Механізми державного управління (Mechanisms of public administration) (25.00.02)

Постійне посилання на фонд

https://rep.dnuvs.ukr.education/handle/123456789/2083

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 48

PUBLIC ADMINISTRATION IN THE ECONOMIC SPHERE OF UKRAINE: STRATEGIC APPROACH
(Estudios de Economía Aplicada, 2021) Pastukh K.; Latynin M.; Tarasenko D.; Shevchenko S.; Munko A.
The introduction of the best modern approaches to public management in the economic sphere is of particular importance for Ukraine. The relevance of the study is determined by the fact that the initiated structural reforms in Ukraine put forward new requirements for public management in the economic sphere. Thus, existing approaches to public management in the economic sphere require transformation. The lack of sufficient scientific justification for improving public management in the economic sphere in modern Ukrainian science indicates the importance of paying attention to this particular problem. The purpose of the study is to develop practical recommendations for improving public management in the economic sphere in Ukraine. In the paper it is proposed to develop a concept of public management strategy in the economic sphere in Ukraine, which takes into account the tasks of increasing the economic independence of regions and territorial communities, supporting their economic development, increasing their economic activities, and ensuring competitiveness in the long term. Attention is also paid to identifying priority areas for improving the state regional policy in the economic sphere; creating conditions and eliminating internal and external threats to the economic development of the country, regions, and territorial communities; improvement of forecasting and policy documents on economic development. Розпочаті структурні реформи в Україні висувають нові вимоги до публічного управління в економічній сфері. Існуючі підходи до публічного управління в економічній сфері потребують трансформації. Зараз – саме той час, коли необхідно приділити особливу увагу удосконаленню публічного управління в економічній сфері в Україні. Упровадження найкращих сучасних підходів до публічного управління в економічній сфері набуває особливого значення для України. Запропоновані напрями удосконалення публічного управління в економічній сфері мають стати основою для подальшого його розвитку. Новітні тенденції в публічному управлінні в економічній сфері в Україні посилюють увагу українського суспільства до вирішення економічних проблем. Принциповим є питання щодо модернізації публічного управління в економічній сфері в Україні. Сучасні економічні реформи ще не дали очікуваного результату. В той же час вже прийняті управлінські рішення вказують на певні кроки щодо реформування публічного управління в економічній сфері в Україні відповідно до нових викликів та умов сьогодення. Надзвичайно важливим на сучасному етапі розвитку України постає врахування зарубіжного досвіду щодо публічного управління в економічній сфері. Орієнтація на досвід Польщі сприятиме модернізації публічного управління в економічній сфері в Україні. Особливого значення набуває розробка концепції стратегії публічного управління в економічній сфері в Україні, реалізація якої сприятиме успіху започаткованих сучасних економічних реформ. Опорою відновлення економічного зростання в Україні мають стати регіони та територіальні громади, шляхом до процвітання країни – збільшення економічної самостійності регіонів та її територіальних громад, підтримка їх економічного розвитку, створення передумов для якісних перетворень, активізація економічної діяльності в регіонах та територіальних громадах, забезпечення конкурентоспроможності регіонів та територіальних громад в довгостроковій перспективі. Це вимагає принципових змін у підходах до їх стратегічного розвитку. Внаслідок сучасних глобальних викликів посилюється відповідальність органів публічної влади за успішну реалізацію реформ у економічній сфері. Об’єктивною постає необхідність удосконалення публічного управління в економічній сфері в Україні. Впровадження нових підходів до публічного управління в економічній сфері в Україні сприятиме його удосконаленню.
State security regulation of the development of agro-food enterprises in the context of anti-corruption, change and project management
(Український журнал прикладної економіки та техніки, 2023) Марова С. Ф.; Ольшанський О. В.; Зось-Кіор М. В.; Михайлов М. С.; Marova S. F.; Olshanskyi O. V.; Zos-Kior M. V.; Mykhailov M. S.
Питання державного безпекового регулювання розвитку підприємств агропродовольчої сфери є відкритим і потребує додаткового дослідження закономірностей і латентних проблем, зокрема в умовах протидії корупції, управління змінами та проєктами. Обґрунтовано, що формами державного безпекового регулювання діяльності агропродовольчої сфери є: визначення пріоритетних сфер і об’єктів розвитку, податкове регулювання господарської діяльності, регулювання інвестиційної діяльності через надання фінансової допомоги, проведення відповідної кредитної та амортизаційної політики, регулювання процесів приватизації, регулювання форм і умов фінансового інвестування, експертиза інвестиційних проєктів у процесі державних інвестиційних програм. Отже, об’єкт регулювання розвитку агропродовольчої сфери слід розглядати як економічну складову адаптації діяльності підприємств агропродовольчої сфери до післявоєнних умов. Державне безпекове регулювання розвитку підприємств агропродовольчої сфери щодо засобів продовольчого самозабезпечення можна визначити як процес створення умов для оптимального формування і розміщення виробничих потужностей агропродовольчої сфери у структурі національної економіки з метою організації сталого забезпечення продовольчими ресурсами або як діяльність органів державної і регіональної влади щодо вироблення державної політики продовольчого забезпечення, визначення та результативного застосування механізмів її реалізації. Доведено, що для забезпечення розвитку підприємств агропродовольчої сфери потрібно враховувати відповідні обмеження, щоб уникнути ситуацій контрпродуктивних дій. The issue of state security regulation of developing enterprises in the agro-food sector is open. It requires additional research into patterns and latent problems, particularly in anti-corruption, change, and project management. It is substantiated that the forms of state security regulation of the agro-food sector are: determination of priority areas and objects of development, tax regulation of economic activity, regulation of investment activity through the provision of financial assistance, implementation of the appropriate credit and depreciation policy, regulation of privatization processes, regulation of forms and conditions of financial investment, examination of investment projects in the process of state investment programs. Therefore, regulating the agro-food sector's development should be considered an economic component of the adapted activities of agro-food enterprises to post-war conditions. State security regulation of the development of agro-food enterprises about the means of food self-sufficiency can be defined as the process of creating conditions for the optimal formation and placement of production capacities of the agro-food sector in the structure of the national economy to organize a sustainable supply of food resources, or as the activity of state and regional authorities to the development of state policy food supply, definition and practical application of the mechanisms of its implementation. It has been proven that it is necessary to consider the appropriate restrictions to avoid situations of counterproductive actions to ensure the development of agro-food enterprises.
