38 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 38
Документ Європейський досвід формування міграційної політики та його значення для України в умовах воєнної агресії(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.У статті досліджуються актуальні тенденції та виклики у сфері міграційної політики Європейського Союзу, її взаємозв’язок з Україною в умовах глобалізаційних змін та військової агресії з боку російської федерації. Розглянуто міжнародний досвід створення єдиної мігра¬ційної політики, а також правові й інституційні механізми регулювання міграційних процесів, включаючи заходи ЄС щодо захисту прав людини і забезпечення безпеки держав-членів. Особлива увага приділяється Директиві тимчасового захисту для українських громадян, вимушених залишити країну через війну, а також новим підходам ЄС до управління потоками нерегулярних мігрантів і шукачів притулку. Визначено основні проблеми для України у сфері міграційної політики, включаючи гармонізацію національного законодавства з євро¬пейськими стандартами, регулювання трудової та гуманітарної міграції, а також впровадження міжнародних норм і практик. На основі аналізу досвіду Європейського Союзу запропоновано рекомендації щодо вдосконалення національної міграційної політики України для посилення безпеки, стимулювання економічного розвитку та інтеграції у європейський соціально-економічний простір. Доведено, що міграційні процеси відіграють значну роль у формуванні сучасного міжнародного середовища, впливаючи на економічну, соціальну та політичну стабільність країн. Європейський Союз слугує прикладом багаторівневої системи управління міграцією, яка органічно поєд¬нує захист прав людини із забезпеченням безпеки своїх держав-членів. Практичний досвід ЄС підкреслює важливість комплексного під¬ходу та скоординованих заходів на наднаціональному рівні для ефективного регулювання міграційних потоків та сприяння сталому роз¬витку. Для України, особливо в умовах військової агресії та прагнення інтегруватися в європейську спільноту, актуальним є застосування європейських підходів у розробці національної міграційної політики. Включення міжнародних стандартів та норм, адаптація законодавчої бази до практики ЄС, а також раціональне управління трудовою та гуманітарною міграцією набувають статусу ключових елементів державної стратегії. Таким чином, аналіз та впровадження європейського досвіду у сфері міграційної політики стає не лише предметом наукових досліджень, а й важливим державним пріоритетом. Це сприяє зміцненню національної безпеки, стимулює економічний розви-ток та відкриває нові перспективи для інтеграції України в європейський соціально-економічний простір. The article examines current trends and challenges in the field of migration policy of the European Union, its relationship with Ukraine in the context of globalization changes and military aggression by the russian federation. The article examines international experience in creating a unified migration policy, as well as legal and institutional mechanisms for regulating migration processes, including EU measures to protect human rights and ensure the security of Member States. Particular attention is paid to the Temporary Protection Directive for Ukrainian citizens forced to leave the country because of the war, as well as new EU approaches to managing the flows of irregular migrants and asylum seekers. The main problems for Ukraine in the field of migration policy are identified, including the harmonization of national legislation with European standards, regulation of labor and humanitarian migration, as well as the implementation of international norms and practices. Based on the analysis of the experience of the European Union, recommendations are proposed for improving the national migration policy of Ukraine to strengthen security, stimulate economic development and integration into the European socio-economic space. It has been proven that migration processes play a significant role in shaping the modern international environment, affecting the economic, social and political stability of countries. The European Union serves as an example of a multi-level migration management system that organically combines the protection of human rights with ensuring the security of its member states. The practical experience of the EU emphasizes the importance of an integrated approach and coordinated measures at the supranational level for the effective regulation of migration flows and the promotion of sustainable development. For Ukraine, especially in the context of military aggression and the desire to integrate into the European community, the application of European approaches in the development of national migration policy is relevant. The inclusion of international standards and norms, adaptation of the legislative framework to EU practices, as well as rational management of labor and humanitarian migration are acquiring the status of key elements of the state strategy. Thus, the analysis and implementation of European experience in the field of migration policy is becoming not only a subject of scientific research, but also an important state priority. This helps to strengthen national security, stimulates economic development and opens up new prospects for the integration of Ukraine into the European socio-economic space.Документ Об’єктивні ознаки правопорушень у сфері будівництва(Гельветика, 2022) Буга В. В.; Buha V. V.