Правова визначеність і гарантії законності конфіденційного співробітництва в оперативно-розшуковій діяльності

Анотація
Мета статті – аналіз правової визначеності конфіденційного співробітництва як одного з провідних інструментів оперативно-розшукової діяльності та інформаційного забезпечення кримінального провадження. Довести, що чинне законодавство України допускає застосування конфіденційного співробітництва, проте не пропонує завершеної відкритої моделі його правового регулювання: відсутнє нормативне визначення самого поняття, термінологія лишається неуніфікованою, а підстави встановлення, документального оформлення, зміни й припинення відповідних відносин урегульовано лише фрагментарно. Обґрунтування позиції, за якою прихований характер організаційно-тактичних прийомів не скасовує вимоги правової передбачуваності щодо підстав, суб'єктів, меж повноважень, добровільності, гарантій безпеки та контролю. Розмежувати оперативно-розшуковий і кримінальний процесуальний виміри конфіденційного співробітництва, а також співвідношення поняття «конфіденційне» та «негласне співробітництво». Здійснити аналіз актуальної практики Верховного Суду щодо відсутності потреби в окремій постанові про залучення конфідента, допустимих способів підтвердження добровільності, охорони справжніх анкетних даних і оцінки ризику провокації. Запропонувати авторське визначення конфіденційного співробітництва як добровільних правовідносин довірчого й конспіративного характеру між уповноваженим оперативним підрозділом і дієздатною фізичною особою, спрямованих на надання законспірованої допомоги у виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності. The purpose of this article is to analyze the legal certainty of confidential cooperation as a key instrument in operational-search activity and the provision of information for criminal proceedings. It argues that while current Ukrainian legislation permits confidential cooperation, it lacks a comprehensive, transparent model for its legal regulation: there is no statutory definition of the concept itself, terminology remains inconsistent, and the grounds for establishing, documenting, modifying, or terminating such relationships are addressed only fragmentarily. The article substantiates the position that the covert nature of organizational and tactical methods does not negate the requirement for legal predictability regarding the grounds, participants, scope of authority, voluntariness, safety guarantees, and oversight. It distinguishes between the operational-search and criminal-procedural dimensions of confidential cooperation, while also clarifying the relationship between the terms "confidential cooperation" and "covert cooperation". Furthermore, the article examines current Supreme Court practice concerning the lack of a requirement for a separate formal decision to engage a confidential source, acceptable methods for verifying voluntariness, the protection of a source’s true identity, and the assessment of the risk of entrapment (provocation). Finally, the author proposes a definition of confidential cooperation as a voluntary legal relationship characterized by trust and conspiracy between an authorized operational unit and a legally competent individual, aimed at providing covert assistance in the execution of operational-search tasks.
Опис
Правова визначеність і гарантії законності конфіденційного співробітництва в оперативно-розшуковій діяльності / С. В. Татаренко, С. П. Пекарський, Ю. С. Явтушенко [та ін.] // Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Серія 18. Право. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика» ; Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2026. – Вип. 49, 2026. – С. 193–204.
Ключові слова
Бібліографічний опис