Адаптація державної політики з питань довголіття до умов воєнного часу
(International periodic scientific journal "SWorld journal", 2023) Марова С. Ф.; Халецька А. А.; Павленко О. П.; Marova S. F.; Khaletska A. A.; Pavlenko O. P.
В статті розглядається старіння населення та соціалізація осіб похилого віку як частина завдань публічної влади серед кола питань що стосується гуманізації суспільного життя. Показано, що старіння населення сьогодні притаманне практично всім країнам світу, в т.ч. Україні. Розглянуто типи й фактори, що впливають на формування трендів демографічного розвитку. Зроблено акцент на впливі воєнних дій на демографічні зміни як додатковий чинник цього розвитку. Доведено, що в довоєнний період старіння населення було в центрі уваги органів публічної влади. Одним з головних державних документів в цьому напрямі названо Стратегію державної політики з питань здорового та активного довголіття населення.Визначено додаткові проблеми для осіб похилого віку, пов’язаних зі зміною соціально-політичного стану в країні. Проаналізовано можливість адаптації положень Стратегії до умов воєнного часу. Перелічено основні напрями функціонування органів публічної влади задля підтримки осіб похилого віку під час воєнних дій. Тhe article examines the aging of the population and the socialization of the elderly as part of the tasks of public authorities among the range of issues related to the humanization of public life. It is shown that the aging of the population today is characteristic of almost all countries of the world, including Ukraine. The types and factors affecting the formation of trends in demographic development are considered. Emphasis is placed on the impact of military operations on demographic changes as an additional factor in this development. It has been proven that in the pre-war period the aging of the population was in the center of attention of public authorities. One of the main state documents in this direction is called the State Policy Strategy on Healthy and Active Longevity of the Population. Additional problems for the elderly associated with the change in the socio-political situation in the country have been identified. The possibility of adapting the provisions of the Strategy to wartime conditions was analyzed. The main areas of functioning of public authorities to support the elderly during military operations are listed.
Аналіз складових механізму регулювання соціального захисту населення
(Держава та регіони., 2012) Кузьменко С. Г.
У статті проведено аналіз складових механізму регулювання соціального захисту населення. Запропоновано заходи щодо вдосконалення правових, економічних та організаційних складових соціального захисту населення. The article analyzes the components of the regulatory mechanism of social protection of population. Suggested measures for improving legal, economic and organizational components of social protection of population
Антикорупційний менеджмент в системі антикризового управління
(Луцький національний технічний університет, 2025) Булгакова О. В.; Bulhakova O. V.
В роботі розглянуто зміст та визначено місце антикорупційного менеджменту в системі антикризового управління. Зазначено, що на рівні суб’єктів господарювання явища корупції створюють як зовнішні так і внутрішні передумови виникнення кризового стану такого підприємства. Корупційні дії спричиняють зростання підприємницьких витрат у зв’язку з хабарництвом, порушують принципи справедливості та добросовісної конкуренції на ринку. Одним з дієвих інструментів виведення підприємства з кризи можна вважати антикорупційний менеджмент. Реалізація принципів антикорупційного менеджменту в загальну систему управління спрямоване на довгострокове забезпечення ефективності управління, а також зміцненню репутації будь-якої організації в цілому. The paper examines the content and defines the role of anti-corruption management within the system of crisis management. It is noted that at the level of business entities, corruption phenomena create both external and internal prerequisites for an enterprise to enter a state of crisis. Corrupt actions lead to increased business costs due to bribery and violate the principles of fairness and fair competition in the market. Anti-corruption management can be considered one of the effective tools for leading an enterprise out of a crisis. The implementation of anti-corruption management principles into the overall management system is aimed at ensuring long-term management efficiency and strengthening the reputation of any organization as a whole.
Виклики електронного адміністрування в умовах глобальних загроз
(Університет митної справи та фінансів, 2022) Булгакова О. В.; Bulhakova O. V.