У статті встановлено, що складом адміністративного правопорушення визнається сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння стає адміністративним правопорушенням (деліктом). У складах конкретизуються загальні ознаки адміністративних правопорушень, тим самим законодавець диференціює кожен випадок протиправних діянь (дій чи бездіяльності), а особи, які застосовують право, здійснюють кваліфікацію адміністративних правопорушень. Сукупність головних, визначальних ознак складу адміністративного правопорушення виділена законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності ознаки. Встановлення об’єкта адміністративного правопорушення у сфері будівництва – це ключовий аспект визначення його суспільно-шкідливих наслідків та механізмів негативного впливу на суспільні відносини. Будучи інтегральним елементом складу адміністративного правопорушення, об’єкт посягання відіграє важливу роль як у застосуванні адміністративно-деліктних норм, так і в процесах їх творення та систематизації. Від правильності його визначення великою мірою залежать результати юридичної кваліфікації, підсумки розгляду кореспондуючих адміністративних справ та обґрунтованість рішень про накладення адміністративних стягнень. Включення адміністративно-деліктної норми до певної глави Кодексу України про адміністративні правопорушення означає, що саме відносини, охоплені назвою цієї глави, законодавець розглядає як основний об’єкт правопорушення. Решта правовідносин розглядаються як додаткові об’єкти. Звідси випливає цілком закономірний висновок про те, що для систематизації адміністративно-деліктного законодавства вирішальне значення має тільки той з об’єктів, який лежить у площині родового об’єкта (основний об’єкт). Інші (додаткові) об’єкти, хоча й потерпають від того самого проступку, але безпосередньо не впливають на його законодавче віднесення до певної категорії правопорушень. Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення у сфері будівництва знаходить прояв у дії (будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети; без відповідного документа; недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміна окремих конструктивних елементів житлового будинку та ін.) чи бездіяльності (ігнорування технічних вимог, протипожежної безпеки, будівельних стандартів та ін.). The article establishes that the composition of an administrative offense is recognized as a set of objective and subjective signs, in the presence of which the act becomes an administrative offense (delict). The general features of administrative offenses are specified in the articles, thereby the legislator differentiates each case of illegal acts (actions or inactions), and the persons who apply the law carry out the qualification of administrative offenses. The set of main, defining signs of an administrative offense is highlighted by the legislator as typical, necessary and at the same time sufficient signs to bring a person to legal responsibility. Establishing the object of an administrative offense in the field of construction is a key aspect of determining its socially harmful consequences and mechanisms of negative impact on social relations. Being an integral element of the composition of an administrative offense, the object of encroachment plays an important role both in the application of administrative-delict norms and in the processes of their creation and systematization. The results of legal qualifications, the results of consideration of corresponding administrative cases, and the validity of decisions on imposing administrative fines largely depend on the correctness of its definition. The inclusion of an administrative-delict rule in a certain chapter of the Code of Ukraine on Administrative Offenses means that it is the relations covered by the title of this chapter that the legislator considers as the main object of the offense. The rest of the legal relations are considered as additional objects. From this follows a completely natural conclusion that for the systematization of administrative-delict legislation, only the one of the objects that lies in the plane of the generic object (the main object) is of decisive importance. Other (additional) objects, although suffering from the same misdemeanor, do not directly affect its legal assignment to a certain category of offenses. The objective side of an administrative offense in the field of construction is manifested in action (construction on a plot of land that was not allocated for this purpose; without an appropriate document; non-compliance with architectural, sanitary, ecological, fire-fighting and other requirements and rules, as well as changing individual constructive elements of a residential building, etc.) or inaction (ignoring technical requirements, fire safety, construction standards, etc.).Документ Правове регулювання медичного забезпечення транспортної безпеки(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Буга В. В.; Єдаменко І. В.; Buha V. V.; Yedamenko I. V.