Фільтри

2021 - 202527
Скинути фільтри

Налаштування

Дата початку: 2021 ×

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 27
  • Ескіз
    Документ
    Основні юридичні гарантії поліцейських при звільненні зі служби
    (Видавничий дім «Гельветика», 2021) Легкошерст Ю. С.; Lehkosherst Yu. S.
    У статті наведено авторське визначення поняття «юридичних гарантій при звільненні зі служби в поліції», запропоновано їх класифікацію за нормативно-правовим закріпленням на чотири види. Під юридичними гарантіями звільнення поліцейського з поліції автором запропоновано розуміти визначені на законодавчому рівні засоби й способи захисту прав, свобод та законних інтересів поліцейських у процесі припинення службово-трудових правовідносин з органом Національної поліції незалежно від причин та підстав звільнення, які спрямовані на дотримання порядку та процедури звільнення, забезпечення належних умов звільнення, отримання відповідних соціальних та матеріальних благ при звільненні. Юридичні гарантій, які передбачені для поліцейських при звільненні запропоновано класифікувати за нормативно-правовим закріпленням на: гарантії, які передбачені Конституцією України; гарантії, які передбачені Кодексом законів про працю України; гарантії, які передбачені законом України «Про Національну поліцію; гарантії, які передбачені іншими спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність Національної поліції України. Доведено що норми спеціального законодавства конкретизують норми Кодексу законів про працю України, а тому мінімальне відхилення від норм загального акту свідчить про спеціальне нормативно-правове регулювання. Наголошено на тому, що ні чіткого переліку, ні єдиного розуміння гарантій поліцейських при звільненні зі служби в поліції не має, а тому із вказаного питання не має одностайної думки та єдиної законодавчої позиції. У статті автором розкрито сутність та значення окремих юридичних гарантій, які є важливими для забезпечення законного та прозорого процесу звільнення зі служби в поліції та соціального захисту осіб, що тільки звільняються та вже звільнених зі служби в поліції осіб The article presents the author's definition of the concept of "legal guarantees in case of dismissal from the police" is given in the article, their classification according to the normative-legal fixation into four types is offered. Under the legal guarantees of dismissal of a police officer from the police, the author proposes to understand the means and methods of protection of rights, freedoms and legitimate interests of police officers in the process of termination of employment with the National Police, regardless of the reasons and grounds for dismissal. dismissal, ensuring proper conditions of dismissal, obtaining appropriate social and material benefits upon dismissal. It is proposed to classify the legal guarantees provided for police officers upon dismissal according to the legal framework into: guarantees provided by the Constitution of Ukraine; guarantees provided by the Labor Code of Ukraine; guarantees provided by the law of Ukraine "On the National Police; guarantees provided by other special regulations governing the activities of the National Police of Ukraine. It is proved that the norms of the special legislation specify the norms of the Labor Code of Ukraine, and therefore the minimal deviation from the norms of the general act testifies to the special normative-legal regulation. It is emphasized that there is neither a clear list nor a single understanding of the guarantees of police officers upon dismissal from the police service, and therefore there is no unanimous opinion and a single legislative position on this issue. The author reveals the essence and significance of certain legal guarantees that are important for ensuring a legal and transparent process of dismissal from the police and social protection of newly dismissed and already dismissed from the police.
  • Ескіз
    Документ
    ДИСТАНЦІЙНА РОБОТА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ У ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ
    (Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2022) Колєснік Т. В.; Koliesnik T. V.
