Наукові публікації (Scientific publications)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Науково-практичний коментар до глави 22 КПК України(Національна академія прокуратури України, 2014) Лоскутов Т. О.; Лобойко Л. М.; Loskutov T. O.; Loboyko L. M.Інститут «повідомлення про підозру» є новим в українському кодифікованому кримінальному процесуальному законодавстві. Цей інститут не охоплювався предметом правового регулювання кримінально-процесуальних кодексів 1922 р., 1927 р. та 1960 р. Ці акти не передбачали складання окремого документа щодо констатації презумпції підозри, наслідком якої було здійснення кримінального переслідування шляхом доказування причетності особи до вчинення злочину. The institution of “reporting suspicion” is new in Ukrainian codified criminal procedural legislation. This institution was not covered by the subject of legal regulation of the Criminal Procedure Codes of 1922, 1927 and 1960. These acts did not provide for the preparation of a separate document on the establishment of a presumption of suspicion, the consequence of which was the implementation of criminal prosecution by proving the involvement of a person in the commission of a crime.Документ Зміст доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування(Харківський національний університет внутрiшнiх справ, 2009) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Здійснено дослідження доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування. Обґрунтовано, що до змісту доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування входять усі слідчі (процесуальні) дії, спрямовані на отримання обвинувальних доказів. Evidentiary activity of the investigator of internal affairs agencies regarding criminal prosecution is researched. It is proved that all investigative (procedural) actions directed on accusatory evidence obtaining belong to evidentiary activity content of the investigator of internal affairs agencies regarding criminal prosecution.Документ Науково-практичний коментар до § 1, 2 глави 24 КПК(Донецький юридичний інститут МВС України, 2015) Лоскутов Т. О.; Лобойко Л. М.; Loskutov T. O.; Loboyko L. M.Форми закінчення досудового розслідування знаходять свій вияв у підсумкових для зазначеної стадії процесуальних рішеннях. Останні можуть бути ухвалені слідчим, прокурором у формі: 1) постанови про закриття кримінального провадження; 2) клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) обвинувального акту; 4) клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; 5) клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру (див. ч. 2 ст. 283 КПК). The forms of termination of the pre-trial investigation are reflected in the final procedural decisions for the specified stage. The latter may be adopted by the investigator or prosecutor in the form of: 1) a resolution on the closure of criminal proceedings; 2) a petition for the release of a person from criminal liability; 3) an indictment; 4) a petition for the application of compulsory medical measures; 5) a petition for the application of compulsory educational measures (see Part 2 of Article 283 of the Code of Criminal Procedure).Документ Зв'язок між правовою регламентацією процесуальних строків та забезпеченням прав учасників кримінального провадження(BEROSTAV DRUŽSTVO, 2015) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджується зв'язок між правовим регулюванням кримінально-процесуальних строків та забезпеченням прав учасників кримінального провадження. На основі аналізу наукових поглядів виявлено існування прямого зв'язку між процесуальними строками та правами осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Такий зв'язок проявляється через зміст кримінально-процесуального регулювання щодо регулювання строку повідомлення про підозру затриманій особі, максимального строку тримання під вартою під час досудового розслідування, строку допиту особи, строку представлення слідчим, прокурором клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, строку вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, строку повідомлення про підозру, строку набуття особою процесуального статусу потерпілого, початку строку затримання особи, строку повідомлення та роз'яснення прав затриманій особі. The article investigates connection between legal regulation of criminal procedural terms and ensuring the rights of participants of criminal proceedings. On the basis of the analysis of scientific views was revealed existence of a direct connection between procedural terms and the rights of individuals involved in criminal proceedings. Such communication is shown through the content of criminal procedural regulation regarding regulation of a term of the notice of suspicion to a detained person, the maximum term of detention during pre-judicial investigation, a term of interrogation of a person, a term of representation by an investigator, a prosecutor of a petition for arrest of temporarily withdrawn property, a term to decide about temporary restriction in use of the special right, a term about informing about suspicion, a term for acquisition by a person of the procedural status of the victim, beginning of term of detention of a person, term of the notice and an explanation of the rights to the detained person.Документ Щодо забезпечення прав підозрюваного(Видавництво «Істина», 2013) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті аналізується стан забезпечення прав підозрюваного, досліджуються причини такого стану та пропонуються зміни до кримінального процесуального законодавства щодо покращення стану забезпечення прав підозрюваного. In article the condition of ensuring the rights of the suspect is analyzed, the reasons of such condition are investigated and changes in the criminal procedural legislation concerning improvement of a condition of ensuring the rights of the suspect are offered.Документ Ґенеза законодавства та теоретичних уявлень про кримінальне переслідування, що здійснюється слідчим(Видавництво «Істина», 2012) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Метою Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, яка схвалена в 2006 році (далі - Концепція 2006 р.), є забезпечення становлення в Україні судівництва як єдиної системи судового устрою та судочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд. The goal of the Concept of Improving the Judiciary to Establish a Fair Trial in Ukraine in Accordance with European Standards, approved in 2006 (hereinafter referred to as the 2006 Concept), is to ensure the establishment of the judiciary in Ukraine as a unified system of judicial system and judicial proceedings, which functions on the principles of the rule of law in accordance with European standards and guarantees the right of an individual to a fair trial.Документ Межі предмета правового регулювання у кримінальному процесі(Дніпровський гуманітарний університет, 2011) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Досліджено предмет правового регулювання у кримінальному процесі. Обґрунтовано, що межами предмета правового регулювання у кримінальному процесі є межі відносин, що зумовлені двома суспільними потребами: 1) притягнення винної особи до кримінальної відповідальності або звільнення невинної особи від такої відповідальності; 2) забезпечення прав і законних інтересів людини під час кримінального провадження. In the article the subject of legal regulation in the criminal process. It is proved that the subject of legal regulation in the criminal process are the boundaries of relations that are due to two public needs: 1) attraction of guilty persons to criminal responsibility or the release of an innocent person from this responsibility; 2) ensuring the rights and lawful interests of a person in the course of criminal proceedings.Документ Функції обвинувачення(ТОВ «505», 2013) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджено функції обвинувачення. Обґрунтовано, що держава через здійснення обвинувачення виконує своє функціональне призначення у сфері боротьби зі злочинністю. In article charge functions are investigated. It is proved that the state through implementation of charge carries out the functional mission in the fight against crime sphere.Документ Кримінальне процесуальне регулювання строків забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів людини(Ужгородський національний університет, 2015) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячена дослідженню кримінального процесуального регулювання строків забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів людини. Аналізуються теоретичні уявлення та норми кримінального процесуального закону щодо гарантійного значення регламентації строків для забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини. Вказується на місце кримінальних процесуальних строків у предметі правового регулювання у кримінальному процесі. Article is devoted to research of criminal procedural regulation of terms of ensuring realization of the rights, freedoms and legitimate interests of the person. Theoretical repose and standards of the criminal procedural law of rather guarantee value of a regulation of terms for ensuring the rights, freedoms and legitimate interests of the person are analyzed. It is specified a place of criminal procedural terms in a subject of legal regulation in criminal trial.Документ Перспективні напрями розвитку предмета регулювання кримінального процесуального права(Підприємництво, господарство і право, 2016) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджуються перспективні напрями розвитку предмета регулювання кримінального про- цесуального права. Визначаються перспективи розвитку предмета кримінального процесуального регу- лювання в частині його головного елемента – прав, свобод і законних інтересів. Розглядається можливість виокремлення обов’язків як основного елемента предмета правового регулювання в кримінальному процесі. In article the perspective directions of development of a subject of regulation of a criminal procedural law are investigated. Prospects of development of a subject of criminal procedural regulation regarding his main element – the rights, freedoms and legitimate interests are defined. The possibility of allocation of duties as basic element of a subject of legal regulation in criminal trial is considered.Документ Обмеження та порушення права на свободу під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій(Підприємництво, господарство і право, 2020) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню питання щодо обмеження і порушення права на свободу під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Аналізуються положення кримінального процесуального законодавства та практика кримінального провадження щодо обмеження права на свободу під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Підкреслюється, що використання примусу є властивим процесу проведення слідчих (розшукових) дій, а це вже може призводити до обмеження прав людини, зокрема порушення права особи на свободу. Відзначається, що у ході здійснення огляду, обшуку та пред’явлення особи для впізнання може обмежуватися свобода особи, яка не має кримінального процесуального статусу, зокрема, конкретних процесуальних прав і свобод для захисту від кримінального переслідування (обвинувачення). Виокремлюються формальний та змістовий підходи до визначення порушення права на свободу у перебігу здійснення деяких слідчих (розшукових) дій. Формальний підхід виявляється у тому, що момент фактичного обмеження свободи особи, її фізичного пересування ототожнюється із кримінальним процесуальним затриманням, яке часто у практичній діяльності жодним чином не оформлюється. Змістовий (сутнісний) підхід щодо порушення права на свободу ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, на визначених цим Судом критеріїв. Наголошується, що у разі користування сутнісним підходом до визначення порушення права на свободу особи під час проведення огляду, обшуку та пред’явлення особи для впізнання, то не завжди можна однозначно констатувати, що вказане право є неправомірно обмеженим органами кримінального судочинства. Підсумовується, що серед критеріїв порушення права особи на свободу у перебігу слідчих (розшукових) дій визначальне місце посідає такий критерій, як «наслідки». Зазначається, що коли наслідком здійснення слідчих (розшукових) дій є викриття особи, яка не має закріплених у законодавстві конкретних прав та свобод для свого захисту, навіть незначне обмежен- ня свободи потрібно визнавати порушенням права людини на свободу. Визначаються перспективи подальших розвідок стосовно обмеження і порушення права на свободу під час здійснення процесуальних дій. The article is devoted to the study of the issue of restriction and violation of the right to liberty during certain investigative (search) actions. The provisions of the criminal procedural legislation and the practice of criminal proceedings concerning the restriction of the right to liberty during the conduct of certain investigative (search) actions are analyzed. It is emphasized that the use of coercion is inherent in the process of conducting investigative (search) actions, and this can already lead to restrictions on human rights, in particular the violation of a person’s right to liberty. It is noted that during the inspection, search and presentation of a person for identification, the freedom of a person who does not have a criminal procedural status, in particular, specific procedural rights and freedoms to protect against criminal prosecution (prosecution) may be restricted. There are formal and substantive approaches to determining the violation of the right to liberty in the course of some investigative (investigative) actions. The formal approach is manifested in the fact that the moment of actual restriction of a person’s freedom, his physical movement of a person is identified with criminal procedural detention, which is often not formalized in any way in practice. A substantive (substantive) approach to the violation of the right to liberty is based on the case law of the European Court of Human Rights, in particular, on the criteria set by this Court. It is emphasized that in the case of using an essential approach to determining the violation of the right to liberty of a person during the search, search and presentation of a person for identification, it is not always clear that this right is illegally restricted by criminal justice. It is concluded that among the criteria for violation of a person’s right to liberty in the course of investigative (investigative) actions, such a criterion as “consequences” occupies a decisive place. It is noted that when the consequence of investigative (search) actions is to expose a person who does not have specific rights and freedoms enshrined in law for his protection, even a minor restriction of liberty should be recognized as a violation of the human right to liberty. Prospects for further investigation into the restriction and violation of the right to liberty in the course of proceedings are determined.Документ Відповідність окремих норм кримінального процесуального кодексу України європейським стандартам забезпечення прав людини(Підприємництво, господарство і право, 2019) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню відповідності окремих норм Кримінального процесуального кодексу України вимогам європейських стандартів забезпечення прав людини. У процесі постановки проблеми підкреслюється, що невідповідність норм Кримінального процесуального кодексу України вимогам міжнародних і європейських стандартів забезпечення прав людини може зумовлювати неправомірне обмеження та порушення прав учасників кримінального судочинства. На підставі аналізу останніх досліджень та публікацій наголошується, що змістом досліджень науковців не були охоплені всі проблемні кримінальні процесуальні норми, котрі не узгоджуються з європейськими стандартами забезпечення прав людини. Їх наявність у Кримінальному процесуальному законі України не сприяє реалізації прав людини у перебігу досудового та судового провадження. У ході дослідження розглядається співвідношення деяких кримінальних процесуальних норм і положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини. Зазначається, що не відповідає вимогам європейських стандартів забезпечення прав людини положення ст. 211, 492 Кримінального процесуального кодексу України, що уможливлюють затримання неповнолітньої особи без судового рішення аж до шістдесяти годин. Вказується, що не узгоджуються з положеннями європейських стандартів захисту прав людини зміст ст. 197, 492 Кримінального процесуального кодексу України, що передбачають можливість продовження строку досудового тримання під вартою неповнолітнього аж до дванадцяти місяців. Зазначається, що прикладом неузгодженості норм кримінального процесуального закону та європейських стандартів забезпечення прав є положення ч. 1 ст. 351 Кримінального процесуального кодексу України, що уповноважують прокурора (сторону обвинувачення) першим у суді допитувати обвинуваченого – основного представника сторони захисту. Визначається, що законодавчою нормою, котра неповною мірою відповідає європейським стандартам забезпечення прав людини щодо визначення терміну «житло», є положення ч. 2 ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України. Використання у цій нормі словосполучення «яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи» звужує поняття «житло», а тому і зменшує гарантії права особи на недоторканість житла. Під час дослідження пропонуються нормативні зміни стосовно приведення у відповідність положень кримінального процесуального закону до вимог європейських стандартів забезпечення прав людини. The article is devoted to investigating the compatibility of certain norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine with the requirements of the European standards of human rights. In the process of raising the problem, it is emphasized that the non-compliance with the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine with the requirements of international and European human rights standards may lead to the unlawful restriction and violation of the rights of participants in criminal proceedings. Analyzing recent research and publications, it has been pointed out that the content of research has not covered all problematic criminal procedural rules that do not conform to European human rights standards. Their presence in the Criminal Procedure Code of Ukraine does not contribute to the realization of human rights in the course of pre-trial and judicial proceedings. The study examines the ratio of some criminal procedural rules and provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms to the case law of the European Court of Human Rights. It is noted that the provisions of Art. 211, 492 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, allowing detention of a minor without a court decision up to sixty hours. It is stated that the content of Art. 197, 492 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which provide for the possibility of extending the term of pre-trial detention of a minor up to twelve months. It is noted that an example of the inconsistency of the rules of criminal procedure law and European standards of rights is the provision of Part 1 of Art. 351 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, authorizing the prosecutor (the prosecution party) to be the first in court to interrogate the accused - the main representative of the defense party. It is determined that a legislative provision that does not fully comply with European human rights standards for the definition of the term «housing» is the provision of Part 2 of Art. 233 of the Criminal Procedure Code of Ukraine. The use of the phrase «permanently or temporarily owned by a person» in this provision narrows the concept of «housing» and therefore reduces the guarantees of a person's right to privacy. The study proposes regulatory changes to align the provisions of criminal procedural law with the requirements of European human rights standards.Документ Засада захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2024) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми зазначається, що стан кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також практика його реалізації в умовах воєнного стану має бути стабільними, однаковими, прогнозованими та ефективними. У ході розкриття стану опрацювання відповідної проблематики відмічається, роботи вчених торкались деяких складових засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні, проте вказана засада під час воєнного стану комплексно не досліджувалася у процесуальній доктрині. У перебігу викладу основного матеріалу підкреслюється, що при інтенсивному нормотворчому процесі щодо «удосконалення» змісту КПК стосовно регулювання кримінального провадження в період воєнного стану неможна взагалі вести мову про стабільність та прогнозованість кримінальних процесуальних приписів, правову визначеність та забезпечення прав і свобод людини у кримінальному процесі, а відтак - про захист правової довіри у царині кримінального судочинства під час воєнного стану. Акцентується увага на тому, що про ігнорування засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану свідчить існування правової регламентації не завжди адекватного процесуальним повноваженням суб’єктів кримінального процесу захисту від порушення прав і свобод людини. Визначається, що неузгодженість приписів Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України в частині правового регулювання окремих прав і свобод в умовах воєнного стану обумовлює наявність правової невизначеності кримінального процесуального законодавства, що негативно позначається на правовому становищі особи у сфері кримінального процесу. Підсумовується, що проблемність забезпечення засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану відображається у дефектному правовому регулюванні прийняття судом рішення всупереч волі обвинуваченого щодо проведення дистанційного судового розгляду, при якому обвинувачений знаходиться поза межами приміщення суду. The article is devoted to the study of the principles of protection of legal trust in criminal proceedings under martial law. When posing the problem, it is noted that the state of criminal and criminal procedural legislation, as well as the practice of its implementation in the conditions of martial law, should be stable, uniform, predictable and effective. In the course of revealing the state of development of the corresponding issues, it is noted that the works of scientists touched on some components of the principle of protection of legal trust in criminal proceedings, however, the specified principle during martial law was not comprehensively investigated in the procedural doctrine. In the course of the presentation of the main material, it is emphasized that with the intensive rule-making process regarding the «improvement» of the content of the Criminal Procedure Code in relation to the regulation of criminal proceedings in the period of martial law, it is impossible to talk at all about the stability and predictability of criminal procedural prescriptions, legal certainty and the provision of human rights and freedoms in the criminal process, and therefore - about the protection of legal trust in the field of criminal justice during martial law. Attention is drawn to the fact that the existence of legal regulations that are not always adequate to the procedural powers of the subjects of the criminal process to protect against violations of human rights and freedoms indicates the disregard of the principle of protection of legal trust in criminal proceedings under martial law. It is determined that the inconsistency of the provisions of the Constitution of Ukraine and the Criminal Procedure Code of Ukraine in terms of the legal regulation of certain rights and freedoms in the conditions of martial law causes the presence of legal uncertainty in criminal procedural legislation, which negatively affects the legal position of a person in the field of criminal proceedings. It is concluded that the difficulty of ensuring the principle of legal trust protection in criminal proceedings under martial law is reflected in the defective legal regulation of the court’s decision-making against the will of the accused regarding remote trial, in which the accused is outside the court premises.Документ Правове регулювання засади розумності у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню правового регулювання засади розумності у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. У ході постановки проблеми відмічається, що практичні співробітники у сфері кримінального процесу під час воєнного стану продовжують формально застосовувати чинні кримінальні процесуальні норми без урахування їх функціонального призначення. Це призводить до зниження результативності кримінального провадження в період воєнного стану та ігнорування важливих процесуальних гарантій прав і свобод людини. Стверджується, що актуальним є розгляд питання про правове регулювання засади розумності у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. У перебігу визначення стану опрацювання відповідної проблематики вказується, що процесуалісти в своїх працях звертали увагу лише на окремі питання засади розумності, зокрема, шляхом дослідження конкретних стандартів доказування у кримінальному провадженні. Науковці не розглядали «розумність» як окрему засаду кримінального провадження під час воєнного стану. Під час викладу основного матеріалу зазначається, що засада «розумності» прямо не регулюється ані для кримінального процесу у мирний час, ані для кримінального провадження у період воєнного стану. Відмічається, що такий підхід законодавця є досить закономірним, оскільки «розумність» є загальноправовою засадою, яка є аксіоматичною ідеєю у сфері юриспруденції, а тому, за загальним правилом, не потребує окремої галузевої регламентації. Наголошується, що в обстановці воєнного стану, коли відповідні кримінальні процесуальні приписи залишаються недосконалими та нестабільними засада розумності (здоровий глузд) як ніколи є актуальною для кримінального провадження. Звертається увага на тому, що правовий режим воєнного стану не звільняє державні органи України від виконання обов'язку здійснити ефективне розслідування та провести справедливий судовий розгляд обставин вчиненого кримінального правопорушення. Робиться висновок, що зміст положень кримінального процесуального закону та практика їх реалізації обумовлюють потребу в унормуванні засади розумності. Засаду розумності доцільно регламентувати як загальну засаду кримінального провадження, так і спеціальну засаду кримінального процесу в умовах воєнного стану. Констатується, що спеціальна засада розумності кримінального провадження у період воєнного стану має регулюватися з посиланням на використання здорового глузду та конкретну ситуацію проведення бойових дій. In the article decisions of the European Court of Human Rights, the Constitutional Court of Ukraine in the mechanism of criminal procedural regulation are investigated. Influence of practice of the specified courts on process of criminal procedural right application is defined. The conclusion concerning coherence of the mechanism of criminal procedural regulation with the main element of a subject of such regulation is drawn. require separate branch regulation. It is emphasized that in a situation of martial law, when the corresponding criminal procedural prescriptions remain imperfect and unstable, the basis of reasonableness (common sense) is more relevant than ever for criminal proceedings. Attention is drawn to the fact that the legal regime of martial law does not release the state bodies of Ukraine from the obligation to carry out an effective investigation and conduct a fair trial of the circumstances of the committed criminal offense. It is concluded that the content of the provisions of the criminal procedural law and the practice of their implementation determine the need to normalize the principle of reasonableness. It is expedient to regulate the principle of reasonableness both as a general principle of criminal proceedings and as a special principle of criminal proceedings under martial law. It is noted that the special principle of reasonableness of criminal proceedings during martial law should be regulated with reference to the use of common sense and the specific situation of hostilities.Документ Правове регулювання засади пропорційності у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2023) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджується правове регулювання засади пропорційності у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. У ході постановки проблеми відмічається, що обмеження прав і свобод людини під час воєнного стану мають бути співрозмірними конкретній ситуації небезпеки та потребі здійснити ефективне кримінальне провадження. У перебігу розкриття стану опрацювання відповідної проблематики зазначається, що попри те, що науковці звертали увагу на деякі аспекти співрозмірності обмеження прав і свобод людини у кримінальному процесі, наразі залишаються окремі проблеми правового регулювання засади пропорційності у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. Під час викладу основного матеріалу вказується, що засада пропорційності має використовуватися у кожному випадку можливого обмеження основоположного права особи у кримінальному провадженні. Підкреслюється, що визнання принципу пропорційності на законодавчому рівні убезпечить від можливих нормативних прогалин щодо вимоги співроз-мірного обмеження прав людини у кримінальному провадженні. Акцентується увага на тому, що унормована загальна засада пропорційності має поширюватися на усі обставини надмірного процесуального втручання у права особи, які у законодавчих приписах вичерпно передбачити об'єктивно не можливо. Наголошується, що у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану окрім загальної засади пропорційності, має дотримуватися спеціальна засада пропорційності, що пов'язана з необхідністю урахування гостроти бойової обстановки під час здійснення кримінальної процесуальної діяльності та забезпечення прав учасників кримінального провадження. Робиться висновок, що спеціальна засада пропорційності має бути врегульована у такий спосіб, щоб потенційно стосуватися усіх можливих ситуацій кримінального провадження у період воєнного стану. Визначається, що кримінальний процесуальний закон має «вимагати», щоб спеціальна засада пропорційності оцінювалася щодо кожного випадку відступу від загального порядку кримінального провадження. Підсумовується, що шляхом застосування спеціальної засади пропорційності визначається співрозмірність між державним (публічним) інтересом, що посилений «безпековою» складовою, та приватним інтересом. The article examines the legal regulation of the principle of proportionality in criminal proceedings under martial law. During the statement of the problem, it is noted that restrictions on human rights and freedoms during martial law must be commensurate with the specific situation of danger and the need to carry out effective criminal proceedings. In the course of disclosing the state of development of the relevant issues, it is noted that despite the fact that scientists paid attention to some aspects of the proportionality of the limitation of human rights and freedoms in the criminal process, there are currently separate problems of legal regulation of the principle of proportionality in criminal proceedings under martial law. During the presentation of the main material, it is indicated that the principle of proportionality should be used in every case of possible limitation of the fundamental right of a person in criminal proceedings. It is emphasized that the recognition of the principle of proportionality at the legislative level will protect against possible regulatory gaps regarding the requirement of proportionate restriction of human rights in criminal proceedings. Attention is focused on the fact that the normalized general principle of proportionality should apply to all circumstances of excessive procedural interference with the rights of a person, which cannot be comprehensively predicted objectively in the legislative prescriptions. It is emphasized that in criminal proceedings under martial law, in addition to the general principle of proportionality, a special principle of proportionality must be observed, which is related to the need to take into account the severity of the combat situation during the implementation of criminal procedural activities and ensure the rights of participants in criminal proceedings. It is concluded that the special principle of proportionality should be regulated in such a way as to potentially apply to all possible situations of criminal proceedings during martial law. It is determined that criminal procedural law must "require" that a special principle of proportionality be assessed in relation to each case of departure from the general procedure of criminal procedure. It is concluded that by applying the special principle of proportionality, the proportionality between the state (public) interest, enhanced by the "security" component, and the private interest is determined.Документ Правове регулювання волевиявлення особи щодо проведення кримінальних процесуальних дій в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2023) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню правового регулювання волевиявлення особи щодо проведення кримінальних процесуальних дій в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми підкреслюється, що волевиявлення особи у кримінальному провадженні безпосередньо впливає на діяльність суб’єктів кримінального процесу у частині реалізації прав і свобод людини. У процесі розкриття стану опрацювання відповідної проблематики зазначається, що вчені не розглядали проблемні питання щодо правового регулювання волевиявлення особи під час кримінального провадження в умовах воєнного стану. У ході викладу основного матеріалу вказується, що під час правового режиму воєнного стану відсутність згоди на здійснення кримінальних процесуальних дій може у виняткових випадках компенсуватися прокурорським наглядом (контролем). Відмічається, що порядок одержання судового або прокурорського (в умовах воєнного стану) дозволу є досить громіздким, формалізованим та іноді тривалим, що обумовлює бажання суб’єктів сторони обвинувачення одержати у будь який спосіб згоду особи на проведення кримінальних процесуальних дій. Акцентується увага на тому, що нормативна вимога стосовно письмового оформлення відповідної згоди не вирішить усіх проблем щодо її добровільного характеру. Визначається, що суб’єкти кримінального процесу зловживаючи своїми владними повноваженнями, шляхом застосування примусу можуть неправомірно одержувати «добровільну» згоду особи на проведення процесуальних дій та фіксувати її через складання письмового документу. Констатується, що у період воєнного стану ситуація з «добровільністю» письмової згоди може погіршуватися з огляду на проведення воєнних дій. небезпечний стан на окремих територіях, обмеженість процесуальних інструментів доказування під час воєнного стану створює значний ризик ігнорування справжньої волі особи щодо здійснення кримінальних процесуальних дій. Робиться висновок, що з метою унеможливлення непоправного порушення прав і свобод особи, яка надає добровільну згоду на здійснення кримінальних процесуальних дій у період воєнного стану, доцільно для такої особи на законодавчому рівні передбачити необхідні процесуальні гарантії прав і свобод. Зазначається, що обсяг процесуальних гарантій має визначатися залежно від ступеня ризику порушення прав і свобод людини. The article is devoted to the study of the legal regulation of a person’s expression of will regarding the conduct of criminal procedural actions under martial law. When posing the problem, it is emphasized that the will of a person in criminal proceedings directly affects the activities of the subjects of the criminal process in terms of the realization of human rights and freedoms. In the process of revealing the state of development of the relevant issues, it is noted that scientists did not consider problematic issues regarding the legal regulation of the will of a person during criminal proceedings under martial law. In the course of the presentation of the main material, it is indicated that during the legal regime of martial law, the lack of consent to conduct criminal procedural actions can in exceptional cases be compensated by prosecutorial supervision (control). It is noted that the procedure for obtaining a court or prosecutor’s (under martial law) permission is quite cumbersome, formalized and sometimes long, which determines the desire of the subjects of the prosecution to obtain in any way the consent of a person to conduct criminal procedural actions. Attention is drawn to the fact that the regulatory requirement regarding the written consent will not solve all the problems regarding its voluntary nature. It is determined that the subjects of the criminal process, abusing their powerful powers, through the use of coercion, may illegally obtain a person’s “voluntary” consent to conduct procedural actions and record it through the drafting of a written document. It is noted that during the period of martial law, the situation with the “voluntariness” of written consent may deteriorate due to the conduct of military operations. the dangerous situation in certain territories, the limitation of procedural tools of proof during martial law creates a significant risk of ignoring the true will of a person regarding the implementation of criminal procedural actions. It is concluded that in order to prevent an irreparable violation of the rights and freedoms of a person who voluntarily consents to the implementation of criminal procedural actions during the period of martial law, it is advisable to provide for such a person at the legislative level the necessary procedural guarantees of rights and freedoms. It is noted that the scope of procedural guarantees should be determined depending on the degree of risk of violation of human rights and freedoms.Документ Нормативне забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування в умовах воєнного стану(Гельветика, 2023) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми зазначається, що право на ефективне розслідування обставин кримінального правопорушення має забезпечуватися під час правового режиму воєнного стану для гарантування справедливого судового розгляду. Відмічається, що положення чинного кримінального процесуального закону є недосконалими у частині правової регламентації стандартів ефективного досудового розслідування, що негативно впливає на дієвість кримінального провадження в обстановці воєнного стану. У ході висвітлення стану опрацювання проблематики вказується, що науковці у своїх працях розглядали переважно загальні питання стандартів ефективного досудового розслідування, вчені-процесуалісти не акцентували увагу на дослідженні нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування під час правового режиму воєнного стану. Під час викладу основного матеріалу наголошується, що вимога проведення ефективного розслідування має дотримуватися в обстановці воєнного стану, що означає виконання відповідних стандартів здійснення ефективного розслідування у кримінальному провадженні. Підкреслюється, що приписи кримінального процесуального закону не завжди сприяють реалізації стандартів ефективного розслідування. Стверджується, що норми кримінального процесуального закону в частині правового регулювання початку досудового розслідування під час воєнного стану не узгоджуються із стандартом «оперативність». Визначається, що процесуальні норми щодо правової регламентації строків досудового розслідування до повідомлення про підозру в період воєнного стану не сприяють реалізації стандарту ефективного розслідування «зразкова сумлінність». Акцентується увага на тому, що законодавчі приписи в частині унормування визначення та заміни дізнавача, слідчого під час досудового розслідування у період воєнного стану не сприяють дотриманню стандарту ефективного розслідування «незалежність та безсторонність». Робиться висновок про те, що для вирішення проблем нормативного забезпечення стандартів ефективного досудового розслідування в умовах воєнного стану необхідно внести зміни та доповнення до положень кримінального процесуального законодавства. The article is devoted to the research of regulatory support for the standards of effective pre-trial investigation under martial law. During the presentation of the problem, it is noted that the right to an effective investigation into the circumstances of a criminal offense must be ensured during the legal regime of martial law to guarantee a fair trial. It is noted that the provisions of the current criminal procedural law are imperfect in terms of legal regulation of the standards of effective pre-trial investigation, which negatively affects the effectiveness of criminal proceedings in the context of martial law. In the course of highlighting the state of development of the problem, it is indicated that scientists in their writings mainly considered general issues of standards of effective pre-trial investigation, procedural scientists did not focus on researching the regulatory support of standards of effective pre-trial investigation during the legal regime of martial law. During the presentation of the main material, it is emphasized that the requirement of conducting an effective investigation must be observed in a situation of martial law, which means meeting the relevant standards of conducting an effective investigation in criminal proceedings. It is emphasized that the prescriptions of the criminal procedural law do not always contribute to the implementation of effective investigation standards. It is claimed that the norms of the criminal procedural law regarding the legal regulation of the initiation of a pre-trial investigation during martial law are not consistent with the "operational" standard. It is determined that the procedural norms regarding the legal regulation of the pre-trial investigation period before the notification of suspicion during the martial law period do not contribute to the implementation of the standard of effective investigation "exemplary conscientiousness". Attention is focused on the fact that the legislative prescriptions in terms of normalization of the definition and replacement of the inquirer, the investigator during the pre-trial investigation in the period of martial law do not contribute to compliance with the standard of effective investigation "independence and impartiality". It is concluded that in order to solve the problems of normative support of the standards of effective pre-trial investigation in the conditions of martial law, it is necessary to make changes and additions to the provisions of the criminal procedural legislation.Документ Щодо питання про процесуальну самостійність та незалежність слідчого(Ужгородський національний університет, 2018) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджено питання про процесуальну самостійність та незалежність слідчого. Проаналізовано та критично осмислено теоретичні уявлення щодо процесуальної самостійності та незалежності слідчого. Обґрунтовується, що закономірним є правове регулювання прокурорського процесуального керівництва досудовим розслідуванням та нормативне обмеження процесуальної самостійності та незалежності слідчого. The article deals with the issue of procedural autonomy and independence ofthe investigator. Theoretical representations about procedural autonomy and independence ofthe investigator have been analyzed and critically comprehended. It is substantiated that the legal regulation of the prosecutorial procedural guidance to the pre-trial investigation and the regulatory limitation of procedural autonomy and the independence of the investigator is legitimate.Документ Правова регламентація допиту в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2022) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджується правова регламентація допиту в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми зазначається, що недосконале правове регулювання допиту у мирний час обумовлює збільшення проблемних питань нормативної регламентації вказаної процесуальної дії в умовах воєнного стану. У ході викладу основного матеріалу підкреслюється доцільність під час режиму воєнного стану врегулювання виняткової можливості відступу суду від засади безпосередності дослідження особистих свідчень. При цьому має бути залишена правова регламентація письмових протоколів допиту на стадії досудового розслідування із попередженням окремих учасників про кримінальну відповідальність. Звертається увага на те, що рішення про визнання досудових показань доказами судом не може прийматися формально лише з огляду на введення режиму воєнного стану на всій території держави. Суд має оцінювати конкретні обставини здійснення судового провадження, активність проведення бойових дій на певній території, рівень небезпеки для учасників кримінального провадження тощо. Констатується, що правова регламентація міжнародних стандартів у крайніх ситуаціях уможливлює визнання як доказів досудових показань, що зафіксовані у проколах допитів на етапі досудового розслідування. Підсумовується, що під час правового режиму воєнного стану правова регламентація допиту має здійснюватися у такий спосіб, щоб у виняткових випадках у суду була можливість відступити від засади безпосередності судового дослідження показань. За загальним правилом такі випадки мають передбачати дотримання належних процесуальних гарантій прав і свобод людини у перебігу отримання та фіксування показань на стадії досудового розслідування. Хоча у самих крайніх ситуаціях кримінального провадження (хвороба, смерть, загроза небезпеки тощо) у суду має бути можливість визнавати доказами результати досудових допитів поза дотримання процесуальних гарантій. Робиться висновок, що чинна правова регламентація допиту під час воєнного стану в цілому відповідає обставинам відповідного правового режиму. Разом з тим, наголошується, що кримінальні процесуальні норми у частині правової регламентації допиту під час правового режиму воєнного стану потребують удосконалення стосовно унормування виняткової можливості суду визнавати результати досудових допитів доказами у кримінальному провадженні. The article examines the legal regulation of interrogation in martial law. During the statement of the problem it is noted that the imperfect legal regulation of interrogation in peacetime causes an increase in problematic issues of regulatory regulation of this procedural action in martial law. In the course of presenting the main material, the expediency of regulating during the martial law regime the exclusive possibility of the court’s departure from the principle of immediacy of the examination of personal testimony is emphasized. At the same time, the legal regulation of written protocols of interrogation at the stage of pre-trial investigation with the warning of individual participants about criminal liability should be left. Attention is drawn to the fact that the decision to recognize pre-trial testimony as evidence by a court cannot be made formally only in view of the imposition of martial law throughout the country. The court must assess the specific circumstances of the proceedings, the activity of hostilities in a particular area, the level of danger to the participants in criminal proceedings, and so on. It is stated that the legal regulation of international standards in extreme situations allows the recognition as evidence of pre-trial testimony recorded in the interrogation records at the stage of pre-trial investigation. It is concluded that during the martial law regime the legal regulation of interrogation should be carried out in such a way that in exceptional cases the court has the opportunity to deviate from the principle of immediacy of judicial examination of testimony. As a general rule, such cases should provide for the observance of appropriate procedural guarantees of human rights and freedoms in the course of obtaining and recording testimony at the stage of pre-trial investigation. Although in the most extreme situations of criminal proceedings (illness, death, threat of danger, etc.) the court should be able to accept as evidence the results of pre-trial interrogations outside the observance of procedural guarantees. It is concluded that the current legal regulation of interrogation during martial law generally corresponds to the circumstances of the relevant legal regime. At the same time, it is emphasized that the criminal procedural norms regarding the legal regulation of interrogation during the martial law regime need to be improved in relation to the regulation of the exclusive possibility of the court to recognize the results of pre-trial interrogations as evidence in criminal proceedings.Документ Правове регулювання гібридів кримінальних процесуальних дій в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2022) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті здійснюється дослідження правового регулювання гібридів кримінальних процесуальних дій в умовах воєнного стану. У ході постановки проблеми відмічається, що одним з способів оптимізації правової регламентації кримінальних процесуальних дій є їх «злиття» шляхом об'єднання відповідних процесуальних інструментів. Водночас, зауважується, що законодавче «поєднання» кримінальних процесуальних дій під час воєнного стану може негативно відображатися на забезпеченні прав і свобод особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Під час викладу основного матеріалу зазначається, що чим більший комплекс процесуальних засобів охоплює слідча (розшукова) дія, тим більше доказової інформації можна здобути в ситуації, коли відсутній безпечний доступ до місця вчинення кримінальних правопорушень, наявний дефіцит у фізичних, технічних та часових ресурсах, існує загроза проведення активних бойових дій тощо. Звертається увага, що цінність гібридів кримінальних процесуальних дій під час воєнних дій полягає у тому, що вони здатні будь якими не забороненими способами здобувати необхідну доказову інформацію у межах кримінального провадження. «Вільне поєднання» кримінальних процесуальних засобів вбачається більш дієвим для цілей доказування в обстановці воєнного стану, ніж реалізація окремих формалізованих слідчих (розшукових) дій. Підкреслюється, що законодавчі приписи можуть дозволяти застосування «вільних» гібридів процесуальних дій, якщо така гібридизація не створює ризику у неправомірному обмеженні (порушенні) прав і свобод людини у кримінальному провадженні. У разі наявності ризику щодо неправомірного обмеження (порушення) прав і свобод людини будь яка гібридизація кримінальних процесуальних дій має бути заборонена законом. Винятком є ситуація, при якій особі щодо якої здійснюється гібрид кримінальних процесуальних дій забезпечуються ефективні процесуальні гарантії прав і свобод. Наголошується, що без надання ефективних процесуальних гарантій не можна вести мову про використання гібридизації процесуальних дій стосовно особи, яка фактично підозрюється або може переслідуватися у майбутньому. The article examines the legal regulation of hybrids of criminal proceedings in martial law. In the course of the problem, it is noted that one of the ways to optimize the legal regulation of criminal proceedings is to «merge» them by combining the relevant procedural tools. At the same time, it is noted that the legislative «combination» of criminal procedural actions during martial law may have a negative impact on ensuring the rights and freedoms of a person prosecuted. During the presentation of the main material it is noted that the greater the range of procedural means covered by investigative (investigative) action, the more evidence can be obtained in a situation where there is no safe access to the crime scene, there is a shortage of physical, technical and time resources, threat of active hostilities, etc. Attention is drawn to the fact that the value of hybrids of criminal procedural actions during hostilities lies in the fact that they are able to obtain the necessary evidence in any non-pro hibited way in criminal proceedings. The «free combination» of criminal procedural means is considered more effective for the purposes of proving in a state of martial law than the implementation of certain formalized investigative (search) actions. It is emphasized that legislation may allow the use of «free» hybrids of procedural action, provided that such hybridization does not pose a risk of unlawful restriction (violation) of human rights and freedoms in criminal proceedings. In the event of a risk of unlawful restriction (violation) of human rights and freedoms, any hybridization of criminal proceedings should be prohibited by law. An exception is the situation in which a person in respect of whom a hybrid of criminal procedural actions is carried out is provided with effective procedural guarantees of rights and freedoms. It is emphasized that without the provision of effective procedural guarantees, it is not possible to talk about the use of hybridization of procedural actions against a person who is actually suspected or may be prosecuted in the future.