До питання про встановлення ознак провокаційного діяння в складі злочину, передбаченого ст. 370 КК України
Вантажиться...
Дата
2020
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Науковий вісник Ужгородського Національного Університету
Анотація
До питання про встановлення ознак провокаційного діяння в складі злочину, передбаченого ст. 370 КК України / В. О. Веретянніков // Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. - Серія Право. - 2020. - № 62. - С. 257–262.
Опис
У статті проаналізовані питання, пов’язані з установленням ознак провокаційної поведінки в складі злочину, передбаченого ст. 370 КК України. Установлено, що у вітчизняній правозастосовній практиці мають місце непоодинокі випадки, коли суди встановлюють провокацію службових осіб на вчинення корупційного правопорушення з боку представників правоохоронних органів. При цьому, посилаючись як на норми чинного законодавства, так і практику ЄСПЛ, суди визнають докази, одержані в такий спосіб, недопустимими й виправдовують підсудних.
Під час авторського аналізу ознак об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 370 КК, зроблено акцент на відмежуванні підбурювання до вчинення корупційного правопорушення від дій, що утворюють заборонену провокацію підкупу. Констатовано, що жодних обґрунтованих доводів щодо необхідності виокремлення провокатора як окремого виду співучасника в юридичній науці запропоновано не було, а існуючі підходи щодо такої особи можна умовно поділити на дві групи: 1) провокатор злочину є підбурювачем, а в окремих випадках також організатором; 2) провокація злочину не становить співучасті в ньому та має утворювати самостійний склад злочину.
Із доречним посиланням на виправдувальний вирок у кримінальній справі про провокацію підкупу, зауважено про те, що українськими судами майже не порушуються питання про юридичні наслідки провокаційної поведінки представників правоохоронних органів, зокрема з боку працівників Національної поліції України та СБУ.
За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки про те, що: підбурювання до злочину і провокація злочину за своєю юридичною природою не є тотожними – провокація є більш широким поняттям, ніж підбурювання; для провокації обов’язковою суб’єктивною ознакою стає спеціальна мета, а саме − викриття особи, яку спровокували; у кожній кримінальній справі, порушуваній (розглядуваній) за ст. 370 КК, потрібно чітко встановлювати вичерпний перелік діянь, які спонукали спровоковану особу на вчинення корупційного правопорушення.
The article analyzes issues related to the establishment of signs of provocative behavior as part of the crime under Art. 370 of the Criminal Code of Ukraine. It has been established that the domestic law enforcement practice knows many cases when courts establish provocation of officials to commit a corruption offense by law enforcement officials. At the same time, referring to both the norms of the current legislation and the practice of the ECtHR, the courts declare the evidence obtained in such manner as inadmissible and acquit the defendants.
During the author’s analysis of the signs of the objective side of the crime under Art. 370 of the Criminal Code, emphasis is placed on distinguishing incitement to commit a corruption offense from actions, which constitute a prohibited provocation of bribery. It has been stated that no substantiated arguments on the need to single out the provocateur as a separate type of accomplice in legal science were proposed, and the existing approaches to such a person can be divided into two groups: 1) provocateur is the instigator, and in some cases the organizer; 2) provocation of the crime does not constitute complicity in it and must form an independent corpus delicti.
With appropriate reference to the acquittal in the criminal case of provoking bribery, it has been noted that Ukrainian courts hardly raise the issue of the legal consequences of provocative behavior of law enforcement officials, in particular by employees of the National Police of Ukraine and the SBU.
According to the study results, conclusions have been drawn that: incitement to crime and provocation of crime by their legal nature are not identical – provocation is a broader concept than incitement; for provocation, a special purpose becomes a mandatory subjective feature, namely – exposing the person who was provoked; in each criminal case initiated (considered) under Art. 370 of the Criminal Code, it is necessary to clearly establish an exhaustive list of acts, which prompted the provoked person to commit a corruption offense.