Найбільш важливим поштовхом в розвитку та реалізації запитів суспільства на електронне врядування слід визнати саме інформаційну революцію, яка спричинила цілу низку об’єктивних змін у всіх сферах суспільства, а також спонукала суспільство будувати прогнози та моделювати очікування. Значні зусилля було звернено на створення окремих елементів загальної системи електронного адміністрування на різних рівнях. Органи державного управління в України стикнулись з необхідністю забезпечення нормального функціонування за умов військової агресії, яка створює наростаючу небезпеку фізичного знищення всіх ресурсів управлінської системи та постійної загрози життю людей, що унеможливлює виконання функцій державного управління в належний спосіб. Сукупність зовнішніх загроз знищення в будь-який спосіб матеріальних ресурсів, постійна ситуація загрози життю та свободи державних службовців негативно впливають на оперативну здатність виконувати управлінські функції та надавати адміністративні послуги населенню в усталеній нормативними документами якості The information revolution should be recognized as the most significant impetus for the development and fulfillment of societal demands for e-governance. It has triggered a series of objective changes across all social spheres and prompted society to formulate forecasts and model expectations. Substantial efforts have been directed toward creating individual elements of the general electronic administration system at various levels. Public administration bodies in Ukraine have faced the necessity of ensuring normal functioning under conditions of military aggression, which poses an increasing danger of the physical destruction of all management system resources and a constant threat to human lives, making it impossible to perform public administration functions in a proper manner. The combination of external threats of material resource destruction and the constant threat to the lives and freedom of civil servants negatively impacts the operational capacity to perform management functions and provide administrative services to the population at the quality level established by regulatory documents.
Вплив цифровізації на формування бренду в сфері публічного управління
(Державний торговельно-економічний університет, 2025) Булгакова О. В.; Bulhakova O. V.
Ритм сучасного життя та необхідність набувати можливостей в публічному житті передбачає доволі глибоку обізнаність кожного громадянина щодо специфіки взаємодії з різними органами державного управління на різних рівнях, що зумовлює потребу в створенні ідентифікуючого образу кожної окремої організації в сфері публічного управління. Пошук такого ідентифікуючого державну установу образу, який здатен поєднати в собі загальні системні характеристики і унікальні специфічні риси діяльності кожного органу управління, привели до створення та використання бренду публічного органу. Зазначено, що бренд в сфері публічного управління набуває специфічних характеристик, на відміну від комерційної сфери. Бренд органу публічного врядування акумулює в собі сутнісні сенси діяльності в сфері реалізації процесів взаємодії в державному управлінні та в сфері реалізації публічних інтересів багатьох користувачів. The rhythm of modern life and the necessity of acquiring opportunities in public life imply a fairly deep awareness of each citizen regarding the specifics of interaction with various public administration bodies at different levels, which necessitates the creation of an identifying image for each individual organization in the public administration sphere. The search for such an identifying image for a state institution, capable of combining general systemic characteristics with the unique specific features of each management body's activities, has led to the creation and utilization of a public authority brand. It is noted that a brand in the public administration sphere acquires specific characteristics, unlike in the commercial sector. A public authority brand accumulates the essential meanings of activities in the sphere of implementing interaction processes in public administration and in the sphere of realizing the public interests of many users.
Вплив цифровізації на функції керівника органу публічного управління
(Херсонський державний аграрно-економічний університет, 2025) Булгакова О. В.; Bulhakova O. V.
В роботі розглянуто зміни в діяльності керівника органу публічного управління, які спричинені широким процесом цифровізації. Зазначено, що саме на керівника покладаються обов’язки з планування системи інформаційно-комунікаційного середовища органу публічного управління з врахуванням специфіки внутрішніх процесів діяльності, специфіки організації документообігу та системи ухвалення управлінських рішень. Доведено, що керівник зобов’язаний враховувати як умови реального середовища управлінського процесу, так і умови віртуального середовища організації. Тобто майже всі функції керівника через цифровізацію в сфері публічного управління набувають комплексного характеру через необхідність поєднання всіх процесів, які відбуваються в реальному і в віртуальному цифровізованому просторі. The paper examines changes in the activities of the head of a public administration body, which are caused by the broad process of digitalization. It is noted that it is the head who is responsible for planning the information and communication environment system of the public administration body, taking into account the specifics of internal processes of activity, the specifics of the organization of document flow and the system of making management decisions. It is proved that the head is obliged to take into account both the conditions of the real environment of the management process and the conditions of the virtual environment of the organization. That is, almost all functions of the head through digitalization in the field of public administration acquire a complex nature due to the need to combine all processes that occur in the real and virtual digitalized space.
Відновлення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб на місцевих виборах в Україні
(Національна академія державного управління при Президентові України, 2019) Фросіняк Р. В.; Frosiniak R. V.
