Наукові публікації (Scientific publications)
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Наукові публікації (Scientific publications) за Дата публікації
Зараз показуємо 1 - 9 з 9
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Методологічні засади аналізу трансформаційних процесів у суспільстві(Український державний університет імені Михайла Драгоманова ; Видавництво «Гілея», 2011) Веденєєв В. О.; Vedenieiev V. O.Досліджуються наукові підходи (культурно-цивілізаційного, соціокомунікативного, культурно-інформаційного), що існують в межах соціокультурної парадигми; підходи, використання яких є перспективним з точки зору аналізу соціальної трансформації взагалі та соціокультурної трансформації українського суспільства зокрема. В межах культурно-цивілізаційного підходу вважається, що трансформація це такий процес, в ході якого на цивілізаційній основі виникає інформаційне суспільство як результат закономірного культурно-історичного руху соціуму вперед. Вважається що традиційні історичні типології цивілізацій лише фіксують їх феноменальність практично без урахування стрижневої ролі знання та культури. В межах соціокомунікативного підхіду вважається, що трансформація відбувається в найбільш технологічно розвинених суспільствах, де за рахунок розвитку інформаційного виробництва відбувається становлення комунікативного суспільства. Саме протікання процесу транформації відбувається наступним чином: спочатку відбувається накопичення первинного «інформаційного капіталу», який згодом перетворюється у «інформаційне багатство» у вигляді телекомунікаційних засобів виробництва. В межах культурно-інформаційного підхіду вважається, що трансформація відбувається у вигляді соціокультурних перетворень інформації в ході постмодернізаційних процесів сучасного суспільства. Під час цієї «культурної постмодернізації» формується якісно нова культурно-інформаційна суспільна система. За своєю природою це є гуманологічна суспільна система, яка базується на антропогенній культурі «багатосутнісної людини». Як інструмент дослідження використовуються аксіологічний, компаративний, соціокультурний і соціально-психологічний методи. Investigation of the scientific approaches (cultural-civilizational, social-communicative, cultural and informational) which belong to the social and cultural paradigm; other approaches which have good prospects from the point of view of analysis of the social transformation in general and sociocultural transformation of the Ukrainian society in particular. It is considered within the framework of in a cultural-civilizational approach that transformation it is such process, during that on civilization basis there is informative society that is the result of appropriate cultural and historical motion of society forward. It is considered that traditional to the typology of civilizations only fix their phenomenalness and practically not take into account qualificatory role of knowledge and culture. Within the framework social-communicative approach it is considered that transformation takes place in the most technologically developed societies, where in the conditions of development of informative production there is becoming of society of communications. The self flowing of process of transformation takes place as follows: at first there is a primary "informative stock that afterwards grows into "informative riches" as telecommunication capital goods accumulation". It is considered within the framework of in a cultural and informational approach that transformation takes place as sociocultural transformations of information during the post-modernisation processes of modern society. During this "cultural post-modernisation" the new in a cultural and informational public system is formed quality. On the nature it is the public system that is based on the anthropogenic culture of "multiessence man". Axiological, сomparative, social-cultural and social-psychological methods are being used as tools for researches.Документ Комунікативно-інформаційний метод соціокультурного регулювання громадянських процесів в культурно-інформаційній суспільній системі(Український державний університет імені Михайла Драгоманова ; Видавництво «Гілея», 2014) Веденєєв В. О.; Vedenieiev V. O.