Українська мова (Ukrainian language) (10.02.01)

Постійне посилання на фонд

https://rep.dnuvs.ukr.education/handle/123456789/405

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 70

Українська мова фахового спрямування: словник довідник
(Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2011) Новікова О. О.; Novikova O. O.; Воробйова Д. А.
Навчальний посібник укладено з урахуванням програми навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» і призначено для курсантів та слухачів усіх форм навчання, а також науково-педагогічного складу. Посібник складається із теоретичної частини, у якій подано довідкову інформацію у формі словникових статей до основних тем загальної частини навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», та глосарію. The manual is created according to the program of educational discipline the "Ukrainian language professional direction" and intended for students of all forms of studies, and also scientifically-pedagogical stuff. A manual consists of theoretical parts (seven parts), in that information is given on the basic themes of general part of educational discipline the "Ukrainian language professional direction", and to the glossary.
Класичні підходи до проблеми значення власних назв у зарубіжних дослідженнях
(Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету, 2020) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
Одним із найбільш дискусійних у вітчизняній і зарубіжній ономастиці лишається питання наявності або відсутності значення у власних назв. До його обговорення долучалися знані філософи та логіки часів античності, визначні діячі науки й мистецтва доби Відродження та Нового часу, учені з різних галузей знань ХІХ та ХХ століть. Не оминає його увагою також сучасна наукова спільнота, адже відповідь на це питання часто має визначальне значення для багатьох дослідників, які нині вивчають онімну лексику з позицій психолінгвістики, соціолінгвістики, когнітивної лінгвістики тощо. Метою статті є окреслити цілісний погляд на проблему значення онімів, схарактеризувавши наявні в зарубіжній лінгвістиці та філософській думці класичні підходи до розуміння семантичності й асемантичності власних назв і простеживши їх еволюцію. Методи дослідження включають аналіз і синтез інформації, репрезентованої в зарубіжних наукових джерелах, порівняння, систематизацію різних поглядів учених на проблему наявності або відсутності значення у власних назв. Обговорення проблеми значення власних назв розпочалося ще в IV ст. до н.е. з інтерпретації походження назв «за природою» (Платон) і «за домовленістю» (Аристотель). Надалі погляди вчених так само не мають єдності. Аналізуючи імена, Т. Гоббс дійшов висновку, що вони передусім виконують роль своєрідних міток для підкріплення нашої пам’яті. Свою чергою, Ґ. Ляйбніц підкреслював, що назви дуже часто відповідають властивостям речей. Це протистояння закріпилося й надалі. Узагальнено всі наступні пропоновані концепції можна представити у вигляді протилежних комплексів наукових поглядів: 1) оніми не мають значення (В. Брендаль, Е. Бюіссанс, А. Ґардінер, Р. Діксон, С. Кріпке, Дж. Лайонз, Дж. С. Мілль, А. Нурен); 2) власні назви мають значення в тому чи тому розумінні (М. Бреаля, Ґ. Фреґе, О. Єсперсен, Б. Расселл, Дж. Серль, Л. Віттґенштайн). Проаналізовані в роботі праці здебільшого є логіко-філософськими, а не лінгвістичними, однак саме вони часто слугують основою або орієнтиром для пізніших суто мовознавчих, а надалі й ономастичних досліджень. One of the most contentious in European and Ukrainian onomastics is whether or not proper names have semantics. It was discussed with famous philosophers and logic of antiquity, prominent figures of science and art of the Renaissance and the New Age, scientists from different fields of knowledge of the XIX and XX centuries. At the same time the modern scientific community doesn’t ignore this problem nowadays as well, because the answer to this question is often decisive for many researchers who now study different proper names from the perspective of psycholinguistics, sociolinguistics, cognitive linguistics, and so on. The purpose of the article is to create a holistic view of the semantics of proper names by describing the classical approaches available in international linguistics and philosophical thought to the presence or absence of semantics in proper names. The methods of research include analysis and synthesis of information presented in international researches, comparison, systematization of different views of researches on the problem of the presence or absence of semantics in proper names. The discussion of the problem started in IV BC according to the interpretation of the origin of the proper names “by nature” (Plato) and “by agreement” (Aristotle). In the future, there is no unity in the views of scientists. In analyzing the proper names, T. Hobbs concluded that they primarily serve as a kind of marker for our memory. In turn, G. Leibniz stressed that names very often correspond to the properties of things. This stand-off was further entrenched. The overview of all subsequent proposed concepts can be presented as opposing complexes of scientific views: 1) proper names don’t have meaning (V. Brøndal, E. Buyssens, R.M.W. Dixon, A. Gardiner, S. Kripke, J. Lyons, J.S. Mill, A. Noreen); 2) proper names have meaning in one way or another (M. Bréal, G. Frege, O. Jespersen, B. Russell, J. Searle, L. Wittgenstein). We should also admit that these researches are mostly logical and philosophical rather than linguistic, but they are often the basis for later purely linguistic and onomastics studies.