Вертикальна структура транспортної правової системи базується на ієрархії нормативно-правових актів. Конституція України, основний закон держави, є джерелом транспортного права та правовою основою для його розвитку. Цивільний кодекс України та Господарський кодекс є, безперечно, важливими джерелами транспортного права. Основоположним нормативно-правовим актом транспортного законодавства є Закон України «Про транспорт», який закладає правові, економічні та соціальні основи діяльності транспорту. Окрім того, транспортна діяльність регулюється законами України «Про дорожній рух», «Про залізничний транспорт», «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» тощо. The vertical structure of the transport legal system is based on the hierarchy of normative legal acts. The Constitution of Ukraine, the fundamental law of the state, is the source of transport law and the legal basis for its development. The Civil Code of Ukraine and the Commercial Code are undoubtedly important sources of transport law. The fundamental normative legal act of transport legislation is the Law of Ukraine “On Transport”, which lays down the legal, economic and social foundations of transport activities. In addition, transport activities are regulated by the Laws of Ukraine “On Road Traffic”, “On Railway Transport”, “On the Functioning of the Unified Transport System of Ukraine in a Special Period”, etc. Unfortunately, Ukraine ranks among the first in Europe in terms of road injuries. Every year we lose more than 3,5 thousand people in road accidents (hereinafter referred to as RTA), and 10 times more are injured. The Law of Ukraine “On Road Traffic” defines the legal and social foundations of road traffic in order to protect the life and health of citizens, create safe and comfortable conditions for road users and protect the environment. According to Article 45 of the said Law, medical examination and review of candidate drivers and drivers of vehicles is carried out in order to determine the ability of candidate drivers and drivers to safely drive vehicles. The said review includes: preliminary, periodic, variable pre-trip and post-trip examinations, as well as unscheduled examinations due to necessity. The frequency of examinations, the procedure for their implementation and sending drivers for unscheduled examinations are determined by a joint act of the central executive body responsible for the formation of state policy in the field of health care, and the Ministry of Internal Affairs of Ukraine.Документ Публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.В статті визначено, що публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я – це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямована на формування, реалізацію та контроль державної політики у галузі охорони здоров’я для забезпечення доступності та якості медичних послуг. Основні завдання публічного управління та адміністрування у сфері охороні здоров’я: формування політики охорони здоров’я; фінансування системи охорони здоров’я; організація медичної допомоги; кадрова політика; контроль і нагляд; забезпечення доступності медицини; медична безпека. Доводиться, що публічне управління та адміністрування у сфері охорони здоров’я відіграє ключову роль у забезпеченні здоров’я нації. Його ефективність залежить від державної політики, належного фінансування, контролю якості медичних послуг та адаптації до сучасних викликів, таких як пандемії, старіння населення та технологічні зміни в медицині. В Україні правове забезпечення охорони здоров’я передбачено ст. 49 Конституції України та виражено через такі правомочності: право на охорону здоров’я, право на медичну допомогу, право на медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Щодо медичної допомоги, то держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслугову-вання. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Також до обов’язків держави в управлінні сферою здоров’я віднесено підтримання розвитку фізичної культури і спорту, забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення. Public management and administration in the field of health care is the activity of state authorities and local governments aimed at the formation, implementation and control of state policy in the field of health care to ensure the availability and quality of medical services. The main tasks of public management and administration in the field of health care: formation of health care policy; financing of the health care system; organization of medical care; personnel policy; control and supervision; ensuring the availability of medicine; medical safety. Public management and administration in the field of health care plays a key role in ensuring the health of the nation. Its effectiveness depends on state policy, adequate financing, quality control of medical services and adaptation to modern challenges, such as pandemics, population aging and technological changes in medicine. In Ukraine, the legal provision of health care is provided for in Article 49 of the Constitution of Ukraine and is expressed through the following rights: the right to health care, the right to medical care, the right to medical insurance. Health care is provided by state financing of relevant socio-economic, medical and sanitary and health-preventive programs. As for medical care, the state creates conditions for effective and accessible medical care for all citizens. In state and municipal health care institutions, medical care is provided free of charge. Also, the state’s responsibilities in health care management include supporting the development of physical culture and sports, ensuring the sanitary and epidemiological well-being of the population.Документ Досвід запобігання правопорушенням у сфері будівництва у Європейських країнах(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Буга В. В.; Кузьменко С. Г.; Назимко О. В.; Buha V. V.; Kuzmenko S. H.; Nazymko O. V.Статтю присвячено вивченню досвіду запобігання правопорушень у сфері будівництва у країнах Європейського союзу. Визначено, що системний аналіз теоретичних напрацювань свідчить про те, що важливість вивчення досвіду зарубіжних країн зумовлена не лише подібністю соціально-економічної, географічної, релігійної, демографічної та культурологічної обстановки, а й детермінованістю однаковими соціально-економічними чинниками і схожими недоліками в організації та запобігання правопорушенням. Встановлено, що запобігання правопорушенням у сфері будівництва в зазначених країнах, як і в Україні, здійснюється в межах різних галузей права. Однак, у адміністративно-правовій площині забезпечується шляхом застосування до суб’єкта вчинення каральних і (або) альтернативних їм інших, некаральних заходів впливу. Особливістю каральних заходів більшості європейських країн є великі розміри штрафних санкцій, порівняно з Україною, за порушення норм, стандартів та правил будівельного законодавства. На основі вивченого зарубіжного досвіду стало очевидно, що подальше зниження показників вчинених правопорушень в сфері будівництва неможливе без проведення комплексу запобіжних заходів, основою яких повинен бути аналіз факторів, що зумовлюють вчинення таких правопорушень. Досвід багатьох країн, а саме Іспанії, Німеччини, зумовив зосередження уваги на значному оновленні та розвитку вітчизняних кадрових ресурсів в умовах реформування окреслених вище суб’єктів запобігання злочинності у будівельній сфері. У зв’язку з цим встановлено, що стаж інспекторів та ревізорів за такою сферою запобігання здебільшого не перевищує десяти років, що засвідчило недосвідченість працівників та потребу постійного посиленого контролю за їх діяльністю з наданням практичної допомоги, роз’яснень. The article is devoted to the study of the experience of preventing offenses in the field of construction in the countries of the European Union. It is determined that the system analysis of theoretical developments indicates that the importance of studying the experience of foreign countries is due not only to the similarity of the socioeconomic, geographical, religious, demographic and cultural situation, but also to the determination of the same socio-economic factors and similar shortcomings in the organization and prevention. It is established that the prevention of offenses in the field of construction in the specified countries, as well as in Ukraine, is carried out within the framework of different branches of law. However, in the administrative and legal plane, it is ensured by applying punitive and (or) alternative, non-punishable measures of influence to the subject of the commission. A feature of punitive measures in most European countries is the large amounts of fines compared to Ukraine for violation of norms, standards and rules of construction legislation. Based on the studied foreign experience, it became obvious that further reduction of the indicators of committed offenses in the construction sphere is impossible without carrying out a set of measures, the basis of which should be an analysis of the factors that determine the commission of such offenses. The experience of a number of foreign countries (Spain, Germany) determined the need to pay attention to a significant renewal and training of domestic human resources in the context of reforming the above-mentioned entities preventing offenses in the construction sphere. In this regard, it was established that the experience of inspectors and auditors in such an area of prevention generally does not exceed ten years, which testified to the inexperience of workers and the need for constant enhanced control over their activities with the provision of practical assistance, explanations.Документ Міграційна політика України як елемент національної безпеки(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Стаття присвячена аналізу ролі та значення міграційної політики України в контексті забезпечення національної безпеки в умовах сучасних викликів глобалізації та збройної агресії росії. У дослідженні окреслено актуальні проблеми, що виникають у процесі регулювання міграційних потоків та впливу міграції на демографічну ситуацію, економічний розвиток, соціальні процеси та стабільність державних інститутів. Міграційна політика України розглядається як важливий інструмент для забезпечення національної безпеки, включаючи функції збереження людського капіталу, інте¬грації внутрішньо переміщених осіб, боротьби з нелегальною міграцією та захисту прав людини. У статті зазначено, що зростання масштабу міграційних процесів зумовлене не лише війнами та економічними кризами, але й процесами глобалізації, які збільшують взаємозалежність держав. В цьому контексті важливе значення має адаптація та інте-грація мігрантів у нові соціально-економічні умови, забезпечення їхніх прав та належних умов для адаптації, що сприяє стабільності держави. У статті підкреслюється необхідність розробки ефективної міграційної політики на основі міжнародного досвіду, який забезпечує не лише контроль за міграційними потоками, але й їх максимальне викори¬стання на користь країни. Доведено, що міграційна політика України є ключовим елементом національної безпеки, оскільки вона суттєво впливає на демографічні, соціальні, економічні та політичні процеси в державі. Дослідження наукових підходів та практичних аспектів цієї сфери демонструють, що ефективне управління міграційними потоками має забезпечувати не лише контроль над переміщенням населення, але й створювати сприятливі умови для інтеграції мігрантів, збереження людського капіталу та дотримання прав людини. В умовах збройного конфлікту з російською федерацією, значних внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків, а також сучасних глобальних викликів, Україні потрібна комплексна та збалансована міграційна стратегія. Ця стратегія повинна гармонійно поєднувати безпековий аспект із соціально-економічним