216 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 216
Документ Дорожньо-транспортна пригода(Видавництво «Право», 2020) Веселов М. Ю.; Veselov M. Yu.Стаття є енциклопедичним викладом правового визначення поняття «дорожньо-транспортна пригода». Надана класифікація видів дорожньо-транспортних пригод, а також види та зміст юридичної відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди. The article is an encyclopedic presentation of the legal definition of the concept of "traffic accident". The classification of types of traffic accidents is provided, as well as the types and content of legal responsibility for committing a traffic accident.Документ Тлумачення правових норм у сучасній юриспруденції(Fundación Editorial Serbiluz de la Universidad del Zulia. MaracaiboVenezuela, 2023) Мердова О. М.; Стріяшко Г.; Маршалек К.; Терепа С.; Карпенко С.; Merdova O. M.; Striiashko G.; Marshalek K.; Terepa S.; Karpenko S.Merdova, O., Interpretation of legal norms in modern jurisprudence : Interpretación de las normas jurídicas en la jurisprudencia moderna / O. Merdova, G. Striiashko, K. Marshalek [and other] // Cuestiones Políticas. - 2023. - №41 (77). - P. 298-308.Документ Особливості дотримання права на захист особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесений до компетенції Національно поліції(Донецький юридичний інститут МВС України, 2019) Данилевська Ю. О.; Danylevska Ju. O.У статті проаналізовано положення КУпАП, які регламентують право на захист особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого належить до компетенції Національної поліції. Надано характеристику таким суб’єктам забезпечення права на захист, як адвокат та ін-ший фахівець у галузі права, який, згідно із законом, має право надавати правову допомогу. Акцентовано увагу на особливостях забезпечення права на захист у зазначеній категорії проваджень. Administrative tort legal relations that regulate the administrative liability of citizens remain one of the most controversial spheres of relationship between the representatives of the National Police and the society; bringing the person to administrative liability for committing the offense in the field of ensuring the traffic safety is not an exception. So, for example, the great number of components of administrative offenses in the field of ensuring the traffic safety, their qualitative heterogeneity, so called simplified administrative proceedings of the specified delicts, statutory duty of the representatives of the patrol police to take a decision at the scene of the offense (if the consideration of those cases is within the competence of the National Police) objectively complicate the observance of rights and freedoms of citizens. Taking into account the urgency of the issue, the author has analyzed the provisions of the Code of Ukraine on Administrative Offenses that regulates the right to protection of the person who committed an administrative offense in the field of ensuring the traffic safety, the consideration of which is within the competence of the National Police. The characteristics of those subjects of ensuring the right toprotection as a lawyer and another legal specialist who has right under the law to provide legal assistance are given. The greater focus is placed on the special aspects of observance the right to protection in that category of proceedings. On the basis of the undertaken research the author proposes amendments to certain provisions of the Code of Ukraine on Administrative Offenses.Документ Повноваження публічної адміністрації у сфері охорони земель(Європейські перспективи, 2025) Чорна М. В.; Сахно А. П.; Пономаренко В. В.; Chorna M. V.; Sakhno A. P.; Ponomarenko V. V.У статті проаналізовано повноваження суб’єктів публічної адміністрації у сфері охорони земель. З’ясовано юридичну природу зазначених повноважень, функціональний зміст та особливості реалізації. Встановлено, що сфера охорони земель належить до числа комплексних об’єктів публічного адміністрування, що передбачає взаємодію суб’єктів, які представляють органи виконавчої влади, спеціально уповноважені служби у галузі охорони земель, а також органи місцевого самоврядування. Доведено, що багаторівневий характер публічного адміністрування обумовлений міжгалузевою природою земельних відносин і потребою забезпечення як загальнонаціональних, так і регіональних інтересів. Розкрито склад суб’єктів публічного адміністрування у сфері охорони земель, до числа яких належать: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Держгеокадастр, органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації. Визначено особливість повноважень суб’єктів публічного адміністрування у сфері охорони земель, яка проявляється у комплексній функціональній спрямованості, яка охоплює реалізацію адміністративних, контрольних, дозвільних, юрисдикційних та публічно-сервісних функцій. Визначено завдання науки адміністративного права щодо вдосконалення механізмів взаємодії між органами публічного адміністрування у сфері охорони земель. Обґрунтовано необхідність підвищення рівня координації та узгодженості дій між відповідними органами, зокрема