Методика вивчення синтаксичних понять у вищих педагогічних навчальних закладах
(Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка, 2020) Огарєнко Т. А.; Oharienko T. А.
Обґрунтовано необхідність володіння методиками вивчення синтаксичних понять. Проаналізовано логічну послідовність вивчення синтаксичних одиниць, доведено необхідність текстуального підходу до тлумачення ролі синтаксичних компонентів. На прикладі речень із вставними конструкціями у творі О. Довженка «Зачарована Десна» продемонстровано різні методики вивчення синтаксичних одиниць. The necessity of mastering methods of studying syntactic concepts is substantiated. The logical sequence of the study of syntactic units is analyzed, the necessity of a textual approach to the interpretation of the role of syntactic components is proven. Various methods of studying syntactic units are demonstrated on the example of sentences with interjections in O. Dovzhenko's work "The Enchanted Tooth".
Стилістичні функції звертань у творах Лесі Українки
(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2020) Огарєнко Т. А.; Ліштаба Т. В.; Oharienko T. A.; Lishtaba T.
У статті вивчено стилістичні функції звертань як синтаксично ізольованих компонентів у текстах Лесі Українки. Визначено, що семантика звертань є визначальним фактором для реалізації конкретної стилістичної мети. Проаналізовано зв'язок функції звертання (апелятивної та експресивної) зі структурними особливостями цих компонентів. Досліджено функції звертань у складі стилістичних фігур. The article explores stylistic functions of references as syntactically isolated components in Lesya Ukrainka's texts. It is determined that for the characterization of hits as structural-semantic components the most important is the classification by meanings. The semantics of appeals is a determining factor for the realization of a certain stylistic function. The connection of one or another function with the structural features of the hits is analyzed. Lesya Ukrainka equally uses common and non-common appeals, but the study of the structural features of appeals in Lesya Ukrainka's works shows that the use of common appeals greatly enhances their expressive function.
Структурно-семантичні особливості однорідних членів речення у творах Григора Тютюнника
(Видавничий дім «Гельветика», 2020) Огарєнко Т. А.; Oharienko T. А.
У статті проаналізовано твори видатного українського письменника Григора Тютюнника. Виокремлено конструкції з однорідними головними компонентами, проаналізовано їхні структурні, семантичні особливості, визначено стилістичну роль цих мовних одиниць. Зазначено, що вивчення мови творів письменників становить інтерес для дослідників, оскільки уможливлює визначення своєрідних рис творчості, визначення ролі того чи того автора в розвитку літературної мови українського народу. Характеристика ідіостилю письменника значною мірою здійснюється на основі аналізу мовних особливостей текстів. Синтаксичний рівень, як відомо, виступає найвищою ланкою функціонування мовних одиниць, тому вивчення саме синтаксичних одиниць у творах актуальне й важливе для комплексного аналізу мовностилістичних особливостей текстів творів українських письменників. З’ясування особливостей уживання однорідних членів речення (а саме головних компонентів) у творах Григора Тютюнника дозволить осягнути глибину його світовідчуття, що сприятиме кращому розумінню творчості митця. Це й актуалізує вибір тематичного напряму пропонованої статті. The article analyzes the works of the famous Ukrainian writer Hryhoriy Tyutyunnyk. Constructions with homogeneous main components are singled out, their structural and semantic features are analyzed, the stylistic role of these language units is determined. It is noted that the study of the language of writer’s works is of interest to researchers, as it allows to determine the peculiar features of creativity, to determine the role of an author in the development of the literary language of the Ukrainian people. Characterization of the writer’s idiosyncrasy is largely based on the analysis of linguistic features of texts. The syntactic level is known to be the highest link in the functioning of language units, so the study of syntactic units in works is relevant and important for a comprehensive analysis of linguistic and stylistic features of texts of works by Ukrainian writers. Finding out the peculiarities of the use of homogeneous members of the sentence (namely the main components) in the works of Hryhoriy Tyutyunnik will allow to understand the depth of his worldview, which will contribute to a better understanding of the artist’s work. These peculiarities actualize the choice of thematic direction of the proposed article.
