Філологічні науки (Philological sciences)

Постійне посилання на фонд

https://rep.dnuvs.ukr.education/handle/123456789/255

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 59

Розвиток суспільства як еволюція соціальної суб'єктності
(1996) Поклад В. І.; Poklad V. І.
Автором представлена концепція розвитку суспільства як історичного процесу еволюції суб'єктів економічної, соціальної та духовної діяльності, які мають єдину структуру та загальні засади функціонування незалежно від ступеня складності. The autor present the society development conception as social and spiritual activity subjects having common structure and principles of functioning irrespective of subject compUcatedness.
Українська мова фахового спрямування: словник довідник
(Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, 2011) Новікова О. О.; Novikova O. O.; Воробйова Д. А.
Навчальний посібник укладено з урахуванням програми навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)» і призначено для курсантів та слухачів усіх форм навчання, а також науково-педагогічного складу. Посібник складається із теоретичної частини, у якій подано довідкову інформацію у формі словникових статей до основних тем загальної частини навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», та глосарію. The manual is created according to the program of educational discipline the "Ukrainian language professional direction" and intended for students of all forms of studies, and also scientifically-pedagogical stuff. A manual consists of theoretical parts (seven parts), in that information is given on the basic themes of general part of educational discipline the "Ukrainian language professional direction", and to the glossary.
ХУДОЖНЯ МОДЕЛЬ «ЖИТТЯ-ЯРМАРОК» В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРАХ: ПОЕТИКА Й СЕМІОТИКА
(2020) Хайруліна Н.Ф.; Khairulina N.F.
Хайруліна Н. Ф. Художня модель «життя-ярмарок» в українській та англійській літературах: поетика й семіотика / Н. Ф. Хайруліна. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Структурно-семантичні особливості однорідних членів речення у творах Григора Тютюнника
(Видавничий дім «Гельветика», 2020) Огарєнко Т. А.; Oharienko T. А.
У статті проаналізовано твори видатного українського письменника Григора Тютюнника. Виокремлено конструкції з однорідними головними компонентами, проаналізовано їхні структурні, семантичні особливості, визначено стилістичну роль цих мовних одиниць. Зазначено, що вивчення мови творів письменників становить інтерес для дослідників, оскільки уможливлює визначення своєрідних рис творчості, визначення ролі того чи того автора в розвитку літературної мови українського народу. Характеристика ідіостилю письменника значною мірою здійснюється на основі аналізу мовних особливостей текстів. Синтаксичний рівень, як відомо, виступає найвищою ланкою функціонування мовних одиниць, тому вивчення саме синтаксичних одиниць у творах актуальне й важливе для комплексного аналізу мовностилістичних особливостей текстів творів українських письменників. З’ясування особливостей уживання однорідних членів речення (а саме головних компонентів) у творах Григора Тютюнника дозволить осягнути глибину його світовідчуття, що сприятиме кращому розумінню творчості митця. Це й актуалізує вибір тематичного напряму пропонованої статті. The article analyzes the works of the famous Ukrainian writer Hryhoriy Tyutyunnyk. Constructions with homogeneous main components are singled out, their structural and semantic features are analyzed, the stylistic role of these language units is determined. It is noted that the study of the language of writer’s works is of interest to researchers, as it allows to determine the peculiar features of creativity, to determine the role of an author in the development of the literary language of the Ukrainian people. Characterization of the writer’s idiosyncrasy is largely based on the analysis of linguistic features of texts. The syntactic level is known to be the highest link in the functioning of language units, so the study of syntactic units in works is relevant and important for a comprehensive analysis of linguistic and stylistic features of texts of works by Ukrainian writers. Finding out the peculiarities of the use of homogeneous members of the sentence (namely the main components) in the works of Hryhoriy Tyutyunnik will allow to understand the depth of his worldview, which will contribute to a better understanding of the artist’s work. These peculiarities actualize the choice of thematic direction of the proposed article.
Методика вивчення синтаксичних понять у вищих педагогічних навчальних закладах
(Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка, 2020) Огарєнко Т. А.; Oharienko T. А.
Обґрунтовано необхідність володіння методиками вивчення синтаксичних понять. Проаналізовано логічну послідовність вивчення синтаксичних одиниць, доведено необхідність текстуального підходу до тлумачення ролі синтаксичних компонентів. На прикладі речень із вставними конструкціями у творі О. Довженка «Зачарована Десна» продемонстровано різні методики вивчення синтаксичних одиниць. The necessity of mastering methods of studying syntactic concepts is substantiated. The logical sequence of the study of syntactic units is analyzed, the necessity of a textual approach to the interpretation of the role of syntactic components is proven. Various methods of studying syntactic units are demonstrated on the example of sentences with interjections in O. Dovzhenko's work "The Enchanted Tooth".