під час реалізації державних і місцевих програм охорони земель, забезпечення прозорості та доступності кадастрової інформації, а також впровадження економічних стимулів щодо збереження родючості ґрунтів. The article analyzes the powers of public administration entities in the field of land protection. The legal nature of these powers, their functional content, and the specific features of their implementation are identified. It is established that the sphere of land protection belongs to complex objects of public administration, which requires interaction between entities representing executive authorities, specially authorized services in the field of land protection, and local self-government bodies. The study demonstrates that the multi-level nature of public administration is determined by the cross-sectoral nature of land relations and the need to ensure both national and regional interests. The composition of public administration entities in the field of land protection is disclosed, including: the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine, the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine, the State GeoCadastre, local self-government bodies, and local state administrations. The article defines a specific feature of the powers held by public administration entities in land protection, manifested in a comprehensive functional orientation that encompasses the implementation of administrative, control, licensing, jurisdictional, and public-service functions. The tasks of administrative law science regarding the improvement of interaction mechanisms between public administration bodies in the field of land protection are defined. The necessity of increasing the level of coordination and consistency of actions between relevant authorities is justified, particularly during the implementation of state and local land protection programs, ensuring the transparency and accessibility of cadastral information, and introducing economic incentives for soil fertility conservation.Документ Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення: порівняльне дослідження(2021) Мердова О. М.; Смерницький Дем’ян; Заічко Костянтин; Подойніцин Валерій; Онишенко Сергій; Merdova O. M.; Smernytskyi Demian; Zaichko Konstantyn; Podoinitsyn Valerii; Onyshchenko SerhiiУ статті розглядаються основні поняття адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення на основі міжнародного досвіду та практики за допомогою методу дослідження - соціологічного аналізу. Були визначені адміністративні санкції, які позитивно впливають на чинне законодавство країн, і ті, що позитивно впливають лише на окремі регіони. Стверджується, що існують адміністративні та правові норми, які не мають особливого впливу та ефективності у вирішенні екологічних проблем на основі структурних та порівняльних методів дослідження системи. Питання про свідомість людини та суспільства, що порушує екологічне законодавство, підкреслюється як різновид адміністративної відповідальності завдяки логіко-семантичним та формально-логічним методам дослідження. Висвітлено ключові елементи ефективності адміністративної відповідальності у сфері екологічних правопорушень. Зроблено висновок, що аналіз реалізації екологічної політики та її взаємозв’язку з практикою адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення шляхом використання діалектичного методу дослідження забезпечує максимальну ефективність у визначенні тем цього дослідження. The article addresses the basic concepts of administrative liability for environmental crimes based on international experience and practice through the investigative method of sociological analysis. Administrative sanctions that have a positive effect on the existing legislation of countries and those that have a positive effect only in certain regions were identified. It is argued that there are administrative and legal norms that do not have much influence and effectiveness in addressing environmental problems based on the structural and comparative research methods of the system. The issue of the consciousness of man and society in violation of environmental law is emphasized as a kind of administrative responsibility due to logical-semantic and formal-logical research methods. The key elements of the effectiveness of administrative responsibility in the field of environmental crimes are highlighted. It is concluded that the analysis of the implementation of environmental policy and its relationship with the practice of administrative responsibility for environmental crimes through the use of a dialectical research method ensures maximum efficiency in the identification of the topics of this studyДокумент Учасники дорожнього руху як суб’єкти адміністративних правопорушень(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Червінчук А. В.; Атаманенко Ю. Ю.; Chervinchuk A. V.; Atamanenko Yu. Yu.