Наукові публікації (Scientific publications)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Зовнішньополітична програма А.-Ж. дю Плессі де Рішельє та реалізація завдань державного розвитку Франції у 1620-1640-х роках(Сумський історико-архівний журнал, 2018) Саранов С. В.; Saranov S. V.У статті в загальноісторичному контексті розкривається реалізація зовнішньополітичної програми першого міністра Людовіка XIII А.-Ж. дю Плессі де Ришельє. Автор аналізує основні риси зовнішньополітичної програми кардинала, її зв’язок з міжнародним положенням Франції та результативність з точки зору розвитку французького абсолютизму. Realization of the foreign-policy program of cardinal Richelieu (1585-1642) is examined in the article, her influence on an achievement by France of domination in continental Europe. An author marks that the sources of this program are traced yet at the beginning the XVI century, when opposition of dynasties of Habsburger and Valois got concrete expression.Документ Проблема творчості та наукової спадщини Макіавеллі в рамках історіографічних оцінок Франческо де Санктіса(Сумський історико-архівний журнал, 2023) Саранов С. В.; Saranov S. V.У статті розглядається проблема творчості та наукової спадщини Нікколо Макіавеллі у системі історіографічних оцінок Франческо Де Санктіса (1817-1883 рр.). Автор констатує значущість звернення до зазначеної проблематики в епоху глобалізації, оскільки епоха італійського Відродження відобразила кардинальні зміни у трактуванні історичного процесу. Крім цього в епоху глобалізації має значний методологічний потенціал питання про систему формування етапів історіографічних оцінок наукової спадщини Макіавеллі. The article deals with the problem of creativity and scientific heritage of Niccolo Machiavelli in the system of historiographic assessments by Francesco De Sanctis (1817-1883). The author states the importance of addressing this issue in the era of globalization, since the era of the Italian Renaissance reflected cardinal changes in the interpretation of the historical process. In addition, in the era of globalization, the question of the system for forming the stages of historiographic assessments of Machiavelli’s scientific heritage has significant methodological potential.Документ Ступінь макіавеллізму Генрі Кіссинджера в рамках інтерпретації ключових аспектів зовнішньополітичної стратегії Рішельє(Сумська старовина, 2023) Саранов С. В.; Saranov S. V.Стаття присвячена розгляду ключових аспектів зовнішньополітичної стратегії Рішельє у рамках інтерпретації Генрі Кіссінджера. Автор констатує актуальний характер цього питання, оскільки історична спадщина Рішельє належить до тих складових, які входять до найбільш значущих елементів поняття «світовий порядок» у його історичній рефракції. The article is devoted to the key aspects of Richelieu's foreign policy strategy within the framework of Henry Kissinger's interpretation. The author states the topical nature of this issue since the historical heritage of Richelieu is one of those components that are among the most significant elements of the concept of "world order" in its historical interpretation.Документ Проблема рецепції ідей «Государя» Макіавеллі у «Політичному заповіті» кардинала Рішельє(Сумська старовина, 2022) Саранов С. В.; Saranov S. V.У представленій статті розглядається вплив основних ідей глави XVIII «Государя» Макіавеллі на розвиток суспільно-політичної думки Франції раннього Нового часу. Автор пропонує розглядати зазначену проблематики в рамках концепції діалогового характеру італійської та французької политичних традицій, що їм висувається. Це дозволяє побачити провідну роль італійської політичної думки епохи Відродження, її рецепцію у Франції та реакцію на неї в рамках французької суспільно-політичної думки. Найбільш значущої форми з методологічної точки зору ця реакція набуває в «Політичному заповіті» Рішельє. Автор статті, враховуючи висловлені оцінки представників французької та американської історіографії досліджуваного питання, приходить до висновку про суттєвий вплив XVIII глави «Государя» на політичне мислення кардинала Рішельє, вимушеного не лише враховувати думку Макіавеллі, а й полемізувати з нею в «Політичному заповіті». The presented article examine the impact of the main ideas of Chapter XVIII of Machiavelli's "The Prince" on the development of socio-political thought in France in the early modern period. The author proposes to consider the indicated problems within the framework of the concept of the dialogue nature of the Italian and French tiled traditions put forward by him. This allows us to see the leading role of the Italian political thought of the Renaissance, its reception in France and the reaction to it within the framework of French social and political thought. From a methodological point of view, this reaction takes on the most significant form in Richelieu's Political Testament. The author of the article, taking into account the assessments made by representatives of the French and American historiography of the issue under study, comes to the conclusion that the eighteenth chapter of The Sovereign had a significant impact on the political thinking of Cardinal Richelieu, who was forced not only to take into account the point of view of Machiavelli, but also to argue with it in the "Political Testament".Документ Історіографічні та методологічні аспекти порівняльного аналізу підходів Франческо Гвіччардіні і Нікколо Макіавеллі у рамках проблематики «державного інтересу» та теорії абсолютизму(EUROPEAN HISTORICAL STUDIES, 2022) Саранов С. В.; Saranov S. V.У поданій статті автор відстоює думку, що система аргументації Квентіна Скіннера (Quentin Robert Duthie Skinner), Мауріціо Віролі (Maurizio Viroli) щодо методологічних основ походження політичної теорії Нікколо Макіавеллі в «Государі» не може поставити під сумнів підхід німецько-американського політичного філософа Лео Штрауса (Leo Strauss). Цей акцент пропонується використовувати здебільшого при підсумкових оціночних судженнях щодо значення «Государя» в рамках проблематики «державного інтересу» (raison d'etat) і теорії абсолютизму. Крім того, комплексно розглядаються сильні та вразливі місця концепції британського історика Ніколаса Хеншелла (Nicholas Henshall). Стверджується, із залученням широкого фону історіографічних оцінок та методологічних зауважень, продуктивність у загальноісторичному контексті порівняльного аналізу позицій Макіавеллі та Гвіччардіні в рамках аналізу теоріїабсолютизму. In the presented article, the author defends the idea that the argumentation system ofQuentin Skinner (Quentin Robert Duthie Skinner), Maurizio Viroli (Maurizio Viroli) regarding the methodologicalfoundations ofthe origin ofthe political theory ofNiccolo Machiavelli in The Sovereign cannot cast doubt on the approach of the German-American political philosopher Leo Strauss (Leo Strauss). The same emphasis is proposed to be usedfor the mostpart in thefinal value judgments regarding the meaning ofthe "Sovereign" -within theframework oftheproblems of "state interest" (raison d'etat) and the theory ofabsolutism. In addition, the strengths and weaknesses of the concept ofthe British historian Nicholas Henshall are comprehensively considered. It is argued, with the involvement of a wide background of historiographical assessments and methodological remarks, theproductivity in the general historical context ofa comparative analysis ofthepositions ofMachiavelli and Guicciardini in theframework ofthe analysis ofthe theory ofabsolutism.Документ Особливості висвітлення радянською історіографією зовнішньої політики СРСР щодо Ірану протягом 1972 – 1991 рр.(Запорізький національний університет, 2015) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.У статті на основі досліджень радянських сходознавців розкривається сутність і основні напрямки реалізації зовнішньої політики Радянського Союзу щодо Ірану, здійснюваної упродовж 1972 – 1991 рр. Автор, послуговуючись хронологічно-проблемним методом, виокремлює наступні періоди у радянській історіографії та головну їх тематичну спрямованість: друга половина 1970-х років «фаза активного втручання СРСР у справи Затоки через подолання наслідків енергетичної кризи», 1980 – 1986 рр. «обґрунтування історичної спільності радянсько-іранської співпраці на основі здобутків революцій», 1987 – 1991 рр. «політологічний аналіз розвитку Ірану, як суб’єкта зовнішньополітичної діяльності Кремля». У кінці роботи подається висновок, що радянська історіографія представлена вузькоспеціалізованими дослідженнями, що не відображають у повній мірі усю сутність політики СРСР щодо Ірану у період його модернізації та постреволюційного становлення. The article is based on the research of the Soviet Orientalists. It reveals the particular features and main directions of the foreign policy of the Soviet Union over Iran, carried out during 1972 – 1991. The author, guided by the chronologically-problematic method distinguishes the periods in the Soviet historiography and their main thematic focus as the following: the second half of the 1970s, «the phase of active intervention of the USSR in the affairs of the Gulf through overcoming the consequences of the energy crisis», 1980 – 1986 «justification of the historical community of interests of the Soviet-Iranian cooperation based on their achievements of the revolution», 1987 – 1991 « the political science analysis of the development of Iran, as a subject of the foreign-policy activity of the Kremlin». At the end of the research there is the conclusion that the Soviet historiography presents ad-hoc studies that do not fully reflect the whole essence of the USSR policy towards Iran during the period of its modernization and post-revolutionary formation.Документ Інформаційна політика Радянського Союзу у період становлення Ісламської Республіки Іран, 1979 – 1989(Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, 2014) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.Стаття присвячена дослідженню особливостей інформаційної політики, реалізованої Радянським Союзом в Ірані після приходу до влади Р. Хомейні й кардинальної зміни політичної доктрини післяреволюційної ісламської республіки. На основі детального вивчення архівних документів доведено, що СРСР, переслідуючи власні політично-економічні інтереси в Ірані, використовував в якості одного з важелів тиску на іранське керівництво інформаційно-пропагандистські заходи. The article is devoted to research of peculiarities of information policy implemented by the Soviet Union in Iran after coming to power R. Khomeini and drastic changes in the political doctrine of post-revolutionary Islamic republic. On the basis of detailed study of archival documents, it is proved that the USSR, in pursuit of its own political and economic interests in Iran, was used as one of the levers of pressure on the Iranian leadership outreach methods.Документ Дотримання прав людини в Ірані: еволюція проблеми від Махмуда Ахмадінежада до Хасана Рухані.(Донецький національний університет імені Василя Стуса, 2018) Пилипенко В.В.; Pylypenko V.V.Пилипенко В.В. Дотримання прав людини в Ірані : еволюція проблеми від Махмуда Ахмадінежада до Хасана Рухані // Історичні і політологічні дослідження. 2018. №2(63). Вінниця : ДНУ імені Василя Стуса. - С. 111–120.Документ Вплив революції в Ірані 1979 р. на «іранську» політику США(Національний університет «Острозька академія», 2014) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.У статті досліджується проблема трансформації політики США щодо Ірану під впливом ісламської революції в Ірані 1979 р. Висвітлюються найбільш показові аспекти, пов’язані з двосторонніми відносинами ІРІ та США. This article is about the problem of transformation of U. S. policy toward Iran under the influence of Islamic revolution in Iran in 1979. Are shown the most important aspects of bilateral relations of Iran with the USA.Документ Радянсько-іранська співпраця у сфері важкої промисловості, 1972 – 1990(Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2014) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.Автор розкриває головні аспекти радянсько-іранської співпраці у провідних галузях важкої промисловості, таких як машинобудування й металургія. На основі архівних джерел та опублікованих документів робиться висновок, що співпраця СРСР й ІРІ у розвитку важкої промисловості будувалася на взаємовигідній основі та гарантувала обом державам втілення своїх внутрішньо та зовнішньополітичних інтересів у життя. The author reveals the main aspects of the Soviet-Iranian cooperation such as heavy industry, machine building and metallurgy. Based on archival sources and published documents concluded that the cooperation between the USSR and Iran, aimed at the development of heavy industry, was built of mutually beneficial basis, very high stability and help implement domestic and foreign policy of both countries in life.Документ Політизація студентських рухів як невід’ємна частина Ісламської революції в Ірані(Донецький національний університет, 2014) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.Стаття присвячена дослідженню політизації студентських рухів, що розпочали свою діяльність в умовах революційних подій в Ірані. Доведено, що студентські громадсько-політичні організації вплинули на характер ісламської революції, надавши їй яскравого антиамериканського звучання. The article is devoted to research of the stages of the politicization of the student movement and their influence of the Islamic revolution in Iran. It is proved that student socio-political organizations, using radical methods of struggle, have changed the nature of the Islamic revolution, giving it a bright sound anti-American.Документ Еволюція політики США щодо Ірану (1989-2009рр.)(ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2012) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.У статті досліджено точку зору і думки екс-держсекретаря США Генрі Кіссінджера про роль Ірану у зовнішній політиці Сполучених Штатів на Близькому і Середньому Сході в епоху «холодної війни». Аналіз робіт дипломата дав можливість встановити, що Іран був стратегічно важливою державою для Сполучених Штатів, без якої реалізація близькосхідної стратегії Вашингтона була неможлива. Саме тому Іран у роки «холодної війни» був головним об’єктом і опорою американської зовнішньої політики на Близькому і Середньому Сході перед обличчям радянської загрози у 1946-1979 рр. The article examines the point of view and opinions of former US Secretary of State Henry Kissinger about the role of Iran in the foreign policy of the United States in the Middle East during the Cold War era. Analysis of the diplomat's works made it possible to establish that Iran was a strategically important state for the United States, without which the implementation of Washington's Middle East strategy was impossible. That is why Iran during the Cold War was the main object and pillar of American foreign policy in the Near and Middle East in the face of the Soviet threat in 1946-1979.Документ Реалізація зовнішньої політики СРСР щодо Ірану в межах ініціатив ООН, 1979 – 1989 рр.(Рівненський державний гуманітарний університет, 2014) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.У статті досліджується проблема радянсько-іранських відносин у межах сфери діяльності Організації Об’єднаних Націй. Висвітлюються найбільш показові аспекти, пов’язані з двосторонніми відносинами Ірану з США та СРСР. Автор робить висновок, що Радянський Союз використовував ООН як платформу для реалізації своєї зовнішньої політики щодо Ірану. This article examines the problem of Soviet-Iranian relations in the scope of the United Nations moving. Highlights the most revealing aspects of bilateral relations of Iran with the USA and the USSR. The author concludes that the Soviet Union used the UN as a platform for the implementation of its foreign policy towards Iran.Документ Підтримка СРСР іранської опозиції протягом 1979 – 1991 рр. як один із напрямків радянської зовнішньої політики щодо Ірану(Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej (Lublin, Polska), 2015) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.У статті проаналізовано співпрацю Радянського Союзу з іранською лівою опозицією, як один із провідних напрямків радянської зовнішньої політики щодо Ірану після ісламської революції. Автор приділяє увагу процесу еволюції основних форм підтримки СРСР лівих партій Ірану, залежно від розстановки сил на міжнародній арені та пануючих ідеологічних догматів у середовищі правлячої верхівки Республіки. Вивчення кореспонденції ЦК КПРС з керівними органами прокомуністичних партій Ірану за 1979 – 1991 рр. дає змогу зробити висновки, що встановлення контактів із опозиційними правлячому режиму сил для СРСР носило тимчасовий характер й повинно було слугувати задоволенню його головної політичної мети періоду «холодної війни» – перетворення Перської затоки на зону своїх стратегічно важливих інтересів та витіснення із близькосхідного регіону Сполучених Штатів Америки. This article analyzes the cooperation between the Soviet Union and the Iranian left-wing opposition, as one of the most principal directions of the Soviet international policy towards Iran after the Islamic Revolution. The author brings into focus the evolution process of the main forms of the USSR`s support for the left parties of Iran, depending on the balance of power in the international stage and dominating ideological dogmas among the ruling upper circles of the Republic. Study of the CPSU correspondence with the machinery of government of the Iranian pro-communist parties in the period of 1979 – 1991 allows to draw conclusions, that the Soviet Union contacts with the opposition of the Iranian ruling regime were temporary and should help to achieve its main political goal during the "cold war", in other words, making the Gulf as a zone of its strategic interests and ousting the United States from the Middle East region.Документ Внесок УРСР у розвиток радянсько-іранських економічних зв’язків, 1968 – 1990(Дипломатична академія України при МЗС, 2014) Пилипенко В. В.; Pylypenko V. V.Автор статті, спираючись на значну джерельну базу, намагається показати географію торгівельно-економічної й науково-технічної українсько-іранської співпраці упродовж 1968 – 1990-х років, що незважаючи на свою перспективність й значні результати, не знайшла свого відображення в українській та зарубіжній історіографії. У ході дослідження робиться висновок, що між УРСР та Іраном було створено своєрідну економічну зону найбільшого сприяння розвитку машинобудування й металургії та закладено підґрунтя для діалогу щодо двосторонньої українсько-іранської політичної співпраці. The article, based on a large source base, trying to show the geography of trade-economic and scientific-technical cooperation between Ukrainian and Iran during 1968 – 1990 years, despite on its prospects, and significant results were not reflected in the Ukrainian and foreign historiography. The study concludes that between the USSR and Iran had created a kind of greatest economic zone to promote engineering and laid the ground for dialogue on bilateral Ukrainian-Iranian political cooperation.Документ Історична еволюція алжирської політики Франції, 1564‒1829 рр.(Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2010) Саранов С. В.; Saranov S. V.У статті розглянуто основні етапи зовнішньої та колоніальної політики Франції щодо Алжиру. Базуючись на широкому колі джерел та враховуючи результати вивчення цього питання, автор піддає аналізу фактори, що впливали на процес виробки алжирської політики французьких правлячих кіл. In the article the basic stages of foreign and colonial policy of France are considered in relation to Алжиру. Being based on the wide circle of sources and taking into account the results of study of this question, an author exposes to the analysis factors that influenced on the process of making of алжирської politics of the French ruling circles.Документ Ідея держави в «Політичному заповіті» кардинала Рішельє: розум, обережність, релігійний фактор(Одеська юридична академія, 2020) Саранов С.В.; Saranov S.V.Саранов С. В. Ідея держави в «політичному заповіті» кардинала Рішельє: розум, обережність, релігійний фактор / С. В. Саранов // Правове життя сучасної України : у 3 т. : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 15 трав. 2020 р.) / відп. ред. М. Р. Аракелян. – Одеса : Гельветика, 2020. – Т. 1. – С. 184-185.Документ Елементи політичної філософії в історичній спадщині кардинала Рішельє: чи був кардинал прихильником війни?(Одеса, 2020) Саранов С.В.; Saranov S.V.Саранов С. В. Елементи політичної філософії в історичній спадщині кардинала Рішельє : чи був кардинал прихильником війни? / С. В. Саранов // Правове життя сучасної України – Одеса : Гельветика, 2020. – Т. 1. – С. 30-31.