Наукові публікації (Scientific publications)

Постійне посилання зібрання

https://rep.dnuvs.ukr.education/handle/123456789/160

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 50

Місце вузлової угоди серед договорів в сфері доставки вантажів
(Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008) Шелухін М. Л.; Кадала В. В.; Sheluhin M. L.; Kadala V. V.
Розглянуто місце вузлової угоди серед договорів в сфері доставки вантажів; проведено правовий аналіз вузлових угод, що укладаються між транспортними організаціями та сприяють перевезенню вантажів у прямому змішаному сполученні; надані пропозиції щодо законодавчого визначення поняття «вузлова угода». There scrutinized place of the central agreement among contracts in sphere of delivery of cargoes. Also abidance law analysis central agreement, concluded between transport organizations and redounds to delivery of cargoes in straight mixed through service, and also gives clauses for law definition of conception “central agreement”.
Історико-правовий аналіз перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні
(Ужгородський національний університет, 2009) Кадала В. В.; Kadala V. V.
Автор даної статті намагається дослідити суспільні відносини, які існують у прямому змішаному сполученні в Україні з початку їх виникнення до наших часів, та надати історико-правовий аналіз перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. В статті також розкрито історію розвитку механізму законодавчого регулювання перевезення вантажів. The author of the dannoy article tries to probe, public relations which exist in the direct mixed connection іn Ukraine from the beginning of their starting to our times, and to give the historical-legal analysis of transportation of loads in the direct mixed connection. History of development of mechanism of the legislative adjusting of transportation loads is also exposed in the article. Keywords: , , history of perevezinn: lega/ adjusting of trahsportation
Історичний розвиток інституту визнання особи недієздатною
(Форум права, 2011) Бойченко Г. М.; Шум С.С.; Boichenko G.M.; Shum S. S.
В статті розглянуто історичні етапи розвитку інституту визнання фізичної особи недієздатною, встановлено особливості ставлення суспільства до осіб, які мають психічні розлади, – в кожному із історичних періодів; проаналізовано зв’язок історії та сьогодення щодо визнання фізичної особи недієздатною. Historical stages of the institution of natural persons' incapability reviews. The peculiarities of public attitudes towards people with mental disorders are set in each of the periods. The connection of history and recognition of natural persons' incapability nowadays is analyzed.
Правові та процесуальні аспекти визнання особи недієздатною
(Форум права, 2011) Бойченко Г. М.; Шум С. С.; Boichenko G.M.; Shum S. S.
В статті розглянуто актуальні проблеми підстав та порядку визнання особи недієздатною, проаналізовано зміст поняття та критерії недієздатності, також визначено порядок визнання особи недієздатною The issues of the day of grounds and order of confession of physical person are considered disable, maintenance and criteria of incompetence is analyzed, and also the order of confession of physical person is certain disable.
Проблемні питання визначення обсягу дієздатності фізичної особи при вчиненні нотаріальних дій
(Харківський національний університет внутрішніх справ., 2011) Бойченко Г. М.; Шум С. С.; Boichenko G.M.; Shum S. S.
У статі розглянуто, що найбільш поширеною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є правочин. Однією з умов чинності правочину є дотримання форми, встановленої законом. З метою надання правам, а також фактам, що мають юридичне значення юридичної вірогідності, законодавством України передбачено нотаріальне посвідчення правочинів, які впливають на найважливіші сфери життя людини та призводять до зміни майнового стану. Для розуміння мети діяльності та повноважень нотаріуса в Україні необхідно вказати, що у світі існує дві системи нотаріату: латинського та англосаксонського типу. У державах англосаксонської системи нотаріату компетенція нотаріуса полягає лише в посвідченні підпису та документа. Однак і посвідчений нотаріусом документ не має повної доказової сили, а факти, викладені у ньому, підлягають перевірці. У державах із прецедентним правом у цивільних відносинах дозволено користуватися усіма можливими доказами: навіть якщо сторони передбачають пов'язаний з угодою спір вони покладаються на судовий розгляд для вирішення конфлікту. У державах континентального права письмовий доказ, що фіксує умови угоди, має особливе значення. Виходячи з цього уповноваженими особами здійснюється діяльність, що запобігає учиненню нелегальних дій суб’єктами правовідносин. The article considers that the most common reason for the emergence of civil rights and obligations is a deed. One of the conditions for the validity of the deed is compliance with the form established by law. In order to grant rights, as well as facts that have legal significance and legal probability, the legislation of Ukraine provides for the notarization of transactions that affect the most important areas of a person's life and lead to a change in property status. To understand the purpose of activity and powers of a notary in Ukraine, it is necessary to point out that there are two notary systems in the world: Latin and Anglo-Saxon type. In the countries of the Anglo-Saxon notary system, the competence of a notary consists only in certifying a signature and a document. However, a document certified by a notary does not have full evidentiary value, and the facts stated in it are subject to verification. In states with case law in civil relations, it is allowed to use all possible evidence: even if the parties foresee a dispute related to the agreement, they rely on judicial review to resolve the conflict. In countries governed by continental law, written evidence recording the terms of the agreement is of particular importance. Based on this, authorized persons carry out activities that prevent illegal actions by subjects of legal relations.
