Перегляд за Автор "Hrankina V. I."
Зараз показуємо 1 - 10 з 10
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Cоціальні та трудові права жінок у місцях позбавлення волі: виклики та можливості(Юридичний науковий електронний журнал, 2023) Абдель Фатах А.С.; Гранкіна В.І.; Abdel Fatah A. S.; Hrankina V. I.Стаття присвячена соціальним та трудовим правам жінок які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, зосереджуючи увагу на викликах, з якими вони стикаються, та можливостях для покращення. Автори наголошують на необхідності оцінювати ці права як з правової, так і з суспільної точки зору, щоб захистити та вдосконалити їх. У дослідженні висвітлюються перешкоди, з якими стикаються жінки, які відбувають покарання у в’язниці, такі як обмежений доступ до охорони здоров'я, адже жінки в місцях позбавлення волі часто не мають доступу до якісних медичних послуг, особливо у сфері репродуктивного здоров'я; недостатні освітні ресурси, і як наслідок: жінки в місцях позбавлення волі часто не мають можливості отримати освіту, що може ускладнити їх реінтеграцію в суспільство після звільнення; обмежені можливості працевлаштування, відсутність доступу до гідної роботи, що може призвести до бідності та маргіналізації після звільнення. Автори наголошують на необхідності застосування міжнародних стандартів, які наголошують на особливому захисті жінок закладах відбування покарання, особливо вагітних жінок і тих, хто має дітей. У дослідженні підкреслюється важливість програм професійної підготовки як засобу сприяння успішній реінтеграції в суспільство після звільнення. У статті також наголошується на необхідності справедливих можливостей працевлаштування, рівної оплати праці, безпечних умов праці та боротьби з дискримінацією жінок в установах відбування покарання. Автори розглянувши проблемні питання практичної реалізації прав жінок, які засудженні до відбування покарання у вигляді позбавлення волі, закликають до запровадження комплексних реформ, включаючи: запровадження ефективних програм професійної підготовки, які відповідають ринку праці, що допоможе жінкам у місцях позбавлення волі отримати навички, необхідні для працевлаштування після звільнення; розширення доступу до соціальних послуг, таких як психологічне консультування та допомога у пошуку роботи, що допоможе жінкам у місцях позбавлення волі бути готовими успішно реінтегруватися в суспільство; запровадження заходів щодо запобігання дискримінації жінок у місцях позбавлення волі тощо. The article focuses on the social and labor rights of women serving prison terms, focusing on the challenges they face and opportunities for improvement. The authors emphasize the need to evaluate these rights from both a legal and social point of view in order to protect and improve them. The study highlights barriers faced by women in prison, such as limited access to health care, as women in prisons often lack access to quality health services, particularly in the area of reproductive health ; insufficient educational resources, and as a result: women in prisons often do not have the opportunity to get an education, which can make it difficult for them to reintegrate into society after release; limited employment opportunities, lack of access to decent work, which can lead to poverty and marginalization after release. The authors emphasize the need to apply international standards that emphasize the special protection of women in prisons, especially pregnant women and those with children. The study highlights the importance of vocational training programs as a means of facilitating successful reintegration into society after release. The article also emphasizes the need for fair employment opportunities, equal pay, safe working conditions and combating discrimination against women in penal institutions. Having considered the problematic issues of the practical implementation of the rights of women sentenced to imprisonment, the authors call for the introduction of comprehensive reforms, including: the introduction of effective professional training programs that correspond to the labor market, which will help women in places of imprisonment to acquire the skills necessary for employment after dismissal; increasing access to social services, such as psychological counseling and job search assistance, which will help women in prisons be ready to successfully reintegrate into society; introduction of measures to prevent discrimination against women in prisons, etc.Документ Human trafficking: offender's criminological characteristic elements(European Socio-Legal and Humanitarian Studies, 2023) Гранкіна В. І.; Барган С. С.; Hrankina V. I.; Barhan S. S.The purpose of the article is to highlight one of the pressing issues of modern world and Ukraine, particularly at the time of Russian Federation’s military aggression - human trafficking, and to identify criminological characteristic elements of individuals committing that criminal offense. Human trafficking in national legal acts is considered to be an illegal transaction involving a person, as well as recruitment, transportation, harboring, transferring or obtaining a person, committed with the intent to exploit, including sexual exploitation, by means of deception, fraud, blackmailing, or taking advantage of a person’s vulnerable condition or by threatening or using violence, by taking advantage of official position or financial or other kind of dependence upon another person, which, according to the Criminal Code of Ukraine, are recognized as criminal offenses. We emphasize the importance of studying the state of this issue at the national and international levels. Human trafficking in Ukraine remains a pressing issue, as 46,000 Ukrainians suffered from human trafficking in 2019–2021. In light of the migration processes triggered by Russian Federation’s armed aggression, the number of victims of human trafficking is increasing significantly, as reported not only in a number of foreign media, but also in the reports of OSCE representatives [1]. Within the first five months of the full-scale invasion of Ukraine alone, 3 million Ukrainians were forced to emigrate abroad, and 1.9 million people were displaced within the country. Such conditions made it possible to examine the factors behind the victimization of a “human commodity.” In studying problematic aspects of human trafficking phenomena, in our opinion, one of the main objects of study should be the person who committed the criminal offense (the offender). Using statistical data and court practice analysis of prosecuting persons for human trafficking, we pay significant attention to classifying offender’s personality. Following the study, author attempts to identify the main features inherent in trafficker’s personality and provides an interpretation of each acting accomplice’s personality, involved in human trafficking. We conclude that the respective criminal offense is committed by offenders who are classified as “situational”.Документ Вплив держави на реалізацію постпенітенціарних заходів(Public organization „Association of International Educational аnd Scientific Cooperation”, 2021) Гранкіна В. І.; Hrankina V. I.Стаття присвячена дослідженню заходів, які застосовуються від імені держави у відношенні осіб звільнених з місць позбавлення волі. В рекомендаціях CM/Rec(2010)1 Комітету Міністрів державам-членам про Правила Ради Європи про пробацію, зазначається про доцільність здійснення уповноваженими органами з питань пробації постпенітенціарного контролю після звільнення засуджених від тюремного ув’язнення. Встановлено відсутність функціоналу національних уповноважених органів з питань пробації, який би дозволяв здійснювати повноцінний супровід засуджених, звільнених з місць обмеження або позбавлення волі на певний строк. З огляду на важливість запобігання рецидивним кримінальним правопорушенням серед таких осіб визначено, що за відсутності постпенітенціарної пробації, на спеціально-кримінологічному рівні профілактично-запобіжна функція частково виконується Національною поліцією України. Саме тому дане дослідження покликане здійснити аналіз проекту закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку встановлення поліцейського контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі». Ним пропонується внесення змін до діючого законодавства, що визначає умови і порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб та їх обов’язки. В статті уніфіковано використання понять за текстом проекту Закону; виявлено окремі прогалини у змісті вищезазначеного законопроекту; розроблено пропозиції щодо внесення змін до кримінально-виконавчого законодавства та до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі», який регулює порядок, перелік та обсяг заходів втручання у життя осіб після звільнення з кримінально-виконавчих установ. The article is devoted to the study of measures applied on behalf of the state in relation to persons released from places of deprivation of liberty. The recommendations CM/Rec(2010)1 of the Committee of Ministers to member states on the Council of Europe's probation rules notes on the need for post-release supervision to be carried out by the probation authorities after the release of prisoners. It has been established that there is an absence of functionality in the national authorised probation authorities to implement full supervision of convicts released from places of restriction or deprivation of liberty for a certain period of time. Given the importance of preventing repetitive criminal offences among such persons, it has been determined that, in the absence of post-penitentiary probation, at the specific criminological level the precautionary-preventive function is partially fulfilled by the National Police of Ukraine. Due to this precise reason, this study aims to analyse the draft Law of Ukraine "On amending certain legislative acts of Ukraine on improving the procedure for establishing police control over the behaviour of individuals discharged from the places of detention". It proposes amendments to existing legislation defining the conditions and procedure for establishing and exercising administrative supervision over certain categories of previously convicted persons and their responsibilities. The article standardises and brings into line the conceptual and categorical framework with the text of the draft Law; some loopholes in the design of the aforesaid draft law have been identified; Proposals for amendments to correctional legislation and to the Law of Ukraine "On the administrative supervision of persons released from places of detention" have been drafted", which regulates the procedure, list and scope of interventions in the life of persons after release from correctional facilitiesДокумент Заходи та повноваження Національної поліції щодо здійснення профілактики правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку(Juris Europensis Scientia, 2022) Удалова Н. М.; Гранкіна В. І.; Udalova N. M.; Hrankina V. I.Стаття спрямована на теоретичне виокремлення та узагальнення як глобальних, так і локальних заходів та повноважень Національної поліції з огляду на загальнонаукові основи категорії профілактики правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку. Об’єктом наукового дослідження було обрано функціонуючі у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції суспільні відносини, юридична та практична повнота яких залежить від підтримання таких станів в суспільстві як громадський порядок та громадська безпека, що розглядаються в аспекті самостійних складових в адміністративно-деліктному законодавстві, предметом – профілактичний спектр дій із запобігання правопорушень зокрема у сфері громадського порядку та безпеки. За мету узято здійснення комплексного аналізу та систематизації провідних тенденцій профілактики правопорушень, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку в Україні . У дослідженні громадський порядок розглядається як чітко впорядкований, систематичний та комплексний спектр дій, що безпосередньо спрямований на забезпечення правопорядку і стабільної можливості реалізації в нормативно встановлених межах природних прав та обов’язків громадян, що здійснюється на основі правового регулювання суспільних відносин загалом. Громадська безпека трактується як необхідний та ефективний стан забезпечення суспільних правовідносин за якого усі найважливіші та найбільш повсякденно актуальні інтереси суспільства перебувають під захистом від джерел небезпеки як природного, так і штучного характеру. Приділяється увага регламентації протиправних дій у сфері громадського порядку та громадської безпеки в контексті міжнародного досвіду, відповідно адміністративного законодавства Республіки Казахстан. Робиться висновок, що якісне виконання превентивної функції, залежить від комплексності заходів з профілактичної діяльності. The article is aimed at theoretically distinguishing and summarizing both global and local measures and powers of the National Police in view of the general scientific basis of the category of prevention of offenses that encroach on public order and public safety. The object of scientific research was the social relations functioning in the sphere of administrative-jurisdictional activity of the police, the legal and practical integrity of which depends on the maintenance of such conditions in society as public order and public safety, which are considered in the aspect of independent components in the administrative-delict legislation, subject - a preventive range of actions to prevent crimes, in particular in the field of public order and security. The goal was to carry out a comprehensive analysis and systematization of the leading trends in the prevention of offenses that encroach on public order and public safety in Ukraine. In the study, public order is considered as a clearly ordered, systematic and complex spectrum of actions, which is directly aimed at ensuring law and order and the stable possibility of realizing within the normatively established limits the natural rights and duties of citizens, which is carried out on the basis of legal regulation of social relations in general. Public safety is interpreted as a necessary and effective state of social legal relations under which all the most important and most relevant interests of society are protected from sources of danger, both natural and artificial. Attention is paid to the regulation of illegal actions in the field of public order and public safety in the context of international experience, in accordance with the administrative legislation of the Republic of Kazakhstan. It is concluded that the quality performance of the preventive function depends on the complexity of preventive measures.Документ Наглядова пробація при виконанні покарань, альтернативних позбавленню волі(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Гранкіна В. І.; Hrankina V. I.Дисертація є однією з перших у кримінально-виконавчій науці роботою, що присвячена комплексному дослідженню наглядової пробації при виконанні покарань, альтернативних позбавленню волі. У результаті проведеного дисертаційного дослідження розв’язано конкретне наукове завдання, зміст якого полягав у комплексному дослідженні застосування наглядової пробації при виконанні покарань, альтернативних позбавленню волі. Пробацію визначено як законодавчо- обґрунтовану систему соціально-правової діяльності, що реалізується за рахунок симбіозу контрольних, наглядових та соціально-виховних заходів, які застосовуються до засуджених (та до осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням в порядку статей 75, 79,104 КК України). В свою чергу, наглядову пробацію визначено як систему контрольно-наглядових та соціально-виховних заходів щодо засуджених до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, осіб, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських або виправних робіт, осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Така система включає в себе елементи супроводу та спостереження за додержанням суб’єктами пробації правил соціально-прийнятної поведінки; виконанням обов’язків, визначених, встановлених та покладених судом; проведенням виключно необхідного втручання в життя особистості, що індивідуалізує механізми і способи реалізації кримінального покарання. Запропоновано зміни до законодавства, спрямовані на надання органами пробації психологічної допомоги членам сім’ї засуджених. This thesis is one of the first works in criminal executive science devoted to a comprehensive study of supervised probation when executing sentences alternative to imprisonment. As a result of thesis research, a specific scientific task was solved, aimed at a comprehensive study of supervised probation application when executing sentences alternative to imprisonment. Probation is defined as a legally based system of social and legal activities, implemented through a symbiosis of control, supervisory and socio-educational measures applied to convicts (and persons released from serving a sentence with probation in accordance with Articles 75, 79, 104 of the Criminal Code of Ukraine). In turn, supervised probation is defined as a system of control, supervisory and socio-educational measures in relation to convicted persons sentenced to deprivation of the right to hold specific posts or engage in certain activities, community service, correctional labor, persons whose sentence of restriction of liberty or imprisonment for a certain period was replaced by a sentence of community service or correctional labor, persons released from serving a sentence with probation, pregnant women and women with children under the age of three. Such a system includes elements of follow up activities and monitoring observance of socially acceptable behavior by probationers; fulfillment of duties defined, established and imposed by the court; conducting only necessary intervention into person's life, individualizing criminal punishment execution arrangements and methods. Legislative amendments were proposed to provide counseling services to family members of convicts by probation authorities.Документ Окремі аспекти реалізації досудової пробації в Україні(Tipocart Print, 2020) Гранкіна В. І.; Hrankina V. I.Стаття присвячується висвітленню та діяльності органів пробації. Важливому аспекту чисельних пробаційних механізмів – реалізації досудової пробації. Встановлюється суть поняття та призначення інституту досудової пробації та досудової доповіді. Робляться висновки щодо розвитку пробації у відповідності до Європейських практик. Акцентується увага на додержанні державою Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, щодо заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням. Відзначається, що саме досудова доповідь як інструмент досудової пробації покликана виявити індивідуальні криміногенні фактори та потреби обвинувачених і здатна усунути їх шляхом надання рекомендацій з напрямів майбутньої корекційної роботи з правопорушниками. В статті зазначається перелік проблемних питань та пропонуються шляхи їх вирішення з метою врегулювання правозастосовної діяльності. The article is devoted to the coverage and activities of probation bodies. An important aspect of numerical probation mechanisms is the implementation of pre-trial probation. The essence of the concept and purpose of the institution of pre-trial probation and pre-trial report is established. Conclusions are made on the development of probation in accordance with European practices. Emphasis is placed on the state's compliance with the United Nations Standard Minimum Rules for Non-Imprisonment Measures. It is noted that the pre-trial report, as a tool of pre-trial probation, is designed to identify individual criminogenic factors and needs of the accused and is able to eliminate them by providing recommendations for future correctional work with offenders. The article lists the problematic issues and suggests ways to solve them, in order to regulate law enforcement activities.Документ Сили територіальної оборони як складова воєнної безпеки держави в умовах воєнного стану(Часопис Київського університета права, 2022) Удалова Н. М.; Гранкіна В. І.; Udalova N. M.; Hrankina V. I.Актуальність теми дослідження зумовлена об’єктивним характером, який свідчить про те, що збройна агресія російської федерації проти України та потенційні загрози її національним інтересам, суверенітету і територіальній цілісності зумовлюють появу нових військових оборонних формувань. У сьогоднішньому світі територіальна оборона набуває особливо великого значення й проблеми, пов’язані з її запровадженням та діяльністю, залишаються нагальними. На даний момент особливе значення має проблема воєнної безпеки України. Набуває розвитку чітка військово-політична стратегія та сили забезпечення воєнної безпеки України. Military security is a state of protection of vital interests of the individual, society and the state from external and internal military hreats associated with the use of military threat or threat of its use, characterized by the absence of military threat or the ability to resist it. Many factors characterize the state of military security of the state. First of all, it is a clear legislative regulation of the use of armed forces, defining ways and means of using military force to ensure military security and following the practice of the international community on the operation of defense mechanisms. The basis of the military policy of the world community continues to be the desire to strengthen their military security. For Ukraine, this issue is a strategic goal of introducing national defense policy during the Ukrainian-Russian crisis in 2022. The main content of ensuring the military security policy of Ukraine in this matter includes the formation and implementation of a unified state strategy in the field of military security; support for domestic political stability; protection of the constitutional order, integrity and inviolability of the country’s territory; creation and support at the necessary level of defense system mechanisms, etc. This should also include the qualitative improvement of regular armed forces and other military formations, including the introduction of territorial defense. All these measures are aimed at maintaining and strengthening the country’s military security. Based on this, this article is devoted to the analysis of the problem of ensuring the military security of the state in view of the current political situation and the formation of new defense mechanisms. For a detailed study of such a defense mechanism as territorial defense, it is proposed to study directly the legal nature of Ukraine’s military security and national defense. Provide a description of territorial defense, in particular to analyze its formation process, purpose, structure, content, objectives, idea of creation, etc. Analyze the issues of territorial defense in the internal troops, its active interaction with local authorities, law enforcement agencies and communitiesДокумент СТАМБУЛЬСЬКА КОНВЕНЦІЯ: ПЕРЕВАГИ ТА ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РАТИФІКАЦІЇ(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Гранкіна В. І.; Абдель Фатах А. С.; Hrankina V. I.; Abdel Fatah A. S.Стаття присвячена дослідженню проблеми, яка є актуальним та негативним виявом суспільного життя не лише в Україні, а й в більшості зарубіжних країн. Домашнє та ґендерно зумовлене насильство є одним із найпоширеніших порушень конституційних прав і свобод людини, яке не лише заподіює фізичного болю, моральних страждань, але й підриває почуття захищеності особи; є глобальною проблемою, яка щоденно завдає шкоди найціннішим благам людини - честі, гідності, життю і добробуту. Для України, як і для багатьох інших країн світу, ця проблема є досить гострою, тому світова спільнота намагається активно протидіяти всім формам насильства. Вивчення зарубіжного досвіду та законодавства інших країн, яке передбачає відповідальність за вчинення насильства, сприяє удосконаленню норм регулювання протидії насильству. Ратифікувавши Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству й боротьбу з цими явищами (Стамбульську конвенцію) Україна взяла на себе зобов’язання захисту, кримінального переслідування та ліквідації всіх форм насильства стосовно жінок (чоловіків та дітей, хлопців та дівчат), домашнього насильства. Питання запобігання та протидії насильству з часом набуло кримінально-правового забарвлення, окремі положення Конвенції втілено в національному законодавстві. Ратифікація вищезазначеної Конвенції, має як беззаперечні переваги так і певні проблемні аспекти. Позитивним є визнання Україною неможливості забезпечення виконання гарантій, передбачених Конвенцією, внаслідок широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації, на тимчасово окупованих територіях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі до повного відновлення конституційного ладу та застосування застереження щодо незастосування положення пункту 2 статті 30 Конвенції щодо належної державної компенсації постраждалим від тяжких тілесних ушкоджень або порушення здоров’я. Водночас проблемними аспектами є прогалини щодо нерозуміння родового поняття та дихотомії сприйняття правоохоронцями класифікації насильства та наявності діянь, які не є кримінально караними, але які Стамбульська конвенція відносить до домашнього насильства та насильства щодо жінок, а саме: кібербулнг, сталкінг, харасмент. The article is dedicated to study a problem which is an urgent and negative manifestation of public life not only in Ukraine but also in many foreign countries. Domestic and gender-based violence is one of the most widespread constitutional human rights and freedoms violations, inflicting not only physical pain and mental suffering, but undermining the sense of personal security; being a global problem affecting the most valuable mankind benefits - honor, dignity, life and well-being - on a daily basis. For Ukraine, as well as for many other countries, this is a very acute issue, therefore the global community is actively striving to counteract all types of violence. Studying foreign experience and foreign legislation, which imposes liability for violence, helps to improve violence prevention regulations. By ratifying the Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence (Istanbul Convention), Ukraine has committed itself to protecting, prosecuting, and eliminating all types of violence against women (men and children, boys and girls) and domestic violence. Eventually, violence prevention and counteraction has acquired a criminal law dimension, with certain provisions of the Convention being implemented in national legislation. Ratification of the above-mentioned Convention has both indisputable advantages and certain challenges. A positive aspect is Ukraine's recognition of the impossibility of ensuring guarantees implementation under the Convention as a result of the large-scale military aggression of the Russian Federation within the temporarily occupied territories, in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol until the constitutional order is reinstated and applying the reservation on non-appliance of Article 30(2) of the Convention on adequate state compensation to victims of grievous bodily injury or ill health. At the same time, problematic aspects include a lack of generic concept understanding and the dichotomy of law enforcement officers' perception of violence classification and the existence of acts which are not criminalized but which the Istanbul Convention refers to as domestic violence and violence against women, namely cyberbullying, stalking, harassmentДокумент Щодо впровадження інституту пробації в Україні(Донецький юридичний інститут МВС України, 2020) Гранкіна В. І.; Hrankina V. I.Стаття присвячується висвітленню гуманізації кримінально-виконавчої політики держави шляхом впровадження альтернативних форм та методів протидії злочинності. Акцентується увага на необхідності застосування покарання у вигляді позбавлення волі як крайнього заходу. Звертається увага на актуальність та особливе значення досліджень впровадження інституту пробації. Визначаються позитивні моменти діяльності пробації - забезпечення балансу між безпекою суспільства шляхом запобігання скоєнню кримінальних правопорушень під час відбування альтернативних позбавленню волі покарань та виправлення суб´єктів пробації шляхом визначення та усунення криміногенних факторів. Приділена увага проблемам, які виникають під час практичної діяльності уповноважених органів з питань пробації, які подекуди позбавлені певних механізмів реалізації покладених на них завдань. The article is devoted to elucidate the humanization of the penitentiary policy of state through the introduction of various alternative forms and methods of combating crime. Emphasis is placed on the need to apply imprisonment as a last resort, which gives an opportunity to improve the activities of institutions that perform punishments alternative to imprisonment. This reduces the negative consequences for the individual and the state as a whole. It is emphasised that the reform of the penitentiary system in accordance with international obligations and the Concept of state policy in the field of reform (development) of the penitentiary system of Ukraine, has made it possible to improve the activities of penitentiary institutions. Attention is paid to the relevance and special importance of research on the creation and implementation of the institution of probation, based on the experience of the European and international partners’ probation models. An obvious phenomenon in the process of reformative activity was the creation of the institution of probation by adopting the Law of Ukraine "About Probation" in 2015. New types, tasks and probation procedures have been introduced and are aimed at humanising the existing penitentiary institution. They facilitate and improve the cooperation of law enforcement and the judiciary authorities. Coordinate the interaction of the authorized probation agencies with penitentiary institutions, local governments and probation volunteers in the process of performing punishments alternative to imprisonment. The article notes that a positive aspect of the probation agencies’ activity was to ensure a balance between public safety by preventing criminal offenses while serving alternative sentences and correcting probation individuals by identifying and eliminating criminogenic factors. The paper pays attention to the problems that arise during the practical activities of the authorized probation agencies, which are sometimes deprived of certain mechanisms for implementing their tasks.Документ Щодо дефініцій та сутності діяльності пробації(Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету, 2021) Гранкіна В. І.; Hrankina V. I.Стаття присвячується висвітленню різновекторних думок та підходів українських дослідників щодо розуміння та дефініцій, змісту та сутності сучасної української пробації. Акцентується увага на міжнародному використанні терміну «пробація» для визначення назви та напряму діяльності служби, що історично створювалась для організації роботи з надання здебільшого реабілітаційних послуг особам, засудженим до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, або ж особам, які звільнялись з місць позбавлення волі. Аналізуються погляди: 1) нормотворців на дефініції «пробація» у чисельних нормативно-правових актах, які передували прийняттю профільного закону 2) науковців-на визначення поняття, цілей та сутності пробаційної діяльності. The article is devoted to the coverage of multi vector opinions and approaches of Ukrainian researchers on understanding and definitions, content and essence of modern Ukrainian probation. Attention is drawn to international use of the term "probation" to define the name and direction of the service, which was historically created to organise work to provide mostly rehabilitation services to persons sentenced to non-custodial sentences or persons released from imprisonment. Its activities in penitentiary systems and criminal justice systems, having eliminated the prison, became almost central. The views are analyzed of 1) rule makers on the metioned above definitions of probation in the statutory-legal acts which preceded the adoption of a profile law. Accordingly, probation was considered in two aspects - as a service (serving sentences in the community and supervising juvenile offenders) and as a process of providing the court with materials of social inspections of accused 2) scientists - to define the concept, purpose and essence of probation. Those who considered probation much more broadly - as an institution for the supervision of persons who to some extent have been subjected to criminal law, but not isolated from society, which combines the means of control and resocialization. However, they emphasized the superiority of its essence - testing certain categories of criminals with special legal obligations, combined with providing them with various rehabilitation assistance and minimizing criminal recurrence on their part. The conclusion is made that both approaches are appropriate and fair, since probation includes both the name and activities of the service, which provides control and supervision, as well as ensuring various assistance in the process of correction and re-socialization of convicts.