    У статті проаналізовано проблемні аспекти, пов’язані із забезпеченням належних умов виконання дистанційної роботи в умовах воєнного стану працівниками та службовцями різних категорій. Акцентовано увагу на дієвості норм чинного законодавства щодо дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до окремої категорії працівників за вчинення дисциплінарного проступку. Охарактеризовано основні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності та скореговано підстави застосування дисциплінарних стягнень, що можуть бути застосовані до державних службовців в умовах воєнного стану. Надано визначення правових дефініцій та правових інститутів. На основі отриманих результатів визначено ключові питання, що потребують подальшого законодавчого врегулювання для укріплення державності та захисту соціально-економічних прав працівників у разі дистанційної роботи в умовах воєнного стану. The article analyzes the problematic aspects related to ensuring the proper conditions for remote work in martial. law conditions by workers and employees of various categories. Attention is focused on the effectiveness of the norms of the current legislation regarding disciplinary penalties that can be applied to a separate category of employees for committing a disciplinary offense. The main grounds for bringing to disciplinary responsibility were characterized and the grounds for applying disciplinary sanctions that could be applied to civil servants were adjusted in the conditions of martial law. Definitions of legal definitions and legal institutions are given. Remote work is a form of work organization in which the work is performed by the employee outside the workplace or the territory of the employer, in any place of the employee’s choice and using information and communication technologies. Outside of Ukraine, civil servants and employees of state bodies can work remotely only in the event of a business trip issued in accordance with the established procedure. If a civil servant or an employee of a state body in Ukraine is outside the workplace during working hours without the decision of the head of the civil service or abroad, they may be subject to disciplinary action in accordance with the law. In accordance with the provisions of the current legislation, the following sanctions may be applied: remarks, reprimand, warning about incomplete service compliance, dismissal from the civil service position. Disciplinary liability of employees is an effective means of influencing the discipline of employees, a legal guaranteeof their proper performance of labor duties, realization of rights, compliance with restrictions and prohibitions. Civil servants are entrusted with an important and responsible mission to ensure the public, practical and professional performance of tasks and functions of the state. Even in peacetime, governmental activity cannot be called easy due to the complexity of the tasks and functions of the state and the professional demands for their implementation, and in the conditions of martial law, the attitude of a civil servant to the performance of his professional duties must be even more responsible. Therefore, in accordance with the constitutional principle of the separation of powers, the court in specific disputed legal relations governed by special provisions of the law must interpret the specified norm narrowly, applying all methods and approaches to implement an interpretation as close as possible to the Constitution of Ukraine, until the moment when it receives the opposite, and apply the principle rule of law On the basis of the obtained results, key issues that require further legislative regulation to strengthen statehood and protect the social and economic rights of employees during remote work under martial law conditions have been determined.
  • Ескіз
    Документ
    Правові наслідки недійсності правочинів у цивільному праві України: проблеми та перспективи
    (Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Колєснік Т. В.; Клемпарський М. М.; Назимко О. В.; Koliesnik T. V.; Klemparskyi M. M.; Nazymko O. V.
    У статті досліджено правові наслідки недійсності правочинів відповідно до положень цивільного права України з урахуванням європейського досвіду. Проаналізовано основні положення Цивільного кодексу України, що регулюють питання нікчемних та оспорюваних правочинів, а також судову практику їх визнання недійсними. Окрему увагу приділено механізму реституції, відшкодування збитків та можливості запровадження позасудового порядку оскарження правочинів.Акцентовано увагу на питаннях ефективності наявних правових механізмів визнання правочинів недійсними, зокрема, таких як складність доказування, тривалість судових процедур та переван-таженість судової системи. У дослідженні використано порівняльно-правовий, формально-правовий та системний методи аналізу. Автори досліджують підходи Німеччини та Нідерландів, які передбачають позасудовий спосіб оскарження недійсних правочинів, що сприяє швидкому та ефективному вирішенню судових спорів.Автори статті визначають дві основні категорії оспорюваних правочинів в українському праві: нікчемні та оспорювані договори. Тоді як угоди, які є нікчемними, вважаються недійсними із самого початку, оскаржувані угоди вимагають судового втручання для їх анулювання. Однак навіть у випадках, коли незаконність очевидна, часто необхідний судовий процес, що призводить до тривалого вирішення спору. Натомість у Німеччині та Нідерландах запровадили позасудові механізми, які дозволяють анулювати певні контракти без втручання суду, що значно спрощує судові процеси.Дослідження висвітлює проблеми, з якими стикається судова система України під час розгляду справ про розірвання контрактів, включаючи труднощі з доказами, тривалі судові процедури та нечіткі правила щодо реституції та компенсації. Дослідження робить висновок, що запрова-дження позасудових механізмів вирішення договірних спорів в Україні могло б полегшити судовий тягар та покращити правову передбачуваність. Крім того, більш чітке розмежування між меха-нізмами реституції та компенсації посилило б захист прав сторін.