Процесуальні наслідки прийняття позивачем рішення про заочний розгляд справи
(Форум права, 2012) Устінова-Бойченко Г. М.; Ustinova-Boichenko G. M.
У статті розглянуто одну з умов заочного розгляду – згода позивача на заочний розгляд, проаналізовано наслідки прийняття рішення про заочний розгляд справи, обсяг процесуальних прав позивача, який змінюється при заочному розгляді справи. The article examines one of the conditions of absentee proceedings - the plaintiff's consent to absentee proceedings, analyzes the consequences of making a decision on absentee proceedings, the scope of the plaintiff's procedural rights, which changes during absentee proceedings.
Взаємозв’язок цивільної дієздатності та трудової дієздатності
(Форум права, 2012) Устінова-Бойченко Г. М.; Ustinova-Boichenko G.M.
Розглянуто, яким чином виникнення психічного розладу впливає на можливість фізичної особи бути суб’єктом трудового права та тісний взаємозв’язок цивільної дієздатності та трудової дієздатності, визначено, що трудова дієздатність цілком залежить від цивільної дієздатності, незважаючи на те, що остання виникає у фізичної особи пізніше. It was considered how the occurrence of a mental disorder affects the possibility of a natural person to be a subject of labor law and the close relationship between civil legal capacity and labor capacity, it was determined that labor capacity is completely dependent on civil legal capacity, despite the fact that the latter arises in a natural person later.
Історико-правовий аналіз деяких систем пенсійного страхування через призму цивільного законодавства про пенсійне забезпечення
(Донецький юридичний інститут, 2014) Кузьменко С. Г.
В статті проведено аналіз деяких систем пенсійного страхування. Визначено місце і роль цивільного законодавства у системі пенсійного страхування. Розглянуто сучасний стан пенсійного забезпечення. Визначено рівень розвитку приватних пенсійних фондів і страхування пенсій. The article analyzes some of pension insurance. The place and role of civil law in the system of pension insurance. Review the current state of the pension system. The level of private pension funds and pension insurance.
До питання необхідності кваліфікування інвесторів
(Порівняльно - аналітичне право, 2015) Кадала В. В.; Kadala V. V.
Стаття присвячена дослідженню необхідності здійснення кваліфікації інвесторів. Виявлено, що пропоновані суб’єктом законодавчої ініціативи зміни до чинного законодавства щодо такої кваліфікації є передчасними та неефективними. Доцільним є створення належних умов інвестування для збільшення кількості інвесторів. The article examines the need for the implementation of qualifying investors. It is revealed that the proposed legislative changes to the legislation regarding such qualifications are premature and ineffective. It is expedient to create the appropriate conditions for the investments to increase the number of investors.
Non-pecuniary rights of incapable persons in family legal relationships
(Legea şi Viaţa, 2015) Ustinova-Boichenko G. M.; Shum S. S.; Устінова-Бойченко Г. М.; Шум С.С.
