Філософські науки (Philosophical sciences)

Постійне посилання на фонд

https://rep.dnuvs.ukr.education/handle/123456789/8

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 27

Evaluation of the results of gender Budgeting in the development of public Infrastructure and the social sphere At the local level
(Limited liability company “FINTECHALLIANCE”, 2024) Marukhlenko O. P.; Sidelnykova L. O.; Mazur H. M.; Kozachenko R. A.; Aksonova V. I.; Марухленко О. П.; Сідельникова Л. О.; Мазур Г. М.; Козаченко Р. А.; Аксьонова В. І.
The problem of applying gender budgeting in the development of public infrastructure and the social sphere is a factor in ensuring gender equality and sustainable develop ment in modern democratic states. The effectiveness of gender budgeting is a compo nent of increasing the availability and quality of services for all citizens. The aim of the study is to analyse the impact of gender budgeting on the development of public infra structure and the social sphere. The article focuses on the identification of prospects and challenges of its application at the local level. The paper provides a detailed analysis of budgeting practices in Ukraine and the countries of the European Union (EU). The results of the study demonstrate that gender budgeting contributes to increasing the efficiency of budget expenditures and taking into account gender aspects in project planning and implementation. The article defines the level of ensuring gender rights, and the main problems and challenges associated with its implementation. Special at tention is paid to the development of recommendations for more effective implementa tion of gender budgeting in Ukraine and other countries. The practical significance of the study is the identified opportunities for improving gender equality through the opti mization of budget processes and making proposals for local authorities and stakehold ers.
Академічна доброчесність як системно-конвенціональне поняття соціологічної етики Е. Дюркгейма
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Дорул Д. А.; Аксьонова В. І.; Dorul D. А.; Aksonova V. I.
Мета статі: розкрити та продемонструвати актуальність основних принципів академічної доброчесності як системно-конвенціонального поняття соціологічної етики Е. Дюркгейма. Академічна доброчесність це – сукупність морально-етичних принципів та правил, що визначені як науковим співтовариством, так і законом. Академічна доброчесність як системно-конвенціональне поняття, виключає оману, фальсифікацію, фабрикацію тощо. Соціологічна етика Е. Дюркгейма - це етика доброчесного, неупередженого і компетентного дослідження [8]. Морально-етична позиція Дюркгейма підтримується багатьма передовими вченими сучасності, що є актуальним за добу «інтелектуального й морального оскоплення» та «культури відміни», а саме: «розлюднення», підміни функції державного управління діяльністю приватних банків, цифрової трансформації державного та суспільного управління пост-ліберальними урядами. «Оцифровка» - засіб встановлення тотального контролю за суспільством, процес збирання, вивчення, володіння та використання особистої інформації та можливого використання її проти «пересічних» громадян. Головне її завдання - відібрати всі людські ресурси: права вибору, права на освіту та міжкультурне спілкування, а також і самого життя. попри конституційних норм, де прописані права громадян на вільний розвиток мислення у дусі гуманістичних цінностей. Метою подібних маніпуляцій є встановлення безальтернативного постінформаційного суспільства, тотальної імітації життя. The purpose of the article: to reveal and demonstrate the relevance of the basic principles of academic integrity as a systemic and conventional concept of sociological ethics of E. Durkheim. Academic integrity is a set of moral and ethical principles and rules that are defined by both the scientific community and the law. Academic integrity as a systemic and conventional concept excludes deception, falsification, fabrication, etc. E. Durkheim's sociological ethics is the ethics of honest, impartial and competent research [8]. Durkheim's moral and ethical position is supported by many advanced scientists of our time, which is relevant in the era of "intellectual and moral castration" and "culture of cancellation", namely: "depopulation", replacement of the function of public administration by the activities of private banks, digital transformation of public and social management by post-liberal governments. "Digitization" is a means of establishing total control over society, the process of collecting, studying, possessing and using personal information and its possible use against "average" citizens. Its main task is to take away all human resources: the right to choose, the right to education and intercultural communication, as well as life itself. despite the constitutional norms, which stipulate the rights of citizens to the free development of thinking in the spirit of humanistic values. The goal of such manipulations is to establish a post-information society with no alternative, a total imitation of life.
Гносеологія як чинник становлення культури особистості майбутнього працівника національної поліції України
(Державний заклад «Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2024) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Вивчення філософських проблем наукового пізнання сприяє становленню культури мислення та загальної культури особистості майбутнього працівника Національної поліції України. Гносеологія, історія її вчень є школою раціонального міркування, яка потребує оперування поняттями, використання різних способів аргументації, виявлення і подолання суперечностей при тому або іншому способі пізнання. Одночасно передбачаються позитивні «зразки» дослідження, тлумачення проблем пізнавальної діяльності, суб’єктно-об’єктних відношень, їх теоретичних описів і моделей.Із філософською концепцією знання і способами його одержання (пізнання) у процесі навчання майбутнього працівника Національної поліції України логічно пов'язана філософська теорія свідомості. На думку Платона, потреба знання є головним мотивом людської розумової діяльності: «Немає нічого сильнішого за знання, воно завжди і в усьому перевершує і задоволення, і все інше». Отже, пізнання - це процес здобування, нагромадження, оновлення і систематизації знань про природу, суспільство і духовний світ людини. The study of philosophical problems of scientific knowledge contributes to the formation of a culture of thinking and the general culture of the personality of a future employee of the National Police of Ukraine. Epistemology, the history of its teachings is a school of rational reasoning, which requires operating with concepts, using various methods of argumentation, identifying and overcoming contradictions in one or another method of cognition. At the same time, positive "samples" of research, interpretation of problems of cognitive activity, subject-object relations, their theoretical descriptions and models are provided. The philosophical theory of consciousness is logically connected with the philosophical concept of knowledge and methods of its acquisition (cognition) in the process of training a future employee of the National Police of Ukraine. According to Plato, the need for knowledge is the main motive of human mental activity: "There is nothing stronger than knowledge, it always and in everything surpasses both pleasure and everything else." Thus, cognition is the process of acquiring, accumulating, updating and systematizing knowledge about nature, society and the spiritual world of man.
Екзистенційна війна – буття на грані. Збагачення інтелектуально-національних традицій в онтологемах етносоціального
(Львівський державний університет внутрішніх справ, 2025) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Свідомий, цинічний терор російського агресора проти українського суспільства, незламний спротив окупантам – це приклад надзвичайної людської стійкості та внутрішньої сили.Екзистенційна війна змушує українців перебувати у стані екзистенції – буття на грані, коли знищуються стереотипи самоідентифікації, моделі сприйняття світу, звичні шаблони людської поведінки. В умовах повномасштабної війни Дух демократичного патріотизму в українському суспільстві впливає на збагачення інтелектуально – національних традицій в онтологемах этносоціального. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю боротьби за соціокультурну єдність держави та громадянського пошуку духовних орієнтацій особистості, яка відносить себе до фоловерів норм і цінностей західноєвропейської культури. Проблеми альтернативного осмислення етнонаціональної саморегуляції українського суспільства у першої чверті ХХІ століття пов’язані з необхідністю соціально-філософського аналізу наукового сенсу дефініції «демократичного патріотизму» як важливого підґрунтя процесів відтворення цивілізованого державотворення у постмодерністському контексті символічного інтеракціонізму. У контексті методологічних та інформаційно-аксіологічних змін у Європі ці процеси у свій час отримали назву «громадянської мирної революції», яка характеризувалася взає- модією влади та суспільства як результат цивілізованого, толерантного і справедливого електорального (національного) спілкування. Психологічні підходи українських корифеїв висвітлили ментальні підвалини національної ідеї, які продукують відповідні соціальні дії. Зберегти національну самоідентифікацію, себе і своє «Я» в умовах екзистенційної війни можна лише змінивши патерни (Р. Ділтс) – рамки сприйняття світу. Якщо «Я» – національна ідея, – справді реалізує власну свободу, вона виступає квінтесенцією творчості сущого та передбачає конструктивну зміну світу, але не за рахунок самого світу (інакше це було б блюзнірством), а – за рахунок додатковості як енергії власної волі (Ф. Ніцше, А. Шопенгауер, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Юнг). Трансцендентний вплив носіїв ноосферної ментальності виявляє цілісність природи патріотичної діяльності як екософського виміру ознак духовної повсякденної атмосфери. У своїх наукових доробках вперше на це вказав В. Вернадський, ініціатор опредметнення екоонтологічної значущості елітних і маргінальних груп впливу. Філософсько-політичне підґрунтя дослідження, виявляючи аксіологічну цілісність цивілізованого громадського суспільства, визначаючи екзістенційний статус буття у історич- ному контексті екософського поля метафізичного дискурсу, надає можливість дослідникам розуміння специфіки та протиріч сучасної стратегії «партії влади», наслідків людожерського впливу «руського міру» на формування комплексу «малоросійської меншовартості» та подолання інерції носіїв настрою байдужості та занепаду, Великий Кобзар пов’язував необхідність збереження історичної пам’яті про «Дух козакофільства», «соборності» тощо з поняттям «великої родини» і розглядав як важливий засіб у ідейної боротьбі з проявами «манкуртизму». Метафізика нації – це гармонізуючи-прогнозуючий орієнтир виживання та збереження історичного народу навіть під час посилення негативізмів етносоціальної «деструкції», тобто руйнівних наслідків зовнішньої або внутрішньої політики, що значно отруює атмосферу соціокультурного буття. В умовах повномасштабної війни Дух демократичного патріотизму в українському суспільстві впливає на збагачення інтелектуально – національних традицій в онтологемах этносоціального (наприклад, соборності, козакофільства, переходу до такій футурологічної екзистенції – як закон любові, «любові до близького», що є духовною площиною «історичного этно- і націєгенезу»), а також – на можливість визначеності