Отримані результати свідчать, що гармонізація українського законодавства з європейськими стандартами сприятиме більш ефективній правовій системі, забезпечуючи альтернативні меха-нізми вирішення спорів. Сфери майбутніх досліджень включають подальший аналіз доцільності позасудового вирішення спорів в Україні, законодавчі пропозиції щодо вдосконалення процедур рес-титуції та поглиблене вивчення моделей відшкодування збитків, застосовних до недійсних правочинів. The article examines the legal consequences of voidance of transactions under the provisions of Ukrainian civil law with due regard to European experience. The authors analyze the main provisions of the Civil Code of Ukraine regulating the issues of void and contested transactions, as well as the court practice of their invalidation. Special attention is paid to the mechanism of restitution, compensation for damages and the possibility of introducing an out-of-court procedure for challenging transactions.The article highlights the efficiency of the existing legal mechanisms for invalidation of transactions, in particular, the complexity of proof, the length of court procedures and the overload of the judicial system. The study uses comparative legal, formal legal and systemic methods of analysis. The authors examine the approaches of Germany and the Netherlands, which provide for an out-of-court method of challenging invalid transactions, which facilitates the prompt and efficient resolution of litigation.The authors of the article define two main categories of contested transactions in Ukrainian law: voidable and contested agreements. While voidable transactions are considered invalid from the outset, contested transactions require judicial intervention to annul them. However, even in cases where the illegality is obvious, litigation is often required, leading to lengthy dispute resolution. Instead, Germany and the Netherlands have introduced out-of-court mechanisms that allow certain contracts to be canceled without court intervention, which greatly simplifies litigation.The study highlights the challenges faced by Ukraine’s judicial system in dealing with contract termination cases, including difficulties with evidence, lengthy court procedures, and unclear rules on restitution and compensation. The study concludes that the introduction of out-of-court mechanisms for resolving contractual disputes in Ukraine could ease the judicial burden and improve legal predictability. In addition, a clearer distinction between restitution and compensation mechanisms would strengthen the protection of the parties’ rights.The findings suggest that harmonizing Ukrainian legislation with European standards would contribute to a more efficient legal system by providing alternative dispute resolution mechanisms. Areas for future research include further analysis of the feasibility of out-of-court dispute resolution in Ukraine, legislative proposals to improve restitution procedures, and an in-depth study of damages models applicable to void transactions.
  • Ескіз
    Документ
    Основні проблеми, які виникають при звільненні поліцейських з поліції
    (Видавничий дім «Гельветика», 2021) Легкошерст Ю. С.; Lehkosherst Yu. S.
    У статті зроблено висновок, що удосконалення нормативно-правового регулювання неможливо здійснити без виділення та окреслення основних проблем, які виникають у процесі звільнення поліцейського з поліції. Автором запропоновано класифікацію проблемних питань при звільненні з служби в органах поліції за юридичним вираженням на: правові, які пов’язані із відсутністю належного нормативно-правового закріплення та регулювання правовідносин у сфері звільнення поліцейського з посади; процесуальні, тобто ті проблеми, які виникають при нормативно-правовому регулюванні поведінки суб’єктів правовідносин при звільнені з органів Національної поліції; організаційні проблеми – це ті проблеми, які виникають при безпосередній організації процесу звільнення та в цілому пов’язані із певними конкретними діями особи, що виражається у несвоєчасному вчиненні чи взагалі не вчиненні певних дій, які в подальшому можуть вплинути на весь процес звільнення особи з посади. Виявлено проблему відсутності спеціального підзаконного нормативно-правового акту, який би конкретизував передбачені статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» підстави звільнення з органів поліції. Доведено що нормативно-правове регулювання питання звільнення з органів поліції врегульовано не на належному рівні, що спричиняє ряд проблемних питань у процесі звільнення. В статті зазначено, що порушення порядку звільнення поліцейських зі служби в поліції, нечіткість підстав звільнення, порушення процесуальних строків при звільненні, не в повному обсязі вчинення всіх процесуальних дій, які передбачають порядок звільнення особи, а також ряд інших проблем досить часто стають підставою для скасування наказів по особовому складу щодо звільнення особи. The article concludes that the improvement of legal regulation cannot be carried out without identifying and outlining the main problems that arise in the process of releasing a police officer from the police. The author proposes a classification of problematic issues during dismissal from the police in legal terms into: legal, which are associated with the lack of proper legal consolidation and regulation of legal relations in the field of dismissal of a police officer; procedural, ie those problems that arise in the legal regulation of the behavior of the subjects of legal relations when dismissed from the National Police; organizational problems are those problems that arise in the direct organization of the dismissal process and are generally related to certain specific actions of a person, which is expressed in the untimely commission or failure to commit certain actions that may further affect the entire process of dismissal. . The problem of absence of the special by-law normative legal act which would specify the bases of dismissal from police bodies provided by article 77 of the Law of Ukraine “About National police” is revealed. It is proved that the legal regulation of the issue of dismissal from the police is not regulated at the proper level, which causes a number of problematic issues in the process of dismissal. The article states that violation of the procedure for dismissal of police officers, unclear grounds for dismissal, violation of procedural deadlines for dismissal, incomplete performance of all procedural actions involving the procedure for dismissal, as well as a number of other problems are often grounds for cancellation. orders on personnel to dismiss a person, reinstate him in office and award the payment of money for the period of forced absence.