розвитком, відповідати європейським стандартам та водночас враховувати націо¬нальні пріоритети. Для вдосконалення державної міграційної політики необхідно: забезпечити гармонізацію законодав¬ства України з міжнародними нормами; зміцнити інституційну спроможність державних органів, зокрема Державної міграційної служби України; посилити механізми боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми; розробити ефективні програми соціальної адаптації та інтеграції як для внутрішньо переміщених осіб, так і для біженців; вста¬новити прозорі та збалансовані форми співпраці з міжнародними організаціями та партнерами. Отже, міграційну політику слід розглядати як важливий стратегічний інструмент захисту національного суверенітету, підтримки соці¬альної стабільності та формування сталого відчуття ідентичності українського народу. Її професійне впровадження сприятиме не лише зміцненню безпеки країни, а й успішній інтеграції в європейський та світовий простір. The article is devoted to the analysis of the role and significance of Ukraine’s migration policy in the context of ensuring national security in the context of modern challenges of globalization and armed aggression of russia. The study outlines the cur-rent problems that arise in the process of regulating migration flows and the impact of migration on the demographic situation, economic development, social processes and the stability of state institutions. Ukraine’s migration policy is considered an impor¬tant tool for ensuring national security, including the functions of preserving human capital, integrating internally displaced persons, combating illegal migration and protecting human rights. The article states that the growth in the scale of migration processes is due not only to wars and economic crises, but also to globalization processes that increase the interdependence of states. In this context, the adaptation and integration of migrants into new socio-economic conditions, ensuring their rights and proper conditions for adaptation, which contributes to the stability of the state, is of great importance. The article emphasizes the need to develop an effective migration policy based on international experience, which ensures not only control over migration flows, but also their maximum use for the benefit of the country. It is proved that the migration policy of Ukraine is a key element of national security, as it significantly affects the demographic, social, economic and political processes in the state. Studies of scientific approaches and practical aspects of this area demonstrate that effective management of migration flows should provide not only control over the movement of the population, but also create favorable conditions for the integration of migrants, the preservation of human capital and the observance of human rights. In the context of the armed conflict with the russian federa¬tion, significant internal and external migration flows, as well as modern global challenges, Ukraine needs a comprehensive and balanced migration strategy. This strategy should harmoniously combine the security aspect with socio-economic development, meet European standards and at the same time take into account national priorities. To improve the state migration policy, it is necessary to: ensure the harmonization of Ukrainian legislation with international norms; strengthen the institutional capacity of government bodies, especially the State Migration Service of Ukraine; strengthen mechanisms to combat illegal migration and human trafficking; develop effective programs of social adaptation and integration for both internally displaced persons and refugees; establish transparent and balanced forms of cooperation with international organizations and partners. Therefore, migration policy should be considered as an important strategic tool for protecting national sovereignty, maintaining social stability, and forming a sustainable sense of identity of the Ukrainian people. Its professional implementation will contribute not only to strengthening the country's security, but also to successful integration into the European and global space.Документ Нормативно-правове регулювання діяльності патрульної поліції(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.В статті визначено, що патрульна поліція, поряд із кримінальною поліцією, органами досудового розслідування, поліцією охорони, спеціальною поліцією та поліцією особливого призначення, виступає складовим елементом системи органів Національної поліції Укра¬їни. Нормативно-правову основу діяльності патрульної поліції як структурного підрозділу Національної поліції України становлять Кон¬ституція України, міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України, Закон України «Про Національну поліцію» та інші закони України, акти Президента України та постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, а також видані відповідно до них акти Міністерства внутрішніх справ Укра¬їни, інші нормативно-правові акти. наявні нормативно-правові акти потребують термінового доопрацювання з урахуванням специфіки воєнного стану. Доводиться, що особливо важливо чітко окреслити повноваження патрульної поліції в умовах надзвичайних ситуацій для уникнення правових колізій. В умовах воєнного стану важливо підтримувати баланс між забезпеченням безпеки та гарантованими пра¬вами громадян. Патрульна поліція повинна мати чіткі вказівки щодо обмеження прав, щоб уникати зловживань і порушень, що зумовлено необхідністю тісної координації між патрульною поліцією та іншими органами державної влади, включаючи військові, задля забезпечення скоординованих дій в умовах воєнного стану. Слід зазначити, що ефективне нормативно-правове регулювання діяльності патрульної поліції в умовах воєнного стану є невід’ємною складовою для забезпечення правопорядку і безпеки в суспільстві. Це вимагає комплек¬сного підходу, адаптації існуючих норм і впровадження нових механізмів мобільного реагування на виклики сьогодення. The patrol police, along with the criminal police, pre-trial investigation bodies, security police, special police and special purpose police, is an integral part of the system of bodies of the National Police of Ukraine. The regulatory and legal basis for the activities of the patrol police as a structural unit of the National Police of Ukraine are the Constitution of Ukraine, international treaties of Ukraine, consent to the binding nature of which has been granted by the Verkhovna Rada of Ukraine, the Law of Ukraine «On the National Police» and other laws of Ukraine, acts of the President of Ukraine and resolutions of the Verkhovna Rada of Ukraine, as well as regulatory and legal acts. The existing regulatory and legal acts need urgent revision taking into account the specifics of martial law. It is especially important to clearly define the powers of the patrol police in emergency situations in order to avoid legal conflicts. Under martial law, it is important to maintain a balance between ensuring security and guaranteed rights of citizens. The patrol police must have clear instructions on limiting rights in order to avoid abuses and violations, which is due to the need for close coordination between the patrol police and other government agencies, including the military, to ensure coordinated actions under martial law. It should be noted that effective legal regulation of the patrol police activities under martial law is an integral part of ensuring law and order and security in society. This requires a comprehensive approach, adaptation of existing regulations and the introduction of new mechanisms for mobile response to today’s challenges.Документ Правова природа адміністративного договору: доктринальні підходи, нормативне визначення(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Статтю присвячено детальному аналізу правової природи, сутності та особливостей застосування адміністративного договору в сучасній системі публічного управління України. У ній досліджується історичний розвиток договірної форми регулювання ‒ від основ римського права до її осмислення та модифікації в європейській і українській правовій практиці. Особливу увагу зосереджено на значенні адміністративного договору як інструменту, що забезпечує гнучке й узгоджене врегулювання публічно-правових відносин у діяльності органів влади та місцевого самоврядування. У роботі розглядаються наукові позиції щодо сутності адміністративного договору, його ключових характеристик, меж волевиявлення сторін і відмінностей порівняно з класичними адміністративними актами. Підкреслено проблеми чинного законодавчого регулювання, зокрема його фрагментарність, обмежену рамками окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також наслідки цієї недостатньої регламентації для правозастосування. Завдяки порівняльно-правовому та історико-правовому аналізу встановлено, що широке впровадження адміністративних договорів свідчить про демократизацію публічного управління та перехід держави від владно-імперативних моделей взаємодії до погоджувально-диспозитивних. У статті систематизовано підходи українських науковців до визначення адміністративного договору та виділено його основні риси як складного юридичного механізму, що водночас поєднує публічно-правову природу та договірну форму реалізації повноважень. Доведено його вагому роль у таких сферах, як делегування владних повноважень, надання адміністративних послуг, бюджетне співробітництво, державно-приватне партнерство, а також взаємодія між суб’єктами владних повноважень. Підкреслено важливість подальшого вдосконалення законодавчого регулювання і вироблення єдиного підходу до трактування та застосування адміністративного договору, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування публічного управління з урахуванням процесів децентралізації та інтеграції України до європейського правового простору. This article provides a detailed analysis of the legal nature, essence, and application of administrative contracts in the contemporary public administration system of Ukraine. It examines the historical development of contractual regulation, from the foundations of Roman law to its interpretation and modification in European and Ukrainian legal practice. Particular attention is focused on the significance of administrative contracts as a tool for ensuring flexible and coordinated regulation of public-law relations in the activities of government bodies and local self-government. The paper examines scholarly positions regarding the essence of administrative contracts, their key characteristics, the scope of the parties’ will, and their differences from classical administrative acts. The article highlights the challenges of current legislative regulation, particularly its fragmentation, limited by the scope of certain provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, and the consequences of this insufficient regulation for law enforcement. A comparative legal and historical legal analysis establishes that the widespread adoption of administrative contracts signals the democratization of public administration and the state’s transition from imperative models of interaction to discretionary ones. This article systematizes Ukrainian scholars’ approaches to defining the administrative contract and highlights its key features as a complex legal mechanism combining public-law nature and the contractual form of exercising authority. Its significant role in areas such as delegation of authority, provision of administrative services, budgetary cooperation, public-private partnerships, and interaction between government entities is demonstrated. The importance of further improving legislative regulation and developing a unified approach to the interpretation and application of the administrative contract is emphasized. This will contribute to improving the effectiveness of public administration, taking into account decentralization processes and Ukraine’s integration into the European legal space.Документ Становлення і розвиток будівельної галузі та її вплив на економічну безпеку держави(Гельветика, 2023) Буга В. В.; Buha V. V.У статті наголошено, що сфера будівництва із виникненням держави, розвитком її правової системи, отримала імплементацію в господарських, адміністративних, процесуальних та інших нормах галузевого й міжгалузевого законодавства. Аналіз історичних правових джерел свідчить про те, що певні елементи стандартизації досліджуваної сфери почали використовуватись на етнічних територіях України за часів Київської Русі тобто, історичні витоки правового забезпечення безпосередньо пов’язані із становлення державності в цілому й тривають до сьогодення, оскільки, у КУпАП та інших нормативно-правових актах, переважно підзаконних, продовжується постійна тенденція до впровадження нових норм стосовно стандартів, правил, техніки будівництва. Зважаючи на тернистий історичний шлях становлення законодавства про регулювання будівельної галузі України, ґенезис нормативно-правового забезпечення її адміністративно-правової охорони автором проведено її періодизацію, яка розкриває увесь історичний процес держави та права України, а також специфіку відношення влади до проблем управління та правового регулювання такої галузі з характерними рисами: непослідовність; фрагментарність; розрізненість; невелика кількість джерел, які мали різне походження, неоднакову форму й вирізнялися різним змістом та історичним значенням. Численні трансформації відповідали вимогам часу та були нерозривно пов’язані із розвитком промисловості, станом законодавства й політико-правовою системою влади, яка панувала на українських землях, як в часи відсутності державності, так і після її відновлення. Головною проблемою законодавства була відсутність єдиного підходу до заходів адміністративно-правового реагування на вчинення правопорушень та визначення їх місця. Розкриваючи генезу законодавства у сфері будівництва визначено існуючі загрози національним економічним інтересам України. У зв’язку з чим, наголошено, що зменшення негативного впливу від протиправної діяльності у сфері будівництва на інвестиційний клімат та економічну безпеку держави можливо досягнути шляхом: прийняттям Стратегії запобігання правопорушення в сфері економіки, що відповідала б інтересам суспільства з ринковою економікою, з урахуванням умов воєнного стану; реалізації стратегічної програми боротьби з правопорушеннями в сфері економіки; створення необхідних механізмів щодо забезпечення виявлення та нейтралізації негативних процесів і явищ, що породжують економічну протиправність чи їй сприяють; запобігання «тінізації» економіки України; впровадження дієвих адміністративно-правових інструментів виявлення та припинення правопорушень у сфері будівництва й осіб, які їх вчинили; визначення пріоритетності у фінансовому забезпеченні механізму запобігання правопорушенням; вжиття заходів, спрямованих на забезпечення діяльності суб’єктів підприємницької діяльності як резидентів, так і нерезидентів України; проведення постійного моніторингу протиправних процесів в економічній та пов’язаних із нею сферах держави; вжиття заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування шкоди державі, а також фізичним та юридичним особам; викриття фактів встановлення корумпованих зв’язків з державними службовцями, а також посадовими особами усіх рівнів; здійснення заходів щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для правоохоронних та контрольно-ревізійних органів; належного заохочування громадян, які надають допомогу у виявленні правопорушень; інформування населення країни про стан а результати боротьби з правопорушеннями у сфері економіки через висвітлення в засобах медіа. The article emphasizes that the field of construction with the emergence of the state and the development of its legal system was implemented in economic, administrative, procedural and other norms of industry and inter-industry legislation. The analysis of historical legal sources shows that certain elements of the standardization of the studied area began to be used in the ethnic territories of Ukraine during the time of Kyivan Rus, i.e., the historical origins of legal support are directly related to the formation of statehood in general and continue to the present, since, in the Code of Administrative Offenses and other normative legal acts, mainly by-laws, continue the constant trend towards the introduction of new norms regarding standards, rules, and construction techniques. Taking into account the thorny historical path of the formation of legislation on the regulation of the construction industry of Ukraine, the genesis of the regulatory and legal provision of its administrative and legal protection, the author carried out its periodization, which reveals the entire historical process of the state and law of Ukraine, as well as the specifics of the government’s relationship to the problems of management and legal regulation of such industries with characteristic features: inconsistency; fragmentation; diversity; a small number of sources, which had different origins, different forms and differed in content and historical significance. Numerous transformations met the requirements of the time and were inextricably linked with the development of industry, the state of legislation and the political and legal system of power that prevailed in Ukrainian lands, both during the absence of statehood and after its restoration. The main problem of the legislation was the lack of a unified approach to measures of administrative and legal response to the commission of offenses and determining their location. Revealing the genesis of legislation in the field of construction, the existing threats to the national economic interests of Ukraine are identified. In this regard, it was emphasized that reducing the negative impact of illegal activities in the field of construction on the investment climate and economic security of the state can be achieved by: adopting the Strategy for the prevention of offenses in the field of economy, which would correspond to the interests of society with a market economy, taking into account the conditions martial law; implementation of a strategic program for combating offenses in the economic sphere; creation of the necessary mechanisms to ensure detection and neutralization of negative processes and phenomena that generate economic illegality or contribute to it; prevention of «shading» of Ukraine’s economy; implementation of effective administrative and legal tools for detection and termination of offenses in the field of construction and the persons who committed them; determination of priority in the financial provision of the crime prevention mechanism; taking measures aimed at ensuring the activities of business entities, both residents and non-residents of Ukraine; conducting constant monitoring of illegal processes in the economic and related spheres of the state; taking measures aimed at providing compensation for damage to the state, as well as to individuals and legal entities; exposing the facts of the establishment of corrupt relations with civil servants, as well as officials of all levels; implementation of measures regarding the selection, placement, professional training and retraining of personnel for law enforcement and control and audit bodies; proper encouragement of citizens who provide assistance in detecting offenses; informing the population of the country about the state and results of combating crimes in the economic sphere through coverage in the media.Документ Поняття та сутність адміністративно-правового статусу Національної поліції України(Гельветика, 2024) Буга В. В.; Полтавець А. А.; Buha V. V.; Poltavets A. A.В статті доводиться, що під час розгляду поняття та сутності адміністративно-правового статусу Національної поліції України, необхідно звернути увагу на Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, в якому в ч.1 ст. 1 визначено, що Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. В статті визначено, що Національна поліція відіграє центральну роль у забезпеченні правопорядку, захисту прав і свобод громадян, а також виконанні адміністративних функцій, що підтверджує її важливість у структурі органів державної влади України. Адміністративно-правовий статус Національної поліції України відображає комплекс правових норм, що регламентують діяльність поліції, її функції, повноваження та відповідальність. Це поняття є ключовим для розуміння місця поліції в системі органів державної влади. Водночас, ефективність адміністративно-правового статусу значною мірою залежить від наявності чітких і збалансованих нормативно-правових актів, що регулюють дії поліції, а також від їх дотримання на практиці, не менш важливим є й проведення реформ, спрямованих на розширення прав поліцейських, підвищення їх професійних стандартів та забезпечення належного громадського контролю за діяльністю. He article proves that when considering the concept and essence of the administrative and legal status of the National Police of Ukraine, it is necessary to pay attention to the Law of Ukraine «On the National Police» dated July 2, 2015 No. 580-VIII, which in Part 1 of Art. 1 defines that the National Police of Ukraine (police) is the central executive body that serves society by ensuring the protection of human rights and freedoms, combating crime, maintaining public security and order. The National Police plays a central role in ensuring law and order, protecting the rights and freedoms of citizens, as well as performing administrative functions, which confirms its importance in the structure of state authorities of Ukraine. The administrative and legal status of the National Police reflects a set of legal norms regulating the activities of the police, its functions, powers and responsibilities. This concept is key to understanding the place of the police in the system of state authorities. At the same time, the effectiveness of the administrative and legal status largely depends on the existence of clear and balanced legal acts governing the actions of the police, as well as on their observance in practice; it is equally important to carry out reforms aimed at expanding the rights of police officers, raising their professional standards and ensuring proper public control over their activities.