311 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 311
Документ Форми використання спеціальних знань в інформаційному забезпеченні досудового розслідування(Гельветика, 2022) Ковальова О. В.; Kovalova O. V.У статті автор розглядає основні форми використання спеціальних знань в інформаційному забезпеченні досудового розслідування. Вказується, що використання спеціальних знань як спеціаліста, так і судового експерта в інформаційному забезпеченні досудового розслідування надає можливість отримати дані, котрі можуть безапеляційно підтвердити факт відношення конкретної особи до конкретного кримінального правопорушення або доповнити вже наявне коло речових доказів. З іншого боку, спеціальні знання вказаних суб’єктів також сприяють удосконаленню наявних інформативно-аналітичних та інших баз даних. Зазначено, що висновок спеціаліста, умовно кажучи, є попереднім дослідженням речових доказів та обстановки вчиненого кримінального правопорушення з метою своєчасного отримання первинної інформації, котра із часом може бути частково втрачена. Часткове повернення давно забутих форм оформлення досліджень осіб, котрі мають спеціальні знання, на сьогоднішній день дозволяють більш комплексно та відповідально підійти до інформативного забезпечення досудового розслідування. Тим більше, що у 2020 році статтю 72 Кримінальний процесуальний кодекс України також було доповнено частиною другою, в якій передбачено, що за завідомо неправдивий висновок спеціаліст несе відповідальність, встановлену законом. Відповідна зміна була внесена і у Кримінальний кодекс України, а саме: в ч. 1 ст. 384 було передбачено кримінальну відповідальність спеціаліста за надання завідомо неправдивого висновку. Підсумовано, що форми використання спеціальних знань в інформаційному забезпеченні досудового розслідування можна класифікувати наступним чином: за правовою природою: процесуальні та непроцесуальні; за спрямованістю: науково-технічні та техніко-криміналістичні; за суб’єктами: специфічні та загально-процесуальні In the article the author considers the main forms of using special knowledge in the information support of pre-trial investigation. It is pointed out that the use of special knowledge of both specialists and forensic experts in the information support of pretrial investigation provides an opportunity to obtain data that can unequivocally confirm the fact of a particular person's involvement in a particular criminal offense or supplement existing evidence. On the other hand, the special knowledge of these entities also contributes to the improvement of existing information-analytical and other databases. It is noted that the expert's conclusion, relatively speaking, is a preliminary study of the material evidence and the circumstances of the criminal offense in order to obtain timely primary information, which may be partially lost over time. Partial return of long-forgotten forms of research of persons with special knowledge, today allow a more comprehensive and responsible approach to the informative provision of pre-trial investigation. Moreover, in 2020, Article 72 of the Criminal Procedure Code of Ukraine was also supplemented by Part Two, which stipulates that a specialist is liable under a law for a knowingly false conclusion. A corresponding change was made to the Criminal Code of Ukraine, namely: Part 1 of Art. 384 provided for the criminal liability of a specialist for providing a knowingly false conclusion. It is concluded that the forms of use of special knowledge in the information support of pre-trial investigation can be classified as follows: by legal nature: procedural and non-procedural; by orientation: scientific-technical and technical-criminological; by subjects: specific and general procedural.Документ Тактичні особливості проведення оперативної закупки за фактом незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами(Наукові перспективи, 2023) Волобоєв А. О.; Voloboiev A. O.Статтю присвячено дослідженню проблемно-дискусійних питань тлумачення оперативної закупки. Проаналізовано підходи науковців до розуміння сутності цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Визначено притаманні їй ознаки. У контексті дослідження запропоновано вважати, що оперативна закупка – це негласна слідча (розшукова) дія, що має структурну характеристику тактичної операції щодо придбання або отримання, у тому числі безоплатно, у фізичних та юридичних осіб зброї та бойових припасів, обіг яких обмежений чи заборонений, з метою викриття і документування уповноваженими оперативними підрозділами факту вчинення незаконного поводження з такими об’єктами озброєння та особи, яка його вчинила. Окремо визначено тактичні завдання, що вирішуються під час проведення оперативної закупки. Розкрито відповідний алгоритм дій. Акцентовано, що слідчий відіграє ключову роль у сприянні ефективній реалізації організаційно-підготовчих заходах; складані