  • Ескіз
    Документ
    Щодо окреслення мети здійснення взаємодії вищої ради правосуддя з іншими органами державної влади та органами суддівського самоврядування
    (Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Клемпарський М. М.; Klemparskyi М. М.
    У статті здійснено розгляд та визначення чіткої та конкретної мети взаємодії Вищої ради правосуддя з різними державними органами, органами суддівського самоврядування та окремими суддями та запропоновано власну класифікацію мети взаємодії Вищої ради правосуддя в залежності від суб’єктів з якими остання взаємодіє. Визначено, що метою взаємодії Вищої ради правосуддя з іншими органами державної влади є вирішення загальних питань, які стосуються діяльності суб’єктів з якими остання взаємодіє у процесі виконання своїх повноважень та, зазвичай, стосуються організації належної роботи судової гілки влади, визначають головні завдання, які стоять перед судовою владою в цілому тощо. Зазначено, що мету взаємодії Вищої ради правосуддя з іншими органами варто досліджувати шляхом її класифікації на чотири важливі групи: 1) правова; 2) організаційна; 3) інформаційна; 4) комунікативна. При здійсненні взаємодії Вищої ради правосуддя з іншими органами державної влади, органами суддівського самоврядування та окремими суддями варто чітко визначати та окреслювати мету такої взаємодії. Конкретне визначення мети взаємодії є важливим чинником для майбутньої побудови основ взаємодії між суб’єктами, окреслення її напрямків, визначення форм та методів, які слід застосовувати у реалізації спільних завдань та цілей тощо. Чіткість мети – це крок для реалізації поставлених завдань перед органами взаємодії, кожен з яких, виконуючи покладені на нього повноваження, вносить свій вклад у виконання публічних завдань держави, забезпечення незалежності суддівської влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, які дотримуються норм Конституції та законів України. Наголошено на важливості взаємодії, як важливого чинника незалежності та самостійності судової гілки влади, забезпечення належного рівня її функціонування та безперебійної роботи. The article considers and defines the clear and specific purpose of interaction of the High Council of Justice with various state bodies, judicial self-government bodies and individual judges and proposes its own classification of the purpose of interaction of the High Council of Justice depending on the entities with which the latter interacts. It is determined that the purpose of interaction of the High Council of Justice with other public authorities is to resolve general issues related to the activities of entities with which the latter interacts in the exercise of its powers and, usually related to the organization of the judiciary. facing the judiciary as a whole, and so on. It is noted that the purpose of the interaction of the High Council of Justice with other bodies should be investigated by classifying it into four important groups: 1) legal; 2) organizational; 3) informational; 4) communicative. When interacting with the High Council of Justice with other public authorities, judicial self-government bodies and individual judges, the purpose of such interaction should be clearly defined and outlined. Specific definition of the purpose of interaction is an important factor for the future construction of the foundations of interaction between actors, outlining its directions, determining the forms and methods to be used in the implementation of common tasks and goals, and so on. Clarity of purpose is a step towards the implementation of the tasks set before the bodies of interaction, each of which, fulfilling its powers, contributes to the public tasks of the state, ensuring the independence of the judiciary, its functioning on accountability, accountability to society, highly professional corps of judges who adhere to the norms of the Constitution and laws of Ukraine. The importance of cooperation as an important factor in the independence and autonomy of the judiciary, ensuring the proper level of its functioning and smooth operation was emphasized.
  • Ескіз
    Документ
    Дистанційна робота працівників освіти в умовах воєнного стану: актуальні питання
    (Гельветика, 2022) Колєснік Т. В.; Селезень С. В.; Koliesnik T. V.; Selezen S. V.
