DSUIAIR
Вітаємо в репозитарії Донецького державного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ДонДУВС у вільному доступі.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Нормативно-правове регулювання діяльності патрульної поліції
(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.
В статті визначено, що патрульна поліція, поряд із кримінальною поліцією, органами досудового розслідування, поліцією охорони, спеціальною поліцією та поліцією особливого призначення, виступає складовим елементом системи органів Національної поліції Укра¬їни. Нормативно-правову основу діяльності патрульної поліції як структурного підрозділу Національної поліції України становлять Кон¬ституція України, міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, Закон України «Про Національну поліцію» та інші закони України, акти Президента України та постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, а також видані відповідно до них акти Міністерства внутрішніх справ Укра¬їни, інші нормативно-правові акти. наявні нормативно-правові акти потребують термінового доопрацювання з урахуванням специфіки воєнного стану. Доводиться, що особливо важливо чітко окреслити повноваження патрульної поліції в умовах надзвичайних ситуацій для уникнення правових колізій. В умовах воєнного стану важливо підтримувати баланс між забезпеченням безпеки та гарантованими пра¬вами громадян. Патрульна поліція повинна мати чіткі вказівки щодо обмеження прав, щоб уникати зловживань і порушень, що зумовлено необхідністю тісної координації між патрульною поліцією та іншими органами державної влади, включаючи військові, задля забезпечення скоординованих дій в умовах воєнного стану. Слід зазначити, що ефективне нормативно-правове регулювання діяльності патрульної поліції в умовах воєнного стану є невід’ємною складовою для забезпечення правопорядку і безпеки в суспільстві. Це вимагає комплек¬сного підходу, адаптації існуючих норм і впровадження нових механізмів мобільного реагування на виклики сьогодення.
The patrol police, along with the criminal police, pre-trial investigation bodies, security police, special police and special purpose police, is an integral part of the system of bodies of the National Police of Ukraine. The regulatory and legal basis for the activities of the patrol police as a structural unit of the National Police of Ukraine are the Constitution of Ukraine, international treaties of Ukraine, consent to the binding nature of which has been granted by the Verkhovna Rada of Ukraine, the Law of Ukraine «On the National Police» and other laws of Ukraine, acts of the President of Ukraine and resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as regulatory and legal acts. The existing regulatory and legal acts need urgent revision taking into account the specifics of martial law. It is especially important to clearly define the powers of the patrol police in emergency situations in order to avoid legal conflicts. Under martial law, it is important to maintain a balance between ensuring security and guaranteed rights of citizens. The patrol police must have clear instructions on limiting rights in order to avoid abuses and violations, which is due to the need for close coordination between the patrol police and other government agencies, including the military, to ensure coordinated actions under martial law. It should be noted that effective legal regulation of the patrol police activities under martial law is an integral part of ensuring law and order and security in society. This requires a comprehensive approach, adaptation of existing regulations and the introduction of new mechanisms for mobile response to today’s challenges.
Публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я
(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.
В статті визначено, що публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я – це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямована на формування, реалізацію та контроль державної політики у галузі охорони здоров’я для забезпечення доступності та якості медичних послуг. Основні завдання публічного управління та адміністрування у сфері охороні здоров’я: формування політики охорони здоров’я; фінансування системи охорони здоров’я; організація медичної допомоги; кадрова політика; контроль і нагляд; забезпечення доступності медицини; медична безпека. Доводиться, що публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я відіграє ключову роль у забезпеченні здоров’я нації. Його ефективність залежить від державної політики, належного фінансування, контролю якості медичних послуг та адаптації до сучасних викликів, таких як пандемії, старіння населення та технологічні зміни в медицині. В Україні правове забезпечення охорони здоров’я передбачено ст. 49 Конституції України та виражено через такі правомочності: право на охорону здоров’я, право на медичну допомогу, право на медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Щодо медичної допомоги, то держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслугову-вання. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Також до обов’язків держави в управлінні сферою здоров’я віднесено підтримання розвитку фізичної культури і спорту, забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення.
Public management and administration in the field of health care is the activity of state authorities and local governments aimed at the formation, implementation and control of state policy in the field of health care to ensure the availability and quality of medical services. The main tasks of public management and administration in the field of health care: formation of health care policy; financing of the health care system; organization of medical care; personnel policy; control and supervision; ensuring the availability of medicine; medical safety. Public management and administration in the field of health care plays a key role in ensuring the health of the nation. Its effectiveness depends on state policy, adequate financing, quality control of medical services and adaptation to modern challenges, such as pandemics, population aging and technological changes in medicine. In Ukraine, the legal provision of health care is provided for in Article 49 of the Constitution of Ukraine and is expressed through the following rights: the right to health care, the right to medical care, the right to medical insurance. Health care is provided by state financing of relevant socio-economic, medical and sanitary and health-preventive programs. As for medical care, the state creates conditions for effective and accessible medical care for all citizens. In state and municipal health care institutions, medical care is provided free of charge. Also, the state’s responsibilities in health care management include supporting the development of physical culture and sports, ensuring the sanitary and epidemiological well-being of the population.
Поняття та сутність адміністративно-правового статусу Національної поліції України
(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.
В статті доводиться, що під час розгляду поняття та сутності адміністративно-правового статусу Національної поліції України, необхідно звернути увагу на Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, в якому в ч.1 ст. 1 визначено, що Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. В статті визначено, що Національна поліція відіграє центральну роль у забезпеченні правопорядку, захисту прав і свобод громадян, а також виконанні адміністративних функцій, що підтверджує її важливість у структурі органів державної влади України. Адміністративно-правовий статус Національної поліції України відображає комплекс правових норм, що регламентують діяльність поліції, її функції, повноваження та відповідальність. Це поняття є ключовим для розуміння місця поліції в системі органів державної влади. Водночас, ефективність адміністративно-правового статусу значною мірою залежить від наявності чітких і збалансованих нормативно-правових актів, що регулюють дії поліції, а також від їх дотримання на практиці, не менш важливим є й проведення реформ, спрямованих на розширення прав поліцейських, підвищення їх професійних стандартів та забезпечення належного громадського контролю за діяльністю.
He article proves that when considering the concept and essence of the administrative and legal status of the National Police of Ukraine, it is necessary to pay attention to the Law of Ukraine «On the National Police» dated July 2, 2015 No. 580-VIII, which in Part 1 of Art. 1 defines that the National Police of Ukraine (police) is the central executive body that serves society by ensuring the protection of human rights and freedoms, combating crime, maintaining public security and order. The National Police plays a central role in ensuring law and order, protecting the rights and freedoms of citizens, as well as performing administrative functions, which confirms its importance in the structure of state authorities of Ukraine. The administrative and legal status of the National Police reflects a set of legal norms regulating the activities of the police, its functions, powers and responsibilities. This concept is key to understanding the place of the police in the system of state authorities. At the same time, the effectiveness of the administrative and legal status largely depends on the existence of clear and balanced legal acts governing the actions of the police, as well as on their observance in practice; it is equally important to carry out reforms aimed at expanding the rights of police officers, raising their professional standards and ensuring proper public control over their activities.
Значення OSINT-технологій у розслідуванні воєнних злочинів
(Одеський державний університет внутрішніх справ, 2025) Третяк С. В.; Квашук О. Д.; Tretyak S. V.; Kvashuk O. D.
Досліджено аспекти використання OSINT-технологій у різних сферах суспільної практики та напрями запровадження у правоохоронну діяльність, зокрема, досудове розслідування воєнних злочинів. Ефективне впровадження методології розвідки з відкритих джерел у правоохоронну діяльність є важливим завданням, виконання якого суттєво підвищує потенціал розслідування задля достовірного встановлення обставин воєнних злочинів та реального притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.
The study examines aspects of the use of OSINT technologies in various areas of public practice and directions for their implementation in law enforcement activities, in particular, pre-trial investigations of war crimes. The effective implementation of open source intelligence methodology in law enforcement is an important task, the fulfillment of which significantly increases the investigative potential for reliably establishing the circumstances of war crimes and bringing the perpetrators to justice.
Використання електронних доказів у кримінальному провадженні
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Квашук О. Д.; Kvashuk O. D.
У статті досліджено правову природу, процесуальні особливості та практичні аспекти використання електронних доказів у кримінальному провадженні України. Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, поширенням кіберзлочинності та необхідністю адаптації національного законодавства до сучасних викликів у сфері кримінального судочинства. Автор аналізує основні види електронних доказів, зокрема електронні документи, мультимедійні файли, метадані, інформацію із соціальних мереж і цифрові сліди із серверів та пристроїв. Розглянуто специфіку їх збирання, фіксації, зберігання та оцінки з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України, а також міжнародних стандартів.
Особлива увага приділяється проблемам допустимості електронних доказів, таким як недотримання процедур вилучення, автентифікація, захист від фальсифікації та дотримання прав особи під час обшуку цифрових носіїв. Проаналізовано судову практику, яка демонструє неоднорідність у підходах до оцінки цифрових доказів, що вказує на необхідність уніфікації відповідних процесуальних норм. Окреслено роль судових експертів у встановленні технічної достовірності та автентичності електронних даних, надано приклади справ, де саме експертиза відіграла вирішальну роль. У статті також узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання електронних доказів (США, ЄС, Велика Британія) з метою формування пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного кримінального процесу. Автор підкреслює необхідність нормативного закріплення поняття «електронний доказ», розробки методичних рекомендацій для слідчих і суддів, а також впровадження цифрової криміналістики в українську судову практику. Зроблено висновок, що ефективне правове врегулювання використання електронних доказів є ключовою умовою забезпечення об’єктивності, законності та справедливості кримінального провадження у цифрову епоху.
The article examines the legal nature, procedural features and practical aspects of the use of electronic evidence in criminal proceedings in Ukraine. The relevance of the topic is due to the rapid development of digital technologies, the spread of cybercrime and the need to adapt national legislation to modern challenges in the field of criminal justice. The author analyzes the main types of electronic evidence – in particular, electronic documents, multimedia files, metadata, information from social networks and digital traces from servers and devices. The specifics of their collection, recording, storage and evaluation are considered, taking into account the requirements of the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as international standards. Particular attention is paid to the problems of admissibility of electronic evidence, such as non-compliance with the procedures for seizure, authentication, protection against falsification and observance of the rights of the individual during the search of digital media. The case law is analyzed, which demonstrates heterogeneity in approaches to the assessment of digital evidence, which indicates the need to unify the relevant procedural norms. The role of forensic experts in establishing the technical reliability and authenticity of electronic data is outlined, and examples of cases where expertise played a decisive role are provided. The article also summarizes foreign experience in legal regulation of electronic evidence (USA, EU, Great Britain), in order to formulate proposals for improving the domestic criminal process. The author emphasizes the need for regulatory consolidation of the concept of “electronic evidence”, the development of methodological recommendations for investigators and judges, as well as the introduction of digital forensics into Ukrainian judicial practice. The conclusion is made that effective legal regulation of the use of electronic evidence is a key condition for ensuring the objectivity, legality and fairness of criminal proceedings in the digital era.
Психологічний профіль особи невідомого злочинця, окремі особливості застосування
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Потоцький М. М.; Гранкіна В. І.; Pototskyi M. M.; Hrankina V. I.
Установлено, що психологічний профіль особи невідомого злочинця створюється фахівцем крізь, так би мовити, призму фрагментів (частин відомої інформації) про події злочину й особу злочинця. Підсумовано, що використання методу психологічного профілювання особи невідомого злочинця може надати органам кримінального переслідування інформацію про: психотип людини, фізіологічні та поведінкові особливості, інтелектуальні здібності людини, мотиви поведінки злочинної діяльності, може надати можливість прогнозування дій злочинця в майбутньому.
It has been determined that the use of the psychological profile method for identifying an unknown criminal should be perceived as an exception, since in the vast majority of cases its use is preceded by traditional and more accurate identification methods. In the case when traditional methods of searching for a person do not yield results, then compiling a psychological profile can be used as an auxiliary tool. The procedural features of the application of the psychological profile method for an unknown criminal need to be clarified, as well as the benefits of such a method for achieving the objectives of pre-trial criminal proceedings. It has been established that in the case when during pre-trial criminal proceedings there is a need to reflect the psychological characteristics of an unknown criminal, it is advisable to use the psychological profile method. There are cases when, when searching for an unknown criminal, the criminal prosecution authorities have a limited amount of information about this person, for example: data on behavior during or after committing a criminal offense, information on methods of preparing for the offense and methods of hiding its traces, witness statements, etc. Such information about an unknown criminal can be called fragmentary. Thus, the psychological profile of a person will be created through, so to speak, the prism of such fragments (parts of known information). It is concluded that the use of psychological profiling of an unknown criminal can be carried out “in the format” of an expert opinion or a specialist’s opinion. The involvement of an expert in the investigation of a crime may be preceded by the involvement of a psychological profiling specialist (outside of expert research), since the involvement of a specialist requires less expenditure of procedural resources (primarily time). The use of the method of psychological profiling of an unknown criminal can provide criminal prosecution authorities with information about: a person’s psychotype, physiological and behavioral characteristics, a person’s intellectual abilities, motives for criminal behavior and prediction of the criminal’s actions in the future, etc.
Окремі питання ефективності досудового розслідування
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Потоцький М. М.; Pototskyi M. M.
У тезах відзначено, що оцінюючи ефективність того чи іншого явища/дії за основу має братись низка параметрів (критеріїв). Вбачається, що ефективність характеризує, в першу чергу, досягнення бажаного результату. Другорядними, однак не менш важливими ознаками ефективності є затрачений проміжок часу для досягнення результату та набір засобів які були використані на шляху до досягнення мети. Рівень обмеження прав людини під час досудового розслідування є покажчиком засобів, які затрачені на шляху з’ясування істини у справі. Суттєве обмеження прав людини під час розслідування, в окремих випадках, є покажчиком необґрунтованого (непропорційного) застосування засобів, що в свою чергу, свідчить про неефективність діяльності. Виокремлюються наступні критерії (ознаки) ефективності досудового розслідування: повнота дослідження обставин; пропорційність обмеження прав людини, незалежність, громадський контроль, оперативність, розумна швидкість, вжиття усіх заходів для встановлення істини, досягнення бажаного результату.
The theses note that when assessing the effectiveness of a phenomenon/action, a number of parameters (criteria) should be taken as a basis. It is seen that effectiveness characterizes, first of all, the achievement of the desired result. Secondary, but no less important signs of effectiveness are the time spent to achieve the result and the set of means that were used to achieve the goal. The level of restriction of human rights during the pre-trial investigation is an indicator of the means spent on finding out the truth in the case. A significant restriction of human rights during the investigation, in some cases, is an indicator of the unjustified (disproportionate) use of means, which in turn indicates the inefficiency of the activity. The following criteria (signs) of the effectiveness of the pre-trial investigation are distinguished: completeness of the investigation of the circumstances; proportionality of the restriction of human rights, independence, public control, efficiency, reasonable speed, taking all measures to establish the truth, achieving the desired result.
Адміністративна відповідальність за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування): законодавчі ініціативи в Україні та зарубіжний досвід
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Мердова О. М.; Умрихіна І. О.; Шишкарьова О. Г.; Merdova O. M.; Umrykhina I. O.; Shyshkarova O. G.
Статтю присвячено дослідженню проблем запровадження в Україні адміністративної відповідальності за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування). Особливуувагу приділено аналізу сучасних законодавчих ініціатив, які мають місце в Україні відносно встановлення адміністративної відповідальності за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування). Зокрема, предметом аналізу стали положення проєкту закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодовстановлення відповідальності за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування)» (реєстр. № 9642 від 22.08.2023). Підкреслено, що від дрифтування як протиправного діяння слід відрізняти однойменний окремий вид автомобільного спорту. У зв’язку з наведе-
ним, ураховуючи укорінення у вжитку терміна «дрифтування» («дрифт», «дрифтинг» тощо) для позначення виду автомобільного спорту та його офіційне визнання в Україні, а також із метою розмежування відповідних протиправних діянь та виду спорту (спортивних змагань тощо), постає питання у доцільності вибору більш точного терміна для позначення відповід-
ного адміністративного правопорушення. Відзначено й інші недоліки законопроєкту № 9642: а) неможливість включення до диспозиції пропонованої ним ст. 122-6 КУпАП формулювання («порушення Правил дорожнього руху…») за умови безпосередньої відсутності у Постанові Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 заборони здійснювати навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування); б) окремі варіантипротиправної поведінки щодо дрифтування, які законопроєктом № 9642 пропонується визначити у межах окремого складу адміністративного правопорушення, за чинного регулювання вже є адміністративно караними діяннями. Аналіз зарубіжного досвіду показав, що у багатьох іноземних державах за сучасних умов кероване занесення транспортного засобу (дрифтування) за винятком дрифтування як виду автомобільного спорту є забороненою поведінкою (Грузія,
США, Саудівська Аравія, Туреччина, Японія та ін.). Зроблено висновок про доцільність внесення змін до КУпАП та встановлення в Україні адміністративної відповідальності за навмисне кероване занесення транспортного засобу (дрифтування) у непризначених для цього місцях за умови доопрацювання законопроєкту № 9642.
The article is devoted to the study of the problems of introducing administrative liability for intentional controlled skidding of a vehicle (drifting) in Ukraine. Special attention is paid to the analysis of modern legislative initiatives taking place in Ukraine regarding the establishment of administrative liability for intentional controlled skidding of a vehicle (drifting). In particular, the subject of the analysis was the provisions of the draft law of Ukraine “On Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offenses on Establishing Liability for Intentional Controlled Skidding of a Vehicle (Drifting)” (Registration No. 9642 dated 08/22/2023). It is emphasized that drifting as an illegal act should be distinguished from a separate type of motor sport of the same name. In connection with the above, taking into account the entrenched use of the term “drifting” (“drift”, “drifting”, etc.) to designate a type of motor sport and its official recognition in Ukraine, as well as in order to distinguish between the relevant illegal acts and the type of sport (sports competitions, etc.), the question arises of the expediency of choosing a more precise term to designate the relevant administrative offense. Other shortcomings of draft law No. 9642 were also noted: a) the impossibility of including in the disposition of Article 122-6 of the Code of Administrative Offenses the wording (“violation of the Rules of the Road…”) proposed by it, provided that there is no direct prohibition in the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On the Rules of the Road” dated 10.10.2001 on intentional controlled drifting of a vehicle (drifting); b) certain variants of illegal behavior regarding drifting, which draft law No. 9642 proposes to define within the framework of a separate component of an administrative offense, are already administratively punishable acts under the current regulation. An analysis of foreign experience has shown that in many foreign countries under modern conditions, controlled drifting of a vehicle (drifting), with the exception of drifting as a type of motor sport, is prohibited behavior (Georgia, USA, Saudi Arabia, Turkey, Japan, etc.). A conclusion has been made on the expediency of amending the Code of Administrative Offenses and establishing administrative liability in Ukraine for intentional controlled drifting of a vehicle (drifting) in places not intended for this, provided that draft law No. 9642 is finalized.
Превентивна діяльність поліції: теорія та практика формування безпекового середовища
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Кіблик Д. В.; Хилько Л. І.; Шишкарьова О. Г.; Kiblyk D. V.; Khylko L. I.; Shyshkarova O. G.
Статтю присвячено дослідженню ролі підрозділів превентивної діяльності Національної поліції України як ключових суб’єктів реалізації державної політики у сфері формування безпекового середовища. Розкрито теоретичні засади превентивної функції поліції, її місце у системі публічного управління та взаємодії з громадськістю. Окрему увагу приділено практичним аспектам діяльності превентивних підрозділів, зокрема впровадженню інноваційних підходів до профілактики правопорушень, розвитку партнерських відносин із населенням, місцевими органами влади та громадськими
організаціями. Протягом останніх років одним з офіційно визначених пріоритетів діяльності Національної поліції України стало формування безпечного освітнього середовища. Цей напрям реалізується через комплекс заходів, спрямованих на протидію булінгу, домашньому насильству та іншим соціально небезпечним явищам. Як зазначено на офіційному сайті МВС та у виступах міністра внутрішніх справ України І.В. Клименка, розвиток Концепції безпекового середовища в Україні до 2026 р.
The article is devoted to the study of the role of the preventive activity units of the National Police of Ukraine as key subjects of the implementation of state policy in the field of forming a security environment. The theoretical principles of the preventive function of the police, its place in the system of public administration and interaction with the public are revealed. Special attention is paid to the practical aspects of the activities of preventive units, in particular, the implementation of innovative approaches to the prevention of offenses, the development of partnership relations with the population, local authorities and public organizations. In recent years, one of the officially defined priorities of the National Police of Ukraine has been the formation of a safe educational environment. This direction is implemented through a set of measures aimed at combating bullying, domestic violence and other socially dangerous phenomena. As stated on the official website of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and in the speeches of the Minister of Internal Affairs of Ukraine I.V. Klymenko, the development of the Concept of a Safe Environment in Ukraine by 2026.
Громадськість та медіа як суб’єкти контролю за дотриманням поліцейськими професійної етики
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Мердова О. М.; Шишкарьова О. Г.; Merdova O. M.; Shyshkarova O. G.
Автори, спираючись на визначення етики як системи моральних норм і правил поведінки, акцентують на особливій ролі поліцейських у суспільстві, що вимагає від них вищого рівня моральних якостей та спеціальних етичних норм. Досліджено концепції професійної етики поліцейського, що базується на деонтологічних принципах та закріплена в нормативно-правових документах.
У статті наголошено на тому, що внутрішній контроль є недостатнім для забезпечення високого рівня прозорості та відповідності етичним нормам, особливо в умовах зростаючих суспільних вимог. Акцентовано на недостатній регламентації участі громадських організацій та медіа як незалежних суб’єктів контролю, хоча вони можуть відігравати вирішальну роль у підвищенні прозорості та відповідальності поліції.
Сформовано висновок, що підвищення професіоналізму та етики поліцейських є ключовою складовою частиною ефективної роботи правоохоронних органів. Незважаючи на роль керівників поліції у здійсненні контролю, громадськість та медіа відіграють вирішальну роль у забезпеченні прозорості та підзвітності. Тому для подальшого розвитку поліцейської етики необхідно розширити суб’єктний склад органів контролю, нормативно закріпити їхні повноваження та створити ефективні механізми контролю, що сприятимуть підвищенню довіри громадян до правоохоронних органів.
The authors, based on the definition of ethics as a system of moral norms and rules of conduct, emphasize the special role of police officers in society, which requires them to have a higher level of moral qualities and special ethical norms. The concept of professional ethics of a police officer, based on deontological principles and enshrined in regulatory documents, is studied.
The article emphasizes that internal control is insufficient to ensure a high level of transparency and compliance with ethical norms, especially in the face of growing public demands. The emphasis is on the insufficient regulation of the participation of public organizations and the media as independent subjects of control, although they can play a crucial role in increasing the transparency and accountability of the police.
The conclusion is drawn that increasing the professionalism and ethics of police officers is a key component of the effective work of law enforcement agencies. Despite the role of police leaders in exercising control, the public and the media play a crucial role in ensuring transparency and accountability. Therefore, for the further development of police ethics, it is necessary to expand the subject composition of control bodies, normatively consolidate their powers, and create effective control mechanisms that will help increase citizens' trust in law enforcement agencies.