У статті проаналізовано проблему відновлення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на місцевих виборах в Україні. Розглянуто питання національного законодавчого регулювання та рекомендації міжнародних організацій щодо участі ВПО у виборах до органів місцевого самоврядування. Проаналізовано адвокаційну кампанію, спрямовану на відновлення виборчих прав ВПО та трудових мігрантів, а також еволюцію ставлення самих ВПО до участі у виборах на основі даних соціологічних досліджень. Висвітлено сучасний стан законопроєктів, спрямованих на забезпечення реалізації виборчих прав внутрішньо переміщених осіб, і досліджено зміни до Закону України «Про Державний реєстр виборців», ухвалені з цією метою. Підкреслено важливість приведення виборчого законодавства України у відповідність до європейських стандартів інклюзивності та гарантування конституційного права ВПО брати участь у виборчому процесі. The article analyzes the issue of restoring the electoral rights of internally displaced persons (IDPs) during local elections in Ukraine. It examines the national legal framework and the recommendations of international organizations regarding the participation of IDPs in local self-government elections. The study reviews the advocacy campaign carried out in Ukraine to promote legislative changes aimed at ensuring voting rights for IDPs and labor migrants in local elections. Based on sociological survey data, the paper explores the evolution of IDPs’ attitudes toward participation in local elections and their perception of political inclusion. It also assesses the current status of legislative initiatives designed to restore electoral rights for displaced citizens. Particular attention is given to amendments to the Law of Ukraine “On the State Register of Voters,” which were introduced to secure the participation of IDPs in local elections. The research emphasizes the significance of aligning Ukraine’s electoral legislation with European standards of inclusiveness and protecting the constitutional rights of internally displaced persons to participate in democratic governance.
Гендерний аудит як індикатор реалізації інклюзивної політики в публічному просторі
(Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2024) Булгакова О. В.; Bulhakova O. V.
Робота присвячена розгляду гендерного аудиту як індикатору реалізації інклюзивної політики в публічному просторі. Визначено, що індикатором реалізації інклюзивної політики в публічному просторі доцільно вважати проведення гендерного аудиту в організаціях та установах, що дозволяє визначати загальний рівень реалізації прав людини, виявляти найбільш актуальні напрями вдосконалення нормативно-правової бази, формувати політику взаємодії громадянського суспільства та системи публічного управління в досягнені високого рівня реалізації прав людини. The paper is devoted to the consideration of gender audit as an indicator of the implementation of inclusive policies in the public sphere. It has been determined that gender audits in organizations and institutions should be considered an indicator of the implementation of inclusive policies in the public sphere, as they allow for determining the overall level of human rights implementation, identifying the most pressing areas for improvement in the regulatory framework, and shaping policies for interaction between civil society and the public administration system in order to achieve a high level of human rights implementation.
Значення державної етнополітики в забезпеченні гуманітарної безпеки в Україні
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Булгакова О. В.; Хачатрян Т. С.; Bulhakova O. V.; Khachatrian T. S.
В роботі розглянуто вплив державної етнополітики на формування механізмів публічного управління у забезпечення гуманітарної безпеки в Україні. Визначено, що етнокультурний сегмент в Україні є основною сферою уваги етнополітичного управління. В Україні процес реалізації державної етнополітики покладено на Державну службу України з етнополітики та свободи совісті. На даний час суспільство як ніколи потребує досягнення етнокультурного розуміння з метою забезпечення миру, національної безпеки та в цілому свого майбутнього. Одним з наслідків підвищення ролі етнічного чиннику у суспільних процесах стало виникнення етнополітики. The paper examines the influence of state ethnopolitics on the formation of public management mechanisms for ensuring humanitarian security in Ukraine. It is established that the ethno-cultural segment in Ukraine is the primary focus of ethnopolitical management. In Ukraine, the implementation of state ethnopolicy is entrusted to the State Service of Ukraine for Ethnopolitics and Freedom of Conscience. Currently, society more than ever requires reaching ethno-cultural understanding to ensure peace, national security, and its future as a whole. One of the consequences of the increasing role of the ethnic factor in social processes is the emergence of ethnopolitics.
Концепція розвитку надання електронних послуг органами виконавчої влади
(Гельветика, 2022) Булгакова О. В.; Bulhakova O. V.
Механізми надання електронних послуг є головними складовими системи електронного урядування, вони можуть бути адміністративні, інституційні, інтеграційні, сервісні. В той же час, загальний огляд проблематики у сфері надання адміністративних послуг на муніципальному рівні охоплює набагато більше проблем взаємодії суспільства і влади, особливо тих, які стосуються питань оплатності таких послуг. Цифрові технології відкривають унікальні можливості для розвитку нашої економіки та підвищення якості життя громадян. Швидкі та глибинні наслідки від переходу на «цифру» будуть можливими лише тоді, коли «цифрова» трансформація стане основою життєдіяльності українського суспільства, бізнесу та державних установ, буде звичним та повсякденним явищем, ключовою програмою на шляху до процвітання, основою добробуту України. Доведено, що застосування восьми принципів розвитку надання електронних адміністративних послуг дозволяє нам наблизитись до європейського рівня провадження публічного адміністрування. Electronic service delivery mechanisms are the core components of the e-governance system; they can be classified as administrative, institutional, integrative, or service-oriented. At the same time, a general overview of the issues in the field of administrative service delivery at the municipal level covers a much broader range of challenges in the interaction between society and authorities, especially those regarding the fee-based nature of such services. Digital technologies unlock unique opportunities for economic development and improving the quality of life for citizens. Rapid and profound consequences of the "digital transition" will be possible only when digital transformation becomes the foundation of the vital activities of Ukrainian society, business, and state institutions—becoming a common everyday occurrence and a key agenda on the path to prosperity and the basis of Ukraine’s well-being. It has been proven that the application of the eight principles for the development of electronic administrative service delivery allows us to move closer to the European level of public administration.