    У статті розкрито правове регулювання та особливості застосування дистанційної роботи в умовах воєнного стану. Визначено роль дистанційної роботи в цих надзвичайних умовах, її особливе значення для збереження трудових відносин та організації відносної безпеки праці. Основну увагу акцентовано на дистанційній роботі працівників освіти, які вумовах воєнного стану змушені були виїхати закордон але понад усе продовжили виконувати свої трудові функції за для збереження освітнього потенціалу нації. Вказано на належне правове регулювання інституту дистанційної роботи на рівні КЗпП та інших законодавчих актів України, що забезпечує наявність легального визначення дистанційної роботи, порядку та умов її застосування, вимог щодо форми та змісту трудового договору тощо. Зазначено, що наявність типової форми трудового договору про дистанційну роботу свідчить, що сторони не мають права відступати від змісту трудового договору, але можуть конкретизувати його умови. Акцентовано увагу і на основних міжнародних та європейських документах, які стосуються дистанційної роботи, зокрема, Конвенція МОП № 177 Про надомну працю (1996 рік), Рекомендація МОП № 184 щодо надомної праці (1996 рік), а також Рамкова угода про дистанційну роботу, що укладена європейськими міжгалузевими соціальними партнерами (UNICE/UAPME та інші), 2002 рік.). Виокремлено особливості дистанційної роботи, які визначені за такими критеріями: порядок застосування, робоче місце, обмеження у застосуванні, режим роботи, забезпечення засобами виробництва, обладнанням, програмно-технічними засобами, робочий час, гарантування часу відпочинку. Обґрунтовано вплив правового режиму воєнного стану на внесення тимчасових змін в організацію трудових відносин, що позначилося і напорядку запровадження дистанційної роботи. Передусім, це стосується можливості її застосування за наказом (розпорядженням) роботодавця, без укладення письмового трудового договору та без повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, як того вимагає законодавство в мирний час. Доведено, що в умовах воєнного стану роботодавцю доцільно обирати саме дистанційну форму організації праці, як більш гнучкий варіант, з огляду на нинішню ситуацію. Водночас, роботодавцю варто врахувати, що в умовах воєнних дій працівник, тимчасово іноді не зможе виконувати роботу дистанційно, з незалежних від нього чинників та об’єктивних обставин, що в свою чергу не може розглядатися як порушення працівником трудової дисципліни і бути підставою для застосування до нього дисциплінарної відповідальності. The article discloses the legal regulation and features of the use of remote work under martial law. The role of remote work in these extraordinary conditions, its special importance for the preservation of labor relations and the organization of relative labor safety are defined. The main attention is focused on remote work of education workers who, under the conditions of martial law, were forced to go abroad, but above all continued to perform their labor functions in order to preserve the educational potential of the nation. The proper legal regulation of the institution of remote work at the level of the Labor Code and other legislative acts of Ukraine is indicated, which ensures the existence of a legal definition of remote work, the order and conditions of its application, requirements for the form and content of the employment contract, etc. It is noted that the existence of a typical form of an employment contract on remote work indicates that the parties do not have the right to deviate from the content of the employment contract, but can specify its terms. Attention is also focused on the main international and European documents related to remote work, in particular, ILO Convention No. 177 on Homework (1996), ILO Recommendation No. 184 on Homework (1996), as well as the Framework Agreement on Remote Work, which concluded by European cross-sectoral social partners (UNICE/ UAPME and others), 2002.). Features of remote work are highlighted, which are etermined according to the following criteria: order of application, workplace, restrictions on application, mode of operation, provision of means of production, equipment, software and technical means, working hours, guarantee of rest time. The influence of the legal regime of martial law on the introduction of temporary changes in the organization of labor relations, which also affected the procedure for introducing remote work, is substantiated. First of all, this concerns the possibility of its application by order (order) of the employer, without concluding a written employment contract and without notifying the employee of a change in essential working conditions, as required by law in peacetime. It has been proven that in the conditions of martial law, it is expedient for the employer to choose a remote form of work organization, as a more flexible option, given the current situation. At the same time, the employer should take into account that in the conditions of hostilities, the employee may temporarily not be able to perform work remotely due to factors and objective circumstances beyond his control, which in turn cannot be considered as a violation of labor discipline by the employee and be the basis for applying to his disciplinary responsibility.
  • Ескіз
    Документ
    Єдність підстав звільнення з органів поліції з іншими державними службовцями
    (Держава та регіони., 2021) Легкошерст Ю. С.; Lehkosherst Yu. S.