за екологічно-еволюційною суттю метафізики специфіки інтуїтивних сигналів європейської цивілізації у процесах формування демократичного патріотизму та становлення гуманістичної культури толерантності й консенсусу. Лише пасіонарна, патріотично налаштована людина може адекватно сприйняти антонімічність сучасного українського суспільства й визначити протиріччя та особливості розвитку його екзистенційних сенсів у постмодерністському контексті символічного інтеракціонізму. The conscious, cynical terror of the Russian aggressor against Ukrainian society, the indomitable resistance to the occupiers is an example of extraordinary human resilience and inner strength. The existential war forces Ukrainians to be in a state of existence - being on the verge, when stereotypes of self-identification, models of world perception, and habitual patterns of human behavior are destroyed. In conditions of full-scale war, the Spirit of democratic patriotism in Ukrainian society affects the enrichment of intellectual and national traditions in the ontologems of the ethnosocial. The relevance of the study is due to the need to fight for the socio-cultural unity of the state and the civic search for spiritual orientations of the individual, who considers himself to be a follower of the norms and values of Western European culture. The problems of alternative understanding of ethno-national self-regulation of Ukrainian society in the first quarter of the 21st century are related to the need for a socio-philosophical analysis of the scientific meaning of the definition of “democratic patriotism” as an important basis for the processes of reproducing civilized statehood in the postmodern context of symbolic interactionism. In the context of methodological and informational and axiological changes in Europe, these processes were once called the “civil peaceful revolution”, which was characterized by the interaction of power and society as a result of civilized, tolerant and fair electoral (national) communication. The psychological approaches of Ukrainian luminaries highlighted the mental foundations of the national idea, which produce corresponding social actions. It is possible to preserve national self-identification, oneself and one’s “I” in the conditions of an existential war only by changing the patterns (R. Dilts) – the framework of perception of the world. If the “I” – the national idea – truly realizes its own freedom, it acts as the quintessence of the creativity of being and predicts a constructive change in the world, but not at the expense of the world itself (otherwise it would be blasphemy), but at the expense of additionality as the energy of one’s own will (F. Nietzsche, A. Schopenhauer, Z. Freud, E. Fromm, K. Jung). The transcendental influence of the carriers of the noospheric mentality reveals the integrity of the nature of patriotic activity as an ecosophical dimension of the signs of the spiritual everyday atmosphere. In his scientific works this was first pointed out by V. Vernadsky, the initiator of the objectification of the ecoontological significance of elite and marginal groups of influence. The philosophical and political basis of the study, revealing the axiological integrity of a civilized public society, determining the existential status of being in the historical context of the ecosophical field of metaphysical discourse, enables researchers to understand the specifics and contradictions of the modern strategy of the "party of power", the consequences of the cannibalistic influence of the "Russian world" on the formation of the "Little Russian inferiority complex" and overcoming the inertia of the bearers of the mood of indifference and decline. The Great Kobzar linked the need to preserve the historical memory of the "Spirit of Cossackism", "conciliarity", etc. with the concept of a "big family" and considered it an important means in the ideological struggle against manifestations of "mankurtism". The metaphysics of the nation is a harmonizing and predictive guide to the survival and preservation of the historical people, even during the strengthening of the negativisms of ethno-social "destruction", that is, the destructive consequences of foreign or domestic policy, which significantly poisons the atmosphere of socio-cultural existence. In the conditions of a full-scale war, the Spirit of Democratic Patriotism in Ukrainian society influences the enrichment of intellectual and national traditions in the ontologems of ethnosocial (for example, sobornost, Cossackism, the transition to such a futurological existence as the law of love, “love of neighbor”, which is the spiritual plane of “historical ethno- and nation-genesis”), as well as the possibility of determining the ecological and evolutionary essence of metaphysics of the specifics of intuitive signals of European civilization in the processes of forming democratic patriotism and the formation of a humanistic culture of tolerance and consensus. Only a passionate, patriotic person can adequately perceive the antonymy of modern Ukrainian society and determine the contradictions and peculiarities of the development of its existential meanings in the postmodern context of symbolic interactionism.
Етнонаціональна саморегуляція українського суспільства: життя поза шаблонами (постмодерністський контекст символічного інтеракціонізму)
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Свідомий, цинічний терор російського агресора проти українського суспільства, незламний спротив окупантам – це приклад надзвичайної людської стійкості та внутрішньої сили. Екзистенційна війна змушує українців перебувати у стані екзистенції – буття на грані, коли знищуються стереотипи самоідентифікації, моделі сприйняття світу, звичні шаблони людської поведінки. Стаття присвячена виявленню особливостей етнонаціональної саморегуляції українського суспільства, аналізу специфіки життя поза шаблонами у постмодерністському контексті символічного інтеракціонізму. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю боротьби за соціокультурну єдність держави та громадянського пошуку духовних орієнтацій особистості, яка відносить себе до фоловерів норм і цінностей західно-європейської культури. Проблеми альтернативного осмислення етнонаціональної саморегуляції українського суспільства у першої чверті ХХІ століття пов’язані з необхідністю соціально-філософського аналізу наукового сенсу дефініції «демократичного патріотизму» як важливого підґрунтя процесів відтворення цивілізованого державотворення у постмодерністському контексті символічного інтеракціонізму. У контексті методологічних та інформаційно-аксіологічних змін у Європі ці процеси у свій час отримали назву «громадянської мирної революції», яка характеризувалася взаємодією влади та суспільства як результат цивілізованого, толерантного і справедливого електорального (національного) спілкування. Філософеми української національної ідеї торкаються не лише поверхового вдосконалення суспільної життєдіяльності «нащадків великих предків». Подібний підхід вільно чи невільно принижує й примітивізує ступінь етносоціального й духовного становлення суверенітету історичної нації. Така модель, – за рівнем бездуховної реалізації інтенцій Вічносущого, лише обмежує, наприклад, дух козакофільства, як момент метафізики Надії і не може бути використаною для започаткування у площині історичної пам’яті подальших напрямків наукового дослідження інших аспектів цієї важливої проблеми дослідження у дусі парадигмальних вимог у постмодерністському контексті символічного інтеракціонізму. Особливої уваги науковців потребує, наприклад, така проблема сучасності, як універсальні культурно специфічні особливості та просоціальна поведінка українців, які перебувають у якості внутрішньо переміщених осіб та приймаючої громади під час російсько-української війни. Проблема ненасильницького спілкування та вирішення міжкультурних конфліктів в умовах війни має також знаходитися у фокусі досліджень соціальної філософії. Результатом комплексного уявлення вчених про методи ненасильницького спілкування й алгоритми вирішення міжкультурних конфліктів різними категоріями внутрішньо переміщених осіб, постраждалих внаслідок воєнних подій мають стати науково-практичні рекомендації, що сприятимуть створенню атмосфери демократичного патріотизму, гуманізму, злагоди, толерантності та довіри в українському суспільстві у воєнний та повоєнний час. The conscious, cynical terror of the Russian aggressor against Ukrainian society, the indomitable resistance to the occupiers is an example of extraordinary human resilience and inner strength. The existential war forces Ukrainians to be in a state of existence - being on the verge, when stereotypes of self-identification, models of world perception, and habitual patterns of human behavior are destroyed. The purpose of the article is to identify the features of ethno-national self-regulation of Ukrainian society, to analyze the specifics of life outside the patterns in the postmodern context of symbolic interactionism. The relevance is due to the need to fight for the socio-cultural unity of the state and the civic search for spiritual orientations of the individual, who considers himself to be a follower of the norms and values of Western European culture. The problems of alternative understanding of ethno-national self-regulation of Ukrainian society in the first quarter of the 21st century are related to the need for a socio-philosophical analysis of the scientific meaning of the definition of “democratic patriotism” as an important basis for the processes of reproducing civilized statehood in the postmodern context of symbolic interactionism. In the context of methodological and informational and axiological changes in Europe, these processes were once called the “civil peaceful revolution”, which was characterized by the interaction of power and society as a result of civilized, tolerant and fair electoral (national) communication. The philosophies of the Ukrainian national idea concern not only the superficial improvement of the social life of the “descendants of great ancestors”. Such an approach freely or involuntarily degrades and primitivizes the degree of ethno-social and spiritual formation of the sovereignty of the historical nation. Such a model, in terms of the level of the spiritualless realization of the intentions of the Eternal, only limits, for example, the spirit of Cossackism, as a moment of the metaphysics of Hope and cannot be used to initiate, in the plane of historical memory, further directions of scientific research of other aspects of this important research problem in the spirit of paradigmatic requirements in the postmodern context of symbolic interactionism. In our opinion, special attention of scientists is required, for example, by such a problem of modernity as universal culturally specific features and prosocial behavior of Ukrainians who are internally displaced persons and the host community during the Russian-Ukrainian war. The problem of non-violent communication and resolution of intercultural conflicts in conditions of war should also be in the focus of research in social philosophy. The result of scientists' comprehensive understanding of methods of non-violent communication and algorithms for resolving intercultural conflicts by various categories of internally displaced persons affected by war events should be scientific and practical recommendations that will contribute to creating an atmosphere of democratic patriotism, humanism, harmony, tolerance, and trust in Ukrainian society during and after the war.
Конвенціональність у просторі правової держави: герменевтичний аналіз
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2023) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Соціально-історичне формування правової та політичної культури особистості відбувається поступово, креативно, іноді драматично, про що свідчить досвід революцій та громадянських війн доби Нової та Новітньої історії європейських країн. Сучасні цивілізовані країни у складну добу демократичного розвитку та становлення правової держави в процесі перетворення народонаселення в громадянське суспільство зіштовхнулися з гострою необхідністю формування правової та політичної культури на принципах конвенціональності. Новоєвропейський індивідуалізм, закріплений у творчості письменників і філософів романтизму, проголошує особливу значущість індивідуальності на противагу тиску стереотипів застарілих суспільних уставлень. Індивідуалізм як світоглядна парадигма виступає зі ствердженням ідеї самоцінності людської індивідуальності як творчого начала світу. Однак саме ця, на перший погляд, глибоко гуманістична, ідея стає об’єктом критики для більшості філософських напрямів другої половини ХХ століття. Особистість, втрачаючи через свою самоцінність здатність «обмеження», потреби враховувати інтереси інших особистостей, вироджується у гіпертрофію індивідуального «Я», яке не лише відрізняється від інших, а й протистоїть їм як деякий абсолют. Невипадково саме в умовах антропологічного песимізму Т. Гоббс намагається сформулювати правові положення, які здатні врегулювати жорстке протистояння між абсолютною монархією та парламентом у боротьбі за політичну владу у Великобританії. The socio-political formation of the legal and political culture of personality occurs gradually, creatively, sometimes dramatically, as evidenced by the experience of revolutions and civil wars of the era of the New and Modern history of European countries. Modern civilized countries in the difficult era of democratic development and the formation of a legal state in the process of transforming the population into a civil society have faced an urgent need to form a legal and political culture on the principles of conventionality. New European individualism, enshrined in the work of writers and philosophers of Romanticism, proclaims the special significance of individuality in contrast to the pressure of stereotypes of outdated social institutions. Individualism as a worldview paradigm advocates the affirmation of the idea of the intrinsic value of human individuality as the creative principle of the world. However, it is precisely this, at first glance, deeply humanistic idea that becomes the object of criticism for most philosophical trends of the second half of the 20th century. Personality, losing due to its intrinsic value the ability to "limit" and the need to take into account the interests of other individuals, degenerates into a hypertrophy of the individual "I", which not only differs from others, but also opposes them as a certain absolute. It is no coincidence that it is in the conditions of anthropological pessimism that T. Hobbes tries to formulate legal provisions that are capable of regulating the fierce confrontation between the absolute monarchy and parliament in the struggle for political power in Great Britain.
Критичне мислення як складова інформаційної компетентності та наукової діяльності фахівця галузі інформаційної безпеки
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Пантілєєва К. С.; Аксьонова В. І.; Pantileeva K. С.; Aksonova V. I.
Мета роботи: з’ясувати сутність критеріїв наукового знання, розглянути критичне мислення як складову інформаційної компетентності та наукової діяльності сучасного фахівця у галузі економічної безпеки. Філософська дисципліна «Основи наукових досліджень та академічна доброчесність» є невід’ємною частиною підготовки наукових кадрів у вищій школі, у тому числі, фахівців у галузі економічної безпеки. Наукова діяльність сучасного фахівця галузі економічної безпеки об’єктивно вимагає розуміння ним інформаційно-наукової картини світу, критичного осмислення тих явищ і процесів, що відбуваються у реальному швидкоплинному світі, а також вдалого застосування загальних та специфічних наукових методів під час дослідження. Одним із завдань на цьому шляху є встановлення критеріїв науковості знання. Розв’язанню його сприятиме сумлінне оволодіння глибокими знаннями з дисципліни «Основи наукового дослідження та академічна доброчесність». Сутність критеріїв наукового знання визначає така інноваційна галузь, як методологія науки. Під критеріями наукового знання розуміють його обґрунтованість, достовірність, здатність до емпіричного підтвердження, можливість багатогранного експериментального відтворення, інформаційно-концептуальну зв’язаність, здатність до передбачень та ін. Зазначені критерії є характерними для всіх наук без винятку – від філософських, економічних, математичних, кібернетичних до природничо-наукових, технічних та соціально-гуманітарних наук. Характерною рисою стилю критичного мислення – є сумнів. Наука є опорою не лише наукової раціональності, а й наукової ірраціональності, до якої належить наукова інтуїція, уява та творчість. The purpose of the work: to clarify the essence of the criteria of scientific knowledge, to consider critical thinking as a component of the information competence and scientific activity of a modern specialist in the field of economic security. The philosophical discipline “Fundamentals of Scientific Research and Academic Integrity” is an integral part of the training of scientific personnel in higher education, including specialists in the field of economic security. The scientific activity of a modern specialist in the field of economic security objectively requires his understanding of the information-scientific picture of the world, critical reflection on those phenomena and processes that occur in the real fast-moving world, as well as the successful application of general and specific scientific methods during research. One of the tasks on this path is to establish the criteria of scientifically of knowledge. Its solution will be facilitated by conscientious mastery of deep knowledge in the discipline “Fundamentals of Scientific Research and Academic Integrity”. The essence of the criteria of scientific knowledge is determined by such an innovative field as the methodology of science. The criteria of scientific knowledge include its validity, reliability, ability to empirically confirm, the possibility of multifaceted experimental reproduction, informational and conceptual coherence, ability to make predictions, etc. The above criteria are characteristic of all sciences without exception - from philosophical, economic, mathematical, cybernetic to natural, technical and social and humanities. A characteristic feature of the critical thinking style is doubt. Science is the support not only of scientific rationality, but also of scientific irrationality, which includes scientific intuition, imagination and creativity.
Культура в контексті змін комунікаційного суспільства
(Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2023) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Актуальність теми культури в контексті змін комунікаційного суспільства на зламі тисячоліть викликає інтерес до розуміння умов глобалізації, оскільки соціокультурний феномен комунікації висувається на передній план. Так, з імпліцитної комунікація змінюється на експліцитну, в контексті якої варто досліджувати відмінності тієї чи іншої форми комунікації, детермінованої національним менталітетом, що породжує відмінності в тій чи іншій формі культури, у тому числі у спілкуванні і в різновидах соціокультурної комунікації. В той же час, соціальні зміни осмислюються у процесах міжкультурної комунікації, де мова виступає тим духовним кодом, що породжує різні етнонаціональні та мовленнєві конструкції, що свідчить про взаємодію мови і культури, мови і комунікації. Міжкультурне спілкування є моделлю будь-якого спілкування в умовах культурної глобалізації. Змістовні риси культури обумовлюють у кожної країні особливості менталітету, національної самосвідомості, мови в контексті змін комунікаційного суспільства, що тісно пов’язані, так як сучасна культурна глобалізація ще більше насаджає суспільству свої стереотипи. Інтенсивне йдуть процеси вестернізації культури, тому збереження національного колориту мовленнєвого спілкування в контексті міжкультурної комунікації набуває великого теоретичного і практичного значення. Міжкультурна комунікація – це обмін інформацією, почуттями, думками представників різних культур. Термін «міжкультурна комунікація» з'явився у 70-х рр. ХХ ст., коли вийшла книга Е. Гола і Д. Трагера «Культура як комунікація», у якій вперше був запропонований термін «міжкультурна комунікація», де автори показали тісний зв'язок між культурою і комунікацією. Термін «міжкультурна комунікація» у вузькому значенні з'явився у 1970 рр. у відомій праці Л. Самовара і Р. Портера «Комунікація між культурами», у якому приводиться визначення міжкультурної комунікації. У роботах Рона і Сюзан Сколлон «Міжкультурна комунікація: дискурсивний підхід» аналізується міжкультурна комунікація з точки зору мовленнєвих практик і культур. Саме поняття міжкультурної комунікації досліджують Е. Гол, К. Клакхон, Р. Портер, Д. Трагер, Л. Самовар. Теорії комунікації досліджують К. Бергер, С. Гантінгтон, Е. Гірш, Г. Хофстеде, С. Даль. В контексті міжкультурної комунікації також розглядаються проблеми глобалізації культури та взаємодії цивілізацій. Джерелом для розробки теоретико-методологічних засад соціокультурної комунікації як соціального феномена слугують роботи М. Бердяєва, М. Данилевського, К. Маркса, Ф. Ніцше, А. Тойнбі, О. Шпенглера, К. Ясперса. Аналізуючи діалектику міжкультурної комунікації, слід враховувати ідею культурного релятивізму (Р. Бенедикт, Б. Малиновський) про самостійність і повноцінність кожної культури, про відхилення абсолютного значення американської чи європейської системи оцінок при порівнянні культур різних народів. В якості передумови взаєморозуміння в міжкультурній комунікації визнається стійкість культурних суб'єктів і спільнот, відмова від ідеї універсальності західного шляху розвитку і західної соціокультурної системи. До ключових понять міжкультурної комунікації слід віднести наступні поняття: «цивілізація», «культура», «комунікація», «міжкультурна комунікація», «концептосфера», «своє-чуже», «етнічний стереотип». Найважливіша сутнісна характеристика культурної глобалізації в контексті змін комунікаційного суспільства - взаємозв’язок процесів інтернаціоналізації економіки, політики, культури; розвиток єдиної системи світового зв’язку; зміни й ослаблення функцій національних недержавних утворень, у тому числі таких, як етнічні діаспори, релігійні та націоналістичні рухи, що позначає усе більш складний комплекс трансграничних взаємодій, у неухильному зростанні і посиленні впливів міжнародних інститутів громадянського суспільства, у значному розширенні масштабів трансграничних комунікаційних та інформаційних обмінів, утворення міжнародного правового і культурно-інформаційного поля; розвиток комунікацій, структур і відносин, що ведуть до високого ступеня соціальної взаємопов’язаності і взаємозалежності. Таким чином, в контексті змін комунікаційного суспільства міжкультурна комунікація по-перше, відіграє роль гаранта існування культур, що потребує адекватного дослідження її передумов, шляхів, центрів, особистісного начала, національної своєрідності; по-друге, визначена необхідністю систематизації теоретико-методологічних принципів, методів, підходів і критеріїв міжкультурної комунікації; по-третє, соціальною затребуваністю спеціалістів, здатних ефективно функціонувати PR- технологами в умовах соціокультурної глобалізації. The relevance of the topic of culture in the context of changes in the communication society at the turn of the millennium arouses interest in understanding the conditions of globalization, since the socio-cultural phenomenon of communication is brought to the fore. Thus, from implicit communication changes to explicit, in the context of which it is worth exploring the differences of one or another form of communication, determined by the national mentality, which generates differences in one or another form of culture, including in communication and in varieties of socio-cultural communication. At the same time, social changes are understood in the processes of intercultural communication, where language acts as the spiritual code that generates various ethno-national and speech constructions, which indicates the interaction of language and culture, language and communication. Intercultural communication is a model of any communication in the conditions of cultural globalization.The substantive features of culture determine in each country the peculiarities of mentality, national identity, language in the context of changes in the communication society, which are closely related, since modern cultural globalization further imposes its stereotypes on society. The processes of westernization of culture are intensive, therefore, the preservation of the national flavor of speech communication in the context of intercultural communication acquires great theoretical and practical importance. Intercultural communication is the exchange of information, feelings, thoughts of representatives of different cultures. The term "intercultural communication" appeared in the 70s of the 20th century, when the book by E. Gol and D. Trager "Culture as Communication" was published, in which the term "intercultural communication" was first proposed, where the authors showed a close connection between culture and communication. The term "intercultural communication" in a narrow sense appeared in 1970 in the well-known work of L. Samovar and R. Porter's "Communication between Cultures", which provides a definition of intercultural communication. In the works of Ron and Susan Scollon "Intercultural Communication: A Discursive Approach", intercultural communication is analyzed from the point of view of speech practices and cultures. The concept of intercultural communication is studied by E. Hall, K. Klakhon, R. Porter, D. Trager, L. Samovar. Theories of communication are studied by K. Berger, S. Huntington, E. Hirsch, G. Hofstede, S. Dahl. In the context of intercultural communication, the problems of cultural globalization and interaction of civilizations are also considered. The source for the development of theoretical and methodological foundations of socio-cultural communication as a social phenomenon are the works of M. Berdyaev, N. Danilevsky, K. Marx, F. Nietzsche, A. Toynbee, O. Spengler, K. Jaspers. Analyzing the dialectics of intercultural communication, one should take into account the idea of cultural relativism (R. Benedict, B. Malinovsky) about the independence and fullness of each culture, about the rejection of the absolute value of the American or European system of assessments when comparing the cultures of different peoples. The stability of cultural subjects and communities, the rejection of the idea of the universality of the Western path of development and the Western socio-cultural system are recognized as a prerequisite for mutual understanding in intercultural communication. The following concepts should be included in the key concepts of intercultural communication: "civilization", "culture", "communication", "intercultural communication", "conceptosphere", "one's own-alien", "ethnic stereotype". The most important essential characteristic of cultural globalization in the context of changes in the communication society is the interconnection of the processes of internationalization of the economy, politics, culture; the development of a single system of world communication; changes and weakening of the functions of national non-state entities, including such as ethnic diasporas, religious and nationalist movements, which denotes an increasingly complex complex of cross-border interactions, in the steady growth and strengthening of the influence of international civil society institutions, in a significant expansion of the scale of cross-border communication and information exchanges, the formation of an international legal and cultural-information field; the development of communications, structures and relations leading to a high degree of social interconnectedness and interdependence. Thus, in the context of changes in the communication society, intercultural communication, firstly, plays the role of a guarantor of the existence of cultures, which requires adequate research of its prerequisites, ways, centers, personal origin, national identity; secondly, it is determined by the need to systematize theoretical and methodological principles, methods, approaches and criteria of intercultural communication; thirdly, the social demand for specialists capable of effectively functioning as PR technologists in the context of socio-cultural globalization.
Культура, антропологія, соціум
(Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2023) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Актуальність проблеми зумовлена необхідністю боротьби за соціокультурну єдність держави, громадянського пошуку орієнтацій особистості у соціумі в контексті методологічних та інформаційно - аксіологічних змін, що отримало назву «громадянської мирної революції» у процесі взаємодії влади і суспільства в результаті справедливого електорального (національного) спілкування. На межі тисячоліть актуалізується філософське дослідження соціокультурного простору, оскільки дух посттоталітарної доби України, пов’язаний з трансцендентним контекстом таких ключових понять як «антропологічні цінності», «софократія», «розумне буття», «українська політична нація», «патріотизм», «націоналізм», «націонал-нігілізм». Існує велике поле проблем, вирішення яких може бути знайдено лише культурологією, так як ця наука займається вивченням культури як надскладного системного об’єкта, що складається з безлічі підсистем, як глобального феномену, з самого початку антропологічне пов’язаного з розвитком людини. Культура – це певний спосіб організації людської діяльності, система матеріальних і духовних цінностей та соціокультурних норм, а також процес самореалізації та розкриття творчого потенціалу особистості та суспільства у різноманітних формах життя. Сьогодні існує ціла сукупність наук – філософія, історія, антропологія, соціологія, які досліджують культуру у самих різних аспектах. Однак, це не вирішує проблему розуміння її як цілісності, так як кожна наука розглядає культуру під власним кутом зору і застосовує для її вивчення тільки їй притаманну методику дослідження. Саме з цим пов’язане існування величезної кількості дефініцій культури, які відображають тільки її іманентні приватні моменти. Накопичення іншими науками знання про культуру часто-густо важко поєднати один з іншим, тому що ні один з них крім філософії,не володіє атрибутом системності і носить уривчастий характер. Сприйняття світу людини має бути не в якості стихійного навантаження гуманітарної освіти, а як результат цілеспрямованих зусиль самих людей щодо вдосконалення і перетворення того, що дано людині природою. Культура, породжена прагненням людини шукати сенс життя і діяльності, спочатку пов’язана з людиною і поза зв’язку з ней не існує. Культура виконує в суспільстві певні функції. Гуманістична, або людинотворча функція – «виховання, вирощування, обробіток духу», за Цицероном, «culturaanimi», спрямована на перетворення багатства сукупної людської історії у внутрішні надбання особистості, що є умовою розвитку її сутнісних характеристик. Функція історичної наступності (інформаційна) «відповідає» за трансляцію соціального досвіду. Завдяки цій функції кожне покоління людей починає свій шлях розвитку, будучи збагаченим досвідом попередніх поколінь. Семіотична, або знакова, функція – одна з найважливіших, тому що без вивчення відповідних знакових систем неможливо оволодіти досягненнями культури. Регулятивна (нормативна) функція пов’язана з регулюванням різних видів суспільної і особистої діяльності людей, вона підтримується мораллю та правом. Адаптаційна функція проявляється в ефективному пристосуванні індивіда до вимог суспільства, придбання ним необхідного набору соціальних рис, що формує в нього відчуття ментальної безпеки та комфорту. Комунікативна функція культури полягає в тому, що вона виступає в якості основного засобу спілкування між людьми, так як втілює в собі об’єктивний зміст епохі, а також особистісні переживання, погляди і окремі позиції суб’єктів. Більше того, культура й існує саме як момент комунікації, діалогу, де проявляються не тільки її потенційні смисли, а й формуються нові, одразу непередбачувані. Культурологія як предмет духовної синергії, де його прихильність до антропологічно - філософського знання саме і виявляє активність тих молодих патріотів, що в перспективі майбутнього стають успішними фахівцями, щоб подолати той рівень стереотипізації духу малоросійської меншовартісності еволюційним шляхом переосмислення власних знань, бо це відповідає часу цивілізаційно - європейських перетворень на зламі тисячоліть. Культурологія виявляє співвідношення понять «націотворення» та «цивілізованість посттоталітарної доби в України» як базових концептів у трансцендентному контексті метафізики та діалектики філософського відображення пасіонарності національної ідеї, що відображає її протилежність убогої, але від того не мало небезпечної, ідеї агресивних прихильників вульгарного - атеїстичного, примітивного та механістичного перетворення соціуму. Саме тому обсяг теоретичних знань з метафізики історії є узагальненням культурологічних проблем саморегулювання етносоціальних процесів в Україні, сприяє розумінню нового аспекту державотворення, як соціального і громадянського - цивілізаційного виміру значущості дослідження етносоціального простору у постнекласичному контексті проблеми свободи цивілізованого націотворення. Істотне значення має антропологічний підхід, онтологічне пов’язаний з аналізом успішної соціокультурної діяльності, з метою досягти її комунікативно-цивілізаційного результату. Духовний «прибуток» вищих ідеалів є максимально ефективним засобом отриманням найважливіших цінностей буття, виявленням метафізичних критеріїв інформаційної культури, як постнекласичного осмислення розподілу ролей влади, суспільства, особистості. Людина засвоює дух патріотизму, оскільки саме на межі тисячоліть актуалізується осмислення етносоціонального простору посттоталітарної доби в історії України. У трансцендентному контексті постнекласичного пізнання духовної активності народу виявляється його прихильність до творчого розуміння антропологічно - історичного досвіду, цивілізованих патріотів, які в перспективі майбутнього стають громадянами за європейським мисленням, долаючи рівень стереотипів духу малоросійської меншовартості, якій треба рішуче відкинути еволюційним шляхом власних знань та громадянської позиції. Це відповідає часу сучасної цивілізації та європейських перетворень на зламі тисячоліть. The relevance of the problem is due to the need to fight for the socio-cultural unity of the state, the civic search for the orientations of the individual in society in the context of methodological and informational - axiological changes, which was called the "civic peaceful revolution" in the process of interaction between the government and society as a result of fair electoral (national) communication. At the turn of the millennium, the philosophical study of the socio-cultural space is becoming more relevant, since the spirit of the post-totalitarian era of Ukraine is associated with the transcendental context of such key concepts as "anthropological values", "sophocracy", "reasonable being", "Ukrainian political nation", "patriotism", "nationalism", "national nihilism". There is a large field of problems, the solution of which can be found only by culturology, since this science studies culture as an extremely complex systemic object consisting of many subsystems, as a global phenomenon, from the very beginning anthropologically connected with human development. Culture is a certain way of organizing human activity, a system of material and spiritual values and socio-cultural norms, as well as the process of self-realization and disclosure of the creative potential of the individual and society in various forms of life. Today, there is a whole set of sciences - philosophy, history, anthropology, sociology, which study culture in a variety of aspects. However, this does not solve the problem of understanding it as a whole, since each science considers culture from its own perspective and applies its own research methodology to study it. This is precisely why there is a huge number of definitions of culture that reflect only its immanent private moments. The accumulation of knowledge about culture by other sciences is often difficult to combine with each other, because none of them, except for philosophy, has the attribute of systematicity and is fragmentary. The perception of the human world should not be as a natural burden of humanitarian education, but as a result of the purposeful efforts of people themselves to improve and transform what is given to man by nature. Culture, generated by man's desire to search for the meaning of life and activity, is initially connected with man and does not exist apart from him. Culture performs certain functions in society. The humanistic, or human-creating function - "education, cultivation, cultivation of the spirit", according to Cicero, "culturaanimi", is aimed at transforming the wealth of the total human history into the internal achievements of the personality, which is a condition for the development of its essential characteristics. The function of historical continuity (information) is "responsible" for the transmission of social experience. Thanks to this function, each generation of people begins its path of development, being enriched by the experience of previous generations. The semiotic, or sign, function is one of the most important, because without studying the corresponding sign systems it is impossible to master the achievements of culture. The regulatory (normative) function is associated with the regulation of various types of social and personal activities of people, it is supported by morality and law. The adaptive function is manifested in the effective adaptation of the individual to the requirements of society, his acquisition of the necessary set of social traits, which forms a sense of mental security and comfort in him. The communicative function of culture is that it acts as the main means of communication between people, as it embodies the objective content of the era, as well as personal experiences, views and individual positions of subjects. Moreover, culture exists precisely as a moment of communication, dialogue, where not only its potential meanings are manifested, but also new, immediately unpredictable ones are formed. Culturology as a subject of spiritual synergy, where its commitment to anthropological and philosophical knowledge is precisely what reveals the activity of those young patriots who in the future become successful specialists in order to overcome the level of stereotyping of the spirit of Little Russian inferiority by an evolutionary way of rethinking their own knowledge, because this corresponds to the time of civilizational and European transformations at the turn of the millennium. Culturology reveals the correlation of the concepts of "nation-building" and "civilization of the post-totalitarian era in Ukraine" as basic concepts in the transcendent context of metaphysics and dialectics of the philosophical reflection of the passionarity of the national idea, which reflects its opposite to the poor, but no less dangerous, idea of aggressive supporters of the vulgar - atheistic, primitive and mechanistic transformation of society. That is why the volume of theoretical knowledge on the metaphysics of history is a generalization of the culturological problems of self-regulation of ethno-social processes in Ukraine, contributes to the understanding of a new aspect of state formation as a social and civil - civilizational dimension of the significance of the study of ethno-social space in the post-non-classical context of the problem of freedom of civilized nation-building. Of essential importance is the anthropological approach, ontologically connected with the analysis of successful socio-cultural activity, in order to achieve its communicative and civilizational result. The spiritual "profit" of higher ideals is the most effective means of obtaining the most important values of existence, revealing the metaphysical criteria of information culture, as a post-non-classical understanding of the distribution of roles of power, society, and personality. A person acquires the spirit of patriotism, since it is at the turn of the millennium that the understanding of the ethno-social space of the post-totalitarian era in the history of Ukraine is actualized. In the transcendental context of post-non-classical cognition of the spiritual activity of the people, his commitment to the creative understanding of anthropologically - historical experience, civilized patriots, who in the future become citizens according to European thinking, overcoming the level of stereotypes of the spirit of Little Russian inferiority, which must be resolutely rejected by the evolutionary path of one's own knowledge and civic position. This corresponds to the time of modern civilization and European transformations at the turn of the millennium.
Логіка
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Навчально-методичний посібник «Логіка. Практикум» розроблений на основі програми вивчення навчальної дисципліни «Логіка» («Юридична логіка») у Донецькому державному університеті внутрішніх справ. В межах дисципліни «Логіка» («Юридична логіка») курсанти/курсантки вивчають основні принципи і операції мислення, що сприяє розвитку і вдосконаленню не тільки власне логічних, а й інших розумових навичок. Дисципліна навчає, зокрема, вмінню узагальнювати, абстрагуватися і зосереджуватися, розкривати задум і композицію цілого, пов'язувати його частини, виявляти головне і відокремлювати його від другорядного і побічного, бачити незвичайне в буденному. Спираючись на розвиток навичок і практичних прийомів логічно послідовного мислення, системи морально-етичних принципів, вивчення методології наукового пізнання, навчальна дисципліна сприяє підвищенню культури мислення молодих фахівців в цілому. Логічна грамотність – необхідна риса освіченості людини. Знання логіки є невід'ємною частиною юридичної освіти оскільки основне завдання вивчення логіки – з'ясування умов досягнення істинних знань, вивчення закономірностей і структури мисленнєвого процесу, оволодіння логічним апаратом та методами пізнання. Реалізація цього завдання сприяє оволодінню практичними навичками правильного мислення та формуванню логічної грамотності майбутніх працівників Національної поліції України. Логічно правильна форма мислення є суттєвим компонентом і показником інтелектуальної культури людини. Звертаючись до логіки ми, з одного боку, прагнемо надати мисленню переконливості, чіткості, дієвості. З іншого боку,─ знаходимо достатні підстави для досягнення істинного знання в процесі міркування. Необхідність вивчення логіки майбутніми фахівцями правоохоронної діяльності зумовлена тим, що їх професійні дії у суспільстві пов'язані з істотними потребами та інтересами людей, з безпекою Української держави, що обумовлює особливу необхідність адекватності та точності мислення. Навіть невелика логічна помилка, зумовлена нерозвиненістю логічного мислення (ознаками його є непослідовність, непереконливість, декларативність, безапеляційність), тягне за собою серйозні негативні наслідки. Звертаючись до логіки, ми, по-перше, прагнемо надати мисленню ясності, дієвості, переконливості. По - друге, ми знаходимо достатні підстави для досягнення істинного знання в процесі професійного міркування. Мета даного навчально - методичного посібника - надати майбутнім правоохоронцям, здобувачам та здобувачкам вищої освіти, теоретичну та методичну допомогу у процесі навчання щодо подальшого поглиблення знань з філософського курсу логіки. Практикум опробований авторкою-укладачкою у процесі проведення семінарських занять з курсу навчальної дисципліни «Логіка» («Юридична логіка») в Донецькому державному університеті внутрішніх справ. Посібник містить завдання до кожної теми семінарського заняття з коротким викладом теоретичного матеріалу і може бути корисний курсантам/курсанткам, які навчаються в закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання і викладачам, а також усім, хто цікавиться проблематикою культури мислення та має бажання підвищити свій рівень логічної культури. The teaching and methodical manual "Logic. Practicum" is developed on the basis of the program of studying the academic discipline "Logic" ("Legal Logic") at the Donetsk State University of Internal Affairs. Within the discipline "Logic" ("Legal Logic"), cadets study the basic principles and operations of thinking, which contributes to the development and improvement of not only logical, but also other mental skills. The discipline teaches, in particular, the ability to generalize, abstract and concentrate, reveal the idea and composition of the whole, connect its parts, identify the main thing and separate it from the secondary and incidental, see the unusual in the ordinary. Based on the development of skills and practical techniques of logically consistent thinking, a system of moral and ethical principles, and the study of the methodology of scientific knowledge, the academic discipline contributes to the improvement of the thinking culture of young specialists as a whole. Logical literacy is a necessary feature of human education. Knowledge of logic is an integral part of legal education, since the main task of studying logic is to clarify the conditions for achieving true knowledge, study the patterns and structure of the thinking process, master the logical apparatus and methods of cognition. The implementation of this task contributes to mastering practical skills of correct thinking and the formation of logical literacy of future employees of the National Police of Ukraine. A logically correct form of thinking is an essential component and indicator of human intellectual culture. Turning to logic, we, on the one hand, aim to give thinking persuasiveness, clarity, and effectiveness. On the other hand,─ we find sufficient grounds for achieving true knowledge in the process of reasoning. The need to study logic by future law enforcement specialists is due to the fact that their professional actions in society are related to the essential needs and interests of people, to the security of the Ukrainian state, which necessitates a special need for adequacy and accuracy of thinking. Even a small logical error caused by the underdevelopment of logical thinking (its signs are inconsistency, inconclusiveness, declarativeness, and finality) entails serious negative consequences. Turning to logic, we, firstly, strive to give clarity, effectiveness, and persuasiveness to thinking. Secondly, we find sufficient grounds for achieving true knowledge in the process of professional reasoning. The purpose of this educational and methodological manual is to provide future law enforcement officers, applicants for higher education, with theoretical and methodological assistance in the learning process for further deepening knowledge of the philosophical course of logic. The workshop was tested by the author-compiler in the process of conducting seminar classes on the course of the academic discipline "Logic" ("Legal Logic") at the Donetsk State University of Internal Affairs. The manual contains tasks for each topic of the seminar class with a brief presentation of the theoretical material and can be useful for cadets studying in higher education institutions with specific learning conditions and teachers, as well as for everyone who is interested in the issues of the culture of thinking and has a desire to improve their level of logical culture.
Логічна культура як підгрунтя професійної діяльності працівника Національної поліції України
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Бондаренко А. О.; Аксьонова В. І.; Bondarenko A. О.; Aksonova V. I.
Мета роботи: розкрити роль та значення логічної культури як підґрунтя професійної діяльності працівника Національної поліції України. У професійній діяльності працівника Національної поліції України для того, щоб уникнути негативних наслідків, потрібно мати логічно правильне мислення, невід’ємними рисами якого є послідовність, незаперечність, доведеність. Логічна культура працівника правоохоронних органів, абстрактно-логічне мислення висвітлюється, з одного боку, в адекватному відображенні зовнішнього світу в його мисленні, а, з іншої – в правильній логічній структурі процесу міркування. Рівень логічної культури характеризується сукупністю логічних засобів, логічних прийомів, способів міркувань, якими володіє працівник поліції, а також умінням ефективного використання різного роду інформації. Процес інтелектуальної діяльності включає три складові: знання, розуміння, вміння, що існують як автономно, так і відокремлено. Людина може знати, не розуміючи, розуміти, не вміючи, і вміти, не знаючи і не розуміючи. Але ці процеси взаємообумовлюють один одного, тому працівник поліції має дотримуватися основних норм і принципів правильного, логічного мислення (ясність, точність, послідовність і доказовість) з тим, щоб ефективно вирішувати професійні завдання. Для досягнення цієї мети працівник поліції у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення. Знання їх логічної структури підвищує професійний рівень. Культура логічного мислення працівника поліції визначається вмінням спілкуватися з певними групами людей в різноманітних ситуаціях. Логіка допомагає в складних ситуаціях мислити правильно, швидко знаходити логічні помилки в своїх міркуваннях та у міркуваннях інших людей, грамотно, якісно та своєчасно їх спростовувати. Логічна культура працівника Національної поліції України означає наявність наступних професійних якостей: відчуття нового, ініціативність та реалізм в постановці професійних питань, креативне відношення до дійсності, вміння нестандартно мислити, відмовлятися від стереотипів, косності й старих звичок. Працівнику правоохоронних органів потрібна особлива точність мислення, оскільки навіть найменша логічна помилка може привести до драматичних або, навіть, трагічних наслідків. Хаотичність мислення негативно позначається на аналітико-синтетичної діяльності працівника правоохоронних органів, заважає глибоко проникати в сутність суспільних процесів, знаходити в них суперечності, а також побудові істинних суджень та обґрунтованих умовиводів. Purpose of the work: to reveal the role and significance of logical culture as the basis of the professional activity of an employee of the National Police of Ukraine. In the professional activity of an employee of the National Police of Ukraine, in order to avoid negative consequences, it is necessary to have logically correct thinking, the inherent features of which are consistency, irrefutability, and provenances. The logical culture of a law enforcement officer, abstract-logical thinking, is reflected, on the one hand, in an adequate reflection of the outside world in his thinking, and, on the other hand, in the correct logical structure of the reasoning process. The level of logical culture is characterized by a set of logical means, logical techniques, and methods of reasoning that a police officer possesses, as well as the ability to effectively use various types of information. The process of intellectual activity includes three components: knowledge, understanding, and skills that exist both autonomously and separately. A person can know without understanding, understand without being able to, and be able to, without knowing and not understanding. But these processes are interdependent, so a police officer must adhere to the basic norms and principles of correct, logical thinking (clarity, accuracy, consistency and demonstrability) in order to effectively solve professional tasks. To achieve this goal, a police officer widely uses such logical categories in his activities as concepts, judgments, inferences, deductions, inductions, analogies, versions, proofs and denials. Knowledge of their logical structure increases the professional level. The culture of logical thinking of a police officer is determined by the ability to communicate with certain groups of people in various situations. Logic helps to think correctly in complex situations, quickly find logical errors in one's own reasoning and in the reasoning of other people, and refute them competently, qualitatively and in a timely manner. The logical culture of an employee of the National Police of Ukraine means the presence of the following professional qualities: a sense of novelty, initiative and realism in posing professional questions, a creative attitude to reality, the ability to think outside the box, to abandon stereotypes, inertia and old habits. A law enforcement officer needs special accuracy of thinking, since even the slightest logical error can lead to dramatic or even tragic consequences. Chaotic thinking negatively affects the analytical and synthetic activity of a law enforcement officer, prevents him from deeply penetrating the essence of social processes, finding contradictions in them, as well as building true judgments and well-founded conclusions.
Логічна культура – необхідна складова професійної діяльності працівника національної поліції України
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
У статті авторка намагається обґрунтувати важливість формування логічної культури як необхідної складової професійної діяльності працівника Національної поліції України. Мета професійної підготовки висококваліфікованих фахівців/фахівчинь у галузі права для реалізації завдань Національної поліції України, передбачає випуск з вищого навчального закладу працівників, здатних розв’язувати складні спеціалізовані завдання у сфері права, використовуючи навички абстрактного мислення та методи виконання логічних операцій. Для цього необхідно навчити курсантів та студентів володіти методами абстрактного, логічного та критичного мислення, аналізу та синтезу; сформувати навички використання принципів логічного мислення у практичних ситуаціях (аналізувати юридичну термінологію, тлумачити правові документи, знаходити протиріччя, застосовувати логічні методи у процесі правової кваліфікації злочину або правопорушення); навчити основам наукової методології (формулювання тези у доведенні, її аргументація, здатність будувати й перевіряти гіпотези та версії); сформувати навички критичного мислення при аналізі світоглядних, соціально та особистісно значущих проблем; навчити порівнювати інформацію з різних джерел; сформувати навички самостійної роботи та самодисципліни. In the article, the author tries to substantiate the importance of the formation of a logical culture as a necessary component of the professional activity of an employee of the National Police of Ukraine. The purpose of professional training of highly qualified specialists in the field of law for the implementation of the tasks of the National Police of Ukraine involves the graduation from a higher educational institution of employees capable of solving complex specialized tasks in the field of law, using abstract thinking skills and methods of performing logical operations. For this, it is necessary to teach cadets and students to master the methods of abstract, logical and critical thinking, analysis and synthesis; to develop skills in using the principles of logical thinking in practical situations (analyz e legal terminology, interpret legal documents, find contradictions in them, apply logical methods in the process of legal qualification of a crime or offense); teach the basics of scientific methodology (formulation of a thesis in proof, its argumentation, the ability to build and test hypotheses and versions); to form critical thinking skills when analyzing worldview, socially and personally significant problems; to learn to analyze and compare information from different sources; to form skills of independent work and self-discipline.
Образ Дон Кіхота запорозького, як дух в концепції колективу видатного українського педагога А. С. Макаренка
([Електронний ресурс] Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2017) Скловський І. З.; Скловська О. І.; Аксьонова В. І.; Sklovsky I. Z.; Sklovska H. I.; Aksonova V. I.
Український педагог Антон Макаренко критично сприймав режим тоталітаризму і войовничий атеїзм влади, її ксенофобські прояви, він діяв, як європейський засновник власної версії філософського піднесення статусу демократичного патріотизму та поступово втілював у життя авторитет козакофільства в освітньому просторі. Образ Дон Кіхота запорозького, як дух в концепції колективу видатного українського педагога А. С. Макаренка допомагає сучасним дослідникам на підґрунті його концепції колективу вивчати сучасний стан мікро- та макро груп в українському суспільстві. Соціологічні дослідження, проведені за участю авторів на кафедрі соціально-гуманітарних наук ЛА НАУ у 2013-2014 роках показали, що поширені в структурі особистості студента/курсанта молодших курсів, прояви «агресивності», «негнучкості», «стурбованості», «емоційної нестійкості», «абстрактності мислення», відірваного від практичної діяльності, мають деструктивний характер, що неминуче веде до помилкових дій в професіональній діяльності. Часто-густо саме ним загрожує гостре почуття побоювання відповідальності, пов’язаного з тим, що “саме від тебе, конкретного виконавця професійних дій” “залежать щохвилинні помилки, що можуть спричинити негативні наслідки, оскільки страх, нерішучість, сумніви – інша сторона «агресивності» носія невігластва (як духовно-політичного феномену), порушуючи внутрішнє стійке уявлення про самого себе і про свою громадську та професійну відповідальність. Сучасна криза філософської освіти свідчить про розпад постійного образу буття, про втрату духовної самототожності, коли вузькі професійні властивості за аналогією припиняють бути універсальним, розумним чинником, що являє собою виникнення туги за міцним архетипом національної волі. Тоді народжується «тривожна свідомість». Поступово виробляється новий образ патріота-професіонала в умовах виходу з глобальної кризи, невід’ємно пов’язаної з уявленням про внутрішнє багатство носіїв філософії вітчизняної культури. Ukrainian teacher Anton Makarenko had critical attitude to the totalitarian regime and the militant atheism of the authorities, its xenophobic manifestations, he acted as the European founder of his own version of the philosophical elevation of the status of democratic patriotism and gradually embodied the authority of Cossackism in the educational space. The image of Don Quixote of Zaporizhja as a spirit in the concept of the collective of the outstanding Ukrainian teacher A. S. Makarenko helps modern researchers, on the basis of his concept of the collective, to study the current state of micro- and macro groups in Ukrainian society. Sociological research conducted with the participation of the authors at the Department of Social and Humanities of the Department of Law of the National Academy of Sciences in 2013-2014 showed that the manifestations of "aggressiveness", "inflexibility", "worry", "emotional instability", "abstract thinking" divorced from practical activity, common in the personality structure of a junior student/cadet, are destructive in nature, which inevitably leads to erroneous actions in professional activity. Often, it is he who is threatened by an acute sense of fear of responsibility, associated with the fact that “it is up to you, the specific performer of professional actions” “every minute mistakes that can cause negative consequences depend, since fear, indecision, doubts are the other side of the “aggressiveness” of the bearer of ignorance (as a spiritual and political phenomenon), violating the internal stable idea of himself and his public and professional responsibility. The modern crisis of philosophical education testifies to the collapse of a permanent image of being, to the loss of spiritual self-identity, when narrow professional properties by analogy cease to be a universal, reasonable factor, which represents the emergence of longing for a strong archetype of national will. Then an “anxious consciousness” is born. A new image of a patriot-professional is gradually being developed in the conditions of overcoming the global crisis, inextricably linked with the idea of the internal wealth of the bearers of philosophy of national culture.
Патріотизм–феномен парадигми комунікативного суспільства
(Національний університет «Одеська юридична академія», 2016) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Глобалізація комунікативного суспільства обумовлює дух патріотизму як складного соціокультурного контексту, що відображає цілісні характеристики освіти інформаційно- го суспільства, яка перетворює парадигму філософії на засадах тісної взаємодії зв’язків між суспільствами – різновиду етносоціального й планетарного соціуму. Постнеокласичний аналіз викликає необхідність систематизації методологічних основ, принципів, критеріїв, підходів і дискурсів міжкультурної комунікації, розроблених вітчизняними й зарубіжними дослідниками. The phenomenon of global communication society makes an analysis of the spirit of patriotism as a complex social and cultural context that reflects a coherent set of relations: education characterize the Information Society, which transforms the paradigm of philosophy on the basis of communication because of the close interaction and binding ties between societies – Eth- no-Social and the kind of global society. Presented postneon- classical analysis, due to the need to systematize theoretical and methodological foundations, principles, criteria, approaches and intercultural communication discourse developed by domestic and foreign researchers.
Перспективи розвитку людства й природи крізь призму вивчення навчальної дисципліни «Основи наукових досліджень та академічна доброчесність»
(Донецький державний університет внутрішніх справ, 2024) Булава Л. Р.; Аксьонова В. І.; Bulava L. R.; Aksonova V. I.
Мета роботи: проаналізувати перспективи розвитку Людства й Природи скрізь призму вивчення навчальної дисципліни «Основи наукових досліджень та академічна доброчесність». Високі технології кінця ХХ – початку ХХІ століття (електроніка, інформатика, космічне виробництво, біотехнології тощо) виводять світове виробництво на принципово новий рівень, якісне відмінний від попередньої історії. Створення цих технологій цілком можна охарактеризувати як революцію, тобто радикальне якісне перетворення відносно Людства й Природи. Увесь світ виробництва там, де він вступив у фазу революційних змін, принципово видозмінює свій вигляд. Змінюється співвідношення виробництва благ і сфери послуг на користь останньої. Знижується відсоток важкої промисловості, відбувається її подрібнення, диверсифікованість (множення різноманіття). Жорсткі вертикальні моноструктури замінюються територіально невизначеними виробничими мережами. На інтелектуальну діяльність суттєве впливає всебічна «технологізація». Комп’ютерні технології розширюють можливості розумових актів, активізують пам’ять, створюють передумови для творчого зростання. У цій ситуації виникає необхідність створення «республіки вчених», співтовариства, яке займалося б безперервною «атакою» незвіданого, множила б «розумову силу» людей. Високо значущим стає життя, побудоване на основі фундаментальних досягнень науки. Стає очевидним, що країна, правляча еліта якої зневажливо ставиться до сфер освіти й науки, приречена на остаточний відрив від цивілізованого світу та занепад. The purpose of the work: to analyze the prospects for the development of Mankind and Nature everywhere through the prism of studying the academic discipline "Fundamentals of Scientific Research and Academic Integrity" High technologies of the late 20th - early 21st centuries (electronics, computer science, space production, biotechnology, etc.) bring world production to a fundamentally new level, qualitatively different from previous history. The creation of these technologies can be fully characterized as a revolution, that is, a radical qualitative transformation in relation to Mankind and Nature. The entire world of production, where it has entered a phase of revolutionary changes, fundamentally changes its appearance. The ratio of production of goods and the service sector is changing in favor of the latter. The percentage of heavy industry is decreasing, its fragmentation, diversification (multiplication of diversity) is taking place. Rigid vertical mono structures are being replaced by terrestrially undefined production networks. Comprehensive technology has a significant impact on intellectual activity. Computer technologies expand the possibilities of mental acts, activate memory, create prerequisites for creative growth. In this situation, there is a need to create a “republic of scientists”, a community that would be engaged in a continuous “attack” of the unknown, would multiply the “mental power” of people. A life built on the basis of fundamental achievements of science becomes highly significant. It becomes obvious that a country whose ruling elite is contemptuous of the spheres of education and science is doomed to a final separation from the civilized world and decline.
Політична культура як фактор етносоціальних зрушень в Україні на межі тисячоліть
(Державний заклад «Південноукраїнський національний університет імені К. Д. Ушинського», Центр соціально-політичних досліджень «Politicus», 2022) Паршина А. І.; Скловський І. З.; Аксьонова В. І.; Parshina A. I.; Sklovsky I. Z.; Aksonova V. I.
Актуальність проблеми зумовлена необхідністю боротьби за соціокультурну єдність держави та громадянського пошуку орієнтацій особистості у соціумі в контексті методологічних та інформаційно-аксіологічних змін, що отримало назву «громадянської мирної революції» у процесі взаємодії влади і суспільства в результаті справедливого електорального (національного) спілкування. На межі тисячоліть актуалізується політологічне дослідження етносоціального простору, оскільки дух посттоталітарної доби України, пов’язан з трансцендентним контекстом таких ключових понять: «політична культура», «антропологічні цінності», «софократія як розумне буття», «українська політична нація», «патріотизм», «націоналізм», «націонал-нігілізм», «сепаратизм», «колабораціонізм». У суспільстві діють певні закони функціонування політичної культури, а саме : 1. Закон єдності та своєрідності політичної культури. 2. Закон наступності в розвитку політичної культури. 3.Закон переривчатості та безперервності розвитку культури. У зв’язку зі зміною епох (формацій, цивілізацій) відбувається зміна типів політичної культури. 4.Закон взаємодії і співробітництва у процесі культурної глобалізації. The relevance of the problem is due to the need to fight for the socio-cultural unity of the state and the civic search for the orientations of the individual in society in the context of methodological and informational-axiological changes, which was called the "civic peaceful revolution" in the process of interaction between the government and society as a result of fair electoral (national) communication. At the turn of the millennium, political science research into the ethnosocial space is becoming more relevant, since the spirit of the post-totalitarian era of Ukraine is associated with the transcendental context of such key concepts: "political culture", "anthropological values", "sophocracy as a reasonable being", "Ukrainian political nation", "patriotism", "nationalism", "national nihilism", "separatism", "collaborationism". Certain laws of the functioning of political culture operate in society, namely: 1. The law of unity and originality of political culture. 2. The law of continuity in the development of political culture. 3. The law of discontinuity and continuity of cultural development. In connection with the change of eras (formations, civilizations), there is a change in the types of political culture. 4. The law of interaction and cooperation in the process of cultural globalization.
Постмодернізаційний аналіз професіоналізму в інформаційній системі суспільства: ціннісний аспект
(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2021) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Взаємозв'язок молодої людини з освітою і з самим собою визначає комунікативний зміст, який вирішується в культурі не тільки розуму, але і глибини душі, з метою усвідомлення сенсу буття. Ставлення людини до всесвіту визначається символами та значеннями, у т. ч. і професійними, з метою спілкування у світі і усвідомлення призначення власного життя. Предметний аналіз професіоналізму в інформаційній системі суспільства збагачує громадські відносини людини в контексті світової інтеграції із Всесвітом і природою. Порівняння технічних та світоглядних аспектів діяльності авіаційних професіоналів дозволяє майбутньому спеціалісту адекватно сприймати як рівні власної філософської культури, так і всі важелі світоглядної підготовки. Освітня комунікативність поглиблює традиційний зміст гуманітарних дисциплін та доповнює їх власним розумінням української проблематики. Авторка зосереджена на проблемі дослідження особливостей соціокультурної трансформації сучасного суспільства в цивілізаційній зламі в соціально-філософській перспективі. Соціокультурна трансформація аналізується як процес внутрішніх змін у суспільстві за допомогою вищого рівня впорядкованості та організованості у всіх сферах діяльності як результат подолання втраченої рівноваги та соціального напруження. Нова соціокультурна парадигма, яка може протистояти хаосу, спочатку контрольованому, а потім–ні, пов’язана з формуванням нових соціокультурних реалій. Авторкою запропоновані концепції соціокультурної реальності, системні характеристики успіху модернізації та … The relationship of a young person with education and with himself determines the communicative content, which is resolved in the culture of not only the mind, but also the depths of the soul, in order to realize the meaning of being. A person's attitude to the universe is determined by symbols and meanings, including professional ones, in order to communicate in the world and realize the purpose of his own life. The subject analysis of professionalism in the information system of society enriches human public relations in the context of global integration with the Universe and nature. Comparison of technical and ideological aspects of the activities of aviation professionals allows the future specialist to perceive adequately both the levels of his own philosophical culture and all the levers of ideological training. Educational communicability deepens the traditional content of humanitarian disciplines and complements them with his own understanding of Ukrainian issues. The author focuses on the problem of studying the features of the socio-cultural transformation of modern society in a civilizational crisis in a socio-philosophical perspective. Sociocultural transformation is analyzed as a process of internal changes in society through a higher level of order and organization in all spheres of activity as a result of overcoming the lost balance and social tension. A new sociocultural paradigm that can withstand chaos, initially controlled, and then not, is associated with the formation of new sociocultural realities. The author proposes concepts of sociocultural reality, systemic characteristics of the success of modernization.
Право як специфічна соціальна реальність: логіка накопичення новітних сенсів та ідей в умовах воєнного часу та ефективній повоєнній відбудові України
(Національна академія Національної гвардії України, 2025) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Cоціальний інститут права зобов’язаний своїм походженням процесам розподілу праці й розвитку товарного виробництва. Людина – істота суспільна, тому неодмінною умовою «допуску» індивіда у життя суспільства в умовах світової інтеграції є процес соціалізації, тобто засвоєння ним специфічного людського способу життя, цінностей матеріальної та духовної культури. Взаємозалежність людей в умовах глобалізації породжує сучасне інформаційне суспільство, що спирається на найширший поділ праці матеріальної та духовної сфери. Право виступає тут як сукупність правових суспільних відносин, у яких виражена взаємозалежність індивідів. Закони є лише зовнішнім вираженням права, його історичною формою. Закон і право відрізняються друг від друга як, наприклад, ціна й вартість товару. Власник товару вільний призначати будь-яку ціну, але розуміє, що товар буде успішно реалізований тільки в тому випадку, якщо ціна не буде сильно відхилятися від його реальної вартості. Майже та ж ситуація склалася й з юридичними законами: так, вищий законодавчий орган влади може прийняти самий драконівський закон, але, якщо прийнятий можновладцями закон далеко відійшов від об’єктивної правової ситуації, що склалася у суспільстві, він не буде виконуватися його громадянами. Так, М. Монтень розповідає, що коли давньогрецького законодавця Солона запитали, чи найкращі закони він установив для афінян, він відповів: «Так, найкращі з тих, якім вони погодилися б підкорятися». Ситуація у державі та суспільстві істотно загострюється під час встановлення правового режиму воєнного стану. У історіософії на право як особливу соціальну реальність та його цивілізаційні наслідки існують різноманітні погляди. Традиційний підхід, наприклад, фактично ототожнює право із законом: право розглядають як систему загальнообов’язкових норм (правил) поводження людей, що установлені й підтримані державою й сприймається як «збірка» заборон і каральних санкцій за їхнє порушення. Суть такого тлумачення права містить принцип, що був загальноприйнятим до XVIII ст.: «заборонене все те, що не дозволено», де домінує репресивна функція права. Хоча правова думка напередодні доби Просвітництва і намагалася знайти якісь обмеження тенденції «сповзання» західноєвропейських держав до деспотизму, однак особливих успіхів вона не досягла саме тому, що найпоширенішим засобом боротьби із цим соціальним злом був заклик до розуму монарха, якому «багато вигідніше піклуватися про своїх підданих, як «доброму батькові про своїх численних дітей», тому що самому государеві буде забезпечене безпроблемне життя. The social institution of law owes its origin to the processes of division of labor and development of commodity production. Man is a social being, therefore, an indispensable condition for the “admission” of an individual into the life of society in the conditions of world integration is the process of socialization, that is, his assimilation of a specific human way of life, the values of material and spiritual culture. The interdependence of people in the conditions of globalization gives rise to a modern information society, which is based on the widest division of labor in the material and spiritual spheres. Law here acts as a set of legal social relations, in which the interdependence of individuals is expressed. Laws are only an external expression of law, its historical form. Law and right differ from each other as, for example, the price and value of a commodity. The owner of a commodity is free to set any price, but understands that the commodity will be successfully sold only if the price does not deviate greatly from its real value. Almost the same situation has developed with legal laws: yes, the highest legislative body can adopt the most draconian law, but if the law adopted by the authorities has deviated far from the objective legal situation that has developed in society, it will not be implemented by its citizens. Thus, M. Montaigne says that when the ancient Greek legislator Solon was asked whether he had established the best laws for the Athenians, he replied: "Yes, the best of those that they would agree to obey." The situation in the state and society is significantly aggravated during the establishment of the legal regime of martial law. In historian-sophy, there are various views on law as a special social reality and its civilization consequences. The traditional approach, for example, actually identifies law with law: law is viewed as a system of generally binding norms (rules) of human behavior established and supported by the state and perceived as a “collection” of prohibitions and punitive sanctions for their violation. The essence of such an interpretation of law contains a principle that was generally accepted until the 18th century: “everything that is not permitted is prohibited,” where the repressive function of law dominates. Although legal thought on the eve of the Enlightenment tried to find some restrictions on the tendency of Western European states to “slip” towards despotism, it did not achieve much success precisely because the most common means of combating this social evil was an appeal to the reason of the monarch, who “is much more profitable to take care of his subjects, as a “good father takes care of his numerous children,” because the sovereign himself will be provided with a problem-free life.
Проблеми культурно-комунікативної синергії освіти на шляху розвитку громадянського суспільства в Україні
(ЛА НАУ, 2022) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Проблеми синергетичної методології аналізу управління соціальними процесами як методології філософії, синергетична парадигма самоорганізації цивілізованого людства в умовах глобалізації , культурно-комунікативна синергія освіти на шляху розвитку громадянського суспільства в Україні. Problems of the synergistic methodology of analyzing the management of social processes as a methodology of philosophy, the synergistic paradigm of self-organization of civilized humanity in the conditions of globalization, the cultural and communicative synergy of education on the path to the development of civil society in Ukraine.
Проблеми міжкультурної комунікації в процесі професійної підготовки операторів складних систем в умовах культурної глобалізації (в контексті когнітивній лінгвістиці)
(КЛА НАУ, 2014) Аксьонова В. І.; Aksonova V. I.
Становлення і бурхливий розвиток теорії міжкультурної комунікації є закономірним процесом, зумовленим цілим рядом причин, зокрема: об’єктивно-цівілізаційними факторами (розвиток матеріальної цивілізації), суб’єктивно-цивілізаційними факторами (перегляд відношення до «чужого» і «чужих»), а також об’єктивно-науковими факторами (виникнення теорії комунікації). Комунікація являє собою різновид інтенціонального (свідомого) повідомлення інформації, за допомогою спеціально створених семіотичних заходів (кодів), направлених на формування суспільства як єдиного соціального організму. Міжкультурною являється комунікація між носіями різних культур, які стали інтенсивно посилюватися у період культурної глобалізації., що потребує визначення методологічних засад міжкультурної комунікації як складного соціального феномена, наприклад, у процесі професійної підготовки операторів складних систем. The formation and rapid development of the theory of intercultural communication is a natural process, caused by a number of reasons, in particular: objective-civilizational factors (development of material civilization), subjective-civilizational factors (revision of the attitude towards the "alien" and "strangers"), as well as objective-scientific factors (emergence of the theory of communication). Communication is a type of intentional (conscious) communication of information, using specially created semiotic measures (codes), aimed at the formation of society as a single social organism. Intercultural is communication between carriers of different cultures, which began to intensify intensively during the period of cultural globalization., which requires the definition of methodological principles of intercultural communication as a complex social phenomenon, for example, in the process of professional training of operators of complex systems.

Переглянути

Перегляд Філософські науки (Philosophical sciences) за Автор "Aksonova V. I."

Результатів на сторінці

Налаштування сортування