Механізми державного регулювання соціального захисту населення як складник соціальної політики держави
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Кузьменко С. Г.; Ніколайчук С. В.; Kuzmenko S. Н.; Nikolaichuk S. V.
У статті доводиться, що державне регулювання системи соціального захисту населення є важливим елементом соціальної політики, оскільки основна мета держави полягає у забезпеченні добробуту та роз-витку громадян. Це досягається шляхом підвищення рівня і якості життя населення, а також стимулю-ванням його прагнення до соціального прогресу через дотримання та реалізацію соціальних прав кожної людини. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю, що закладає підвалини для визначення нашої держави як соціальної. Таким чином, соціальна політика виступає системою заходів, що реалізуються органами державної влади, громадськими організаціями, місцевим самоврядуванням і виробничими колективами. Її головною метою є створення умов для гармонійного розвитку особистості з урахуванням специфіки різних соціальних груп. Доводиться, що для формування економічно сильної, стабільної та соціально справедливої держави необхідна політика вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів і зменшення міжрегіональної соціальної напруги. Важливо також формувати середній клас на локальному рівні, який стане ключем до подолання бідності у суспільстві та носієм нових стандартів економічної поведінки і задоволення соціальних потреб. Основними причинами недостатнього соціального забезпечення населення країни є: зниження активної позиції органів державної влади у вирішенні соціальних питань; відсутність чітких підходів до фінансування бюджетних галузей на різних рівнях; брак збалансованої ефективної діяльності всіх секторів соціальної сфери незалежно від форми власності; децентралізація без належного перерозподілу ресурсів між центром і регіонами. Щоб поліпшити ситуацію, необхідно перене-сти центр управління соціальною сферою на місцевий рівень. Це стосується соціальної інфраструктури, такої як освіта, охорона здоров’я, культура, мистецтво, праця і соціальне забезпечення, пенсійне забез-печення. Ці аспекти мають бути у фокусі діяльності місцевого самоврядування. Делегування частини державних повноважень щодо організації соціальних послуг місцевому самоврядуванню покращить планування і врахування місцевих потреб та особливостей The article argues that state regulation of the social protection system is an important element of social policy, since the main goal of the state is to ensure the well-being and development of citizens. This is achieved by increasing the level and quality of life of the population, as well as stimulating its desire for social progress through the observance and implementation of the social rights of each person. According to Article 3 of the Constitution of Ukraine, a person, his life, health, honor and dignity, inviolability and security are determined by the highest social value, which lays the foundation for defining our state as a social one. Thus, social policy is a system of measures implemented by state authorities, public organizations, local governments and production collectives. Its main goal is to create conditions for the harmonious development of the individual, taking into account the specifics of various social groups. It is argued that for the formation of an economically strong, stable and socially just state, a policy of equalizing the socio-economic development of regions and reducing interregional social tension is necessary. It is also important to form a middle class at the local level, which will become the key to overcoming poverty in society and the bearer of new standards of economic behavior and meeting social needs. The main reasons for the insufficient social security of the country’s population are: a decrease in the active position of state authorities in solving social issues; the absence of clear approaches to financing budget sectors at different levels; the lack of balanced effective activity of all sectors of the social sphere, regardless of the form of ownership; decentralization without proper redistribution of resources between the center and the regions. To improve the situation, it is necessary to transfer the center of social sphere management to the local level. This applies to social infrastructure, such as education, healthcare, culture, art, labor and social security, pensions. These aspects should be the focus of local government activities. Delegating part of the state powers to organize social services to local government will improve planning and take into account local needs and characteristics.
Механізми публічного управління: наукові позиції та осучаснення змісту в умовах сьогодення
(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Кадала В. В.; Гузенко О. П.; Kadala V. V.; Huzenko O. P.