Захисні особові імена як антропонімна універсалія
(Записки з українського мовознавства, 2020) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
Досліджено специфіку функціювання захисних особових імен в антропонімії різних народів, констатовано їхній універсальний характер. Порівняльний аналіз цих онімів виявив, що атропеїчні іменування з негативно конотованими лексемами в антропоосновах і особові імена, утворені від назв представників флори та фауни, є антропонімною універсалією. The specificity of the functioning of protective personal names in the anthroponymy of different peoples is investigated, and their universal character is stated. A comparative analysis of these onymes has revealed that atropic names with negatively connotated lexemes in anthropo-bases and personal names derived from the names of flora and fauna representatives are an anthroponymic universal.
Феномен пропріальної лексики
(Південний архів (філологічні науки), 2021) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
Мета. Метою дослідження є окреслення межі між апелятивною та пропріальною лексикою, а також систематизація основних диференційних ознак онімів. Методи. У роботі використані метод аналізу наукової літератури для виявлення різних поглядів учених на межу між апелятивами та пропріативами; спостереження, аналіз, а також описовий, порівняльно-історичний методи для виявлення специфіки розмежування власних та загальних назв; порівняльний метод для виявлення спільного та відмінного щодо деяких специфічних ознак власних та загальних назв; методи узагальнення та абстрагування для встановлення загальних закономірностей розмежування апелятивів та пропріативів, а також систематизацію специфічних ознак власних назв. Результати. У науковій розвідці зосереджено увагу на дискусії, яка розгорнулася в науковій спільноті щодо наявності або відсутності чіткої межі між загальними та власними назвами. Окреслено різні позиції вітчизняних та зарубіжних науковців з цього питання, проведено їх аналіз. У результаті виявлено низку аргументів, які видаються однозначними або доволі спірними. Простежено наукові пошуки вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо специфічних ознак онімів, упорядковано їх перелік із 27 позицій. Відмінності пропріативів та апелятивів дослідники шукають у функціях, властивостях, закономірностях розвитку, сутності та мовних особливостях, контексті, етимології та перекладі. Виокремлено також такі ознаки, які визнаються лише деякими науковцями з огляду на їх підтримку або заперечення теорії асемантичності власних назв. Виявлено суттєві відмінності та деякі подібні риси між займенниками та власними назвами. Висновки. Відома ще з давніх часів дискусія про межу між загальними та власними назвами й на сьогодні не має остаточного розв’язання. У результаті аналізу різних підходів більш переконливим видається, що власні та загальні назви значно різняться за своїми характеристиками, призначенням, але при цьому тісно взаємодіють, взаємодоповнюють одне одного, що демонструють процеси онімізації та апелятивізації. Зроблено припущення, що виявлений спектр специфічних ознак онімів може бути доповнений з огляду на нові дослідження онімної лексики. Purpose. The task of the study is to define the boundary between common and proper names, and to systematize the main differential characteristics of the onyms. Methods. The research is based on different scientific methods. A scientific literature review was used to demonstrate how statements about boundary between appellatives and propriatives are changing and developing over time. Observation, analysis as well as the descriptive and comparative methods were used for identifying distinctions between proper and common names. Comparative method was used for identifying common and distinct peculiarities of proper and common names. Generalization and abstraction techniques were used to establish broad patterns of distinction between common and proper names, as well as systematization of specific features of proper names. Significant differences and some similarities between pronouns and proper names were described. Results. The article focuses on the debate in the scientific community about whether there is a clear distinction between common and proper names. Various positions of scientists on this issue have been identified and analysed. As a result, a number of arguments have been identified that are clearly or fairly contentious. The scientific works of Ukrainian and foreign researchers on the specific of proper names have been studied and a list of them has been organized (27 characteristics). Differences in proper and common names are sought in functions, nature and linguistic characteristics, context, etymology and translation. It also highlights features that are recognized by some scholars because of their support or the negation of the theory of the non-existence of semantics in proper names. Conclusions. The debate on the boundary between common and separate names, which dates back to ancient times, has not yet been definitively resolved. From the analysis of the different approaches, it appears more convincing that the proper and common names differ considerably in their characteristics, in their purpose, but they interact closely and complement each other. This is what onymization and apelativization processes demonstrate. It has been suggested that the list of specific characteristics of proper names can be augmented as a result of new research on the proper names.
