18 результатів
Результати пошуку
Зараз показуємо 1 - 10 з 18
Документ Місцеві вибори 2020 року та механізми впровадження гендерних квот(ТОВ «Редакція журналу «Економіка та держава», 2020) Ворона П. В.; Фросіняк Р. В.; Vorona P. V.; Frosiniak R. V.У статті проаналізовано результати місцевих виборів 2020 року в Україні щодо дотримання гендерних квот та ефективності правових механізмів їх реалізації, закріплених у Виборчому кодексі. Зазначено, що в перехідних посткомуністичних суспільствах інститут гендерної рівності лише формується, а під суспільними інтересами нерідко розуміють групові або олігархічні інтереси осіб, які створюють і фінансують політичні партії для досягнення власних цілей та впливу на місцеву й центральну владу. Крім професійних бар’єрів, на гендерний дисбаланс впливає обмежений доступ жінок до фінансових ресурсів, необхідних для проведення масштабних виборчих кампаній. На низовому рівні, де важливішими є особисті якості та безпосереднє спілкування з виборцями, представництво жінок є більш пропорційним, тоді як на рівнях, що потребують значних матеріальних ресурсів, гендерна диспропорція зростає. Автори стверджують, що Виборчий кодекс запровадив дієвий механізм забезпечення гендерного паритету, який передбачає не менше третини представників однієї статі серед кандидатів від партії. Це сприятиме підвищенню ефективності діяльності органів місцевого самоврядування. Водночас положення Кодексу потребують подальшого вдосконалення з урахуванням рейтингового підходу до формування післявиборчих списків політичних партій та найкращих зарубіжних практик у сфері забезпечення гендерного балансу на місцевих виборах. The article analyzes the results of the 2020 local elections in Ukraine in terms of compliance with gender quotas and examines the effectiveness of the legal mechanisms for ensuring such compliance introduced by the Electoral Code. It is noted that in transitional post-communist societies, gender equality as an institution of civil society is still in the process of formation. Public interests are often interpreted as group or oligarchic interests of those who create and finance political parties to advance their own agendas, including influence over local and central authorities. In addition to professional barriers, gender imbalance in politics is also driven by women’s limited access to financial resources required for large-scale electoral and political campaigns. At the grassroots level, where direct communication and personal credibility are more important than financial capacity, women are represented more proportionally. However, at higher levels of political competition that demand significant organizational, media, and personnel resources, gender disparities become more pronounced. The article argues that the Electoral Code has introduced an effective mechanism for achieving gender parity, requiring that no less than one-third of candidates on party lists be of the same gender. This provision is expected to enhance the effectiveness and inclusiveness of local self-government bodies. Nevertheless, the norms of the Electoral Code require further refinement through the introduction of ranking-based approaches to forming post-election party lists and by considering international best practices in ensuring gender equality in local elections.Документ Відновлення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб на місцевих виборах в Україні(Національна академія державного управління при Президентові України, 2019) Фросіняк Р. В.; Frosiniak R. V.У статті проаналізовано проблему відновлення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на місцевих виборах в Україні. Розглянуто питання національного законодавчого регулювання та рекомендації міжнародних організацій щодо участі ВПО у виборах до органів місцевого самоврядування. Проаналізовано адвокаційну кампанію, спрямовану на відновлення виборчих прав ВПО та трудових мігрантів, а також еволюцію ставлення самих ВПО до участі у виборах на основі даних соціологічних досліджень. Висвітлено сучасний стан законопроєктів, спрямованих на забезпечення реалізації виборчих прав внутрішньо переміщених осіб, і досліджено зміни до Закону України «Про Державний реєстр виборців», ухвалені з цією метою. Підкреслено важливість приведення виборчого законодавства України у відповідність до європейських стандартів інклюзивності та гарантування конституційного права ВПО брати участь у виборчому процесі. The article analyzes the issue of restoring the electoral rights of internally displaced persons (IDPs) during local elections in Ukraine. It examines the national legal framework and the recommendations of international organizations regarding the participation of IDPs in local self-government elections. The study reviews the advocacy campaign carried out in Ukraine to promote legislative changes aimed at ensuring voting rights for IDPs and labor migrants in local elections. Based on sociological survey data, the paper explores the evolution of IDPs’ attitudes toward participation in local elections and their perception of political inclusion. It also assesses the current status of legislative initiatives designed to restore electoral rights for displaced citizens. Particular attention is given to amendments to the Law of Ukraine “On the State Register of Voters,” which were introduced to secure the participation of IDPs in local elections. The research emphasizes the significance of aligning Ukraine’s electoral legislation with European standards of inclusiveness and protecting the constitutional rights of internally displaced persons to participate in democratic governance.Документ Молодіжна політика в системі публічного управління: сутність, принципи та інституційні моделі(Гельветика, 2025) Щетина А. М.; Фросіняк Р. В.; Shchetina A. M.; Frosiniak R. V.У статті досліджено сутність молодіжної політики як складового елементу системи публічного управління та проаналізовано основні теоретичні підходи до її тлумачення. Показано, що молодіжна політика формується на перетині соціальної, освітньої, гуманітарної та економічної сфер, а її зміст відображає стратегічний курс держави на розвиток людського потенціалу. Наголошено, що в умовах сучасних суспільних трансформацій молодіжна політика набуває статусу довгострокового та безперервного напряму публічного управління, спрямованого на створення сприятливих умов для соціалізації, самореалізації та активної громадянської участі молодого покоління. На основі узагальнення наукових досліджень окреслено провідні концептуальні підходи, що трактують молодіжну політику як систему державної діяльності, як форму взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства та як багатовимірний механізм публічного управління. Значну увагу приділено аналізу інституційних моделей державної молодіжної політики, а також їхньому впливу на формування української моделі управління молодіжною сферою. Розкрито логіку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських та молодіжних організацій як суб’єктів вироблення і реалізації молодіжної політики. Окремий акцент зроблено на нормативно-правових змінах 2025 року, які закріпили перехід від патерналістської моделі до партнерського підходу у відносинах держави та молоді. Підкреслено, що нові законодавчі механізми – зокрема, інституційна підтримка молодіжних організацій, «Молодіжна гарантія», розвиток мобільних молодіжних центрів – посилюють участь молоді у процесах публічного управління та розширюють можливості для її професійного та громадянського розвитку. Обґрунтовано, що ефективність державної молодіжної політики безпосередньо залежить від якості інституційної координації, узгодженості цілей, чіткого визначення управлінських пріоритетів і здатності держави адаптувати політику до динамічних трансформацій молодіжного середовища. Підкреслено, що молодіжна політика у сучасних умовах має стратегічний характер і визначає потенціал майбутнього суспільного розвитку. The article examines youth policy as an integral component of the public administration system and analyses the main theoretical approaches to its conceptualisation. It is demonstrated that youth policy emerges at the intersection of social, educational, humanitarian and economic spheres and reflects the strategic orientation of the state towards the development of human potential. In the context of contemporary societal transformations, youth policy is defined as a long-term and continuous field of public governance aimed at creating favourable conditions for the socialisation, self-realisation and civic engagement of young people. Based on an extensive review of academic literature, the study identifies key conceptual approaches that define youth policy as a system of state activities, as a form of interaction between the state and civil society institutions, and as a multidimensional mechanism of public administration. Particular attention is paid to analysing institutional models of youth policy, as well as their influence on shaping the Ukrainian model of youth governance. The article highlights the logic of interaction among public authorities, local self-government bodies, civil society organisations and youth associations as actors involved in the formation and implementation of youth policy. A special emphasis is placed on the legislative changes of 2025, which consolidate the shift from a paternalistic to a partnership-based approach in state–youth relations. The paper outlines how new legislative mechanisms—such as institutional support for youth organisations, the Youth Guarantee, and mobile youth centres-enhance youth participation in public administration processes and expand opportunities for professional, social and civic development. The study argues that the effectiveness of state youth policy strongly depends on institutional coordination, alignment of policy goals, clearly defined management priorities and the capacity of public authorities to adapt to the dynamic transformations of the youth environment. It concludes that, under current conditions, youth policy has a strategic character and plays a decisive role in shaping the future trajectory of societal development.Документ Місцеві вибори як чинник розвитку регіональних політичних партій в Україні(Гельветика, 2021) Фросіняк Р. В.; Frosiniak R. V.У статті розглянуто розвиток регіональних політичних партій в Україні та роль місцевих виборів як чинника їх посилення. Визначено основні ознаки регіональних партій і здійснено їх коротку типологізацію. Проаналізовано вплив виборчої системи місцевих виборів на результати різних категорій політичних партій, а також результати виборів 2015 і 2020 років у контексті еволюції електоральних уподобань виборців щодо парламентських, позапарламентських і регіональних партій. Досліджено вплив регіональних політичних партій на загальнонаціональний політичний дискурс та роль місцевих політичних еліт у формуванні регіональних політичних проектів. Визначено причини, які перешкодили реалізації проєкту «Партії мерів», попри значні очікування напередодні виборів 2020 року. Окреслено передумови посилення регіональних політичних партій і ризики для системи державного управління в умовах завершення реформи децентралізації. Проаналізовано фрагментацію партійного представництва у місцевих радах за результатами виборів 2020 року та визначено найбільш успішні регіональні партії, які здобули перемогу на рівні областей та обласних центрів. Зроблено висновки щодо сучасного стану й перспектив подальшого розвитку регіональних політичних партій в Україні. The article examines the development of regional political parties in Ukraine and the role of local elections as a catalyst for their growth. It identifies the main characteristics of regional parties and offers a concise typology based on their distinctive features. The study explores the impact of Ukraine’s local electoral system on the performance of various categories of political parties and assesses the results of the 2015 and 2020 local elections in the context of evolving voter preferences toward parliamentary, non-parliamentary, and regional political forces. Special attention is devoted to the strengthening of regional parties and their influence on the national political discourse. The research analyzes the role of local political elites in shaping and sustaining regional political projects and investigates how the structure of local elections mobilizes regional elites to participate in managing local development. The article provides a definition of “regional political parties” grounded in their functional and territorial characteristics, including an analysis of why the much-discussed “Mayors’ Party” project failed to materialize despite high expectations prior to the 2020 elections. The study outlines the preconditions for the increased influence of regional parties on the eve of the 2020 local elections and identifies the main risks their strengthening poses for the system of public administration in the final stages of Ukraine’s decentralization reform. The paper also examines party fragmentation in local councils based on the 2020 election results and highlights the most successful regional political parties that achieved victories at the oblast and regional capital levels. The article concludes with an assessment of the current state and development prospects of regional political parties in Ukraine.Документ Особливості впровадження діджиталізації участі у виборах як загальносвітовий тренд(ФОП Дуюнова Т.В., 2022) Фросіняк Р. В.; Frosiniak R. V.У статті розглянуто особливості впровадження діджиталізації участі у виборах як глобального тренду. Визначено переваги надання державних послуг в електронному форматі та проаналізовано можливості подальшого розвитку електронних державних сервісів в Україні. Здійснено аналіз сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень, присвячених проблемі електронного голосування, а також визначено невирішені аспекти цієї проблематики. Подано авторське визначення поняття діджиталізації виборів. Здійснено короткий огляд світового досвіду впровадження електронного голосування як складової виборчого процесу та виокремлено його основні недоліки. Обґрунтовано, які елементи традиційної участі у виборах мають бути збережені під час цифровізації виборчого процесу. Окрему увагу приділено Рекомендаціям CM/Rec(2017)5 Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів електронного голосування та досвіду Естонії, проаналізовано передумови, маркери готовності та способи подолання законодавчих, технічних і політичних бар’єрів. На основі цього досвіду сформульовано рекомендації щодо впровадження електронного голосування в Україні. The article examines the features of digitalizing voter participation as a global trend. It identifies the advantages of delivering public services in electronic format and analyzes the prospects for further development of e-government services in Ukraine. The study reviews recent domestic and international research on electronic voting and outlines unresolved aspects of this issue. The author offers a definition of election digitalization and provides a brief overview of global practices in implementing electronic voting as a component of the electoral process, highlighting its major shortcomings. The article also determines which elements of traditional electoral participation must be preserved in the course of digital transformation. Particular attention is devoted to the Council of Europe Committee of Ministers’ Recommendation CM/Rec(2017)5 on electronic voting standards and to Estonia’s experience in introducing online voting. The paper analyzes the prerequisites, readiness indicators, and the ways in which Estonia overcame legal, technical, and political challenges. Based on this comparative analysis, recommendations are formulated for implementing electronic voting in Ukraine.Документ Механізми державного регулювання соціального захисту населення як складник соціальної політики держави(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Кузьменко С. Г.; Ніколайчук С. В.; Kuzmenko S. Н.; Nikolaichuk S. V.У статті доводиться, що державне регулювання системи соціального захисту населення є важливим елементом соціальної політики, оскільки основна мета держави полягає у забезпеченні добробуту та розвитку громадян. Це досягається шляхом підвищення рівня і якості життя населення, а також стимулюванням його прагнення до соціального прогресу через дотримання та реалізацію соціальних прав кожної людини. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю, що закладає підвалини для визначення нашої держави як соціальної. Таким чином, соціальна політика виступає системою заходів, що реалізуються органами державної влади, громадськими організаціями, місцевим самоврядуванням і виробничими колективами. Її головною метою є створення умов для гармонійного розвитку особистості з урахуванням специфіки різних соціальних груп. Доводиться, що для формування економічно сильної, стабільної та соціально справедливої держави необхідна політика вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів і зменшення міжрегіональної соціальної напруги. Важливо також формувати середній клас на локальному рівні, який стане ключем до подолання бідності у суспільстві та носієм нових стандартів економічної поведінки і задоволення соціальних потреб. Основними причинами недостатнього соціального забезпечення населення країни є: зниження активної позиції органів державної влади у вирішенні соціальних питань; відсутність чітких підходів до фінансування бюджетних галузей на різних рівнях; брак збалансованої ефективної діяльності всіх секторів соціальної сфери незалежно від форми власності; децентралізація без належного перерозподілу ресурсів між центром і регіонами. Щоб поліпшити ситуацію, необхідно перене-сти центр управління соціальною сферою на місцевий рівень. Це стосується соціальної інфраструктури, такої як освіта, охорона здоров’я, культура, мистецтво, праця і соціальне забезпечення, пенсійне забезпечення. Ці аспекти мають бути у фокусі діяльності місцевого самоврядування. Делегування частини державних повноважень щодо організації соціальних послуг місцевому самоврядуванню покращить планування і врахування місцевих потреб та особливостей. The article argues that state regulation of the social protection system is an important element of social policy, since the main goal of the state is to ensure the well-being and development of citizens. This is achieved by increasing the level and quality of life of the population, as well as stimulating its desire for social progress through the observance and implementation of the social rights of each person. According to Article 3 of the Constitution of Ukraine, a person, his life, health, honor and dignity, inviolability and security are determined by the highest social value, which lays the foundation for defining our state as a social one. Thus, social policy is a system of measures implemented by state authorities, public organizations, local governments and production collectives. Its main goal is to create conditions for the harmonious development of the individual, taking into account the specifics of various social groups. It is argued that for the formation of an economically strong, stable and socially just state, a policy of equalizing the socio-economic development of regions and reducing interregional social tension is necessary. It is also important to form a middle class at the local level, which will become the key to overcoming poverty in society and the bearer of new standards of economic behavior and meeting social needs. The main reasons for the insufficient social security of the country’s population are: a decrease in the active position of state authorities in solving social issues; the absence of clear approaches to financing budget sectors at different levels; the lack of balanced effective activity of all sectors of the social sphere, regardless of the form of ownership; decentralization without proper redistribution of resources between the center and the regions. To improve the situation, it is necessary to transfer the center of social sphere management to the local level. This applies to social infrastructure, such as education, healthcare, culture, art, labor and social security, pensions. These aspects should be the focus of local government activities. Delegating part of the state powers to organize social services to local government will improve planning and take into account local needs and characteristics.Документ Адаптація державної політики з питань довголіття до умов воєнного часу(D. A. Tsenov Academy of Economics, 2023) Марова С. Ф.; Халецька А. А.; Павленко О. П.; Marova S. F.; Khaletska A. A.; Pavlenko O. P.В статті розглядається старіння населення та соціалізація осіб похилого віку як частина завдань публічної влади серед кола питань що стосується гуманізації суспільного життя. Показано, що старіння населення сьогодні притаманне практично всім країнам світу, в т.ч. Україні. Розглянуто типи й фактори, що впливають на формування трендів демографічного розвитку. Зроблено акцент на впливі воєнних дій на демографічні зміни як додатковий чинник цього розвитку. Доведено, що в довоєнний період старіння населення було в центрі уваги органів публічної влади. Одним з головних державних документів в цьому напрямі названо Стратегію державної політики з питань здорового та активного довголіття населення.Визначено додаткові проблеми для осіб похилого віку, пов’язаних зі зміною соціально-політичного стану в країні. Проаналізовано можливість адаптації положень Стратегії до умов воєнного часу. Перелічено основні напрями функціонування органів публічної влади задля підтримки осіб похилого віку під час воєнних дій. Тhe article examines the aging of the population and the socialization of the elderly as part of the tasks of public authorities among the range of issues related to the humanization of public life. It is shown that the aging of the population today is characteristic of almost all countries of the world, including Ukraine. The types and factors affecting the formation of trends in demographic development are considered. Emphasis is placed on the impact of military operations on demographic changes as an additional factor in this development. It has been proven that in the pre-war period the aging of the population was in the center of attention of public authorities. One of the main state documents in this direction is called the State Policy Strategy on Healthy and Active Longevity of the Population. Additional problems for the elderly associated with the change in the socio-political situation in the country have been identified. The possibility of adapting the provisions of the Strategy to wartime conditions was analyzed. The main areas of functioning of public authorities to support the elderly during military operations are listed.Документ State security regulation of the development of agro-food enterprises in the context of anti-corruption, change and project management(West Ukrainian National University, 2023) Marova S. F.; Olshanskyi O. V.; Zos-Kior M. V.; Mykhailov M. S.; Марова С. Ф.; Ольшанський О. В.; Зось-Кіор М. В.; Михайлов М. С.The issue of state security regulation of developing enterprises in the agro-food sector is open. It requires additional research into patterns and latent problems, particularly in anti-corruption, change, and project management. It is substantiated that the forms of state security regulation of the agro-food sector are: determination of priority areas and objects of development, tax regulation of economic activity, regulation of investment activity through the provision of financial assistance, implementation of the appropriate credit and depreciation policy, regulation of privatization processes, regulation of forms and conditions of financial investment, examination of investment projects in the process of state investment programs. Therefore, regulating the agro-food sector's development should be considered an economic component of the adapted activities of agro-food enterprises to post-war conditions. State security regulation of the development of agro-food enterprises about the means of food self-sufficiency can be defined as the process of creating conditions for the optimal formation and placement of production capacities of the agro-food sector in the structure of the national economy to organize a sustainable supply of food resources, or as the activity of state and regional authorities to the development of state policy food supply, definition and practical application of the mechanisms of its implementation. It has been proven that it is necessary to consider the appropriate restrictions to avoid situations of counterproductive actions to ensure the development of agro-food enterprises. Питання державного безпекового регулювання розвитку підприємств агропродовольчої сфери є відкритим і потребує додаткового дослідження закономірностей і латентних проблем, зокрема в умовах протидії корупції, управління змінами та проєктами. Обґрунтовано, що формами державного безпекового регулювання діяльності агропродовольчої сфери є: визначення пріоритетних сфер і об’єктів розвитку, податкове регулювання господарської діяльності, регулювання інвестиційної діяльності через надання фінансової допомоги, проведення відповідної кредитної та амортизаційної політики, регулювання процесів приватизації, регулювання форм і умов фінансового інвестування, експертиза інвестиційних проєктів у процесі державних інвестиційних програм. Отже, об’єкт регулювання розвитку агропродовольчої сфери слід розглядати як економічну складову адаптації діяльності підприємств агропродовольчої сфери до післявоєнних умов. Державне безпекове регулювання розвитку підприємств агропродовольчої сфери щодо засобів продовольчого самозабезпечення можна визначити як процес створення умов для оптимального формування і розміщення виробничих потужностей агропродовольчої сфери у структурі національної економіки з метою організації сталого забезпечення продовольчими ресурсами або як діяльність органів державної і регіональної влади щодо вироблення державної політики продовольчого забезпечення, визначення та результативного застосування механізмів її реалізації. Доведено, що для забезпечення розвитку підприємств агропродовольчої сфери потрібно враховувати відповідні обмеження, щоб уникнути ситуацій контрпродуктивних дій.Документ Аналіз складових механізму регулювання соціального захисту населення(Класичний приватний університет, 2012) Кузьменко С. Г.; Kuzmenko S. H.У статті проведено аналіз складових механізму регулювання соціального захисту населення. Запропоновано заходи щодо вдосконалення правових, економічних та організаційних складових соціального захисту населення. The article analyzes the components of the regulatory mechanism of social protection of population. Suggested measures for improving legal, economic and organizational components of social protection of populationДокумент Публічний (державний) фінансовий контроль як інструмент оцінки діяльності державних підприємств в умовах турбулентності(Гельветика, Донецький державний університет внутрішніх справ, 2025) Гузенко О. П.; Кадала В. В.; Huzenko O. P.; Kadala V. V.У статті розкрито публічний (державний) фінансовий контроль у контексті інструмента оцінки діяльності державних підприємств в умовах турбулентності. У дослідженні набуло подальшого розвитку наукове уявлення про підвищення ефективності контрольних процедур публічного (державного) фінансового контролю на базі дотримання правових фінансових норм діяльності представниками державних підприємств та якісного рівня виконання функціональних обов’язків представниками різних органів державного контролю, розглянуто правову платформу функціонування публічного (державного) фінансового контролю, окреслено особливості проведення контрольних процедур в умовах воєнного стану. Надано авторську точку зору щодо сутнісного змісту публічного (державного) фінансового контролю в контексті понятійної категорії «суспільні правовідносини, котрі виникають між державними органами влади та їх підрозділами в період здійснення контрольних дій державними службовцями, на базі принципів законності, прозорості, відкритості та доступності, з питань дотримання суб’єктом перевірки правових норм у системі управління державними фінансовими ресурсами, виконання фінансової дисципліни, з метою запобігання та виявлення фінансових правопорушень. Обґрунтуванням авторської позиції розуміння публічного (державного) фінансового контролю стало включення таких сегментів як учасників суспільних правовідносин, напрямів діяльності державних службовців у системі контрольних дій, базових принципів проведення контрольних процедур та кінцевої мети фінансової перевірки. Звернуто увагу на необхідність впровадження напрямів удосконалення системи контрольних перевірок, які проводяться представниками різних контролюючих органів як з позиції публічного (державного) фінансового контролю, так і з позиції державних підприємств. The article reveals public (State) financial control in the context of an instrument for assessing the activities of State-owned enterprises in conditions of turbulence. The study further develops the scientific understanding of increasing the efficiency of control procedures of public (state) financial control based on compliance with legal financial norms of activity by representatives of state-owned enterprises and the qualitative level of performance of functional duties by representatives of various state control bodies, considers the legal platform for the functioning of public (state) financial control, and outlines the peculiarities of control procedures under martial law. The author’s point of view on the essential content of public (State) financial control in the context of the conceptual category “public legal relations arising between public authorities and their subdivisions during the period of control actions by civil servants, based on the principles of legality, transparency, openness and accessibility, on the issues of compliance by the subject of audit with legal norms in the system of public financial resources management, and on the implementation of financial discipline, with a view to preventing and detecting financial offenses” is presented. The author’s position on the understanding of public (state) financial control is substantiated by the inclusion of such segments as participants in public legal relations, areas of activity of civil servants in the system of control actions, basic principles of control procedures and the ultimate goal of financial audit. Attention is drawn to the need to introduce directions for improving the system of control audits conducted by representatives of various controlling bodies from the standpoint of public (state) financial control and from the standpoint of state-owned enterprises.