Захисні особові імена як антропонімна універсалія
(Записки з українського мовознавства, 2020) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
Досліджено специфіку функціювання захисних особових імен в антропонімії різних народів, констатовано їхній універсальний характер. Порівняльний аналіз цих онімів виявив, що атропеїчні іменування з негативно конотованими лексемами в антропоосновах і особові імена, утворені від назв представників флори та фауни, є антропонімною універсалією. The specificity of the functioning of protective personal names in the anthroponymy of different peoples is investigated, and their universal character is stated. A comparative analysis of these onymes has revealed that atropic names with negatively connotated lexemes in anthropo-bases and personal names derived from the names of flora and fauna representatives are an anthroponymic universal.
Класичні підходи до проблеми значення власних назв у зарубіжних дослідженнях
(Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету, 2020) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
Одним із найбільш дискусійних у вітчизняній і зарубіжній ономастиці лишається питання наявності або відсутності значення у власних назв. До його обговорення долучалися знані філософи та логіки часів античності, визначні діячі науки й мистецтва доби Відродження та Нового часу, учені з різних галузей знань ХІХ та ХХ століть. Не оминає його увагою також сучасна наукова спільнота, адже відповідь на це питання часто має визначальне значення для багатьох дослідників, які нині вивчають онімну лексику з позицій психолінгвістики, соціолінгвістики, когнітивної лінгвістики тощо. Метою статті є окреслити цілісний погляд на проблему значення онімів, схарактеризувавши наявні в зарубіжній лінгвістиці та філософській думці класичні підходи до розуміння семантичності й асемантичності власних назв і простеживши їх еволюцію. Методи дослідження включають аналіз і синтез інформації, репрезентованої в зарубіжних наукових джерелах, порівняння, систематизацію різних поглядів учених на проблему наявності або відсутності значення у власних назв. Обговорення проблеми значення власних назв розпочалося ще в IV ст. до н.е. з інтерпретації походження назв «за природою» (Платон) і «за домовленістю» (Аристотель). Надалі погляди вчених так само не мають єдності. Аналізуючи імена, Т. Гоббс дійшов висновку, що вони передусім виконують роль своєрідних міток для підкріплення нашої пам’яті. Свою чергою, Ґ. Ляйбніц підкреслював, що назви дуже часто відповідають властивостям речей. Це протистояння закріпилося й надалі. Узагальнено всі наступні пропоновані концепції можна представити у вигляді протилежних комплексів наукових поглядів: 1) оніми не мають значення (В. Брендаль, Е. Бюіссанс, А. Ґардінер, Р. Діксон, С. Кріпке, Дж. Лайонз, Дж. С. Мілль, А. Нурен); 2) власні назви мають значення в тому чи тому розумінні (М. Бреаля, Ґ. Фреґе, О. Єсперсен, Б. Расселл, Дж. Серль, Л. Віттґенштайн). Проаналізовані в роботі праці здебільшого є логіко-філософськими, а не лінгвістичними, однак саме вони часто слугують основою або орієнтиром для пізніших суто мовознавчих, а надалі й ономастичних досліджень. One of the most contentious in European and Ukrainian onomastics is whether or not proper names have semantics. It was discussed with famous philosophers and logic of antiquity, prominent figures of science and art of the Renaissance and the New Age, scientists from different fields of knowledge of the XIX and XX centuries. At the same time the modern scientific community doesn’t ignore this problem nowadays as well, because the answer to this question is often decisive for many researchers who now study different proper names from the perspective of psycholinguistics, sociolinguistics, cognitive linguistics, and so on. The purpose of the article is to create a holistic view of the semantics of proper names by describing the classical approaches available in international linguistics and philosophical thought to the presence or absence of semantics in proper names. The methods of research include analysis and synthesis of information presented in international researches, comparison, systematization of different views of researches on the problem of the presence or absence of semantics in proper names. The discussion of the problem started in IV BC according to the interpretation of the origin of the proper names “by nature” (Plato) and “by agreement” (Aristotle). In the future, there is no unity in the views of scientists. In analyzing the proper names, T. Hobbs concluded that they primarily serve as a kind of marker for our memory. In turn, G. Leibniz stressed that names very often correspond to the properties of things. This stand-off was further entrenched. The overview of all subsequent proposed concepts can be presented as opposing complexes of scientific views: 1) proper names don’t have meaning (V. Brøndal, E. Buyssens, R.M.W. Dixon, A. Gardiner, S. Kripke, J. Lyons, J.S. Mill, A. Noreen); 2) proper names have meaning in one way or another (M. Bréal, G. Frege, O. Jespersen, B. Russell, J. Searle, L. Wittgenstein). We should also admit that these researches are mostly logical and philosophical rather than linguistic, but they are often the basis for later purely linguistic and onomastics studies.