Проблемні питання семантики власних назв
(Актуальні питання гуманітарних наук, 2021) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
У статті характеризуються наявні в славістиці класичні підходи до розуміння семантичності й асемантичності власних назв, а також аналізуються сучасні уявлення щодо того, які саме компоненти складають семантику оніма. Упродовж кількох століть науковий світ дискутує щодо наявності або відсутності в онімів значення. Одним із найвідоміших поборників ідеї асемантичності власних назв став британський філософ Дж. С. Мілль, за спостереженням якого оніми є ярликами, які накладаються на індивідуальний предмет та не мають значення. Означена дискусія не могла не привернути увагу славістів. Як демонструє аналіз, їхні уявлення щодо наявності чи відсутності лексичного значення у власних назв значно різняться. Такі авторитетні українські та російські вчені, як О. Реформатський, О. Ахманова, Н. Арутюнова, А. Уфімцева, К. Левковська, М. Толстой, Є. Галкина-Федорук, І. Желєзняк, П. Чучка, підтримують міллівську теорію асемантичності онімів, стверджуючи, що пропріативи за авторською термінологією є «семантично ущербними», лексично неповнозначними, не виражають жодних понять, не володіють ніякою смисловою структурою. Окрему наукову спільноту формують лінгвісти, які переконані в тому, що пропріативи мають значення, однак воно специфічне, принципово відмінне від лексичного значення апелятивів (Л. Щерба, Л. Щетинін, Ю. Карпенко, В. Никонов). Значна їх частина переконана в тому, що оніми набувають його лише в контексті, тобто тоді, коли онім вживають у мовленні, у спеціально дібраному мовленнєвому оточенні та особливій мовленнєвій ситуації. Ми також підтримуємо теорію, що власні назви репрезентують частину лексичної системи, є словами, отже, не можуть не мати семантику, однак йдеться про принципово інше, ніж лексичне значення апелятивів. Також у межах останньої групи дослідники мають часом діаметрально протилежні уявлення щодо того, які саме компоненти складають семантику оніма: підходи значно варіюються від трьох і далі компонентів. У роботі розглянуто підходи до компонентів семантики власних назв В. Никонова, Д. Єрмоловича, О. Суперанської, М. Голомидової, О. Фонякової, а також деяких зарубіжних дослідників. The article describes the classical approaches of Slavistics to the understanding of semantics and its absence in proper names, and analyzes modern ideas about which components make up the semantics of proper names. For centuries, the scientific world has been debating whether or not there is a meaning in proper names. The British philosopher J. S. Mill was one of the most famous proponents of the idea that proper names are meaningless. According to his observations, the names are labels that are superimposed on an individual subject and are irrelevant. This discussion could not but attract the attention of the Slavs. Analysis shows that their perceptions of the presence or absence of a semantics in proper names vary considerably. Authoritative Ukrainian and Russian scholars such as O. Reformatskyi, O. Akhmanova, N. Arutiunova, A. Ufymtseva, K. Levkovska, M. Tolstoi, Ye. Halkyna-Fedoruk, I. Zheliezniak, P. Chuchka support Millian theory denying that names have a sense. They asserted that proper names are «semantically damaged», lexically irrelevant, express no concepts, have no meaning structure. A special scientific community is formed by linguists who are convinced that proper names have semantics, but it is specific, fundamentally different from the lexical meaning of appellatives (L. Shcherba, L. Shchetynin, Yu. Karpenko, V. Nykonov and others). A lot of them are convinced that names acquire it only in context, that is, when proper name is used in speech, in a specially chosen speech environment and a particular speech situation. We also support the theory that names represent a part of the lexical system, and as words they cannot be without semantics, but it is a fundamentally different semantics than the lexical meaning of the common names. Also researchers sometimes have diametrically different perceptions of which components constitute the semantics of their own: approaches vary considerably from three to more components. The article examines the approaches to the components of semantics, proposed by V. Nykonov, D. Yermolovych, O. Superanska, M. Holomydova, O. Foniakova, as well as some foreign researchers.
Anthroponymic formula as a basic term of onomastics
(Scientific Journal of Polonia University, 2021) Chornous O. V.
This paper is a preliminary attempt to summarize and supplement key information about anthroponymic formula as a basic term of Ukrainian onomastics. Methods of research are predetermined by the aim and tasks put in the article. The main ones are comparative analyses, observation method, analysis of the scientific literature, method of classification, descriptive, comparative, and historical methods as well as methods of generalization and abstraction. They made it possible to clarify the content of the term anthroponymic formula, to describe differences between the existing definitions, and to examine the available equivalents in other languages. This study is the first step towards enhancing our understanding of anthroponymic formula’s definition that we defined initially as an order of anthroponyms in the official name of a person. This paper also describes some aspects of the analysed term’s formation, in particular a wide range of this term’s variants introduced into scientific parlancein in Slavistics.
