. V.
У статті розглядається сутенерство як кримінально протиправний феномен сучасності. Вказа-но, що сутенерство або втягнення особи у зайняття проституцією часто є латентними, оскіль-ки, по-перше, вони є дуже складними у виявленні та доказуванні як об’єктивних обставин, так і суб’єктивних. По-друге, потерпілі особи не завжди виявляють бажання звертатись до право-охоронних органів через низку факторів, превалюючими з яких є зневіра у дієвості законодавства, наявність шаблонного уявлення про нігілізм поліції та небажання оприлюднювати факт посяган-ня на власну честь, гідність та статеву свободу тощо. Зазначено, що під сутенерством необхідно розуміти складну кримінально протиправну діяльність особи, яка полягає у підборі осіб жіночої та/або чоловічої статі для надання сексуальних послуг, а також реалізація будь-яких організатор-сько-управлінських функцій (контактування із клієнтами, фізичний та медичний захист, розробка графіка та переліку послуг тощо), пов’язаних із діяльністю цих осіб. Основними діями сутенера є: 1) відбір осіб, які надаватимуть сексуальні послуги, узгодження переліку послуг; 2) пошук та пер-вісний контакт із клієнтами, встановлення винагороди; 3) забезпечення транспортування до клі-єнта або житлової площі, придатної для надання сексуальних послуг; 4) забезпечення особистої безпеки особи, яка надає сексуальні послуги; 5) забезпечення медичної допомоги особі, яка надає сексуальні послуги. Підсумовано, що натепер розуміння феномену сутенерства є занадто вузьким та надмірно рудиментарним. Основна проблема полягає у сприйнятті такого роду діяльності крізь призму корисливого мотиву, що як з теоретичної, так і з практичної точки зору ускладнює процес боротьби з кримінальними правопорушеннями. Факт наявності корисливого мотиву у сутенера має бути визначений кримінальним законодав-ством як обтяжуюча обставина, однак у жодному разі не як визначальна.
The article considers pimping as a criminally illegal phenomenon of our time. It is indicated that pimping or involving a person in prostitution is often latent because, firstly, it is very difficult to identify and prove both objective and subjective circumstances. Secondly, victims do not always show a desire to turn to law enforcement agencies due to a number of factors, the most prevalent of which are disbelief in the effectiveness of legislation, the presence of a stereotyped idea of police nihilism, and reluctance to publicize the fact of encroachment on one’s honor, dignity, and sexual freedom, etc. It is noted that pimping should be understood as a complex criminally illegal activity of a person, which consists in the selection of female and/or male persons for the provision of sexual services, as well as the implementation of any organizational and managerial functions (contact with clients, physical and medical protection, development schedule and list of services, etc.) related to the activities of these persons. The main actions of a pimp are: 1) selection of persons who will provide sexual services, coordination of the list of services; 2) search and initial contact with clients, establishment of remuneration; 3) providing transportation to the client or living space suitable for providing sexual services; 4) ensuring the personal safety of a person who provides sexual services; 5) provision of medical assistance to a person who provides sexual services. It is concluded that today the understanding of the phenomenon of pimping is too narrow and excessively rudimentary. The main problem lies in the perception of this kind of activity through the prism of a selfish motive, which complicates the process of combating criminal offenses both from a theoretical and a practical point of view. The fact that the pimp has a selfish motive should be defined by the criminal law as an aggravating circumstance, but in no case as a determining factor.
Втягнення наркозалежних осіб у зайняття проституцією: віктимологічний аспект
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2022) Варава Д. В.; Коссе В. В.; Varava D. V.; Kosse V. V.
У статті розглядається проблема втягнення осіб, які мають наркотичну залежність у зайнят-тя проституцією. Доводиться, що наркоманія пов’язана з економічною нестабільністю. Автором надається стисла характеристика таких жертв та визначаються основні напрями запобігання їх віктимній поведінці. Вказано, що насамперед віктимологічне запобігання наркотизації має бути спрямоване стосовно неповнолітніх осіб, які завдяки несформованій системі цінностей та гнучкій психіці здатні піддаватись не тільки негативному, а і позитивному впливу.
The article deals with the problem of involvement of persons with drug addiction in prostitution. The author provides a brief description of such victims and defines the main directions of prevention of their victim behavior. It is indicated that the main determinants of the victimization of drug addicts with their subsequent involvement in prostitution include: 1) unsatisfactory level of material support of the victim, due to the unstable economic and social state of the population’s security and its own needs; 2) a vulnerable state caused by the use of narcotic drugs, which excludes the possibility of perceiving illegal actions in relation to oneself; 3) tendency to respond to blackmail and/or deception due to heightened perception of the potential consequences of refusing to engage in prostitution; 4) emotional lability, which becomes the cause of aggravation of conflicts with subsequent involvement in prostitution. It is noted that the role of law enforcement agencies should be given special attention given that timely prevention, which consists in identifying persons prone to the use of narcotic drugs and substances, provides an opportunity to shift the emphasis to other activities that may be socially useful. Society today can also contribute to raising the level of morality of the population. Attention is drawn to the value of individual work with persons who have drug addiction, as well as with victims of involvement in prostitution, since such work should be aimed at specifying the determination of criminal offenses related to the illegal circulation of narcotic drugs and psychotropic substances, as well as their analogues and precursors and involvement in prostitution, as well as the choice of response methods depending on the characteristics of the victim.
Поняття та зміст основних завдань і функцій патрульної поліції України
(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.
В статті доводиться, що аналіз нормативно-правових актів, а також практичного досвіду діяльності патрульної поліції дозволив визначити ключові напрями її роботи, серед яких забезпечення громадського порядку, попередження правопорушень, а також здійснення оперативного реагування на події, що становлять загрозу безпеці громадян. Патрульна поліція має важливу роль у реалізації політики з охорони прав і свобод громадян, забезпечення стабільності та правопорядку в суспільстві. Разом з тим, вона сприяє розвитку довіри до правоохоронних органів, що є важливим аспектом для забезпечення ефективної співпраці поліції та громадян. Завдяки своїм функціям патрульна поліція не лише реагує на правопорушення, а й активно працює на попередження правопорушень, формуючи безпечне середовище для проживання та розвитку суспільства. Таким чином, діяльність патрульної поліції є важливою складовою правової системи України і потребує подальшого вдосконалення в умовах постійних змін суспільних потреб та викликів сучасності. Також, зазначено, що стаття 2 Закону Україну «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII визначає, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Отже, всі ці завдання ‒ є загальними і для патрульної поліції. Однак, Положенням про патрульну службу МВС, яке затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.07.2015 № 796 визначено, основні завдання та функції патрульної служби.
The article proves that the analysis of regulatory legal acts, as well as practical experience of the patrol police activity allowed to determine the key areas of its work, including ensuring public order, preventing offenses, as well as providing an operational response to events that pose a threat to the safety of citizens. The patrol police has an important role in implementing the policy of protecting the rights and freedoms of citizens, ensuring stability and law and order in society. At the same time, it contributes to the development of trust in law enforcement agencies, which is an important aspect for ensuring effective cooperation between the police and citizens. Due to its functions, the patrol police not only responds to offenses, but also actively works to prevent offenses, forming a safe environment for living and developing society. Thus, the activities of the patrol police are an important component of the legal system of Ukraine and require further improvement in the conditions of constant changes in social needs and challenges of modernity. It is also noted that Article 2 of the Law of Ukraine “On the National Police” dated July 2, 2015 No. 580-VIII determines that the tasks of the police are to provide police services in the following areas: 1) ensuring public safety and order; 2) protecting human rights and freedoms, as well as the interests of society and the state; 3) combating crime; 4) providing, within the limits specified by law, assistance services to persons who, for personal, economic, social reasons or as a result of emergency situations, require such assistance. Therefore, all these tasks are general for the patrol police. However, the Regulation on the Patrol Service of the Ministry of Internal Affairs, approved by the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine dated July 2, 2015 No. 796, defines the main tasks and functions of the patrol service.