77 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 77
Документ Класичні підходи до проблеми значення власних назв у зарубіжних дослідженнях(Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету, 2020) Чорноус О. В.; Chornous O. V.Одним із найбільш дискусійних у вітчизняній і зарубіжній ономастиці лишається питання наявності або відсутності значення у власних назв. До його обговорення долучалися знані філософи та логіки часів античності, визначні діячі науки й мистецтва доби Відродження та Нового часу, учені з різних галузей знань ХІХ та ХХ століть. Не оминає його увагою також сучасна наукова спільнота, адже відповідь на це питання часто має визначальне значення для багатьох дослідників, які нині вивчають онімну лексику з позицій психолінгвістики, соціолінгвістики, когнітивної лінгвістики тощо. Метою статті є окреслити цілісний погляд на проблему значення онімів, схарактеризувавши наявні в зарубіжній лінгвістиці та філософській думці класичні підходи до розуміння семантичності й асемантичності власних назв і простеживши їх еволюцію. Методи дослідження включають аналіз і синтез інформації, репрезентованої в зарубіжних наукових джерелах, порівняння, систематизацію різних поглядів учених на проблему наявності або відсутності значення у власних назв. Обговорення проблеми значення власних назв розпочалося ще в IV ст. до н.е. з інтерпретації походження назв «за природою» (Платон) і «за домовленістю» (Аристотель). Надалі погляди вчених так само не мають єдності. Аналізуючи імена, Т. Гоббс дійшов висновку, що вони передусім виконують роль своєрідних міток для підкріплення нашої пам’яті. Свою чергою, Ґ. Ляйбніц підкреслював, що назви дуже часто відповідають властивостям речей. Це протистояння закріпилося й надалі. Узагальнено всі наступні пропоновані концепції можна представити у вигляді протилежних комплексів наукових поглядів: 1) оніми не мають значення (В. Брендаль, Е. Бюіссанс, А. Ґардінер, Р. Діксон, С. Кріпке, Дж. Лайонз, Дж. С. Мілль, А. Нурен); 2) власні назви мають значення в тому чи тому розумінні (М. Бреаля, Ґ. Фреґе, О. Єсперсен, Б. Расселл, Дж. Серль, Л. Віттґенштайн). Проаналізовані в роботі праці здебільшого є логіко-філософськими, а не лінгвістичними, однак саме вони часто слугують основою або орієнтиром для пізніших суто мовознавчих, а надалі й ономастичних досліджень. One of the most contentious in European and Ukrainian onomastics is whether or not proper names have semantics. It was discussed with famous philosophers and logic of antiquity, prominent figures of science and art of the Renaissance and the New Age, scientists from different fields of knowledge of the XIX and XX centuries. At the same time the modern scientific community doesn’t ignore this problem nowadays as well, because the answer to this question is often decisive for many researchers who now study different proper names from the perspective of psycholinguistics, sociolinguistics, cognitive linguistics, and so on. The purpose of the article is to create a holistic view of the semantics of proper names by describing the classical approaches available in international linguistics and philosophical thought to the presence or absence of semantics in proper names. The methods of research include analysis and synthesis of information presented in international researches, comparison, systematization of different views of researches on the problem of the presence or absence of semantics in proper names. The discussion of the problem started in IV BC according to the interpretation of the origin of the proper names “by nature” (Plato) and “by agreement” (Aristotle). In the future, there is no unity in the views of scientists. In analyzing the proper names, T. Hobbs concluded that they primarily serve as a kind of marker for our memory. In turn, G. Leibniz stressed that names very often correspond to the properties of things. This stand-off was further entrenched. The overview of all subsequent proposed concepts can be presented as opposing complexes of scientific views: 1) proper names don’t have meaning (V. Brøndal, E. Buyssens, R.M.W. Dixon, A. Gardiner, S. Kripke, J. Lyons, J.S. Mill, A. Noreen); 2) proper names have meaning in one way or another (M. Bréal, G. Frege, O. Jespersen, B. Russell, J. Searle, L. Wittgenstein). We should also admit that these researches are mostly logical and philosophical rather than linguistic, but they are often the basis for later purely linguistic and onomastics studies.Документ Частотність уживання антропонімів(Міжнародний центр наукових досліджень, 2024) Чорноус О. В.; Chornous O. V.У роботі констатовано, що розуміння власних назв людей залежить від стереотипів, особистісних характеристик і соціального контексту, зокрема частоти вживання імен. Частота вживання антропонімів має суттєвий вплив на їхнє сприйняття і може змінюватися через соціальні та культурні фактори. The research paper states that the understanding of people's proper names is influenced by stereotypes, personal characteristics, and social context, especially the frequency of name usage. The frequency of using anthroponyms significantly affects their perception and can change due to social and cultural factors.Документ Ситуаційне моделювання в підготовці фахівців для сектору безпеки та оборони у ЗВО: мовний аспект(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Чорноус О. В.; Chornous O. V.У роботі висвітлено роль ситуаційного моделювання у професійній підготовці фахівців сектору безпеки й оборони з акцентом на мовному аспекті. Показано, як імітація реальних ситуацій сприяє формуванню комунікативної компетентності, психологічної витривалості та розвитку критичного мислення майбутніх поліцейських. The paper highlights the role of situational modeling in the professional training of security and defense specialists, with a focus on the language component. It demonstrates how simulated real-life scenarios contribute to the development of communication competence, psychological resilience, and critical thinking in future police officers.Документ Феномен пропріальної лексики(Південний архів (філологічні науки), 2021) Чорноус О. В.; Chornous O. V.Мета. Метою дослідження є окреслення межі між апелятивною та пропріальною лексикою, а також систематизація основних диференційних ознак онімів. Методи. У роботі використані метод аналізу наукової літератури для виявлення різних поглядів учених на межу між апелятивами та пропріативами; спостереження, аналіз, а також описовий, порівняльно-історичний методи для виявлення специфіки розмежування власних та загальних назв; порівняльний метод для виявлення спільного та відмінного щодо деяких специфічних ознак власних та загальних назв; методи узагальнення та абстрагування для встановлення загальних закономірностей розмежування апелятивів та пропріативів, а також систематизацію специфічних ознак власних назв. Результати. У науковій розвідці зосереджено увагу на дискусії, яка розгорнулася в науковій спільноті щодо наявності або відсутності чіткої межі між загальними та власними назвами. Окреслено різні позиції вітчизняних та зарубіжних науковців з цього питання, проведено їх аналіз. У результаті виявлено низку аргументів, які видаються однозначними або доволі спірними. Простежено наукові пошуки вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо специфічних ознак онімів, упорядковано їх перелік із 27 позицій. Відмінності пропріативів та апелятивів дослідники шукають у функціях, властивостях, закономірностях розвитку, сутності та мовних особливостях, контексті, етимології та перекладі. Виокремлено також такі ознаки, які визнаються лише деякими науковцями з огляду на їх підтримку або заперечення теорії асемантичності власних назв. Виявлено суттєві відмінності та деякі подібні риси між займенниками та власними назвами. Висновки. Відома ще з давніх часів дискусія про межу між загальними та власними назвами й на сьогодні не має остаточного розв’язання. У результаті аналізу різних підходів більш переконливим видається, що власні та загальні назви значно різняться за своїми характеристиками, призначенням, але при цьому тісно взаємодіють, взаємодоповнюють одне одного, що демонструють процеси онімізації та апелятивізації. Зроблено припущення, що виявлений спектр специфічних ознак онімів може бути доповнений з огляду на нові дослідження онімної лексики. Purpose. The task of the study is to define the boundary between common and proper names, and to systematize the main differential characteristics of the onyms. Methods. The research is based on different scientific methods. A scientific literature review was used to demonstrate how statements about boundary between appellatives and propriatives are changing and developing over time. Observation, analysis as well as the descriptive and comparative methods were used for identifying distinctions between proper and common names. Comparative method was used for identifying common and distinct peculiarities of proper and common names. Generalization and abstraction techniques were used to establish broad patterns of distinction between common and proper names, as well as systematization of specific features of proper names. Significant differences and some similarities between pronouns and proper names were described. Results. The article focuses on the debate in the scientific community about whether there is a clear distinction between common and proper names. Various positions of scientists on this issue have been identified and analysed. As a result, a number of arguments have been identified that are clearly or fairly contentious. The scientific works of Ukrainian and foreign researchers on the specific of proper names have been studied and a list of them has been organized (27 characteristics). Differences in proper and common names are sought in functions, nature and linguistic characteristics, context, etymology and translation. It also highlights features that are recognized by some scholars because of their support or the negation of the theory of the non-existence of semantics in proper names. Conclusions. The debate on the boundary between common and separate names, which dates back to ancient times, has not yet been definitively resolved. From the analysis of the different approaches, it appears more convincing that the proper and common names differ considerably in their characteristics, in their purpose, but they interact closely and complement each other. This is what onymization and apelativization processes demonstrate. It has been suggested that the list of specific characteristics of proper names can be augmented as a result of new research on the proper names.Документ Українська мова: практикум(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Огарєнко Т. А.; Чорноус О. В.; Oharienko T. A.; Chornous O. V.Посібник-практикум містить матеріали з української мови відповідно до курсу «Українська мова професійного спрямування». Призначений для роботи на практичних заняттях, домашньої та самостійної роботи. У навчальному виданні виділено два блоки: теоретичний, що містить основну інформацію з питань курсу у вигляді лекцій; практичний, у якому представлено практичні й творчі завдання для аудиторного й домашнього виконання. Для здобувачів закладів вищої освіти, для осіб, які прагнуть сформувати навички високої культури спілкування на професійному рівні. The manual contains materials on the Ukrainian language in accordance with the course "Ukrainian Language for Professional Purposes." It is intended for use during practical classes, homework, and independent study. The еducational publication is divided into two sections: a theoretical one, which includes basic information on the course topics in the form of lectures; and a practical one, which presents practical and creative tasks for classroom and home completion. The manual is designed for students of higher education institutions and for individuals aiming to develop skills in high-level professional communication culture.Документ Прономінативи як засіб вираження толерантності в діловому спілкуванні(SPC “Sci-conf.com.ua”, 2024) Огарєнко Т. А.; Oharienko T. A.Проаналізовано функції прономінативів у діловому мовленні, визначено роль займенникових компонентів у вираженні толерантності. The functions of pronominatives in business speech are analyzed, the role of pronominal components in the expression of tolerance is determined.Документ Підвищення кваліфікації викладача/учителя як спосіб удосконалення професійних навичок(Scientific Publishing Center, 2023) Огарєнко Т. А.; Олексюк Л. І.; Oharienko T. A.; Oleksiuk L.Вивчено види підвищення кваліфікації. Проаналізовано, на формування яких компетентностей спрямоване підвищення кваліфікації. Досліджено роль андрагогічного підходу до професійного розвитку педагога. Types of professional development have been studied. It has been analyzed which competencies are aimed at the formation of professional development. The role of the andragogic approach to the professional development of the teacher was studiedДокумент Проблемні питання семантики власних назв(Актуальні питання гуманітарних наук, 2021) Чорноус О. В.; Chornous O. V.У статті характеризуються наявні в славістиці класичні підходи до розуміння семантичності й асемантичності власних назв, а також аналізуються сучасні уявлення щодо того, які саме компоненти складають семантику оніма. Упродовж кількох століть науковий світ дискутує щодо наявності або відсутності в онімів значення. Одним із найвідоміших поборників ідеї асемантичності власних назв став британський філософ Дж. С. Мілль, за спостереженням якого оніми є ярликами, які накладаються на індивідуальний предмет та не мають значення. Означена дискусія не могла не привернути увагу славістів. Як демонструє аналіз, їхні уявлення щодо наявності чи відсутності лексичного значення у власних назв значно різняться. Такі авторитетні українські та російські вчені, як О. Реформатський, О. Ахманова, Н. Арутюнова, А. Уфімцева, К. Левковська, М. Толстой, Є. Галкина-Федорук, І. Желєзняк, П. Чучка, підтримують міллівську теорію асемантичності онімів, стверджуючи, що пропріативи за авторською термінологією є «семантично ущербними», лексично неповнозначними, не виражають жодних понять, не володіють ніякою смисловою структурою. Окрему наукову спільноту формують лінгвісти, які переконані в тому, що пропріативи мають значення, однак воно специфічне, принципово відмінне від лексичного значення апелятивів (Л. Щерба, Л. Щетинін, Ю. Карпенко, В. Никонов). Значна їх частина переконана в тому, що оніми набувають його лише в контексті, тобто тоді, коли онім вживають у мовленні, у спеціально дібраному мовленнєвому оточенні та особливій мовленнєвій ситуації. Ми також підтримуємо теорію, що власні назви репрезентують частину лексичної системи, є словами, отже, не можуть не мати семантику, однак йдеться про принципово інше, ніж лексичне значення апелятивів. Також у межах останньої групи дослідники мають часом діаметрально протилежні уявлення щодо того, які саме компоненти складають семантику оніма: підходи значно варіюються від трьох і далі компонентів. У роботі розглянуто підходи до компонентів семантики власних назв В. Никонова, Д. Єрмоловича, О. Суперанської, М. Голомидової, О. Фонякової, а також деяких зарубіжних дослідників. The article describes the classical approaches of Slavistics to the understanding of semantics and its absence in proper names, and analyzes modern ideas about which components make up the semantics of proper names. For centuries, the scientific world has been debating whether or not there is a meaning in proper names. The British philosopher J. S. Mill was one of the most famous proponents of the idea that proper names are meaningless. According to his observations, the names are labels that are superimposed on an individual subject and are irrelevant. This discussion could not but attract the attention of the Slavs. Analysis shows that their perceptions of the presence or absence of a semantics in proper names vary considerably. Authoritative Ukrainian and Russian scholars such as O. Reformatskyi, O. Akhmanova, N. Arutiunova, A. Ufymtseva, K. Levkovska, M. Tolstoi, Ye. Halkyna-Fedoruk, I. Zheliezniak, P. Chuchka support Millian theory denying that names have a sense. They asserted that proper names are «semantically damaged», lexically irrelevant, express no concepts, have no meaning structure. A special scientific community is formed by linguists who are convinced that proper names have semantics, but it is specific, fundamentally different from the lexical meaning of appellatives (L. Shcherba, L. Shchetynin, Yu. Karpenko, V. Nykonov and others). A lot of them are convinced that names acquire it only in context, that is, when proper name is used in speech, in a specially chosen speech environment and a particular speech situation. We also support the theory that names represent a part of the lexical system, and as words they cannot be without semantics, but it is a fundamentally different semantics than the lexical meaning of the common names. Also researchers sometimes have diametrically different perceptions of which components constitute the semantics of their own: approaches vary considerably from three to more components. The article examines the approaches to the components of semantics, proposed by V. Nykonov, D. Yermolovych, O. Superanska, M. Holomydova, O. Foniakova, as well as some foreign researchers.Документ Гіпотаксис творів М. Коцюбинського як показник європейської орієнтованості української прози(Гельветика, 2022) Огарєнко Т. А.; Ліштаба Т. В.; Oharienko T. А.; Lishtaba T. В.У статті узагальнено погляди дослідників на особливості творчої манери М. Коцюбинського, на його досвід реформаторства в напрямі модерної європейської прози. У творі «Хо» виокремлено гіпотактичні конструкції з неприслівним зв’язком, розподілено їх за семантикою, простежено структурні особливості предикативних частин у межах складнопідрядних речень детермінантного типу. Досліджено функційне навантаження поліпредикативних одиниць із залежними частинами з обставинним значенням. Мова художніх текстів митця – один із яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Європейська орієнтованість на вишуканість, психологізм, формальну стислість поряд із внутрішньою повнотою визначили неповторність стилю письменника, що виявляється в низці рис. У галузі синтаксису М. Коцюбинський подає неперевершені зразки того, як справжній художник словесно-стильовими образами повинен відтворювати великі картини життя. Різноманітними мовними засобами, зокрема синтаксично-стилістичними прийомами, письменник зображував найтонші психологічні нюанси. The article summarizes the views of researchers on the peculiarities of M. Kotsyubynsky’s creative manner, on his experience of reforming in the direction of modern European prose. Hypotactic constructions with a non-adverbial connection are singled out in the work, they are divided according to semantics, and the structural features of predicative parts within complex sentences of the determiner type are examined. The functional load of polypredicative units with dependent parts with circumstantial meaning has been studied. The language of the artist's artistic texts is one of the brightest examples of a broad approach to the development of the literary language. European focus on sophistication, psychologism, formal brevity, along with internal completeness, determines the uniqueness of the writer’s style, which is manifested in a number of features. In the field of syntax, M. Kotsyubinsky presents unsurpassed examples of how a real artist with verbal and stylistic images should reproduce large pictures of life. With various linguistic means, including syntactic and stylistic techniques, the writer depicted the most subtle psychological nuances.Документ Прізвище як елемент представлення поліцейського(Національна академія внутрішніх справ, 2023) Чорноус О. В.; Chornous O. V.У статті розглядається практика використання прізвища як основного елемента звертання в українських пенітенціарних та військових системах. Вона аналізує юридичні підстави, а також функціональні аспекти такої практики в контексті формалізації комунікації та збереження професійної дистанції між співрозмовниками. The article discusses the practice of using surnames as the main form of address in Ukrainian penitentiary and military systems. It analyzes the legal basis and functional aspects of this practice in the context of formalizing communication and maintaining professional distance between interlocutors.