плану з визначенням окремих тактичних завдань; забезпечує якісну взаємодії з уповноваженими оперативними підрозділами. Проведення оперативної закупки самим слідчим або за його участі в ній тактично є не виправданим. The process of transforming the current criminal procedural legislation defines it as one of the progressive fields of law in Ukraine, which incorporates European experience in combating crime and the enduring nature of Ukrainian legal practice. In the conditions of war, the transformation process has gained greater significance, particularly in the sphere of combating illegal trafficking of weapons. Currently, the detection and disclosure of cases involving illegal handling of weapons and ammunition require scientific clarification of tactics for conducting specific investigative (search) actions, specifically operational procurement as an effective method for identifying individuals engaged in illegal trafficking (distribution) of weapons and documenting their criminal activities. In this regard, problematic and controversial issues regarding the interpretation of operational procurement are outlined. Approaches by scholars to understanding the essence of this covert investigative (search) action are analyzed, and its inherent characteristics are identified. In the context of the study, it is proposed to consider operational procurement as a covert investigative (search) action that has the structural characteristic of a tactical operation to acquire or obtain, including free of charge, weapons and ammunition from individuals or legal entities, the circulation of which is restricted or prohibited, with the aim of exposing and documenting the fact of illegal handling of such weapons and identifying the person who committed it, by authorized operational units. Specific tactical tasks solved during the conduct of operational procurement are separately defined, and the corresponding algorithm of actions is disclosed. It is emphasized that the investigator plays a key role in supporting effective implementation through organizational and preparatory measures; developing a plan with specific tactical tasks; and ensuring quality cooperation with authorized operational units. The involvement of the investigator in conducting operational procurement, either directly or through participation, is tactically unjustified.Документ Засада захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану(Ужгородський національний університет, 2024) Лоскутов Т. О.; Loskutov T. O.Стаття присвячується дослідженню засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану. Під час постановки проблеми зазначається, що стан кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також практика його реалізації в умовах воєнного стану має бути стабільними, однаковими, прогнозованими та ефективними. У ході розкриття стану опрацювання відповідної проблематики відмічається, роботи вчених торкались деяких складових засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні, проте вказана засада під час воєнного стану комплексно не досліджувалася у процесуальній доктрині. У перебігу викладу основного матеріалу підкреслюється, що при інтенсивному нормотворчому процесі щодо «удосконалення» змісту КПК стосовно регулювання кримінального провадження в період воєнного стану неможна взагалі вести мову про стабільність та прогнозованість кримінальних процесуальних приписів, правову визначеність та забезпечення прав і свобод людини у кримінальному процесі, а відтак - про захист правової довіри у царині кримінального судочинства під час воєнного стану. Акцентується увага на тому, що про ігнорування засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану свідчить існування правової регламентації не завжди адекватного процесуальним повноваженням суб’єктів кримінального процесу захисту від порушення прав і свобод людини. Визначається, що неузгодженість приписів Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України в частині правового регулювання окремих прав і свобод в умовах воєнного стану обумовлює наявність правової невизначеності кримінального процесуального законодавства, що негативно позначається на правовому становищі особи у сфері кримінального процесу. Підсумовується, що проблемність забезпечення засади захисту правової довіри у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану відображається у дефектному правовому регулюванні прийняття судом рішення всупереч волі обвинуваченого щодо проведення дистанційного судового розгляду, при якому обвинувачений знаходиться поза межами приміщення суду. The article is devoted to the study of the principles of protection of legal trust in criminal proceedings under martial law. When posing the problem, it is noted that the state of criminal and criminal procedural legislation, as well as the practice of its implementation in the conditions of martial law, should be stable, uniform, predictable