Антропоніми як базові складники онімної системи
(Записки з українського мовознавства, 2021) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
У статті узагальнені та доповнені ключові відомості про антропоніми як базові складники онімної системи, зокрема проаналізовані термінні аспекти, схарактеризовані дефініції та виявлені їхні особливості у вітчизняних та зарубіжних лексикографічних ресурсах, окреслені найбільш відомі типології. The article summarises and supplements the key information about anthroponyms as basic components of the onomastic system, in particular, analyses the term aspects, characterises definitions and reveals their peculiarities in domestic and foreign lexicographic resources, outlines the most famous typologies.
Гіпотаксис творів М. Коцюбинського як показник європейської орієнтованості української прози
(Гельветика, 2022) Огарєнко Т. А.; Ліштаба Т. В.; Oharienko T. А.; Lishtaba T. В.
У статті узагальнено погляди дослідників на особливості творчої манери М. Коцюбинського, на його досвід реформаторства в напрямі модерної європейської прози. У творі «Хо» виокремлено гіпотактичні конструкції з неприслівним зв’язком, розподілено їх за семантикою, простежено структурні особливості предикативних частин у межах складнопідрядних речень детермінантного типу. Досліджено функційне навантаження поліпредикативних одиниць із залежними частинами з обставинним значенням. Мова художніх текстів митця – один із яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Європейська орієнтованість на вишуканість, психологізм, формальну стислість поряд із внутрішньою повнотою визначили неповторність стилю письменника, що виявляється в низці рис. У галузі синтаксису М. Коцюбинський подає неперевершені зразки того, як справжній художник словесно-стильовими образами повинен відтворювати великі картини життя. Різноманітними мовними засобами, зокрема синтаксично-стилістичними прийомами, письменник зображував найтонші психологічні нюанси. The article summarizes the views of researchers on the peculiarities of M. Kotsyubynsky’s creative manner, on his experience of reforming in the direction of modern European prose. Hypotactic constructions with a non-adverbial connection are singled out in the work, they are divided according to semantics, and the structural features of predicative parts within complex sentences of the determiner type are examined. The functional load of polypredicative units with dependent parts with circumstantial meaning has been studied. The language of the artist's artistic texts is one of the brightest examples of a broad approach to the development of the literary language. European focus on sophistication, psychologism, formal brevity, along with internal completeness, determines the uniqueness of the writer’s style, which is manifested in a number of features. In the field of syntax, M. Kotsyubinsky presents unsurpassed examples of how a real artist with verbal and stylistic images should reproduce large pictures of life. With various linguistic means, including syntactic and stylistic techniques, the writer depicted the most subtle psychological nuances.
Особливості функціонування прикметників у поезіях В. Симоненка
(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2022) Огарєнко Т. А.; Ліштаба Т. В.; Oharienko T. А.; Lishtaba T. V.
У статті розглядаються прикметники як засіб творення мови художнього тексту, особливості їхнього стильового функціонування в поезіях В. Симоненка. Зазначено, що в ракурсі когнітивно-дискурсивної парадигми відкрилися нові перспективи осмислення творчості поетів-шістдесятників. Зʼясовано, що витворення оригінальної та продуманої системи ад’єктивної образності є прикметною ознакою поетичної творчості Василя Симоненка – одного з яскравих представників шістдесятництва в українській літературі. Аналіз уживання навіть однієї частини мови засвідчує глибину, неодноплановість думки митця. The article examines adjectives as a means of creating the language of an artistic text, the peculiarities of their stylistic functioning in the poems of V. Simonenko. It has been found that the creation of an original and well-thought-out system of adjectival imagery is a distinctive feature of the poetic work of V. Symonenko. The analysis of the use of even one part of the language proves the depth and diversity of the artist’s thought.
Варіювання української антропонімної формули
(Записки з українського мовознавства, 2022) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
У статті узагальнені та доповнені ключові відомості про сучасну українську офіційну антропонімну формулу в аспекті варіювання кількості та послідовності її компонентів, а також їх графічного оформлення. Для реалізації поставленої мети було виконано низку завдань: 1) виявлено та описано випадки зміни кількісного складу української офіційної антропонімної формули в тих документальних джерелах, де важливою є ідентифікація особи; 2) схарактеризовано виявлені варіації української офіційної антропонімної формули у сфері документування управлінської інформації; 3) простежено зміни послідовності лексем у межах антропонімної формули; 4) зроблено висновки про повну та відносну самостійність компонентів української антропонімної формули; 5) окреслено варіанти графічного оформлення антропонімної формули в документах. Об’єкт дослідження – сучасна українська офіційна антропонімна формула; предмет дослідження – варіювання кількості та послідовності лексем, їх графічного оформлення у межах української антропонімної формули. У науковій праці послуговуємося насамперед описовим та порівняльним методами. У результаті дослідження було виявлено, що вищий ступінь офіційності документа (наприклад, державні реєстри та списки), то ширше застосування трилексемної антропонімної формули. Однак навіть найбільш консервативна сфера, де метою є якнайточніша ідентифікація особи, поступово зазнає впливу глобалізаційних процесів, внаслідок яких сучасна антропонімна формула усе частіше репрезентується двома лексемами без імені по батькові (як-от паспорт громадянина України для виїзду за кордон). У сфері документування управлінської інформації має місце елімінація імені по батькові в низці реквізитів організаційно-розпорядчих документів, спостерігається трансформації антропонімної формули у звертаннях, що контрастує з практикою усного спілкування. Попри вільний порядок розташування компонентів у межах антропонімної формули фіксуємо обмеження щодо інверсійного використання імені та по батькові. Усі компоненти української антропонімної формули можуть вживатися з повною та відносною самостійністю залежно від дискурсу. У роботі окреслено теорію Строумена, зауважено про варіювання регістру літер залежно від типу документа. The article summarized and supplemented key information about the current Ukrainian official anthroponymic formula in terms of variation in the number and sequence of its components, as well as their graphic design. A number of tasks were performed to realize this purpose. We have found and described some changes in the quantitative composition of the Ukrainian official anthroponymic formula in those documents where identification of the person is important, characterized some versions of the Ukrainian official anthroponymic formula in documentation of management activities, traced changes in the sequence of anthroponymic formula components, have reached the conclusion about the complete and relative independence of components in the Ukrainian anthroponymic formula. The final area of investigation was graphic design of the anthroponymic formula in the documents. The object of the research is a modern Ukrainian official anthroponymic formula; the subject of the research is variation in the number and sequence of components in the Ukrainian anthroponymic formula, their graphic design. In this article we use the descriptive and comparative methods in the first place. As a result of the study it was found that the highest level of official document (for example, state registers and lists), then the wider application of anthroponymic formula with three components. However, even the most conservative sphere, where the aim is to identify the person as accurately as possible, is gradually exposed to the influence of globalization processes. As a result of this, the modern anthroponymic formula is increasingly represented by two lexemes without the name of the father (as a passport of the citizen of Ukraine for travel abroad). We must admit elimination of patronymic in some requisites of organizational and executive documents. There are transformations of the anthroponymic formula in the manner of addressing one another in the written form, which is in contrast with the practice of verbal communication. Despite the free order of the components in the anthroponymic formula, we fix restrictions for the name and the patronymic’s version. All components of the Ukrainian anthroponymic formula can be used with full and relative independence depending on the discourse. In the article the strawman theory is outlined as well as variants of the case letter in documents.
Англійська мова (Оновлення мовлення юристів у постмодерному суспільстві)
(Постмодерністські відкриття ISSN: 2068-0236 | електронний номер ISSN: 2069-9387 Висвітлено в: Web of Science (WOS); EBSCO; ERIH+; Google Scholar; Index Copernicus; Ideas RePeC; Econpapers; Socionet; CEEOL; Ulrich ProQuest; Cabell, Journalseek; Scipio; Philpapers; SHERPA/RoMEO repositories; KVK; WorldCat; CrossRef; CrossCheck, 2022) Дзевицька Л.; Dzevytska L.
Mishenina T. Renewing the Speech of Lawyers in the Postmodern Society / T. Mishenina, O. Romanenko, L. Dzevytska [and oth.] // Postmodern Openings. - 2022.- 13 (3). - р. 284-309. - https://doi.org/10.18662/po/13.3/490.
Інтеграція інтернет-мемів при викладанні філологічних дисциплін у ВНЗ
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2022) Кирпа A.; Степаненко O.; Зінченко В. М.; Удовіченко Г.; Дмитрук Л.; Kyrpa A.; Stepanenko O.; Zinchenko V. M.; Udovichenko H.; Dmytruk L.
Швидке збільшення доступної інформації впливає на сприйняття студентами будь-якого повідомлення та формування пріоритетів; скорочується період концентрації уваги на одному предметі; учні віддають перевагу лаконічним яскравим зоровим образам. Інтернет-меми стають частиною щоденного спілкування студентів і транслюють культурно-інформаційні реалії сьогодення. Метою дослідження було оцінити ефективність інтеграції інтернет-мемів під час опанування українськими студентами філологічних дисциплін (наприклад, англійської мови). Автори експериментували, щоб перевірити запропоновану методику в рамках одного програмного блоку. Експеримент ми проводили у 2020-2021 навчальному році та залучили 68 студентів та 5 викладачів Дніпровської академії неперервної освіти, Донецького державного університету внутрішніх справ та Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Автори провели опитування до та після експерименту та неформальні інтерв’ю для порівняння академічних досягнень і надали систему завдань, що інтегрують меми. Проводячи експеримент, ми з’ясували домінуючий спосіб сприйняття та обробки інформації студентами та виявили доцільність інтеграції мемів у навчання англійської мови. Автори визначили динаміку рівнів мотивації студентів до вивчення англійської мови шляхом інтеграції інтернет-мемів та встановили кількісні значення рівнів за допомогою методу математичної статистики. У висновках наголошується на необхідності підвищення педагогічної майстерності вчителів, розвитку критичного та творчого мислення для інтеграції мемів у навчальну діяльність. Автори наголошують на актуальності подальшого детального вивчення виховного потенціалу мемів у викладанні не лише філологічних дисциплін, а й інших предметів навчального плану. A rapid increase of available information affects students’ perception of any message and formation of priorities; the period of concentration on one subject is reduced; students prefer concise vivid visual images. Internet memes become a part of students’ daily communication and broadcast today’s cultural and information realities. The aim of the study was to evaluate the effectiveness of Internet memes integration while mastering philological disciplines (for example, English) by Ukrainian students. The authors experimented to check the methodology proposed within one program unit. We conducted the experiment in the 2020-2021 academic year and involved 68 students and 5 teachers of Dnipro Academy of Continuing Education, Donetsk State University of Internal Affairs and Mykhailo Tuhan-Baranovskyi Donetsk National University of Economics and Trade. The authors conducted pre- and post-experimental surveys and informal interviews to compare academic achievements and provided a system of tasks integrating memes. Implementing the experiment, we clarified the dominant way of students’ perception and processing of information and revealed the expediency of integrating memes into teaching English. The authors determined the dynamics of the levels of students’ motivation to learn English through Internet memes integration and established quantitative values of the levels using the method of mathematical statistics. The conclusions emphasize the need to improve teachers’ pedagogical skills, developed critical and creative thinking to integrate memes into educational activities. The authors stress the relevance of the further detailed study of the educational potential of memes in teaching not only philological disciplines but also other subjects of the curriculum.
Підвищення кваліфікації викладача/учителя як спосіб удосконалення професійних навичок
(Scientific Publishing Center, 2023) Огарєнко Т. А.; Олексюк Л. І.; Oharienko T. A.; Oleksiuk L.
Вивчено види підвищення кваліфікації. Проаналізовано, на формування яких компетентностей спрямоване підвищення кваліфікації. Досліджено роль андрагогічного підходу до професійного розвитку педагога. Types of professional development have been studied. It has been analyzed which competencies are aimed at the formation of professional development. The role of the andragogic approach to the professional development of the teacher was studied
Прізвище як елемент представлення поліцейського
(Національна академія внутрішніх справ, 2023) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
У статті розглядається практика використання прізвища як основного елемента звертання в українських пенітенціарних та військових системах. Вона аналізує юридичні підстави, а також функціональні аспекти такої практики в контексті формалізації комунікації та збереження професійної дистанції між співрозмовниками. The article discusses the practice of using surnames as the main form of address in Ukrainian penitentiary and military systems. It analyzes the legal basis and functional aspects of this practice in the context of formalizing communication and maintaining professional distance between interlocutors.
Проблеми організації освітнього процесу в умовах війни
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Огарєнко Т. А.; Oharienko T. А.
Вивчено проблеми в освітній системі, пов’язані з вторгненням росії. Визначена низка проблем, запропоновано розроблення системи заходів для подолання наслідків освітніх втрат на державному рівні. The problems in the educational system related to the invasion of Russia are studied. A number of problems have been identified, the development of a system of measures to overcome the consequences of educational losses at the state level has been proposed.
Наукові погляди на зв'язок імені та носія
(Міжнародний центр наукових досліджень, 2023) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
Дослідження зв’язку між антропонімом та його носієм демонструє, як імена можуть впливати на сприйняття особи в суспільстві, а також на її характер і долю. Хоча з часом наукові погляди щодо значення імен змінилися, досі лишається актуальним питання про вплив імен на особистість і комунікацію. Research on the connection between an anthroponym and its bearer shows how names can influence the perception of an individual in society, as well as their character and fate. Although scientific views on the meaning of names have evolved over time, the question of the influence of names on personality and communication remains relevant.
Вплив антропонімів (погляд психіатрів та психологів кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст.)
(Записки з українського мовознавства, 2023) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
Пропонована наукова розвідка має на меті проаналізувати наукову спадщину психіатрів, психологів кінця ХІХ – початку ХХ ст., у фокусі уваги яких перебували випадки нав’язливого потягу або неконтрольованого страху щодо антропонімів, різноманітні емоційні реакції, викликані антропонімами, ситуації впливу особових імен та прізвищ на поведінку носія. Об’єктом дослідження є антропоніми як базові складники онімної системи; предметом дослідження – вплив антропонімів на різні аспекти життя носія на основі випадків, описаних у наукових працях психіатрів, психологів кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. З-поміж методів здебільшого послуговуємося методом аналізу наукової літератури, а також описовим та порівняльним. У результаті аналізу описаної в наукових розвідках консультативної практики психіатрів кінця ХІХ ст. було виявлено антропоніми в новому світлі – як предмет ірраціональної пристрасті (ономатоманія) або страху (ономатофобія). Небажані думки про імена, на переконання тодішніх лікарів, мали істотний негативний вплив на повсякденне життя їхніх пацієнтів, утім їхні сучасні колеги висловлюють сумніви щодо такого потенціалу антропонімів. У наступні роки дедалі частіше описуються дивні зв’язки між антропонімами та носіями, що в той чи той спосіб впливали на їхню поведінку: носії наслідували якості чи характер, «закладений» в імені або, навпаки, намагалися цілковито викреслити антропонім з пам’яті. У колі наукових проблем постають питання навмисної трансформації антропонімів задля розв’язання професійних чи побутових проблем, глибинні мотиви номінаторів, що впливають на їхній вибір імені для немовляти, а також механізм забування власних назв. У новому ракурсі постають імена, здатні викликати потужні асоціації, у такий спосіб впливаючи на різні аспекти життя носія, а також слугувати засобом маніпуляцій під час комунікації, демонструючи повагу чи зневагу до їхнього носія. Заслуговують також на увагу спроби психологів дати відповідь на питання щодо можливої кореляції імені та особистісних характеристик носія. У дослідженнях 20 х років на основі зібраних попередниками випадків несвідомого впливу імені на поведінку носія були запропоновані три категорії, де такий вплив є найбільш помітним: загальний вплив на характер і поведінку, професійну сферу, а також особисті стосунки. The aim of this scientific research is to analyze the contributions of psychiatrists and psychologists from the late nineteenth and early twentieth centuries who focused on cases of obsessive attraction or uncontrollable fear related to personal names. The study examines the emotional reactions caused by personal names and surnames, as well as the influence of names on the behavior of individuals. The research focuses on anthroponyms as fundamental components of the naming system, exploring their impact on various aspects of individuals’ lives based on the cases described in the scientific works of psychiatrists and psychologists from that time period. Through an analysis of the counseling practices of late nineteenth-century psychiatrists, anthroponyms were reevaluated as subjects of irrational passion (onomatomania) or fear (onomatophobia). Undesirable thoughts related to names were believed to significantly affect the daily lives of patients during that era, although contemporary colleagues express doubts regarding this potential influence of anthroponyms. Subsequent studies documented intriguing connections between personal names and the behavior of their bearers: some individuals emulated the qualities associated with their names, while others sought to erase their anthroponyms from memory entirely. The research explores topics such as intentional transformations of anthroponyms to solve professional or personal problems, motives of namers influencing their choices for baby names, and the mechanisms behind forgetting personal names. This new perspective highlights how certain names can evoke powerful associations that influence various aspects of an individual’s life and can be used as tools of manipulation in communication, conveying respect or disrespect for the bearer. Additionally, psychologists have attempted to address the question of a possible correlation between a person’s name and their personal characteristics. Based on cases of unconscious name influence on behavior, it was proposed three categories where such influence is most notable: general influence on character and behavior, professional sphere, and personal relationships.

Переглянути

Перегляд Українська мова (Ukrainian language) (10.02.01) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування