Наукові публікації (Scientific publications)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ ТА ЗАХИСТ ПРАВ ЇХНЬОГО НАСЕЛЕННЯ (УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ)(Техніка і наука, 2024) Дацюк Т. К.; Сєрєбряк С. В.; Божко Д. В.; Datsiuk T. K.; Sieriebriak S. V.; Bozhko D. V.Ця стаття присвячена захисту прав людини на окупованих територіях, наголошуючи, що там правова стабілізація стикається з серйозними викликами через порушення міжнародного права та недотримання стандартів прав людини. Правовий захист та відновлення прав людини і основоположних свобод є пріоритетним напрямом діяльності держави, важливість якого особливо підкреслюється та відчувається в умовах війни. Метою цієї статті є дослідження особливостей та механізмів захисту прав людини на окупованій території України. Сучасне міжнародне право виробило міжнародно-правовий режим військової окупації, який визнає її незаконною, засуджує держави, що вчиняють такі дії, та містить комплекс норм, що регулюють відносини між державами щодо окупованої території. З’ясовано, що правовий режим тимчасової окупації України – це особливий порядок реалізації на тимчасово окупованій території України різних прав і свобод людини і громадянина, встановлених і гарантованих Українською державою, протягом визначеного національним законодавством строку. Зазначено, що правовий захист та відновлення прав людини і основоположних свобод в період окупації включає в себе гарантування права на проживання та права на захист мешканців тимчасово окупованої території, права яких були порушені внаслідок активних бойових дій. Крім того, окремого підходу потребує захист прав і свобод осіб, які були змушені покинути свою країну та повернулися № 4(32) 2024 46 (примусово переселилися) на територію держави-агресора. Захист права на життя вимагає забезпечення належних гарантій, ефективних систем запобігання злочинності та боротьби зі злочинністю, розробки дієвих механізмів правового захисту та компенсації за порушення права на життя, ефективного розслідування злочинів та відшкодування шкоди, завданої неефективним розслідуванням. На жаль, навіть сьогодні не існує надійних механізмів захисту соціальних прав цивільного населення під час війни. Про це свідчить кількість загиблих під час збройних конфліктів. З роками ця цифра зростає з кожною новою військовою агресією через безжальне застосування боєприпасів проти цивільного населення та повне порушення прав людини. Подальшого дослідження потребує система забезпечення прав людини на тимчасово окупованих територіях, адже війна триває, а злочинів з кожним місяцем стає ще більше. This article is devoted to the protection of human rights in the occupied territories. In the temporarily occupied territories, legal stabilization faces serious challenges due to violations of international law and non-compliance with human rights standards. Legal protection and restoration of human rights and fundamental freedoms is a priority area of state activity, the importance of which is especially emphasized and reflected in war conditions. The purpose of this article is to study the peculiarities and mechanisms of human rights protection in the occupied territory of Ukraine. Modern international law has developed an international legal regime of military occupation, which recognizes military occupation as illegal, № 4(32) 2024 47 condemns states that commit such actions, and contains a set of norms regulating relations between states regarding the occupied territory. It has been clarified that the legal regime of the temporary occupation of Ukraine is a special procedure for the implementation of various human and citizen rights and freedoms established and guaranteed by the Ukrainian state in the temporarily occupied territory of Ukraine, within the period determined by the national legislation. It has been established that the legal protection and restoration of human rights and fundamental freedoms during the period of occupation includes guaranteeing the right to residence and the right to protection of residents of the temporarily occupied territory, whose rights were violated as a result of active hostilities. In addition, a separate approach is needed to protect the rights and freedoms of persons who were forced to leave their country and returned (forced resettlement) to the territory of the aggressor state. The protection of the right to life requires the provision of adequate guarantees, effective crime prevention and combating systems, the development of effective mechanisms for legal protection and compensation for violations of the right to life, effective investigation of crimes and compensation for damage caused by ineffective investigations. Unfortunately, even today there are no reliable mechanisms to protect the social rights of the civilian population during war. This is evidenced by the number of people killed during armed conflicts. Over the years, this figure increases with each new situation due to the merciless use of ammunition against the civilian population and the complete violation of their human rights. The system of ensuring human rights in the temporarily occupied territories also needs further research, as the war continues, and crimes are increasing every month.Документ The historical policy plan as it relates to the progression of the Russian-Ukrainian war(Amazonia Investiga, 2023) Datsiuk T.; Kutska O.; Plazova T.; Нulyma O.; Golyk M.; Дацюк Т.; Кутска О.; Плазова Т.; Хулима О.; Голяк М.Російська агресія проти України з 2014 року та її новий вибух у 2022 році актуалізували історичні питання. Метою статті є аналіз стратегії історичної політики в контексті розвитку російсько-української війни. Для написання дослідження використано методи системного аналізу, прогнозування, історико-порівняльного підходу.У результатах висвітлено виникнення та особливості використання терміну «історична політика», досліджено проблеми створення та функціонування єдиної політики, особливості організації стратегії історичної політики. У статті розглядається, що в країнах без нерозвиненої академічної свободи історіографія залежить від напрямку політичної ситуації. Саме правлячі еліти є основними замовниками формування історичних теорій, написання відповідних наративів і створення концепцій, які змінюють історію в її позитивному шаблоні. Серед проблем на шляху формування історичної політики обґрунтовано наявність суттєвих протиріч у трактуванні подій, використання історії для політичних маніпуляцій, недостатню увагу до національних меншин. У висновках підкреслюється важливість формування історичної політики на основі наукових знань, а не політичного бачення. Russian aggression against Ukraine since 2014 and its new explosion in 2022 actualized historical issues. The purpose of the article is to analyze the strategy of historical politics in the context of the development of the Russian-Ukrainian war. The methods of system analysis, forecasting, historical-comparative approach were used to write the research. The results highlighted the emergence and peculiarities of the use of the term “historical policy”, investigated the problems of creating and functioning of a unified policy, and the peculiarities of the organization of the historical policy strategy. The article examines that in countries without undeveloped academic freedom, historiography depends on the direction of the political situation. It is the ruling elites who act as the main customers for the formation of historical theories, the writing of relevant narratives, and the creation of concepts that change history in its affirmative template. Among the problems on the way to the formation of historical policy, the existence of significant contradictions in the interpretation of events, the use of history for political manipulation, and insufficient attention to national minorities have been substantiated. The conclusions emphasize the importance of the formation of historical policy based on scientific knowledge, rather than a political vision.