The article presents a comparative analysis the international legal acts and the legislation of non-pecuniary rights of incapable person in family legal relationships. The notion of incapability as a category of civil right is described. It is grounded that the Ukrainian legislation provides deprivation of non-pecuniary rights of incapable person, which do not meet international regulatory legal acts. In order to bring Ukrainian legislation to European standards, proposed certain changes in the Civil and Family Law. У статті проведено порівняльний аналіз міжнародно-правових актів та законодавства про немайнові права недієздатної особи у сімейних правовідносинах. Охарактеризовано поняття недієздатності як категорії цивільного права. Обґрунтовано, що законодавством України передбачено позбавлення недієздатної особи немайнових прав, які не відповідають міжнародним нормативно-правовим актам. З метою приведення українського законодавства до європейських стандартів запропоновано певні зміни до Цивільного та Сімейного законодавства.
Принцип доцільності у цивільному судочинстві України
(Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого., 2015) Васильєв С. В.; Vasyliev S. V.
У статті обґрунтовується авторське розуміння принципу доцільності в цивільному судочинстві. Проводиться відмінність принципу доцільності від близьких йому понять. Автор визначає принцип доцільності як надану законом можливість вибору найбільш оптимальних із передбачених законом для даного конкретного випадку форми й способу вирішення цивільно-правового спору з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. In the article the author’s understanding of the principle of expediency in civil proceedings. A difference of principle feasibility of intimates concepts. The author defines the principle of expediency as provided by law, the choice of the optimal with envisaged by law for this particular case, the form and method of resolving civil disputes for the protection of violated, unrecognized or disputed rights, freedoms and interests of individuals, the rights and interests of legal entities, state interests.
До вдосконалення надання послуг національним оператором поштового зв'язку
(Донецький юридичний інститут МВС України, 2015) Кадала В. В.; Kadala V. V.
Діяльність з надання послуг національним оператором поштового зв’язку має певні недоліки. Стаття присвячена проведенню дослідження напрямів удосконалення надання ним таких послуг. Виявлено, що таке удосконалення має здійснюватись за трьома напрямами: самостійно оператором, законодавцем – шляхом формування належної законодавчої бази та відповідними контролюючими органами. Efforts to provide the services the national operator of postal communication has certain disadvantages. The article is devoted to the study of areas of improvement, provide them with such services. The national postal operator provides services to individuals and legal entities. Thus, based on the list of provided services and the existing regulatory framework is impossible to distinguish which of the services operator will be the main, additional, related, or other. At the same time, the lack of such a distinction creates problems in the analysis of the profitability of the services provided by the national operator. A significant proportion of the services provided by the national operator, is banking. In this regard, the question arises about the necessity of organization on the basis of the national operator of the postal Bank. Such actions will require a significant restructuring of the legislation governing the provision of postal services. Also raises the issue of supervision of such an operator, since that issue would be within the competence of different authorities. Special attention requires the issue of compliance of the quality level of provided services. Currently the services provided are evaluated only by the speed of delivery of letters. Given the significant amount of services to control the level of quality and efficiency of service should encompass much more criteria. In addition, system analysis of efficiency of activity of the postal operator by the regulatory authorities. To improve the quality of services also requires upgrading the infrastructure operator and provision of the necessary qualified personnel. Based on the analysis researched that improving the provision of services by the national operator should be carried out in three ways: independently by the operator, the legislator through the formation of an adequate legislative framework and relevant regulatory authorities.
НЕЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМНИЦТВА
(Правові горизонти, 2016) Кадала В. В.; Хайлова Т. В.; Kadala V. V.; Hailova T. V.
У статті проаналізовано державне управління економічною безпекою підприємництва. Відповідно до ч.1 ст. 17 Конституції України забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Встановлено, що наявне управління є неефективним та потребує свого удосконалення. Серед причин такої неефективності слід виділити непослідовність і безсистемність у здійсненні економічних реформ, відсутність власної моделі перебудови національної економіки та її ідеологічного обґрунтування; корумпованість чиновників та низька компетентність управлінського апарату; нездатність державного управління вивести країну з економічної кризи; низький рівень кваліфікації осіб, які приймають рішення у сфері державних повноважень, та високий ступінь впливу лобістських угруповань на прийняття державних рішень; недосконалість державної та регіональної політики щодо забезпечення національної економічної безпеки тощо. Така неефективність призвела до слабкості держави в цілому, що спричинило агресію з боку сусідньої країни. Це призвело до втрати значної кількості територій та які на цей час не контролюються українською владою, а отже, на цих територіях Україна не може забезпечувати безпеку не тільки підприємництва, а і власних громадян. При сформованій неефективній системі державного управління економічною безпекою підприємництва запорукою виживання суб’єктів господарювання є самостійне забезпечення власної економічної безпеки. Таке забезпечення можливе шляхом залучення сторонніх організацій (спеціальних суб’єктів господарювання, що надають послуги з організації та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки підприємств та організацій), так і безпосередньо власними силами суб’єктів господарювання шляхом створення відповідних підрозділів у своїй структурі. Це потребує формування відповідної нормативно-правової бази в цій галузі, адже в Україні дотепер нормативно не закріплено шляхів самозабезпечення суб’єктами господарювання своєї економічної безпеки. The article analyzes the state management of economic security of entrepreneurship. According to part 1 article 17 of the Constitution of Ukraine to provide economic and informational security are the most important functions of the state, matter of all Ukrainian people. It is established that the existing management is ineffective and requires improvement. Among the reasons for this ineffectiveness, it is necessary to highlight the inconsistency and lack of system in the implementation of economic reforms, the absence of its own model of restructuring the national economy and its ideological underpinnings; the corrupt officials and low competence of management; the inability of state management to bring the country out of the economic crisis; low level of qualification of decision makers in the field of state powers and a high degree of influence of lobby groups on government decision-making; imperfect state and regional policies to ensure national economic security, and the like. This failure led to the weakness of the state as a whole, which led to aggression from neighboring country. This has led to the loss of a significant number of territories currently not controlled by Ukrainian authorities, and therefore, in these territories, Ukraine cannot ensure the safety of not only entrepreneurship, but also its own citizens. With the current inefficient system of public management of economic security of entrepreneurship is a key to survival of business entities is an independent promoting their economic security. Such collateral is possible through outsourcing (special entities that provide services for the organization and implementation of measures aimed at ensuring economic security of enterprises and organizations) and directly own the entities through the creation of relevant units in the structure. This requires the formation of an appropriate regulatory framework in this area, because in Ukraine is still not fixed normative ways of self-sufficiency of subjects of managing its economic security.
Суди звичаєвого права на теренах пострадянських держав: історія та сучасний стан
(Проблеми законності, 2016) Васильєв С. В.; Vasyliev S. V.
Статтю присвячено питанням виникнення, різноманітності форм та реформування традиційного (народного) судочинства на теренах пострадянських держав. Проаналізовано організація та функціонування традиційних судів, які існували у другій половині XIX – на початку XX ст. Наведено приклади відродження судів звичаєвого права. Зроблено висновок, що сутність і призначення традиційного судочинства з моменту його виникнення і до сьогоднішнього дня не змінилася. А отже, суди звичаєвого права – це не правовий раритет, а невід'ємний компонент природного правового розвитку сучасного національного суспільства. Research of courts of customary law is not a new trend in the domestic legal science. However, it should be noted that this issue was covered mainly in the historical and ethnographic aspect, and, as a rule, in relation to specific countries or peoples. Taking into account the fact that in some post-Soviet states the rules of the customary law have remained and take effect even under the current conditions, there is a need to study people’s judgment on the basis of historical experience, taking into account the fact that there is no special scientific research on this subject. On the basis of studying the courts of customary law that existed in the territory of the post-Soviet states, to reveal their diversity, special features and peculiarities of formation and to analyze the contemporary forms of the aforementioned courts. The courts of customary law existed in various nations and nationalities since ancient times. The identity of one or another traditional court depended on such facts as the territorial location of the community, the level of economic and cultural development, type of religion, etc. In this paper the organization of the traditional justice of post-Soviet states in the second half of the XIX century was studied, when the basic territorial boundaries of the Russian Empire were formed. It is within these boundaries the peoples lived, who subsequently became Soviet republics, and then independent states.
Функціональність цивільного судочинства
(Проблеми законності, 2016) Васильєв С. В.; Vasyliev S. V.
У статті обґрунтовується можливість включення до наукового обігу такої якості цивільного судочинства як функціональність, що дозволяє побачити повну змістовну характеристику зазначеного виду судочинства на відповідному етапі його розвитку. Функціональність цивільного судочинства визначається як властивість судочинства, що характеризує його в сенсі реалізації нормативно закріплених функцій, цілей та завдань цивільного судочинства. Досліджено співвідношення функціональності з такими правовими категоріями, як ефективність судочинства та цивільна процесуальна правова політика. The functionality and effectiveness of the judicial proceedings have row categories, but in its semantic load have different meanings. Functionality is directly related to the definition and implementation of the main functions and targets of the civil proceedings, while effectiveness is a more statistical indicator that is defined in specific terms, figures, percentages, etc. Therefore, effectiveness is only a part of the functionality of the civil proceedings. Functionality of the civil proceedings shall be understood as a property of the judicial proceedings, characterizing it in terms of implementation of the regulatory assigned functions, goals and objectives of the civil proceedings. Functionality of the civil proceedings (a) depends on a thorough analysis of the tasks and goals of the judicial proceedings because it directly or indirectly, either directly or indirectly comes from the objectives and goals of the process; (b) has a clear link with the property of the civil proceedings as its effectiveness; (c) is dependent on the civil procedural legal policy as they are interrelated. The purpose of introduction of such a category as the functionality of the civil proceedings in the scientific turnover – installation of the primary (main) criterion that allows to recognize the efficiency and effectiveness of the civil proceedings that meets the needs of the modern society. It is the functionality that makes it possible to penetrate deeper into the essence of the civil proceedings and to study its various levels.
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАЛІЗНИЦЬ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ
(Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2017) Кадала В. В.; Kadala V. V.
Реформування залізничної галузі потребує відповідної перебудови законодавства, котре забезпечує діяльність залізниць. Наявне законодавство представлене великою кількістю нормативних актів. У результаті дослідження встановлено, що найбільш оптимальною формою оновлення наявного в цій сфері законодавства є його кодифікація. Reforming the railway industry requires a corresponding restructuring of the legislation that ensures the operation of railways. The existing legislation is represented by a large number of normative acts. As a result of the study, it was established that the most optimal form of updating existing legislation in this area is its codification.
Правова природа доменних імен в мережі Інтеренет
(Сумський державний університет, 2018) Іваненко Д. Д.; Сітак В. О.; Ivanenko D. D.; Sitak V. O.
У статті проаналізоване доменне ім’я як новітній, з правової точки зору, засіб індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності у віртуальній мережі Інтернет. Досліджено правову природу доменних імен. Здійснено аналіз положень законодавства, точок зору вчених щодо охорони доменного імені та визнання його окремим об’єктом права інтелектуальної власності. Розкрито, що доменні імена в мережі Інтернет є засобами адресації і в такій якості є об’єктами цивільного обігу. Досліджено поняття та функції доменного імені, його правову природу. Проаналізовано доменне ім'я як символьне ім'я, що служить для ідентифікації областей – одиниць адміністративної автономії в мережі Інтернет у складі тієї, що є вищою по ієрархії такої області. Кожна така область називається доменом. Комбінований віртуальний простір імен Інтернету функціонує за допомогою DNS – системі доменних імен. Доменні імена надають можливість адресації інтернет-сайтів і розташованих на них мережевих ресурсів (веб-сайтів, серверів електронної пошти, інших служб) у зручній для людини формі. Зазначається, що адміністрування відносин, щодо правової природи доменних імен здійснює ICANN, як некомерційна організація, що діє в громадських інтересах. Її учасники управляють системою доменних імен, розподіляють і привласнюють унікальні ідентифікатори в Інтернеті. Автори роблять висновок, що при визначенні правової природи доменного імені потрібно враховувати його технічну природу, мету та способи реєстрації й використання, комерційну цінність як товару. Розвиток правового інституту доменних імен повинен відбуватися на основі норм загальноприйнятих принципів міжнародного інформаційного права. Це обумовлюється необхідністю регулювання основної групи інформаційних правовідносин, яка започатковується у віртуальному середовищі Інтернет де відсутні кордони. The article analyzes the domain name as the latest, from a legal point of view, means of individualization of business entities in the virtual Internet. The legal nature of domain names is investigated. The analysis of the provisions of the legislation and views of scientists concerning the protection of the domain name and its recognition as a separate object of the intellectual property right is carried out. It is disclosed that Internet domain names are means of addressing in this network and in this quality are already objects of civilian circulation. The concept and functions of the domain name, its legal nature are investigated. The domain name is analyzed as a symbolic name, which serves to identify areas – units of administrative autonomy on the Internet – as part of the one that is higher in the hierarchy of such an area. Each such domain is called a domain. The combined cyberspace of Internet names functions with the help of DNS – system of domain names. Domain names provide the ability to address Internet sites and their network resources (websites, e-mail servers, and other services) in a form that is advantageous to humans. It is noted that the administration of relations regarding the legal nature of domain names is carried out by ICANN as a nonprofit organization operating in the public interest. Its members manage the system of domain names, distribute and assign unique identifiers on the Internet. The authors conclude that in determining the legal nature of the domain name it is necessary to take into account its technical nature, purpose and methods of registration and use, commercial value as a commodity. The development of the legal institute of domain names should take place on the basis of the norms of the generally accepted principles of international information law. This is due to the need to regulate the main group of information legal relationships, which begins in the virtual Internet environment where there are no boundaries.
ЕКСПЕРТНИЙ ВИСНОВОК У ГАЛУЗІ ПРАВА: НОВАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
(Право України, 2018) Васильєв С. В.; Vasyliev S. V.
Реформування цивільного, господарського та адміністративного судочинства сприяло виникненню нових процесуальних інститутів та процедур, одним із таких нововведень стала експертиза у галузі права і поява нового учасника судового процесу – експерта з питань права. Аналіз наукових публікацій свідчить, що питання експертного висновку у галузі права ще не стали предметом глибоких досліджень науковців. Як правило, автори звертають увагу більше на організаційні проблеми здійснення вказаної експертизи та на визначення статусу експерта з питань права, тоді як питання становлення висновку експерта в галузі права як у судочинстві зарубіжних країн, так і у національному процесуальному праві, його статус та змістова характеристика залишаються поза увагою. Мета статті – встановлення форм застосування інституту судової експертизи у галузі права в судочинстві, виявлення недоліків правового регулювання цього інституту та спроба визначення правового статусу експертизи у галузі права в національній моделі судочинства. The reform of civil, economic and administrative court procedure facilitated the origination of new procedural institutions and procedures, and one of these innovations is law expert examination and introduction of a new participant to the court process – law expert. As may be seen from an analysis of scientific publications, the issues pertaining to the law expert opinion have not yet been in the focus of in-depth research by scholars. The authors usually center more often on the organizational aspects of the said expert examination and on defining the law expert’s status, while the issue of entrenchment of the law expert opinion in the court procedure of foreign countries as well as in the national procedural law, the expert’s status and substantive characteristics are sidelined. The purpose of the research is to establish the forms for using the institute of law expert examination in the court procedure, and also to identify shortcomings in the legal regulation of this institute and to attempt at determining the legal status of law expert examination in the national court procedure model. The main results of the research are associated with the analysis of foreign and national legislation regarding the emergence of a special subject in the court procedure who is authorized to give an expert opinion on the application of the analogy of law or the contents of foreign law irrespective of the legal position of parties to a legal dispute, given his/her high scientific and professional expertise and based on the case materials and current legislation. The author reviews the variety of forms of law expert’s participation in the court process, and also the organizational and substantive nature of the law expert’s opinion.
Компроміс у цивільному судочинстві
(Право України, 2018) Васильєв С. В.; Vasyliev S. V.
Процес конвергенції приватного і публічного права, який притаманний і цивільному судочинству, характеризується використанням договірних засобів та індивідуально-вольових засад між суб’єктами процесуальних відносин, що за своїми властивостями та змістом є формами компромісу. Водночас практична реалізація компромісних процедур ускладнюється відсутністю єдиного підходу до розуміння їх сутності та місця в цивільному судочинстві, що свідчить про наявність цілого комплексу нерозв’язаних проблем теоретико-методологічного і нормативно-прикладного характеру. Мета статті полягає в аналізі основних теоретичних і практичних проблем використання компромісу в цивільному судочинстві, характеристиці окремих форм компромісу. Основні результати проведеної роботи пов’язані з дослідженням структури, етапності, класифікації та форм компромісу у цивільному судочинстві. Визначені об’єктивні та суб’єктивні вимоги, що дають змогу використати правовий компроміс. Зазначається, що у цивільному судочинстві правовий компроміс існує у формі угоди та згоди; у цих формах він є результатом досягнутої згоди, однак може слугувати юридичною процедурою, до яких можна віднести претензію, медіацію (посередництво), розгляд справ третейським судом. Компроміс у цивільному судочинстві може виступати як: 1) добровільна угода між учасниками справи, яка дозволяється або не суперечить чинному законодавству, з метою досягнення ефективної та максимальної результативності щодо захисту їх порушених прав та обов’язків; 2) додатковий спосіб вирішення у цивільному судочинстві окремого процесуального питання або приватноправового конфлікту загалом; 3) модель поведінки учасників справи, яка балансує між їх суперництвом і співпрацею, та передбачає взаємні або однобічні поступки; 4) відносно самостійні правовідносини, що виникають при певних умовах у межах реалізації принципу диспозитивності цивільного судочинства. Враховуючи внутрішню схожість окремих форм компромісу в різних галузях процесуального права (суб’єкти, підстави, мета, сфера застосування), є підстави розглядати компроміс як міжгалузевий інститут. The process of private and public law convergence, which is also inherent in the civil court procedure, is characterized by the use of contractual means and is based on individual will of the subjects of procedural relations, being the forms of compromise by their properties and essence. At the same time, practical implementation of the compromise procedures is complicated by the lack of a unified approach to the understanding of their essence and the place in the civil court procedure, and this indicates that there is a whole range of unresolved issues of theoretical, methodological and normative application nature. The purpose of the article is to analyze the main theoretical and practical challenges pertaining to the use of the compromise in civil proceedings, and to characterize some forms of the compromise. The main findings of the work made by the author are associated with the study of the structure, stages, classification and forms of the compromise in the civil court procedure. The author defines objective and subjective requirements which make the use of the legal compromise possible. It is noted that in the civil court procedure the legal compromise exists in the form of an agreement and consent; in these forms, it is the result of the consent reached, but may also serve as a legal procedure which may comprise claim, mediation and case consideration by the arbitration tribunal. The compromise in civil proceedings may be implemented as: 1) a voluntary agreement between participants to a case which is permitted or is not contrary to current law, with a view to achieving efficient and maximum outcome in the protection of their breached rights and obligations; 2) an additional means to generally resolve a separate procedural issue or a private law conflict in civil proceedings; 3) a model of behavior of participants to a case which balances between their opposition and cooperation and provides for mutual or unilateral acts; 4) relatively independent legal relations arising under certain conditions within the framework of the optionality principle of the civil court procedure. Given the internal similarity of certain forms of the compromise in various branches of procedural law (subjects, grounds, purpose, application scope), the compromise may be regarded as an interdisciplinary institute.
Механізм управління фінансово-економічною безпекою підприємства та його складові
(Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2019) Юнацький М.О.; Гребенюк І. В.; Yunatskyi M.; Grebenyuk I.
Мета - дослідження теоретичних аспектів механізму управління фінансово-економічною безпекою підприємства та розроблення на цій основі відповідної концепції. Методи. Дослідження було проведено за допомогою використання таких методів: загальнонаукові методи пізнання - аналізу та синтезу, індукції та дедукції; методи аналогії, систематизації та узагальнення; метод порівнянь для зіставлення зовнішніх і внутрішніх загроз фінансовій безпеці підприємства. Результати. На сьогодні спостерігаються складні макроекономічні процеси, що зумовлюють необхідність суб’єктів господарювання адаптуватися до мінливого середовища. Значна інфляція, падіння курсу національної валюти, зменшення обсягу внутрішнього ринку та виникнення обмежень на зовнішньому — все це змушує вітчизняні підприємства задуматися про забезпечення фінансово-економічної безпеки у коротко- та довгостроковій перспективі. Отже, зростає актуальність дослідження цього питання, що дозволить розробити практичні рекомендації формування системи управління фінансово-економічною безпекою. У роботі визначено економічну суть та основні підходи до визначення фінансово-економічної безпеки підприємства, сформульовані методологічні підходи до ідентифікації існуючих ризиків і загроз фінансово-економічній безпеці підприємства та сформовано концепцію механізму управління фінансово-економічною безпекою підприємства та її елементи.

Переглянути

Перегляд Наукові публікації (Scientific publications) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування