DSUIAIR
Вітаємо в репозитарії Донецького державного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ДонДУВС у вільному доступі.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Забезпечення балансу між національною безпекою та правами людини у сфері міжнародного студентського обміну: окремий аспект
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Хитровський Д. В.; Khytrovskyi D. V.
Дана теза присвячена аналізу забезпечення прав людини у період дії правового режиму воєнного стану. розглядаються правові основи обмеження окремих прав і свобод громадян, баланс між національною безпекою та захистом фундаментальних свобод, а також механізми контролю за дотриманням прав людини. особлива увага приділяється практичним аспектам реалізації прав під час воєнного стану, правовим гарантіям, а також викликам, що виникають у сфері захисту прав людини у надзвичайних умовах.
This thesis is devoted to the analysis of human rights protection during the legal regime of martial law. it examines the legal grounds for restricting certain rights and freedoms of citizens, the balance between national security and the protection of fundamental freedoms, as well as mechanisms for monitoring human rights compliance. special attention is paid to practical aspects of rights implementation during martial law, legal guarantees, and challenges arising in the field of human rights protection under emergency conditions.
Діджиталізація освітньої діяльності, як напрям розвитку у процесі підготовки співробітників Національної поліції України
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Хитровський Д. В.; Ткаченко Д. А.; Khytrovskyi D. V.; Tkachenko D. A.
Тези присвячені обговоренню правової науки та державотворення в Україні в умовах сучасних викликів, спричинених російською воєнною агресією. У роботі розглядаються теоретичні та практичні аспекти розвитку державних інститутів, механізми захисту правового простору та перспективи реформування правової системи. Особлива увага приділяється взаємозв’язку правової науки, законодавчої діяльності та практичних підходів до забезпечення ефективного державного управління. Висвітлено ключові напрямки вдосконалення правової політики та зміцнення державності в умовах сучасних викликів, а також роль наукового аналізу у формуванні практичних рекомендацій для розвитку українського суспільства.
The theses are dedicated to the discussion of legal science and state-building in Ukraine under the current challenges caused by Russian military aggression. The work examines both theoretical and practical aspects of the development of state institutions, mechanisms for protecting the legal framework, and prospects for reforming the legal system. Special attention is paid to the interconnection between legal science, legislative activity, and practical approaches to ensuring effective public administration. Key directions for improving legal policy and strengthening statehood under contemporary challenges are highlighted, as well as the role of scientific analysis in forming practical recommendations for the development of Ukrainian society.
Доброчесність як принцип взаємодії громадського суспільства та органів держави в сучасних умовах
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Хитровський Д. В.; Khytrovskyi D. V.
Дослідження присвячене принципу доброчесності як ключовому елементу публічної діяльності та функціонування правоохоронних органів. Доброчесна поведінка розглядається як багатогранне явище, що має як корпоративний, так і індивідуальний вимір, і спрямована на забезпечення порядності, професіоналізму та ефективності державних функцій. Законодавче закріплення принципу доброчесності, зокрема в Законі України «Про державну службу», формує нормативну основу для реалізації публічного інтересу та запобігання конфлікту приватних і суспільних інтересів. У роботі підкреслюється значення таких аспектів доброчесності, як відданість справі, корпоративні стандарти, дисциплінованість, прозорість та публічність діяльності. Принцип доброчесності пронизує весь процес правоохоронної діяльності — від оцінювання кандидатів до виконання службових обов’язків та поведінки в приватному житті. Основною метою є формування довгострокового ефекту від доброчесної поведінки через механізми контролю, моніторингу та підвищення професійної культури працівників правоохоронних органів.
The study focuses on the principle of integrity as a key element in public service and the functioning of law enforcement agencies. Integrity is considered a multifaceted phenomenon, encompassing both corporate and individual dimensions, aimed at ensuring honesty, professionalism, and the effectiveness of state functions. The legal enshrinement of the principle of integrity, particularly in the Law of Ukraine “On Civil Service,” provides a normative framework for safeguarding the public interest and preventing conflicts between private and societal interests. The study emphasizes important aspects of integrity, such as dedication to duty, corporate standards, discipline, transparency, and the public nature of activities. The principle of integrity permeates the entire law enforcement process — from candidate evaluation to the performance of official duties and personal conduct outside the workplace. The primary goal is to achieve a long-term effect of integrity through mechanisms of control, monitoring, and the enhancement of professional culture among law enforcement personnel.
Порівняння підходів різних країн до правового забезпечення безпілотних систем
(УДЛА, 2025) Хитровський Д. В.; Бондаренко А. О.; Khytrovskyi D. V.; Bondarenko A. O.
У роботі розглянуто сучасні тенденції розвитку безпілотних систем та їхнє правове регулювання в різних країнах світу. Акцент зроблено на порівнянні підходів Сполучених Штатів Америки та України як держав із різними рівнями нормативної розвиненості та практичних потреб. Проаналізовано ключові елементи американської моделі регулювання, зокрема діяльність Федеральної авіаційної адміністрації (FAA), правила Part 107, систему LAANC, обмеження повітряного простору та механізми захисту приватності. Наведено особливості використання дронів у військовій та цивільній сферах України, окреслено вплив російської агресії на формування сучасної нормативної бази та появу ініціатив на кшталт «Армії дронів». Показано, що попри активний розвиток технологій, українське правове поле залишається фрагментарним і потребує подальшої стандартизації, систематизації та адаптації до воєнних умов. Дослідження підкреслює важливість досягнення балансу між інноваціями, безпекою та дотриманням прав людини у процесі створення ефективного правового середовища для використання безпілотних систем.
This paper examines current trends in the development of unmanned systems and their legal regulation in various countries. The focus is placed on comparing the approaches of the United States and Ukraine as states with different levels of regulatory maturity and practical needs. The key elements of the U.S. regulatory model are analyzed, including the role of the Federal Aviation Administration (FAA), Part 107 regulations, the LAANC system, airspace restrictions, and mechanisms for protecting privacy. The study also highlights the specific features of drone use in the military and civilian sectors of Ukraine, emphasizing the impact of Russian aggression on the formation of the modern regulatory framework and the emergence of initiatives such as the “Army of Drones.” Despite rapid technological development, the Ukrainian legal framework remains fragmented and requires further standardization, systematization, and adaptation to wartime conditions. The research underscores the importance of achieving a balance between innovation, security, and human rights in establishing an effective legal environment for the use of unmanned systems.
Трансформація статусу службових осіб в Україні на сучасному етапі: загальнотеоретичний аспект
(Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, 2024) Супрун В. М.; Хитровський Д. В.; Suprun V. M.; Khytrovskyi D. V.
Трансформація статусу службових осіб в Україні на сучасному етапі – це один із аспектів складного комплексу процесів, які відбуваються у суспільстві світу та України, під впливом суспільно-політичних, правових, технологічних змін.
В умовах воєнного стану та післявоєнній розбудові України, одним із напрямів розвитку та удосконалення системи державного управління та місцевого самоврядування стане формування дієвих та компетентних органів влади, підготовка висококваліфікованих працівників для них. Удосконалення системи підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки кадрів є, на нашу думку, одним із пріоритетних для національних закладів вищої освіти. Важливим підґрунтям повоєнного відновлення в нашій державі має стати належне врегулювання правового статусу органів влади та управління, а також їх службових осіб.
Метою при написанні статті є формування розуміння сучасних напрямків розвитку інституту «службової особи» у національній системі права та державного управління. Нажаль, обсяг дослідження не дає змоги охопити всі категорії службових осіб, тому вбачаємо за доцільне більш предметно проаналізувати трансформація статусу службових осіб саме в рамках правоохоронної системи, з акцентом на Національну поліцію. Аналізуючи трансформаційні зміни у правовому статусі службових осіб органів місцевого самоврядування, акцентовано увагу на новій редакції Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 02.05.2023 (набуде чинності у повному обсязі після закінчення режиму воєнного стану в Україні), оскільки його нормами буде визначатися статус службових та посадових осіб органів місцевого самоврядування у повоєнний період.
Окремо актуалізовано трансформація змісту поняття «зміну істотних умов державної служби» в умовах повномасштабної війни розв’язаної росією проти нашої держави, та необхідністю врегулювання правового статусу значного кола службових осіб, які були змушені зазнати цих змін.
The transformation of the status of public officials in Ukraine at the present stage is one of the aspects of the complex set of processes taking place in society—both globally and in Ukraine—under the influence of socio-political, legal, and technological changes.
Under martial law and during Ukraine’s post-war reconstruction, one of the key directions for the development and improvement of the system of public administration and local self-government will be the formation of effective and competent authorities, as well as the training of highly qualified personnel for them. Improving the system of professional development, training, and retraining of personnel is, in our view, one of the priorities for national higher education institutions. A crucial foundation for post-war recovery in our state must be the proper regulation of the legal status of public authorities and administration, as well as their public officials.
The aim of this article is to develop an understanding of the modern directions of development of the institution of the “public official” within the national system of law and public administration. Unfortunately, the scope of the study does not allow us to cover all categories of public officials, therefore it is considered appropriate to analyze more specifically the transformation of the status of public officials within the law-enforcement system, with a focus on the National Police. When analyzing the transformational changes in the legal status of public officials of local self-government bodies, special attention is paid to the new version of the Law of Ukraine “On Service in Local Self-Government Bodies” dated 02.05.2023 (which will enter into full force after the end of martial law in Ukraine), since its provisions will determine the status of public and official persons in local self-government bodies in the post-war period.
The article also highlights the transformation of the concept of “changes in essential conditions of civil service” in the context of the full-scale war launched by Russia against our state, as well as the need to regulate the legal status of a significant number of public officials who were forced to face these changes.
Диктатура Гая Юлія Цезаря в роботі Франческо Гвіччардіні «Зауваження з приводу «Міркувань щодо першої декади Тита Лівія» Макіавеллі
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Саранов С. В.; Хитровський Д. В.; Saranov S. V.; Khytrovskyi D. V.
Здійснено розгляд диктатури Гая Юлія Цезаря (49–44 рр. до н.е.) у трактаті Франческо Гвіччардіні (1483–1540 рр.) «Зауваження з приводу «Міркувань щодо першої декади Тита Лівія». Оцінка Гая Юлія Цезаря (100–44 с. до н.е.) як засновника режиму особистої влади у Стародавньому Римі, в рамках політичної думки епохи Відродження, являє значний інтерес. Серед іншого, зокрема, це питання привертає увагу в науковій спадщині Франческо Гвіччардіні (1483–1540 рр.), сучасника та друга Нікколо Макіавеллі (1469–1527 рр.), політичного та державного діяча. Як відомо, італійське Відродження характеризувалося високим рівнем уваги до античності, з якою видатні інтелектуальні представники епохи відчували тонкий взаємозв’язок. Досягнувши значних висот у культурному розвитку, Італія епохи Відродження, на жаль, не змогла прийти до єдиної національної держави. Це протиріччя та історичний парадокс наполегливо осягалося видатними представниками італійської політичної думки. Наприклад, Макіавеллі безпосередньо заявив про відповідальність італійських правителів за втрату незалежності власної країни. У неповному трактаті «Зауваження з приводу «Міркувань щодо першої декади Тита Лівія» Макіавеллі Гвіччардіні намагається комплексно оцінити цю роботу свого сучасника. Зазначено, що постать Цезаря пригадується Гвіччардіні в широкому контексті питань еволюції політичних режимів, зокрема, політичного режиму Стародавнього Риму. Гвіччардіні критично оцінює диктатуру Цезаря, висловлюючи при цьому розгорнуту аргументацію. Авторами статті відстоюється думка, що Гвіччардіні не звертає достатньої уваги на рушійні сили поведінки Цезаря, спрямованої на створення диктатури. Однією з головних причин створення диктатури Цезарем було його бажання захистити себе від можливого переслідування римським Сенатом. На рівні власного політичного мислення Цезар, скоріш за все, також був прихильником республіки, але був змушений ситуативно вступити в боротьбу з нею з усіма доступними засобами через інстинкт самозбереження. Ось чому він не знав, що робити далі, отримавши одноосібну владу, оскільки він не мав чіткої програми одноосібної влади і був, як відомо, убитий у процесі підготовки до нової військової експедиції.
The dictatorship of Gaius Julius Caesar (49–44 BCE) is examined in Francesco Guicciardini’s (1483–1540) treatise Remarks on the “Discourses on the First Decade of Titus Livius.” The assessment of Gaius Julius Caesar (100–44 BCE) as the founder of a regime of personal power in Ancient Rome, within the framework of Renaissance political thought, is of significant interest. Among other things, this issue particularly attracts attention in the scholarly legacy of Francesco Guicciardini (1483–1540), a contemporary and friend of Niccolò Machiavelli (1469–1527), a political and state figure.
As is known, the Italian Renaissance was characterized by a high level of attention to antiquity, with which the outstanding intellectual figures of the era felt a subtle connection. Having achieved significant heights in cultural development, Renaissance Italy, unfortunately, failed to form a unified national state. This contradiction and historical paradox were persistently explored by prominent representatives of Italian political thought. For example, Machiavelli directly stated the responsibility of Italian rulers for the loss of independence of their own country.
In the incomplete treatise Remarks on the “Discourses on the First Decade of Titus Livius,” Guicciardini attempts to provide a comprehensive assessment of the work of his contemporary. It is noted that Caesar’s figure is recalled by Guicciardini in the broader context of the evolution of political regimes, particularly the political regime of Ancient Rome. Guicciardini critically evaluates Caesar’s dictatorship, providing a detailed argumentation.
The authors of the article argue that Guicciardini does not pay sufficient attention to the driving forces behind Caesar’s actions aimed at establishing a dictatorship. One of the main reasons for Caesar’s creation of a dictatorship was his desire to protect himself from potential persecution by the Roman Senate. On the level of his own political thinking, Caesar was most likely also a supporter of the republic, but he was forced, situationally, to confront it by all available means due to self-preservation instincts. This is why he did not know what to do next upon gaining sole power, as he had no clear program for personal rule and, as is known, was killed during preparations for a new military expedition.
Фактор страху в ранньомодерних теоріях держави: версія Б. Спінози
(Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України, 2010) Туренко О. С.; Turenko O. S.
У статті досліджується статус та критерії застосування державою феномену страху в політичній теорії Б. Спінози. Зроблено висновок про те, що філософ не бачив у страху абсолютно ефективного механізму державного управління. Він виходив із субстанційної даності страху, який повинно мужньо раціоналізувати, завдяки постійно діючим демократичним принципам.
Status and principles of application the phenomenon of fear by the state in the political theory B. Spinoza are іnvestigated.
Чесноти як модуси консолідації громадянської спільності в доктрині Св. Томи Аквінського
(Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України, 2012) Туренко О. С.; Turenko O. S.
Стаття присвячена визначенню елементів ієрархії чеснот у томізмі та розкриттю перспектив, що їх консолідують, у процесі синхронізації індивідуальних та колективних прагнень, когнітивних здібностей людей. Робиться висновок, що Тома Аквінський, пропонуючи детермінувати процес удосконалення людської природи через раціонально-теологічну систему солідаристських чеснот, затверджував автономність розуму, цінність добродійників, які могли удосконалювати інших вірян і цим синхронізувати індивідуальні та колективні прагнення громадської спільності.
The article is devoted to the problem of defining of elements of virtue hierarchy in Thomism and disclosure of their consolidating potential in the synchronization process of individual and collective aspirations, cognitive abilities of people. It is concluded that Thomas Aquinas, offering a deterministic process improvement of human nature through rational theological system of consolidating virtues and claimed the autonomy of mind, the social value of benefactors, which could develop other believers and so synchronize individual and collective aspirations of public.
Сократівсько-платонівські версії мужності – як спроба знайдення засобу синхронізації індивідуальної та колективної суверенності
(Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України, 2010) Туренко О. С.; Turenko O. S.
У статті аналізується соціально-політична цінність мужності в її сократівсько-платонівській версії, що забезпечує синхронізацію індивідуальної та колективної суверенності та є ключовою чеснотою ефективного існування публічного простору.
In the article the socio-political value of courage is analysed in its sokrat-plato version which provides synchronization of individual and collective sovereignty and is the key virtue of existence of public space.
Константи історії в історологічному проєкті Хосе Ортеги-і-Ґасета
(Гілея, 2025) Туренко О. С.; Turenko O. S.
Досліджується доктрина констант історії в історологічному проєкті Х. Ортеґа-і-Ґасета. Визначається, що проєкт нової науки ставить за мету розкрити онтологічні константи, ритми й структуру історії. Онтологія історії розкривається її апріорними ядрами – константами: стать, генерації, індивідуальне і колективне, шляхта і маси які не мають автономності і знаходяться в напруженій ієрархічно-структурній взаємозалежності, взаємодії і протиріччі. Коловорот напруженості констант формує епохальні уявлення, ритми інтенсивності подій та історичні періоди. Уявлення і періоди поєднуючись в єдину вібрацію формують унікальну історичну епоху. Будь який період чи епоха не має абсолютної детермінації. Це обумовлено тим, що рух історії залежить від непрогнозованості антропологічного фактору – ключової константи – метафізичного «життєвого світовідчуття» людини, динаміки взаємодії його трьох складових з біологічно-тваринним і зовнішніми обставинами життя, які мають міріади драматичних викликів.
The doctrine of the constants of history is investigated in the historiological project of J. Ortega y Gasset. It is determined that the philosophy of history of J. Ortega y Gasset has an existential-phenomenological orientation, which is based on the thesis that life and history form an inseparable unity. In order to live, a person accepts the whole world, its infinitely dramatic circumstances. In order to realize his “I” and become true, an individual must reflect on his feelings, aspirations, images of the past and projections of the future. However, although reflection is a historical truth, it is not eternal. Therefore, a person, like Sisyphus, is doomed to think, find new, clearer, transparent “shades” of life, rise to new heights of comprehension of reality and start all over again. Sisyphus’ fate is a condition of human life, which can become irresistible for a person. To prevent this from happening and for peoples not to fall into a worldview aberration, new methods and principles of studying history should be developed – the movement of explication of the spirit known to us. The Iberian philosopher defined his scientific project with the term “historiology”.