and effective. In the course of revealing the state of development of the corresponding issues, it is noted that the works of scientists touched on some components of the principle of protection of legal trust in criminal proceedings, however, the specified principle during martial law was not comprehensively investigated in the procedural doctrine. In the course of the presentation of the main material, it is emphasized that with the intensive rule-making process regarding the «improvement» of the content of the Criminal Procedure Code in relation to the regulation of criminal proceedings in the period of martial law, it is impossible to talk at all about the stability and predictability of criminal procedural prescriptions, legal certainty and the provision of human rights and freedoms in the criminal process, and therefore - about the protection of legal trust in the field of criminal justice during martial law. Attention is drawn to the fact that the existence of legal regulations that are not always adequate to the procedural powers of the subjects of the criminal process to protect against violations of human rights and freedoms indicates the disregard of the principle of protection of legal trust in criminal proceedings under martial law. It is determined that the inconsistency of the provisions of the Constitution of Ukraine and the Criminal Procedure Code of Ukraine in terms of the legal regulation of certain rights and freedoms in the conditions of martial law causes the presence of legal uncertainty in criminal procedural legislation, which negatively affects the legal position of a person in the field of criminal proceedings. It is concluded that the difficulty of ensuring the principle of legal trust protection in criminal proceedings under martial law is reflected in the defective legal regulation of the court’s decision-making against the will of the accused regarding remote trial, in which the accused is outside the court premises.Документ Окремі питання повідомлення про підозру(Гельветика, 2024) Литвиненко О. Г.; Груздь О. І.; Lytvynenko O. H.; Hruzd O. I.Статтю присвячено дослідженню проблемних питань під час вручення та повідомлення особі про підозру. Зазначається, що термін «повідомлення про підозру» відсутній у Кримінальному процесуальному законі. Наводяться погляди вчених на це поняття задля формування розуміння щодо його змістовного навантаження. Акцентується увага на тому, що безпосереднє вручення особі письмового повідомлення про підозру не означає, що кримінальне переслідування відносно такої особи тільки починається, адже складенню такого повідомлення може передувати проведення ряду слідчих (розшукових) дій, з метою перевірки про причетність її до кримінального правопорушення. Досліджено спосіб вручення та повідомлення особі про підозру у разі здійснення спеціального досудового розслідування, запропоновано внести певні зміни щодо джерел розміщення інформації про таке повідомлення. The article is devoted to the investigation of problematic issues during service and notification of a person of suspicion. It is noted that the term "notice of suspicion" does not exist in the Criminal Procedure Law. The views of scientists on this concept are presented in order to form an understanding of its content load. It has been established that the notification of suspicion is a justified procedural decision of the investigator, inquirer and procedural manager regarding the suspicion of a person in the commission of a criminal offense, from which the moment of bringing to criminal responsibility and the countdown of the pre-trial investigation period begins. Attention is drawn to the fact that the direct delivery of a written notice of suspicion to a person does not mean that the criminal prosecution of such a person is just beginning, because the preparation of such a notice may be preceded by a number of public or secret investigative (search) actions, with the aim of verifying his involvement in a criminal case offense. The specified procedural decision significantly affects the person's ability to exercise his rights, which is why the person should receive the status of a suspect in a timely manner. Therefore, inquirers, investigators, or prosecutors should not delay the process of notifying a person of suspicion when they have relevant evidence of his involvement. They must take steps to prepare, draft and serve the person with a written notice of suspicion immediately upon receipt of incriminating evidence, since the abuse of a timely notice of suspicion significantly violates the person's right to defense. The method of serving and notifying a person of suspicion in the event of a special pre-trial investigation has been studied. In the absence of a person and the impossibility of direct delivery of a notification of suspicion, the police and prosecutor's offices should use more effective methods of such delivery and notification. It is proposed to publish reports of suspicion not only on the website of the Office of the General Prosecutor and in the newspaper "Government Courier", but also to highlight such reports on the official pages of the structural units of the police and the prosecutor's office, with subsequent reposting for the dissemination of information. It was established that in this way, a larger audience will be reached, according to which the suspect can be familiarized with its content and will have the opportunity to exercise his right to defense.Документ Кримінально-правова охорона національної та історичної пам’яті: плутаний шлях законодавця(ГО «Всеукраїнська асоціація кримінального права», 2015) Письменський Є. О; Pysmenskyy Y. О.У статті досліджено наявні та пропоновані в науці і законодавчій практиці підходи до кримінально-правового забезпечення охорони національної та історичної пам’яті. Визначені припущені помилки при криміналізації діянь, описаних у первинній та новій редакції ст. 436-1 КК України, запропоновано шляхи усунення виявлених вад кримінального законодавства. The article examines existing and proposed approaches to criminal law enforcement of the protection of national and historical memory in science and legislative practice. The assumed errors in the criminalization of the acts described in the original and new version of Art. 436-1 of the Criminal Code of Ukraine, suggested ways to eliminate the identified defects of the criminal legislation.Документ Напрями вдосконалення функціонування криміналістичного обліку експертної служби МВС України(РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2019) Бондар В. С.; Bondar V. S.Сьогодні під час судово-експертного та техніко-кри-міналістичного забезпечення розслідування та профілак-тики злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням транспортними засобами (ст. 289 КК України) викорис-товується криміналістично значуща інформація, яка міс-титься у таких видах криміналістичного обліку: трасоло-гічний облік; облік слідів, відбитків та відтисків пальців та долонних поверхонь рук; облік грошових знаків та бла-нків документів; облік генетичних ознак людини; облік записів голосів та мовлення людини; облік ідентифікацій-них позначень транспортних засобів; облік матеріалів, речовин та виробів. Today, forensically significant information contained in such types of forensic evidence is used during the forensic and technical forensic investigation and prevention of crimes related to illegal possession of vehicles (Article 289 of the Criminal Code of Ukraine) accounting: traceological accounting; accounting for traces, fingerprints and prints of fingers and palm surfaces of hands; accounting of currency signs and document blanks; accounting of genetic characteristics of a person; accounting of human voice and speech recordings; accounting for identification markings of vehicles; accounting of materials, substances and products.Документ Тимчасовий доступ до речей і документів чи виїмка? Морально-правовий аналіз(Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2016) Шульга А. О.; Shulga A. O.У статті розглянуто проблеми тимчасового доступу до речей і документів та виїмки. Автор намагається визначити ті процесуальні критерії, які в моральному сенсі здатні переконати учасників кримінального провадження, що тимчасовий доступ до речей і документів повинен тлумачитися не тільки як захід забезпечення кримінального провадження, але, і як слідча дія (виїмка). The article deals with the problems of temporary access to things and documents and seizures. The author tries to define those procedural criteria that are able to convince the participants of criminal proceedings in a moral sense that temporary access to things and documents should be interpreted not only as a measure of ensuring criminal proceedings, but also as an investigative action (seizure).Документ Криміналістична класифікація кримінальних правопорушень проти довкілля(Гельветика, 2023) Татаренко С. В.; Tatarenko S. V.Криміналістична класифікація є складовою криміналістичної методики, яка передбачає вивчення кримінальних правопорушень певного виду та здійснення їх розподілу на групи, види (підвиди) за певними криміналістичними критеріями, що сприяє розробленню конкретизованих методичних рекомендацій щодо розслідування окремого виду кримінальних правопорушень із врахуванням їх криміналістичних ознак та особливостей. Критерієм поділу кримінальних правопорушень на групи є криміналістично значущі ознаки протиправних діянь, закономірності їх вчинення, до яких доцільно віднести спосіб вчинення кримінального правопорушення, особу злочинця та особу потерпілого, предмет кримінально-протиправного посягання, обстановку, знаряддя і засоби вчинення кримінального правопорушення, наслідки та типові сліди протиправних дій. Зважаючи на те, що наслідки вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля мають значну суспільну небезпеку та несуть загрозу життю і здоров’ю людини, а також значну шкоду для навколишнього середовища, тваринного і рослинного світу, пропонуємо розробити криміналістичну класифікацію кримінальних правопорушень проти довкілля в залежності від наслідків вчинення протиправних дій та розділити їх на такі групи: 1) кримінальні правопорушення проти довкілля, що призвели до загибелі людей; 2) кримінальні правопорушення проти довкілля, що призвели до масового захворювання людей; 3) кримінальні правопорушення проти довкілля, що призвели до екологічного забруднення значних територій; 4) кримінальні правопорушення проти довкілля, що спричинили небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля; 5) кримінальні правопорушення проти довкілля, що спричинили масову загибель об’єктів тваринного чи рослинного світу; 6) кримінальні правопорушення проти довкілля, що призвели до негативного впливу на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ; 7) кримінальні правопорушення проти довкілля, що завдали матеріальну шкоду у великому розмірі; 8) кримінальні правопорушення проти довкілля, що спричинили інші тяжкі наслідки. Forensic classification is a component of forensic methodology, which involves the study of criminal offenses of a certain type and their distribution into groups, types (subspecies) according to certain forensic criteria, which contributes to the development of specific methodological recommendations for the investigation of a particular type of criminal offenses, taking into account their forensic characteristics and features. The criterion for dividing criminal offenses into groups is the forensically significant signs of illegal acts, the patterns of their commission, which should include the method of committing the criminal offense, the identity of the criminal and the identity of the victim, the object of the criminal offense, the environment, tools and means of committing the criminal offense, consequences and typical traces of illegal actions. Taking into account the fact that the consequences of committing criminal offenses against the environment have a significant public danger and pose a threat to human life and health, as well as significant damage to the environment, animal and plant life, we propose to develop a forensic classification of criminal offenses against the environment depending on the consequences committing illegal actions and dividing them into the following groups: 1) criminal offenses against the environment that led to the death of people; 2) criminal offenses against the environment, which led to mass illness of people; 3) criminal offenses against the environment that led to environmental pollution of large areas; 4) criminal offenses against the environment that caused danger to life, health of people or the environment; 5) criminal offenses against the environment that caused the mass death of objects of animal or plant life; 6) criminal offenses against the environment, which led to a negative impact on human health, flora and fauna; 7) criminal offenses against the environment that caused material damage in a large amount; 8) criminal offenses against the environment that caused other serious consequences.Документ Праксеологія сучасного інформаційного забезпечення досудового розслідування(Гельветика, 2022) Ковальова О. В.; Kovalova O. V.У статті розглядаються особливості та проблеми застосування сучасних засобів інформаційного забезпечення в досудовому розслідуванні. Вказується, що інформаційне забезпечення вирішує низку таких проблем як: 1) теоретико-прикладні – вивчення та реалізація на практиці даних, отриманих шляхом вивчення відповідних баз даних, обліків тощо; 2) правові – реалізація презумпції невинуватості, дотримання прав та свобод потенційного обвинуваченого шляхом залучення для процесу розслідування наявного інформаційного забезпечення; 3) експертно-тактичні – регулярне поповнення усіх видів інформаційного забезпечення новими належними доказами та даними; 4) науково-методичні – вирішення актуальних для криміналістичної та кримінальної процесуальної діяльності проблем шляхом вивчення наявної інформації, розміщеної в різних джерелах, визнаних на державному рівні. Автор звертає увагу на те, що на сьогоднішній день однією з основних проблем, котрі виникають на шляху удосконалення рівня інформаційного забезпечення в частині ведення криміналістичних обліків є недостатній технічний рівень. Більшість наявних техніко-криміналістичних засобів є рудиментарними та не в повній мірі відповідають потребам судових експертів. Криміналістична діяльність потребує у новій, більш прогресивній техніці, здатної сприяти вирішенню інформаційних потреб у найкоротші терміни. Вказується, що особливу увагу необхідно приділяти тим облікам, в яких поміщені дані про нерозкриті кримінальні правопорушення, – речові докази, вилучені з місць події (наприклад, об’єкти балістичного походження, такі як стріляні кулі та гільзи, вилучені з місця події нерозкритого кримінального правопорушення у майбутньому можуть бути використані під час встановлення зразка зброї з якої вони були вистріляні чи під час ідентифікації з новими кулями чи гільзами). Тобто, криміналістичні обліки надають можливість отримати інформацію у ретроспективі, що значно підвищує продуктивність досудового розслідування. The article considers the features and problems of using modern means of information support in pretrial investigation. It is indicated that information support solves a number of such problems as: 1) theoretical and applied – the study and implementation in practice of data obtained by studying the relevant databases, accounting, etc.; 2) legal – realization of the presumption of innocence, observance of the rights and freedoms of the potential accused by involving available information support for the investigation process; 3) expert-tactical – regular replenishment of all types of information support with new appropriate evidence and data; 4) scientific and methodological – solving problems relevant to forensic and criminal procedural activities by studying the available information posted in various sources recognized at the state level. The author draws attention to the fact that today one of the main problems that arise in improving the level of information support in terms of forensic accounting is insufficient technical level. Most of the available forensic tools are rudimentary and do not fully meet the needs of forensic experts. Forensic science needs a new, more advanced technique that can help address information needs in the shortest possible time. It is pointed out that special attention should be paid to those records that contain data on unsolved criminal offenses – physical evidence seized from the scene (for example, objects of ballistic origin, such as bullets and shell casings seized from the scene of an unsolved criminal offense may be used in the future when establishing a sample of the weapon from which they were fired or when identifying with new bullets or shell casings). That is, forensic records provide an opportunity to obtain information in retrospect, which significantly increases the productivity of pre-trial investigation.Документ Про детермінанти статевих злочинів та їх врахування у кримінальному провадженні(ФОП «Ященко», 2023) Волобуєва О. О.; Volobuieva O. O.Стаття присвячена проблемі визначення природи статевих злочинів та їх детермінантів, що повинно враховуватися при прийнятті рішень у кримінальному провадженні. Відзначається, що зміна в 2018 році в Україні кримінально-правового тлумачення зґвалтування та інших статевих злочинів відповідно парадигми країн Європейського Союзу зумовила необхідність перегляду низки раніше сформульованих теоретичних положень в галузі юридичних наук кримінально-правового циклу. В статті підкреслюється, що оновлення кримінального законодавства відбулося в результаті впливу процесів підвищення ступеню захищеності жінок від насильства, що мали місце в інших країнах. Зазначається, що ці процеси були проявом тенденції посилення захисту прав жінок від домашнього насильства, зокрема в інтимних стосунках. Новелою стало нормативне закріплення положення, що ключовою ознакою сексуального насильства є відсутність чітко вираженої добровільної згоди жінки на здійснення щодо неї дій сексуального характеру. Така згода повинна бути результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням під час кримінального провадження супутніх обставин. The article is devoted to the problem of determining the nature of sexual crimes and their determinants, which should be taken into account when making decisions in criminal proceedings. It is noted that the change in 2018 in Ukraine of the criminal law interpretation of rape and other sexual crimes in accordance with the paradigm of the countries of the European Union made it necessary to revise a number of previously formulated theoretical provisions in the field of legal sciences of the criminal law cycle. The article emphasizes that the renewal of criminal legislation took place as a result of the influence of the processes of increasing the degree of protection of women from violence that took place in other countries. It is noted that these processes were a manifestation of the tendency to strengthen the protection of women’s rights against domestic violence, in particular in intimate relationships. The novelty was the normative consolidation of the provision that a key sign of sexual violence is the absence of a clearly expressed voluntary consent of a woman to carry out actions of a sexual nature against her. Such consent must be the result of a person’s free will, taking into account the accompanying circumstances during criminal proceedings.