Стилістичні функції звертань у творах Лесі Українки
(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2020) Огарєнко Т. А.; Ліштаба Т. В.; Oharienko T.; Lishtaba T.
У статті вивчено стилістичні функції звертань як синтаксично ізольованих компонентів у текстах Лесі Українки. Визначено, що семантика звертань є визначальним фактором для реалізації конкретної стилістичної мети. Проаналізовано зв'язок функції звертання (апелятивної та експресивної) зі структурними особливостями цих компонентів. Досліджено функції звертань у складі стилістичних фігур. The article explores stylistic functions of references as syntactically isolated components in Lesya Ukrainka's texts. It is determined that for the characterization of hits as structural-semantic components the most important is the classification by meanings. The semantics of appeals is a determining factor for the realization of a certain stylistic function. The connection of one or another function with the structural features of the hits is analyzed. Lesya Ukrainka equally uses common and non-common appeals, but the study of the structural features of appeals in Lesya Ukrainka's works shows that the use of common appeals greatly enhances their expressive function.
Classifier of Errors (in Business Documents) in the Translation Process
(КПУ, 2021) Зінченко В.; Рибалка Н.; Zinchenko V.; Rybalka N.
Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб з’ясувати, які помилки найчастіше допускають під час перекладу тексту, встановити класифікацію цих помилок. Методи. Теоретичні ‒ аналіз та синтез літератури з досліджуваної проблеми; практичні ‒ добір фактичного матеріалу та на його основі формулювання висновків про класифікацію помилок під час перекладу тексту. The purpose of our study is to find out what mistakes are most often made when translating the text, to classify these errors. Methods. The research is done by applying the following methods: theoretical - analysis and synthesis of literature on the problem studies; practical - the selection of factual material and on its basis making conclusions about the classification of errors in the process of text translation.
Anthroponymic formula as a basic term of onomastics
(Scientific Journal of Polonia University, 2021) Chornous O. V.
This paper is a preliminary attempt to summarize and supplement key information about anthroponymic formula as a basic term of Ukrainian onomastics. Methods of research are predetermined by the aim and tasks put in the article. The main ones are comparative analyses, observation method, analysis of the scientific literature, method of classification, descriptive, comparative, and historical methods as well as methods of generalization and abstraction. They made it possible to clarify the content of the term anthroponymic formula, to describe differences between the existing definitions, and to examine the available equivalents in other languages. This study is the first step towards enhancing our understanding of anthroponymic formula’s definition that we defined initially as an order of anthroponyms in the official name of a person. This paper also describes some aspects of the analysed term’s formation, in particular a wide range of this term’s variants introduced into scientific parlancein in Slavistics.
Феномен пропріальної лексики
(Південний архів (філологічні науки), 2021) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
Мета. Метою дослідження є окреслення межі між апелятивною та пропріальною лексикою, а також систематизація основних диференційних ознак онімів. Методи. У роботі використані метод аналізу наукової літератури для виявлення різних поглядів учених на межу між апелятивами та пропріативами; спостереження, аналіз, а також описовий, порівняльно-історичний методи для виявлення специфіки розмежування власних та загальних назв; порівняльний метод для виявлення спільного та відмінного щодо деяких специфічних ознак власних та загальних назв; методи узагальнення та абстрагування для встановлення загальних закономірностей розмежування апелятивів та пропріативів, а також систематизацію специфічних ознак власних назв. Результати. У науковій розвідці зосереджено увагу на дискусії, яка розгорнулася в науковій спільноті щодо наявності або відсутності чіткої межі між загальними та власними назвами. Окреслено різні позиції вітчизняних та зарубіжних науковців з цього питання, проведено їх аналіз. У результаті виявлено низку аргументів, які видаються однозначними або доволі спірними. Простежено наукові пошуки вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо специфічних ознак онімів, упорядковано їх перелік із 27 позицій. Відмінності пропріативів та апелятивів дослідники шукають у функціях, властивостях, закономірностях розвитку, сутності та мовних особливостях, контексті, етимології та перекладі. Виокремлено також такі ознаки, які визнаються лише деякими науковцями з огляду на їх підтримку або заперечення теорії асемантичності власних назв. Виявлено суттєві відмінності та деякі подібні риси між займенниками та власними назвами. Висновки. Відома ще з давніх часів дискусія про межу між загальними та власними назвами й на сьогодні не має остаточного розв’язання. У результаті аналізу різних підходів більш переконливим видається, що власні та загальні назви значно різняться за своїми характеристиками, призначенням, але при цьому тісно взаємодіють, взаємодоповнюють одне одного, що демонструють процеси онімізації та апелятивізації. Зроблено припущення, що виявлений спектр специфічних ознак онімів може бути доповнений з огляду на нові дослідження онімної лексики. Purpose. The task of the study is to define the boundary between common and proper names, and to systematize the main differential characteristics of the onyms. Methods. The research is based on different scientific methods. A scientific literature review was used to demonstrate how statements about boundary between appellatives and propriatives are changing and developing over time. Observation, analysis as well as the descriptive and comparative methods were used for identifying distinctions between proper and common names. Comparative method was used for identifying common and distinct peculiarities of proper and common names. Generalization and abstraction techniques were used to establish broad patterns of distinction between common and proper names, as well as systematization of specific features of proper names. Significant differences and some similarities between pronouns and proper names were described. Results. The article focuses on the debate in the scientific community about whether there is a clear distinction between common and proper names. Various positions of scientists on this issue have been identified and analysed. As a result, a number of arguments have been identified that are clearly or fairly contentious. The scientific works of Ukrainian and foreign researchers on the specific of proper names have been studied and a list of them has been organized (27 characteristics). Differences in proper and common names are sought in functions, nature and linguistic characteristics, context, etymology and translation. It also highlights features that are recognized by some scholars because of their support or the negation of the theory of the non-existence of semantics in proper names. Conclusions. The debate on the boundary between common and separate names, which dates back to ancient times, has not yet been definitively resolved. From the analysis of the different approaches, it appears more convincing that the proper and common names differ considerably in their characteristics, in their purpose, but they interact closely and complement each other. This is what onymization and apelativization processes demonstrate. It has been suggested that the list of specific characteristics of proper names can be augmented as a result of new research on the proper names.
Антропоніми як базові складники онімної системи
(Записки з українського мовознавства, 2021) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
У статті узагальнені та доповнені ключові відомості про антропоніми як базові складники онімної системи, зокрема проаналізовані термінні аспекти, схарактеризовані дефініції та виявлені їхні особливості у вітчизняних та зарубіжних лексикографічних ресурсах, окреслені найбільш відомі типології. The article summarises and supplements the key information about anthroponyms as basic components of the onomastic system, in particular, analyses the term aspects, characterises definitions and reveals their peculiarities in domestic and foreign lexicographic resources, outlines the most famous typologies.
Проблемні питання семантики власних назв
(Актуальні питання гуманітарних наук, 2021) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
У статті характеризуються наявні в славістиці класичні підходи до розуміння семантичності й асемантичності власних назв, а також аналізуються сучасні уявлення щодо того, які саме компоненти складають семантику оніма. Упродовж кількох століть науковий світ дискутує щодо наявності або відсутності в онімів значення. Одним із найвідоміших поборників ідеї асемантичності власних назв став британський філософ Дж. С. Мілль, за спостереженням якого оніми є ярликами, які накладаються на індивідуальний предмет та не мають значення. Означена дискусія не могла не привернути увагу славістів. Як демонструє аналіз, їхні уявлення щодо наявності чи відсутності лексичного значення у власних назв значно різняться. Такі авторитетні українські та російські вчені, як О. Реформатський, О. Ахманова, Н. Арутюнова, А. Уфімцева, К. Левковська, М. Толстой, Є. Галкина-Федорук, І. Желєзняк, П. Чучка, підтримують міллівську теорію асемантичності онімів, стверджуючи, що пропріативи за авторською термінологією є «семантично ущербними», лексично неповнозначними, не виражають жодних понять, не володіють ніякою смисловою структурою. Окрему наукову спільноту формують лінгвісти, які переконані в тому, що пропріативи мають значення, однак воно специфічне, принципово відмінне від лексичного значення апелятивів (Л. Щерба, Л. Щетинін, Ю. Карпенко, В. Никонов). Значна їх частина переконана в тому, що оніми набувають його лише в контексті, тобто тоді, коли онім вживають у мовленні, у спеціально дібраному мовленнєвому оточенні та особливій мовленнєвій ситуації. Ми також підтримуємо теорію, що власні назви репрезентують частину лексичної системи, є словами, отже, не можуть не мати семантику, однак йдеться про принципово інше, ніж лексичне значення апелятивів. Також у межах останньої групи дослідники мають часом діаметрально протилежні уявлення щодо того, які саме компоненти складають семантику оніма: підходи значно варіюються від трьох і далі компонентів. У роботі розглянуто підходи до компонентів семантики власних назв В. Никонова, Д. Єрмоловича, О. Суперанської, М. Голомидової, О. Фонякової, а також деяких зарубіжних дослідників. The article describes the classical approaches of Slavistics to the understanding of semantics and its absence in proper names, and analyzes modern ideas about which components make up the semantics of proper names. For centuries, the scientific world has been debating whether or not there is a meaning in proper names. The British philosopher J. S. Mill was one of the most famous proponents of the idea that proper names are meaningless. According to his observations, the names are labels that are superimposed on an individual subject and are irrelevant. This discussion could not but attract the attention of the Slavs. Analysis shows that their perceptions of the presence or absence of a semantics in proper names vary considerably. Authoritative Ukrainian and Russian scholars such as O. Reformatskyi, O. Akhmanova, N. Arutiunova, A. Ufymtseva, K. Levkovska, M. Tolstoi, Ye. Halkyna-Fedoruk, I. Zheliezniak, P. Chuchka support Millian theory denying that names have a sense. They asserted that proper names are «semantically damaged», lexically irrelevant, express no concepts, have no meaning structure. A special scientific community is formed by linguists who are convinced that proper names have semantics, but it is specific, fundamentally different from the lexical meaning of appellatives (L. Shcherba, L. Shchetynin, Yu. Karpenko, V. Nykonov and others). A lot of them are convinced that names acquire it only in context, that is, when proper name is used in speech, in a specially chosen speech environment and a particular speech situation. We also support the theory that names represent a part of the lexical system, and as words they cannot be without semantics, but it is a fundamentally different semantics than the lexical meaning of the common names. Also researchers sometimes have diametrically different perceptions of which components constitute the semantics of their own: approaches vary considerably from three to more components. The article examines the approaches to the components of semantics, proposed by V. Nykonov, D. Yermolovych, O. Superanska, M. Holomydova, O. Foniakova, as well as some foreign researchers.
Особливості втілення концепту крил у літературі (на матеріалі творів Г. Уеллса «Дивовижні відвідини», Г. Маркеса «Сто років самотності» та оповідання «Стариган з крилами», оповідання А. Дімарова «Крила» та вірша І. Драча «Крила»)
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2022) Козій О.Б.; Kozii O.В.
На прикладі образу крил простежуються зміни у сприйнятті концептів з архетипним підтекстом. Зниження уваги до людини як носія внутрішнього багатства в індустріальному світі призводять до зникнення віри в надприродне, знецінення поняття вищого призначення та духовного потенціалу. У більшості світових культур людська уява створила істот з крилами як утілення одвічного потягу до польоту, до неба, до вершин духовності. Давньогрецькі Ерос та кінь Пегас, біблійні янголи, ельфи в п’єсах В. Шекспіра та казках Г. Андерсена уособлюють відповідно кохання, творче натхнення, добрі вісті та Боже благословення й красу та тендітність природи. Крила часто були пов’язані із сонячними божествами й принесли іронію у давньогрецький міф про Ікара, що загинув, коли підлетів надто близько до Сонця. Переоцінка та знецінення пріоритетів у культурі ХХ століття призводить до зміни акцентів у сприйнятті цього символу. Ми спробуємо простежити особливості втілення концепту крил у творах української та світової літератури, прозових та поетичних. Зіставимо портрети, причини появи та смислове наповнення образів крилатих істот у двох творах яскравого представника магічного реалізму Г. Маркеса (романі «Сто років самотності» та оповіданні «Стариган з крилами»), оповіданні видатного фантаста Г. Уеллса «Дивовижні відвідини», баладі шістдесятника І. Драча «Крила» та оповідання неореаліста А. Дімарова «Крила». Твір Г. Уеллса був написаний 1895 року, проте ми залучаємо його до однієї епохи з іншими творами, оскільки розглядаємо ХХ століття не календарно, а з погляду панівної на той час філософії відчуження. Ці тенденції намітилися в кінці ХІХ століття разом із низкою наукових відкриттів, а особливої гостроти набули вже у мистецтві другої половини ХХ століття. On the example of the image of wings, changes in the perception of concepts with archetypal connotations can be traced. Decreased attention to man as a bearer of inner wealth in the industrial world leads to the disappearance of faith in the supernatural, devaluation of the concept of a higher purpose and spiritual potential. In most world cultures human imagination created creatures with wings as the embodiment of the eternal desire to fly, to the sky, to the heights of spirituality. Ancient Greek Eros and the horse Pegasus, biblical angels, elves in W. Shakespeare's plays and H. Andersen's fairy tales represent love, creative inspiration, good news and God's blessing, and the beauty and fragility of nature, respectively. The revaluation and devaluation of priorities in the culture of the 20th century leads to a change in emphasis in the perception of this symbol. We will try to trace the peculiarities of the implementation of the concept of wings in works of Ukrainian and world literature, prose and poetry. Let's compare the portraits, the reasons for the appearance and the meaningful content of the images of winged creatures in two works of a bright representative of magical realism by H. Marquez (the novel "One Hundred Years of Solitude" and the short story "The Old Man with Wings"), the story of the outstanding fiction writer H. Wells "The Amazing Visit", the ballad of I. Drach "Wings" and the story of the neorealist A. Dimarov "Wings". The work of H. Wells was written in 1895, but we include it in the same era as other works, since we consider the 20th century not according to the calendar, but from the point of view of the philosophy of alienation prevailing at that time. These trends emerged at the end of the 19th century together with a number of scientific discoveries, and gained particular sharpness in the art of the second half of the 20th century.
Аквафоносеми в україномовних та англомовних поетичних творах: особливості функціонування
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2022) Козій О.Б.; Kozii O.В.
Вода – універсальний символ чи не у всіх світових традиціях. Водночас її наділено найрізноманітнішими функціями. Окремі особливості води зумовили її персоніфікацію, зробили символом вічного руху, очищення, а разом з тим і руйнації. Тож невипадково воду розглядають як основу основ, повноту можливостей, синтез і детермінізм усіх елементів. Ця стаття є спробою порівняльного аналізу особливостей функціонування звукових образів, пов’язаних в українській та англійській мовах із водою. Для зіставлення цих аквафоносем обрано низку поетичних творів українських шістдесятників та яскраві приклади пейзажної лірики австралійських письменників. Вибір останніх зумовлений тим, що цей шар англомовної літератури ще недостатньо вивчений. Способи створення образів у літературі перебувають у сферах дослідження двох наук – літературознавства та мовознавства. Звук в описах картин природи – це художній елемент, що допомагає розкрити їхній психологічний підтекст та емоційне наповнення. Компактність віршованого тексту обумовлює вибір слів із багатоплановою семантикою: чим більшою кількістю смислів наповнене слово, тим змістовно багатшим і образно яскравішим є текст, тим сильнішим є його емотивний резонанс. Створення звукових образів, або звукосимволізм, передбачає генерування художніх смислів звуковою оболонкою слова. На фонетичному рівні мови художнього твору маємо справу з художнім звукописом. Під звукописом розуміємо систему звукового інструментування, спрямовану на створення звукового образу. Основними елементами художнього звукопису є: гармонія й дисгармонія, евфонія й какофонія, алітерація та асонанс, звукові повтори і звуконаслідування. Часто саме завдяки семантично навантаженим звукосполученням та їхній здатності до взаємодії читач може пройнятися віршем, побачити й відчути його. Water is a universal symbol of almost all world traditions. At the same time, it is endowed with a wide variety of functions. Its individual features determined its personification, made it a symbol of eternal movement, purification and at the same time destruction. It is considered as the basis of the foundations, the fullness of all possibilities, the synthesis and determinism of elements. This article is an attempt at a comparative analysis of the functioning of sound images related to water in the Ukrainian and English languages. A number of poetic works of the Ukrainian sixties and vivid examples of landscape lyrics by Australian writers were chosen to compare these aquaphonos. The choice of the latter is due to the fact that this layer of English-language literature remains insufficiently studied. Ways of creating images in literature are in the spheres of research of two sciences — literary studies and linguistics. The sound content of nature paintings is analyzed from the perspective of sound in landscape descriptions as an artistic element, which allows us to reveal the psychological subtext and emotional content of nature descriptions. The compactness of the poetic text dictates the selection of words with multifaceted semantics, the more meanings a word has, the richer the text is in terms of content and imagery, and the stronger the emotional resonance. The creation of sound images or sound symbolism involves the generation of artistic meanings by the sound envelope of words. At the phonetic level of the language of an artistic work, we are dealing with artistic sound recording. Sound recording is a system of sound instrumentation aimed at creating a sound image. The main elements of artistic sound recording are: harmony and disharmony, euphony and cacophony, alliteration and assonance, sound repetitions and sound imitation. In many ways, it is thanks to the semantically loaded sound combinations and their ability to interact that the poet can more clearly give the reader the opportunity to listen and hear his poem, as well as see and feel it.
Англійська мова (Оновлення мовлення юристів у постмодерному суспільстві)
(Постмодерністські відкриття ISSN: 2068-0236 | електронний номер ISSN: 2069-9387 Висвітлено в: Web of Science (WOS); EBSCO; ERIH+; Google Scholar; Index Copernicus; Ideas RePeC; Econpapers; Socionet; CEEOL; Ulrich ProQuest; Cabell, Journalseek; Scipio; Philpapers; SHERPA/RoMEO repositories; KVK; WorldCat; CrossRef; CrossCheck, 2022) Дзевицька Л.; Dzevytska L.
Mishenina T. Renewing the Speech of Lawyers in the Postmodern Society / T. Mishenina, O. Romanenko, L. Dzevytska [and oth.] // Postmodern Openings. - 2022.- 13 (3). - р. 284-309. - https://doi.org/10.18662/po/13.3/490.
Інтеграція інтернет-мемів при викладанні філологічних дисциплін у ВНЗ
(КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2022) Кирпа A.; Степаненко O.; Зінченко В.; Удовіченко Г.; Дмитрук Л.; Kyrpa A.; Stepanenko O.; Zinchenko V.; Udovichenko H.; Dmytruk L.
Kyrpa А. Integration of Internet Memes When Teaching Philological Disciplines in Higher Education Institutions / A. Kyrpa, O. Stepanenko, V. Zinchenko, H. Udovichenko, L. Dmytruk // Advanced Education : scientific journal. - Kyiv : Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, Publishing House “Polytechnica”, 2022. - № 20. - P. 45‒52.
Особливості функціонування прикметників у поезіях В. Симоненка
(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2022) Огарєнко Т. А.; Ліштаба Т. В.; Oharienko T. А.; Lishtaba T. V.
У статті розглядаються прикметники як засіб творення мови художнього тексту, особливості їхнього стильового функціонування в поезіях В. Симоненка. Зазначено, що в ракурсі когнітивно-дискурсивної парадигми відкрилися нові перспективи осмислення творчості поетів-шістдесятників. Зʼясовано, що витворення оригінальної та продуманої системи ад’єктивної образності є прикметною ознакою поетичної творчості Василя Симоненка – одного з яскравих представників шістдесятництва в українській літературі. Аналіз уживання навіть однієї частини мови засвідчує глибину, неодноплановість думки митця. The article examines adjectives as a means of creating the language of an artistic text, the peculiarities of their stylistic functioning in the poems of V. Simonenko. It has been found that the creation of an original and well-thought-out system of adjectival imagery is a distinctive feature of the poetic work of V. Symonenko. The analysis of the use of even one part of the language proves the depth and diversity of the artist’s thought.
Варіювання української антропонімної формули
(Записки з українського мовознавства, 2022) Чорноус О. В.; Chornous O. V.
У статті узагальнені та доповнені ключові відомості про сучасну українську офіційну антропонімну формулу в аспекті варіювання кількості та послідовності її компонентів, а також їх графічного оформлення. Для реалізації поставленої мети було виконано низку завдань: 1) виявлено та описано випадки зміни кількісного складу української офіційної антропонімної формули в тих документальних джерелах, де важливою є ідентифікація особи; 2) схарактеризовано виявлені варіації української офіційної антропонімної формули у сфері документування управлінської інформації; 3) простежено зміни послідовності лексем у межах антропонімної формули; 4) зроблено висновки про повну та відносну самостійність компонентів української антропонімної формули; 5) окреслено варіанти графічного оформлення антропонімної формули в документах. Об’єкт дослідження – сучасна українська офіційна антропонімна формула; предмет дослідження – варіювання кількості та послідовності лексем, їх графічного оформлення у межах української антропонімної формули. У науковій праці послуговуємося насамперед описовим та порівняльним методами. У результаті дослідження було виявлено, що вищий ступінь офіційності документа (наприклад, державні реєстри та списки), то ширше застосування трилексемної антропонімної формули. Однак навіть найбільш консервативна сфера, де метою є якнайточніша ідентифікація особи, поступово зазнає впливу глобалізаційних процесів, внаслідок яких сучасна антропонімна формула усе частіше репрезентується двома лексемами без імені по батькові (як-от паспорт громадянина України для виїзду за кордон). У сфері документування управлінської інформації має місце елімінація імені по батькові в низці реквізитів організаційно-розпорядчих документів, спостерігається трансформації антропонімної формули у звертаннях, що контрастує з практикою усного спілкування. Попри вільний порядок розташування компонентів у межах антропонімної формули фіксуємо обмеження щодо інверсійного використання імені та по батькові. Усі компоненти української антропонімної формули можуть вживатися з повною та відносною самостійністю залежно від дискурсу. У роботі окреслено теорію Строумена, зауважено про варіювання регістру літер залежно від типу документа. The article summarized and supplemented key information about the current Ukrainian official anthroponymic formula in terms of variation in the number and sequence of its components, as well as their graphic design. A number of tasks were performed to realize this purpose. We have found and described some changes in the quantitative composition of the Ukrainian official anthroponymic formula in those documents where identification of the person is important, characterized some versions of the Ukrainian official anthroponymic formula in documentation of management activities, traced changes in the sequence of anthroponymic formula components, have reached the conclusion about the complete and relative independence of components in the Ukrainian anthroponymic formula. The final area of investigation was graphic design of the anthroponymic formula in the documents. The object of the research is a modern Ukrainian official anthroponymic formula; the subject of the research is variation in the number and sequence of components in the Ukrainian anthroponymic formula, their graphic design. In this article we use the descriptive and comparative methods in the first place. As a result of the study it was found that the highest level of official document (for example, state registers and lists), then the wider application of anthroponymic formula with three components. However, even the most conservative sphere, where the aim is to identify the person as accurately as possible, is gradually exposed to the influence of globalization processes. As a result of this, the modern anthroponymic formula is increasingly represented by two lexemes without the name of the father (as a passport of the citizen of Ukraine for travel abroad). We must admit elimination of patronymic in some requisites of organizational and executive documents. There are transformations of the anthroponymic formula in the manner of addressing one another in the written form, which is in contrast with the practice of verbal communication. Despite the free order of the components in the anthroponymic formula, we fix restrictions for the name and the patronymic’s version. All components of the Ukrainian anthroponymic formula can be used with full and relative independence depending on the discourse. In the article the strawman theory is outlined as well as variants of the case letter in documents.
Гіпотаксис творів М. Коцюбинського як показник європейської орієнтованості української прози
(Гельветика, 2022) Огарєнко Т. А.; Ліштаба Т. В.; Oharienko T. А.; Lishtaba T. В.
У статті узагальнено погляди дослідників на особливості творчої манери М. Коцюбинського, на його досвід реформаторства в напрямі модерної європейської прози. У творі «Хо» виокремлено гіпотактичні конструкції з неприслівним зв’язком, розподілено їх за семантикою, простежено структурні особливості предикативних частин у межах складнопідрядних речень детермінантного типу. Досліджено функційне навантаження поліпредикативних одиниць із залежними частинами з обставинним значенням. Мова художніх текстів митця – один із яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Європейська орієнтованість на вишуканість, психологізм, формальну стислість поряд із внутрішньою повнотою визначили неповторність стилю письменника, що виявляється в низці рис. У галузі синтаксису М. Коцюбинський подає неперевершені зразки того, як справжній художник словесно-стильовими образами повинен відтворювати великі картини життя. Різноманітними мовними засобами, зокрема синтаксично-стилістичними прийомами, письменник зображував найтонші психологічні нюанси. The article summarizes the views of researchers on the peculiarities of M. Kotsyubynsky’s creative manner, on his experience of reforming in the direction of modern European prose. Hypotactic constructions with a non-adverbial connection are singled out in the work, they are divided according to semantics, and the structural features of predicative parts within complex sentences of the determiner type are examined. The functional load of polypredicative units with dependent parts with circumstantial meaning has been studied. The language of the artist's artistic texts is one of the brightest examples of a broad approach to the development of the literary language. European focus on sophistication, psychologism, formal brevity, along with internal completeness, determines the uniqueness of the writer’s style, which is manifested in a number of features. In the field of syntax, M. Kotsyubinsky presents unsurpassed examples of how a real artist with verbal and stylistic images should reproduce large pictures of life. With various linguistic means, including syntactic and stylistic techniques, the writer depicted the most subtle psychological nuances.

Переглянути

Перегляд Філологічні науки (Philological sciences) за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування