DSUIAIR
Вітаємо в репозитарії Донецького державного університету внутрішніх справ, який містить книги (монографії, підручники, навчальні посібники), наукові статті, звіти, автореферати дисертацій, дисертації, матеріали конференцій та періодичні видання ДонДУВС у вільному доступі.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Психологічні механізми формування та подолання гендерно зумовленого насильства: інтеграція соціально-психологічного та юридико-психологічного підходів у системі превенції
(Львівський університет бізнесу та права, 2024) Гельбак А. М.; Цумарєва Н. В.; Умрихіна І. О.; Кіблик Д. В.; Дронік Д. С.; Gelbak A. M.; Tsumarieva N. V.; Umrykhina I. O.; Kiblyk D. V.; Dronik D. S.
У статті здійснено комплексний аналіз природи гендерно зумовленого насильства як багатовимірного соціально-психологічного феномена, що формується під впливом когнітивних, емоційних та поведінкових механізмів. Розкрито роль моральної дезактивації, гендерних стереотипів, деформацій емпатії та дисфункцій саморегуляції у підтриманні насильницьких моделей поведінки.
Окрему увагу приділено феноменам циклічності насильства та вивченої безпорадності як чинникам, що зумовлюють його повторюваність і ускладнюють вихід постраждалих із травматичних стосунків.
Обґрунтовано доцільність переходу від суто каральної парадигми реагування до інтегрованої превентивно-відновлювальної моделі, заснованої на міжсекторальній взаємодії. Запропонована модель передбачає поєднання правових санкцій (обмежувальних приписів, пробаційних програм, адміністративної та кримінальної відповідальності) з обов’язковою психологічною корекцією кривдників, спрямованою на трансформацію їхніх когнітивних установок і формування навичок ненасильницької комунікації. Наголошено на необхідності впровадження травма-інформованого підходу в діяльність правоохоронних органів і соціальних служб, особливо в умовах підвищеної соціальної напруги.
Зроблено висновок, що синергія юридико-психологічних та соціально-психологічних інструментів створює підґрунтя для зниження рецидивності, підвищення ефективності превенції та відновлення безпеки в сімейному середовищі.
The article provides a comprehensive analysis of the nature of gender-based violence as a multidimensional socio-psychological phenomenon that is formed under the influence of cognitive, emotional and behavioral mechanisms. The role of moral deactivation, gender stereotypes, deformations of empathy and dysfunctions of self-regulation in maintaining violent behavior patterns is revealed.
Special attention is paid to the phenomena of cyclicity of violence and learned helplessness as factors that determine its recurrence and complicate the exit of victims from traumatic relationships.
The feasibility of transitioning from a purely punitive paradigm of response to an integrated preventive and restorative model based on intersectoral interaction is substantiated. The proposed model involves a combination of legal sanctions (restrictive orders, probation programs, administrative and criminal liability) with mandatory psychological correction of offenders, aimed at transforming their cognitive attitudes and developing non-violent communication skills. The need to implement a trauma-informed approach in the activities of law enforcement agencies and social services is emphasized, especially in conditions of increased social tension.
It is concluded that the synergy of legal-psychological and socio-psychological tools creates the basis for reducing recidivism, increasing the effectiveness of prevention and restoring safety in the family environment.
Особливості використаня арттерапевтичної техніки спільного малюнку при роботі з військовослужбовцями, які проходять реабілітацію в клініці ментального
(Центральноукраїнський державний університет, 2026) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.
Війна в Україні спричиняє не лише матеріальні втрати, а й суттєво впливає на ментальне здоров’я населення. Особливо вразливими є військовослужбовці та особи, які стали свідками бойових дій, пережили полон чи насильство. Наслідком таких подій часто є психологічна травма та розвиток посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Учасники бойових дій можуть переживати гострі стресові реакції, проблеми з пам’яттю, концентрацією, негативні емоційні стани, відчуження, порушення сну, депресію та навіть суїцидальні думки. Часто вони не мають достатніх ресурсів для самостійного подолання цих станів, що зумовлює необхідність комплексної психологічної, психотерапевтичної та психіатричної допомоги.
Віддалені наслідки ПТСР включають підвищену збудливість, тривожність, психосоматичні розлади, зловживання психоактивними речовинами, труднощі соціальної адаптації та конфлікти в сім’ї. У зв’язку з цим актуальним є впровадження ефективних методів реабілітації.
Одним із таких методів є арттерапія. У процесі роботи з військовослужбовцями було застосовано техніку спільного малювання на тему «Наша воля». Ця форма роботи не потребує спеціальних навичок і дозволяє учасникам невербально виражати емоції, що особливо важливо при труднощах вербалізації переживань.
Результати показали, що арттерапія сприяє емоційному розвантаженню, відновленню внутрішніх ресурсів, формуванню відчуття підтримки та зміцненню ідентичності. Колективна творча діяльність активізує саморегуляцію, допомагає подолати апатію та сприяє психологічному відновленню.
Отже, арттерапія є ефективним засобом психологічної допомоги військовослужбовцям і важливим компонентом їх реабілітації, що потребує подальшого розвитку та впровадження.
The war in Ukraine causes not only material losses, but also significantly affects the mental health of the population. Particularly vulnerable are military personnel and individuals who witnessed hostilities, experienced captivity or violence. The consequence of such events is often psychological trauma and the development of post-traumatic stress disorder (PTSD).
Participants in hostilities may experience acute stress reactions, problems with memory, concentration, negative emotional states, alienation, sleep disturbances, depression and even suicidal thoughts. Often they do not have sufficient resources to independently overcome these conditions, which necessitates the need for comprehensive psychological, psychotherapeutic and psychiatric care.
The long-term consequences of PTSD include increased excitability, anxiety, psychosomatic disorders, substance abuse, difficulties with social adaptation and conflicts in the family. In this regard, the implementation of effective rehabilitation methods is relevant.
One of these methods is art therapy. In the process of working with military personnel, the technique of joint drawing on the theme "Our Will" was used. This form of work does not require special skills and allows participants to express emotions non-verbally, which is especially important when it is difficult to verbalize experiences.
The results showed that art therapy contributes to emotional relief, restoration of internal resources, formation of a sense of support and strengthening of identity. Collective creative activity activates self-regulation, helps overcome apathy and promotes psychological recovery.
Thus, art therapy is an effective means of psychological assistance to military personnel and an important component of their rehabilitation, which requires further development and implementation.
Психологічні аспекти формування та профілактики ігрової, комп’ютерної, наркотичної залежностей у військовослужбовців та ветеранів війни
(Львівський державний університет внутрішніх справ, 2026) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.
Повномасштабна війна загострила проблеми ментального здоров’я військовослужбовців. Однією з них є вживання психоактивних речовин, особливо серед тих, хто перебуває на передовій. Тема залишається недостатньо висвітленою через стигматизацію, страх відповідальності та брак достовірних даних. Часто випадки залежності приховуються, не фіксуються офіційно або замовчуються, що ускладнює оцінку масштабів проблеми.
Дослідники відзначають зростання кількості випадків залежностей серед військових і ветеранів. Найпоширенішим є зловживання алкоголем, далі — наркотичні речовини (опіоїди, стимулятори, канабіноїди, седативні засоби), часто у поєднанні. Особливо небезпечними є психостимулятори, які швидко формують залежність і негативно впливають на мозок. Вживання речовин здебільшого пов’язане не з навмисною девіацією, а з психологічною травмою, хронічним стресом, виснаженням і браком ефективних стратегій саморегуляції.
До груп ризику належать військові передових підрозділів, мобілізовані без достатнього досвіду, особи з втратами, тривалою ізоляцією або попереднім досвідом вживання. Важливими чинниками є також слабка підтримка, низький рівень підготовки та сімейні труднощі. Багато військових уникають допомоги через сором, страх викриття або недоступність послуг, а також через організаційні бар’єри.
В умовах бойових дій вживання психоактивних речовин часто виконує адаптивну функцію: зменшує біль, страх, сприяє витривалості. Після демобілізації воно пов’язане з труднощами адаптації до мирного життя та пережитими травмами. Формування залежностей визначається не лише травматичним досвідом, а й копінг-стратегіями.
Профілактика має бути системною й включати діагностику, психоедукацію, психологічну підтримку, роботу з родинами, мотиваційне консультування, психотерапію та розвиток навичок подолання стресу. Наразі бракує комплексних програм, що потребує невідкладної уваги. Таким чином, проблема залежностей серед військових і ветеранів є актуальною та потребує глибшого вивчення і впровадження ефективних підходів профілактики й допомоги.
Full-scale war has exacerbated the mental health problems of military personnel. One of them is the use of psychoactive substances, especially among those on the front lines. The topic remains under-reported due to stigma, fear of liability, and lack of reliable data. Often, cases of addiction are hidden, not officially recorded, or silenced, which makes it difficult to assess the scale of the problem.
Researchers note an increase in the number of cases of addiction among military personnel and veterans. The most common is alcohol abuse, followed by narcotics (opioids, stimulants, cannabinoids, sedatives), often in combination. Psychostimulants are especially dangerous, which quickly form an addiction and negatively affect the brain. Substance use is mostly associated not with intentional deviation, but with psychological trauma, chronic stress, exhaustion, and the lack of effective self-regulation strategies.
Risk groups include soldiers from front-line units, mobilized without sufficient experience, individuals with losses, prolonged isolation or previous experience of use. Important factors are also weak support, low level of training and family difficulties. Many soldiers avoid help due to shame, fear of exposure or unavailability of services, as well as organizational barriers.
In combat conditions, the use of psychoactive substances often performs an adaptive function: it reduces pain, fear, promotes endurance. After demobilization, it is associated with difficulties in adapting to peaceful life and experienced trauma. The formation of addictions is determined not only by traumatic experiences, but also by coping strategies.
Prevention should be systemic and include diagnostics, psychoeducation, psychological support, work with families, motivational counseling, psychotherapy and the development of stress coping skills. Currently, there is a lack of comprehensive programs, which requires urgent attention. Thus, the problem of addiction among military personnel and veterans is relevant and requires deeper study and implementation of effective prevention and assistance approaches.
Психологічні механізми виживання та адаптації в умовах тривалого військового конфлікту
(ГО «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024) Цумарєва Н. В.; Апельт Г. В.; Вятчаніна С. В.; Tsumarieva N. V.; Apelt H. V.; Viatchanina S. V.
Стаття присвячена психологічним механізмам виживання та адаптації в умовах тривалого військового конфлікту. Мета дослідження – вивчення та аналіз психологічних стратегій, які допомагають зберігати психологічне здоров’я та адаптуватися до екстремальних умов триваючих військових конфліктів. В процесі дослідження використовувалися методи когнітивного аналізу, емпіричного дослідження та теоретичного моделювання. Результати дослідження підтверджують, що психологічна адаптація в умовах військових конфліктів охоплює різноманітні емоційні та когнітивні процеси, які спрямовані на збереження внутрішньої рівноваги та ефективну взаємодію зі складними життєвими умовами. Цілісний психологічний аналіз стану населення, яке перебуває в умовах тривалої російсько-української війни зумовлений комплексним впливом різноманітних факторів. Вони включають постійну загрозу особистій безпеці, соціально-економічну нестабільність, розрив соціальних зв’язків, втрату житла чи рідних, що є кумулятивними стресорами. Такий тривалий вплив стресорів може призвести до соматизації стресу та розвитку психосоматичних розладів. Зокрема, було виявлено, що стадії реакції на стрес (тривога, резистентність, виснаження) мають вирішальне значення для розуміння процесів адаптації. Досліджено, що важливим аспектом адаптації є здатність до переоцінки цінностей, розвиток нових професійних навичок та зміцнення соціального статусу, що сприяє психологічному відновленню. Крім того, було показано, що активне вирішення проблем, реалістична оцінка обставин та знаходження особистого сенсу в випробуваннях є ключовими факторами успішної адаптації. Також було встановлено, що концепції та методи, розроблені Віктором Франклом у рамках логотерапії, мають значний потенціал для підтримки та психологічної адаптації осіб, що перебувають у ситуації тривалого військового конфлікту.
Це підкреслює важливість пошуку особистого сенсу та цілі, що допомагає подолати негативні наслідки тривалого стресу та зберегти психічне здоров’я.
Практичне значення дослідження полягає у розробці ефективних методів психологічної підтримки та адаптаційних стратегій для осіб, що зазнали впливу тривалих військових конфліктів.
The article is devoted to the psychological mechanisms of survival and adaptation in conditions of a prolonged military conflict. The purpose of the study is to study and analyze psychological strategies that help maintain psychological health and adapt to the extreme conditions of ongoing military conflicts. The research used methods of cognitive analysis, empirical research and theoretical modeling. The results of the study confirm that psychological adaptation in conditions of military conflicts includes various emotional and cognitive processes aimed at maintaining internal balance and effective interaction with difficult living conditions. A holistic psychological analysis of the state of the population in conditions of a prolonged Russian-Ukrainian war is due to the complex influence of various factors. These include a constant threat to personal security, socio-economic instability, the breakdown of social ties, the loss of housing or relatives, which are cumulative stressors. Such a long-term impact of stressors can lead to the somatization of stress and the development of psychosomatic disorders. In particular, it was found that the stages of stress response (anxiety, resistance, exhaustion) are crucial for understanding adaptation processes. It was studied that an important aspect of adaptation is the ability to reassess values, develop new professional skills and strengthen social status, which contributes to psychological recovery. In addition, it was shown that active problem solving, realistic assessment of circumstances and finding personal meaning in trials are key factors in successful adaptation. It was also found that the concepts and methods developed by Viktor Frankl within the framework of logotherapy have significant potential for supporting and psychological adaptation of individuals in a situation of prolonged military conflict.
This emphasizes the importance of finding personal meaning and purpose, which helps to overcome the negative consequences of prolonged stress and maintain mental health.
The practical significance of the study lies in the development of effective methods of psychological support and adaptation strategies for individuals affected by prolonged military conflicts.
Психогігієна трудової діяльності та профілактика професійного вигорання психологів в умовах військових дій
(Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.
В умовах тривалої війни особливої актуальності набуває профілактика професійного вигорання психологів. Поряд із хронічним стресом і пролонгованою травматизацією населення, фахівці самі працюють у складних і часто небезпечних умовах, зокрема у прифронтових зонах. Вони регулярно стикаються з наслідками втрат, горювання, насильства, досвіду полону, життя в окупації та бойових травм, що призводить до вторинної травматизації.
У результаті цього формується емоційне, психічне й фізичне виснаження, яке впливає на всі сфери життя. Наслідками є погіршення здоров’я, зниження професійної ефективності, втрата емпатії, відчуття безсилля, а також проблеми в особистих стосунках і ризик психічних розладів.
Отже, психологи, допомагаючи іншим, самі зазнають значного травматичного впливу, що зумовлює необхідність розвитку системи психогігієни їхньої праці. Вона спрямована на збереження психічного здоров’я, підвищення стресостійкості та забезпечення якості професійної діяльності.
Психогігієна праці психолога передбачає створення сприятливих умов роботи, розвиток навичок саморегуляції, профілактику вигорання та підтримку професійної компетентності. Основними причинами вигорання є емоційне перевантаження, висока відповідальність, недостатня підтримка, нечіткі межі між роботою і особистим життям, а також особистісні чинники (перфекціонізм, тривожність).
Важливими заходами є супервізія, професійний розвиток, доступ до психологічної допомоги для самих фахівців, уміння встановлювати межі та щоденна турбота про фізичний і психічний стан.
Таким чином, психогігієна психолога в умовах війни є ключовим чинником збереження його ресурсності та ефективності допомоги іншим.
In the conditions of a long war, the prevention of professional burnout of psychologists becomes particularly relevant. Along with chronic stress and prolonged traumatization of the population, specialists themselves work in difficult and often dangerous conditions, in particular in front-line zones. They regularly face the consequences of losses, grief, violence, experience of captivity, life under occupation and combat injuries, which leads to secondary traumatization.
As a result, emotional, mental and physical exhaustion is formed, which affects all spheres of life. The consequences are deterioration of health, decreased professional efficiency, loss of empathy, a feeling of powerlessness, as well as problems in personal relationships and the risk of mental disorders.
Thus, psychologists, helping others, themselves experience significant traumatic impact, which necessitates the development of a system of psychohygiene of their work. It is aimed at preserving mental health, increasing stress resistance and ensuring the quality of professional activity.
The psychological hygiene of a psychologist's work involves creating favorable working conditions, developing self-regulation skills, preventing burnout, and maintaining professional competence. The main causes of burnout are emotional overload, high responsibility, insufficient support, blurred boundaries between work and personal life, as well as personal factors (perfectionism, anxiety).
Important measures are supervision, professional development, access to psychological help for specialists themselves, the ability to set boundaries, and daily care for physical and mental health.
Thus, the psychological hygiene of a psychologist in wartime is a key factor in maintaining his resourcefulness and the effectiveness of helping others.
Особливості роботи психолога мобільної бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства з дітьми в умовах воєнного часу
(Пенітенціарна академія України, 2024) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.
В Україні спостерігається зростання випадків домашнього насильства щодо дітей, особливо в умовах воєнного стану. Офіційна статистика фіксує збільшення звернень, однак реальна кількість постраждалих значно вища, оскільки більшість випадків залишаються латентними. Домашнє насильство має тривалий негативний вплив на психічний розвиток дитини, її емоційний стан, поведінку та соціалізацію.
Фіксацією та реагуванням на випадки насильства займаються поліція, служби у справах дітей, центри соціальних служб, заклади освіти та охорони здоров’я, а також громадські організації та гарячі лінії. Відповідно до законодавства України, дитина вважається постраждалою не лише у разі безпосереднього насильства, а й тоді, коли вона є його свідком. Це підкреслює необхідність комплексного підходу до захисту прав дитини.
Воєнні дії та соціально-економічні труднощі підвищують рівень стресу в суспільстві, що часто провокує агресію в сім’ях. Водночас держава впроваджує міжнародні стандарти захисту, зокрема ратифікацію Стамбульської конвенції, а також розвиває систему соціальних послуг і програм підтримки постраждалих.
Особливу роль відіграють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги, які забезпечують оперативне реагування та підтримку дітей. Їх діяльність включає екстрене втручання, психологічну допомогу, соціальний супровід, перенаправлення до спеціалізованих установ і допомогу у забезпеченні безпечного середовища. Психолог працює над встановленням довіри, оцінкою психоемоційного стану дитини, розвитком навичок подолання стресу та подальшою реабілітацією з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей.
Ефективна допомога передбачає міжвідомчу взаємодію, дотримання принципів конфіденційності та етичності, а також залучення родини до процесу відновлення. Отже, комплексна система підтримки є необхідною умовою захисту дітей і мінімізації наслідків домашнього насильства в сучасних умовах.
Ukraine has seen an increase in cases of domestic violence against children, especially during martial law. Official statistics show an increase in complaints, but the real number of victims is much higher, as most cases remain latent. Domestic violence has a long-term negative impact on a child’s mental development, emotional state, behavior, and socialization.
The police, children’s services, social service centers, educational and healthcare institutions, as well as public organizations and hotlines are responsible for recording and responding to cases of violence. According to Ukrainian law, a child is considered a victim not only in the event of direct violence, but also when he or she witnesses it. This emphasizes the need for a comprehensive approach to protecting the rights of the child.
Military actions and socio-economic difficulties increase the level of stress in society, which often provokes aggression in families. At the same time, the state is implementing international standards of protection, in particular the ratification of the Istanbul Convention, and is developing a system of social services and programs to support victims.
A special role is played by mobile teams of socio-psychological assistance, which provide prompt response and support for children. Their activities include emergency intervention, psychological assistance, social support, referral to specialized institutions and assistance in ensuring a safe environment. The psychologist works to establish trust, assess the child's psycho-emotional state, develop stress-coping skills and further rehabilitation, taking into account age and individual characteristics.
Effective assistance involves interagency interaction, adherence to the principles of confidentiality and ethics, as well as involving the family in the recovery process. Therefore, a comprehensive support system is a necessary condition for protecting children and minimizing the consequences of domestic violence in modern conditions.
Прояви емоційної депривації в поведінковій та регулятивній сферах особистості молодших школярів
(ГО «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.
Пережита дітьми емоційна депривація призводить до виникнення цілого ряду стійких порушень у поведінковій, соціальній та психологічних сферах особистості. Негативно забарвлені емоційні стани та довготривале незадоволення емоційних потреб дітей формує цілий ряд негативних симптомокомплексів, які потребують раннього виявлення та корекції, а деяких випадках надання психіатричної допомоги.
Поведінкові та емоційно-особистісні особливості дітей молодшого шкільного віку, які зазнали впливу емоційної депривації, ми діагностували за допомогою комплексу взаємопов’язаних методик: Шкала кольорового діапазону настрою Лутошкіна, Тест-опитувальник емпатичних тенденцій Меграбіана, Тест фрустрації Розенцвейга, Шкільний тест тривожності Філіпса, Карта спостережень Стотта, Оціночна шкала емоційних проявів дитини Шванцари, проєктивна методика «Будинок-дерево-людина» Бука.
Профіль дітей-cиріт, які в найбільшому ступені зазнали впливу емоційної депривації характеризується ознаками дезадаптивної поведінки, високими показниками тривожності, низькою фрустраційною толерантністю при високому рівні прояву екстрапунитивних реакцій та емпатії. У прийомних дітей виявилися високі показники емпатії, адаптивної поведінки та тривожності, помірний рівень фрустраційної толерантності при низьких показниках екстрапунитивної реакції і необхідно-наполегливого типу фрустраційної реакції. На основі проведеного дослідження ми можемо констатувати, що довготривале перебування дітей в ситуації емоційної депривації своїми наслідками може мати як окремі, так і множинні дефіцитарні порушення та поведінкові та емоційно-особистісні розлади, які потребують раннього виявлення та корекції.
Emotional deprivation experienced by children leads to the emergence of a number of persistent disorders in the behavioral, social and psychological spheres of the personality. Negatively colored emotional states and long-term dissatisfaction with the emotional needs of children form a number of negative symptom complexes that require early detection and correction, and in some cases, the provision of psychiatric care.
We diagnosed the behavioral and emotional-personal characteristics of primary school children who were affected by emotional deprivation using a complex of interrelated methods: Lutoshkin's Color Range Mood Scale, Mehrabian's Empathic Tendencies Questionnaire, Rosenzweig's Frustration Test, Phillips' School Anxiety Test, Stott's Observation Map, Shvantsary's Child Emotional Manifestations Rating Scale, Buk's projective technique "House-Tree-Man".
The profile of orphans who were most affected by emotional deprivation is characterized by signs of maladaptive behavior, high anxiety, low frustration tolerance with a high level of extrapunitive reactions and empathy. Adopted children showed high levels of empathy, adaptive behavior and anxiety, moderate levels of frustration tolerance with low levels of extrapunitive reactions and a need-to-be-perseverative type of frustration reaction. Based on the study, we can state that long-term exposure of children to a situation of emotional deprivation can result in both individual and multiple deficit disorders and behavioral and emotional-personality disorders that require early detection and correction.
Організація дослідницької роботи студентів-психологів
(FOP Marenichenko V. V., 2026) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.
Дослідницька діяльність студентів-психологів є важливою складовою професійної підготовки, що формує аналітичне мислення, уміння критично осмислювати інформацію та застосовувати наукові методи для розв’язання практичних проблем. У сучасній освіті вона забезпечує інтеграцію теорії і практики, сприяє розвитку самостійності, творчого потенціалу та професійної ідентичності майбутнього фахівця.
Основними видами наукової роботи студентів є підготовка рефератів, курсових і кваліфікаційних робіт, участь у конференціях, наукових гуртках, публікація тез і статей. У Донецькому державному університеті внутрішніх справ функціонують наукові об’єднання, які сприяють формуванню дослідницьких навичок, розвитку критичного мислення та розширенню наукового світогляду студентів.
Наукове дослідження в психології є систематичним процесом здобуття нових знань і передбачає визначення проблеми, постановку мети й завдань, аналіз літератури, вибір методів, збір та інтерпретацію даних, формулювання висновків. Важливою складовою є методологічна компетентність, що включає розуміння наукових підходів і вміння використовувати кількісні та якісні методи дослідження.
Разом із тим студенти стикаються з труднощами: недостатньою підготовкою, браком практичних навичок, обмеженим доступом до ресурсів, низькою мотивацією та психологічними бар’єрами. Їх подолання можливе через методичну підтримку, розвиток дослідницької культури та активну участь у науковій діяльності.
Отже, дослідницька діяльність є ключовим чинником формування професійної компетентності психолога, розвитку наукового мислення та готовності до вирішення актуальних завдань практики.
Research activities of psychology students are an important component of professional training, which forms analytical thinking, the ability to critically interpret information and apply scientific methods to solve practical problems. In modern education, it ensures the integration of theory and practice, promotes the development of independence, creative potential and professional identity of the future specialist.
The main types of scientific work of students are the preparation of abstracts, term papers and qualification papers, participation in conferences, scientific circles, publication of theses and articles. Donetsk State University of Internal Affairs has scientific associations that contribute to the formation of research skills, the development of critical thinking and the expansion of the scientific worldview of students.
Scientific research in psychology is a systematic process of acquiring new knowledge and involves defining a problem, setting goals and objectives, analyzing literature, choosing methods, collecting and interpreting data, and formulating conclusions. An important component is methodological competence, which includes an understanding of scientific approaches and the ability to use quantitative and qualitative research methods.
At the same time, students face difficulties: insufficient training, lack of practical skills, limited access to resources, low motivation and psychological barriers. Overcoming them is possible through methodological support, development of research culture and active participation in scientific activity.
Therefore, research activity is a key factor in the formation of a psychologist's professional competence, the development of scientific thinking and readiness to solve current practical problems.
Кібербулінг як специфічна форма кібернасильства в учнівському середовищі: причини, наслідки, шляхи допомоги
(КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2026) Цумарєва Н. В.; Tsumarieva N. V.
У тезах здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до дослідження кібербулінгу як специфічної форми кібернасильства. Зазанчено, що кібербулінг та онлайн-переслідування є однією з актуальних проблем сучасного суспільства. Молодь активно користується соціальними мережами, месенджерами та ігровими платформами, які можуть ставати середовищем для виникнення цифрового насильства. За даними ЮНІСЕФ, 67% підлітків в Україні стикалися з булінгом, а кожен п’ятий — з онлайн-цькуванням. Водночас правове регулювання кібербулінгу залишається недостатнім.
Кібернасильство охоплює різні форми агресії в онлайн-просторі: погрози, переслідування, шантаж, поширення персональних даних. Кібербулінг є його окремим різновидом, що характеризується навмисністю, повторюваністю та нерівністю сил між агресором і жертвою. Основними причинами його виникнення є прагнення самоствердитися, низька самооцінка, бажання популярності та недостатній рівень емпатії.
Жертви кібербулінгу часто відчувають тривогу, сором, емоційні порушення, проблеми зі сном і навіть схильність до самопошкодження. Водночас вони рідко звертаються по допомогу через страх помсти, недовіру до дорослих, невпевненість у собі або побоювання втрати доступу до гаджетів.
Протидія кібербулінгу передбачає збереження доказів, блокування кривдників, захист персональних даних, налаштування конфіденційності та звернення до кіберполіції. Важливо формувати у дітей відповідальну поведінку в Інтернеті та своєчасно надавати підтримку постраждалим.
В Україні передбачена адміністративна відповідальність за булінг, а в тяжких випадках — кримінальна. Таким чином, кібербулінг є специфічною формою цифрового насильства, що потребує комплексної профілактики та вдосконалення законодавства.
The theses provide a theoretical analysis of scientific approaches to the study of cyberbullying as a specific form of cyberviolence. It is emphasized that cyberbullying and online harassment are one of the pressing problems of modern society. Young people actively use social networks, messengers and gaming platforms, which can become an environment for the emergence of digital violence. According to UNICEF, 67% of adolescents in Ukraine have encountered bullying, and every fifth has encountered online harassment. At the same time, the legal regulation of cyberbullying remains insufficient.
Cyberbullying encompasses various forms of aggression in the online space: threats, harassment, blackmail, and the dissemination of personal data. Cyberbullying is a separate type of it, characterized by intentionality, repetition and inequality of power between the aggressor and the victim. The main reasons for its occurrence are the desire for self-affirmation, low self-esteem, desire for popularity and insufficient level of empathy.
Victims of cyberbullying often experience anxiety, shame, emotional disorders, sleep problems and even a tendency to self-harm. At the same time, they rarely seek help due to fear of revenge, distrust of adults, lack of self-confidence or fear of losing access to gadgets.
Counteracting cyberbullying involves preserving evidence, blocking offenders, protecting personal data, setting privacy and contacting the cyberpolice. It is important to form responsible behavior on the Internet in children and provide timely support to victims.
In Ukraine, administrative liability for bullying is provided, and in severe cases - criminal. Thus, cyberbullying is a specific form of digital violence that requires comprehensive prevention and improvement of legislation.
Мізогінія в домашньому та гендерно зумовленому насильстві: соціально-когнітивні спотворення, емоційні реакції та поведінкові патерни в сучасних сім’ях
(ГО «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2026) Цумарєва Н. В.; Белла Л. О.; Tsumarieva N. V.; Bella L. A.
Предметом пропонованої статті обрано мізогінні настановлення як один із тих латентних, проте надзвичайно дієвих детермінантів домашнього ґендерно зумовленого насильства, що досі залишаються,і це принципово,найменш артикульованими у вітчизняному науковому обігу. Актуальність теми підтверджується статистично. Зважаючи на ратифікацію Стамбульської кон-венції та внесення змін до національного законодавства, кількість звернень до правоохоронних органів з приводу домашнього насильства не зменшується. Беручи до уваги офіційні дані за 2023 рік, було зафіксовано понад 291 тис. таких заяв, що на 20% перевищує показники попереднього року.
Повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на соціальну ситуацію в країні. Адже підвищений рівень стресу, втрати, вимушеного переміщення та економічної нестабільності в державі посилили вразливість багатьох родин. При цьому, проблема домашнього насильства нерідко відходить на другий план як у професійних обговореннях, так і в публічному просторі, що ускладнює своєчасні реагування та профілактику. В мехаж цього дослідження увагу зосереджено на аналізі мізогонії як фактору, який впливає на формування спотворених уявлень про гендерні ролі та міжособистісні відносини. Зневажливі установки щодо жінок, здатні закріплювати у свідомості кривдника виправдання агресивної поведінки, підтримуючи повторюваність насильницьких практик і відтворення відповідних моделей взаємодії. До них належать: переконаність у «натуральному праві» чоловіка контролювати партнерку;перекладання провини на потерпілу, котрій приписують «провокативну» поведінку;нарешті –леґітимізація фізичної сили під прикриттям нібито «виховних» інтенцій.
Методологічне підґрунтя дослідження становить теоретичний аналіз фахової літератури (як вітчизняної, так і зарубіжної), зведення й інтерпретація статистичних масивів правоохоронних інституцій та міжнародних моніторингових платформ, а також –якісне опрацювання матеріалів корекційних програм для осіб, котрі вчиняють насильницькі дії.
Аналіз засвідчив (і цей висновок вважаємо принципово значущим): мізогінні когнітивні схеми не існують відірвано від емоцій.Ревнощі, пароксизмальний гнів, потяг до домінування –усе це зчіплюється з раціо-налізаторськими стратегіями та послідовним звинуваченням жертви, утворюючи ригідний цикл, який сам себе підживлює й відтворює.
Окремий фокус роботи –вплив воєнного стану на поведінкові патерни у сім'ях, де насильницькіпрояви реєструвалися ще задовго до вторгнення.Прикладна цінність одержаних результатів визначається їхньою адресованістю фахівцям соціальної сфери, психологам-практикам і правоохоронцям –насамперед у площині вдоско-налення корекційно-інтервенційних програм та розбудови результативнішої підтримки постраждалих. Щодо наукової новизни –вона полягає у спробі виокремити мізогінні когнітивні спотворення як самодостатній об'єкт дослідницької рефлексії стосовно домашнього насильства й зробити це з урахуванням саме воєнних реалій сучасної України, що й відмежовує цю розвідку від попередніх.
The subject of the proposed article is misogynistic attitudes as one of those latent, but extremely effective determinants of domestic gender-based violence that still remain, and this is fundamentally, the least articulated in domestic scientific circulation. The relevance of the topic is confirmed statistically. Given the ratification of the Istanbul Convention and amendments to national legislation, the number of appeals to law enforcement agencies regarding domestic violence does not decrease. Taking into account official data for 2023, more than 291 thousand such applications were recorded, which is 20% higher than the previous year.
The full-scale invasion significantly affected the social situation in the country. After all, the increased level of stress, loss, forced displacement and economic instability in the state increased the vulnerability of many families. At the same time, the problem of domestic violence often recedes into the background both in professional discussions and in the public sphere, which complicates timely responses and prevention. In the framework of this study, attention is focused on the analysis of misogyny as a factor that influences the formation of distorted ideas about gender roles and interpersonal relationships. Derogatory attitudes towards women are capable of consolidating in the mind of the perpetrator justifications for aggressive behavior, supporting the repetition of violent practices and the reproduction of corresponding interaction models. These include: conviction in the "natural right" of a man to control his partner; shifting the blame to the victim, who is attributed with "provocative" behavior; finally, the legitimization of physical force under the guise of supposedly "educational" intentions.
The methodological basis of the study is a theoretical analysis of professional literature (both domestic and foreign), a compilation and interpretation of statistical data from law enforcement institutions and international monitoring platforms, as well as a qualitative study of materials from correctional programs for persons who commit violent acts.
The analysis showed (and we consider this conclusion to be fundamentally significant): misogynistic cognitive schemes do not exist in isolation from emotions. Jealousy, paroxysmal anger, a desire for dominance - all this is intertwined with rationalization strategies and consistent victim blaming, forming a rigid cycle that feeds and reproduces itself.
A separate focus of the work is the impact of martial law on behavioral patterns in families, where violent manifestations were registered long before the invasion. The applied value of the obtained results is determined by their address to social sphere specialists, practicing psychologists and law enforcement officers - primarily in the field of improving correctional and intervention programs and developing more effective support for victims. As for the scientific novelty, it consists in an attempt to isolate misogynistic cognitive distortions as a self-sufficient object of research reflection on domestic violence and to do this taking into account the military realities of modern Ukraine, which distinguishes this investigation from previous ones.