    У статті здійснено розгляд розуміння поняття «єдність у трудовому праві» та зроблено висновок, що правове регулювання звільнення з поліції здійснюється на підставі загального та спеціального законодавства про працю, яке передбачає розірвання трудових правовідносин, а отже загальне регулювання й визначає аспекти єдності підстав звільнення. Акцентовано на тому, що процес звільнення працівників та службовців має бути здійснений із дотриманням всіх норм законодавства про працю, із дотриманням правових вимог, норм Конституції України, Кодексу законів про працю, Закону України «Про державну службу», загальних нормативно-правових актів у сфері трудового законодавства. Але специфічність служби в поліції обумовлена особливими завданнями, які ставляться перед цим органом законодавцем. Через цю особливість поліцейський має спеціальний трудовий статус, тож далеко не всі загальні підстави можуть бути використані під час їх звільнення. Автор зазначає, що чітка визначеність підстав звільнення працівників поліції є вагомою гарантією реалізації їхніх трудових прав, адже припинити трудові відносини із працівником Національної поліції неможливо на основі інших, не зазначених у законі підставах. Автором здійснено систематизацію підстав звільнення працівників Національної поліції на групи. Серед них пропонуються такі: пов’язані з припиненням політико-правового зв’язку особи з України; випливають із трудових та службово-трудових правовідносин; пов’язані з об’єктивними причинами: закінчення строку контракту, смерть особи, визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою, скорочення штатної посади; закінчення строку контракту та скорочення штатів; обумовлені вчиненням активних дій суб’єкта трудових та службово-трудових правовідносин: вчинення дисциплінарного проступку, злочину чи інших правопорушень; притягнення до юридичної відповідальності; пов’язані порушенням норм антикорупційного законодавства України: Наголошено на важливості виділення єдиних підстав звільнення з поліції з іншими державними службовцями, що обумовлено відсутністю єдиного нормативно-правового акту, який би закріплював аспекти звільнення з органів поліції. У статті автором розглянуто закони, які регулюють питання звільнення з роботи як поліцейських так і інших державних службовців та на основі їх аналізу систематизовано ряд подібних підстав звільнення, які є подібними як для органу поліції, так і для інших державних службовців. The article examines the understanding of the concept of "unity in labor law" and concludes that legal regulation of dismissal from the police is carried out on the basis of general and special labor legislation which provides for termination of labor relations, and therefore general regulation determines the aspects of unity of grounds for dismissal.The author emphasizes that the process of dismissal of employees and officers must be carried out in compliance with all labor legislation and legal requirements, provisions of the Constitution of Ukraine, the Labor Code, the Law of Ukraine "On Civil Service", and general regulations in the field of labor law. However, the specificity of police service is due to the special tasks assigned to this body by the legislator. Due to this peculiarity, police officers have a special labor status, so not all general grounds can be used for their dismissal. The author notes that a clear definition of the grounds for dismissal of police officers is a significant guarantee of the realization of their labor rights, since it is impossible to terminate the employment relationship with a National Police officer on the basis of other grounds not specified in the law. The author systematizes the grounds for dismissal of the National Police officers into groups. Among them are the following: related to the termination of a person's political and legal ties with Ukraine; arising from labor and employment relations; related to objective reasons: expiration of a contract, death of a person, recognition of a person as missing or declared dead, reduction of a staff position; expiration of a contract and staff reduction; caused by active actions of the subject of labor and employment relations: committing a disciplinary offense, crime or other offenses; bringing to legal liability; related to violation of the anti-corruption legislation of Ukraine: The author emphasizes the importance of identifying common grounds for dismissal from the police with other public servants, due to the absence of a single legal act which would enshrine the aspects of dismissal from the police. In the article, the author reviews the laws regulating the dismissal of both police officers and other civil servants and, based on their analysis, systematizes a number of similar grounds for dismissal which are similar for both police and other civil servants.
  • Ескіз
    Документ
    Ключова роль міжнародних стандартів та керівних принципів в сфері забезпечення трудових прав
    (Гельветика, 2022) Абдель Фатах А.С.; Abdel Fatah A.S.
    Стаття присвячена дослідженню принципів та стандартів, що складають основу правового регулювання трудових відносин. Автор здійснює аналіз понять «принцип» та «стандарт» в трудовому праві, з’ясовує їх взаємозв’язок та співвідношення з нормами права, а також безпосередньо з правами, обов’язками, свободами та інтересами суб’єктів трудових правовідносин. Особливу увагу приділено впливу різноманітним чинникам які вливають на керівні принципи та міжнародні стандарти в сфері забезпечення трудових прав. Автором доводиться значимість принципів як визначальних орієнтирів, за якими має відбуватися формування системи норм права, спрямованих на охорону та захист всього комплексу прав та свобод людини у сфері праці. Розглянуто протилежні позиції стосовно встановлення жорстких трудових стандартів та стандартів, що встановлюються вільним ринком праці. Визначено, що принципи та стандарти будучи загальними для усіх суб’єктів, одночасно мають персоніфікований характер. Проаналізовано основні принципи та права на робочому місці, що захищені міжнародними нормативно-правовими актами. Розкрито зміст та здійснено висновки про їх реальний вплив на конкретні трудові правовідносини. У статті розглянуто питання трансформації та змін, які відбуваються протягом останнього часу відносно підходів до основних стандартів та принципів направлених в першу чергу на досягнення консенсусу серед країн світу відносно досягнення умов гідної праці. При чому, гідна праця виступає не тільки ціллю запровадження принципів, стандартів та прав, а засобом досягнення конкретних цілей міжнародної програми сталого розвитку. На підставі проведеного аналізу сформульовані пропозиції щодо подальшого втілення у трудові відносини міжнародних стандартів та керівних принципів, що визначають напрями правового регулювання праці. Автором пропонуються обґрунтовані рекомендації щодо практичного застосування цих принципів у сфері захисту трудових прав громадян. The article is devoted to the study of principles and standards that form the basis of legal regulation of labor relations. The author makes an analysis of the "principle" and "standard" in labor law, finds out their intercommunication and correlation with the law, as well as directly with the rights, obligations, freedoms and interests of the subjects of labor law. Special attention is paid to the influence of various factors that influence the guiding principles and international standards in the field of labor rights. The author has a considerable importance of principles as defining guidelines, which should form a system of law norms aimed at the protection and protection of the whole set of human rights and freedoms in the field of labor. The opposite positions regarding the establishment of rigid labor standards and standards established by the free labor market were considered. It is determined that the principles and standards are common to all subjects, at the same time have a personified character. The basic principles and rights in the workplace protected by international normative-legal acts are analyzed. The content and conclusions about their real impact on specific labor legal relations have been revealed. The article addresses the issues of transformation and changes that have taken place over the last time in relation to approaches to the basic standards and principles aimed primarily at achieving consensus among the countries of the world on the achievement of decent work. At the same time, good work is not only a goal of principles, standards and rights, but a means of achieving concrete goals of the international sustainable development program. On the basis of the analysis, proposals were formulated for further implementation of international standards and guiding principles in labor relations, which define the directions of legal regulation of labor. The author proposes well founded recommendations on practical application of these principles in the sphere of protection of the labor rights of citizens.
  • Ескіз
    Документ
    Щодо визначення особливостей взаємодії вищої ради правосуддя з іншими державними органами та органами суддівського самоврядування
    (Юридичний науковий електронний журнал, 2021) Клемпарський М. М.; Klemparskyi М. М.
    У статті виділено та окреслено основні особливості взаємодії Вищої ради правосуддя з іншими органами державної влади та органами суддівського самоврядування. Під взаємодією Вищої ради правосуддя з іншими органами державної влади та органами суддівського самоврядування запропоновано розуміти спільність дій уповноважених суб’єктів, які характеризуються цілеспрямованим, узгодженим за часом, місцем та найголовніше метою та завданнями процес вчинення спільних дій, які, зазвичай, стосуються вирішення питань, віднесених до компетенції Вищої ради правосуддя щодо формування високопрофесійного та доброчесного корпусу суддів, вирішення ряду кадрових та інших питань (звільнення, переведення, розгляд дисциплінарного провадження тощо). Однією із особливостей взаємодії Вищої ради правосуддя з іншими органами державної влади та органами суддівського самоврядування названо необхідність здійснення такої взаємодії, що є ключовою ланкою для формування дійсно високопрофесійного корпусу суддів, вирішення проблеми кадрового голоду в українських судах. Доведено, що у процесі взаємодії учасники не обмежені у застосуванні засобів, способів та методів вчинення спільних дій, але останні мають здійснюватися у рамках, передбачених законами та нормативно-правовими актами. Визначено, що взаємодія Вищої ради правосуддя з іншими органами та органами суддівського самоврядування характеризується горизонтальними відносинами між суб’єктами. Це означає, що вказані суб’єкти не підпорядковані один одному, а кожен учасник такої взаємодії має власну правоздатність, дієздатність та деліктоздатність, але таких суб’єктів об’єднує єдина мета. Наголошено на тому, що Вища рада правосуддя не зможе самостійно виправити існуючу кризу судоустрою та судочинства, а варто забезпечити тісну взаємодію всіх уповноважених суб’єктів для подальшого європейського розвитку судової системи в цілому, формування високопрофесійного та доброчесного корпусу суддів, здатних професійно та незалежно виконувати свої функції. The article highlights and outlines the main features of the interaction of the High Council of Justice with other public authorities and judicial self-government bodies. Under the interaction of the High Council of Justice with other public authorities and judicial self-government bodies it is proposed to understand the joint actions of authorized entities, which are characterized by purposeful, agreed on time, place and most importantly the purpose and objectives of the joint action. referred to the competence of the High Council of Justice to form a highly professional and honest corps of judges, resolve a number of personnel and other issues (dismissal, transfer, consideration of disciplinary proceedings, etc.). One of the peculiarities of the High Council of Justice’s interaction with other state authorities and judicial self-government bodies is the need for such interaction, which is a key element in forming a truly highly professional body of judges, solving the problem of staff shortage in Ukrainian courts. It is proved that in the process of interaction the participants are not limited in the use of means, methods and techniques of joint action, but the latter should be carried out within the framework provided by laws and regulations. It is determined that the interaction of the High Council of Justice with other bodies and bodies of judicial self-government is characterized by horizontal relations between the subjects. This means that these entities are not subordinate to each other, and each participant in such interaction has its own legal capacity, capacity and tort, but such entities are united by a common goal. It was stressed that the High Council of Justice will not be able to resolve the current crisis of the judiciary and the judiciary, but should ensure close cooperation of all authorized entities for further European development of the judiciary as a whole. functions.
  • Ескіз
    Документ
    Правове регулювання пільгового забезпечення неповнолітніх працівників
    (Електронне наукове фахове видання, 2023) Устінова-Бойченко Г. М.; Ustinova-Boichenko G. M.
    Наукова стаття присвячена дослідженню правового регулювання пільгового забезпечення неповнолітніх працівників. Конституційним правом кожної людини є реалізація його права на працю. Заборона дискримінації створює рівні можливості для всіх людей, незалежно від статті, віку та інших критеріїв. Неповнолітні особи можуть реалізувати своє право на працю та укласти трудовий договір, але враховуючи фізіологічні особливості потребують додаткової турботи з боку держави. Наявність додаткових пільг та гарантій створює необхідні умови праця для неповнолітніх працівників. Гідне пільгове забезпечення є одним із найважливіших пріоритетів сучасної соціально-правової держави з розвинутою ринковою економікою. В науковій статті розглянута система пільг, яка передбачена чинним трудовим законодавством для неповнолітніх працівників. Було встановлено, що молодь у соціально-правовому аспекті може розглядатися як відносно відособлена соціально-демографічна група суспільства, що включає осіб визначеного в законодавстві віку, наділених спеціальним юридичним статусом, який дозволяє відобразити своєрідність їх правового положення в різних галузях суспільних відносин і, перш за все, у сфері праці. Метою призначення пільг для неповнолітніх працівників є перш за все, забезпечення охорони підростаючого покоління, створення більш сприятливих умов для всебічного розвитку молоді. Неповнолітнім працівникам надаються пільги в сфері охорони праці, робочого часу, відпустки та деяких інших умов праці. Проводячи дослідження та аналізуючи чинне трудове законодавство було зроблено висновок, що наявність системи пільг при працевлаштуванні та трудовій діяльності неповнолітніх працівників дає можливість створити належні умови праці неповнолітніх працівників, але все ж таки не вирішує у повному обсязі можливі підстави порушення прав неповнолітніх працівників. Тому наявна система пільгового забезпечення неповнолітніх працівників потребує подальшого перегляду та вдосконалення. The scientific article is devoted to the study of the legal regulation of preferential provision of underage workers. The constitutional right of every person is the realization of his right to work. The prohibition of discrimination creates equal opportunities for all people, regardless of article, age and other criteria. Minors can exercise their right to work and enter into an employment contract, but given their physiological characteristics, they require additional care from the state. The availability of additional benefits and guarantees creates the necessary working conditions for underage workers. Decent preferential provision is one of the most important priorities of a modern socio-legal state with a developed market economy. The scientific article examines the system of benefits provided by the current labor legislation for minor workers. It was established that youth in the socio-legal aspect can be considered as a relatively isolated socio-demographic group of society, which includes persons of the age specified in the legislation, endowed with a special legal status, which allows to reflect the uniqueness of their legal position in various spheres of social relations and, first of all, everything in the field of work. The purpose of assigning benefits to underage workers is, first of all, to ensure the protection of the younger generation, to create more favorable conditions for the comprehensive development of youth. Underage workers are granted benefits in the field of labor protection, working hours, vacation and some other working conditions. Conducting research and analyzing the current labor legislation, it was concluded that the existence of a system of benefits for the employment and labor activity of underage workers makes it possible to create proper working conditions for underage workers, but still does not fully resolve the possible grounds for violation of the rights of underage workers. Therefore, the existing system of preferential provision of underage workers needs further revision and improvement