Стаття є черговою спробою дослідити особливості механізм публічного управління, встановити його взаємозв’язок з державним управлінням. У дослідженні набуло подальшого розвитку наукове уявлення про рольовий аспект публічного управління та механізму публічного управління, надано авторську позицію трактування їх змістовності з урахуванням надзвичайних умов розвитку країни. Обґрунтовано доцільність розуміння понятійної категорії «публічного управління» як сукупність способів і прийомів проведення управлінських циклів, у межах внутрішньої діяльності державних установ, які здатні забезпечити процес досягнення національних інтересів та цілей за рахунок організації діяльності суб’єктів публічної сфери, представників широкої громадськості та окремих громадських організацій, з метою досягнення результатів у сфері задоволення потреб життєдіяльності всіх громадян суспільства, котре знаходиться у надзвичайних умовах розвитку. Звернуто увагу на необхідність осучаснення змістовності механізмів публічного управління в умовах сьогодення. Запропоновано авторська позиція розуміння «механізму публічного управління» як комплексної системи, що має за базу правові норми державного управління, здатна забезпечити впровадження принципів та реалізацію функцій публічного управління, з урахуванням управлінських циклів, які мають свою структуру, методи, важелі, інструменти впливу на об’єкт публічного управління з відповідним інформаційним забезпеченням усіх суб’єктів публічного управління, з метою досягнення цільового призначення на основі збереження та дотримання національних інтересів на рівні країни, району, селищних територіальних громад. Обґрунтовано доцільність адаптації запропоновано сутнісного змісту МПУ як понятійної категорії The article is another attempt to explore the peculiarities of the public administration mechanism and to establish its relationship with public administration. The study further develops the scientific understanding of the role aspect of public administration and the mechanism of public administration, and provides the author's position on the interpretation of their content with due regard for the extraordinary conditions of the country's development. The authors substantiates the expediency of understanding the conceptual category of “public administration” as a set of methods and techniques for conducting management cycles within the internal activities of public institutions which are able to ensure the process of achieving national interests and goals by organizing the activities of public entities, representatives of the general public and individual public organizations, with a view to achieving results in meeting the needs of all citizens of society in emergency conditions. Attention is drawn to the need to modernize the content of public administration mechanisms in today's conditions. The author's position of understanding the “public administration mechanism” as a complex system based on the legal norms of public administration, capable of ensuring the implementation of the principles and functions of public administration, taking into account management cycles, which have their own structure, methods, levers, tools of influence on the object of public administration with appropriate information support for all public administration entities, with the aim of achieving the target purpose on the basis of preservation and observance of national interests is proposed. The authors substantiates the expediency of adapting the proposed essential content of the MPA as a conceptual category.
Можливості та ризики реалізації гендерного підходу в стратегічному плануванні сталого розвитку територіальних громад
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Жмуріна О.; Булгакова О. В.; Zhmurina O.; Bulhakova O. V.
Роботу спрямовано на пошуку балансу між можливостями та ризиками і реалізації гендерного підходу в стратегічному планування сталого розвитку територіальних громад. Зазначено, що стратегічне планування розвитку громади є процесом узгодження довгострокової програмної діяльності в досягненні громадою самостійно визначеної пріоритетної цілі. Доведено, що гендерний підхід у стратегічному плануванні сталого розвитку територіальних громад полягає в інтеграції інтересів і потреб жінок і чоловіків на всіх етапах — від планування до моніторингу. Гендерний підхід в стратегічному плануванні сталого розвитку громади беззаперечно дозволяє створити суспільно важливі можливості для різних груп людей через інтеграцію потреб різних груп людей до суспільного простору. The paper is aimed at finding a balance between opportunities and risks and implementing a gender approach in the strategic planning for the sustainable development of territorial communities. It is noted that strategic planning for community development is a process of coordinating long-term program activities to achieve a self-determined priority goal. It is proved that the gender approach in the strategic planning of sustainable development of territorial communities consists in integrating the interests and needs of women and men at all stages — from planning to monitoring. The gender approach in the strategic planning of sustainable community development undeniably allows for the creation of socially significant opportunities for various groups of people by integrating their needs into the social space.
Молодіжна політика в системі публічного управління: сутність, принципи та інституційні моделі
(Гельветика, 2025) Щетина А. М.; Фросіняк Р. В.; Shchetina A. M.; Frosiniak R. V.
У статті досліджено сутність молодіжної політики як складового елементу системи публічного управління та проаналізовано основні теоретичні підходи до її тлумачення. Показано, що молодіжна політика формується на перетині соціальної, освітньої, гуманітарної та економічної сфер, а її зміст відображає стратегічний курс держави на розвиток людського потенціалу. Наголошено, що в умовах сучасних суспільних трансформацій молодіжна політика набуває статусу довгострокового та безперервного напряму публічного управління, спрямованого на створення сприятливих умов для соціалізації, самореалізації та активної громадянської участі молодого покоління. На основі узагальнення наукових досліджень окреслено провідні концептуальні підходи, що трактують молодіжну політику як систему державної діяльності, як форму взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства та як багатовимірний механізм публічного управління. Значну увагу приділено аналізу інституційних моделей державної молодіжної політики, а також їхньому впливу на формування української моделі управління молодіжною сферою. Розкрито логіку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських та молодіжних організацій як суб’єктів вироблення і реалізації молодіжної політики. Окремий акцент зроблено на нормативно-правових змінах 2025 року, які закріпили перехід від патерналістської моделі до партнерського підходу у відносинах держави та молоді. Підкреслено, що нові законодавчі механізми – зокрема, інституційна підтримка молодіжних організацій, «Молодіжна гарантія», розвиток мобільних молодіжних центрів – посилюють участь молоді у процесах публічного управління та розширюють можливості для її професійного та громадянського розвитку. Обґрунтовано, що ефективність державної молодіжної політики безпосередньо залежить від якості інституційної координації, узгодженості цілей, чіткого визначення управлінських пріоритетів і здатності держави адаптувати політику до динамічних трансформацій молодіжного середовища. Підкреслено, що молодіжна політика у сучасних умовах має стратегічний характер і визначає потенціал майбутнього суспільного розвитку. The article examines youth policy as an integral component of the public administration system and analyses the main theoretical approaches to its conceptualisation. It is demonstrated that youth policy emerges at the intersection of social, educational, humanitarian and economic spheres and reflects the strategic orientation of the state towards the development of human potential. In the context of contemporary societal transformations, youth policy is defined as a long-term and continuous field of public governance aimed at creating favourable conditions for the socialisation, self-realisation and civic engagement of young people. Based on an extensive review of academic literature, the study identifies key conceptual approaches that define youth policy as a system of state activities, as a form of interaction between the state and civil society institutions, and as a multidimensional mechanism of public administration. Particular attention is paid to analysing institutional models of youth policy, as well as their influence on shaping the Ukrainian model of youth governance. The article highlights the logic of interaction among public authorities, local self-government bodies, civil society organisations and youth associations as actors involved in the formation and implementation of youth policy. A special emphasis is placed on the legislative changes of 2025, which consolidate the shift from a paternalistic to a partnership-based approach in state–youth relations. The paper outlines how new legislative mechanisms—such as institutional support for youth organisations, the Youth Guarantee, and mobile youth centres-enhance youth participation in public administration processes and expand opportunities for professional, social and civic development. The study argues that the effectiveness of state youth policy strongly depends on institutional coordination, alignment of policy goals, clearly defined management priorities and the capacity of public authorities to adapt to the dynamic transformations of the youth environment. It concludes that, under current conditions, youth policy has a strategic character and plays a decisive role in shaping the future trajectory of societal development.
Місцеві вибори 2020 року та механізми впровадження гендерних квот
(ТОВ «Редакція журналу «Економіка та держава», 2020) Ворона П. В.; Фросіняк Р. В.; Vorona P. V.; Frosiniak R. V.
У статті проаналізовано результати місцевих виборів 2020 року в Україні щодо дотримання гендерних квот та ефективності правових механізмів їх реалізації, закріплених у Виборчому кодексі. Зазначено, що в перехідних посткомуністичних суспільствах інститут гендерної рівності лише формується, а під суспільними інтересами нерідко розуміють групові або олігархічні інтереси осіб, які створюють і фінансують політичні партії для досягнення власних цілей та впливу на місцеву й центральну владу. Крім професійних бар’єрів, на гендерний дисбаланс впливає обмежений доступ жінок до фінансових ресурсів, необхідних для проведення масштабних виборчих кампаній. На низовому рівні, де важливішими є особисті якості та безпосереднє спілкування з виборцями, представництво жінок є більш пропорційним, тоді як на рівнях, що потребують значних матеріальних ресурсів, гендерна диспропорція зростає. Автори стверджують, що Виборчий кодекс запровадив дієвий механізм забезпечення гендерного паритету, який передбачає не менше третини представників однієї статі серед кандидатів від партії. Це сприятиме підвищенню ефективності діяльності органів місцевого самоврядування. Водночас положення Кодексу потребують подальшого вдосконалення з урахуванням рейтингового підходу до формування післявиборчих списків політичних партій та найкращих зарубіжних практик у сфері забезпечення гендерного балансу на місцевих виборах. The article analyzes the results of the 2020 local elections in Ukraine in terms of compliance with gender quotas and examines the effectiveness of the legal mechanisms for ensuring such compliance introduced by the Electoral Code. It is noted that in transitional post-communist societies, gender equality as an institution of civil society is still in the process of formation. Public interests are often interpreted as group or oligarchic interests of those who create and finance political parties to advance their own agendas, including influence over local and central authorities. In addition to professional barriers, gender imbalance in politics is also driven by women’s limited access to financial resources required for large-scale electoral and political campaigns. At the grassroots level, where direct communication and personal credibility are more important than financial capacity, women are represented more proportionally. However, at higher levels of political competition that demand significant organizational, media, and personnel resources, gender disparities become more pronounced. The article argues that the Electoral Code has introduced an effective mechanism for achieving gender parity, requiring that no less than one-third of candidates on party lists be of the same gender. This provision is expected to enhance the effectiveness and inclusiveness of local self-government bodies. Nevertheless, the norms of the Electoral Code require further refinement through the introduction of ranking-based approaches to forming post-election party lists and by considering international best practices in ensuring gender equality in local elections.
Місцеві вибори як чинник розвитку регіональних політичних партій в Україні
(Гельветика, 2021) Фросіняк Р. В.; Frosiniak R. V.
У статті розглянуто розвиток регіональних політичних партій в Україні та роль місцевих виборів як чинника їх посилення. Визначено основні ознаки регіональних партій і здійснено їх коротку типологізацію. Проаналізовано вплив виборчої системи місцевих виборів на результати різних категорій політичних партій, а також результати виборів 2015 і 2020 років у контексті еволюції електоральних уподобань виборців щодо парламентських, позапарламентських і регіональних партій. Досліджено вплив регіональних політичних партій на загальнонаціональний політичний дискурс та роль місцевих політичних еліт у формуванні регіональних політичних проектів. Визначено причини, які перешкодили реалізації проєкту «Партії мерів», попри значні очікування напередодні виборів 2020 року. Окреслено передумови посилення регіональних політичних партій і ризики для системи державного управління в умовах завершення реформи децентралізації. Проаналізовано фрагментацію партійного представництва у місцевих радах за результатами виборів 2020 року та визначено найбільш успішні регіональні партії, які здобули перемогу на рівні областей та обласних центрів. Зроблено висновки щодо сучасного стану й перспектив подальшого розвитку регіональних політичних партій в Україні. The article examines the development of regional political parties in Ukraine and the role of local elections as a catalyst for their growth. It identifies the main characteristics of regional parties and offers a concise typology based on their distinctive features. The study explores the impact of Ukraine’s local electoral system on the performance of various categories of political parties and assesses the results of the 2015 and 2020 local elections in the context of evolving voter preferences toward parliamentary, non-parliamentary, and regional political forces. Special attention is devoted to the strengthening of regional parties and their influence on the national political discourse. The research analyzes the role of local political elites in shaping and sustaining regional political projects and investigates how the structure of local elections mobilizes regional elites to participate in managing local development. The article provides a definition of “regional political parties” grounded in their functional and territorial characteristics, including an analysis of why the much-discussed “Mayors’ Party” project failed to materialize despite high expectations prior to the 2020 elections. The study outlines the preconditions for the increased influence of regional parties on the eve of the 2020 local elections and identifies the main risks their strengthening poses for the system of public administration in the final stages of Ukraine’s decentralization reform. The paper also examines party fragmentation in local councils based on the 2020 election results and highlights the most successful regional political parties that achieved victories at the oblast and regional capital levels. The article concludes with an assessment of the current state and development prospects of regional political parties in Ukraine.
Організація загальнонаціональних виборів в умовах воєнного стану: виклики та перспективи для України
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Фросіняк Р. В.; Frosiniak R. V.
У тезах розглянуто організаційні виклики проведення загальнонаціональних виборів в умовах воєнного стану в Україні. Проаналізовано ключові аспекти функціонування виборчого процесу, зокрема роботу Державного реєстру виборців, організацію діяльності виборчих комісій, забезпечення безпеки виборців і проведення виборчої агітації. Особливу увагу приділено проблемам участі внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців та громадян за кордоном, а також необхідності впровадження альтернативних форм голосування, зокрема поштового та дистанційного. Обґрунтовано доцільність використання цифрових технологій для мінімізації ризиків та забезпечення доступності виборчого процесу. Визначено можливі сценарії організації виборів залежно від розвитку безпекової ситуації та підкреслено значення захисту виборчого процесу від зовнішніх впливів, дезінформації та фінансового втручання. Наголошено, що забезпечення прозорості, безпеки та доступності виборів є ключовою умовою їх відповідності демократичним стандартам. The theses examine the organizational challenges of conducting nationwide elections under martial law in Ukraine. Key aspects of the electoral process are analyzed, including the functioning of the State Register of Voters, the organization of election commissions, voter security, and the conduct of electoral campaigns. Particular attention is paid to ensuring the participation of internally displaced persons, military personnel, and citizens residing abroad, as well as to the introduction of alternative voting methods, including postal and remote voting. The relevance of digital technologies as a tool for minimizing risks and ensuring accessibility of the electoral process is substantiated. Possible scenarios for organizing elections depending on the security situation are outlined, and the importance of protecting the electoral process from external interference, disinformation, and financial influence is emphasized. It is concluded that ensuring transparency, security, and accessibility of elections is a prerequisite for their compliance with democratic standards.
Особливості впровадження діджиталізації участі у виборах як загальносвітовий тренд
(ФОП Дуюнова Т.В., 2022) Фросіняк Р. В.; Frosiniak R. V.
У статті розглянуто особливості впровадження діджиталізації участі у виборах як глобального тренду. Визначено переваги надання державних послуг в електронному форматі та проаналізовано можливості подальшого розвитку електронних державних сервісів в Україні. Здійснено аналіз сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень, присвячених проблемі електронного голосування, а також визначено невирішені аспекти цієї проблематики. Подано авторське визначення поняття діджиталізації виборів. Здійснено короткий огляд світового досвіду впровадження електронного голосування як складової виборчого процесу та виокремлено його основні недоліки. Обґрунтовано, які елементи традиційної участі у виборах мають бути збережені під час цифровізації виборчого процесу. Окрему увагу приділено Рекомендаціям CM/Rec(2017)5 Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів електронного голосування та досвіду Естонії, проаналізовано передумови, маркери готовності та способи подолання законодавчих, технічних і політичних бар’єрів. На основі цього досвіду сформульовано рекомендації щодо впровадження електронного голосування в Україні. The article examines the features of digitalizing voter participation as a global trend. It identifies the advantages of delivering public services in electronic format and analyzes the prospects for further development of e-government services in Ukraine. The study reviews recent domestic and international research on electronic voting and outlines unresolved aspects of this issue. The author offers a definition of election digitalization and provides a brief overview of global practices in implementing electronic voting as a component of the electoral process, highlighting its major shortcomings. The article also determines which elements of traditional electoral participation must be preserved in the course of digital transformation. Particular attention is devoted to the Council of Europe Committee of Ministers’ Recommendation CM/Rec(2017)5 on electronic voting standards and to Estonia’s experience in introducing online voting. The paper analyzes the prerequisites, readiness indicators, and the ways in which Estonia overcame legal, technical, and political challenges. Based on this comparative analysis, recommendations are formulated for implementing electronic voting in Ukraine.

Переглянути

Перегляд Механізми державного управління (Mechanisms of public administration) (25.00.02) за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування