Наукові публікації (Scientific publications)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Особливості слідчого огляду вогнепальної зборої(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Ковальова О. В.; Мусієнко О. Л.; Kovalova O. V.; Musiienko O. L.Статтю присвячено вивченню особливостей слідчого огляду вогнепальної зброї, тактики та етапів проведення огляду вогнепальної зброї. Слідчий огляд вогнепальної зброї здійснюється із дотриманням про-цесуальних положень проведення огляду і передбачає дослідження і фіксацію основних ознак виявленої вогне-пальної зброї, її положення та слідів застосування. Результативність та повнота проведення огляду вогнепальної зброї залежить від досвіду та кваліфікованості слідчого, розуміння ним завдань, етапів та тактичних прийомів проведення слідчого огляду, вміння орієнтуватися на механізмі слідоутворення та слідах застосування вогнепальної зброї, обізнаність щодо конструктивних властивостей та будови різних видів вогнепальної зброї, здатність до процесуально грамотної фіксації доказової інформації. Тактика проведення слідчого огляду суттєво впливає на досягнення мети і завдань цієї слідчої (розшукової) дії, дотримання процесуальних правил проведення огляду, точність та коректність відображення виявлених доказів сприяє їх допустимості та подальшій перспективі направлення кримінального провадження до суду. Слідчий огляд вогнепальної зброї передбачає три етапи: оглядовий, детальний (статистичний) і за-вершальний. Оглядовий етап передбачає візуальний огляд місця виявлення вогнепальної зброї, фіксацію її розташування та положення щодо окремих предметів, фотофіксацію. На детальному (статистичному) етапі зброя перевіряється на наявність патрона в патроннику, патронів у магазині та оглядається з метою виявлення маркування зброї або особливих ознак у вигляді відсутності деталей, пошкоджень тощо. Заключний етап огляду вогнепальної зброї передбачає складання протоколу, упаковку та вилучення вогнепальної зброї та інших предметів, що мають доказове значення. The article is devoted to the study of the features of the investigative examination of fi rearms, tactics and stages of conducting a fi rearm examination. An investigative examination of fi rearms is carried out in compliance with the procedural provisions of the examination and involves the study and recording of the main features of the discovered fi rearm, its position and traces of use. The effectiveness and completeness of the examination of firearms depends on the experience and qualifications of the investigator, his understanding of the tasks, stages and tactical techniques of conducting an investigative examination, the ability to navigate the mechanism of trace formation and traces of use of firearms, awareness of the constructive properties and structure of various types of firearms, the ability to procedurally competently record evidentiary information. The tactics of conducting an investigative examination significantly affect the achievement of the goal and objectives of this investigative (detective) action, compliance with the procedural rules of conducting an examination, the accuracy and correctness of the display of the discovered evidence contributes to their admissibility and the further prospect of sending criminal proceedings to court. The investigative examination of firearms involves three stages: inspection, detailed (statistical) and final. The inspection stage involves a visual inspection of the place where the firearm was found, recording its location and position in relation to individual objects, and photo recording. At the detailed (statistical) stage, the weapon is checked for the presence of a cartridge in the chamber, cartridges in the magazine, and is inspected to identify weapon markings or special signs in the form of missing parts, damage, etc. The final stage of the firearm examination involves drawing up a report, packaging and removing the firearm and other items of evidentiary value.Документ Саморобна вогнепальна зброя: поняття, ознаки, криміналістичне дослідження(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Ковальова О. В.; Kovalova O. V.Статтю присвячено вивченню поняття, ознак та особливостей криміналістичного дослідження саморобної вогнепальної зброї. З’ясовано, що саморобна вогнепальна зброя – це імітація вогне-пальної зброї промислового зразка, виготовленої особами без відповідного на те дозволу із під-ручних матеріалів та за допомогою загальнодоступних металообробних інструментів, яка за своїми технічними характеристиками та конструктивними особливостями придатна для здійс-нення пострілу та ураження цілі. Запропоновано поділити саморобну вогнепальну зброю на таку, яка виготовляється з підручних матеріалів (труби, болти, металеві пластини, деревина, плас-тик, пружини та деталі від будь-яких інструментів), а також саморобну вогнепальну зброю для виготовлення якої використовуються деталі вогнепальної зброї промислового зразка (рукоятка, ствол, окремі механізми). В такому разі саморобну зброю слід відрізняти від переробленої, яка характеризується тим, що до окремих видів (стартові пістолети, пневматичні пістолети, глад-коствольні рушниці) вносяться такі конструктивні зміни в результаті чого вона стає придатною для стрільби. З метою дослідження саморобної вогнепальної зброї призначається судово-баліс-тична експертиза, яка вирішує питання щодо віднесення наданого на дослідження предмета до вогнепальної зброї; способу виготовлення; справності та придатності до стрільби; можливості здійснення наданим на дослідження об’єктом пострілу. The article is devoted to the study of the concept, signs and features of the forensic investigation of homemade firearms. It was found that homemade firearms are imitations of industrial firearms made by persons without the appropriate permit from improvised materials and using publicly available metalworking tools, which, according to their technical characteristics and design features, are suitable for firing and hitting a target. The features that distinguish homemade firearms from other types of weapons include: 1) the absence of a serial number or marking; 2) the shape of homemade firearms is atypical and differs from that characteristic of industrial firearms; 3) the presence of improvised materials in the design of homemade firearms (metal plates, pipes, bolts, springs, wood, etc.); 4) the presence of parts or details of industrial weapons in the design of homemade firearms; 5) uneven surfaces and parts on which elements of sawing, welding, grinding are visible; 6) unreliability of the design of homemade firearms.It is proposed to divide homemade firearms into those that are made from improvised materials (pipes, bolts, metal plates, wood, plastic, springs and parts from any tools), as well as homemade firearms for the manufacture of which parts of industrial firearms are used (handle, barrel, individual mechanisms). In this case, homemade weapons should be distinguished from converted ones, which are characterized by the fact that such structural changes are made to certain types (starter pistols, air pistols, smoothbore rifles) as a result of which they become suitable for shooting.For the purpose of studying homemade firearms, a forensic ballistics examination is assigned, which resolves the issue of classifying the object submitted for examination as a firearm; the method of manufacture; serviceability and suitability for shooting; the ability of the object provided for research to fire a shot.Документ Використання спеціальних знань під час розслідування незаконного зайняття рибним промислом(Запорізький національний університет, 2024) Одерій О. В.; Oderiy O. V.У статті окреслені напрями реалізації використання спеціальних знань при розслідуванні при розслідуванні незаконного зайняття рибним добувним промислом. Розглядаються теоретичні засади поняття спеціальні знання, їх зміст та процесуальні (безпосереднє їх використання сторонами кримінального провадження; участь спеціаліста у кримінальному провадженні; проведення судових експертиз) і не процесуальні (відомчі розслідування, перевірки технічного стану; проведення досліджень об’єктів безпосередньо на місці події; консультаційно-довідкова допомога тощо) форми використання. The article outlines the directions for the implementation of expert knowledge in the investigation of illegal fishing activities. It discusses the theoretical foundations of the concept of expert knowledge, its content, and the procedural (direct use by the parties to the criminal proceedings; participation of experts in the criminal proceedings; conducting forensic examinations) and non-procedural (departmental investigations, technical condition checks; conducting field research at the crime scene; consultative and reference assistance, etc.) forms of its application.Документ Методика судового розгляду кримінальних проваджень (теоретичний аспект)(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2022) Одерій О. В.; Гєрцик Р. В.; Oderiy O. V.; Hertsyk R. V.Стаття присвячена теоретичному дослідженню методики судового розгляду в кримінальних провадженнях і є логічним продовженням наукових пошуків авторів, що викладені у статті «Тактика судового розгляду в кримінальних провадженнях: теоретичний аспект» . Дослідниками розглянуто ґенезу судової методики як криміналістичної категорії. На підставі аналізу наукових позицій зроблено висновок, що методика судового розгляду – це система теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо організації та проведення ефективного здійснення розгляду судом окремих видів кримінальних проваджень. The article is devoted to a theoretical study of the methodology of judicial review in criminal proceedings and is a logical continuation of the authors’ scientific research presented in the article “Tactics of Judicial Review in Criminal Proceedings: Theoretical Aspect.” The researchers examine the genesis of judicial methodology as a forensic category. Based on the analysis of scholarly positions, the conclusion is drawn that the methodology of judicial review constitutes a system of theoretical provisions and practical recommendations aimed at organizing and ensuring the effective conduct of court examination of certain types of criminal proceedings.Документ Права та обов’язки учасників обшуку в умовах воєнного стану: вимоги законодавства та виклики сьогодення(Ужгородський національний університет, 2025) Литвиненко О. Г.; Lytvynenko O. H.У статті досліджуються правові засади проведення обшуку в умовах дії правового режиму воєнного стану та їхня практична реалізація у межах кримінального провадження. В умовах повномасштабного вторгнення, коли положення Кримінальний процесуального кодексу України зазнали суттєвих змін, особливого значення набуває дотримання балансу між оперативністю проведення слідчих (розшукових) дій і забезпеченням конституційних прав учасників процесу, зокрема права на недоторканність житла та приватне життя. У роботі проаналізовано специфіку застосування положень ст.ст. 615, 223, 236 КПК України, що регламентують порядок проведення обшуку під час воєнного стану, а також їхній вплив на гарантії прав осіб, щодо яких проводяться слідчі дії. Особливу увагу приділено питанню допустимості проведення обшуку без залучення понятих у випадках, якщо їх участь є об’єктивно неможливою або небезпечною для їх життя чи здоров’я, та обов’язковій відеофіксації таких процесуальних дій. Наведено аргументи на користь необхідності чіткого зазначення у протоколі обшуку причин відсутності понятих, а також доцільності надання сторонам захисту копій відеозаписів для забезпечення прозорості та контролю за діями правоохоронців. Окремо висвітлено проблему переривання обшуку під час оголошення сигналу «Повітряна тривога», та запропоновано надати учасникам обшуку право тимчасово залишати місце його проведення у супроводі оперативних працівників із подальшим поверненням. Автором обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення законодавчого регулювання та правозастосовної практики, зокрема запровадження обов’язкового повідомлення захисника особи та забезпечення дистанційного контролю за проведенням обшуку. Зроблено висновок, що унормування таких положень дозволить підвищити рівень правових гарантій, уникнути порушень прав і законних інтересів учасників кримінального провадження та забезпечити баланс між завданнями досудового розслідування і правом на життя, безпеку та недоторканність житла особи.The article examines the legal framework for conducting searches under the legal regime of martial law and their practical implementation within criminal proceedings. In the context of the full-scale invasion, when the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine have undergone significant changes, particular importance is attached to maintaining a balance between the efficiency of investigative (search) actions and the safeguarding of the constitutional rights of the parties involved, especially the right to the inviolability of one’s home and private life. The paper analyzes the specifics of applying Articles 615, 223, and 236 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which regulate the procedure for conducting searches during martial law, as well as their impact on the guarantees of the rights of persons subjected to investigative actions. Special attention is given to the permissibility of conducting searches without attesting witnesses in cases where their participation is objectively impossible or poses a danger to their life or health, and to the mandatory video recording of such procedural actions. The article presents arguments supporting the need to clearly indicate the reasons for the absence of attesting witnesses in the search protocol, as well as the expediency of providing defense parties with copies of video recordings to ensure transparency and oversight of law enforcement activities. The issue of interrupting a search during an Air Raid Alert is also addressed, and it is proposed to allow participants of a search to temporarily leave the premises under the escort of law enforcement officers with subsequent return. The author substantiates proposals for improving legislative regulation and law enforcement practice, in particular by introducing the mandatory notification of a person’s defense attorney and ensuring remote monitoring of search procedures. It is concluded that standardizing such provisions will enhance the level of legal safeguards, prevent violations of the rights and legitimate interests of participants in criminal proceedings, and ensure a balance between the objectives of pre-trial investigation and the right to life, safety, and the inviolability of one’s home.Документ Рецензія на монографію «Криміналістична методика розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей»(Міжнародний гуманітарний університет, 2022) Одерій О. В.; Oderiy O. V.Ця робота присвячена рецензії на монографію, що досліджує криміналістичну методику розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дітей. У ній аналізуються сучасні підходи до збору та оцінки доказів, методи роботи правоохоронних органів, а також особливості організації та проведення ефективного розслідування злочинів сексуального характеру щодо неповнолітніх. This work is devoted to a review of the monograph examining the criminalistics methodology for investigating criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of children. It analyzes modern approaches to evidence collection and evaluation, law enforcement methods, as well as the organization and conduct of effective investigations of sexual crimes against minors.Документ Особа жертви сутенерства або втягнення у заняття проституцією(Гельветика, 2023) Коссе В. В.; Kosse V. V.В статті надається кримінологічна характеристика особи жертви сутенерства або втягнення у заняття проституцією. Із урахуванням даних, викладених у судових вироках, вказується, що більшість жертв кримінальних правопорушень, передбачених ст. 303 КК України були жінками, що зумовлено особливостями реалізації кримінально протиправного умислу та безпосередньо механізмом такого суспільно небезпечного діяння. Більшість жертв на момент вчинення кримінального правопорушення були повнолітніми. Зазначається, що значна кількість жертв досліджуваних суспільно небезпечних діянь мають такі специфічні риси: 1) відсутність до кінця сформованого морально-етичного комплексу; 2) наявність поодиноких девіацій, здебільшого, пов’язаних зі зловживанням спиртними напоями, наркотичною та іншою залежністю (випадки втягнення осіб у зайняття проституцією із використанням уразливого стану особи є достатньо розповсюдженими у кримінальній практиці); 3) відсутність належного рівня освіти; 4) кримінально протиправний або віктимний досвід; 5) досвід вторинної віктимізації (свідки кримінальних правопорушень); 6) незадовільний рівень статевого виховання; 7) негативне оточуюче середовище, наявність кримінальних зв’язків. Здебільшого, жертви втягнення у зайняття проституцією демонструють пасивну поведінку, що сприяє та спрощує реалізацію сутенерами кримінально протиправного умислу. Підсумовується, що непоодинокі випадки вчинення цього суспільно небезпечного діяння у складі організованої групи/злочинної організації ускладнюють як процес його досудового розслідування, так і кваліфікацію, що, серед іншого, пов'язано із наявністю сукупності із кримінальними правопорушеннями, передбаченими ст. 302 КК України (створення або утримання місць розпусти та звідництво), а також ст. 301 КК України (ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів) тощо. The article provides a criminological description of a person who is a victim of pimping or involvement in prostitution. Taking into account the data presented in court verdicts, it is indicated that the majority of victims of criminal offenses provided for by Art. 303 of the Criminal Code of Ukraine were women, which is due to the specifics of the implementation of the criminally illegal intent and directly the mechanism of such a socially dangerous act. Most of the victims were of legal age at the time of the crime. It is noted that the majority of victims of such socially dangerous acts have the following specific features: 1) lack of a fully formed moral and ethical complex; 2) the presence of isolated deviations, for the most part, related to the abuse of alcoholic beverages, narcotics and other addictions (cases of involvement of persons in prostitution using the vulnerable state of the person are quite widespread in criminal practice); 3) lack of an appropriate level of education; 4) criminally illegal or victim experience; 5) experience of secondary victimization (witnesses of criminal offenses); 6) unsatisfactory level of sexual education; 7) negative environment, presence of criminal connections. For the most part, victims of involvement in prostitution demonstrate passive behavior that facilitates and facilitates the implementation of criminally illegal intent by pimps. It is concluded that rare cases of committing this socially dangerous act as part of an organized group/criminal organization complicate both the process of its pre-trial investigation and qualification, which, among other things, is connected with the presence of a set of criminal offenses provided for in Art. 302 of the Criminal Code of Ukraine (creating or maintaining places of debauchery and prostitution), as well as Art. 301 of the Criminal Code of Ukraine (import, manufacture, sale and distribution of pornographic objects), etc.Документ Кримінально-правові заходи запобігання кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 303 Кримінального Кодексу України, вчиненим щодо дітей(Гельветика, 2024) Коссе В. В.; Kosse V. V.В статті розглядаються особливості кримінально-правової протидії кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 303 Кримінального кодексу України. Вказано на доцільність збереження загальної тенденції до виокремлення спеціальних норм, якими встановлено кримінальну відповідальність за різні форми сексуальної експлуатації та сексуального насильства щодо дитини. Визнано доцільною криміналізацію втягнення дитини у зайняття проституцією в окремій нормі кримінального законодавства. Зазначено, що одним із ефективних способів удосконалення організаційно-правового напряму спеціально-кримінологічного запобігання кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 303 КК України, що вчиняються щодо дітей є розширення та подальше удосконалення заходів кримінально-правового характеру, які застосовуються щодо юридичних осіб, зокрема – це стосується визначення можливості застосовувати тимчасові обмеження діяльності юридичної особи та тимчасове обмеження в отриманні прав та/ або переваг. Розглянуто перспективи удосконалення кримінально-правової протидії втягненню у проституцію дітей, окреслені в проєкті нового Кримінального кодексу України. Аргументовано, що рекомендації, викладені у Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства щодо відповідальності юридичних осіб за втягнення у зайняття проституцією у національному законодавстві було частково враховано. Констатовано наявність низки організаційно-правових прогалин, усунення яких можливо заходами кримінального права та кримінального процесу, що надасть можливість якісно покращити кримінологічну ситуацію щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 303 КК України. Систематизовано дієві способи зниження кількості кримінальних правопорушень, передбачених ст. 303 КК України. The article examines the features of criminal law counteraction to criminal offenses provided for in Article 303 of the Criminal Code of Ukraine. It is indicated that it is advisable to maintain the general trend towards the isolation of special norms that establish criminal liability for various forms of sexual exploitation and sexual violence against a child. It may be advisable to criminalize the involvement of a child in prostitution in a separate norm of criminal legislation. It is noted that one of the effective ways to improve the organizational and legal direction of special criminological prevention of criminal offenses provided for in Article 303 of the Criminal Code of Ukraine committed against children is the expansion and further improvement of criminal law measures applied to legal entities, in particular, this concerns the determination of the possibility of applying temporary restrictions on the activities of a legal entity and temporary restrictions on obtaining rights and/or benefits. The prospects for improving the criminal law counteraction to the involvement of children in prostitution, outlined in the draft of the new Criminal Code of Ukraine, are considered. It is argued that the recommendations set out in the Council of Europe Convention on the Protection of Children against Sexual Exploitation and Sexual Abuse regarding the liability of legal entities for involvement in prostitution have been partially taken into account in national legislation. The existence of a number of organizational and legal gaps has been identified, the elimination of which is possible by measures of criminal law and criminal procedure, which will provide an opportunity to qualitatively improve the criminological situation regarding the commission of criminal offenses provided for in Article 303 of the Criminal Code of Ukraine. Effective ways to reduce the number of criminal offenses provided for in Article 303 of the Criminal Code of Ukraine have been systematized.Документ Криміналістична характеристика незаконної порубки або незаконного перевезення, зберігання, збуту лісу, що вчинені в умовах надзвичайних правових режимів (окремий аспект)(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Одерій О. В.; Дробенко Д. Ф.; Oderiy O. V.; Drobenko D. F.Незаконна порубка лісу є проблемою, яка завдає значної шкоди екології, економіці та суспільству. Вона сприяє деградації довкілля, втраті біорізноманіття, зміні клімату та порушенню прав людини. Своєю чергою ефективність досудового розслідування розглядуваних злочинів прямо залежить від якості розробки криміналістичної характеристики, яка є структурним елементом криміналістичної методики розслідування будь-яких злочинів. З огляду на це статтю присвячено аналізу криміналістичної характеристики (її окремих елементів) незаконної порубки або незаконного перевезення, зберігання, збуту лісу, що вчинені саме в умовах надзвичайних правових режимів та впливу останніх на її формування. This article examines the phenomenon of illegal logging as a multifaceted issue that generates significant ecological, economic, and social harm, including environmental degradation, biodiversity loss, climate change impacts, and associated human rights violations. Particular attention is paid to the role of the criminalistic profile, whose quality and completeness directly determine the effectiveness of pre-trial investigations into such offences. The study provides an analytical overview of the criminalistic profile and its elements concerning illegal logging and the unlawful transportation, storage, and sale of timber committed under extraordinary legal regimes. It further explores how these regimes shape the structure, content, and practical application of the criminalistic profile in investigative practice.Документ Сутенерство як кримінально протиправний феномен сучасності(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2022) Коссе В. В.; Kosse V. V.У статті розглядається сутенерство як кримінально протиправний феномен сучасності. Вказа-но, що сутенерство або втягнення особи у зайняття проституцією часто є латентними, оскіль-ки, по-перше, вони є дуже складними у виявленні та доказуванні як об’єктивних обставин, так і суб’єктивних. По-друге, потерпілі особи не завжди виявляють бажання звертатись до право-охоронних органів через низку факторів, превалюючими з яких є зневіра у дієвості законодавства, наявність шаблонного уявлення про нігілізм поліції та небажання оприлюднювати факт посяган-ня на власну честь, гідність та статеву свободу тощо. Зазначено, що під сутенерством необхідно розуміти складну кримінально протиправну діяльність особи, яка полягає у підборі осіб жіночої та/або чоловічої статі для надання сексуальних послуг, а також реалізація будь-яких організатор-сько-управлінських функцій (контактування із клієнтами, фізичний та медичний захист, розробка графіка та переліку послуг тощо), пов’язаних із діяльністю цих осіб. Основними діями сутенера є: 1) відбір осіб, які надаватимуть сексуальні послуги, узгодження переліку послуг; 2) пошук та пер-вісний контакт із клієнтами, встановлення винагороди; 3) забезпечення транспортування до клі-єнта або житлової площі, придатної для надання сексуальних послуг; 4) забезпечення особистої безпеки особи, яка надає сексуальні послуги; 5) забезпечення медичної допомоги особі, яка надає сексуальні послуги. Підсумовано, що натепер розуміння феномену сутенерства є занадто вузьким та надмірно рудиментарним. Основна проблема полягає у сприйнятті такого роду діяльності крізь призму корисливого мотиву, що як з теоретичної, так і з практичної точки зору ускладнює процес боротьби з кримінальними правопорушеннями. Факт наявності корисливого мотиву у сутенера має бути визначений кримінальним законодав-ством як обтяжуюча обставина, однак у жодному разі не як визначальна. The article considers pimping as a criminally illegal phenomenon of our time. It is indicated that pimping or involving a person in prostitution is often latent because, firstly, it is very difficult to identify and prove both objective and subjective circumstances. Secondly, victims do not always show a desire to turn to law enforcement agencies due to a number of factors, the most prevalent of which are disbelief in the effectiveness of legislation, the presence of a stereotyped idea of police nihilism, and reluctance to publicize the fact of encroachment on one’s honor, dignity, and sexual freedom, etc. It is noted that pimping should be understood as a complex criminally illegal activity of a person, which consists in the selection of female and/or male persons for the provision of sexual services, as well as the implementation of any organizational and managerial functions (contact with clients, physical and medical protection, development schedule and list of services, etc.) related to the activities of these persons. The main actions of a pimp are: 1) selection of persons who will provide sexual services, coordination of the list of services; 2) search and initial contact with clients, establishment of remuneration; 3) providing transportation to the client or living space suitable for providing sexual services; 4) ensuring the personal safety of a person who provides sexual services; 5) provision of medical assistance to a person who provides sexual services. It is concluded that today the understanding of the phenomenon of pimping is too narrow and excessively rudimentary. The main problem lies in the perception of this kind of activity through the prism of a selfish motive, which complicates the process of combating criminal offenses both from a theoretical and a practical point of view. The fact that the pimp has a selfish motive should be defined by the criminal law as an aggravating circumstance, but in no case as a determining factor.Документ Втягнення наркозалежних осіб у зайняття проституцією: віктимологічний аспект(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2022) Варава Д. В.; Коссе В. В.; Varava D. V.; Kosse V. V.У статті розглядається проблема втягнення осіб, які мають наркотичну залежність у зайнят-тя проституцією. Доводиться, що наркоманія пов’язана з економічною нестабільністю. Автором надається стисла характеристика таких жертв та визначаються основні напрями запобігання їх віктимній поведінці. Вказано, що насамперед віктимологічне запобігання наркотизації має бути спрямоване стосовно неповнолітніх осіб, які завдяки несформованій системі цінностей та гнучкій психіці здатні піддаватись не тільки негативному, а і позитивному впливу. The article deals with the problem of involvement of persons with drug addiction in prostitution. The author provides a brief description of such victims and defines the main directions of prevention of their victim behavior. It is indicated that the main determinants of the victimization of drug addicts with their subsequent involvement in prostitution include: 1) unsatisfactory level of material support of the victim, due to the unstable economic and social state of the population’s security and its own needs; 2) a vulnerable state caused by the use of narcotic drugs, which excludes the possibility of perceiving illegal actions in relation to oneself; 3) tendency to respond to blackmail and/or deception due to heightened perception of the potential consequences of refusing to engage in prostitution; 4) emotional lability, which becomes the cause of aggravation of conflicts with subsequent involvement in prostitution. It is noted that the role of law enforcement agencies should be given special attention given that timely prevention, which consists in identifying persons prone to the use of narcotic drugs and substances, provides an opportunity to shift the emphasis to other activities that may be socially useful. Society today can also contribute to raising the level of morality of the population. Attention is drawn to the value of individual work with persons who have drug addiction, as well as with victims of involvement in prostitution, since such work should be aimed at specifying the determination of criminal offenses related to the illegal circulation of narcotic drugs and psychotropic substances, as well as their analogues and precursors and involvement in prostitution, as well as the choice of response methods depending on the characteristics of the victim.Документ Використання електронних доказів у кримінальному провадженні(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Квашук О. Д.; Kvashuk O. D.У статті досліджено правову природу, процесуальні особливості та практичні аспекти використання електронних доказів у кримінальному провадженні України. Актуальність теми зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, поширенням кіберзлочинності та необхідністю адаптації національного законодавства до сучасних викликів у сфері кримінального судочинства. Автор аналізує основні види електронних доказів, зокрема електронні документи, мультимедійні файли, метадані, інформацію із соціальних мереж і цифрові сліди із серверів та пристроїв. Розглянуто специфіку їх збирання, фіксації, зберігання та оцінки з урахуванням вимог Кримінального процесуального кодексу України, а також міжнародних стандартів. Особлива увага приділяється проблемам допустимості електронних доказів, таким як недотримання процедур вилучення, автентифікація, захист від фальсифікації та дотримання прав особи під час обшуку цифрових носіїв. Проаналізовано судову практику, яка демонструє неоднорідність у підходах до оцінки цифрових доказів, що вказує на необхідність уніфікації відповідних процесуальних норм. Окреслено роль судових експертів у встановленні технічної достовірності та автентичності електронних даних, надано приклади справ, де саме експертиза відіграла вирішальну роль. У статті також узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання електронних доказів (США, ЄС, Велика Британія) з метою формування пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного кримінального процесу. Автор підкреслює необхідність нормативного закріплення поняття «електронний доказ», розробки методичних рекомендацій для слідчих і суддів, а також впровадження цифрової криміналістики в українську судову практику. Зроблено висновок, що ефективне правове врегулювання використання електронних доказів є ключовою умовою забезпечення об’єктивності, законності та справедливості кримінального провадження у цифрову епоху. The article examines the legal nature, procedural features and practical aspects of the use of electronic evidence in criminal proceedings in Ukraine. The relevance of the topic is due to the rapid development of digital technologies, the spread of cybercrime and the need to adapt national legislation to modern challenges in the field of criminal justice. The author analyzes the main types of electronic evidence – in particular, electronic documents, multimedia files, metadata, information from social networks and digital traces from servers and devices. The specifics of their collection, recording, storage and evaluation are considered, taking into account the requirements of the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as international standards. Particular attention is paid to the problems of admissibility of electronic evidence, such as non-compliance with the procedures for seizure, authentication, protection against falsification and observance of the rights of the individual during the search of digital media. The case law is analyzed, which demonstrates heterogeneity in approaches to the assessment of digital evidence, which indicates the need to unify the relevant procedural norms. The role of forensic experts in establishing the technical reliability and authenticity of electronic data is outlined, and examples of cases where expertise played a decisive role are provided. The article also summarizes foreign experience in legal regulation of electronic evidence (USA, EU, Great Britain), in order to formulate proposals for improving the domestic criminal process. The author emphasizes the need for regulatory consolidation of the concept of “electronic evidence”, the development of methodological recommendations for investigators and judges, as well as the introduction of digital forensics into Ukrainian judicial practice. The conclusion is made that effective legal regulation of the use of electronic evidence is a key condition for ensuring the objectivity, legality and fairness of criminal proceedings in the digital era.Документ Психологічний профіль особи невідомого злочинця, окремі особливості застосування(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Потоцький М. М.; Гранкіна В. І.; Pototskyi M. M.; Hrankina V. I.Установлено, що психологічний профіль особи невідомого злочинця створюється фахівцем крізь, так би мовити, призму фрагментів (частин відомої інформації) про події злочину й особу злочинця. Підсумовано, що використання методу психологічного профілювання особи невідомого злочинця може надати органам кримінального переслідування інформацію про: психотип людини, фізіологічні та поведінкові особливості, інтелектуальні здібності людини, мотиви поведінки злочинної діяльності, може надати можливість прогнозування дій злочинця в майбутньому. It has been determined that the use of the psychological profile method for identifying an unknown criminal should be perceived as an exception, since in the vast majority of cases its use is preceded by traditional and more accurate identification methods. In the case when traditional methods of searching for a person do not yield results, then compiling a psychological profile can be used as an auxiliary tool. The procedural features of the application of the psychological profile method for an unknown criminal need to be clarified, as well as the benefits of such a method for achieving the objectives of pre-trial criminal proceedings. It has been established that in the case when during pre-trial criminal proceedings there is a need to reflect the psychological characteristics of an unknown criminal, it is advisable to use the psychological profile method. There are cases when, when searching for an unknown criminal, the criminal prosecution authorities have a limited amount of information about this person, for example: data on behavior during or after committing a criminal offense, information on methods of preparing for the offense and methods of hiding its traces, witness statements, etc. Such information about an unknown criminal can be called fragmentary. Thus, the psychological profile of a person will be created through, so to speak, the prism of such fragments (parts of known information). It is concluded that the use of psychological profiling of an unknown criminal can be carried out “in the format” of an expert opinion or a specialist’s opinion. The involvement of an expert in the investigation of a crime may be preceded by the involvement of a psychological profiling specialist (outside of expert research), since the involvement of a specialist requires less expenditure of procedural resources (primarily time). The use of the method of psychological profiling of an unknown criminal can provide criminal prosecution authorities with information about: a person’s psychotype, physiological and behavioral characteristics, a person’s intellectual abilities, motives for criminal behavior and prediction of the criminal’s actions in the future, etc.Документ Про детермінанти статевих злочинів та їх врахування у кримінальному провадженні(ФОП «Ященко», 2023) Волобуєва О. О.; Volobuieva O. O.Стаття присвячена проблемі визначення природи статевих злочинів та їх детермінантів, що повинно враховуватися при прийнятті рішень у кримінальному провадженні. Відзначається, що зміна в 2018 році в Україні кримінально-правового тлумачення зґвалтування та інших статевих злочинів відповідно парадигми країн Європейського Союзу зумовила необхідність перегляду низки раніше сформульованих теоретичних положень в галузі юридичних наук кримінально-правового циклу. В статті підкреслюється, що оновлення кримінального законодавства відбулося в результаті впливу процесів підвищення ступеню захищеності жінок від насильства, що мали місце в інших країнах. Зазначається, що ці процеси були проявом тенденції посилення захисту прав жінок від домашнього насильства, зокрема в інтимних стосунках. Новелою стало нормативне закріплення положення, що ключовою ознакою сексуального насильства є відсутність чітко вираженої добровільної згоди жінки на здійснення щодо неї дій сексуального характеру. Така згода повинна бути результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням під час кримінального провадження супутніх обставин. The article is devoted to the problem of determining the nature of sexual crimes and their determinants, which should be taken into account when making decisions in criminal proceedings. It is noted that the change in 2018 in Ukraine of the criminal law interpretation of rape and other sexual crimes in accordance with the paradigm of the countries of the European Union made it necessary to revise a number of previously formulated theoretical provisions in the field of legal sciences of the criminal law cycle. The article emphasizes that the renewal of criminal legislation took place as a result of the influence of the processes of increasing the degree of protection of women from violence that took place in other countries. It is noted that these processes were a manifestation of the tendency to strengthen the protection of women’s rights against domestic violence, in particular in intimate relationships. The novelty was the normative consolidation of the provision that a key sign of sexual violence is the absence of a clearly expressed voluntary consent of a woman to carry out actions of a sexual nature against her. Such consent must be the result of a person’s free will, taking into account the accompanying circumstances during criminal proceedings.Документ Науково-практичний коментар до глави 22 КПК України(Національна академія прокуратури України, 2014) Лоскутов Т. О.; Лобойко Л. М.; Loskutov T. O.; Loboyko L. M.Інститут «повідомлення про підозру» є новим в українському кодифікованому кримінальному процесуальному законодавстві. Цей інститут не охоплювався предметом правового регулювання кримінально-процесуальних кодексів 1922 р., 1927 р. та 1960 р. Ці акти не передбачали складання окремого документа щодо констатації презумпції підозри, наслідком якої було здійснення кримінального переслідування шляхом доказування причетності особи до вчинення злочину. The institution of “reporting suspicion” is new in Ukrainian codified criminal procedural legislation. This institution was not covered by the subject of legal regulation of the Criminal Procedure Codes of 1922, 1927 and 1960. These acts did not provide for the preparation of a separate document on the establishment of a presumption of suspicion, the consequence of which was the implementation of criminal prosecution by proving the involvement of a person in the commission of a crime.Документ Зміст доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування(Харківський національний університет внутрiшнiх справ, 2009) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Здійснено дослідження доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування. Обґрунтовано, що до змісту доказової діяльності слідчого ОВС у частині кримінального переслідування входять усі слідчі (процесуальні) дії, спрямовані на отримання обвинувальних доказів. Evidentiary activity of the investigator of internal affairs agencies regarding criminal prosecution is researched. It is proved that all investigative (procedural) actions directed on accusatory evidence obtaining belong to evidentiary activity content of the investigator of internal affairs agencies regarding criminal prosecution.Документ Науково-практичний коментар до § 1, 2 глави 24 КПК(Донецький юридичний інститут МВС України, 2015) Лоскутов Т. О.; Лобойко Л. М.; Loskutov T. O.; Loboyko L. M.Форми закінчення досудового розслідування знаходять свій вияв у підсумкових для зазначеної стадії процесуальних рішеннях. Останні можуть бути ухвалені слідчим, прокурором у формі: 1) постанови про закриття кримінального провадження; 2) клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) обвинувального акту; 4) клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; 5) клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру (див. ч. 2 ст. 283 КПК). The forms of termination of the pre-trial investigation are reflected in the final procedural decisions for the specified stage. The latter may be adopted by the investigator or prosecutor in the form of: 1) a resolution on the closure of criminal proceedings; 2) a petition for the release of a person from criminal liability; 3) an indictment; 4) a petition for the application of compulsory medical measures; 5) a petition for the application of compulsory educational measures (see Part 2 of Article 283 of the Code of Criminal Procedure).Документ Зв'язок між правовою регламентацією процесуальних строків та забезпеченням прав учасників кримінального провадження(BEROSTAV DRUŽSTVO, 2015) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті досліджується зв'язок між правовим регулюванням кримінально-процесуальних строків та забезпеченням прав учасників кримінального провадження. На основі аналізу наукових поглядів виявлено існування прямого зв'язку між процесуальними строками та правами осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Такий зв'язок проявляється через зміст кримінально-процесуального регулювання щодо регулювання строку повідомлення про підозру затриманій особі, максимального строку тримання під вартою під час досудового розслідування, строку допиту особи, строку представлення слідчим, прокурором клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, строку вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, строку повідомлення про підозру, строку набуття особою процесуального статусу потерпілого, початку строку затримання особи, строку повідомлення та роз'яснення прав затриманій особі. The article investigates connection between legal regulation of criminal procedural terms and ensuring the rights of participants of criminal proceedings. On the basis of the analysis of scientific views was revealed existence of a direct connection between procedural terms and the rights of individuals involved in criminal proceedings. Such communication is shown through the content of criminal procedural regulation regarding regulation of a term of the notice of suspicion to a detained person, the maximum term of detention during pre-judicial investigation, a term of interrogation of a person, a term of representation by an investigator, a prosecutor of a petition for arrest of temporarily withdrawn property, a term to decide about temporary restriction in use of the special right, a term about informing about suspicion, a term for acquisition by a person of the procedural status of the victim, beginning of term of detention of a person, term of the notice and an explanation of the rights to the detained person.Документ Щодо забезпечення прав підозрюваного(Видавництво «Істина», 2013) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.У статті аналізується стан забезпечення прав підозрюваного, досліджуються причини такого стану та пропонуються зміни до кримінального процесуального законодавства щодо покращення стану забезпечення прав підозрюваного. In article the condition of ensuring the rights of the suspect is analyzed, the reasons of such condition are investigated and changes in the criminal procedural legislation concerning improvement of a condition of ensuring the rights of the suspect are offered.Документ Ґенеза законодавства та теоретичних уявлень про кримінальне переслідування, що здійснюється слідчим(Видавництво «Істина», 2012) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Метою Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, яка схвалена в 2006 році (далі - Концепція 2006 р.), є забезпечення становлення в Україні судівництва як єдиної системи судового устрою та судочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд. The goal of the Concept of Improving the Judiciary to Establish a Fair Trial in Ukraine in Accordance with European Standards, approved in 2006 (hereinafter referred to as the 2006 Concept), is to ensure the establishment of the judiciary in Ukraine as a unified system of judicial system and judicial proceedings, which functions on the principles of the rule of law in accordance with European standards and guarantees the right of an individual to a fair trial.