Аналізується процес постіндустріальних інституціональних змін сучасного глобалізованого соціального середовища: процес трансформації існуючої глобалізованої соціальної системи «технокапіталізму» та її «технокультури». Визначаються особливості сучасних трансформаційних змін в Україні. Обґрунтовується потреба зміни парадигми суспільної комунікації, як складової процесу соціокультурного регулювання та впорядкування громадянських процесів. В процесі соціокультурного регулювання й впорядкування громадянських процесів показується роль саме громадянських організацій та інститутів. Розглядається механізми комунікаційної складової процесу управління, які дають можливість забезпечувати керованість процесу трансформації суспільства в раніше обраному напрямку. У ході дослідження були використані наступні методи: соціокультурний, історичний, компаративний, аналіз та синтез. The process of post-industrial institutional change in the modern globalised social environment is analysed. This includes the transformation of the existing globalised social system of «techno-capitalism» and its «techno-culture». The characteristics of contemporary transformative shifts in Ukraine are delineated. The necessity of changing the paradigm of public communication as a component of the process of socio-cultural regulation and ordering of civic processes is substantiated. The role of civic organisations and institutions in the process of socio-cultural regulation and ordering of civic processes is demonstrated. The mechanisms of the communication component of the management process are considered, which facilitate the control of the process of transformation of society in the previously chosen direction. The following methods were employed in the study: socio-cultural, historical, comparative, analysis and synthesis.Документ Інтерпретації культури як стилю політичної поведінки суб'єкта політичного процесу(Український державний університет імені Михайла Драгоманова ; Видавництво «Гілея», 2015) Веденєєв В. О.; Vedenieiev V. O.Робиться спроба стильового визначення політичної культури, яка аналізується при соціокультурному вимірі політичного процесу. Це дає можливість найбільш повно аналізувати політичну поведінку суб’єкта, обумовлену ціннісними уявленнями людини про явища влади, а також нормативно або морально визначеними кодексами поведінки, які на практиці впливають на дії громадян. Поняття стилю не просто характеризує суб’єктність, специфічність лише практичних форм активності суб’єкта, але і служить смисловому посиленню персоніфікованості, особливості поведінки людини в процесі засвоєння і реалізації тих або інших норм, традицій, цілей. Стиль поведінки дає можливість оцінити політико-культурну оснащеність всіх суб’єктів політичного процесу на його мікро–, мезо– і макрорівнях. Стильове визначення політичної культури не лише має всі підстави для існування, але й потребує запровадження даної інтерпретації тому, що відображає той зміст політичного процесу, який не відбивається в інших категоріях політичної науки. Як інструмент дослідження використовуються аксіологічний, компаративний, соціокультурний і соціально-психологічний методи. Here is the attempt of stylish political culture determination, which is analyzing at the socio-cultural measuring of a political process, in the article. It gives an opportunity for over all analyze of the subject’s political behavior, conditioned by the human value ideas about the phenomena of power and normatively or morally determined behavior codes, that in practice have an influence on the citizens’ actions. The concept of style did not just characterizes subjectiveness, specificity only practical forms of subject activity, it also helps in semantic strengthening of personification, feature of human behavior in the process of mastering and realization of various norms, traditions, aims. Behavioral style gives an opportunity to estimate political and cultural equipment of all political process subjects on his micro, meso and macro levels. Style determination of political culture don’t only has all rights to exist but also requires introducing this interpretation, because of representation hat content of political process, which is not reflected in other categories. Axiological, сomparative, social-cultural and social-psychological methods are being used as tools for researches.Документ Особливості політико-культурної детермінації сучасного етапу українського процесу соціально-політичного розвитку(Український державний університет імені Михайла Драгоманова ; Видавництво «Гілея», 2016) Веденєєв В. О.; Vedenieiev V. O.Зроблена спроба визначити на компонентному рівні політико-культурні детермінанти процесу сучасного соціально-політичного розвитку України. Аналізуються якісні параметри (риси) політичної культури, які впливають на спрямованість сучасного етапу українського соціально-політичного розвитку. Розкривається вплив зовнішніх умов існування українського суспільства на формування особливостей національного менталітету та його елементу – політичної культури, остаточно визначаючих суперечливий характер вітчизняного політичного процесу. Як інструмент дослідження використовуються аксіологічний, компаративний, соціокультурний і соціально-психологічний методи. Автор приходить до висновку, що суперечливий характер вітчизняного політичного процесу пояснюється особливостями українського національного менталітету та його складового елементу – політичної культури. Необхідно враховувати, що український національний менталітет та політична культура формувалися в непростих історичних умовах відсутності національної державності та під інокультурним тиском з боку могутніх країн-сусідів. Складний вигляд політико-культурного ландшафту сучасної України відбиває фрагментарність соціального середовища, яке довгий час існувало в різних цивілізаційних напівсвітах, що і сприяло підтримці різних ціннісних уподобань громадян у вигляді чисельних політичних партій, релігійних конфесій та етнічних особливостей регіонів. Відтворювали політико-культурну фрагментарність суспільства та не сприяли появі національної державності такі риси української ментальності, як схильність до анархізму; політична пасивність; емоційність та чуттєвість. Не зважаючи на непрості історичні умови існування українського народу, розбіжності думок з приводу засад національної державності та політичної культури, зрозумілим є одне, – нормальний клімат для розвитку суспільства може забезпечити тільки демократична політична культура, яка є результатом свідомої співпраці громадян та еволюції суспільства. Враховуючи фрагментарність української політичної культури, наявність в ній різних ціннісних уподобань громадян, запорукою інтеграції суспільства може бути запровадження принципів політичного плюралізму, мультикультурності та самоврядованості. Ці принципи зроблять можливим мирно співіснувати в межах єдиної України різних політичних ідеологій, релігійних конфесій та самобутніх регіонів. The attempt has been made to define the component level political and cultural determinants of the process of contemporary social and political development of Ukraine. Analyzed qualitative parameters (traits) of political culture, influencing the direction of the current stage of Ukrainian social and political development. It reveals the external conditions existence of Ukrainian society that influence in formation features national mentality and his element – political culture, that finally determining controversial political process. Axiological, сomparative, social-cultural and social-psychological methods are being used as tools for researches. The author comes to the conclusion that the contradictory nature of the national political process is explained by the peculiarities of the Ukrainian national mentality and its constituent element – political culture. It should be borne in mind that the Ukrainian national mentality and political culture were formed in difficult historical conditions of the absence of national statehood and under foreign cultural pressure from powerful neighbouring countries. The complexity of the political and cultural landscape of modern Ukraine reflects the fragmentation of the social environment that has long existed in different civilisational hemispheres, which has contributed to the support of different value preferences of citizens in the form of numerous political parties, religious confessions and ethnic characteristics of the regions. Such features of the Ukrainian mentality as a tendency to anarchism, political passivity, emotionality and sensuality reproduced the political and cultural fragmentation of society and did not contribute to the emergence of national statehood. Despite the challenging historical circumstances faced by the Ukrainian people, there is a clear consensus on the necessity of democratic political culture, which is the result of conscious cooperation between citizens and the evolution of society. Democratic political culture is essential for fostering a conducive environment for the development of society. Given the fragmentation of Ukrainian political culture and the presence of different value preferences of citizens, the key to the integration of society is the introduction of the principles of political pluralism, multiculturalism and self-government. These principles will facilitate the coexistence of different political ideologies, religious denominations and unique regions within a unified Ukraine.Документ Застосування принципу холізму до сучасного бачення сутності держави(Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, 2017) Веденєєв В. О.; Vedenieiev V. O.У статті автор, ураховуючи суттєвий конвенціональний фактор, що виявляється під час використання понятійного апарату, і підкреслюючи, що деякі його положення відверто страждають на релятивізм, по-перше, робить спробу відійти від формалізованого підходу тлумачення держави, згідно з яким вона інтерпретується лише як політичний інститут суспільства; по-друге, намагається застосувати принцип холізму, в межах якого вона визначається як особлива організаційна структура, що органічно поєднує в собі ієрархічні й мережеві, ринкові структури суспільного буття. У ході дослідження були використані наступні методи: історичний, соціокультурний, компаративний, аналіз та синтез. Автор приходить до висновку, що процес зміни вигляду держави стає все більш очевидним. Суттєво впливають на зміну структури держави дві тенденції: перша, пов’язана з загальносвітовим процесом глобалізації (утворенням наддержавних об’єднань, до яких переходить деякі з функцій держави) та, друга, пов’язана з процесом корпоративізації регіональних структур управління (коли тіньовий вплив бізнесу на виборні органи влади трансформується в структури державно-адміністративного характеру). Політичний зміст інституціональної організації держави характеризують такі параметри: організаційна структура держави поєднує ієрархічні, мережеві та ринкові структури; внутрішньодержавним взаємовідносинам притаманна певна міжвідомча конфліктність, що заважає суспільству консолідувати структури управління для вирішення проблем, пов’язаних з розвитком країни; політичний вигляд держави визначають латентні структури, які мають можливість впливати на центри державної влади. Перераховане свідчить про те, що держава є складно організованим утворенням, сутність якого не здатні розкрити формалізовані підходи. Застосування принципу холізму в інтерпретації держави дає можливість наблизитись до інтегрального тлумачення сутності її структури. Це в свою чергу дозволить врахувати всі особливості структури держави, різні аспекти її функціонування, можливий потенціал при прогнозуванні розвитку українського суспільства. Taking into account a substantial convention factor showing up at the use of concept instrument, and underlining that some of its positions frankly suffer relativism, an author gives it a shot, firstly, to step back from the formalized approach of interpretation of the state, in that it is interpreted only as a political institute of society in the framework of that it can determined as the special organizational structure that organically combines in itself the hierarchical and network, market structures of public life. During research next methods were used: historical, sociocultural, comparative, analysis and synthesis. The author comes to the conclusion that the process of changing the appearance of the state is becoming more and more obvious. Two trends significantly affect the change in the structure of the state: the first, related to the worldwide process of globalization (the formation of supranational associations to which some of the functions of the state are transferred) and, second, related to the process of corporatization of regional management structures (when the shadow influence business to elected authorities is transformed into structures of a state-administrative nature). The political content of the institutional organization of the state is characterized by the following parameters: the organizational structure of the state combines hierarchical, network and market structures; intra-state relations are characterized by a certain interdepartmental conflict, which prevents society from consolidating management structures to solve problems related to the country's development; the political form of the state is determined by latent structures that have the ability to influence the centers of state power. The above shows that the state is a complex organization, the essence of which cannot be revealed by formalized approaches. The application of the principle of holism in the interpretation of the state makes it possible to get closer to the integral interpretation of the essence of its structure. This, in turn, will make it possible to take into account all the peculiarities of the state structure, various aspects of its functioning, and possible potential in forecasting the development of Ukrainian society.Документ Інформаційна революція в постіндустріальному суспільстві: небезпеки в політичних процесах.(Lumen: Lumen journals, 2022) Кравчук О.; Шотурма Н.; Грабіна Г.; Милосердна І.; Веденєєв В.; Штельмаченко А.; Kravchuk O.; Shoturma N.; Grabina G.; Myloserdna I.; Vedenieiev V.; Shtelmashenko A.Kravchuk, O., Shoturma, N., Grabina, G., Myloserdna, I., Vedenieiev, V., & Shtelmashenko, A. The Information Revolution in the Post-Industrial Society: Dangers in Political Processes. Postmodern Openings, 2022. Vol. 13, Is. 4. P. 113–126.Документ The Information Revolution in the Post-Industrial Society: Dangers in Political Processes(Люмен, 2022) Кравчук О.; Шотурма Н.; Грабіна Г.; Милосердная І.; Веденєєв В.; Штельмашенко А.; Kravchuk O.; Shoturma N.; Grabina G.; Myloserdna I.; Vedenieiev V.; Shtelmashenko A.Актуальність дослідження пояснюється тим, що інформаційно-комп’ютерна революція дала змогу створити та включити в систему суспільного обігу такі інформаційні потоки, яких на сьогодні достатньо для забезпечення найбільш раціонального природокористування, демографічного, економічного, промислового, сільськогосподарського і духовно-культурного розвитку людства. Феномен інформаційної революції є результатом двох паралельних процесів, які розвиваються протягом історії: зростання ролі та обсягу інформації, необхідної для забезпечення повноцінного існування суспільства та вдосконалення технології накопичення та поширення інформації. Інформаційні технології сьогодні інтегровані в сучасний соціальний та економічний простір. Використання комп'ютерів і телекомунікацій вплинуло на безпрецедентну інтенсивність комунікативних взаємодій. Ці процеси позначаються на всіх етапах суспільного розвитку. У статті аналізується сучасне розуміння четвертої та п’ятої інформаційних революцій. Розглядаються проблеми економіки, управління та постіндустріального суспільства. Зроблено спробу синтезу моделей зарубіжних і вітчизняних дослідників. У статті розглянуто існуючі теоретичні підходи до експлікації політичної безпеки, виділено таку її складову як інформаційно-політична безпека (яка дається у авторському трактуванні). Встановлено межі інформаційно-політичної безпеки, що дозволяють відокремити її від інших видів безпеки залежно від інформації. Розглянуто вплив інформації на формування інформаційно-політичних загроз, що впливають на інформаційну та політичну безпеку країни. The relevance of the study lies in the fact that the information and computer revolution has made it possible to create and include in the system of social circulation such information flows, which are currently sufficient to ensure the most rational use of nature, demographic, economic, industrial, agricultural and spiritual and cultural development of mankind. The phenomenon of the information revolution is the result of two parallel processes that can develop throughout history: an increase in the role and volume of information necessary to ensure the full existence of society, and improvement in the technology of information accumulation and dissemination. Information technology has been integrated into the current social and economic space. The use of computers and telecommunications has influenced an unprecedented intensity of communicative interactions. These processes affect the stages of social development. The article analyzes the current understanding of the fourth and fifth information revolution. The problems of economics, management and post-industrial society are considered. An attempt is made to synthesize the models of foreign and domestic researchers. The article considers the existing theoretical approaches to the explication of political security, highlighted such its component as information and political security, and this author's interpretation of the latter. The limits of the information-political security, allowing to separate it from other types of security, depending on the information are established. The influence of information on the formation of information and political threats affecting the information and political security of the country is considered.Документ Концептуальні засади політики толерантності міжнаціональних відносин як інструменту інтеграції суспільства та формування ідентичності(Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, 2023) Веденєєв В. О.; Vedenieiev V. O.Охарактеризована концепція формування загальної ідентичності поліетнічного населення країни, яка пов’язана з формуванням наднаціональної політичної спільноти, де національно-державна ідентичність визначається як стійкий взаємозв'язок людини з наднаціональною спільнотою, що підтримується за допомогою інституту держави та політико-культурної традиції державності. Акцентовано увагу на тому, що наявна в історичній пам’яті українського народу правова спадщина та ідеї громадської солідарності, які сприяли поширенню серед населення демократичних традицій організації суспільства та влади, толерантності міжнаціональних відносин, потребують забезпечення сприятливих правових, політичних та культурних умов розвитку. Розкрито причинно-наслідковий зв'язок між проявами соціальної солідарності, злагоди різних етнічних спільнот суспільства та рівнем його інтеграції, яка забезпечує нормальне функціонування суспільства та добробут всіх його членів. У ході дослідження були використані наступні методи: історичний, соціокультурний, компаративний, аналіз та синтез. Conceptual foundations of tolerance policy in international relations are analysed as a tool for society integrating and common identity forming for polyethnic country population. In the study has been revealed the meaning of subjective pre-condition for common population identity forming, which is goal-directed activity of political actors, that is multivariate, in accordance with the man behavior features. The role of tolerance in international relations has been determined as a foundation of different ethnic community social integration in the process of common identity forming for polyethnic country population. The essence of such concepts as «consent» and «social solidarity» is revealed. The concept of a common identity forming for polyethnic country population is characterized which is related to forming of supranational political community, where a nationally-state identity is determined as a sustainable intercommunication between a person and a supranational community which is supported by the state institution and the politico-cultural of the statehood tradition. Attention is focused on the fact that legal heritage and public solidarity ideas presented in historical memory of the Ukrainian people, which contributed to the spread of the democratic traditions of society and power organization, tolerance in international relations among the population, require providing of favourable legal, political and cultural terms of development. The cause-and-effect relationship between the manifestations of social solidarity, harmony of various ethnic communities of society and its integration level is revealed, that provides the normal functioning of society and welfare of all his members. During research next methods were used: historical, sociocultural, comparative, analysis and synthesis.Документ Cultural challenges in education: strategies for consideration of various intercultural aspects in the educational process(Malque Publishing, 2024) Бахов І.; Теребушко Ю.; Осаульчик О.; Ригіна О.; Вєденєєв В.; Bakhov I.; Terebushko Y.; Osaulchyk O.; Ryhina O.; Vedenieiev V.Побудова гармонійного суспільства та розвиток міцної та впливової держави є актуальними імперативами сучасності. На тлі російсько-українського конфлікту розгляд культурних викликів у міжкультурній освіті постає як питання першочергового стратегічного значення. Міжкультурна освіта виступає як невід’ємний аспект сучасного освітнього процесу в нашому все більш глобалізованому світі. Прагнення культивувати співіснування та взаємний розвиток у мультикультурному контексті, як видно з історичної траєкторії людства, виявляється надзвичайно складною справою. Тому стає обов’язковим спиратися на досвід інших націй у цій сфері, закріплюючи стратегії на характерних історичних традиціях України. Культивування мовних компетенцій є наріжним каменем, складаючи один із стрижневих «трьох ключів», на яких мають ґрунтуватися стратегії міжкультурної освіти в Україні. Крім того, виховання довіри, толерантності та міжкультурної чутливості є однаково необхідним. При навігації міжкультурної комунікації слід приділяти належну увагу принципам політичної коректності, усвідомлення культурних табу (як вербальних, так і невербальних), а також прояву емпатії. Аналіз науково-теоретичних і практичних розробок з другої половини ХХ століття до початку ХХІ століття вказує на те, що впровадження міжкультурної освіти на різних рівнях освітнього процесу мало переважно реактивний, а не проактивний характер. У світлі домінуючих культурних викликів, таких як міграція, глобалізація, глокалізація та внутрішні проблеми в Україні, вкрай важливо звернути увагу на «внутрішньокультурний» та «міжкультурний» виміри, а також на світоглядне та ідеологічне значення міжкультурної освіти при формуванні освітніх програм як для воєнного, так і для післявоєнного відновлення. Building a harmonious society and fostering a robust and influential state represent pressing imperatives in contemporary times. Amidst the backdrop of the Russian-Ukrainian conflict, the consideration of cultural challenges within intercultural education emerges as a matter of paramount strategic significance. Intercultural education stands as an integral facet of the modern educational process within our increasingly globalized world. The endeavor to cultivate coexistence and mutual development within a multicultural context, as discerned from humanity's historical trajectory, proves to be an exceedingly intricate undertaking. Therefore, it becomes imperative to draw upon the experiences of other nations in this domain while anchoring strategies in Ukraine's distinctive historical traditions. The cultivation of language competencies represents a cornerstone, constituting one of the pivotal «three keys» upon which the strategies of intercultural education in Ukraine ought to be predicated. Moreover, the inculcation of trust, tolerance, and intercultural sensitivity is equally indispensable. In navigating intercultural communication, due consideration must be given to principles of political correctness, awareness of cultural taboos (both verbal and non-verbal), and the manifestation of empathy. The analysis of scientific, theoretical, and practical developments from the latter half of the 20th century to the early 21st century indicates that the implementation of intercultural education in various tiers of the educational process has predominantly been reactive rather than proactive. In light of prevailing cultural challenges such as migration, globalization, glocalization, and internal issues within Ukraine, it is imperative to address the «Intracultural» and «Intercultural» dimensions, as well as the worldview and ideological significance of intercultural education when formulating educational programs for both wartime and post-war reconstruction.