Статтю присвячено дослідженню питань визначення суб’єктів адміністративних проступків для правильної кваліфікації порушень правил дорожнього руху його учасниками. З’ясовано причини скоєння дорожньо-транспортних пригод на території України в 2023 році, що призвели до загибелі та травмування людей. Проведено аналіз регуляторних актів щодо визначення учасників дорожнього руху та їх співвідношення із суб’єктами адміністративних правопорушень правил дорожнього руху. Констатовано, що для правильної кваліфікації адміністративних проступків потрібне узгодження деяких положень правових норм. Аргументовано необхідність надання тлумачення терміна «погонич тварин» та визначення правового статусу особи, яка керує гужовим транспортом, як учасника дорожнього руху. Визначено, що тлумачення терміна «пішохід» у Правилах дорожнього руху не відповідає дефініції, закріпленій у Законі України «Про дорожній рух» та підлягає узгодження з нею. Наголошено на дуалізмі правового статусу особи, яка рухається в кріслі колісному, залежно від місця її розташування на дорозі під час руху, що породжує обов’язок виконання правил для пішоходів або велосипедистів. Акцентовано увагу на особливості кваліфікацій діянь цієї категорії учасників дорожнього руху залежно від за значених факторів. Доведено необхідність визначення правового статусу особи, яка керує легким персональним електричним транспортним засобом, та запровадження адміністративної відповідальності за проступки, вчинені цими особами. Аргументовано, що визначення суб’єктів адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху є невід’ємним елементом характеристики складу адміністративного проступку, а тому законодавство про адміністративну відповідальність потребує якнайшвидшого осучаснення та уніфікації з нормами спеціальних законів, що дають визначення учасників дорожнього руху та їхнього правового статусу. The article is devoted to the study of the issues of determining the subjects of administrative offenses for the correct qualification of violations of traffic rules by its participants. The reasons for the commission of road accidents on the territory of Ukraine in 2023, which led to the death and injury of people, were found out. An analysis of regulatory acts on the definition of road traffic participants and their correlation with the subjects of administrative violations of traffic rules was conducted. It was found that for the correct qualification of administrative offenses, coordination of some provisions of legal norms is required. The need to provide an interpretation of the term “animal driver” and determine the legal status of a person driving a horse-drawn vehicle as a road traffic participant is argued. It was determined that the interpretation of the term “pedestrian” in the Traffic Rules does not correspond to the definition enshrined in the Law of Ukraine “On Road Traffic” and is subject to coordination with it. The duality of the legal status of a person moving in a wheelchair, depending on their location on the road during movement, is emphasized, which gives rise to the obligation to comply with the rules for pedestrians or cyclists. The attention is focused on the peculiarities of the qualifications of the actions of this category of road users depending on the specified factors. The necessity of determining the legal status of a person driving a light personal electric vehicle and the introduction of administrative liability for offenses committed by these persons is proven. It is argued that the definition of subjects of administrative offenses in the field of road safety is an integral element of the characteristics of the composition of an administrative offense, and therefore the legislation on administrative liability requires the earliest possible modernization and unification with the norms of special laws that define road users and their legal status.Документ Міграційна політика України як елемент національної безпеки(Гельветика, 2025) Буга В. В.; Буга Г. С.; Buha V. V.; Buha H. S.Стаття присвячена аналізу ролі та значення міграційної політики України в контексті забезпечення національної безпеки в умовах сучасних викликів глобалізації та збройної агресії росії. У дослідженні окреслено актуальні проблеми, що виникають у процесі регулювання міграційних потоків та впливу міграції на демографічну ситуацію, економічний розвиток, соціальні процеси та стабільність державних інститутів. Міграційна політика України розглядається як важливий інструмент для забезпечення національної безпеки, включаючи функції збереження людського капіталу, інте¬грації внутрішньо переміщених осіб, боротьби з нелегальною міграцією та захисту прав людини. У статті зазначено, що зростання масштабу міграційних процесів зумовлене не лише війнами та економічними кризами, але й процесами глобалізації, які збільшують взаємозалежність держав. В цьому контексті важливе значення має адаптація та інте-грація мігрантів у нові соціально-економічні умови, забезпечення їхніх прав та належних умов для адаптації, що сприяє стабільності держави. У статті підкреслюється необхідність розробки ефективної міграційної політики на основі міжнародного досвіду, який забезпечує не лише контроль за міграційними потоками, але й їх максимальне викори¬стання на користь країни. Доведено, що міграційна політика України є ключовим елементом національної безпеки, оскільки вона суттєво впливає на демографічні, соціальні, економічні та політичні процеси в державі. Дослідження наукових підходів та практичних аспектів цієї сфери демонструють, що ефективне управління міграційними потоками має забезпечувати не лише контроль над переміщенням населення, але й створювати сприятливі умови для інтеграції мігрантів, збереження людського капіталу та дотримання прав людини. В умовах збройного конфлікту з російською федерацією, значних внутрішніх та зовнішніх міграційних потоків, а також сучасних глобальних викликів, Україні потрібна комплексна та збалансована міграційна стратегія. Ця стратегія повинна гармонійно поєднувати безпековий аспект із соціально-економічним розвитком, відповідати європейським стандартам та водночас враховувати націо¬нальні пріоритети. Для вдосконалення державної міграційної політики необхідно: забезпечити гармонізацію законодав¬ства України з міжнародними нормами; зміцнити інституційну спроможність державних органів, зокрема Державної міграційної служби України; посилити механізми боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми; розробити ефективні програми соціальної адаптації та інтеграції як для внутрішньо переміщених осіб, так і для біженців; вста¬новити прозорі та збалансовані форми співпраці з міжнародними організаціями та партнерами. Отже, міграційну політику слід розглядати як важливий стратегічний інструмент захисту національного суверенітету, підтримки соці¬альної стабільності та формування сталого відчуття ідентичності українського народу. Її професійне впровадження сприятиме не лише зміцненню безпеки країни, а й успішній інтеграції в європейський та світовий простір. The article is devoted to the analysis of the role and significance of Ukraine’s migration policy in the context of ensuring national security in the context of modern challenges of globalization and armed aggression of russia. The study outlines the cur-rent problems that arise in the process of regulating migration flows and the impact of migration on the demographic situation, economic development, social processes and the stability of state institutions. Ukraine’s migration policy is considered an impor¬tant tool for ensuring national security, including the functions of preserving human capital, integrating internally displaced persons, combating illegal migration and protecting human rights. The article states that the growth in the scale of migration processes is due not only to wars and economic crises, but also to globalization processes that increase the interdependence of states. In this context, the adaptation and integration of migrants into new socio-economic conditions, ensuring their rights and proper conditions for adaptation, which contributes to the stability of the state, is of great importance. The article emphasizes the need to develop an effective migration policy based on international experience, which ensures not only control over migration flows, but also their maximum use for the benefit of the country. It is proved that the migration policy of Ukraine is a key element of national security, as it significantly affects the demographic, social, economic and political processes in the state. Studies of scientific approaches and practical aspects of this area demonstrate that effective management of migration flows should provide not only control over the movement of the population, but also create favorable conditions for the integration of migrants, the preservation of human capital and the observance of human rights. In the context of the armed conflict with the russian federa¬tion, significant internal and external migration flows, as well as modern global challenges, Ukraine needs a comprehensive and balanced migration strategy. This strategy should harmoniously combine the security aspect with socio-economic development, meet European standards and at the same time take into account national priorities. To improve the state migration policy, it is necessary to: ensure the harmonization of Ukrainian legislation with international norms; strengthen the institutional capacity of government bodies, especially the State Migration Service of Ukraine; strengthen mechanisms to combat illegal migration and human trafficking; develop effective programs of social adaptation and integration for both internally displaced persons and refugees; establish transparent and balanced forms of cooperation with international organizations and partners. Therefore, migration policy should be considered as an important strategic tool for protecting national sovereignty, maintaining social stability, and forming a sustainable sense of identity of the Ukrainian people. Its professional implementation will contribute not only to strengthening the country's security, but also to successful integration into the European and global space.Документ Відповідальність військовослужбовців за самовільне залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану: окрема думка щодо новел у законодавстві(Луганський навчально-науковий інститут Е.О. Дідоренка Донецького державного університету внутрішніх справ, 2023) Веселов М. Ю.; Єпринцев П. С.; Veselov M.; Yepryntsev P.У статті розглянуто нововведення до національного законодавства в частині адміністративної та кримінальної відповідальності за військові правопорушення, пов’язані із самовільним залишенням військової частини або місця служби. Метою дослідження є окреслення теоретичних і прикладних проблем законодавчих змін у частині виключення обставин скоєння окремих військових адміністративних правопорушень в умовах воєнного стану. На підставі ґрунтовного аналізу висловлено низку критичних зауважень наукового та прикладного характеру з приводу окремих нововведень: перспектива перевантаження органів досудового розслідування, прокуратури та судів кримінальними провадженнями за даними фактами військових правопорушень, що може негативно вплинути на якість та своєчасність розгляду даної категорії справ; кваліфікація всіх випадків самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану без урахування обставин і тривалості відсутності військовослужбовця на службі за кримінальними нормами порушує принцип пропорційності відповідальності; за умови оформлення та розгляду даних діянь у порядку адміністративно-деліктного провадження (що продовжує мати місце на практиці через малозначність правопорушення), з урахуванням чинної правової регламентації по факту втрачається можливість надавати відповідну правову оцінку цим проступкам в умовах воєнного стану, що насправді має підвищену суспільну небезпеку в порівнянні до типових ситуацій. The article considers innovations to the national legislation in terms of administrative and criminal liability for military offenses related to the voluntary abandonment of a military unit or place of service. The purpose of the study is to outline the theoretical and applied problems of legislative changes in the part of excluding the circumstances of the commission of certain military administrative offenses in the conditions of martial law. Attention is drawn to those problems of law enforcement practice that arose during the registration and consideration by courts of military offenses (arbitrary abandonment of a military unit or place of service) in conditions of martial law - the formal lack of a unified approach to the qualification of these military offenses - which caused the need to make certain changes to the legislation on administrative and criminal liability of military personnel. At the same time, on the basis of a thorough analysis of administrative and criminal legislation, legal statistics and law enforcement practice, a number of critical re-marks of a scientific and applied nature are expressed regarding certain innovations: the prospect of overloading pre-trial investigation bodies, the prosecutor's office and courts with criminal proceedings based on the facts of military offenses, which may negatively affect quality and timeliness of consideration of this category of cases; the qualification of all cases of arbitrarily leaving a military unit or a place of service in conditions of martial law without taking into account the circumstances and duration of a serviceman's absence from service under criminal regulations violates the principle of proportionality of responsibility; provided that these acts are registered and examined in the order of administrative-delict proceedings (which continues to take place in practice due to the insignificance of the offense), taking into account the cur-rent legal regulation, in fact, the opportunity to provide an appropriate legal assessment of these offenses in the conditions of martial law, which in fact has an increased public danger, compared to typical situations.Документ Роль інститутів громадянського суспільства у забезпеченні соціального контролю за політичними процесами(2021) Комнатний С.; Буга Г. С. ; Федорова А.; Горовий В.; Бортняк К.; Komnatnyi S.; Buha H. S.; Fedorova А.; Horovyi V.; Bortniak K.Мета статті - дослідити важливість та роль інститутів громадянського суспільства у здійсненні соціального контролю за формуванням та реалізацією політики, навіть в умовах пандемії. У дослідженні були використані методи порівняльний аналіз, часовий аналіз, метод вивчення випадку, аналіз статистичних даних та вторинне дослідження результатів соціологічних досліджень. Встановлено, що цивільний інститути суспільства відіграють роль ефективних інститутів соціального контролю. Вони здатні взаємно зміцнювати наміри держави забезпечити суспільні інтереси, налагодити співпрацю громадян та згуртованість громадських зусиль. В Україні поки що громадянське суспільство знаходиться на стадії розвитку і поряд з кількісними характеристиками не має відповідних якісних характеристик. Соціальний контроль не є авторитарним за своєю природою і не є обов'язковий; воно здійснюється від імені його суб’єктів: громадянського суспільства та громадян. The purpose of the article is to investigate the importance and roles of civil society institutions in exercising social control over policy formulation and implementation processes, even in conditions of pandemic contingency. The study has used the methods of comparative analysis, temporal analysis, case study method, statistical data analysis and secondary research of the results of sociological studies. It has been established that civil society institutions play the role of efficient institutions of social control. They are able to mutually strengthen the intentions of the State to ensure the public interest, establish the collaboration of citizens and the cohesion of public efforts. In Ukraine, so far, civil society is at a stage of development and, along with the quantitative characteristics, does not have theappropriate qualitative characteristics. Social control is not authoritarian in nature, nor is it mandatory; it is carried out on behalf of its actors: civil society and citizens.Документ Публічно-сервісна діяльність органів публічної адміністрації у сфері охорони земель(Ужгородський національний університет, 2019) Чорна М.В.; Chorna M.V.Стаття присвячена аналізу сутності, змісту категорії «публічно-сервісна діяльність органів публічної адміністрації у сфері охорони земель» та визначенню основних форм здійснення публічно-сервісної діяльності у сфері охорони земель. У статті звертається увага на те, що правове регулювання сервісних відносин у сфері охорони земель фактично не здійснюється. Ці обставини зумовлюють потребу в удосконаленні наявних в адміністративному праві методологічних підходів до дослідження та право- вого регулювання управлінських і сервісних відносин у сфері охорони земель. Також зазначено, що на цей час відсутні системні напрацювання щодо визначення змісту поняття публічно-сервісної діяльності орга- нів публічної адміністрації у сфері охорони земель. Одностайної позиції щодо визначення поняття «публічно-сервісна діяльність органів публічної адміністрації у сфері охорони земель» та форм здійснення такої діяльності також не має. У статті вказано, що відсутність законодавчо закріпленого співвідношення адміністративних послуг та публічно-сервісної діяльності спричиняє розбіжності під час реалізації своїх повноважень органами публічної адміністрації, зокрема, у сфері охорони земель. Поняття «публічно-сервісна діяльність органів публічної адміністрації у сфері охорони земель» є таким, яке необхідно визначати через форми вираження такої діяльності. На думку автора статті, такими формами є: надання консультативних та дозвільних послуг. Для визначення поняття публічно-сервісної діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель важливо звернути увагу на те, яким чином співвідносяться поняття публічного управління та здійснення публічно-сервісної діяльності органів публічної адміністрації. У статті наголошено на тому, що категорія «публічно-сервісна діяльність» є складною за своїм змістом, тому її легше описати, ніж сформулювати чітке визначення. З огляду на це більш доречним виглядає надання розгорнутої характеристики публічно-сервісній діяль- ності органів публічної адміністрації, що допоможе зрозуміти її сутність. The article is devoted to the analysis of the essence, the content of the category “public service activities of public administration bodies in the field of land protection” and the definition of the main forms of public service activities in the field of land protection. The article draws attention to the fact that the legal regulation of service relations in the field of land protection is practically not implemented. These circumstances give rise to the need to improve the existing methodological approaches to the study and legal regulation of managerial and service relations in the field of land protection in the administrative law. It is also noted that at present, there are no systematic work on the definition of the content of the concept of public service activities of public administration bodies in the field of land protection. There is also no unanimous position regarding the definition of “public service activities of public administration bodies in the field of land protection” and forms of such activity. The article states that the lack of a legally established ratio of administrative services and public service activities leads to divergences in the implementation of their powers by public administration bodies, in particular, in the field of land protection. The concept of public service activities of the public administration bodies in the field of land protection is a complex concept that needs to be defined through the forms of expression of such activity. According to the author of the article, such forms are: providing advisory services and licensing services. In order to define the concept of public service activities of public administration bodies in the field of land protection, it is important to pay attention to the way in which the notion of public administration and public service activities of public administration bodies correlate. The article emphasizes that the category of “public and service activities” is complicated in its content, therefore it is easier to describe than to formulate a clear definition. In view of this, it seems more appropriate to provide an expanded description of the public service activities of public administration bodies, which will help to understand its essence.